CC BY
16
Травма
I
Лекщя
Lectures
УДК 616.718+616.717-001.514-085+089
КРИВЕНКО С.М.
Кафедра травматологи., ортопедИ та ХЕС НН1ПО Донецького на^онального медичного унверситету iм. М. Горького
HACËÎAKM ЛкУВАННЯ ХВОРИХ ¡3 МНОЖИННИМИ AiAÔi3APHMMM ПЕРЕЛОМАМИ ДОВГИХ KÏCTOK KiHЦiВOK (KЛiHiЧHA ЛЕKЦiЯ)
Резюме. Вивчення наслдт лкування хворих i3 множинними дiафiзарними переломами довгих ксток юнць вок передбачае визначення його якосTi, ефективносп припущених помилок на етапах лкування, усклад-нень, що виникли в процеа лiкування, запобгання 1м та реаблтацю. Стушнь анатомо-функцюнального вдновлення юн^вок визначався за формою юн^вки чи вдсутнютю деформацИ ÏÏ вираженютю, ступенем консолдацИ переломiв, рухливост суглобiв, опороздатност юн^вок, термнами лкування та непрацездат-ност потерплих. Результати л^вання розглянуто в найближчi термни (до 1 року) пюля травми, а також у вддален (вд 1 до 12 роюв) термiни.
Вивчення наслщив лкування хворих 1з множинними д1аф1зарними переломами довгих исток инщвок передбачае визначення його якоста, ефективноста, припущених помилок на етапах лкування, ускладнень, що виникли в процеш л1кування, запоб1гання 1м та реабш-тацш. Стушнь анатомо-функцюнального вщновлення инщвок визначався за формою инщвки чи вщсутшстю деформацй, И вираженютю, ступенем консолщаци пе-релом1в, рухливост1 суглоб1в, опороздатност1 инщвок, терм1нами л1кування та непрацездатност1 потерптих. Результати л1кування розглянуто в найближч1 терм1ни (до 1 року) шсля травми, а також у вщдалеш (в1д 1 до 12 роив) термши.
Анал1з найближчих (до 1 року) результат лкування у хворих розглянуто залежно вт локал1зац!! перелом1в 1 спо-соб1в проведеного лкування. Пор1вняльний анал1з найближчих результат лкування при кл1н1чному обстеженн1 хворих 1з множинними д1аф1зарними переломами довгих исток верхн1х 1 нижн1х инщвок дозволив установити, що в уах потерптих, як! л1кувалися з використанням наист-кового та черезисткового остеосинтезу, регенеративн1 процеси переб1гали в оптимальний терм1н, про що свт-чать дат рентгендослщжень. Нами не вщзначено випадив уповтьненого зрощення перелом1в, розвитку посттравма-тичних контрактур у суглобах, м'язово! гшотрофй. Отже, застосування комбшовано! тактики л1кування, коли ви-користовувалися обидва вищезгадан1 методи, дозволило одержати добр1 анатомо-функц1ональн1 результати лку-вання хворих 1з множинними переломами.
У груш хворих, яи л1кувалися з використанням тль-ки апарат1в зовшшньо! ф1ксацН, у 25,3 % мале м1сце упо-втьнене зрощення перелом1в, в 15,2 % д1агностован1 посттравматичш контрактури в кол1нному та лктьовому
суглобах, в 5,1 % вщзначена м'язова г1потроф1я, в 7,6 % — утворення несправжн1х суглоб1в.
Пояснения настльки 1стотних розб1жностей ктшч-ного перебиу 1 регенеративних процес1в залежно вщ методу оперативного лкування множинно! травми отрима-но нами при дослщженш зм1н 1мунного стану в динамщ травматично! хвороби в постраждалих видлених груп.
Установлено, що в першу добу шсля оперативного лкування в постраждалих обох груп стан 1муштету харак-теризувався пщвищеною активн1стю системи фагоцитозу та розвитком 1мунодеф1циту кл1тинного типу, ком-пенсованого гуморальними факторами захисту. Стушнь вираженосп 1мунодеф1циту був вищим в потерптих, яи л1кувалися за допомогою комб1нованого остеосинтезу, що було пояснено нами великим обсягом оперативного втручання.
На 7-му добу шсля оперативного лкування в потерт-лих, яи лкувалися цим методом, вщзначалися активац1я л1мфо'!дно! ланки та, втповтно, нормал1зац1я показни-ив Т-системи 1 лейко-Т-1ндексу, а також тдвищення ак-тивност1 гуморальних фактор1в, що в щлому оцшювалися нами як прогностично сприятлив1 щодо подальшого пе-реб1гу травматично! хвороби змши системи 1муштету.
Водночас у потерптих, яи л1кувалися за допомогою апаралв зовн1шньо! ф1ксац!!, стан 1муштету характеризу-вався збереженням 1мунодеф1ц1ту, стушнь вираженосл якого був вищим, н1ж у першу добу. Збереження у ще! ка-тегор!! потерп1лих !мунодефщиту кл1тинного типу — три-валий пер1од, що обумовлений, на наш погляд, особли-
© Кривенко С.М., 2015 © «Травма», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
востями оперативного лкування. Зокрема, остеосинтез апаратами зовшшньо! фшсаци одноюсткових сегментiв довгих юсток юнщвок, як правило, супроводжуеться за-пальними процесами у м'язовiй тканинi та пщшюрно-жировiй клiтковинi, що i сприяе розвитку вторинного iмунодефiциту.
У перiод вщ 14-1 до 21-1 доби пiсля оперативного втручання показники iмунiтету в потерпiлих iз комбшо-ваним остеосинтезом характеризувалися нормальними значеннями лейкоцитiв i лiмфоцитiв, Т^мфоцилв i В-лiмфоцитiв, зменшенням ступеня сенсибшзацй орга-нiзму потерпiлих. При цьому вщзначалася тенденц1я до активацй гуморальних факторiв захисту, що було обумов-лено активними процесами антитшоутворення.
У потерпших, яю лiкувалися за допомогою апаратiв зовшшньо! фiксацií, лейкоцитоз i показники ступеня iмунодефiциту лейко-Т-iндексу досягали нормальних значень лише на 21-шу добу пiсля оперативного лiку-вання.
Таким чином, отриманi результати клшюэ-лабора-торних дослщжень дозволили, з одного боку, ощнити ефективнiсть використовуваних при множинних травмах оперативних методов лкування, з iншого — вияви-ти причини незадовшьних наслiдкiв при використанш тiльки черезюсткового остеосинтезу апаратами зовшшньо! фшсаци.
У вщдалений термш (вщ 1 до 12 роив) результати ль кування вивчено в 95,3 % пащентав. Результати лкування хворих iз множинними переломами довгих исток юнщвок вивчено залежно вщ локалiзацlí переломiв i способiв проведеного лiкування. 94,9 % потерпших комбшований первинний остеосинтез двох ! бiльше сегментiв було зро-блено у перш! години п1сля 1х надходження до л^рш. У 5,1 % хворих мрурпчне лiкування за допомогою ком-бiнованого остеосинтезу здшснювалося в бшьш вщдале-ний термш у зв'язку з 1х доставкою з шших лiкувальних установ облает! Загоення ран первинним натягом у цих хворих настало в 90,8 % потерпших, у той час як у груш хворих, яю лкувалися за допомогою черезюсткового остеосинтезу, — в 53,6 %. Цьому сприяло ретельне та тер-мшове проведення первинно! мрурпчно! обробки ран !з наступним вакуумним !х дренуванням, антибютикотера-п1я, ультразвукова кавггащя ран. Первинному загоенню ран сприяла вчасно почата корек^ о6м1нних та 1мунних порушень за допомогою 1муномодулятор1в i препаратiв, що нормалiзують обмш речовин в органiзмi. Ускладне-ний перебй ран та 1х загоення вторинним натягом були пов'язаш з масивною травмою м'яких тканин на значно-му протяз1 (в основному гомшки), що спостерiгалося в 23,4 % хворих. Сприятливому перебiгу ранового процесу сприяла також стабшьна фксащя переломiв. Загально-змiцнювальне та фiзiотерапевтичне лiкування, що за-стосовувалося уйм хворим, також впливало на клшчний перебiг вщкритих переломiв довгих исток юнщвок. У потерпших, яю отримали тяжку травму, спостерiгалося виникнення на мюцях значних забитих м1сць некрозу м'яких тканин. р1зний його стутнь вiдмiчали у 26,6 % потерпших. Зрощення множинних дiафiзарних переломiв довгих кусток верхнiх i нижн1х юнщвок у перiод до одного
року в груш хворих, яю лкувалися за допомогою комбь нованого остеосинтезу, настало в 94,3 % випадюв, у той час як в шшш груш хворих з шшим методом лкування — черезюстковим остеосинтезом — лише у 20,3 %. Це по-яснюеться, на наш погляд, застосуванням комбiнованих метода оперативного лiкування з використанням як на-юсткового, так i черезюсткового остеосинтезу переломiв дiафiзiв довгих юсток верхнiх i нижн1х юнщвок.
Для шюстраци наводимо клiнiчне спостереження.
Хворий У., 48 роюв, 1стор1я хвороби 465/646, надш-шов в шститут п1сля шахтно! травми з закритими переломами обох стегнових юсток у середнш третинi з1 зсу-вом, травматичний шок III—IV ступеня. Пюля виведення потерпшого з1 стану травматичного шоку та стабшзаци гемодинамiчних показникiв зроблений наюстковий остеосинтез переломiв обох стегнових юсток пластинами АО з набору «Остеосинтез». У пюляоперацшному перь од — без особливостей, рани загошись первинним натягом. Через п'ять мюящв !з моменту травми переломи зрослись, а через шють мюящв вилучеш накiстковi плас-тини. Опороздатнють нижн1х юнщвок i Функц1я сугло61в вiдновленi повн1стю через в1с1м мюящв. Хворий повер-нувся до пращ за фахом.
Найбшьш високий вщсоток зрощень (96 %) у вщдале-ний термiн (вщ 1 до 12 роюв) досягнуто п1сля комбшова-ного оперативного лiкування постраждалих. Уповшьнене зрощення множинних переломiв довгих юсток юнщвок у 25,3 % випадюв вщзначено в хворих, яю лiкувалися ви-нятково з використанням апаралв зовшшньо! фшсаци. Сприятливому зрощенню множинних переломiв дiафiзiв довгих юсток верхнiх i нижн1х юнщвок у 94,3 % випадюв у перюд до одного року також сприяла комбшована тактика лiкування.
Комбiнована тактика оперативних втручань при множинних травмах опорно-рухового апарату полягала у використанш черезюсткового остеосинтезу двоюсткових сегменлв (передплiччя, гомiлка) незалежно вщ характеру переломiв, накiсткового остеосинтезу закритих косих, поперечних, косопоперечних та осколкових переломiв одноюсткових сегментiв (плече, стегно) або черезюст-кового 1х остеосинтезу при наявносл вщкритих i багато-осколкових переломiв. У ранньому перющ травматично! хвороби уйм потерпiлим проводилася медикаментозна корекцiя виявлених о6м1нних та 1мунних порушень.
Термiни зрощення множинних переломiв довгих юс-ток юнщвок при комбшованому остеосинтезi становили в середньому вщ 4,3 до 5,4 мюяця. Порiвняльне вивчення найближчих наслщюв лiкування хворих !з множинними дiафiзарними переломами довгих юсток верхнiх та ниж-н1х юнщвок, яю лкувалися за допомогою черезюстково-го остеосинтезу та комбшованого остеосинтезу, показало ефективнють застосування комбiнованого методу лку-вання цих переломiв.
Вiддаленi результати лкування множинних перело-м1в дiафiзiв довгих юсток юнщвок вивчеш в 100 % хворих у термши вщ 1 до 12 роюв.
Бшьшють потерпiлих (87,9 %) було обстежено в шрш1 чотири роки пюля травми. При оц1нц1 результатiв лку-вання множинних дiафiзарних переломiв довгих юсток
кшщвок використовувалася трибальна система, в основу яко! покладен1 анатомо-функц1ональн1, рентгеноло-г1чн1 й експертно-трудов1 тести. До добрих результат лшування вщнесеш хвор1 з цтком вщновленою формою i функц1ею кшщвок, вщсутшстю гшотроф!! м'яз1в, на-бряку, бол1сних в1дчутт1в. Одночасно рентгенолог1чно визначалося зрощення перелом1в. Працездатн1сть потер-птих була цтком вщновлена.
Задовтьним результатом л1кування постраждалих ми вважали пом1рно виражене скривлення ос1 к1нц1вки, що 1стотно не позначаеться на 1х функцИ, укорочення кшщвки до 2 см, невелика гшотроф!я м'яз1в, незначне обмеження рух1в у суглобах, що не перевищуе 10—15°. Хвор1 при цьому скаржилися на пер1одичн1 бол1 в ушко-джених сегментах, що виникали п1сля ф1зичного наван-таження. Працездатшсть потерптих так само не пору-шувалася.
До незадовтьних наслщив лшування були вщнесеш випадки, коли спостер1галися хвор1 з вираженими дефор-мащями кшщвок, укороченням б1льше н1ж 3 см, стшким обмеженням руив у сум1жних суглобах, 1з вираженим больовим синдромом, р1зким обмеженням опори ниж-н1х кшщвок, при неправильному зрощенш чи при вщ-сутност1 консолщац!! перелом1в 1з повною чи частковою втратою працездатност1.
Спец1альний метод дослщження, зокрема анал1з хро-нометрично1 характеристики ходи, показав, що у хворих при наявносл кл1н1ко-рентгенолог1чного видужування, вщсутност! скарг на бол1 та пом1рно вираженому обме-женн1 руив у сум1жних суглобах, тобто у хворих, вщне-сених до груп 1з добрими та задовтьними результатами, вироблявся бтьш рацюнальний тип ходи. У хворих, як! отримали перелом обох нижнгх кшщвок, сума опорного часу становила вщ 61,2 до 61,8 %, тобто вона була трохи знижена пор!вняно з нормою (65 %). Вщповщно, вщзна-чалося незначне збтьшення переносного часу в!д 38,2 до 38,8 % при норм! 37 %. Фазова характеристика часу опори на р!зш вщдти стоп у наших хворих була дуже вар!абельна та залежала як вщ характеру компенсаторно-пристосувальних процешв, вироблених внасл!док перенесено! травми, так i в!д стану нервово-м'язового
апарату кшщвок. Було можливим видлити два осно-вних типи пересування, що характеризуються в одному випадку зменшенням часу перекату через носок обох шг за рахунок зб!льшення часу опори на п'яту та всю стопу. В шшому випадку у хворих ¡з переломами обох гомток в!дзначалося збтьшення часу опори на всю стопу од-ше! кшщвки та зменшення цього часу друго! кшщвки. До того ж зменшення часу перекату через носок у пер-шому випадку було менш виражене, н!ж у другому. Час опори на п'яту в другому випадку значно перевищував норму. Однак наявш зм!ни в р!знищ опори з огляду на симетричшсть ушкоджень впливали на ходу незначно. Остання залишалася ритм!чною, коефщент ритм!чност! знаходився в межах норми як при першому, так ! при другому тип! пересувань. Незадовтьш клшшо-рентгеноло-г!чн! насл!дки л!кування, зокрема виражене обмеження руив у сум!жних суглобах, обумовили порушення ритму ходи — коефщент ритм!чност! 0,79 при норм! 1,0. Опо-рна функц!я кшщвки не була порушена, що пов'язано з ушкодженням обох нижн!х кшщвок. Незалежно в!д клшшо-рентгенолопчного результату л!кування хворих порушення кровообшу в инщвках практично було в!д-сутне, що п!дтверджено даними осцилографй та шк!рно! термометр!!. У двох хворих зниження осциляц!! судин нижшх кшщвок було пов'язане ¡з супутшм захворю-ванням — остеохондрозом поперекового вщдщу хребта, що супроводжуеться нейротроф!чними розладами, про що св!дчить виражене зниження збудливосл нервових стовбур!в нижн!х кшщвок. Осциляц!я судин на тильнш артер!! стопи праворуч у два рази нижча пор!вняно з ль вою инщвкою. Стан ! стутнь в!дновних процес!в у к!с-тяковш мускулатур! та периферичн!й нервов!й систем! у хворих, як! отримали множинну травму верхшх ! нижн!х кшщвок, свщчать про тривал!сть нормал!зац!! функци нервово-м'язово! системи практично у вах хворих. На момент обстеження вщзначалося пом!рне зниження бю-електрично! активност м'яз!в ушкоджено! кшщвки в се-редньому у п!втора раза.
Наслщки л!кування множинних д!аф!зарних перело-м!в довгих кусток верхн!х ! нижн!х кшщвок залежно в!д !х локатзацй наведен! в табл. 1.
Таблиця 1. Наслщки л1кування множиннихд'шф'!зарних перелом1в довгих ксток верхшх i нижн!х к!нц!вок залежно вд локалiзацii ушкоджень
Локaлiзaцiя ушкоджень Комбшований остеосинтез Черезкiстковий остеосинтез
Добрi, n (%) Задовшьш, n (%) Незадовшь-Hi, n (%) Добр^ n (%) Задовшьш, n (%) Незадовшь-Hi, n (%)
Переломи верхых кшщвок 37 (26,4) 7 (26,9) - 19 (67,9) 5 (29,4) 2(8,3)
Переломи нижых кшщвок 85 (60,7) 16 (61,5) 3 (37,5) 6(21,4) 4 (23,5) 3 (125,5)
Перело-
ми верхых i нижых 18 (12,9) 3 (11,5) 5 (62,5) 3 (10,7) 8 (47,1) 19 (79,2)
кшщвок
Усього 140 (100) 26(100) 8 (100) 28 (100) 17 (100) 24 (100)
1з даних табл. 1 видно, що добрi результати в rpyni хворих, яю лiкyвалися за допомогою K0M6iH0BaH0r0 остеосинтезу, досягнул в 80,5 % (140) випадкв, що у два рази пе-ревищуе так результати в груш хворих, де черезюстковий остеосинтез був основним методом лшування (40,6 % — 28). Незадовшьш наслщки лiкyвання в гpyпi хворих, яю лiкyвалися за допомогою комбшованого остеосинтезу, були зниженi в 7,5 раза поршняно з групою хворих, де черезюстковий остеосинтез був основним методом лшуван-ня, — вщповщно 8 (4,6 %) i 24 (34,8 %). Анал!з наслщюв ль кування множинних дiафiзаpних пеpеломiв довгих кусток веpхнiх i нижн1х кiнцiвок залежно вщ характеру пеpеломiв показав, що добpi результати в груш хворих, як! лшувалися за допомогою комбшованого остеосинтезу, були досягнут! в 107 (76,4 %) потерпших !з закритими переломами, у 28 (20,0 %) — !з вщкритими та у 5 (3,6 %) — при поеднанш в них вщкритого та закритого перелом!в. У груш хворих, де черезюстковий остеосинтез був основним методом лшу-вання, добр! результати досягнут! вщповщно в 19 (27,6 %), 6 (8,7 %), 3 (4,3 %) хворих. Задовшьш результати як в однш (5 — 2,9 %), так i в шшш груш були встановлеш нами в 5 (7,2 %) хворих. Незадовшьш наслщки спостершалися в 2 (1,1 %) потерпших у груш хворих, як! лшувалися за допомогою комбшованого остеосинтезу з наявшстю вщкритих перелом!в i поеднання вщкритих i закритих перелом!в. У груш хворих, де черезюстковий остеосинтез був основним методом лшування, поган! результати вщзначеш в 5 (7,2 %) хворих !з вщкритими переломами, у 3 (4,3 %) — !з вщкритими та закритими переломами й в 1 (1,4 %) потерпшого !з закритими переломами. Залежно вщ лши' зламу бшьш сприятлив! (добр!) результати було досягнуто у хворих !з косими та поперечними площинами: у груш хворих, як! лшувалися за допомогою комбшованого остеосинтезу — у 123 (70,7 %) та в груш хворих, де черезюстковий остеосинтез був основним методом лшування, — у 28 (40,6 %). Задовшьш результати при цих лЫях зламу в однш груш не вщзначеш, а в шшш вони становили 2,9 % (2 випадки). Незадовшьш наслщки в обох цих групах не спостерца лися при поперечних та косопоперечних переломах да-ф!з!в довгих юсток юнц1вок. При наявносл в потерпших осколкових та багатоосколкових перелом!в у груш хворих, яю лшувалися за допомогою комбшованого остеосинтезу, добр! результати лшування досягнуто у 18 (10,3 %) хворих, задовшьш — у 14 (8,0 %) i незадовшьш — у 2 (1,1 %). У гру-m хворих, де черезюстковий остеосинтез був основним методом лшування при наявносл таких саме лшш зламу, добр! результати лшування не отримаш в жодного хворого, задовшьш — у 15 (21,7 %), незадовшьш — у 9 (13,0 %) потерпших. Нами вивчеш наслщки лшування множинних щаф!зарних перелом1в довгих юсток верхн1х i нижшх юнщвок залежно вщ р!вня перелому. Найбшьш сприятлив! результати вщзначеш при наявносп перелом1в на р1вш верхньо! та середньо! третини щаф!з!в довгих юсток юнщвок як в однш (156 — 89,7 %), так i в шшш (34 — 49,3 %) груш. Це пояснюеться особливостями кровопостачання цих вщдшв щаф!з!в довгих юсток юнщвок. Незадовшьш результати лшування часлше вщзначеш при наявносп у хворих перелом!в на р!вш нижньо! третини щаф!з!в довгих юсток юнщвок: у груш хворих, як! лшувалися за допомо-
гою комбшованого остеосинтезу — у 3 (1,7 %), у груш хворих, де черезюстковий остеосинтез був основним методом лшування, — у 6 (8,7 %) потерпших. Задовшьш результати лшування мали незначну р!зницю м1ж собою в обох групах (12 — 6,9 % i 5 — 7,2 %) i вщповщали переломам даф!з!в довгих юсток юнц1вок на р!вш !х нижньо! третини.
Анатз даних показав, що в груш хворих, яю лшувалися за допомогою комбшованого остеосинтезу, засто-сування цих способ!в лшування сприяло досягненню добрих результалв у 86,7 % (151) випадюв, у той час як у груш хворих, де черезюстковий остеосинтез був основним методом л!кування, комбшована тактика лшування не була використана.
Як приклад застосування комбшовано! тактики лшування наводимо клЫчне спостереження.
Хворий Г. (основна група), 35 роюв, !стор!я хвороби 20112, надшшов в шститут !з диагнозом «закритий перелом л!во! стегново! юстки в середнш третиш з! зсувом, вщкритий осколковий перелом обох юсток право! гомшки в нижнш третиш з! зсувом. Травматичний шок III ст. Алкогольне сп'яншня». Травма шляхово-транспортна — був збитий автомобшем. Хворому проведен! протишоко-в! заходи. Пюля стабшзац!! впальних функцш зроблений черезюстковий остеосинтез апаратом зовшшньо! фшсац!! перелому право! великогомшково! юстки та виконаний наюстковий остеосинтез перелому л!во! стегново! юстки пластиною АО з набору «Остеосинтез». Шсляоперацшний перюд перебшав без ускладнень. 1мунолопчш та бюхмчш показники нормал!зувалися до юнця другого тижня пюля операцй'. Рани загошись первинним натягом. Шви знял через 12 дщв. Хворий виписаний на амбулаторне лшу-вання. Через чотири мюящ з моменту травми зроблений демонтаж апарата зовншньо! фшсац!! з право! гомшки, а через шють мюящв вилучена наюсткова пластина з л1во! стегново! юстки. Рухи в суглобах нижн1х юнщвок вщнов-леш повнютю. Тимчасово! втрати працездатносл вдалося уникнути. Хворий повернувся до свое! роботи.
Задовшьш (14 — 8,1 %) i незадовшьш (9 — 5,2 %) наслщки л!кування в груш хворих комбшованого остеосинтезу були обумовлеш переважно застосуванням черезюсткового остеосинтезу вщкритих та багатоосколкових перелом!в д!аф!з!в довгих юсток одноюсткових сегменлв верхн1х i нижн1х юнщвок (12 — 6,9 %). У груш хворих, де черезюстковий остеосинтез був основним методом лшування, оперативне втручання здшснювалося за допомогою використання апаралв зовшшньо! фшсаци' спицестрижневого типу при уах поеднаннях множинних д!аф!зарних перелом!в довгих кусток юнщвок. До того ж як добр!, так i задовшьш результати лшування спостершалися в 37,7 % (26) випадюв, незадовшьш — у 24,6 % (17).
Наведен! дан! про наслщки лшування хворих !з множинними щаф!зарними переломами довгих юсток верх-шх i нижн1х юнщвок свщчать про те, що, незважаючи на тяжкий стан потерпших, застосування комбшованого методу лшування (106 — 60,8 %) у бшьшосл випадюв (97 — 91,5 %) забезпечило досягнення позитивних результалв. Застосування комбшованого остеосинтезу, призначення медикаментозно! терапи, спрямовано! на корекцш об-
мшних та 1мунних розлад1в у потерплих 1з множинними д1аф1зарними переломами довгих исток инщвок, сприя-ли вщновленню не тльки втрачено! функци инщвок, але 1 всього оргашзму хворого в цтому. Досягненню пози-тивних наслщив лкування множинних д1аф1зарних пе-релом1в довгих исток инщвок також сприяли проведет нами заходи щодо зниження числа помилок та усклад-нень. Розгляду цього питання буде присвячена наступна лекц1я.
Список лператури
1. Бондаренко А. В. Ранний чрескостный остеосинтез по Елизарову открытых диафизарных переломов костей голени как фактор профилактики осложнений и неблагоприятных исходов у больных с политравмой / А.В. Бондаренко //Гений ортопедии. — 2001. — № 2. — С. 23-28.
2. Климовицкий В.Г. Осложнения множественных переломов длинных костей конечностей у горнорабочих /
B.Г. Климовицкий, С.Н. Кривенко и др. // Ортопедия, травматология и протезирование. — 1999. — № 4. —
C. 109-110.
3. Климовицький В.Г. Лкування та профилактика гншно-запальних ускладнень множинних дiафiзарних переломiв верхшх та нижшх ктщвок за допомогою телемедичних систем / В.Г. Климовицький, С.М. Кривенко, А.В. Влад-зимирський // Шпитальна хiрургiя. — 2001. — № 3. — С. 138-142.
4. Кривенко С.Н. К вопросу о лечении больных с множественными диафизарными переломами длинных костей / С.Н. Кривенко // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2000. — № 1. — С. 67-68.
5. Кривенко С.М. Лкування потерпыих iз множинними переломами довгих шсток ктцвок / С.М. Кривенко // I Всеукратська науково-практична конференщя з мiж-народною участю «Полтравма — сучасна концепщя надання медичноИ допомоги». — Кшв, 16—17 травня 2002. — С. 128.
6. Кривенко С.Н. Наша тактика лечения больных с множественными диафизарными переломами длинных костей конечностей / С.Н. Кривенко // Украинский медицинский альманах. — 2000. — № 2. — С. 83-84.
7. Кривенко С.Н. Лечение мономелических переломов нижних конечностей и профилактика контрактур / С.Н. Кривенко //Травма. — 2000. — Т. 1, № 2. — С. 157160.
8. Пичхадзе И.М. Некоторые новые направления в лечении переломов длинных костей и их последствий / И.М. Пичхадзе // Вестник травматологии и ортопедии им. Н.И. Пирогова. — 2001. — № 2. — С. 40-44.
9. Фахрутдинов Р.З., Хаймин В. В. Хирургическое лечение остеомиелита. — Санкт-Петербург, 2000. — 285 с.
10. Швед С.И. Роль чрескостного остеосинтеза по Или-зарову в системе реабилитации травматологических больных с множественными переломами костей / С.И. Швед, Ю.М. Сысенко и др. // Гений ортопедии. — 2001. — № 2. — С. 5-10.
11. Bhandari M. Treatment of open fractures of the shaft of the tibia / М. Bhandari et setra // J. Bone Joint. Surg. Br. — 2001, Jan.. — 83(1). — Р. 62-68.
12. Lin J. Unreamed locked tight-fitting nailing for acute tibial fractures / J. Lin, S.M. Hou // J. Orthop. Trauma. — 2001, Jan.. — 15(1). — Р. 40-46.
13. Gopal S. Fix and flap: the radical orthopaedic and plastic treatment of severe open fractures of the tibia / S. GGopal et al. // J. Bone Joint. Surg. Br. — 2001, Mar. — 83(2). — Р. 309.
14. Kumar A., Whittle A.P. Treatment of complex (Schatzker Type VI) fractures of the tibial plateau with circular wire external fixation: retrospective case review/А Kumar, А.Р. Whittle// J. Orthop. Trauma. — 2000, Jun — Jul. — 14(5). — Р. 339-44.
15. Wetzer R..C., Burns R..S. Multiple trauma in children: Critical care overvivew/R..C. Wetzer, R.S. Burns//Critical Care Medicine. — 2002. — 30(11) (Suppl.). — P. 468-477.
Отримано 03.01.15 ■
Кривенко С.Н.
Кафедра травматологии, ортопедии и ХЭС УНИПО Донецкого национального медицинского университета им. М. Горького
ПОСЛЕДСТВИЯ ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ С МНОЖЕСТВЕННЫМИ ДИАФИЗАРНЫМИ ПЕРЕЛОМАМИ ДЛИННЫХ КОСТЕЙ КОНЕЧНОСТЕЙ
Резюме. Изучение последствий лечения больных с множественными диафизарными переломами длинных костей конечностей предусматривает определение его качества, эффективности, допущенных ошибок на этапах лечения, осложнений, которые возникли в процессе лечения, их предупреждение и реабилитацию. Степень анатомо-функционального восстановления конечностей определялась по форме конечности или отсутствию деформации, ее выраженности, степени консолидации переломов, подвижности суставов, опороспособности конечностей, срокам лечения и нетрудоспособности потерпевших. Результаты лечения рассмотрены в ближайшие сроки (до 1 года) после травмы, а также в отдаленные (от 1 до 12 лет) сроки.
Krivenko S.M.
Department of Traumatology, Orthopedics and Emergency Surgery of Research Institute of Postgraduate Education of Donetsk National Medical University named after M. Horkyi, Donetsk, Ukraine
CONSEQUENCES OF TREATING PATIENTS WITH MULTIPLE
DIAPHYSEAL FRACTURES OF THE LONG BONES OF THE EXTREMITIES (CLINICAL LECTURE)
Summary. Studying the consequences of treating patients with multiple diaphyseal fractures of the long bones of the extremities involves determining its quality, efficiency, errors at the stages of treatment, complications arising during treatment, their prevention and rehabilitation. The degree of anatomical and functional recovery of the extremities was determined by the shape of limbs or absence of deformation, its severity, degree of fracture union, joint mobility, support ability of the extremities, terms of treatment and disability of victims. Treatment outcomes are considered in the short term (1 year) after injury, as well as in the long term (from 1 to 12 years).
