CC BY
7
Summary
CHARACTERISTICS OF VIRAL ANTIGENS AND MICROBIAL SPECTRUM OF UPPER AND LOWER RESPIRATORY TRACT IN INFANTS WITH BRONCHITIS
Fesenko M. Ye., Pokhylko V. I., Zyuzina L.S., Kalyuzhka O.O., Fastovets M. M. Key words: early age children, bronchitis, viruses, bacteria.
Introduction. The difficulty in diagnosing different clinical forms of bronchitis is due to the fact that their clinical manifestations have a number of similar symptoms, despite the fact that these diseases may be associated with different forms according to the classification. Diagnosis can be often complicated by the predisposition of very young children to recurrent respiratory diseases, which often mark the formation of a prolonged and recurrent course of the disease caused by viral and bacterial contamination of the respiratory tract. The aim of this study is to investigate viral and microbial contamination of the respiratory tract in various clinical forms of bronchitis of infants and to clarify their etiological significance in parallel with the assessment of the intestinal microflora. Materials and methods. 578 children aged from 6 months to 3 years with various clinical forms of bronchitis were monitored. Virological examination was performed by the direct Coons method, which detected viral antigens in the cells of the mucous membrane of the lower nasal sinuses. Bacteriological examination was performed by bacterial inoculation of nasopharyngeal mucus, sputum and feces in a nutrient medium. Results. Clinical and laboratory examination of young infants made it possible to identify the influence of detected viral antigens and pathogenic microflora in the throat, sputum and feces on the formation of various clinical forms of bronchitis and their clinical peculiarities not only in the period of exacerbation, but also in a remission period that indicates the persistence of viruses and bacteria. Conclusion. Detection of viral antigens, dysbiosis and microbial aggression of the upper and lower respiratory tract gives grounds for substantiating the indications for staged rehabilitation therapy for infants with various clinical forms of bronchitis.
DOI 10.31718/2077-1096.21.3.37 УДК : 612.8 : 616-009 : 616-01
Цвiренко С.М., Адамчук Н.М., Малахова В.М., Мелащенко О.1., Жук Л.А. ПОРУШЕННЯ СНУ У Д1ТЕЙ В УМОВАХ В1ДД1ЛЕННЯ 1НТЕНСИВНО1 ТЕРАПИ -СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
Полтавський державний медичний ушверситет
lнсомнiя - один з найчастших кл/н/'чних синдром'в сомнолог'чного порушення, що включае будь-як порушення сну за наявностi достатнього часу та в'дпов'дних умов для засинання i спання. Значнi порушення сну часто зустр'чаються саме у д/'тей, як поступають у в'дд'тення iнтенсивноУ терапи. Bid 18% до 65% дтей вком в'д 2 до 18 роюв, госп'тал'зованих у в'дд'тення реан'шацп, ма-ють клiнiчний стан гостроУ сплутаностi св'домостi, бльш в'домого як делiрiй. Фрагмента^я сну, скорочення загального часу сну, в'дсутшсть повльного, глибокого сну та швидкого сну, а також змiщення годин сну - це змiни, як також можуть виступати триггерами '¡нсомнн. 1х присутнсть пог'1ршуе перебiг захворювання у патента, подовжуе термiн перебування у стацiонарi та збльшуе ризик ускладнень i летальностi. Порушення циркадних ритмiв сну - це стан, який вимагае суворого монторингу. I хоча спроби терапи нсомни поки що не мають досто&рно'У ефективност'!, рання д'агностика може скоротити тривалсть делiрiю внасл'док безсоння. О^нка якостi сну включае опитувальники, щоденники та анкетування. Однак було визнано, що, незважаючи на труднощ!' з виконанням та нтерпрета^ею полсомнографи, вона все ще е золотим стандартом для бльш точного виявлення зм/'н фаз сну та визначення рiзницi м'ж нормальним i патолог'чним сном. За в'дсутностi полсомнографа допустиме застосування тривалоУ вдеоасистованоУ електроенце-фалограми. Запропонований авторами спосб мультимодального вдеоасистованого монторингу дае можли&сть провести д'агностику порушень сну, наявностi больового синдрому, диферен^йну д'агностику апное з порушеннями серцевого ритму та пров'дностi або аномальною активнстю головного мозку, в тому числi наявнсть субклМчних судом у пацiентiв груп високого ризику з вико-ристанням безпечноУ та ненвазивноУ методики анал'зу тренд'в сумарноУ бюелектрично'У активностi рiзноманiтних бiологiчних структур органзму дитини. Також важливим кроком у своечаснш дiагностицi порушень сну у дтей старшого вку е валiдизацiя опитувальниюв в залежностi в'д вкових особливостей дитини.
Ключов1 слова: ¡нсомнт, дгги, вщдтення ¡нтенсивноТ терапи, мониторинг сну.
Згщно визначення Всесв^ньо'Т оргашзаци 1нсомшя - один з найчаспших кл^чних синд-
охорони здоров'я, сон е загальною психiчною ромiв сомнолопчного порушення, що вклю-
функ^ею перюдичного, оборотного та селек- чае будь-як порушення сну за наявност доста-
тивного фiзичного та психiчного вщсторонення тнього часу та вщповщних умов для засинання
безпосередньо вщ довктля, що супроводжу- i спання [2]. До причин формування шсомнп
еться характерними фiзiологiчними змшами [1]. вщноситься тривале засинання, част пробу-
дження, поверхневий сон, сон без вщновлення, що поеднуються з порушеннями дiяльностi пщ час неспання: втомлюванiсть, змiни настрою, сонливють, м'язове напруження, больовий синдром, психосоматичш розлади, аж до розвит-ку делiрiю [3].
Соматичш захворювання рiзного ступеню тяжкостi в куш iз зовнiшнiми факторами пору-шення балансу мiж днем i нiччю змiнюють без-перервнiсть i структуру сну [4]. Якщо циркадш ритми сну порушуються часто - це призводить до формування шсомни. Вщомо, що у здорових людей тривалють сну 4 години на добу протя-гом тривалого часу призводить до зниження когштивноТ продуктивностк А порушення гiгiени сну при рiзних захворюваннях може призводи-ти до попршення вiдгуку на проводимо терашю та формування хронiчного больового синдрому [5,6]. Та, нажаль, дуже часто проблему сну у па^ен^в в лкувальних закладах недооцiнюють. Опитування, проведене в США серед 626 педiатрiв, виявило, що здебтьшого у па^ен^в не проводили дiагностику сну та йо-го порушень [7]. I якщо в останш роки проблема шсомнш у дорослих па^ен^в почала широко обговорюватись, то в педiатричнiй практицi менеджмент сну залишаеться поза увагою. Саме тому вкрай важливо визначати негатив-ний вплив лiкарняних умов на сон педiатричних пацiентiв, причини i наслiдки iнсомнiй, застосо-вувати профтактичш заходи, проводити вчас-ну дiагностику та лiкування порушень сну у д^ей.
Щоб досконало вивчати порушення сну з боку фiзичного та психiчного аспектiв, необхiдно, перш за все, розглянути особливостi сну згщно вiку. А вже потiм, фак-тори навколишнього середовища, якi порушу-ють сон у госпiталiзованих д^ей в соматичних вiддiленнях, особливо - у вщдтенш iнтенсивноТ' терапiТ.
Фiзiологiя новонароджених полягае в потребi 16-18 годин сну щодня, без рiзницi мiж денним i нiчним сном. На цьому еташ мозок розвиваеться найшвидшими темпами. Сшввщношення день/нiч змiнюеться з 0,93 у вiцi 1 тижня до 0,15-0,20 у вiцi 12 мiсяцiв [8]. Пюля перших 8 мiсяцiв життя формуються стадiТ сну - сонливють, поверхневий сон та глибокий сон. На стадш сонливост припадае до 5% уаеТ ночi. Далi починаеться поверхневий сон, який повторюеться протягом ночi а в дитинствi становить близько 50% вщ загально-го часу сну. Глибокий сон в дитячому вiцi становить 20% [9,10,11]. Повтьний глибокий сон е бюлопчним маркером так званого «тиску сну», осктьки вiн збiльшуеться залежно вщ часу неспання протягом дня. Глибокий сон тюно пов'язаний з формуванням пам'ят та нейроен-докринними функцiями органiзму (наприклад видтенням соматотропшу) [12]. Тому хронiчне порушення фаз сну може спричинити не ттьки
когштивш розлади, а й нейроендокринну недостатнють. Порушення сну та формування хрошчного болю вважаються проблемами гро-мадського здоров'я. Дослiдження асо^аци сну та болю становить великий кл^чний iнтерес для вивчення не ттьки у дорослих, а й у педiатричноТ групи па^ен^в [13]. На сьогодш, нажаль, дуже мало лiтературних даних щодо менеджменту порушень сну у д^ей в умовах стацюнару.
Значш порушення сну часто зустрiчаються саме у д^ей, якi поступають у вщдтення штенсивноТ терапп. Вiд 18% до 65% д^ей вiком вщ 2 до 18 рокiв, госпiталiзованих у вiддiлення реанiмацiТ, мають кл^чний стан гостроТ сплутаностi свiдомостi, бтьш вiдомого як делiрiй [14]. Причини розвитку делiрiю недос-татньо вивчеш. Вважаеться, що це складний процес, пов'язаний iз зниженням пильностi та ослабленням уваги, що супроводжуеться спо-твореним сприйняттям оточення. До факторiв ризику розвитку шсомни належать вк молодше 3 рош, розумова вщсталють, обтяжений спад-ковий анамнез, емоцшш проблеми. Провокую-чими факторами е постшний шум у мiсцi пере-бування дитини; обмеження освiтлення примщення протягом дня; вiдсутнiсть вiкон у примщенш, де перебувае дитина; призначення оша^в, пропофолу, стеро^в, бенздиазепiнiв та застосування антихолшерпчних засобiв [15]. Фрагмента^я сну, скорочення загального часу сну, вщсутнють повiльного, глибокого сну та швидкого сну, а також змщення годин сну - це змши, ям також можуть виступати тригерами. 1х присутнiсть погiршуе перебiг захворювання у патента, подовжуе термiн перебування у стацiонарi та збiльшуе ризик ускладнень i летальностi [16]. Порушення циркадних ритмiв сну - це стан, який вимагае суворого мошторингу. I хоча спроби терапи шсомни поки що не мають достовiрноТ ефективносп, рання дiагностика може скоротити тривалють делiрiю внаслiдок безсоння. Делiрiй може бути як гiперактивний, з агреаею та дратiвливiстю, так i гiпоактивний. Нерiдко у пацiентiв спостерiгаеться альтернуюча (змiшана) форма. Гiперактивний делiрiй мае вираженi клiнiчнi симптоми та легко дiагностуеться. Гiпоактивний делiрiй, також вщомий як синдром гостроТ апати, мае прихований перебiг (мала рухливють i вiдсутнiсть уваги), часпше зустрiчаеться у дiтей раннього вку i мае неблагоприемний прогноз [17].
Основною рекоменда^ею щодо профiлактики шсомни у вщдтенш штенсивноТ терапiТ е обережне застосування заспокшливих засобiв для лкування безсоння [18]. Всi заспокiйливi засоби викликають змiни архiтектури сну, осктьки вщбуваеться скорочення фаз глибокого (вщновлювального) та швидкого сну. Антихолшерпчш засоби, якi за-звичай використовуються у па^ен^в на
штучнiй вентиляци легень, та бензодiазепiни можуть сприяти виникненню делiрiю у дорос-лих i дiтей. У важкохворих пацiентiв бензодiазепiни е незалежним фактором ризику безсоння [19]. Нарешл, рiвень мелатоншу значно знижений у важкохворих па^енлв, що також призводить до формування безсоння [20]. Неадекватна iнтенсивнiсть освгглення, пiки шуму в децибелах вище ппешчноТ норми, хiрургiчнi манiпуляцiТ, проведення швазивних клiнiчних дослiджень кiлька разiв на день, заходи по догляду, вщвщувач^ сигнали монiторiв в^альних функцiй, розмови медичного персоналу в палат е вагомими причинами порушен-ня сну у вщдтенш iнтенсивноТ терапiТ. Проведенi нещодавно кл^чш дослiдження довели значне зменшення частоти безсоння при впровадженнi немедикаментозних заходiв профiлактики шсомни: усунення надмiрного ви-користання свiтла, зменшення шуму, рацюнальний нiчний монiторинг, контакт з батьками, не проводити машпуляцп у шчний час, за можливостi [21].
Оцшка якостi сну включае опитувальники, щоденники та анкетування. Однак було визна-но, що незважаючи на труднощi з виконанням та штерпрета^ею полюомнографи, вона все ще е золотим стандартом для бтьш точного виявлення змш фаз сну та визначення рiзницi мiж нормальним i патолопчним сном. За вiдсутностi полiсомнографа допустиме засто-сування тривалоТ вiдеоасистованоТ електро-енцефалограми [22]. Проте у важкохворих па^ентв, яким проводиться респiраторна пщтримка, або проведенi масивнi оперативнi втручання, наявш системнi запальнi процеси тощо, бюелектричш характеристики ЕЕГ вiдрiзняються вщ тих, що спостерiгаються пiд час нормального сну. Тому важливо продовжу-вати кл^чш дослiдження порушень сну у па^ентв рiзних вiкових груп, що перебувають у вщдтеннях iнтенсивноТ терапи, iз застосуван-ням сучасних технологш [23].
Дослiдження щодо лiкування безсоння мелатоншом у дiтей та пщл™в вiком 0-17 рокiв проводиться з 2011 р. Останш клiнiчнi ви-пробування показують, що мелатонiн мае кл^чний вплив лише на тривалють сну, а не на циркадш ритми. Крiм того, виявилося, що правильна ппена сну може вилкувати пробле-ми зi сном у 50% д^ей. Проте даних недостат-ньо для створення клiнiчних рекомендацш сто-совно лiкування безсоння у д^ей [24]. Тому необхiднi подальшi клiнiчнi дослiдження в цьо-му напрямку.
Перспективи дослщжень,
запропонованiавторами
Традицiйний клiнiчний монiторинг у вiддiленнях iнтенсивноТ терапи обмежуеться заходами кардiореспiраторного контролю (частота серцевих скорочень, частота дихання,
артерiальний тиск та пульсоксиметрiею). Нинi потрiбнi бiльш чутливi методи оцiнки кореляцшних зв'язкiв патерну дихання з показ-никами серцевоТ дiяльностi та церебральноТ активностi, в тому числi порушень сну, ям здатнi об'ективiзувати причину патолопчного стану з метою персоналiзованого пiдходу та лiкування. Цiй вимозi вiдповiдають сучаснi неiнвазивнi методи функцюнальноТ дiагностики в неонатологiТ, за допомогою яких проводять одночасно кардюресшраторний мошторинг, аналiз бюелектричноТ активностi головного мозку та церебральноТ пульсоксиметри. Найважливiшим проявом життедiяльностi е електричнi процеси, що вщбуваються у всiх органах й тканинах оргашзму та лежать в основi таких фiзiологiчних функцш, як збудження, гальмування, секрецiя. Тому вивчення сумарноТ електричноТ активностi рiзних бiологiчних структур займае велике мюце диференцiальноТ дiагностики джерела патологiчного процесу та виявлення органних дисфункцш.
Авторами запропонована корисна модель оптимiзацiТ спостереження пацiентiв груп висо-кого ризику та iндивiдуалiзацiТ лiкувальноТ тактики.
Задача вир^уеться створенням системи мультимодального, вiзуально-цифрово-
аналогового неiнвазивного монiторингу па^ен^в груп високого ризику, що включае визначення комплексу показнимв патерну дихання, бюелектричноТ активностi серця i головного мозку, спектроскопiю у близько-iнфрачервоному дiапазонi (близько-шфрачервона спектроскопiя, церебральна оксиметрiя), рухову активнють та базуеться на одночасному аналiзi апное, порушень серце-вого ритму (провщносп), показникiв фоновоТ електрокортикальноТ активносп головного мозку й перфузи головного мозку, дiагностики порушень сну i больового синдрому, та вiдрiзняеться тим, що дiагностика проводиться комплексно з використанням Холтерiвського мошторування ЕКГ, реестрац^ реопневмогра-ми (РПГ) та амплiтудно-iнтегральноТ електро-енцефалограми (аЕЕг) монiторингу з використанням багатоканальноТ системи реестрац^ ЕКГ з каналом реопневмограми, моштора це-ребральних функцш, вщео реестрацiю рухiв пацiента та близько-шфрачервону
спектроскопiю впродовж доби в фiзiологiчних умовах, не створюючи додаткових наванта-жень на пацiента за допомогою електродiв, якi безпосередньо фксуються на груднiй клiтцi, кiнцiвках та головi новонародженоТ дитини. Спектроскопiя у близько-шфрачервоному дiапазонi дозволяе здiйснювати безперервний мошторинг церебральноТ гемодинамки та оксигенаци безпосередньо у лiжка пацiента шляхом вимiрювання змiн концентрацiй окси-генованого та деоксигенованого гемоглобшу
(церебральна оксиметрiя). NIRS не забезпечуе прямого вимiрювання показникiв мозкового кровотоку в рiзних областях головного мозку, а рееструе ре^онарну насиченiсть тканин киснем (regional saturation, rSO2) або тканинну сатурацш (tissue oxygen saturation) чи шдекс оксигенацiТ (tissue oxygenation index). Спектроскотчне дослiдження вiдображае се-редньозважену (на 75-85% венозну) концентрацш оксигемоглобiну дослщжуваного регiону). Тож, церебральна ре^онарна насиченють тканин киснем (CrSO2)
вiдображае стан оксигенаци судин в тканинi головного мозку на вщсташ до 2-3 см шд датчиками i являе бiльше венозне, шж артерiальне насичення. CrSO2 вiдображае баланс мiж киснем, який доставляеться до тканин мозку (тоб-то церебральним кровотоком або постачанням кисню), i киснем, який екстрагуеться на рiвнi тканин мозку (тобто, утилiзацiею кисню). Фак-тично змiни суми оксигемоглобшу та дезоксигемоглобiну можна вважати сурогатною мiрою церебрального кровотоку та засобом безперервного нешвазивного визначення стану ауторегуляци мозкового тиску.
Комплексний мошторинг здiйснюеться за рахунок реестрацiТ добовоТ ЕКГ з наявнiстю респiраторних пауз на реопневмограмi за до-помогою багатоканального репстратора ЕКГ iз системою вщведень - V4M, Y, V6M (електроди накладають у II, V та VI мiжребер'ях по серед-ньо-ключичнш лiнiT лiворуч та в V мiжребер'Т по середньо-пахвовiй лшп лiворуч). Канал штегральноТ реопневмограми в одному вщведенш з нижнiх вiддiлiв обох легешв (по 1 електродовi в V мiжребер'T по середньо-пахвовiй лшп з обох сторiн). Електричну активнють головного мозку рееструють на амплiтудно-iнтегрованiй ЕЕГ за допомогою монiтора церебральних функцш. Метод базуеться на реестраци фоновоТ електрокортикальноТ активностi головного мозку з одного вщведення вщ 3 стандартних гол-чатих або гщрогелевих електродiв (2 електро-да в бiпарiетальнiй позщп та 1 в област перед-нього краю великого тм'ячка). Метод дозволяе зафксувати епiзоди апное впродовж часу мон торування, епiзоди проривного болю та пору-шень сну, а також провести кореляцш з ними порушень ритму й провiдностi на ЕКГ та/або наявност вiдповiдноT аномальноТ (судомноТ) бiоелектричноT активностi головного мозку. Постшна вiдеореестрацiя рухiв пацiента разом с ЕЕГ дозволяе проводити цтодобово дiагностику порушень сну у вiддiленнi штенсивноТ терапiT.
Запропонований спосiб дае можливють провести диференцiйну дiагностику апное з пору-шеннями серцевого ритму та провщносп або аномальною (судомною) активнютю головного мозку, в тому чи^ наявнiсть субклiнiчних судом у па^етчв груп високого ризику з викори-
craHHAM 6e3nenHOi Ta HeiHBa3MBHOi' MeTOflUKM aHa^i3y TpeHfliB cyMapHOi' 6ioeneKTpMHHoT aKTMBHOCTi pi3HOMaHiTHUx öio^omHMX CTpyKTyp opraHi3My flMTMHM 3a flonoMom My^bTUCMCTeMHO-ro TpuBa^oro cnocrepeweHHH 3 nacoBOW fleTepMiHa^ero naTonoriHHMx CTaHiB
(CMHxp0Hi30BaH0r0 b nacoBOMy no^i MOHiTopMHry BCix naTepHiB, flKi ^iKcywTbca 3a flonoMorow My^bTMMOfla^bHoro Bi3ya^bHO^M$poBO-
aHa^oroBoro, HeiHBa3MBHoro MOHiTopa).
TaKOw Ba^nMBMM kpokom y CBoenacrnn fliamocTM^ nopyweHb CHy y fliTen crapworo BiKy e Bani,qM3a^fl onMTyBa^bHMKiB b 3a^ewHOCTi Big BiKOBMX ocoö^MBOCTeM amtmhm.
^iTepaTypa
1. Mezhdunarodnaia klassifikatsiia funktsionirovaniia ogran-ichenii zhiznedeiatelnosti i zdorovia [International Classi-fication of Functioning, Disability and Health]. [Internet]. World Health Organization; 1970 [cited 2021 Okt 23]. Available from: https://apps.who.int/iris/handle/10665/85930
2. Boduliev OI, Shkurupii DI. Metody subiektyvnoi otsinky yakosti snu v peryoperatsiinomu periodi [Methods of sub-jective assessment of sleep quality in the perioperative period]. Pain, anesthesia and intensive care. 2018;84(3):61-2. (Ukrainian)
3. Barnes S, Grados M. Kudchadkar SR. Child psychiatry engagement in the management of delirium in critycally Ill children. Crit Care Res Pract. 2018; 2018:9135618.
4. LaPlant MM, Adams BS, Haftel HM, Chervin RD. Insomnia and quality of life in children referred for limb pain. J Rheumatol. 2007 Dec; 34(12):2486-90.
5. Adamchuk NM, Sorokina OY. Analysis of psycho-emotional state and the severity of asthenic syndrome in children with acute leukemia after the first stage of chemotherapy. Wiadomosci Lekarskie. 2019 Aug; 72(8):1460-1462.
6. Liossi C, Anderson AK, Howard RF. Development of research priorities in paediatric pain and palliative care. Br J Pain. 2017 Feb;11(1):9-15. doi: 10.1177/2049463716668906
7. Vecchi CR. Causes and effects of lack of sleep in hospitalized children. Arch Argent Pediatr. 2020 Apr;118(2):143-147. doi: 10.5546/aap.2020.eng.e143.
8. Mindel J, Owens J (eds.). Clinical guide to pediatric sleep: diagnosis and management of sleep problems. 3rd ed. Philadelphia: Wolters Kluwer Press; 2015. 356p.
9. Walker MP. A Societal Sleep Prescription. Neuron. 2019 Aug 21 ;103(4):559-562.
10. Riemann D, Baglioni C, Bassetti C, et al. European guideline for the diagnosis and treatment of insomnia. J Sleep Res. 2017 Dec;26(6):675-700.
11. Abbott SM, Reid KJ, Zee PC. Circadian Rhythm Sleep-Wake Disorders. Psychiatr Clin North Am. 2015 Dec;38(4):805-23.
12. Anderson SL, Vande Griend JP. Quetiapine for insomnia: a review of the literature. Am. J. Health Syst. Pharm. 2014;71: 394- 402.
13. Baglioni, C, Nanovska S, Regen W, et al. Sleep and mental disorders: a meta-analysis of polysomnographic research. Psychol. Bull. 2016;142: 969- 990.
14. Bassetti C, Ferini-Strambi L, Adamantidis A, et al. Neurology and psychiatry: waking up to the opportunities of sleep. Eur. J. Neurol., 2015;10: 1337- 1354.
15. Ellis JG, Perlis ML, Neale L, et al. The natural history of insomnia: focus on prevalence and incidence of acute insomnia. J. Psychiatr. Res. 2012; 6: 1278- 1285.
16. Rabbitts JA, Palermo TM, Zhou C, et al. Psychosocial Predictors of Acute and Chronic Pain in Adolescents Undergoing Major Musculoskeletal Surgery. J Pain. 2020 Nov-Dec;21(11-12):1236-1246.
17. Kanstrup M, Holmström L, Ringström R, Wicksell RK. Insomnia in paediatric chronic pain and its impact on depression and functional disability. Eur J Pain. 2014 Sep;18(8):1094-102.
18. Vecchi CR. Causes and effects of lack of sleep in hospitalized children. Arch Argent Pediatr. 2020 Apr;118(2):e143-e147.
19. Shellhaas RA, Burns JW, Barks JDE, et al. Maternal Voice and Infant Sleep in the Neonatal Intensive Care Unit. Pediatrics. 2019 Sep;144(3):20190288.
20. Kudchadkar SR, Aljohani OA, Punjabi NM. Sleep of critically ill children in the pediatric intensive care unit: a systematic review. Sleep Med Rev. 2014 Apr;18(2):103-10.
21. Liao JH, Hu RF, Su LJ, et al. Nonpharmacological Interventions for Sleep Promotion on Preterm Infants in Neonatal Intensive
Care Unit: A Systematic Review. Worldviews Evid Based Nurs. 23. Idiazabal Alecha MA, Estivill Sancho E. Treatment of insomnia
2018 Oct;15(5):386-393. in children: pharmacological aspects. An Pediatr. 2003
22. Herrero Babiloni A, De Koninck BP, Beetz G, et al. Sleep and Sep;59(3):239-45.
pain: recent insights, mechanisms, and future directions in the 24. Berring-Uldum A, Debes NMM, Pedersen CR, Holst H.
investigation of this relationship. J Neural Transm (Vienna). Melatonin for children with insomnia. Ugeskr Laeger. 2018
2020 Apr;127(4):647-660. May;180(19):V08170628.
Реферат
НАРУШЕНИЕ СНА У ДЕТЕЙ В УСЛОВИЯХ ОТДЕЛЕНИЯ ИНТЕНСИВНОЙ ТЕРАПИИ - СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ ДАЛЬНЕЙШИХ ИССЛЕДОВАНИЙ. Цвиренко С.Н., Адамчук Н.Н., Малахова В.М., Мелащенко Е.И., Жук Л.А. Ключевые слова: инсомния, дети, отделение интенсивной терапии, мониторинг сна.
Инсомния - один из самых частых клинических синдромов сомнологических нарушений, включая любые нарушения сна при наличии достаточного времени и соответствующих условий для засыпания и сна. Значительные нарушения сна часто встречаются именно у детей, поступающих в отделение интенсивной терапии. От 18% до 65% детей в возрасте от 2 до 18 лет, госпитализированных в отделение реанимации, имеют клиническое состояние острой спутанности сознания, более известное как делирий. Фрагментация сна, сокращение общего времени сна, отсутствие медленного, глубокого сна и быстрого сна, а также смещение времени сна — это изменения, которые также могут выступать триггерами инсомнии. Их присутствие ухудшает течение заболевания у пациента, продлевает пребывание в стационаре, увеличивает риск осложнений и летальности. Нарушение циркадных ритмов сна — это состояние, которое требует строгого мониторинга. И хотя попытки терапии инсомнии пока не имеют достоверной эффективности, ранняя диагностика может сократить продолжительность делирия вследствие бессонницы. Оценка качества сна включает опросники, дневники и анкетирования. Однако было признано, что несмотря на трудности с выполнением и интерпретацией полисомногра-фии, она все еще является золотым стандартом для более точного выявления изменений фаз сна и определения разницы между нормальным и патологическим сном. При отсутствии полисомнографа допустимо применение длительной видеоассистированной электроэнцефалограммы. Предложенный авторами способ мультимодального видеоассистированного мониторинга дает возможность провести диагностику нарушений сна, наличия болевого синдрома, дифференциальную диагностику апноэ с нарушениями сердечного ритма и проводимости или аномальной активностью головного мозга, в том числе наличие субклинических судорог у пациентов групп высокого риска с использованием безопасной и неинвазивной методики анализа трендов суммарной биоэлектрической активности различных биологических структур организма ребенка. Также важным шагом в своевременной диагностике нарушений сна у детей старшего возраста является валидизация опросников в зависимости от возрастных особенностей ребенка.
Summary
SLEEP DISORDER IN CHILDREN IN INTENSIVE CARE UNIT: CURRENT STATE OF PROBLEM AND PROSPECTS FOR FUTURE RESEARCH.
Tsvirenko S.M., Adamchuk N.M., Malakhova V.M., Melashchenko O.I., Zhuk L.A. Key words: insomnia, children, intensive care unit, sleep monitoring
Insomnia is one of the most common clinical syndromes of somnological disorders, including any sleep disorders under sufficient time and appropriate sleeping conditions. Significant sleep disturbances are common in children who enter the intensive care unit. Between 18 and 65 per cent of children aged between 2 and 18 hospitalized in the intensive care unit have a clinical condition of acute confusion, better known as delirium. Sleep fragmentation, reduction of total sleep time, lack of slow, deep sleep and rapid sleep, and shift of sleep time are changes that can also act as insomnia triggers. Their presence worsens the course of the disease in the patient, prolongs the hospital stay, and increases the risk of complications and lethality. Circadian sleep disorder is a condition that requires close monitoring. Although insomnia therapy approaches are not yet reliable, early diagnosis of insomnia can reduce the duration of the delirium. Sleep assessment includes questionnaires and diaries. However, it was recognized that, despite the difficulties in implementing and interpreting polysomnography, it was still a gold standard for more accurate detection of changes in sleep phases and the difference between normal and abnormal sleep. In the absence of a polysomnograph, it is permissible to use a prolonged video assisted EEG. The inventive multimodal video-assisted monitoring method makes it possible to diagnose sleep disorders, pain syndrome and differential diagnosis of apnoea with cardiac and conductivity disorders or abnormal brain activity, including the presence of sub-clinical convulsions in patients of high-risk groups using a safe and non-invasive method for analyzing trends in the total bioelectric activity of different biological structures of a child. The validation of questionnaires according to the age of the child is also an important step in the timely diagnosis of sleep disorders in older children.
