CC BY
160
ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНА МОДЕЛЬ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ПЕРЕКЛАДУ
С.В. Воробйова, ст. викладач, В.В. Подрезенко, ст. викладач,
ХНАДУ
Анотація. Розглянуто різні підходи до оцінювання якості перекладу, пропонується функціонально-прагматична модель оцінки якості перекладу, основною вимогою еквівалентності оригінала та перекладу в якій є те, що переклад має мати функцію, яка еквівалентна функції джерела.
Ключові слова: оцінка якості перекладу, критика перекладу, адекватність, культурний фільтр, функціонально-прагматична модель оцінки якості перекладу.
Вступ
Оцінка якості перекладу передбачає наявність певної теорії перекладу [1]. Отже, різні погляди на сам переклад приводять до різних концепцій якості перекладу та до різних способів його оцінювання.
Аналіз публікацій
Підходи до оцінки якості перекладу можна розподілити на кілька чітких груп: а) підходи, що побудовані на випадках з практики, суб’єктивні, в тому числі й неогерменевтичні; б) підходи, що орієнтовані на реакцію читачів; в) підходи, що базуються на тексті джерела [2].
Підходи, що побудовані на випадках з практики, та суб’єктивні підходи існують здавна й центральною проблемою за таких підходів є можливість оперувати такими поняттями як «вірність джерелу» або «природне звучання тексту перекладу». Прихильники такого підходу схильні розглядати якість перекладу як залежну від перекладача та його знань, інтуїції та художньої майстерності. Прихильники підходів, які орієнтуються на реакцію читача/ слухача, висувають до якісного перекладу такі вимоги: ефективність процесу спілкування, розуміння мети висловлювання та тотожність реакції читачів джерельного тексту та перекладу [3]. Основані на тексті підходи до оцінки перекладу можуть бути лінгвістичними, літературознавчими або функціональними моделями. При
лінгвістичному підході порівнюються пари текстів: ТД (текст джерельний) та ТП (текст перекладу) з точки зору визначення синтаксичних, стилістичних, семантичних та прагматичних закономірностей передачі. Першим та впливовим підходом до оцінки перекладу, який базувався на тексті, став підхід К. Райс [4], яка висловила припущення, що найбільш важливим інваріантом в перекладі є тип тексту, до якого належить першоджерело. Спосіб перекладу має відповідати типу тексту, адже його основною метою є зберегти при перекладі найістотніше - те, що визначає тип тексту (яких за Райс існує три -згідно з трьома функціями мови К. Бюлера: опису, експресії, заклику). Тобто, при перекладі текстів, де головним є зміст (НТ-матеріали, новини в пресі, комерційні листи тощо), вимагається забезпечити інваріантність на рівні змісту із оформленням у відповідності з вимогами мови перекладу. При перекладі текстів другого типу -орієнтованих на форму (твори художньої літератури) - завдання перекладача полягає в передачі естетичного впливу джерельного тексту, а мовленнєве оформлення визначається мовою джерела. При перекладі текстів, які орієнтуються на заклик або звернення (рекламні та публіцистичні матеріали), основне - це забезпечити певну реакцію, в тому числі й спонукати до певної дії. Тут для досягнення результату дозволяються більші відхилення, які при оцінюванні не слід розглядати негативно [4,
5].
Мета та постановка задачі
Однак точного способу визначення типу тексту оригіналу запропоновано не було. За підходами, які базуються на порівняльній літературі, якість перекладу оцінюється згідно з функцією перекладу в системі літератури цільової мови [6]. У своїй функціональній теорії перекладу К. Райс та
Г Фермеер [7] стверджують, що все визначає «скопос», тобто мета перекладу. Також із тієї вирішальної ролі, яка надається меті (скопосу) в цій моделі, виходить, що джерельний текст має другорядне значення «джерела інформації».
За своєю природою переклад одночасно пов’язаний і з текстом мовою джерела і з пресупозиціями та умовами, що керують його сприйняттям у цільовій культурі та мові. Тому всяка спроба оцінювання перекладу має враховувати цей факт й відштовхуватися від нього. Вимагається така модель, яка переборювала б однобокість в орієнтації або на текст перекладу, або на текст джерельний. Така модель надала б мовне описання та пояснення чи є переклад еквівалентним своєму джерелу та наскільки він йому еквівалентний.
Моделі оцінки якості перекладу
Дж. Хауз [8] пропонує модель, яка базується на прагматичних теоріях вжитку мови. Ця модель пропонується для аналізу мовно-ситуативних особливостей текстів джерельною та цільовою мовами. Вимагається порівняння двох текстів та підсумкова оцінка їхньої відносної відповідності один одному. Основна вимога еквівалентності ТД та ТП у цій моделі полягає в тому, що переклад повинен мати функцію, яка відповідає функції першоджерела. Переклад також має
використовувати еквівалентні прагматичні засоби для досягнення цієї мети.
Функціонування даної моделі спочатку передбачає аналіз оригіналу відповідно з набором ситуаційних параметрів, для яких
встановлюються мовні відповідники. Результати опису тексту оригінала характеризують його функцію, яка далі вважається за норму, на тлі якої оцінюється переклад; міра, в якій характеристики тексту та функція перекладу співпадають з характеристиками тексту та функціями оригіналу, є тією мірою, до якої переклад є адекватним за якістю.
Для оцінки міри відповідності оригіналу та перекладу встановлюють відмінності між важливими та другорядними невідповідностями. Важливі невідповідності - це прагматичні помилки, що пов’язані з користувачами мови та її використанням. Другорядні невідповідності - це неспівпадання в денотативних значеннях в елементах оригіналу та перекладу, а також помилки в мовній системі на різних рівнях. Підсумкове оцінювання якості перекладу полягає
тоді в переліку помилок обох типів та в констатації відносної відповідності цих двох функціональних компонентів.
Висновки
Дана модель була побудована на основі контрастивного німецько-англійського
дискурсного аналізу [9]. Застосування моделі на практиці привело до розмежування між двома основними типами перекладу: культурно-
специфічним перекладом (overt translation) та культурно-неспеци фічним (covert translation). Перший вид перекладу вимагається в тих випадках, коли текст оригіналу істотно залежить віт культури оригіналу та має в ній незалежний статус. Другий вид перекладу вимагається тоді, коли жодна з умов не зберігається, тобто коли текст оригіналу не є культурно-специфічним. Функціональна еквівалентність можлива лише при другому виді перекладу, який є важчим за переклад першого типу. Це пояснюється тим, що відмінності в культурних пресупозиціях мови джерела та мови перекладу можуть вимагати від перекладача застосування культурного фільтру, тобто набору міжкультурних параметрів, за якими члени двох спільнот з різними культурами відрізняються за своїми соціокультурними схильностями та комунікативними перевагами. Це також ускладнює оцінювання, бо воно пов’язане з оцінюванням якості культурних фільтрів, які використовуються в перекладі
Література
1. House J. Quality of Translation // Routledge
Encyclopedia of Translatoin Studies - London and New York: Routledge, 1998. - С. 197-200.
2. House, J. Translation Quality Assesment:
Linguistic Description versus Social Evaluation// Meta vol. 46, # 2, 2001. - С. 143157.
3. Nida E. Toward a Science of Translation. - Leiden,
1964.
4. Reiss K. Moglichkeiten und Grenzen der
Ubersetzungskritik. Munchen, 1971.
5. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода - М.:
ЧеРо, 1999. - 136 с.
6. Toury G. A Rationale for Discriptive Translation
Studies. 1985.
7. Reiss K., Vermeer H.J. Grundlegung einer
allgemeinen Translationstheorie. - Tubingen, 1984.
8. House J. Translation Quality Assesment: a Model
Revisited. - Tubingen: Narr, 1997.
9. House J. Contrastive Discourse Analisys and
Misunderstanding: the Case of German and English // Contrastive Sociolinguistics. -Berlin: Muton de Grouter, 1996. - С. 345-61.
10. Nida A., Taber C.R. The Theory and Practice of
Translatoin. - Leiden. 1969.
Стаття надійшла до редакції 17
Рецензент: В.О. Подміногін, професор, к.філол.н., ЛЮТОГО 2006 Р ХГУ «НУА».
