CC BY
36
Вшни, нескшченш руйнування вiдносять в небуття шедеври архiтектури. Академiк Д. С. Лiхачов писав, що втрати пам'ятникiв культури невщновш, бо вони завжди шдив^альш, завжди пов'язанi з певною епохою i з визначени-ми майстрами.
У городян юторично сформувалося ^ розширення реконструктивних робгт, посилилося почуття цшюносп мюта, коли знос навiть рядово! споруди порушуе цiлiснiсть середовища, викликае у людей почуття втрати, вщчуття "обривiв" в юторп мiста.
Характерно, що залежно вщ того, що збер^аеться в процесi змiни ю-торико-культурно! спадщини, дедалi частiше виступають не одиничнi спору-ди-пам'ятники i навiть не окремi дiлянки мюького середовища, що склалося, а загальна просторова побудова частини мiста, що юторично склалася. Г.1. Батiашвiлi говорив таке: "Структура старого мюта - це вже пам'ятник" [2]. Мюьке середовище не е однорiдним, воно швидко змiнне. Вiдносно стiйкi частини мюького середовища включають iсторичнi нашарування, що закрiпилися в колективнiй самосвщомосп. Цi елементи надають фiзичному характеру мюта особливi риси.
На додаток формам архггектури мiського середовища, що юторично склалися, придають затишний, единий i сучасний вид дизайнерсью елементи, схильш до швидких змш; вони характеризуюсь функцiональний аспект середовища. Процес формування мiського простору складаеться iз таких етапiв: про-ектування i будiвництва, обживання, стабшьно! експлуатацп, реконструкцп.
На основi цих принцитв та аналiзу досвiду проектування набережних було визначено принципи архиектурно-ландшафтно! оргашзацп мiського середовища на набережних мюта Ужгород: комплексно! реконструкцп, еколо-гiчностi, функцiонального розподiлу, доступностi та шформативносп, принцип прiоритетного збереження юторично! спадщини.
Отже, визначено принципи, як е основою для проектування Ки!всько! набережно! в мюп Ужгород.
Висновки. Дослщжено архiтектурно-планувальну органiзацiю мюького середовища набережних Ужгорода, визначено мiстобудiвний потенщал те-риторп набережних, архиектурно-художш особливостi мiстобудiвноl ткани-ни мюта.
Отже, на основi аналiзу юнуючо! ситуацп на набережних Ужгорода, було: дослщжено формування набережних Ужгороду, надано порiвняльну характеристику юнуючого стану набережних Ужгорода, визначено чинники формування архггектурно-планувально! оргашзацп середовища набережних, дослщжено проектнi пропозицп набережних мюта, проаналiзовано загальнi принципи розробки й етапи формування мюьких просторiв, сформульовано принципи архиектурно-ландшафтно! оргашзацп мiського середовища набережних мюта Ужгород.
Л1тература
1. Яременко Н.М. Архггектурно-планувальна оргашзащя прибережно! забудови при-морських м1ст Укра!ни (на приклад1 м. Одеса) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. архтт.: спец. 18.00.01 / Н.М. Яременко; Ки!в. нац. ун-т буд-ва 1 архгт. - К., 2007. - 20 с.
152
Збiрник науково-техшчних праць
2. Колбовский Е.Ю. Ландшафтное планирование : учебн. пособ. [для студ. ВУЗов] / Е.Ю. Колбовский. - М. : Изд. центр "Академия". 2008. - 336 с.
Бут Н.К. Принципы архитектурно-планировочной организации набережных Ужгорода
Проведен анализ и определенный градостроительный потенциал набережных городских территорий. Исследованы мировая и отечественная организация городской среды с учетом территорий набережных. Определены принципиальные подходы архитектурно-ландшафтной организации городской среды набережных городов. Сложившиеся принципы архитектурно-ландшафтной организации городской среды набережных города Ужгород.
Ключевые слова: градостроительный потенциал, набережные, ландшафт города, архитектурно-ландшафтной организации городской среды.
But N.K. Principles architectural-planning organization waterfronts of Uzhgorod
The analysis of urban development and the specific potential of waterfronts in urban areas. Investigated the global and domestic organization of the urban environment, taking into account the embankments of territories. Defined fundamental approaches architectural and landscape organization of the urban environment urban waterfronts. The established principles of architectural and landscape organization of the urban environment waterfront city of Uzhgorod.
Keywords: urban development potential, the quays, the city's landscape, architectural and landscape organization of the urban environment.
УДК 712.581(091) Доц. К.М. Гамалш, канд. icm. наук -
Кшвський НУ культури i мистецтва
ЗЕЛЕНА ВЕРТИКАЛЬ У ВЕКТОР1 ЧАСУ
На nwcraBi перегляду й аналiзу л^ературних ведомостей показано, що метод вертикального озеленення юнував у садово-парковому мистещта вщ його зароджен-ня до сьогодення i мае очевидш перспективи застосовування в майбутньому. Розгля-нуто розвиток вертикального озеленення вщ найдавшших чаав до сучасних тенден-цш на межi тисячолпь.
Ключовг слова: садово-паркове мистецтво, дизайн, вертикальне озеленення, ес-тетика, утил^аршсть.
1сторто садово-паркового мистецтва дослщжували багато авторiв у рiзних кра!нах свггу. Видаш ними пращ стосуються рiзних проблем: розвитку паркобудiвництва у загальносвгговому аспект [1-5] та в межах окремих кра!н [6-10], стильових особливостей садово-паркового дизайну [11-13], мистецтва створення садiв i парюв [14-16]. Проте багатоплановi юторичш дослщження цих проблем не вичерпують вше! рiзноманiтностi !хшх проявiв. Садово-пар-кове мистецтво е своерщним синтезом садiвництва, архiтектури, живопису, лiтератури, релт!, фшософп. На кожному етапi свого юнування воно активно сприймае науковi та практичнi досягнення вщповщно! йому епохи, що вiддзеркалюеться у садово-паркових композищях, у особливостях побудови !хнього простору [12]. Згiдно з П.О. Флоренським, всю культуру можна роз-глядати як дiяльнiсть, спрямовану на оргашзащю простору, яка, виступаючи як еднють всiх видiв мистецтва, досягаеться значною мiрою за рахунок одно-рiдних прийомiв [17]. Одним iз прийомiв оргашзацп садово-паркового прос-
тору е наповнення його вертикально! складово!. Створення вертикального вь зуального акценту шдвищуе естетичну виразнiсть паркового ландшафту, сприяе активiзацп його зорового сприйняття [18]. Поширеним методом фор-мування вертикального акценту садового простору е вертикальне озеленен-ня - декорування природних та штучних опор виткими рослинами.
Метою роботи було простежити застосування методу вертикального озеленення на рiзних етапах розвитку свиового садово-паркового мистецтва вщ його започаткування до наших дшв. Дослiдження Грунтувалось на таких методах: юторико-фактолопчному (опис фактiв застосування методу вертикального озеленення у парках рiзних кра!н свiту вщ зародження садово-паркового мистецтва до сьогодення), порiвняльному (зiставлення тенденцiй пла-нування та використання цього методу) i систематизацiйному (систематиза-цiя, аналiз та узагальнення отриманих результатiв).
Декоративне садiвництво зародилося на Сходi. У спекотному клiматi Давнього Сгипту формування комфортних для людини садових ландшафпв потребувало створення затiнку шляхом побудови павшьйошв, пергол та зеле-них тунелiв, обвитих в'юнкими рослинами. Особливого розвитку садiвництво набуло у Фiвах, старовиннiй столицi Сгипту. У перюд Середнього царства (2160-1650 рр. до н.е.) це було процвггаюче торгове мюто з розкiшними вш-лами багатпв, оточеними садами. Всi елементи давньоегипетського саду були складовими единого ансамблю, планувальними осями якого були канали, не-обхщш для зрошення [19]. До головних будiвель вели перголи, вкритi виноградом, альтанки та трельяжi обвивали троянди, дуже популярнi в Сгиптi.
Давшм грекам подобались ландшафти, в яких природш елементи поеднувалися з рукотворними. Пюля походiв Олександра Македонського ел-лiнськi традицп садiвництва збагатились египетськими, i в садах заможних греюв з'явилися перголи, обвитi лiанами. Римляни запозичили прийоми са-дiвництва у греюв i за часiв розвитку iмперп замiськi вiлли римських патри-цпв прикрашали живими огорожами та перголами. Вщ тогочасних римських парюв та садiв залишилися згадки у лиературних творах та зображення на фресковому настшному розпису перiоду I ст. до н. е. - 50 р. н. е., який особливо добре збер^ся в Помпеях - мюп, законсервованому на столтя внасль док виверження Везувто. Великий сад з декоративними прикрасами та вод-ними пристроями юнував при будинку Октавiо Квартiо. Вздовж саду до бу-динку пролягала пергола, посеред яко! протiкав вузький канал довжиною 50 м. Через канал були перекинут мостики, а з боюв росли дерева i стояли стату!. Посерединi перголи та в юнщ !! знаходились фонтани, вкрит розпи-сом. Особливiстю такого саду (ауП^агёеп) було сполучення продуктивносп та орнаментальностi [20].
Тенденщя до зменшення естетично! ролi саду, порiвняно з утилиар-ною, яскраво проявилася за чаив Середньовiччя. Безперервш вiйни та сувора релiгiйнiсть призвели до обмеження площi садiв, стиснених мурами замкiв та огорожами монастирiв. Важливе мiсце в них посши плодовi дерева, городнi культури, л^вальш трави - все, що було потрiбно для вжитку. Через нестачу площi бiльш вигiдними стали вертикальш посадки рослин, зокрема виногра-
154
Збiрник науково-технiчних праць
ду. Винограднi лози обплiтали тунелi та перголи, створюючи запнок, вкрива-ли трельяж^ що слугували декоративними ширмами, але основною роллю ще! культури було отримання япд для виготовлення вина та оцту, вживаного в ку-лшарп. Виткi рослини, серед яких були гарбузи, пiднiмалися по стовбурах дерев. У середньовiчних садах чимало мiсця вiдводилося i для декоративних рослин, серед яких особливу увагу придшяли трояндам. Для монастирського саду троянди були обов'язковим елементом, осюльки 1м надавали символiчне значення. Зображення троянди, як "райсько! квики", символу святостi та чис-тоти небесно!, часто прикрашало середньовiчнi жони з образом мадонни.
Сади Вщродження вiдзначилися поверненням до античних традицш, секуляризацieю символжо-алегорично! системи Середньовiччя та розширен-ням архиектурно! складово! садового ландшафту у ствзвучносп з новим ставленням людини до природи, як тдвладного 1й об'екта перетворення [21]. Площа саду збiльшилася, i для забезпечення усаштненосл створювалися ок-ремi "зеленi кабiнети", альтанки та лабiринти, вiдгородженi штучними опорами з виткими рослинами. Троянди заплггали стши чудових вiлл, таких як вш-ла Медичi в Гталп.
З XVII ст. у Францп з'явився своерщний варiант пергол - так зваш "берсо" - критi але!, створеш за допомогою напiвсферичних дерев'яних чи металевих каркасiв, зеленим наповненням яких е дерева (граб, липа, верба), чагарники (глщ, карагана) та лiани (переважно виноград). З Францп берсо по-ширились Свропою - в Англж> (Сад Королеви в Кью), Голландiю (парк Хет Лоо), Ндерланди (Сад Принца у Гроншгеш) [22]. До Росп вони потрапили за чашв Петра I, який "для встановлення бшьш тiсних контакпв з Свропою ви-користав найвпливовше мистецтво - садово-паркове" [23, с. 40]. Шд час зак-ладання Верхнього парку у Петергофi були розпочат роботи зi спорудження берсо, яю закончились у 1725 р. Опорш дерев'янi конструкцп ще! споруди регулярно ремонтували, тому вона збереглася до наших дшв.
На межi Х1Х-ХХ ст. у ландшафтному садово-парковому мистещга чiтко проявився модерн. Вш допомiг дизайнерам подолати труднощ^ пов'яза-нi з рiзким скороченням площ^ выведено! пiд приватнi володшня. У садах мiнiатюрного розмiру виявилися дуже корисними пiдпорнi стiни, прикрашен зеленню, а також щiльнi живi огорожi, якi дали змогу роздшити зони рiзного призначення та в разi потреби приховати неестетичнi деталi [24].
Серед садiв сучасносп, створених iз застосуванням вертикального озеленення, можна назвати п, що знаходяться у Францп. Так, наприкшщ 90-х роюв XX ст. в Парижi був закладений Променад Планте (Прогулянка серед рослин) iз зеленими тунелями, що дають змогу переходити з одше! частини цього багатопланового саду до шшо! [25]. Переконливо, що на межi XX-XXI ст. одшею з основних рис садiв останнього поколiння е стiни, оформлеш живими рослинами.
Висновки. Розгляд структури садiв i паркiв, якi iснували в рiзних кра-1нах вiд найдавнiших чашв до наших днiв доводить, що один з основних ме-тодiв, якi застосовувалися у садово-парковому мистецв - вертикальне озеленення - майже не змшився. Вiн насл^вався стилями вiд поколiння до по-
Нацюнальний лiсотexнiчний yнiвepситeт Украши
колшня, вiдрiзняючись хiбa що за призначенням, яке залежало вщ особливос-тей вiдповiдноï епохи. Отже, маемо визнати справедливють думки Д. С. Лиха-чова, який стверджував, що "садово-паркове мистецтво - це мистецтво перш за все численних комбшацш бшьш чи менш постшних елементiв" [21, c. 38]. Таким чином, можна прогнозувати названому методу, який пережив бшьше трьох тисячолиь у парковому бyдiвництвi, подальше активне використання ландшафтними дизайнерами.
Лiтepaтypa
1. Курбатов В.Я. Всеобщая история садового искусства. Сады и парки мира / В.Я. Курбатов. - M. : Изд-во "Эксмо", 2007. - 736 с.
2. Рандхава M. Сады через века / Maхендрa Рандхава : сокр. пер. с англ. Л.Д. Ардашни-ковой. - M. : Изд-во "Знание", 19S1. - 320 с.
3. Prévo P. Histoire de jardens / Philippe Prévo. - Bordeaux : Sud Ouest, 2006. - 377 p.
4. Majdecki L. Historia ogrodów / Longin Majdecki. - Warszawa : Panstwowe Wydanwnictwo Naukowe, 2007. - T. 1. - 4SS s.; 2010. - T. 2. - 492 s.
5. Сокольская О.Б. История садово-паркового искусства / О.Б. Сокольская. - M. : Изд-во "Инфра-M", 2004. - 347 с.
6. Николаева Н.С. Японские сады. - Сер.: Сады мира / Н.С. Николаева. - M. : Изд-во "Арт-родник", 2007. - 20S с.
7. Yo Isao.Chinese gardens / Isao Yo. - Düsseldorf : Books Nippan, 1990. - 150 p.
S. Jarrett D. The English Landscape Garden / David Jarrett. - London : Academy Press, 197S. - 144 p.
9. Горохов В. Садово-парковое искусство России. - Сер.: Русские памятники / Владислав Горохов, Аркадий Вергунов. - M. : Изд-во "Белый город", 2007. - 672 с.
10. Липа О.Л. Визначш сади i парки Украши та ix охорона / О. Л. Липа. - К. : Вид-во Ки-1'в. ун-ту, 1960. - 176 с.
11. Лихачёв Д.С. Поэзия садов. К семантике садово-парковых стилей / Д.С. Лихачёв. -Изд. 2-ое, [перераб. и доп.]. - Л. : Изд-во "Наука", ЛО, 19S2. - 343 с.
12. Дормидонтова В.В. История садово-парковых стилей / В.В. Дормидонтова. - M.-СПб. : Изд-во "Архитектура", 2003. - 207 с.
13. Ямщиков T.M. Наследие Арнольда Регеля: Исторический, национальный, пейзажный, архитектурный и художественный стиль садов и парков конца XIX- начала ХХ вв. в России / TM. Ямщиков. - M. : Изд-во MГУЛ, 2009. - 560 с.
14. Косаревский И.А. Искусство паркового пейзажа / И.А. Косаревский. - M. : Стройиз-дат, 1977. - 246 с.
15. Бшоус ВЛ. Садово-паркове мистецтво: Коротка ютс^я розвитку та мeтоди створен-ня художшх сaдiв / ВХ Бшоус. - К. : Вид-во "Наук. свгг", 2001. - 299 с.
16. Жирнов А.Д. Искусство паркостроения / А.Д. Жирнов. - Львов, 1977. - 20S с.
17. Флоренский П. А. Из вступительного слова к лекциям по "Анализу перспективы", произнесённом студентам Вхутемаса 13 октября 1921 г. / П.А. Флоренский // Декоративное искусство СССР. - 19S2. - № 1. - C. 26-29.
1S. Николаевская З.А. Садово-парковый ландшафт / З.А. Николаевская. - M. : Стройиз-дат, 19S9. - 344 с.
19. Гродзшський M^. Шзнання ландшафту: мюце i прогар : моногрaфiя / M^. Гродзшський. - У 2-х т. - К. : Вид. центр "Кшвський ун-т", 2005. - Т. 2. - 503 с.
20. Beard M. Pompeii. The Life of a Roman Town / Mary Beard. - London: Profile Books: 2010. - 360 p.
21. Лихачёв Д. Сад и культура Европы / Дмитрий Лихачёв // Декоративное искусство СССР. - 19S2. - № 3. - C. 3S-45.
22. Пескова И. Зелёные своды / Ирина Пескова // Ландшафтный дизайн. - 2009. - № 1. -C. 44-50.
23. Лихачёв Д.С. Сад и культура России / Д.С. Лихачёв // Декоративное искусство СССР. - 19S2. - № 12. - C. 3S-45.
24. Вронская А. Mодерн в живом исполнении / Алла Вронская // Ландшафтный дизайн. - 2003. - C. 3S-42.
25. Кокуева И. Парижские парки / Ирина Кокуева // Ландшафтный дизайн. - 2009. -№ 1. - C. 96-99.
Гамалея Е.Н. Зелёная вертикаль в векторе времени
На основании просмотра и анализа литературных сведений показано, что метод вертикального озеленения существовал в садово-парковом искусстве от своего зарождения до наших дней и имеет все перспективы использоваться в будущем. Рассмотрено развитие вертикального озеленения от наиболее древних времен до современных тенденций на рубеже тысячелетий.
Ключевые слова: садово-парковое искусство, дизайн, вертикальное озеленение, эстетика, утилитарность.
Gamaliya K.N. Green vertical line in a time vector
The method of vertical planting of greenery existed in landscape gardening art from its inception until today and has all the prospects for using in the future. The development of vertical gardening from ancient times to the modern trends in the turn of the millennium is considered.
Keywords: landscape gardening art, design, vertical planting of greenery, aesthetics, utility.
УДК 712.253(091) Доц. Н.В. Гатальська, канд. с.-г. наук -
НУ бюресурав i природокористування Украти, м. Kuie
ПОСУХОСТ1ЙК1СТЬ 1НТРОДУЦЕНТ1В ПАРК1В-ПАМЯТОК САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА В УМОВАХ ЦЕНТРАЛЬНО-ПРИДНШРОВСЬКО1 ВИСОЧИННО1 ОБЛАСТ1
Представлено результати порiвняльного аналiзу посухостшкост деревних ш-тродуценпв, зосереджених у насадженнях паргав-пам'яток садово-паркового мистец-тва на територи Центрально-придншровсько! височинно! области Виконано розподш дослщжених видiв на групи залежно вщ рiвня !х посухостшкост та визначено найпосухостшк^.
Ключовг слова: посухостшгасть штродуценпв, водний режим листюв, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
На штенсившсть росту i розвитку деревних рослин впливае юльюсть запашв води, дефщит яко! в rрунтi може викликати пригнiчення фiзiологiчних процесiв, скорочення вегетацшного перiоду та зниження ступеня стшкосп рослин до ди стресових факторiв [1-3]. З огляду на те, що насадження парюв-пам'яток садово-паркового мистецтва (ППСПМ) сформованi, здебшьшого, за рахунок iнтродуцентiв, як природно зростають у рiзних регiонах свпу, де по-казники клiмату ютотно вiдрiзняються вiд аналогiчних Центрально-прид-ншрвсько! височинно! областi (ЦПВО), аналiз водного режиму листюв необ-хiдний для визначення успiшностi !х штродукцп в репош дослiдження.
Метою дослiдження е порiвняльний аналiз водного режиму листюв ш-тродуцентiв, якi зростають на територп ППСПМ ЦПВО. Для визначення рiв-ня посухостiйкостi 17 видiв iнтродуцентiв було проведено лабораторнi досль дження водного режиму !х листюв та здшснено порiвняльний аналiз з анало-гiчними показниками аборигенного для ЦПВО виду - Acerplatanoides L. По-казники водного режиму листюв визначали ваговим методом [4]. Зразки вщ-бирали у третш декадi липня у другiй половит дня за умов сонячно! погоди.
Як показав аналiз штенсивносп втрати води листками 17 штродукова-них видiв дерев, найменшу кiлькiсть вологи за 24 години втрачають листки Liriodendron tulipifera L. (вщ 31,2 % до 37,5 %) i Maclura pomifera (Raf.)
