CC BY
291
УДК 340.12: 342.72/.73 Ю. С. Разметаева,
канд. юрид. наук Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ПРАВА ЛЮДИНИ ЯК ОСНОВА 1НСТИТУЦ1Й ГРОМАДЯНСЬКОГО
СУСПШЬСТВА
Стаття присвячена реалiзащi й захисту прав людини за допомогою iнституцiй громадянського суспiльства. Визначаються форми прояву прав людини стосовно останшх. Обгрунтовуеться, що вiдповiднi шституцп складають основу здiйснення прав людини, в тому чист за рахунок правовоi активностi iндивiдiв.
Ключовг слова: права людини, громадянське суспiльство, шституцп громадянського суспiльства, реалiзацiя й захист прав людини, правова актившсть.
Права людини становлять собою цшшсну основу дiяльностi окремих людей або 1х об'еднань. На пiдставi наявностi прав можуть створюватись i функцiонувати шституцп громадянського суспшьства, якi одночасно виступають сферою реалiзацii прав людини i спiвпадаючих iнтересiв осiб.
Проблеми забезпечення й реалiзацii прав людини у громадянському суспшьста, а також у перехщних суспiльствах розглядалися в роботах таких втизняних i зарубiжних теоретиюв права, як В. Ю. Барков, Р. Дворкш, I. I. Кальний, Д. А. Керимов, О. О. Крезе, А. Ф. Крижашвський, П. М. Любченко, О. В. Петришин, Т. В. Розова, Ю. М. Тодика [Див.: 3; 5-6; 9-10; 13; 16-17]. Однак окремi питання залишилися поза увагою 1х дослщжень.
Мета публшацп - аналiз прав людини, 1'х реалiзацii й захисту, як тдгрунтя системи iнституцiй громадянського суспшьства.
Права людини е тдставою формування i функцiонування деяких шституцш громадянського суспiльства. Примiром, право на свободу об'еднань дозволяе 1й реалiзовувати сво'1 iнтереси, що спiвпадають з штересами iнших, за посередництвом тако! шституцп, як громадськi об'еднання. Воно фактично утверджуе можливють й юнування. Як зазначають А. Ф. Крижашвський та О. О. Крезе, якщо дiяльнiсть iнститутiв громадянського суспiльства може вщбуватися поза межами безпосереднього правового регулювання, то процес 1х утворення - лише у правовому середовищi [9, с. 25]. Прагнення шдиввдв до створення суспшьних iнституцiй засновано на тому, що за допомогою останшх реалiзуються 1х спiльнi штереси. Причому саме утворення громадськох оргашзацй е реалiзацiею iнтересу до об'еднання з шшими особами; у процес ж й' функцiонування, задовольняються iншi iнтереси учасникiв.
Пiдкреслимо, що права передбачають можливють здiйснення iнтересiв 1х власника як особисто, так i за допомогою суспiльних i державних шституцш. О^м того, iнституцii громадянського суспшьства становлять собою сферу спшкування, обмшу думками й у цьому сенсi породжують вiдповiдну комунiкативну реальшсть, у якiй постiйно пiдтримуеться штерес до певнох громадськох, полiтичноi i правовох активност1. Ось чому слушним вважаемо твердження П. М. Любченка про потребу в такому середовищ^ де формувалася б громадська думка; адже якщо люди не можуть обговорити громадсью справи, вони стають вщчуженими вщ них, закриваючись у власних домiвках. 1х уже не обходить, що робиться поза межами приватного простору, i громадянське суспшьство занепадае [10, с. 11]. Вщповщно, для нормального функщонування iнституцiй останнього недостатньо спшьносп iндивiдуальних iнтересiв, тдкршлених правом створювати 1х, а по^бна ще й стiйкiсть таких штереав, пiдтверджена активними дiями осiб з 1х реалiзацii.
Iнституцii громадянського суспшьства покликаш допомогти людинi в задоволенш
приватних штереав. Вони i створюються тому, що спiвпадають iнтереси певно'1 частини сустльства. Адже незадоволення соцiальними штересами й потребами так чи шакше вiдвертаe iндивiда вiд вищих цшей як на iндивiдуальному, так i на громадському рiвнях [16, с. 176]. Однак юнують такi основн iнтереси, вiд яких людина не в змозi вiдмовитися, як життя i свобода. Саме вони забезпечують права людини, звертаючись до !х носiя як до вищо! цшносп, проголошуючи його вiльною особою, захищеною вiд особистих i майнових посягань. Ми погоджуемося з тим, що громадянське суспшьство, його шституцп зумовлюються безпосереднiми життевими потребами й штересами людей. Натомють у субстанцiональному юридичному вимiрi громадянське суспiльство виступае перш за все цариною реалiзацii основних прав людини [13, с. 10]. Отже, з точки зору конкретного суб'екта, включеного до вщповщно! системи шституцш, громадянське суспшьство - це передовым сфера сприяння реалiзацii прав шдивща.
Людина, як шдивщуальний суб'ект, не в змозi протистояти державi в особi органiзованих державно-владних шститупв. Задля цього iндивiдуальнi iнтереси теж мають бути згуртованими, шституцюнально оформленими й гарантованими. Ефективне функщонування таких шституцш дозволяе поставити людину в центр суспшьного й поличного життя, розглядати !! гiднiсть, права та свободи як найвищу соцiальну щншсть [14, с. 6]. Спiвпадаючi штереси осiб, якi володiють вiдповiдними правами, легше реалiзовувати через шституцп громадянського сустльства, як i захистити порушен !х права. Це виражаеться хоча б у тому, що груш оаб з бшьшою вiрогiднiстю вдасться шщювати розгляд проблемного питання на мюцевому чи державному рiвнi. Наприклад, щоб виконати вимоги ч. 2 ст. 72 Конституцп Украши щодо зiбрання всеукрашського референдуму, потрiбнi зусилля багатьох члешв суспiльства, згуртованих у певш iнституцiйнi об'еднання.
Права людини захищають !! основнi iнтереси. Звершмо увагу на те, що цей захист здшснюеться здебiльшого за допомогою активних дш, незалежно вiд того, виступають вони результатом шдивщуальних чи спшьних зусиль, тобто зусиль особи чи шституцп громадянського суспiльства. Правова ж актившсть не виникае з шчого, вона повинна мати опору у свщомосп й досвiдi шдивща. Так, при народженш дитина не знае про юнування права, проте не опиняеться поза його дiею й надшяеться правовим статусом. У процес поступового освоення зачаткiв права, яке проходить кожен, увага часто акцентуеться не на правах, а на обов'язках, на тому, чого людина не може i не повинна робити. Разом iз тим виховання не тшьки через систему заборон, а з урахуванням шших проявiв права (зокрема й цшшсного) сприятиме формуванню якостей особистосп, так необхщних !й у громадянському сустльства Перш за все це стосуеться правово! активностi, яка, власне, е умовою учасп iндивiда у правовому житп i здiйсненнi ним сво!х прав належним чином. Адже саме вшьна й вiдповiдальна людина е головною рушшною силою складних суспшьних вiдносин - полiтичних, економiчних, сощальних, правових, етнiчних, конфесiйних, культурних тощо. Участь особи в усiх сферах сустльно! життедiяльностi забезпечуеться системою прав i свобод, у якiй виражено прагнення людини на пдне життя i благополуччя [17, с. 39]. Iндивiди, якi реалiзують сво! права через шституцп громадянського сустльства, спрямоват саме на шщативне, дiйове здшснення прав.
Як зазначае О. В. Петришин, iнституцii громадянського суспiльства формуються добровшьно i функцiонують на засадах самоврядування [13, с. 10]. 1х дiяльнiсть, управлiння ними i взаемодiя з iндивiдами та iншими спшьнотами й державними органами грунтуються на дiях осiб, якi володiють вщповщною громадською i правовою свiдомiстю, певним рiвнем полiтичноi i правово'1' культури.
Права людини виступають фундаментальними принципами, що вщбивають меж1 втручання держави у проспр громадянського суспiльства. При цьому невизначетсть розподiлу сфер впливу останнього й держави ускладнюе реалiзацiю прав шдиввдв, оскiльки породжуе стрт ситуацii, якi можуть бути витлумачет на користь держави, що, безумовно, звужуе проспр свободи власникiв прав. Питання втручання держави у проспр
громадянського суспшьства набувае особливо'1 актуальностi в умовах його формування, пщвищуеться значимють вiдповiдних суспiльних iнституцiй, оскiльки вщ того, як вони функцiонують, залежить ступшь участi держави у суспшьних вщносинах. За умов низького рiвня соцiалiзацiï iндивiдiв, вiдсутностi дiездатних громадських об'еднань упорядкованiсть суспiльства досягаеться шляхом надмiрного втручання в суспiльнi вщносини з боку iнститутiв державноï влади. Натомють, коли значне коло питань оргашзацй спiльноï життедiяльностi людей виршуеться на автономних правових засадах у межах спещально утворених для цього шституцш, це знижуе потребу безпосереднього використання державно-примусових заходiв, що за звичайних обставин розглядаеться скорее як виняток, ашж як правило [13, с. 3]. Отже, у сформованому громадянському суспшьста для виправдання втручання держави в суспшьш вiдносини, яю в законодавчому порядку не вщнесеш до сфери виключного державного регулювання, потрiбнi якiсь особливi пiдстави.
Важливою умовою формування громадянського суспiльства е проведення розмежування сфер приватних i публiчних iнтересiв, на пiдставi чого окреслюються меж втручання держави у вщповщш суспiльнi вiдносини. Але не завжди можна чiтко визначити, де закшчуються iнтереси публiчнi й починаються приватнi i навпаки. До того ж, цей розподш ускладнюеться постшним переходом таких iнтересiв з одного статусу в шший або потенцшною можливiстю такого переходу. 1накше кажучи, з'ясувати раз i назавжди, яю штереси е приватними, а яю публiчними, неможливо. Специфiка громадянського суспшьства полягае у здатносп робити приватш iнтереси публiчними, наприклад, коли переачний громадянин за допомогою наявних у суспшьста iнституцiй i засобiв привертае увагу до свого порушеного чи нереалiзованого власного iнтересу. У цьому випадку захист приватного штересу через мехашзми громадянського суспiльства може призвести до загального обговорення проблеми, що виникла, i привернути увагу до громадськосп. Засоби, наявш у розпорядженш суспiльства, можуть мати наслiдком привернення уваги держави до порушення проблеми й вщповщне ïï вирiшення, тобто, законодавче врегулювання чи шшо'1 ситуацп. Найбiльш прийнятним, з нашо'1 точки зору, е таке сшввщношення громадянського суспiльства й держави, за якого вони знаходяться в постшнш взаемодп, у визначеннi статусу штереав та 1'х розподiлi. Варто ураховувати можливють iснування спiльних iнтересiв, наприклад, що стосуеться захисту прав та свобод людини i громадянина.
Акцентуемо увагу на тому, що права шдивща вщдзеркалюють мiру втручання не тшьки держави у справи шституцш громадянського суспшьства, а й шдиввдв-власниюв прав у справи шших. Так, якщо людина, використовуючи свое право на свободу совют й вiросповiдання, вщвщуе церкву по вихiдних, ш громадськi об'еднання iншого релiгiйного напрямку, ш сусщ-атеют не вправi перешкоджати ш у цьому. 1ншими словами, у громадянському суспшьста дотримуеться принцип реалiзацiï людиною сво^-х прав i свобод, яке не повинно порушувати права i свободи шших. Звщси зрозумшо, що у ньому особа вимушена спiввiдносити iнтереси сво! й шших, оскшьки всi iнтереси приватш формально рiвнi [12, с. 15]. Рiвнiсть iндивiдiв у правах (а значить, i рiвна можливiсть здшснення приватних iнтересiв) породжуе конфлiкти певних прав людини при ïх реалiзацiï. 1деться про зiткнення як декшькох односпрямованих прав (наприклад, на зайняття державних посад), так i протилежних за змiстом (права на свободу слова i права на захист чесп, пдносп, дiловоï репутацй тощо).
У цьому розумiннi саме громадянське суспшьство в цiлому i його шституцп, зокрема, е простором взаемодп власниюв прав, побудованоï на залагодженш виключно правовими засобами конфлiктiв, виникаючих у процеа реалiзацiï прав людини. Але ми не погоджуемося з твердженням, що у громадянському суспшьста шдивщи i ïx: групи прагнуть задоволення власних штереав, однак без взаемодп з шшими вони не можуть ïx: досягнути [6, с. 5]. Адже юнують штереси, що не передбачають взаемодп будь iз ким, здшснення яких вщбуваеться (або може вщбуватися) самостiйно, без учасп у вiдповiдниx суспiльниx вiдносинаx. Примiром, право на вiльний розвиток своеï особистостi може бути
реалiзовано як самостшно, так i у взаемодп з iншими iндивiдами, яю мають iHTepec до його здшснення таким же шляхом. На його реалiзацiю особа може вивчати шоземну мову вдома, за пiдручниками й аудюзаписами, а може вiдвiдувати курси шоземних мов разом з групою осiб, якi в такий же споаб спрямували розвиток свое'1' особистосп.
Права людини мають власну щншсть, виражають найбiльш загальну, безумовну значущють для всiх iндивiдiв. У той же час вони е засобом установлення чи визнання цшностей, оскшьки за ïx допомогою стверджуеться щншсть людського життя, честi й гщносп, особистого простору людини тощо. За висловленням О. В. Орлово'1', на пiдставi цих прав, з урахуванням власних життевих прiоритетiв у людини формуеться нормативно-цiннiсна система, своерщний ïï внутрiшнiй свiт, що складаеться iз внутрiшнix регуляторiв ïï поведшки. I якщо особа спiввiдносить свою поведшку з правовими вимогами, оскшьки це корисно й необхщно для не'1', ïï ам% суспiльства в цiлому, у не'1' виробляеться установка на вшьну правову поведiнку, рiвну поведiнцi iншиx. Це, власне, i е вщповщальна поведiнка. Тому такий стан - необхщна умова нормального функщонування громадянського суспiльства [12, с. 18].
За допомогою шституцш громадянського сустльства часто вщбуваеться утвердження прав як цшностей на шдивщуальному рiвнi. Особливо ч^ко це виявляеться на рiвнi таких iнституцiй, як ам'я, громадськi об'еднання й певною мiрою засоби масово'1' шформаци. Разом iз тим таке утвердження прав шдивща як цшностей не е однаковим. 1деться не тшьки про ступшь значущосп прав для кожного, а й про рiзницю в тлумаченш цiнностей. Видаеться, остання грунтуеться на вщмшностях мiж поняттям i концепщею, яку пiдкреслював Р. Дворкiн [5, с. 198, 199]. Примiром, через таку шститущю громадянського суспiльства, як ам'я, можуть утверджуватися цiнностi свободи, рiвностi й особливо справедливостi, якою мають керуватися шдивщи у вщносинах з iншими. Отже, коли людина говорить сво'1'м дiтям, що хотша б, щоб вони не ставились до шших несправедливо, i наводить певш приклади негативно'1' поведiнки, вщ яко'1' хоче ïx вiдмовити, вона не мае на уваз^ що значення ïï сшв обмежене цими прикладами, оскшьки передбачае, що дгтям належить керуватися поняттям справедливости а не конкретною ïï концепщею. Тому права шдивща з великою вiрогiднiстю не будуть мати однаково'1' цшносп для оаб, якi входять до системи шституцш громадянського сустльства, проте, безумовно, будуть волод^и вщповщною щншстю.
Звернiмо увагу також на те, що розглядуваш нами шституцп не лише взаемод^ть iз цiнностями, а iнодi й самi виступають ними. Прикладом може бути такий його шститут як ам'я, яка е як шститутом, так i сощальною цiннiстю. Як зазначав Г. Гегель, «ам'я становить собою безпосередню сутшсть духу, його еднiсть, яка сприймае себе, отже, споаб мислення мае мютити самоусвiдомлення iндивiдуальностi в цш едностi» [2, с. 153]. Тому щншсний аспект цiеï iнституцiï громадянського сустльства виявляеться перш за все у формуванш шдивщуальносп людини, стввщнесено'1' з еднiстю з iншими особами, за рахунок як родинних зв'язюв, так i спiльниx iнтересiв.
Таким чином, можна видшити вiдповiднi прояви прав людини у вщносинах з шститущями громадянського сустльства. Право особи - це: (а) пщстава створення i функщонування шституцш громадянського сустльства, (б) зааб реалiзацiï штересу (шдивщуального або спiвпадаючого), (в) принцип окреслення меж втручання держави у проспр громадянського сустльства, (г) принцип подшу меж простору свободи шдиввдв, яю входять до громадянського сустльства, (д) щншсть; (е) зааб визнання або утвердження цшносп. Такий подш дозволяе визначити, у якому з названих проявiв права людини виступають у кожному конкретному випадку правореалiзацiï або шшого використання 1'х iндивiдом.
Висловлюемо солщаршсть з думкою, що саме права i свободи людини е стрижнем структури правових вщносин сучасного громадянського сустльства [10, с. 6]. Це наочно виражають наведеш прояви прав. У зв'язку з тим, що права шдивща служать елементами права в цшому, вщповщно вони е i засобом регулювання вщносин як мiж людьми, так i мiж
ними й суспшьними шститущями й державою. О^м того, цi права людини у громадянському суспшьста повиннi бути ще й засобом подолання протирiч i конфлiктiв, хоча б тому, що окреслюють проспр свободи шдивща й межi, за якими розпочинаеться проспр свободи iншиx осiб (i тому попереджують суперечносп, що виникають iз невизначеностi меж), а також мютять вiдповiднi правила вирiшення конфлштсв, тобто з'ясування, яке право дiе в конкретнiй правозастосовнiй ситуаци. Цшшсне значення прав людини у громадянському суспшьста виражаеться як на шдивщуальному рiвнi (вони складають систему цшностей окремох особи), так i на рiвнi iнституцiй (вони утверджуються як цшносп для певноï групи оаб).
Процес реалiзацiï прав людини передбачае, що вони можуть бути здшснеш ïx носiями як самостiйно, так i через вщповщш шституцп громадянського суспшьства й державш структури. Основу ж реалiзацiï прав в останньому становлять громадсью об'еднання, оскiльки вони, на вщмшу вiд держави, володшть впливовiстю, вагомiшою, нiж окремий шдивщ, i е незалежними суб'ектами реалiзацiï.
Ефективнiсть реалiзацiï прав особи за допомогою шституцш громадянського суспшьства залежить i вщ усвщомлення нею цшшсного змiсту права. Як зазначае О. М. Похил, здшснення людиною свого права на його захист, а тим бшьше ступшь ïï активносп при реалiзацiï цього права значною мiрою залежать вiд того, наскшьки правильно це право нею усвщомлюеться й оцiнюеться [15, с. 236].
Саме вщповщш суспшьш шституцп, як елемент громадянського суспшьства, можуть протистояти силi i впливовосп держави. Адже одшею з найхарактершших рис останнього при зютавленш особистостi й держави е юнування певного прошарку оргашзованих груп людей, прошарку громадськостi, яка може об'еднуватись i обстоювати своï штереси перед державою, оскшьки окремому iндивiдовi самостiйно важко захищати своï права й iнтереси перед нею [8, с. 102]. За наявносп ускладнення у здшсненш свого права людина, яка не вщчувае пщтримки вiдповiдного об'еднання, залишаеться один на один з державною структурою. I хоча формально щ суб'екти суспшьних вщносин е рiвними, в дшсносп ж протистояння складаеться не на користь окремого шдивща. У той же час будь-яке громадське об'еднання мае бшьше можливостей хоча б тому, що охоплюе своïм складом декшька шдиввдв-учасниюв. Вщповщш можливосп розширюються й за рахунок того, що назваш об'еднання можуть бути засновниками засобiв масовоï шформацп, а також власниками переданого ïм майна i провадити комерцшну дiяльнiсть у межах, установлених законодавством.
Нерозвинешсть iнституцiй громадянського суспiльства (незначна ïx кшьюсть, недостатнiсть впливу на суспшьш вщносини, законодавчi перепони у функцюнуванш) ускладнюе контроль за державною владою з боку громадськосп й може призвести до систематичного порушення прав людини державою в особi ïï оргашв та оргашзацш. У цьому контексп великого значення набувае активна дiяльнiсть iндивiдiв по створенню та функцюнуванню рiзноманiтниx об'еднань. Вважаемо слушним зауваження О. В. Петришина: чим пасившше громадяни i громадсью об'еднання, тим активнiшим мае бути втручання з боку державноï влади [14, с. 8]. Якщо ж суспшьш вщносини, що потребують регламентацп, не отримують ïï за допомогою наявних у розпорядженш громадянського суспшьства засобiв, вона здшснюеться державою. У цьому випадку проспр останнього звужуеться i громадсью об'еднання не можуть повною мiрою представляти iнтереси шдиввдв.
Так, невтручання влади у приватне життя й одночасно його захист нею е безумовним показником юнування громадянського суспшьства [3, с. 35]. Водночас мотивами захисту приватного життя можуть бути виправдаш випадки застосування державного примусу, iмперативниx методiв захисту тощо. 1нституцп громадянського суспшьства при цьому виступають суб'ектом контролю за дiяльнiстю держави, використовують необхщш засоби реагування на надмiрне ïï втручання у проспр суспшьства - вщ висв^лення в засобах масовоï шформацп вщповщних порушень прав людини до звернення до суду.
Процес змши способiв регулювання суспiльниx вщносин е довготривалим i поступовим. Проголошуючи метою суспшьних перетворень досягнення громадянського сустльства, не можна залишати упорядкування деяких сфер соцiуму на розсуд об'еднань громадян чи iншиx шституцш, бо це може призвести до хаосу в цих сферах. Набуття громадськими об'еднаннями певного впливу на суспшьт вiдносини повинно мати своерщний перехщний перiод накопичення досвiду, екстраполяцп теоретичних положень на дiйснiсть i залучення до свое'1 дiяльностi якомога бшьшо'1 кiлькостi iндивiдiв. Формування громадянського сустльства вщбуваеться шляхом нерiзкиx змш i, як зазначае О. В. Петришин, держава поступово передае, а шституцп громадянського сустльства перебирають на себе повноваження щодо контролю над певними галузями сощально! життедiяльностi [14, с. 10].
Потрiбно звернути увагу на те, що шституцп громадянського сустльства виступають безпосередтм поеднанням штереав окремих оаб - його члетв. Звичайно, останнi можуть бути фундаментом не тшьки громадянського, а й шших титв суспшьств, проте не обов'язковою умовою ïx юнування. У цьому розумшт, громадянське суспiльство - це не просто суспшьство як сукуптсть автономних iндивiдiв, а й таких, яю володiють активнiстю й можливютю виражати своï iнтереси як особисто, так i через шституцп цього сустльства. У такому суспiльствi людина мае вибiр: самореалiзацiя штереав, ïx самозахист або реалiзацiя й захист через спшьтсть з шшими особами. Адже громадянське суспiльство спираеться на громадян, яю надiленi свободою думок, дш i вибору, з ким, коли й заради чого об'еднуватись у рiзниx сферах суспшьного життя [7, с. 23]. Особи, включен до простору громадянського сустльства, здебшьшого вирiзняються активною громадською, пол^ичною i правовою позицiею, отже, обирають здшснення своïx прав через його шституцп.
До основних функцш такоï шституцп громадянського суспiльства, як громадсью об'еднання, деякi науковцi вiдносять: (а) поточний контроль та оцшювання дiяльностi державних структур, (б) соцiальну адаптащю незахищених верств населення, (в) осв^у й мобiлiзацiю мас, (г) пол^ичт акцп на пiдтримку окремих кандида^в i протесту проти дiй урядових структур, (д) використання преси з метою розкриття рiзниx зловживань, здшснюваних владними структурами [Див.,: 4, с. 3-6; 11, с. 361, 362]. Наведений перелш е не зовам точним, оскшьки вш залишае поза увагою дп громадських об'еднань з приводу реалiзацiï прав iндивiдiв. Як вбачаеться, е сенс запропонувати функщю сприяння здшснення прав людини, у якш можна видшити 2 напрямки дiяльностi цiеï шституцп громадянського сустльства: (а) сприяння реалiзацiï прав шдиввдв - учасникiв вiдповiдного об'еднання i (б) сприяння здшсненню прав людини в цшому. Не варто забувати i про те, що деяю з об'еднань громадян, (примiром, правозахист оргатзацп) мають за основну мету дiяльностi допомогу в реалiзацiï й захисп прав осiб. Такi оргатзацп володiють (або, принаймнi, повиннi волод^и), так би мовити, «професiйним рiвнем» захисту прав людини. Окрiм дiяльностi з безпосереднього вiдновлення прав людини чи запоб^ання ïx порушенню вони мають найбшьш сприятливi умови для аналiтичноï дiяльностi у сферi прав людини, на кшталт пiдготовки незалежних доповщей про права, статистичних даних, пропозицiй до законодавства тощо.
Дослщжуват iнституцiï служать пiдгрунтям здiйснення й захисту прав людини ще й тому, що певт права доцшьтше, легше i скорiше реалiзовувати через щ iнституцiï, анiж шляхом самостiйноï дiяльностi iндивiда. Це зумовлено тим, що вщповщт iнституцiï в змозi використовувати специфiчнi засоби здiйснення й захисту прав, вони також бшьше забезпечет необxiдними ресурсами. ïx мобшьтсть та iновацiйнiсть позитивно впливають на реалiзацiю й захист прав людини.
Не можна обшти увагою й те, що для громадянського сустльства характерним е не тшьки наявтсть певноï кшькосп впливових об'еднань, а й згуртоватсть ïx у питаннях реалiзацiï й захисту прав людини. На наше переконання, в цьому сена щ шституцп е не просто об'еднанням, а складною структурованою сукуптстю, якiй притаманна певна нова
яюсть. Так само, як право в об'ективному смисл визначаеться не просто як сукупшсть, а як система норм, i тому не можна стверджувати, що воно становить собою окрему норму, бо виникае при цьому ознака системности, певна нова якють права [1, с. 87], так i шституцп громадянського суспшьства - це не просто сукупшсть шдиввдв, а своерщна якюна спшьнють, заснована на окремих штересах, хоча спрямована на спiввiдношення ïx з штересами iншиx осiб й вщповщних iнституцiй, на здiйснення й захист прав людини.
Як наголошуе О. О. Чемшит, ниш в украшському суспшьста штереси рiзниx сощальних груп доволi суперечливi та мають небагато точок стикання, солщарносп i взаемовщповщальносп [18, с. 130]. Це породжуе таке становище в суспшьста, у якому громадсью об'еднання не становлять собою впливову спшьшсть. Це розрiзненi неурядовi оргашзацй, дiяльнiсть яких пов'язана iз задоволенням iнтересiв невеликого прошарку сощуму, причому ними проголошуються одш цiлi, а в дшсносп виконуються зовсiм iншi, пов'язанi з набуттям матерiальниx i нематерiальниx благ для своïx засновникiв, iнодi учасниюв. Зрештою, використання права на свободу об'еднання в пол^ичш партп i громадсью оргашзацй як засобу, а не мети дiяльностi iндивiдiв зменшуе авторитет об'еднань громадян як шституцш громадянського суспшьства в цшому.
Таким чином, шституцп громадянського суспшьства - це пщвалини реалiзацiï й захисту прав людини, оскшьки вони е доволi впливовими й незалежними вщ держави, можуть використовувати специфiчнi засоби здшснення прав громадян, складають проспр ïx ствпадаючих штереав i комушкацп. Обрання особами здiйснення захисту й своïx прав за допомогою шституцш громадянського суспшьства грунтуеться на ïx правовш активностi й усвiдомленнi цшшсного змюту вiдповiдниx прав.
Список ттератури. 1. Алексеев С. С. Теория права: моногр. / С. С. Алексеев - М. : Изд-во БЕК, 1995. - 320 с. 2. Гегель Г. В. Ф. Основи фшософп права або Природне право i державознавство / Г. В. Ф. Гегель ; пер. з шм. Р. Осадчука та М. Кушшра. - К. : Юшверс, 2000. - 336 с. 3. Гражданское общество: истоки и современность / науч. ред. И. И. Кальной.
- СПб. : Юрид. центр Пресс, 2000. - 256 с. 4. Громадсью об'еднання в Укршш : навч. поаб. / за ред. В. М. Бесчастного. - К. : Знання, 2007. - 415 с. 5. Дворшн Р. Серйозний погляд на права / Р. Дворкш ; пер. з англ. А. Фролкш. - К. : Основи, 2000. - 519 с. 6. Керимов Д. А. Гражданское общество и правовое государство / Д. А. Керимов // Право и образование. -2004. - № 1. - С. 5-16. 7. КорчевнаЛ. До питання про концептуальну едшсть моралi i права / Л. Корчевна // Юрид. Укршна. - 2004. - № 6. - С. 11-14. 8. Кравчук В. Мюце i роль громадських оргашзацш у громадянському суспшьста / В. Кравчук // Пщпр-во, госп-во i право. - 2003. - № 9. - С. 102-104. 9. Крижашвський А. Ф. Громадянське суспшьство i мехашзм дп права: проблеми сшввщношення i взаемодп / А. Ф. Крижашвський, О. О. Крезе // Актуал. пробл. держави i права : зб. наук. пр. - О.: Юрид. лгг., 2003. - Вип. 21. - С. 22-27. 10. Любченко П. М. Громадянське суспшьство: концептуальш особливосп штерпретацп / П. М. Любченко // Держ. буд-во та мюц. самовряд. : зб.наук. пр. - Вип. 6. - Х. : Право, 2003.
- C. 3-15. 11. Новак В. Неурядовi оргашзацй або сощальне партнерство мiж державою i громадянським суспшьством: зарубiжний досвщ / В. Новак // Вюн. Нац. акад. держ. управлшня при Президентовi Украши. - 2005. - № 1. - С. 359-364. 12. Орлова О. В. Автономия личности и автономия гражданского общества / О. В. Орлова // Гос-во и право.
- 2006. - № 1. - С. 12-18. 13. Петришин О. Громадянське суспшьство i держава: питання взаемовщносин / О. Петришин // Вюн. АПрН Украши. - 2006. - № 4. - С. 3-12. 14. Петришин О. В. Громадянське суспшьство: особливосп формування концепцп та становлення / О. В. Петришин // Пробл. законносп : респ. мiжвiдом. наук. зб. / вщп. ред. В. Я. Тацш. - Х. : Нац. юрид. акад. Украши, 2001. - Вип. 50. - С. 6-13. 15. Похил О. М. Вплив правовоï культури на реалiзацiю права громадян на захист своïx конституцшних прав / О. М. Похил // Пробл. законносп: акад. зб. наук. пр. / вщп. ред. В. Я. Тацш. - Х.: Нац. юрид. акад. Украши, 2010. - Вип. 107. - С. 230-237. 16. Розова Т. В. Специфша становлення громадянського суспшьства в Укршш : моногр. / Т. В. Розова, В. Ю. Барков. - О. : Юрид.
лгг., 2003. - 336 с. 17. Тодика Ю. Конституцшш засади формування громадянського сустльства в Укрш'ш / Ю. Тодика // BicH. АПрН Украши. - 2003. - № 1. - С. 34-44. 18. Чемшит А. А. Оптимизация взаимодействия институтов государства и гражданского общества как доминанта эффективности политической системы / А. А. Чемшит // Грат. -2003. - № 6. - С. 127-132.
ПРАВА ЧЕЛОВЕКА КАК ОСНОВА ИНСТИТУЦИЙ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА Разметаева Ю. С.
Статья посвящена реализации и защите прав человека с помощью институций гражданского общества. Определяются формы проявления прав человека в отношении последних. Обосновывается, что соответствующие институции составляют основу осуществления прав человека, в том числе за счет правовой активности индивидов.
Ключевые слова: права человека, гражданское общество, институции гражданского общества, реализация и защита прав человека, правовая активность.
HUMAN RIGHTS AS THE BASE OF CIVIL SOCIETY INSTITUTIONS
Razmetaeva Y. S.
Article focuses on the implementation and protection of human rights through the institutions of civil society. Forms of manifestation of the human rights of the institutions of civil society have been defined. It is found that the relevant institutions are the basis of human rights in this society, including through legal activity of individuals.
Key words: human rights, civil society, institutions of civil society implementation and protection of human rights, the legal activity.
Надтшла доредакци 25.03.2013 р.
