CC BY
26Чепек BiTa Антошвна,
кандидатка юридичних наук, асистентка професора кафедри мжнародного публчного права, Варшавський ун1верситет, Польща, м. Варшава e-mail: v.czepek@wpia.uw.edu.pl ORCID 0000-0002-9372-1784
doi: 10.21564/2414-990x.149.201926 УДК 341
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ Д1ЯЛЬНОСТ1 УГОРЩИНИ ЩОДО СВОеУ «СПОР1ДНЕНОУ МЕНШИНИ» НА ЗАКАРПАТТ1
Проанал1зовано роль та компетенца спор1дненог держави в сфер1 пгдтримки свовг нацональ-ног меншини, що проживав на територи тшог держави. На приклад1 угорських односторонних правових актгв дослгджено гх юридичт наслгдки та правом1рнгсть дш споргдненог держави. Досл1-джено основн м1жнародно-правов1 механгзми захисту прав национальных меншин, зроблено анал1з рекомендаций мгжнародних консультативних органгв в цй сфер1. Вказано принципи мжнародного права, якими повинна керуватися споргднена держава в ствпрац з державою, на територй яког проживав гг споргднена меншина.
Ключовi слова: спорвднена меншина; Угорщина; Украша; спорвднена держава; бвропейська комiсiя за демократт через право; територiальний суверештет держави.
Чепек В. А., кандидат юридических наук, ассистент профессора кафедры международного публичного права, Варшавский университет, Польша, г. Варшава.
e-mail: v.czepek@wpia.uw.edu.pl ; ORCID 0000-0002-9372-1784
Правовое регулирование деятельности Венгрии относительно своего «родственного меньшинства» на Закарпатье
Анализируется роль и компетенции родственного государства в сфере поддержки своего национального меньшинства, проживающего на территории другого государства. На примере венгерских односторонних правовых актов исследованы их юридические последствия и правомерность действий родственного государства. Исследуются основные международно-правовые механизмы защиты прав национальных меньшинств, анализируются рекомендации международных консультативных органов в этой сфере. Указано принципы международного права, которыми должно руководствоваться родственное государство в сотрудничестве с государством, на территории которого проживает его родственное меньшинство.
Ключевые слова: родственное меньшинство; Венгрия; Украина; родственное государство; Европейская комиссия за демократию через право; территориальный суверенитет государства.
Вступ. Питання захисту нащональних меншин у будь-якш кра'1Ш е скла-довою забезпечення нащонально'1" безпеки держави. Незважаючи на значну еволющю концепцГi захисту прав нацiональних меншин на мiжнародному та нацiональному рiвнi, вона залишаеться не сформованою дось Пiдвищений ште-рес до питання захисту нащональних меншин у 90-х роках ХХ ст. сприяв появi нових акторiв на мiжнароднiй сцеш в ролi «спорiднених держав». I хоча в мiж-народному правi немае норм, якi б дозволяли або забороняли державi шдтриму-вати свою нащональну меншину за кордоном, дедалi бiльше краi'н беруть на себе такий обов'язок. Серед европейських краш одшею з тих, хто активно шдтримуе сво1 нацiональнi меншини за кордоном, е Угорщина. Нормативно-правовi акти, якi угорський парламент приймае в односторонньому порядку щодо шдтримки сво1х спорiднених меншин, мають суттеве значення для Украшсько1 держави. Беручи до уваги дискусшний характер цих акив, варто дослiдити межi компе-тенцп спорiдненоi держави вiдповiдно до норм мiжнародного права.
Аналiз остантх дослгджень i публшацш. Досi комплексного дослщження ролi та компетенцп «спорщнено1 держави» в сферi пiдтримки сво'1'х нащональ-них меншин за кордоном в мiжнародному правi не проводилося. Окремi аспекти вказаного питання знайшли свое вiдображення в публiкацiях украшських та зарубiжних науковцiв, зокрема, таких як: Т. Халавка (Т. КЬа1аука), Н. Горло (К. Ыог1о), К. Гусаров (К. Ыивагоу), I. Халяш (I. Ыа1авг), Г. Кардос (О. Ка^ов), Л. Сiсак (Ь. 81вак). Питання взаемодп угорсько'1' нацiональноi меншини Закар-паття та держави Угорщина бшьшкть украшських науковцiв аналiзують у полггичному, а не правовому аспекта
Метою i завданням статтi е вивчення сучасних наукових поглядiв на роль та компетенцп «спорщнено'1" держави» в сферi пiдтримки свое'1' нащонально'1" меншини за кордоном у контекст угорсько'1' нащонально'1" меншини Закарпаття.
Виклад основного материалу. Поди останшх роыв в УкраШ i у свт пере-конують, що державна пол^ика повинна в особливий спосiб зосереджуватись на захист прав нацiональних меншин. Передусiм це стосуеться багатонащо-нальних краш, в яких проживае значний вщсоток представниюв iнших народiв. Ще декiлька рокiв тому вважалося, що Украша належить до Тх числа, адже в одному з перших докумен^в в сферi захисту нащональних меншин - Декларацп прав нащональностей Украши - вказано, що на територп Украши проживають громадяни понад 100 нащональностей [1]. Насправдi чисельшсть державотвор-чого етносу становить майже 78 % населення. На жаль, законодавство Украши не передбачае жодного нормативно-правового акта, який мютив би офщшний перелж визнаних в Украш нацiональностей. Однак до найбiльших нащональних меншин належать росiяни, бшоруси, молдовани, кримськi татари, болгари, угорщ, поляки, евреТ, вiрмени, греки.
За даними Всеукрашського перепису населення 2001 р., в УкраШ нарахову-валося 156,6 тис. угорщв, серед яких 151, 5 тис. були мешканцями Закарпаття. Певним чином '1'х поява в УкраМ була наслвдком укладення Трiанонського договору 4 червня 1920 р. мiж союзними державами Антанти та Королiвством
Угорщина. Остання, на n^cTaBi цього документа, втратила Закарпаття, яке впродовж багатьох столггь входило до складу Угорсько'1 держави.
У cферi захисту нащональних меншин обидвi краши, Украша i Угорщина, ратифжували Рамкову конвенщю Ради бвропи про захист нащональних меншин (дaлi - Рамкова конвенщя) та бвропейську хартш регiонaльних мов або мов меншин. У 1991 р. у рамках двостороншх вщносин краши ухвалили Декла-рaцiю про принципи cпiвробiтництвa щодо забезпечення прав нащональних меншин, а також шдписали Договiр про основи добросусвдства та сшвробггни-цтва мiж Украшою й Угорською Реcпублiкою, в якому значну увагу придшено питанням захисту прав нащональних меншин [2, ст. 17]. Додатковим мехашз-мом сшвпращ було створення змшано'1 украшсько-угорсько'1 комiciï з питань забезпечення прав нащональних меншин (хоча впродовж десятилтя ïï роль не cлiд ощнювати позитивно, оcкiльки останне зaciдaння вщбулось у 2011 р.).
В етнонащональнш cферi надзвичайно багатим е також нащональне зако-нодавство Украши та Угорщини, в яких закршлеш фундаментальш мiжнaроднi права щодо захисту нащональних меншин. Незважаючи на значну кшьюсть мiжнaродних та нaцiонaльних iнcтрументiв захисту прав нащональних меншин, дедaлi бшьше краш звертае увагу на сво'1 cпорiдненi меншини на територiях шших краш. Термiни «cпорiдненa меншина» та «спорщнена держава» е бiльш точним перекладом з англшсько'1 мови понять «kin-minority» та «kin-state», якi досить широко використовуються закордонними науковцями, а також мiжнa-родними оргaнiзaцiями (Венещанська комiciя, дорадчий орган Ради бвропи). Цi термiни не мають ч^кого юридичного визначення aнi в мiжнaродному прaвi, aнi в украшському законодавствь У науковому диcкурci украшських науковщв «cпорiдненa меншина» дефiнуетьcя як «нащональна меншина, яка проживае на прикордоннш територп зi «cпорiдненою» державою та шдтримуе ricrn культур-но-полiтичнi вщносини з нею» [3, с. 104]. Однак зайвим здаеться зосередження уваги на мешканцях тшьки прикордонних територш зi cпорiдненою державою, адже навггь у випадку угорцiв чи поляюв не вci представники ïx меншин про-живають у Зaкaрпaттi чи захщних областях Украши вiдповiдно. Наприклад, за переписом 2001 р. у межах уciеï Украши (окрiм Закарпаття) мешкають 5,1 тис. угорщв, як також належать до cпорiдненоï меншини. Окрiм того, прaвовi нacлiдки нормативних акпв, прийнятих cпорiдненою державою, зазвичай ввд-носяться до цiлоï меншини, а не лише тих ïï представниыв, що проживають в прикордонних територiяx сусщньо'1 держави.
Низка европейських краш на конститущйному рiвнi закршили cвiй обов'я-зок пiдтримувaти спорщнену меншину за кордоном. Тaкi положення часто називають «клаузулею нaцiонaльноï вщповвдальностЬ» [4, с. 260]. Наприклад, Украша ввдповвдно до ст. 12 Конституцп дбае про задоволення нащональ-но-культурних i мовних потреб украшщв, як проживають за межами держави [5]. У свош конституцп Угорщина також шдтвердила обов'язок нести вщповЬ дальшсть за долю угорцiв, якi живуть за ÏÏ межами, i сприяти збереженню та розвитку сво'1х громад [6, ст. D]. Варто звернути увагу, що формулювання, яке
використав угорський законодавець, може викликати серйозш сумшви, оскшьки вщповщальшсть можна трактувати як надання угорськш владi права приймати рiшення та вживати дш за кордоном стосовно о^б угорського походження, якi е громадянами iнших кра!н. З точки зору мiжнародного права такi дп були б не тiльки безшдставними, але i протиправними, адже порушували би один iз основних принцишв мiжнародного права, закрiплених в Статуй ООН, а саме невтручання у внутршш справи держави. Оцiнюючи змши, внесенi до угорсько! конституций Венещанська комiсiя закликала Угорщину iнтерпретувати поло-ження конститущ! щодо «вiдповiдальностi за долю угорщв» як зобов'язання шдтримувати угорцiв за кордоном та допомагати 1м у спiвпрацi iз защкавленими державами у íхнiх зусиллях щодо збереження та розвитку свое! щентичноси, а не як основи для прийняття екстратериторiальних ршень [7].
Без сумшву, Угорщина е однiею з небагатьох кра!н бвропи, яка шдтри-мувала i продовжуе пiдтримувати свою спорщнену меншину за !"! межами. За допомогою конституцiйних норм вона не лише прийняла на себе «ввдповщаль-шсть» за долю угорщв, але й шдтвердила цiлi свое! зовшшньо! полiтики в цьому аспекта Вiдповiдно до ст. Э Конститущ! Угорщина пiдтримуе зусилля угорських громад за кордоном з метою збереження свое! угорсько! щентичносп, захисту сво!х iндивiдуальних та колективних прав, створення оргашв мiсцевого самоврядування, пiдтримки процвггання в краíнi, в якiй народилися, та спри-яння спiвпрацi мiж собою та Угорщиною [6].
Варто ще раз зазначити, що у сферi правового захисту нацiональних мен-шин найбшьш дiевим механiзмом е сшвробггництво мiж державами-сусiдами. Вищезгаданi украшсько-угорсью договори - яскравий приклад тако! спiвпрацi. Однак реалiзацiя цих мiжнародних норм е можливою лише за умови прийняття ввдповщних рiшень на рiвнi внутрiшнього законодавства кра!ни. Попри вс зусилля, яких Укра!на доклала в першi роки становлення незалежно! держави в сферi прийняття нормативних акпв по захисту нацiональних меншин, останнi 20 рокiв характеризуються значно меншим зацiкавленням проблемою зi сторони укра!нсько! влади. Оцiнюючи третю доповщь Укра!ни про виконання рамково! конвенцп Ради бвропи про захист нащональних меншин, Консультативний комiтет зазначив, що застарший Закон Укра!ни «Про нащональш меншини в Украíнi» вiд 1992 р. вважаеться погано сфокусованим i занадто розпливчастим для регулювання складних питань, пов'язаних iз захистом нащональних меншин у сучаснш Укра!ш, а чинне законодавство е суперечливим та частковим [8]. Саме тому варто позитивно ощнити змши, як починаючи вщ 2014 р. укра!н-ський парламент вносить у цш сферь
Стосовно угорсько! нацiональноí меншини Закарпаття з упевнешстю можна стверджувати, що саме серед !"! представникiв найбшьш активно вiдбуваються процеси вiдродження нащонально! культури. На основi доповiдей Укра!ни про виконання рамково! конвенцГ! Ради бвропи про захист нацiональних меншин [9] i спецiальноí доповiдi Уповноваженого Верховно! Ради Укра!ни з прав людини про стан дотримання та захист прав нащональних меншин в Укра!ш
[10] можна констатувати факт, що угорщ Закарпаття повною мiрою можуть реaлiзовувaти сво'1 запити у професшнш, xудожньо-caмодiяльнiй та мистецькш сфер^ а також мають уci можливост для забезпечення сво1х сусшльно-полмч-них та духовно-культурних потреб. Це означае, що по вщношенню до угорщв Украша виконуе вci зобов'язання, яы випливають з мiжнaродниx договорiв у cферi захисту нaцiонaльниx меншин.
Очевидним е, що гарантп захисту угорсько'1 нaцiонaльноï меншини, перед-бaченi чинним законодавством Украши, не задовольняють Угорщину. Саме тому 19 червня 2001 р. парламент Угорщини ухвалив Закон № LXII про угорщв, яы проживають у сусвдшх крашах (дaлi - Закон № LXII) [11]. Поширюеться вш на оciб угорського походження, яю, по-перше, не е громадянами Угорщини та не мають дозволу на постшне проживання на ïï територп, а по-друге, е громадянами Хорватп, Румунп, Словенп, Словаччини, Украши чи краш колишньо'1 Союзно'1 Реcпублiки Югославп. На пiдcтaвi цього закону права угорцiв за кордоном можна подшити на двi групи. Перша мае на мет пiдтримувaти зв'язки з батьывщиною, а також нaцiонaльну cвiдомicть представниюв цiеï меншини (наприклад, безкоштовна система освгги - ст. 9, безкоштовне вщвщування дер-жавних музе'1в та бiблiотек на територп Угорщини - ст. 4). Друга група прав допомагае збалансувати становище угорщв з-за кордону, як пршжджають до спорвднено'1 краши (наприклад, право легально працювати на територй' Угорщини - ст. 15). Виконання бшьшост передбачених законом прав е можливим лише на територй' Угорщини. Це щлком очевидно, адже вщповщно до мiжнa-родного права держава не може здшснювати сво'1 повноваження в будь-якш формi на територй' iншиx держав. Однак угорський Закон № LXII передбачае права, виконання яких гарантуеться в держaвi проживання. Наприклад, шльги для студенев державних навчальних зaклaдiв, в яких навчання вщбуваеться угорською мовою чи шльги для угорських виклaдaчiв, яю проживають в сусщ-нix кра'1нах (ст. 10 i 11). Реaлiзaцiя цих прав можлива лише за посередництвом консульських установ.
Оскшьки Угорщина розпочала впровадження закону без консультацш iз cуciднiми кра'1нами та мiжнaродними оргaнiзaцiями, то бiльшicть з них висловили серйозш застереження щодо нього. Особливу увагу на закон звер-нула бвропейська комiciя за демократш через право (Венецiaнcькa комiciя). На прохання прем'ер-мшктра Румунй' вона ощнила вiдповiднicть указаного Закону европейським стандартам та нормам i принципам сучасного мiжнaрод-ного права. На думку комici'ï, можливкть держав реaлiзовувaти односторонш заходи щодо захисту сво'1х спорвднених меншин, незалежно вiд того, живуть вони в сусвдшх чи шших крашах, обумовлена дотриманням таких принцишв, як територiaльний cуверенiтет держави, pacta sunt servenda, дружш вiдноcини мiж державами та повага прав людини та основних свобод, зокрема заборона дискримшацп [12]. На вщмшу ввд Румунй' та Словаччини, УкраТна не вважала дискримшащею пiдготовку Угорщиною Закону № LXII i прийняла його без застережень.
Загалом, украшсько-угорсьы ввдносини можна ощнювати як найбiльш збалансованi в порiвняннi з iншими сусiдами. Однак поди останнього деся-тилiття призвели до ïx значного погiршення. Починаючи з 2010 р., а саме повернення партп «Фвдес» до влади, пол^ика Угорщини щодо пiдтримки нащональних меншин у сусщшх крашах стае конституцшним обов'язком угор-ського уряду. Серед активно!" дiяльностi Угорщини найбшьш дискусiйними е прагнення надати угорськш дiаспорi в Украïнi право на подвшне громадянство i автономiю.
Правове регулювання порядку надання громадянства у рiзниx державах мае сво1 особливость Звичайно, вони зобов'язанi зважати на загальновизнаш принципи мiжнародного права та мiжнароднi звича'1, однак загальний рiвень мiжнародно-правового регулювання питань громадянства на основi ушвер-сальних норм е досить низьким. Найбшьш небажаними в мiжнародному правi е апатризм i бшатризм, тому що не завжди дозволяють в повному обсязi використовувати переваги, яю випливають з прав та обов'языв громадянина. Оскiльки регулювання порядку надання громадянства (а особливо шдстави його набуття) належать до виключних компетенцш держави, iнша краша не мае права домагатися змш у цьому законодавствi.
У отш 2011 р. набрали чинностi змши, внесет до угорського Закону про громадянство, на пiдставi якого угорщ Закарпаття в спрощенш процедурi змогли отримати угорське громадянство [13]. Прийняття цього нормативно-правового акта не можна розщнювати як порушення мiжнародного права. У 2018 р., за рiзними даними, у тому чи^ угорськими, було понад 100 тисяч о^б, що отримали угорське громадянство. Однак ввдповвдно до Закону «Про громадянство Украши» вiд 18 сiчня 2001 р. добровiльне набуття громадянином Украши громадянства iншоï держави е шдставою для втрати украшського [14, ст. 19]. Проте в украшському законодавствi не прописано чiткий мехашзм процедури позбавлення громадянства. Не встановлено також кримшально1 чи адмiнiстративноï ввдповвдальност за набуття громадянства iншоï держави та неповвдомлення про це ввдповвдш органи державно!" влади. Саме тому з року в рш збшьшуеться кiлькiсть осiб, якi е одночасно громадянами Украши i Румунп, Молдавп, Угорщини, Польщi чи Росп ввдповвдно.
Не вдаючись у деталi щодо того, яы переваги та загрози зв'язаш з подвш-ним громадянством, слщ пiдкреслити, що Украша, без сумшву, повинна зайняти ч^ку позищю у цьому питаннi, тобто або прийняти норми, яы допоможуть реалiзувати заборону подвiйного громадянства, або його дозволити на зако-нодавчому рiвнi. Незважаючи на те, яке ршення було б прийняте Украшою, за мiжнародним правом анi Угорщина, аш iншi сусiднi краши не можуть використовувати питання громадянства як привщ для «захисту» спорщнено1 меншини та порушення територiальноï цiлiсностi Украши. На щастя, бшьшють держав-сусiдiв Украши е членами бвропейського Союзу i тому малоймовiрним видаеться повторення ними росшського сценарiю з 2014 р. на Захщнш Украïнi. Однак вирiшення питання подвшного громадянства змiцнить позицiю Украши
на мiжнароднiй ареш та дозволить вживати ршучих дш щодо краш, яю xотiли би використати вщсутшсть вiдповiдного правового регулювання.
Подiбною е ситуацiя з автономiею Закарпаття. Будучи елементом полЬ тико-територiальноï оргашзацп держави, територiальна автономiя традицiйно розглядаеться як виняткова компетенщя суверенних держав i предмет регулювання внутршнього конституцшного законодавства. Звичайно, Угорщина може шщшвати питання автономп Закарпаття, однак прийняття будь-яких ршень без згоди Украши буде розглядатися як порушення мiжнародного права, а саме принципу невтручання у внутршш справи держави.
Окрiм питань про подвшне громадянство та автономш, невдоволення угорсько1 влади викликало також шдписання Президентом Украши Закону про освггу в 2017 р., зпдно з яким мовою освггнього процесу в навчальних закладах е украшська мова. Венецiанська комiсiя пiдкреслила, що законною i похвальною метою держав е сприяння змщненню державно!" мови та володшня нею всiма громадянами, а також запровадження заxодiв щодо ïï засвоення усiма, як способу подолати iснуючi нерiвностi та сприяння бiльш ефективнш штеграцп у суспiльство осiб, яю належать до нацiональниx меншин [15]. З урахуванням рекомендацш Венецiанськоï комки, УкраМ вдалося створити збалансовану систему освгги, яка дозволяе збiльшити вщсоток предметiв, що викладаються украшською мовою, з одночасним захистом прав нащональних меншин та ïxrnx мов. Зрозумшо, що висновки Венещансько1 комiсiï не мають юридичноТ сили, але не варто недоощнювати ïx значення в мiжнародному та конституцiйному правi.
Висновки. У загостренш ситуацп з угорськими меншинами зацiкавленi лише ультраправi угорсьы нац1онал1сти, якi, спекулюючи на цш проблем!, намагаються змiцнити свою позищю у сусшльствь «Захист» угорських меншин, зокрема на Закарпата, залишаеться важливим пол^ичним iнструментом i використовуеться Будапештом у геополггичнш грi.
У контекси мiжнародного права вiдповiдальнiсть за захист нащональних меншин покладаеться передуем на державу, в якш вони проживають, а спорвднена держава може приймати односторонш адмшютративш чи законо-давчi заходи лише тод^ коли ÏT дй' не порушують принцишв територiального суверенiтету держави, pacta sunt servenda, дружнix вiдносин мiж державами та поваги прав людини та основних свобод, зокрема заборони дискримшацп. У данш ситуацй' суб'ектом мiжнародного права, який несе вщповщальшсть за захист прав нацiональниx меншин, виступае Украша. Угорщина може надавати шдтримку угорцям Закарпаття лише за умови виконання нею всix прийнятих договорiв та незазixання на територiальну цiлiснiсть i непорушнiсть кордонiв Украши.
Список лггератури
1. Декларац1я прав нацюнальностей Укра1ни в1д 1 листопада 1991 р. В1домост1 Верховног Ради Украти. 1991. № 53. Ст. 799.
2. Договiр про основи добросусвдства та сшвробиництва мiж Украшою й Угорською Респу-блiкою : ратифжовано Постановою ВР № 2527-XII (2527-12) ввд 1 липня 1992 р. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/348_004.
3. Халавка Т. Визначення дефiнiцiï «нацюнальна меншина» як об'екта державно1 етнонащ-онально'1 полiтики. Теорiя та практика державного управлтня. 2013. Вип. 4(43).
4. Halasz I. Models of Kin Minority Protection in Central and Eastern Europe. O. Ieda (ed.) Beyond Sovereignty: From Status Law to Transnational Citizenship? Slavic Research Center, Hokkaido University, Sapporo 2006. № 9.
5. Конститущя Украши. BidoMocmi Верховног Ради Украти. 1996. № 30. Ст. 141.
6. The Fundamental Law of Hungary from 25 April 2011. URL: https://www.servat.unibe.ch/ icl/hu00000^html (дата звернення: 01.04.2020).
7. Opinion on the new Constitution of Hungary adopted by the Venice Commission at its 87th Plenary Session (Venice, 17-18 June 2011) (дата звернення: 29.04.2020).
8. Third Opinion on Ukraine adopted on 22 March 2012 by Advisory Committee on the Framework Convention for the Protection of National Minorities. URL: https://rm.coe.int/ CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=090000168008c6c0 (дата звернення: 3.04.2020).
9. Fourth Report submitted by Ukraine pursuant to Article 25, paragraph 2 of the Framework Convention for the Protection of National Minorities, ACFC/SR/IV(2016)003, URL: https://rm.coe. int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=09000016806 57b74 (дата звернення: 03.04.2020).
10. Стан дотримання та захист прав нащональних меншин в Украшк Спещальна доповвдь Уповноваженого Верховно1 Ради Украши з прав людини, 2006. URL: http://www1.ombudsman. gov.ua/ru/images/stories/07022011/S_Dopovid_2_1.pdf.
11. Act LXII OF 2001 on Hungarians Living in Neighbouring Countries, adopted by the Hungarian Parliament on 19 June 2001. URL: https://www.refworld.org/docid/3f460e764.html (дата звернення: 03.04.2020).
12. Report on the Preferential Treatment of National Minorities by Their Kin-State adopted by the Venice Commission 19-20 October 2001. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/ documents/?pdf=CDL-INF(2001)019-e (дата звернення: 03.04.2020).
13. Amendment of Act LV of 1993 on Hungarian citizenship approved by the Hungarian National Assemb on 26 May 2010, URL: https://www.refworld.org/pdfid/3ae6b4e630.pdf (дата звернення: 05.04.2020).
14. Про громадянство Украши : Закон Украши ввд 18 ачня 2001 р. № 2235-III. Вiдомостi Верховног Ради Украти. 2001. № 13. Ст. 65. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 (дата звернення: 02.04.2020).
15. Ukraine - Opinion on the Law on Supporting the Functioning of the Ukrainian Language as the State Language, adopted by the Venice Commission at its 121st Plenary Session (Venice, 6-7 December 2019), CDL-AD(2019)032. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2019)032-e (дата звернення: 05.04.2020).
References
1. Deklaratsija praw nacionalnostej Ukrainy vid 01.11.1991. (1991). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 53, art. 799.
2. Dohovir pro osnovy dobrosusidstva ta spivrobitnytstva mizh Ukrainoyu y Uhors'koju Respublikoju: Dohovir ratyfikovano Postanovoju VR N 2527-XII (2527-12) vid 01.07.1992).
3. Khalavka, T. (2013). Vyznachennja definicii' "nacionalna menshyna" jak ob'jekta derzhavnoi' etnonacionalnoi' polityky Teorija tapraktyka derzhavnoho upravlinnja, Issue 4(43), 104 [in Ukrainian].
4. Halasz, I. (2006). Models of Kin Minority Protection in Central and Eastern Europe. O. Ieda (Ed.) Beyond Sovereignty: From Status Law to Transnational Citizenship? Slavic Research Center, Hokkaido University, Sapporo, 9.
5. Konstytucija Ukrainy. (1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 30, art. 141.
6. The Fundamental Law of Hungary from 25 April 2011. URL: https://www.servat.unibe.ch/ icl/hu00000_.html.
7. Opinion on the new Constitution of Hungary adopted by the Venice Commission at its 87th Plenary Session (Venice, 17-18 June 2011).
8. Third Opinion on Ukraine adopted on 22 March 2012 by Advisory Committee on the Framework Convention for the Protection of National Minorities. URL: https://rm.coe.int/ CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=090000168008c6c0.
9. Fourth Report submitted by Ukraine pursuant to Article 25, paragraph 2 of the Framework Convention for the Protection of National Minorities, ACFC/SR/IV(2016)003. URL: https://rm.coe. int/CoERMPublicCommonSearchServices/DisplayDCTMContent?documentId=09000016806 57b74.
10. Stan dotrymannja ta zahyst prav nacional'nyh menshyn v Ukraini: Special'na dopovid' Upovnovazhenoho Verhovnoi' Rady Ukrainy z prav ljudyny, 2006. URL: http://www1.ombudsman. gov.ua/ru/images/stories/07022011/S_Dopovid_2_1.pdf [in Ukrainian].
11. Act LXII OF 2001 on Hungarians Living in Neighbouring Countries, adopted by the Hungarian Parliament on 19 June 2001. URL: https://www.refworld.org/docid/3f460e764.html.
12. Report on the Preferential Treatment of National Minorities by Their Kin-State adopted by the Venice Commission 19-20 October 2001. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/ documents/?pdf=CDL-INF(2001)019-e.
13. Amendment of Act LV of 1993 on Hungarian citizenship approved by the Hungarian National Assembly on 26 May 2010. URL: https://www.refworld.org/pdfid/3ae6b4e630.pdf.
14. Pro hromadjanstvo Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 18.01.2001 r. № 2235-III. (2001). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 13, art. 65. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14.
15. Ukraine - Opinion on the Law on Supporting the Functioning of the Ukrainian Language as the State Language, adopted by the Venice Commission at its 121st Plenary Session (Venice, 6-7 December 2019), CDL-AD(2019)032. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/ documents/?pdf=CDL-AD(2019)032-e.
Czepek V. A., PhD in Law, Assistant Professor at the Department of International Public Law, Warsaw University Poland, Warsaw.
e-mail: v.czepek@wpia.uw.edu.pl ; ORCID 0000-0002-9372-1784
Legal regulation of Hungarian activities regarding its kin-minority in Zakarpattia
The article analyzes the role and competences of a kin-state in the protection of its national minority living abroad. The issue had been analyzed with the example of Hungarian unilateral legal acts, which present legal consequences and the legitimacy of the actions of a kin-state. The article focuses on the basic international legal mechanisms for the protection of the rights of national minorities and the recommendations given by international advisory bodies in this area.
According to international law, the state, in which the minority lives, has the primary duty to protect minority rights. Only few types of actions can be taken by a kin-state in favour of its kin-minority: actions in the context of international bodies and mechanisms, actions in co-operation with the home state and domestic legislation concerning relations with its kin minority. The last one is not regulated by international law and is broadly discussed in its doctrine.
The article analyzes Hungarian domestic legislation providing a wide range of preferential treatment to the members of the kin minorities in Zakarpattia, namely Act LXII OF 2001 on Hungarians Living in Neighbouring Countries and Amendment of Act LV of 1993 on Hungarian citizenship. Soft law instruments confirm that this kind of legislation of kin-states has to be assessed in accordance with relevant principles of the international law, such as territorial sovereignty of the state, pacta sunt servanda, friendly relations among state and the respect of human rights and fundamental freedoms, in particular the prohibition of discrimination.
Keywords: "kin-minority"; "kin-state"; the European Commission for Democracy through Law; territorial sovereignty of the state.
Рекомендоване цитування: Чепек В. А. Правове регулювання дiяльностi Угорщини щодо свое! «спорвднено1 меншини» на Закарпатп. Проблеми законность 2020. Вип. 149. С. 243-252. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.149.201926.
Suggested Citation: Czepek, V.A. (2020). Pravove rehuliuvannia diialnosti Uhorshchyny shchodo svoiei "sporidnenoi menshyny" na Zakarpatti [Legal regulation of Hungarian activities regarding its kin-minority in Zakarpattia]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 149, 243-252. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.149.201926 [in Ukrainian].
Надшшла до редколегп 01.05.2020 р.
