CC BY
28
УДК: 616.127-005.4-06:616.132.2/.133-004.6]-07
ПОРІВНЯННЯ АНТИІШЕМІЧНОЇ ТА АНТИГІПЕРТЕНЗИВНОЇ АКТИВНОСТІ БІСОПРОЛОЛУ З ЛЕРКАНІДИПІНОМ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ ЗІ СТАБІЛЬНОЮ СТЕНОКАРДІЄЮ
НАПРУЖЕННЯ
В статті вивчені основні показники, що характеризують коронарний, інотропний та хронотропний резерви серця на тлі тривалої терапії означеними препаратами. Встановлено, що обидва препарата мають виражену антигипертензивну активність, хоча лерканидипин більш виражено знижує систолічний тиск. Відносно антиішемічної активності: обидва препарата - лерканидипин и бисопролол - достовірно підвищували коронарний резерв серця, хоча за кількістю позитивних результатів бисопролол був вірогідно ефективнішим за лерканидипин.
Ключові слова: гіпертонічна хвороба, стабільна стенокардія, велоергометрія, лерканидипин, бисопролол.
Стаття є фрагментом комплексної НДР кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб: «Механізми формування та особливості поліморбідності: клінічна, функціональна та біохімічна оцінка перебігу поєднаної патології внутрішніх органів, методи диференційованої корекції», № Держреєстрації 0109U003913.
Клінічне застосування антагоністів кальцію та ß-адреноблокаторів в лікуванні гіпертонічну хворобу (ГХ) та ішемічну хворобу серця (ІХС) розпочалося майже півстоліття тому [2,6,7]. Так, бета-адреноблокатори показані для лікування ГХ (рівень рекомендацій класу І, рівень доказів А), а в консенсусі вказано [6,7], що їх слід розглядати як препарати першого ряду у пацієнтів з поєднаним перебігом ГХ та ІХС. Зокрема, доведено вплив бісопрололу на прогноз у хворих з хронічною серцевою недостатністю: за рахунок покращення сегментарної скоротливості лівого шлуночка CIBIS І, зменшення смертності та частоти госпіталізації CIBIS ІІ-ІІІ [5]. Також, в рекомендаціях Європейського товариства кардіологів щодо лікування ГХ до препаратів першого ряду віднесені антагоністи кальцію тривалої дії [2,4]. Так, лерканідипін - новий препарат з антагоністів кальцію дигідропіридинової групи. І, хоча, за поєднаного перебігу ГХ зі стабільною стенокардією (СС), ефективність ß-адреноблокаторів та блокаторів кальцієвих каналів зумовлена їх антиішемічними та антигіпертензивними ефектами, цікавим залишається питання співставлення їх ефективності та вибору в конкретній ситуації.
Метою роботи було визначення особливостей антиішемічної та антигіпертензивної активності ß-адреноблокатора бісопрололу в порівнянні з антагоністом кальцієвих каналів лерканідипіном у хворих з поєднаним перебігом гіпертонічної хвороби та стабільної стенокардії.
Матеріал та методи дослідження. Для досягнення визначеної мети була сформована група із 43 хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії зі стабільною стенокардією ІІ функціонального класу (ГХІІССІІФК). Обстеження пацієнтів проводилось згідно рекомендацій Європейського товариства кардіологів по веденню хворих з артеріальною гіпертензією [2]. Лерканідипін («Леркамен», Berlin-Chemie) призначався 1 раз в день в початковій дозі 5 мг з поступовим підвищенням дози до 10-20 мг в залежності від рівня АТ (16 хворих). Титрування бісопрололу («Конкор», Nycomed) починали з 2,5 мг зі збільшенням дози до 2,5-5-10 мг в залежності від індивідуальної чутливості та переносимості (27 пацієнтів).
Пацієнти, що включені в дослідження, раніше не отримували антигіпертензивної та антиішемічної терапії, тому залучення в дослідження проводилось без попередньої відміни препататів. Велоергометрію (ВЕМ) виконували за загальноприйнятою методикою на велоергометрі “ВЭ-02” за сходинковою безперервно зростаючою методикою з тривалістю 3 хв. для кожної сходинки, залежно від рівня аеробної здатності (НМСК) за існуючими схемами [1].
Для статистичного аналізу використовували пакет Statistica for Windows версії 7.0 (Stat Soft inc., США) та EpiInfo 2007, версія 3.4.1. При р<0,05 розбіжності вважали статистично вірогідними. Зважаючи на непараметричний розподіл показників, дані представлені у вигляді медіани (Me) та інтеквартильного діапазону (Q25-Q75). Визначалися абсолютний (АЕ, %) та відносний (ВЕ) терапевтичний ефект, терапевтична користь (різниця АЕ), а також відношення шансів (ВШ) препаратів, з розрахунком довірчих інтервалів та критерію достовірності щодо ВЕ та ВШ
[3].
Результати дослідження та їх обговорення. За співставлення антигіпертензивної активності встановлено, що рівень офісного систолічного артеріального тиску (САТ) на тлі лікування бісопрололом знижувався на 15,3% - з 150 (140-162,5) до 130 (125-140) мм. рт. ст., зниження діастолічного артеріального тиску (ДАТ) склало 11,7% - з 95 (90100) до 85 (80-90) мм. рт. ст. (р<0,01). В динаміці лікування лерканідитном зниження офісного САТ складало 21,1% (з 157,5 (145-165) до 130 (130-150)), ДАТ - 12,5% (з 90 (80-100) до 80 (80-90)) мм. рт. ст., р<0,01. Тобто різниця між ступенем зниження як систолічного, так і діастолічного АТ на фоні застосування бісопрололу та лерканідипіну була недостовірною, з незначною перевагою лерканідипіну щодо САТ (p>0,05). Рівень цільового САТ (140 мм. рт. ст.) було досягнуто в 74% випадків при лікуванні бісопрололом та в 73,6% хворих після призначення лерканідипіну. ЧСС на фоні прийому бісопрололу достовірно знижувалася з 84 (76-92) до 74 (68-77) уд/хв, що складало 13,5%
(р<0,01). Прийом лерканідипіну не викликав рефлекторної тахікардії та вірогідного приросту ЧСС - динаміка якої склала 67 (65-72) уд/хв до лікування проти 73 (68,5-75) уд/хв після лікування (р>0,05).
Застосування як бісопрололу (група 1), так і лерканідипіну (група 2) спричиняло вірогідне збільшення коронарного резерву серця, який оцінювався за показниками фізичної працездатності (ФП), досягнутого навантаження (ДН) (табл. 1) та толерантності до фізичного навантаження (ТФН) (рис. 1). Так, ФП та ДН підвищувалися в 2,06 рази у хворих, які в якості базисної терапії отримували бісопролол (р<0,01) та 2,2 рази у пацієнтів, що приймали лерканідипін (р<0,01).
Таблиця 1
Показники ВЕМ-проби в динаміці терапії у хворих на ГХ за поєднаного перебігу зі СС, Ме (Ог-О?;)
Бісопролол (група 1) Лерканідипін (група 2)
до лікування після лікування до лікування після лікування
ФП (кгм) 294,0 (264,0-324,0) 606,0 (450,0-792,0) р<0,01 207,0 (126,0-288,0) 471,0 (441,0-498,0) р<0,01
ДН, Ппор (Вт) 49,0 (44,0-54,0) 101,0 (75,0-112,0) р<0,01 34,5 (21,0-48,0) 78,5 (73,5-83,0) р<0,01
ІХР (Од) 136,1 (125,1-156,9) 175,6 (161,9-187,6) р<0,01 153,5 (120,8-189,3) 165,3 (152,6-189,3) p>0,05
ІІР (Од) 118,5 (112,5-125,0) 130,9 (126,0-135,9) р<0,05 110,2 (103,1-125,0) 135,0 (128,8-142,7) p<0,05
Примітки: р - ступінь достовірності різниці показників в динаміці лікування. Відповідно, ТФН зростала на 31,4% в 1-й групі ( з 43,8 (40,749,0) до 75,2 (63,3-86,9), р<0,01) та на 22,6% - в 2-й групі (з 37,8 (25,3-48,0) до 60,4 (58,2-68,5), р<0,05).
80
60
40
20
0
□ ТФН (%) до лікування □ ТФН (%) після лікування
Рис. 1. Приріст ТФН (%) в динаміці терапії у хворих на ГХ за поєднаного перебігу зі СС.
Індекс хронотропного резерву (ІХР) в динаміці лікування бісопрололом (табл. 1.) збільшувався на 39,5 од (р<0,01), на фоні лерканідипіну - на 11,8 од (р>0,05). Індекс інотропного резерву (ІІР) зростав на 12,4 од. в 1-й групі та на 24,8 од. - в 2-й групі (р<0,05). Для подальшого порівняння антиішемічних ефектів препаратів ми провели оцінку терапевтичної ефективності. Позитивним виходом лікування вважали приріст ДН, ТФН, збільшення ІХР та ІІР. Зокрема, ДН та відсоток ДН збільшувалися у всіх хворих, що приймали бісопролол (табл. 2), тобто абсолютний терапевтичний ефект (АЕ) бісопрололу складав 100%, з терапевтичною користю відносно лерканідипіну 33,3%, так як лерканідипін мав протиішемічну дію у 66,7% хворих. За рахунок цього, відносний терапевтичний ефект (ВЕ) та відношення шансів (ВШ) бісопрололу було вірогідно вище (р<0,05), ніж у лерканідипіну.
Таблиця 2
Порівняння антиішемічних ефектів бісопрололу та лерканідипіну за показниками велоергометричної проби
хворих на ГХ за поєднаного перебігу зі СС
ДН, %ДН
АЕ, % ВЕ [95%ДГ| ВШ [95%ДГ]
бісопролол 100% 1,50 (1,01-2,24) р<0,05 р<0,05
лерканідипін 66,7%
ТФН
АЕ, % ВЕ [95%ДГ] ВШ [95%ДГ]
бісопролол 100,0% 1,38 (0,96-1,97) р<0,05 р<0,05
лерканідипін 72,7%
ІХР
АЕ, % ВЕ [95%ДГ] ВШ [95%ДГ]
бісопролол 94,1% 1,29 (0,88-1,89) р>0,05 6,0 (0,42-17,8) р>0,05
лерканідипін 72,7%
ІІР
АЕ, % ВЕ [95%ДГ] ВШ [95%ДГ]
бісопролол 70,6% 0,86 (0,57-1,31) р>0,05 0,53 (0,05-4,42) р>0,05
лерканідипін 81,8%
Примітки: р - достовірність різниці ефектів бісопрололу та лерканідипіну.
бісопролол лерканідипін
АЕ бісопрололу (табл. 2) щодо ТФН складав 100,0% з терапевтичною користю відносно лерканідипіну 27,3%, достовірною перевагою ВЕ та ВШ бісопрололу (р<0,05). Також в результаті лікування бісопрололом виявлено більший АЕ щодо ІХР (табл. 2), його терапевтична користь в порівнянні з лерканідипіном складала 21,4%, з перевагою ВЕ та ВШ. Абсолютний терапевтичний ефект відносно інотропного резерву серця, навпаки, переважав у лерканідипіну (табл. 2), з терапевтичною користю відносно бісопрололу 11,2%, невірогідною перевагою відносного ефекту та відношення шансів (р>0,05).
1. Обидва препарати вірогідно знижували артеріальний тиск з незначною перевагою лерканідипіну щодо систолчного тиску.
2. Лерканідипін та бісопролол вірогідно підвищують коронарний резерв серця, хоча бісопролол мав перевагу перед лерканідипіном відносно показників фізичної працездатності та толерантності до фізичного навантаження.
3. Можна відмітити перевагу бісопрололу відносно хронотропного резерву серця та лерканідипіну - стосовно індексу інотропного резерву.
1. Бобилєв О.В. Проби з дозованим фізичним навантаженням в діагностиці серцево-судинних захворювань / О.В.Бобилєв, М.І. Демешко, Р.С. Хмара - Чернівці: 2000.-24 с.
2. Пересмотр Европейских рекомендаций по ведению артериальной гипертензии: документ рабочей группы Европейского общества гипертензии // Артериальная гипертензия. - 2010. - №1. - с. 63-106.
3. Реброва О.Ю. Статистический анализ медицинских данных. Применение пакета прикладных программ STATISTICA / О.Ю. Реброва -М. :Медиа-сфера, 2004.-312с.
4. Calcium channel-blockers and cardiovascular outcomes: a meta-analysis of 175,634 patients // J. Hypertens. - 2009. -Vol. 27. - P. 1136-1151.
5. Comparition of treatment initiation with bisoprolol vs. enalapril in chronic heart failure patients: rationale and design of CIBIS-III / R. Willenheimer, E. Erdmann, F. Follath [et al.] // Eur. Heart Fail. - 2004. Vol.6, N4. - P.: 493-500.
6. ESC Expert consensus document Expert consensus document on p-adrenergic receptor blockers. The Task Force on BetaBlockers of the European Society of Cardiology / Task Force Members: J. Lopez-Sendy, K. Swedberg, J. McMurray [et al.] // Eur. Heart J. - 2004. - Vol.25,№15.-P. 1341-1362.
7. Mancia G. Prevention of risk factors: beta-blockade and hypertention / G. Mancia // Eur. Heart J. Suppl. 2009. - Vol. 11. -P.: A3-A8.
COMPARISON ANTIISCHEMIC AND AHTIHYPERTHENTION ACTIVITY OF BISOPROLOL WITH LERKANIDIPIN AT PATIENTS OF HYPERTENSIVE ILLNESS WITH THE STABLE STENOCARDIA OF PRESSURE Shorikova D.V., Shorikov E.I., Andrusjak O. V, Bordijan P. I.
In the article the antihypertensive and anti-ischemic effects of lerkanidipine and bisoprolol are investigated in patients with arterial hypertension in combination with the stable stenocardia. Basic indices, which characterize coronary, inotropic and chronotropic reserves of the heart on a background the protractive therapy by these medications are analysed. T
he estimation of effects of medication is conducted on average data, and also on the treatment fate - an amount of patients with a positive results. It is set that both medicines have the expressed antihypertensive activity, although lerkanidipine reduces systolic pressure expressed more. In relation to anti-ischemic activity: both drugs - lerkanidipine and bisoprolol - in certain incresed coronary reserve of heart, although on the amount of fate bisoprolol was certain more effective than lerkanidipine.
Key words: arterial hypertension, stable stenocardia, veloergometry, lerkanidipine, bisoprolol.
СРАВНЕНИЕ АНТИИШЕМИЧЕСКОЙ И АНТИ-ГИПЕРТЕНЗИВНОЙ АКТИВНОСТИ БИСОПРО-ЛОЛА С ЛЕРКАНИДИПИНОМ У БОЛЬНЫХ ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СО СТАБИЛЬНОЙ СТЕНОКАРДИЕЙ НАПРЯЖЕНИЯ Шорикова Д.В., Шориков Е.И., Андрусяк О.В., Бордиян П.И В статье исследованы антигапертензивный и антиишемический эффекты лерканидипина и бисопролола у больных артериальной гипертензией в сочетании со стабильной стенокардией напряжения. Проанализированы основные показатели,
характеризующие коронарный, инотропный и хронотропный резервы сердца на фоне длительной терапии данными препаратами.
Установлено, что оба препарата имеют выраженную антигипертензивную активность, хотя лерканидипин более выраженно снижает систолическое давление. Относительно антиишемической активности: оба препарата - лерканидипин и бисопролол - достоверно повышали коронарный резерв сердца, хотя по количеству положительных исходов бисопролол был достоверно эффективнее лерканидипина.
Ключевые слова: гипертоническая болезнь, стабильная стенокардия, велоэргометрия, лерканидипин, бисопролол.
Стаття надійшла 30.06.10
