CC BY
77
УДК 341.48 I. Жаровська
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка",
д-р юрид. наук, проф. кафедри теори та фтософи права
ПРАВОВА СОЦ1АЛ1ЗАЦ1Я НА СУЧАСНОМУ ЕТАП1 РОЗВИТКУ
ПРАВОВО1 НАУКИ
© Жаровська I., 2016
Розглянуто проблему правовой сощалiзащí особи, вказано на роль та значення правовоТ сощалiзащí на сучасному етапi розвитку правово! науки. Доведено, що чим Г)1льше сощалвована людина, тим шлыне вона виявляе своТ здатностi бути головною продуктивною силою сусшльства, тим Гiльше виявляеться здатною зрозумiти навко-лишню природу, право, державу i суспiльство як щлкш системи.
Ключов1 слова: правова соц1алвац1я, особа, юриспруденцiя, оновлення, методологiчний пiдхiд.
И. Жаровская
ПРАВОВАЯ СОЦИАЛИЗАЦИЯ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ РАЗВИТИЯ ПРАВОВОЙ НАУКИ
Статья посвящена проблеме правовой социализации личности. Указано на роль и значение правовой социализации на современном этапе развития правовой науки. Доказывается, что чем более социализирован человек, тем больше он проявляет свои способности быть главной производительной силой общества, тем больше оказывается способным понять окружающую природу, право, государство и общество как целостные системы.
Ключевые слова: правовая социализация, лицо, юриспруденция, обновление, методологический подход.
I. ZHAROVSKA
LEGAL SOCIALIZATION AT THE PRESENT STAGE OF DEVELOPMENT OF LEGAL SCIENCE
The article deals with the problem of legal socialization. Indicate the role and importance of legal socialization in the current development of legal science. It is shown that the more socialized man, the more it reveals its ability to be the main productive force of society, the more it is able to understand the natural environment, law, state and society as a whole system.
Key words: legal socialization, individual, law, updating, methodological approach.
Постановка проблеми. Сучасне державознавство акцентуе на тому, що необхвдний двостороннш тюний консенсусний дiалог мiж державною та громадянським суспшьством, тому
актуальними проблемами сьогодення е не тшьки формування правово! держави, але й пов'язане з ним питання пвдвищення правово!' культури суспшьства. Для устшного реформування судово!, конституцшно! та адмтстративно! системи необхвдно мати в арсенал! належну основу, чим 1 е розвинений шститут громадянського суспшьства. В цьому аспект вагома роль правово! сощал!заци як процесу та наслвдку взаемод!!' окремо!' особи та й всього суспшьства з правом. Унаслвдок ефективно! правово! соц!ал!зац!! в широкому контекст! ввдбуваеться розвиток нац!онально! правово! системи та державносп з високими правовими та демократичними стандартами, утвердження в суспшьнш св!домост! принцип!в верховенства права, прюритетносп прав ! свобод людини ! громадянина, законност!, незалежносл суду ! п!дкорення його лише закону, ефективно! боротьби з корупщею ! злочинн!стю. Вказане актив!зуе потребу дослвдження проблем соц!ал!зац!! та пов'язаних з ними явищ, таких як правосввдомють, правова культура, правове виховання тощо.
Аналiз дослiдження проблеми. Питання оновлення змюту теор!! держави ! права як науки досл!джували багато науковщв у р!зних напрямах суспшьних знань. У в!тчизнян!й юридичн!й наущ вказану проблему або сум!жн! з нею анал!зували вчен! Ю. Бисага, С. Бостан, М. Кельман, В. Ковальчук, М. Козюбра, О. Скакун, С. Сливка, Ю. Оборотов та ш. Незважаючи на велику увагу вчених до теор!! держави ! права, залишаеться велике коло невиршених питань.
Мета статтi - визначити необхвдшсть наукового досл!дження проблем оновлення методолопчних п!дход!в, серед яких дослщження тако! категор!!, як правова сощал!зацм особи.
Виклад основного матерiалу. Сучасна наука загалом почала в!дмовлятися ввд низки застарших фундаментально-теоретичних ! методолопчних принцишв. Це дае змогу виходити на р!вень розум!ння св!ту не як такого, що складаеться з елементарних частинок - "цеглинок" матер!!, а як такого, що являе собою сукуптсть нел!н!йних процес!в. Активно вщбуваеться процес переосмислення сталих фшософських категор!й, формуеться нова картина "свпу" ! "людини", внесок у яку роблять ! техн!чн! науки. Вказане зумовлено дом!нуванням розвитку !нформац!йних та техшчних галузей знань, що спричиняють справжн!й переворот у систем! матер!ально! та духовно! культури.
Право об'ективно покликане сприяти задоволенню людських потреб. Виршують це завдання, забезпечуючи безперешкодну реал!зац!ю у конкретних !сторичних умовах прав людини -вираження особиспсно! ц!нност! права. Проте зрозум!ти смисл категор!! "права" неможливо без з'ясування сутност! його нос!я. Вказане зумовлюе процес соц!ал!зац!! !ндив!да, як його можливють прояву та реал!зац!! сво!х сутн!сних сил, мае комплексн!ший, глобальшший характер, пов'язаний з розум!нням людини як складово! частини Всесв!ту, вше! свггобудови загалом, що виходить, як сказав би В. I. Вернадський, за меж! бюсфери ! введене в меж! ноосфери.
Власне правова сощал!защя мае дв! основн! особливосп. Перша пов'язана з! статусом права в суспшьств!, з! статусом правових норм ! ц!нностей стосовно шших норм ! ц!нностей. Тут правова сощал!зацм т!сно пов'язана з проблемою праворозумшня. Праворозум!ння деф!н!ц!юють як особливий спошб сощально! д!яльност!, спрямований на тзнання загальних законом!рностей функц!онування права, на представлення отриманих знань у форм! наукового (лопчно й об'ективно ютинного) знання, а також на впровадження сформованих теорш та концепцш як загальновизнаних подстав правових практик, як! реал!зують особлив! (науково-правов!) сощальш !нститути ! суб'екти у специф!чнш форм! з використанням спец!ального (науково-правового) !нструментар!ю (методу) п!знання.
1нтерес сучасно! юридично! науки до праворозум!ння детермшуеться не лише колом численних об'ективних ! суб'ективних причин, а й цшком конкретними законом!рностями. 1сторичний анал!з генези питання праворозум!ння у систем! юридичного знання дае пвдстави вважати, що для кожного вторичного етапу розвитку сусп1льства характерна актив!зац!я наукових зусиль, спрямованих на розвиток конкретних концепцш праворозумшня. Пашвш нин! уявлення про праворозумшня критикують, тривають пошуки нових теоретичних концепц!й праворозум!ння,
oкрeмi з них через наугову нecпрoмoжнicть зазнають фiacкo, кануть y небуття. Однак диcкyрc тривае i тепер зaгaльнoвизнaнo, щo на фoрмyвaння титв прaвoрoзyмiння найбшьше впливають пoзитивiзм, юcнaтyрaлiзм та лiбeртaрний coцioлoгiзм. Кoжнa з цих тонцепцш прoпoнye cвoe бачення cyraocri права та прaвoвoï дiйcнocтi, прoтe жoднa з них не мoжe прeтeндyвaти на aбcoлютнicть ютини, щo пoв'язaнo, пeрeдyciм, з ocoбливoю cклaднicтю i бaгaтoгрaннicтю oб'eктa дocлiджeння - права.
Вiдмoвa вiд радягоь^' oфiцiйнoï iдeoлoгiï та зaгaлoм ввд iдeoлoгiзoвaнoгo пiдхoдy дo фoрмyвaння прaвoвoï дoктрини передбачае cитyaцiю, кoли толишня eднicть пoглядiв на прaвo лише як на ^стему нoрм, встатовлених дeржaвoю i забезпечених державним приму^м, пiдiрвaнa, а жoдeн з тових пiдхoдiв дo рoзyмiння права, щo фoрмyютьcя, ще не здoбyв дocтaтньoгo визнання i пoширeння. Сьoгoднi у впчизнянш тeoрiï права тривае cклaдний i бoлicний пoшyк нoвoгo типу прaвoрoзyмiння, щo вiдпoвiдae cyчacним ^щальним реалмм i врaхoвye i влаотий icтoричний дocвiд, i cвiтoвi дocягнeння у дocлiджeннi прaвoвих зacaд cyrai^^re життя. Пoки ж вiдcyтнicть у нашш юриcпрyдeнцiï дocтaтньo aвтoритerнoï та зaгaльнoвизнaнoï пoзицiï в цьoмy фундаменталь-нoмy для нeï питaннi стричиняе i вiдcyтнicть пoвнoцiннoï прaвoвoï дoктрини, нeгaтивнo тозна-чaючиcь на сташ прaвoвoï практики. Тoмy в тeoрiï права aктyaлiзyвaлocь завдання рoзрoблeння тонцепци прaвoрoзyмiння, яка мoглa б дати тeoрeтичнo oбгрyнтoвaнi й вeрифiкoвaнi критери прaвoвoï cyбcтaнцiï, щo oкрecлюють мeжi кoнcтитyцiйнo-прaвoвoгo прocтoрy для зaкoнoдaвця i прaвoрeaлiзaтoрa.
Прaвo в cyчacних cycпiльcтвaх прeдcтaвляeтьcя як явище aпрioрi дане, як фoрмaлiзoвaнa cиcтeмa нoрм та шститупв, мета яких пoлягae у регулюванш coцiaльних cтocyнкiв. Iншi ж шщальш нoрми i цiннocтi нacпрaвдi не фoрмaлiзoвaнi та з'яcoвyютьcя у ^o^ci cпocтeрeжeння над життeдiяльнicтю вcьoгo cпiвтoвaриcтвa.
Дeякi юриcти й aнтрoпoлoги прагнуть прeдcтaвити прирoдy нoрм i ^н^стей прaвoвoï cиcтeми як ^oCTy фiкcaцiю aбo cиcтeмaтизaцiю за дoпoмoгoю права coцiaльних нoрм та шститупв. Ця cиcтeмaтизaцiя мае на мел cпрocтити iндивiдyaльнy взaeмoдiю i ocoбливe врегулювання cyпeрeчoк, вcтaнoвивши зaгaльнi правила. Йдeтьcя прo те, щo прaвo - це oдин зi cпocoбiв, якi викoриcтoвyють люди для примирення диль^ст! й пoвeдiнки з принципами так, щoб, не дуже отльто 1х травмуючи, забезпечити фyнкцioнyвaння oргaнiзoвaнoю i пeрeдбaчeнoю coцiaльнoю рeaльнicтю.
Друга ocoбливicть - це зaгaльнooбoв'язкoвicть прaвoвих нoрм. У cвiдoмocтi зaкoнoдaвця прaвoвa нoрмa вiдрiзняeтьcя вiд iнших шщальних нoрм, вoнa зacтocoвyeтьcя дo вшх, претендуе на eфeктивнicть в реашзаци cвoïх цшей. "Нiхтo не мoжe iгнoрyвaти зaкoн", - cтвeрджye принцип, який передбачае вiдпoвiдaльнicть у рaзi незнання зaкoнy. Вoднoчac цiннicтю права е те, щo знання затону дoзвoляe кoжнoмy вiдcтoювaти cвoï права.
Сoцiaлiзaцiя ocoби бeзпoceрeдньo залежить ввд людини i вихoдить пeрвиннo з внyтрiшньoгo буття цieï людини. Сoцiaлiзaцiя не е цiлкoм зoвнiшнiм щoдo людини, вoнa нiби зceрeдини визначае ïï cвiдoмicть, прoникaючи i нaтyрaлiзyючиcь в рiзних фoрмaх (мoвa, еттчшсть, дocвiд i практика тoщo). Система тзнавальних цiннocтeй вcтyпae бeзпoceрeдньoю детермшантою coцiaлiзaцiï cyб'eктa дiяльнocтi, зacвoeння загальтовизнаних i cтaндaртних нoрм i правил те!' дiяльнocтi, в яких yзaгaльнюeтьcя i кoнкрerизyeтьcя icтoричний дocвiд i практика ^вдальтого ceрeдoвищa. Сoцiaлiзaцiя, в цьoмy кoнтeкcтi, мoжe бути зрoзyмiлa як деяка, дo пoри дo чacy нeвeрбaлiзoвaнa i дoрeфлeкcивнa реальшсть, вiдoбрaжeнa у cвiдoмocтi й caмocвiдoмocтi cyб'eктa. Вoнa виcтyпae нaйвaжливiшoю пeрeдyмoвoю i yмoвoю cпiлкyвaння iндивiдa як iз caмим coбoю, так i з шшими людьми, cпрямoвaнoгo на тзнання i рoзyмiння нaвкoлишньoгo cвiтy.
Щo бшьше coцiaлiзoвaнa людина, то бшьше вoнa виявляе cвoï здaтнocтi бути гoлoвнoю прoдyктивнoю cилoю cyrai^c^a, тo бшьше виявляeтьcя здaтнoю зрoзyмiти нaвкoлишню прирoдy i cycпiльcтвo як цшгсш cиcтeми, в ocнoвi функцюнування i рoзвиткy яких oб'eктивнi затони. Тoмy в coцiaлiзoвaних iндивiдiв з'являeтьcя прирoднa пoтрeбa рoзглядaти прирoдy i cy^i^^reo не мeraфiзичнo, а дiaлeктичнo. Виявляючи i вiдкривaючи зoни рoзвиткy, iндивiд зacтocoвye oтримaнi знання дo oб'eктивнoгo aнaлiзy дiйcнocтi.
Звернення до людини як до суб'екта правового життя суспшьства означае прагнення зрозумгги його в р1зноматтп правових 1 протиправних зв'язюв, а також шших залежностей, що впливають на правоввдносини. Це, своею чергою, передбачае бажання 1 вмшня помггити за зовшшшми проявами незрим! глибинн1 сили. Впливати на них значно складшше, тж агггувати або примушувати до запропонованих дш, застер1гати або утримувати ввд заборонених.
Хоча первинно, як вже зазначалося, процес сощал1зацй залежить ввд особистост1, але опосередковуеться зовшшшми чинниками, тим сощальним середовищем, в якому перебувае особа, державним впливом, правовиховним процесом, правовими 1 моральними нормами, як дтоть у сощальному середовищ1 Ввдомо, що людину формуе навколишне сощальне середовище: вс ввдносини, зв'язки, явища, з якими вона так чи шакше стикаеться. Багато ввдносин складаються непередбачено 1 можуть виявитися несприятливими. Правова сощал!зацм вказуе мехашзми виходу з ще! ситуаци у правовому пол!, в цьому проявляеться залежшсть правово! сощал!заци ввд ввдповвдних елеменпв 1 структур внутршнього свггу особистост1.
Якщо не усунути причини неузгодженосп шгерес!в суспшьства та окремих суб'еклв права (колективних та шдиввдуальних), то все правове виховання та профилактика правопорушень можуть бути зведеш (так, переважно, 1 було донедавна) до стримування "прориву" протиправних штерес1в за допомогою застереження 1 погрози застосування примусу. Тим часом треба надшно запобшги цшепокладанню, що суперечить прагненням суспшьства [1, с. 3].
Найважлившою функщею сощал!заци е суспшьне в1дтворення. В1дбуваеться двосторонн1й процес взаемоди 1ндив1да 1 сусп1льства, скерований на формування 1ндив1да як суспшьно визнано! правово! особи. Соц1ал1зац1я виступае ун1версальним механ1змом в1дтворення сусп1льного й шдиввдуального життя, з активною роллю 1 сощально! системи, й шдиввдуальних начал.
Особиспсть як об'ект сощальних в1дносин характеризуеться через соц1ал1зац1ю. Сощальний тип впливае на р1вень сощашзацй особистост1. Соц1альна людина - це людина, залежна ввд сощуму. Сощал1зац1я 1ндив1да як процес становлення та розвитку в не! сощально! сутност! мае власне поле буття, в якому ввдбиваеться д!алектика об'ективних ! суб'ективних п!дстав, що в!дтворюють ! розвивають д!йсну природу! сутшсть людини.
Сусп1льство, залучаючи !ндив!да в систему суспшьних стосунк!в, тим самим ввдтворюе себе. Результатом взаемод!!' особи ! сусп!льства в процес! сощал!зацй е становлення системи взаемозв'язаних прав ! обов'язк!в держави й особи, з чого випливае принцип !хньо! юридично! р!вност!.
Як соц!альна людина, з боку суспшьства шдиввд надшений правами. Одним !з найважлив!ших показниюв розвитку правово! культури сусп!льства е досягнення яюсного стану юридично! охорони та захисту основних прав ! свобод людини ! громадянина. Показником такого стану слвд вважати не лише конституцшне проголошення людини, !!' життя ! здоров'я, чест! й гвдност! найвищою соц!альною ц!нн!стю, але й передус!м реальне забезпечення цього конституцшного положення; наявн!сть демократичного, гумашстичного, справедливого законодавства, його в!дпов!дн!сть м!жнародним правовим стандартам у сфер! прав людини; юнування ефективних нац!ональних правових мехашзм!в ! процедур для захисту конституцшних прав ! свобод; реальна можливють звернутися до м!жнародних правових шституцш, наприклад, до Свропейського суду з прав людини, якщо громадянин вважае, що державш органи порушили його права, а вш не зм!г за допомогою ус!х передбачених законодавством засоб!в !'х захистити. Права людини - це системоутворювальна основа громадянського суспшьства [2, с. 67].
Процес сощал!зацй е активним ! двостороншм: як суб'ект певно! сощально! спшьноти !ндив!д приймае нормативн! та моральш приписи цього сусп!льства, погоджуеться !з його законами. Будучи регулятором суспшьних ввдносин, право покликане забезпечити в суспшьств! стаб1льний правопорядок, створювати умови, необх!дн! для активно! сощально! дкльносл кожно! людини та задоволення !! потреб. Соц!альна ц!нн!сть права вбачаеться не в тому, що воно е, що воно д1е, а в його здатносл гарантувати сусп1льству ! кожному правом!рно чинному суб'екту досягнення сощально значущих результата, закршлених ! охоронюваних правом.
Проте сощальний шдиввд не просто сприймае право, але й вносить у нього свш змiст, активно впливае на його характер. Тому одним з найактуальшших завдань соцiологii права е розроблення процедур визначення загального штересу на основi виявлення iнтересiв рiзних груп, верств, iнших сощальних спшьнот. Виявленню цих iнтересiв, iх урахуванню i правильному вiдображенню сприяють узагальнення матерiалiв соцiологiчних дослiджень, об'ективний аналiз громадськоi' думки. Крiм виявлення загального штересу, в процесi створення норм, важливе значення мае опосередковашсть засвоення норми шдиввдуальними iнтересами.
В основi прийняття рiшення iндивiдом, чинним у певнш соцiально-економiчнiй ситуацii, -насамперед уявлення про власт шгереси. Необхiдно пiдкреслити, що iнтерес шдиввда - це передусiм об'ективна характеристика, яка випливае зi становища шдиввда, способу його включення в сощальну дiйснiсть. Рiзноманiття форм включення шдиввда в суспшьш вiдносини, в багато сощальних спшьностей, зумовлюе i рiзноманiття його iнтересiв.
Через власну сввдомкть iндивiд сприймае чи не сприймае правовi норми, визнае або ж не визнае право як сощально щншсний саме для нього суспшьний iнститут. Правова соцiалiзацiя - це замша правомiрноi' поведiнки з примусу саме правомiрною поведiнкою, зумовленою особиспсними особливостями. На жаль, правотворцi та полггичш дiячi забувають про вищевказане положення. У державi, яка прагне досягти демократичних мiжнародних iдеалiв i розвивати реальну правову державу, вказаний пвдхвд е неправильним, оскшьки швелюе роль правовоi' культури суспшьства в процесах реалiзацii права.
Правова соцiалiзацiя виступае промiжною ланкою, механiзмом адаптацй правових цiнностей та принципiв до свггосприйняття людини. Вона е мехашзмом своерiдного транспортування iдеологiчноi сутностi ввд правового поля до iндивiдуальностi людини, проввдником вiд правового до сощального через психологiчне. Разом iз тим, необхвдно зважати i на ту обставину, що правовi iдеали мають втшюватися в певних явищах чи под1ях об'ективноi реальностi, щоб людина оптимально !'х сприймала, - це так зваш чинники правовоi соцiалiзацii. Якщо уявляти соцiалiзацiю як канал, через який певне смислове наповнення потрапляе до сфери особистих переконань людини, то чинники е транспортувальним засобом, який "постачае" правовi iдеi ввд абстрактноi форми до 1'х кiнцевого втшення в уявi, мисленш та дii. Вони е найгнучюшим елементом структури, який пiддаеться корегуванню з метою пiдвищення ефективностi сощально!' дii права [3, с. 65].
Правова держава защкавлена в оргашзаци ефективно!' правово!' соцiалiзацii сво'х громадян. Це пояснюеться необхвдшстю розвитку сощуму, органiзацii взаемодii держави з громадянським суспшьством, досягнення громадянами усвiдомлення власноi правовоi цiнностi.
Отже, у сферi оновлення методологiчного пiдходу до правових дослвджень вагомим е питання соцiалiзацii юридичних знань, що передбачаеться як аспект дослвдження правових явищ i процесiв не тшьки формалiзацii та iнституалiзацii, але i iхнiх проявiв у суспiльствi. Сусп1льна реальнiсть виступае певною формою оргашзаци ввдносин в суспшьстш та державi. Тому й держава i право з цiеi позицii розглядаються як соцiальне утворення, функцiональне призначення якого полягае у забезпеченш стабiльностi та стiйкого розвитку сощуму. Такий пвдхвд дае змогу розставити акценти у проблематищ ствввдношення державносп та громадянського сусп]льства, яю разом становлять цiлiсний соцiум.
Висновки. Особиспсть як об'ект соцiальних ввдносин характеризуеться через соцiалiзацiю. Правова соцiалiзацiя е процесом формування правовоi особистосп. Встановлено, що соцiалiзацiя особи безпосередньо залежить ввд людини i визначаеться первинно внутршшм буттям цiеi людини. Тому тут е вагомим е сощальний тип особистосп, який виступае результатом взаемоди кторико-культурних i соцiально-економiчних умов життедiяльностi людини, сукупшстю повторюваних якостей людини як ютоти соцiальноi. Система пiзнавальних цiнностей е безпосередньою детермшантою соцiалiзацii суб'екта дмльносп, засвоення ним загальновизнаних i стандартних норм i правил тiеi дмльносп, в яких узагальнюеться i конкретизуеться iсторичний досвiд i практика сощального середовища. Правова соцiалiзацiя виступае найважлившою передумовою i умовою
спшкування шдиввда як i3 самим собою, так i з шшими людьми, спрямованого на тзнання i розумшня навколишнього свггу.
Правова держава защкавлена в оргашзаци ефективно! правово! сощал1заци сво!х громадян. Це пояснюеться необхщшстю розвитку сощуму, оргашзаци взаемоди держави з громадянським суспшьством, досягнення громадянами усввдомлення власно! правово! щнност1.
1. Татаринцева Е. В. Правовое воспитание (методология и методика): метод. пособ. / Е. В. Татаринцева. - М.: Высш. шк., 1990. - 175 с. 2. Правова культура в умовах становлення громадянського сустльства: монография / за ред. проф. Ю. П. Битяка та доц. I. В. Яковюка. - X.: Право, 2007. -248 с 3. Тарабукт О. Ю. Правова соц1ал1зац1я як форма социального впливу права // Часопис Кшвського университету права. -№ 1. - 2013. - С. 64-66.
REFERENCES
1. Tatarinceva E. V. Pravovoe vospitanie (metodologija i metodika) [Legal training (methodology and technique)]: Metod. Posobie ,Moskov: Vyssh. shk. Publ, 1990, 175p. 2. Bytyak Yu. P., Yakovyuka I. V. Pravova kul'tura v umovakh stanovlennya hromadyans'koho suspil'stva: Monohrafiya [Legal Culture in terms of civil society] Kharkov, Pravo, 2007, 248 p. 3. Tarabukin O. Yu. Pravova sotsializatsiya yak forma sotsial'noho vplyvu prava [Legal socialization as a form of social influence law]. - Chasopys Kyyivs'koho universytetu prava, Vol. 1, 2013, pp. 64-66.
