CC BY
27
□CSD*
International Journal of Endocrinology
Ендокринологу BiA шших спецiалiстiв
/To Endocrinologist from Other Experts/
УДК 616.379-008.64:616.89-008.19-07 DOI: 10.22141/2224-0721.15.1.2019.158695
ШевчукМ.В.1, Циганенко О.О.2, Тараненко О.В.3, Крижевський В.В.2, Маньковський Б.М.1
1 Нацюнальна медична академя п1слядипломно'Т освти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. КиТв, УкраТна
2 КиТвська м1ська кл1н1чна л1карня № 6, м. КиТв, УкраТна
3 ТМО «Псих1атр1я» у м/ст Киев!, м. КиТв, УкраТна
Практичне значення Aiarnocrn^ депресп у пащенпв i3 цукровим дiaбетом 2-го типу
For cite: Miznarodnij endokrinologicnij zumal. 2019;15(1):50-54. doi: 10.22141/2224-0721.15.1.2019.158695
Резюме. Актуальнють. Цукровий диабет (ЦД) i депреся сьогодн: е поширеними та соДально значущими захворюваннями. Незважаючи на величезну юльюсть робт i досл'1джень, присвячених вивченню причин цих сташв, сучасний погляд на ет'олопю як ЦД, так i депресп залишае безл'ч нез'ясованих питань. Мета. Продемонструвати практичне застосування шкал д1агностики депресп у па^ен^в ¡з ЦД 2-го типу. MaTepia-ли та методи. Удосл '1дження було рандомiзовано 190 пацюнт'т. Для Дагностики депресп використовували-ся адаптованi шкали PHQ-9, PAID, WHO, MINI-6, шкала Гамльтона; опрацьовано дан з амбулаторних карт патента за останн 15 роюв; проведено збр анамнезу, загальний огляд, вимiрювання рiвня глЫованого гемоглобну та лiпiдограми, а також обов'язкову консультацю псих\атра, ендокринолога, подолога. Зпдно з аналiзом збраних. даних i отриманих результат¡в, патентам призначалися за необхщност седативнi препа-рати, антидепресанти, анкс'юл'тики та психотерапя. Результати. 1з загальноТ клькостi паДен^в (n = 230) псля скриннгу було рандомiзовано 190 осб. Стан депресп, виявлений п'щ час ттерв'ю, розДнювався як поточний (протягом двох тижн'т) дагноз великого депресивного розладу (Major Depressive Disorder) за Мжнародною класифкацею хвороб 10-го перегляду. Якщо в амбулаторий картц: пацента епзоди депресп були зафксоваш та задокументованi, то встановлювався Дагноз «рекурентна депреся». Обов'язковою також була мформа^я про стан тривоги та су'Тцидальн'1 нам'ри (чи Тх спроба в минулому). П'юля отриманих результат¡в псих.1атром приймалося ршення про необхщнють прийому седативних препарат'в, антидепре-сант'т, анкаолтишв i проведення психотерапп. Висновки. Синерпчний ефект тривоги та депресп на стан ЦД пщвищуе ризик розвитку м'1кро- та макросудинних ускладнень, спричинюе ппергл'1кем'1ю у паДен^в та зумовлюе пошук нових метоДв виршення ще'Т проблеми.
Ключовi слова: цукровий дабет; депреся; шкала депресп; антидепресанти; психотерапя
Вступ
Депресш вщносять до найпоширешших розла-дiв здоров'я людини. За статистикою, ризик виник-нення хоча б одного депресивного етзоду протягом життя досягае 10—12 % для чоловЫв i 20—30 % для жшок, а за наявност ще! патологи у близьких родичiв така ймовiрнiсть значно зростае. Отже, на частку депресп припадае близько 10 % вск звернень до лжаря загально! практики, амейного лжаря та спещалюпв вузького профшю [1]. Найчастше таю пащенти звертаються до лiкарiв рiзних спещаль-ностей тшьки зi скаргами, характерними для сома-тичних захворювань, i лише в поодиноких випадках
самостшно звертаються до психiатрiв чи отримують рекомендащю про необхщнють консультацп у пси-хiатра.
Розумшня патогенного впливу стресових фак-торiв на життя людини, яю призводять до суттево-го попршення сощального функщонування, стало головним питанням сьогодення для Всесвгтньо! оргашзаци охорони здоров'я (ВООЗ). Актуальною проблемою розвинених кра!н свиу е розробка пре-вентивних заходiв щодо подолання зниження якос-тi життя людей внаслщок дГ! негативних емоцiйних чинниюв, адже саме вони е тригером щодо стану псих1чного перенапруження та виснаження у лю-
© «Ммнародний ендокринологiчний журнал» / «Международный эндокринологический журнал» / «International Journal of Endocrinology» («Miznarodnij endokrinologicnij zurnal»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Шевчук М.В., Нацiональна медична академiя шслядипломноТ' освiти iменi П.Л. Шупика, вул. Дорогожицька, 9, м. Ки!'в, 04112, УкраТна; e-mail: marishe.23@gmail.com For correspondence: М. Shevchuk, Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Dorohozhytska st., 9, Kyiv, 04112, Ukraine; e-mail: marishe.23@gmail.com
дини. Такий стан i е результатом незадоволення ба-зовими речами, вщчуття дискомфорту, появи фру-страц2, тривоги, страху, порушення сну, постшно'1 роздратованосп, зниження самооцiнки та, як насль док, виникнення депресп з 2 надзвичайно серйозни-ми негативними соматичними, психологiчними та соцiальними ускладненнями [2]. Пащенти з цукро-вим дiабетом (ЦД) страждають вщ депрес2 майже втричi частiше, н1ж пацieнти без нього [3, 4]. Внасль док наявност депресп порушуеться емоцiйний стан, що досить часто призводить до вщмови пацieнта вщ призначеного адекватного л^вання, i врештi-рештi настае декомпенсацiя ЦД [5—7]. У свою чергу, ЦД спричинюе епiзоди депрес2, що потребуе призна-чення псих1атричних препарапв i психотерапп.
Окремо слiд вщзначити, що депресивний настрiй може включати не лише афект туги, але й афект три-воги, тому значною мiрою вираження обох афекпв оцiнюють як тривожно-депресивний стан.
Мета роботи: продемонструвати практичне ви-користання в Укра'ш шкал дiагностики депрес2 у пацieнтiв iз ЦД 2-го типу.
Матерiали та методи
З огляду на актуальнiсть ще'1 проблеми протягом останнього десятилитя було проведено чимало про-спективних дослщжень у свт для виявлення депре-с2 та '2 коморбiдних станiв [8, 10—12]. 2013 року стар-тував проект International Prevalence and Treatment of Diabetes and Depression Study iз залученням 14 кра'1н з чотирьох континенпв свiту, включаючи Украшу, для проведения спостереження та ощнки прояву стану депресп у пащенпв з ЦД 2-го типу протягом року. Серед краш-учасниюв Укра'1на була представлена кафедрою дiабетологп Нащонально! медично'1 академп тслядипломно'1 освiти iменi П.Л. Шупика на базi Кишсько! мюько'1 ктшчно! лiкарнi № 6.
До цього дослщження протягом першого року спостереження, згщно з критер1ями, проведено скринiнг 230 пацieнтiв (рандомiзовано 190 осiб), з яких 115 жшок (60,35 %) та 75 чоловЫв (39,47 %). У дослщженш використано адаптованi шкали дiагнос-тики депресп PHQ-9, PAID, WHO, MINI-6, шкалу Гамшьтона. Методи обстеження мютили збiр анамнезу, антропометричне вимiрювання (зрiст, маса пла), розрахунок шдексу маси пла, вимiрювания артерiального тиску, опрацьованi данi з амбулатор-них карт пащента за останнi 15 роюв, лабораторнi та iнструментальнi дослщження: визначення рiвия глiкованого гемоглобiну (НЬА1с), лiпiдограми, дiа-гностика полшейропатп, а також консультацго пси-хiатра, ендокринолога, хiрурга кабiнету дiабетичноI стопи.
Критерiями включення були: залучення дорос-лих пащенпв вiком 18—65 рокiв iз ЦД 2-го типу (згщно з критерiями ВООЗ, 2006), дiагностованим щонайменше за 12 мгсящв до залучення пащента у дослщження. Пацieнти не були включеш, якщо не могли самостшно заповнити iнструменти дослщження (анкети, шкали депресп) через трудно-
щi спшкування чи когнiтивнi порушення; якщо в aHaMHe3i фiгурував загрозливий для життя стан (на-приклад, рак, шсульт за останнi 6 мгсящв); а також через поточну або заплановану госпiталiзацiю (якщо це лише не стосувалося лiкування ЦД); клшчно дiа-гностовану алкогольну або наркотичну залежнгсть (не беручи до уваги тютюнопалшня) та присутнiсть в анамнезi дiагнозу шизофрен2. Не увiйшли до до-слiдження i вагiтнi жшки чи тi, якi народили протягом останшх шести мiсяцiв.
До початку дiалогу iз психiатром пащентам необ-хiдно було пiдписати шформовану згоду та заповнити таю вщомостк
— форма шформацИ про пащента (Patient Information Form — PIF) — даш про загальний огляд, антропометричне вим!рювання, лабораторш та ш-струментальнi дослiдження, а також опис псих1ч-ного статусу (вщомосп про будь-який псих1чний розлад, його медикаментозне лiкування тощо), дослщжений 1з амбулаторноï картки пацiента за останш 15 рок1в;
— демограф!чна iнформацiя (професя, дох1д, амейний стан, освгга);
— адаптована шкала PHQ-9 (Patient Health Questionnaire);
— адаптована шкала PAID (Problem Areas in Diabetes Scale);
— адаптована шкала WHO (World Health Organization).
Bri анкети та адаптоваш шкали заповнювалися пащентом самостшно, зручною для пащента мовою (украшською, росшською чи англiйською). У ви-падку виникнення у пацiента запитань чи незрозу-мшого формулювання проводили пояснення. Для того, щоб досл1дити зв'язок ЦД 2-го типу 1з депре-аею кл1н1чно, проводилася подальша консультац!я психiатра з залученням MINI-6 (Mini International Neuropsychiatrie Interview, вер^я 6) та використан-ням шкали Гамгльтона (Hamilton М., 1967) — одного з найпоширешших за частотою використання ш-струментiв у кшшщ афективноï патологИ. В нашому дослщженш застосовувалась оригiнальна вер^я, що мгстить 23 пункти, 2 з яких (16-й i 18-й) складають-ся з двох частин — А i Б, що заповнюються альтернативно. Шкала забезпечуе простий споаб ощнки тяжкосп депрес2 в динамщг
Стан депресïï, виявлений п1д час шгерв'ю, розщ-нювався як поточний (протягом двох тижшв) дiагноз великого депресивного розладу (Major Depressive Disorder — MDD), згщно з М!жнародною класи-фiкацiею хвороб 10-перегляду (МКХ-10). Якщо в амбулаторнiй картцi пащента етзоди депресïï були зафiксованi та задокументоваш, то встановлювався дiагноз «рекурентна депре^я». Обов'язковою також була шформац!я про стан тривоги та сущидальш на-м1ри (чи ЗСх спробу в минулому). Шсля отриманих результапв психiатром приймалося рiшення про необхщнгсть прийому седативних препаратiв, анти-депресанпв, анксiолiтикiв та проведення психоте-рап2.
Vol. 15, No. 1, 2019
http://iej.zaslavsky.com.ua
51
Отримаш результати щодо HbAlc та лшвдогра-ми, антропометричного обстеження, висновок xi-рурга кабiнету дiабетичноI стопи ощнювалися ен-докринологом i були занесет до форми шформаци про пащента (PIF), а також наданi рекомендаци.
Усi дослiдження проводилися пiсля шдписання шформовано! згоди пацiента, затверджено! комюь ею з питань етики при лжувально-профшактичному закладi. Дослiдження проводилося iз дотриманням уск морально-етичних принципiв з урахуванням положень ICHGCP i Гельсшсько! деклараци Всес-вггньо! медично! асощащ! з бiомедичниx дослiджень (World Medical Association Declaration of Helsinki).
Статистична обробка отриманих даних здшсню-валася за допомогою системи SPSS, вер^ 23, та Excel.
Результати
1з загально! кiлькостi пацiентiв (n = 230) було рандомiзовано 190 пащентш, серед яких було 115 (60,53 %) жшок та 75 (39,47 %) чоловтв; медiана вiку пащенпв становила 52 (50—54) роки. Жшки бiльш охоче погоджувалися брати участь у дослщженш, н1ж чоловiки (93,7 % проти 90,8 %; р = 0,003). За рiвнем освгги даш розподшилися так: повна серед-ня — 12,63 %, середня спецiалiзована — 42,63 %, вища — 44,74 %; за амейним станом: одруженi — 53,68 %, розлучеш — 13,16 %, овдовши — 17,89 %,
незареестрованi стосунки — 15,26 %; за фшансовим доходом (зокрема, пшьги та сощальш виплати): за-безпеченi — 97,37 %, незабезпечеш — 2,63 %; за на-явнiстю працi: пенсюнери (не працюють) — 14,21 %, працевлаштоваш — 85,79 %.
Пд час аналiзу показникiв, зафiксованиx в ам-булаторнiй картцi пацiента, отримано данi щодо супутньо! соматично! патологи в анамнезi (рис. 1), а саме: транзиторна iшемiчна атака (Т1А), iнфаркт мiокарда (1М), дiабетична ретинопатя, дiабетична полiнейропатiя, синдром дiабетичноI стопи (СДС), ампутац1я на тлi СДС, врослий нпоть (ошхокрип-тоз), патолопя щитоподiбноI залози, дислiпiдемiя.
Оцiнка шкал дiагностики депреси вщбувалася шляхом сумаци та штерпретаци балiв (табл. 1) кож-но! з вищезазначених окремо.
Ощнка за шкалою WHO здшснювалася шляхом сумарного пiдраxунку балiв усix питань. Сумарний бал знаходиться в дiапазонi вiд 0 до 25, при цьому 0 вщображае найпршу з можливих, а 25 — найкращу з можливих яюсть життя. Бал менший 13 означае по-гане самопочуття та е показанням до дообстеження депреси згiдно з критерiями МКХ-10.
Опитувальник PAID мiстить 5 можливих вщпо-вiдей, позначених вщповщно балами 0—4, де 0 — це вщсутшсть проблеми, а 4 — серйозна проблема [7].
Щодо шкал Гамшьтона та MINI-6, то ощнка ре-зультатiв здiйснювалася псиxiатром безпосередньо
Таблиця 1. ¡нтерпретац/я сумарного бала за шкалою PHQ-9
Сумарний бал Ступшь тяжкост депреси
0-4 Депреси немае
5-9 Легка депреая
10-14 noMipHa депреая
15-19 noMipHo-тяжка депреая
20-27 Тяжка депреая
Таблиця 2. Розпод/л груп хворих за р/внем компенсацн ЦД
Група хворих Всього хворих, n (%) Розподт n 1 за статтю, %)
Жшки Чолов1ки
Перша 13 (6,8) 8 (4,21) 5 (2,63)
Друга 64 (33,6) 41 (21,58) 23 (12,1)
Третя 123 (64,7) 72 (37,89) 51 (26,84)
Рисунок 1. Наявн/сть супутньо)' патологи в обстежених хворих; ДП — д/абетична пол/нейропат/я; ДР — д/абетична ретинопат/я; ЩЗ — патолопя щитопод/бно) залози; ДЛ — дисл/п/дем/я; IM — /нфаркт м/окарда; СДС — синдром д/абетично) стопи; ВН — врослий н/готь; TIA — транзиторна /шем/чна атака; АМП/СДС —
ампутац/я на тл/ СДС
пiсля iнтерв'ю, а отриманий результат враховувався при встановленш дiагнозу.
Окрему увагу було акцентовано на частщ курцiв, яка становила 15,26 % (n = 29), з яких 1,3 % вико-ристовували електронш сигарети, 9,3 % — «легю» сигарети та 4,66 % — вживали «важкi» сигарети.
Дослщження рiвня HbAlc показало, що його ме-дiана становить 9,4 % (9—10,8 %). З огляду на цей показник як критерш компенсацп вуглеводного об-мiну при ЦД (компенсац1я — 6,0—6,5 %, субкомпен-сацiя — 6,6—7 %, декомпенсацiя — > 7 %) пащенпв було розподшено на три групи (табл. 2) i розрахова-но вiрогiднiсть прояву депресивного розладу в них.
Шсля завершеного дослiдження лжарем-пси-хiатром встановлювався або спростовувався дiаг-ноз депресп та ii тяжкiсть. За ршенням психiатра призначалося необхiдне л^вання: седативнi пре-парати, антидепресанти, анксюлггики та вщповщ-на психотерапiя. Серед уае^ кiлькостi залучених учасникiв у 2,7 % пащенпв дiагностовано поточний великий депресивний розлад (MDD), а у 17 % — по-мiрно-тяжку i тяжку депресiю за результатами шкал PHQ-9, WHO та PAID.
Обговорення
Зпдно з отриманими нами результатами, ризик виникнення депресп збiльшуeться з вiком. Крiм вжу, факторами ризику появи депресп у пащенпв iз ЦД 2-го типу е: низький рiвень освiти, вiдсутнiсть роботи, нестабшьний фiнансовий дохщ, амейний стан, наявнiсть депресп у амейному анамнезi, висо-кий рiвень соматично^ патологп в анамнезi, що зна-чно погiршуе якiсть життя таких пащенпв та тдви-щуе рiвень ük швалщизацп
Серед найбiльш важливих тенденцiй, виявлених пщ час анал!зу, сл1д зазначити стабiльне зростання поширеност ЦД 2-го типу та депресп в усьому свт [9, 13—16]. За отриманими результатами чггко вщ-стежуеться закономiрнiсть загострення депресп з розвитком ускладнень ЦД, перенесеного IM, TIA та шшо^ соматично^ патологи.
Вщповщно до цього розпод1лу, найбшьшою гру-пою ризику виникнення великого депресивного розладу е пацiенти з декомпенсованим р!внем ЦД 2-го типу. Тому, беручи до уваги отримаш результа-ти дослiдження, для первинного скриншгу чи за на-явност щонайменшо^ п1дозри на розлади псих1чно-го здоров'я у пацiента рекомендуемо застосування к1лькох варiантiв шкал депресп
Висновки
Ризик виникнення депресп у хворих на ЦД 2-го типу збшьшуеться з вжом. Кр!м вжу, факторами ризику появи депресп у пащенпв 1з ЦД 2-го типу е низький р!вень осв1ти, вщсутшсть роботи, неста-61льний фiнансовий дохщ, амейний стан, наявнiсть депресп у амейному анамнезi, високий рiвень со-матично^ патологи в анамнезi, що значно попршуе як1сть життя таких пащентш i пiдвищуе рiвень ix ш-валщизацп.
З отриманих результата ч1тко вiдстежуеться за-коном1рн1сть загострення депресп з розвитком ускладнень ЦД, у зв'язку з перенесеним шфарктом мiокарда, транзиторною iшемiчною атакою та ш-шою соматичною патологiею.
Найвагомшою групою ризику виникнення великого депресивного розладу е пащенти з ЦД 2-го типу в сташ декомпенсации
Конфлiкт iHTepeciB. Автори заявляють про вщсут-н1сть конФл1кту штересш при пщготовщ даноi статтi.
References
1. Qin X, Wang W, Jin Q, et al. Prevalence and rates of recognition of depressive disorders in internal medicine outpatient departments of 23 general hospitals in Shenyang, China. J Affect Disord. 2008;110(1-2):46-54. doi: 10.1016/j.jad.2007.12.237.
2. Lustman PJ, Penckofer SM, Clouse RE. Recent Advances in Understanding Depression in Adults with Diabetes. Curr Diab Rep. 2007 Apr;7(2):114-22.
3. Introduction: Standards of Medical Care in Diabetes - 2018. Diabetes Care. 2018 Jan;41(Suppl 1):S1-S2. doi:10.2337/dc-18-Sint01.
4. Bädescu SV, Tätaru C, Kobylinska L, et al. The association between Diabetes mellitus and Depression. J Med Life. 2016 Apr-Jun;9(2):120-5.
5. Ali S, Stone M, Skinner TC, et al. The association between depression and health-related quality of life in people with type 2 diabetes: a systematic literature review. Diabetes Metab Res Rev. 2010 Feb;26(2):75-89. doi: 10.1002/dmrr.1065.
6. Nouwen A, Nefs G, Caramlau I, et al. Prevalence of depression in individuals with impaired glucose metabolism or undiagnosed diabetes: a systematic review and meta-analysis of the European Depression in Diabetes (EDID) Research Consortium. Diabetes Care. 2011 Mar;34(3):752-62. doi: 10.2337/dc10-1414.
7. Papathanasiou A, Koutsovasilius A, Shea S, et al. The Problem Areas in Diabetes (PAID) .scale: psychometric evaluation .survey in a Greek sample with type 2 diabetes. J Psychiatr Ment Health Nurs. 2014May;21(4):345-53. doi: 10.1111/j.1365-2850.2012.01875.x.
8. International Diabetes Federation. IDF Diabetes Atlas. 8th ed. Brussels: IDF, 2017.
9. Zheng Y, Ley SH, Hu FB. Global Etiology and Epidemiology of type 2 Diabetes Mellitus and its complications. Nat Rev Endocrinol. 2018 Feb;14(2):88-98. doi: 10.1038/nrendo.2017.151.
10. Lin EH, von Korff MV, Alonso J, et al. Mental disorders among persons with Diabetes - Results from the World Mental Health Surveys. J Psychosom Res. 2008 Dec;65(6):571-80. doi: 10.1016/j. jpsychores.2008.06.007.
11. Roy T, Lloyd CE. Epidemiology of depression and diabetes: a systematic review. J Affect Disord. 2012 Oct;142 Suppl:S8-21. doi: 10.1016/S0165-0327(12)70004-6.
12. National Collaborating Centre for Mental Health. Depression in adults with a chronic physical health problem: Treatment and Management. Leicester (UK): British Psychological Society; 2010.
13. Moriarty AS, Gilbody S, McMillanD, ManeaL. Screening and case finding for major depressive disorder using the Patient Health Questionnaire (PHQ-9): a meta-analysis. Gen Hosp Psychiatry. 2015 Nov-Dec;37(6):567-76. doi: 10.1016/j.genhosppsych.2015.06.012.
14. Bromet E, Andrade LH, Hwang I, et al. Cross-national epi-
Vol. 15, No. 1, 2019
http://iej.zaslavskycom.ua
53
demiology of DSM-IV major depressive episode. BMC Med. 2011 Jul 26;9:90. doi: 10.1186/1741-7015-9-90.
15. Moulton CD, Pickup JC, Ismail K. The link between depression and diabetes: the .search for .shared mechanisms. Lancet Diabetes Endocrinol. 2015 Jun;3(6):461-471. doi: 10.1016/S2213-8587(15)00134-5.
16. Samaan Z, Garasia S, Gerstein HC, et al. Lack of association between type 2 diabetes and major depression: epidemiologic and genetic evidence in a multiethnic population. Transl Psychiatry. 2015 Aug 11;5:e618. doi: 10.1038/tp.2015.113.
OTpuMaHO 04.02.2019 ■
ШевчукМ.В.1, Цыганенко А.О.2, Тараненко Е.В.3, КрижевскийВ.В.2, Маньковский Б.Н.1
Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев, Украина 2Киевская городская клиническая больница № 6, г. Киев, Украина 3ТМО «Психиатрия» в городе Киеве, г. Киев, Украина
Практическое значение диагностики депрессии у пациентов с сахарным диабетом 2-го типа
Резюме. Актуальность. Сахарный диабет (СД) и депрессия на сегодняшний день являются распространенными и социально значимыми заболеваниями. Несмотря на большое количество работ и исследований, посвященных изучению причин этих состояний, современный взгляд на этиологию как СД, так и депрессии содержит множество невыясненных вопросов. Цель. Продемонстрировать практическое использование шкал диагностики депрессии у пациентов с СД 2-го типа. Материалы и методы. В исследование были рандомизированы 190 пациентов. Для диагностики депрессии использовались адаптированные шкалы PHQ-9, PAID, WHO, MINI-6, шкала Гамильтона; обработаны данные из амбулаторных карт пациентов за последние 15 лет, анамнез; проведены общий осмотр, измерение уровня гликированного гемоглобина и липи-дограммы, а также обязательная консультация психиатра, эндокринолога и подолога. Согласно анализу собранных данных и полученных результатов, пациенту назначались при необходимости седативные препараты, антидепрессанты, анксиолитики и психотерапия. Результаты. Из
общего количества скринированных пациентов (n = 230) было рандомизировано 190 пациентов. Состояние депрессии, определенное во время интервью, расценивалось как текущий диагноз (в течение двух недель) большого депрессивного расстройства (Major Depressive Disorder) по Международной класификации болезней 10-го пересмотра. Если в амбулаторной карте пациента эпизоды депрессии были зафиксированы и задокументированы, то устанавливался диагноз «рекуррентная депрессия». Обязательной была также информация о состоянии тревоги и суицидальных намерениях (или их попытках в прошлом). После полученных результатов психиатром принималось решение о приеме седативных препаратов, антидепрессантов, анксиолитиков и психотерапии. Выводы. Синергический эффект тревоги и депрессии на состояние СД повышает риск развития микро- и макрососудистых осложнений, стает причиной гипергликемии у пациентов и обусловливает поиск новых методов решения данной проблемы. Ключевые слова: сахарный диабет; депрессия; шкала депрессии; антидепрессанты; психотерапия
M.V. Shevchuk1, O.O. Tsiganenko2, O.V. Taranenko3, V.V. Kryzhevsky2, B.M. Mankovsky1
1 Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
2 Kyiv City Clinical Hospital 6, Kyiv, Ukraine
3 TMA "Psychiatry" in Kyiv, Kyiv Ukraine
The practical importance of depression diagnosis in type 2 diabetes mellitus patients
Abstract. Background. Nowadays diabetes mellitus (DM) and depression are widespread and socially significant diseases. A lot of studies and works are dedicated to this diseases, although modern view on the etiology of DM and depression remain unspecified. Depression occurrence is two to three times higher in people with diabetes mellitus, the majority of the cases remain underdiagnosed. Purpose of the study was to demonstrate practical use of the scales for depression diagnosing in Ukrainian patients with type 2 DM and to show the links between depression and DM, point out the importance of identifying depression in diabetic patients and to determine the possible ways to manage both diseases. Possible common pathophysiological mechanisms as stress and inflammation were explained, while screening for depression in diabetic patients was emphasized. Materials and methods. One-hundred and ninety patients with type 2 DM were randomized. The depression was diagnosed using adapted scales PHQ-9, PAID, WHO, MINI-6, Hamilton Scale, processed data from patients Medical History for the last 15 years, anamnesis, physical examination, glycated hemoglobin (HbAlc) and lipid profile measuring, and obligatory advice
of psychiatrist, endocrinologist and surgery of diabetic foot care. All collected data and results were analyzed and if necessary, sedative pills, antidepressants, anxiolytics and psychotherapy were prescribed. Results. Out of all screened patients (n = 230), 190 persons were randomized. Depression revealed during the interview was assessed as a current (within 2 weeks) diagnosis MDD in accordance with the criteria given in the International Classification of Diseases (ICD) 10. If previous MDD, lifetime episodes of depression were detected and documented in medical history, the diagnosis of recurrent depression was established. The information about anxiety, suicidal-ity (current or previously) was obligatory as well. Psychiatrist decided about treatment with sedative pills, antidepressants, anxiolytics and psychotherapy. Conclusions. The synergistic effect of anxiety and depression on the state of diabetes mel-litus increases the risk of developing micro- and macrovascular complications, causing hyperglycemia in patients, and predetermines the search for new methods for solving this problem. Keywords: diabetes mellitus; depression; scale for depression; antidepressants; psychotherapy
