CC BY
12
Бабак Сергiй 1ванович, головний позаштатний анестезiолог, департамент охорони здоров'я, Кшвська об-ласна державна адмiнiстрацiя;
заыдувач вiддiленням реашмацп; КЗ КОР «КОКЛ», Кшвська обласна клiнiчна лiкарня, вул. Баггавутiвська, 1, м. Кшв, Украша, 04107 E-mail: highlander911@yandex.ru
УДК 616.36-002-022.6-092:612.017
DOI: 10.15587/2313-8416.2015.48200
ПОР1ВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИК1В 1МУННО1 В1ДПОВ1Д1 ЗАЛЕЖНО В1Д РЕПЛ1КАТИВНО1 АКТИВНОСТ1 ТА ГЕНОТИПУ В1РУСУ ГЕПАТИТУ С
© О. В. Гололобова
До^дження клтинних та гуморальних iMyHHUx показнитв, цитокiнiв у хворих на Н^-тфекцт при пiдтвердженiй реплiкативний активностi eipycy виявило вiрогiдне зниження Kniтинних факторiв, шу-норегуляторного тдексу (IPI), pieme ттерферону-гама (1ФН-у), ттерлейкту-2 (1Л-2), що одночас-но супроводжуеться вipогiдною гтерпродукщею гуморальних фактоpiв, фактору некрозу пухлин -а (ФНП-а),ттерлейкту-4 (1Л-4) та ттерлейкту-10 (1Л-10). При генотип 3а вipycy гепатиту С (HCV) спостер^аеться перевага ^iтинних фактоpiв iмyнноi системи, а 1b - гуморальних Ключовi слова: гострий гепатит С, хротчний гепатит С, цитоюни, субпопуляцп лiмфоцитiв, генотип
Aim. To analyze the character of changes and disorders of immune system with the help of complex study of indicators of cellular and humor section of immunity, cytokine status in patients with HCV-infection taking into account the replicative activity, genotype of virus and to formulate the possible causes of chronization. Methods. There were examined 155 patients with HCV-infection. An acute hepatitis C AHC) was fixed in 23,9 %, chronic hepatitis C (CHC)- in 76,1 %, 18-70 years old. Among examined patients with AHC and CHC prevailed men (67,6 and 72 % respectively). Diagnosis was set on the base of clinic and amnestic, epidemiologic, laboratory and instrumental data. Epidemiologic verification of diagnosis was realized by detection the specific serologic markers of HC (anti-HCV (sum), anti-HCVIgMandIg G, anti-HCVcore and anti-HCV NS-3, NS-4, NS-5) in blood serum using ELISA method. Molecular and genetic studies that included definition of replicative activity of HCV evaluated on the base of detection of RNA HCV in blood serum using the qualitative PCR method were carried out in 126 patients (31 with AHC and 95 with CHC). At the same time RNA of HCV was detected in peripheral blood in all (31) patients with AHC and in 74 (77,89 %) patients with CHC. Using the method of restriction analysis we carried out the genetic typing of HCV in 90 patients with AHC and 60 with CHC. We carried out the comparative characteristics of the content of immunologic indicators in 45 (75 %) patients with CHC with positive and 15 (25 %) patients with negative results of PCR-study (polymerase chain reaction) of HCV RNA in blood. For detection of regularities of changes of immune status depending on virus genotype there was carried out the comparative assessment of the content of immunologic indicators in patients with AHC and CHC with the most widespread genotypes of HVC- 1b and 3a. Immunologic studies included the definitions of the main subpopulations of lymphocytes (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD20+, CD25+), the general number of immunoglobulins Ig A, M, G, CIC (circulating immune complexes) and cytokine levels (CK) (TNF-а, IL-2, IL-4, IL-10, IFN-y) in blood serum. The features of immune status with definition of qualitative and quantitative content of its indicators were analyzed depending on presence of molecular and genetic markers of replication activity and HCV genotype in blood of patients
Results. RNA of HCV were detected in peripheral blood of patients with AHC (100%) and CHC (77,89 %). HCV 1b genotype turned out the most widespread among patients with both AHC 50%), and CHC (43,3 %). 3а genotype - in 30 % and 38,3 % patients with AHC and CHC respectively took the second place. In patients with AHC the combination 1b/.3а and 2 genotypes ofHCV were equally often - in 10 % ofpatients respectively. The combination 1а/3а and isolated 1а genotype was not detected in patients with AHC. In patients with CHC the combination 1b/33а was detected in 6,7 %. 1а/3а and 3а genotypes combinations were registered equally often (5,0 %). 2 genotype was observed rather random - in 1,7 % patients with CHC. In patients with HCV(RNA+) in blood the relative and absolute number of lymphocytes with phenotypes CD3+; CD4+; CD16+; CD25, IRI were probably lower compared with analogous indicators in patients with negative results of PCR (p<0,05). On the contrary the content of circulating immune complexes CD20+- lymphocytes, concentration of Ig M and Ig G were probably higher in blood of patients with CHC with positive result of HCV-RNA compared with ones in patients with negative result of HCV RNA study (p<0,05). The probable (p<0,05) increase of CD3+; CD4+ indicators, CD16+; CD25+ circulating complexes were intrinsic for patients with AHC and 3а genotype compared with analogous indicators in patients with CHC and 1b genotype. The content of CD20+-lymphocytes, circulating immune complexes, IgM, IgG,
was on the contrary probably higher in patients with 1b genotype as opposed to such indicators in patients with 3a genotype. At chronic clinical course of HCV-infection there was observed an analogous dependence of content of immunologic indicators from detected genotype. In patients with 3a genotype the mean indicators CD3+; CD4+; CIC, CD16+, CD25+ were probably higher than the respective ones in patients with 1b genotype. In patients with CHC andHCV 1b genotype indicators CD20+, circulating immune complexes (CIC); IgM; Ig Gprobably exceeded analogous indicators in patients with HCV 3a genotype (p<0,05). The comparative analysis of cytokine status in patients with CHC with positive and negative result of the study ofpresence of HCV-RNA in blood ofpatients with CHC demonstrated that in the period ofreplicative activity of HCV (RNA+) the level of IFN-y and IL-2 turned out probably lower compared with ones in patients with negative result of the study of HCV-RNA (RNA-) (p<0,05). On the contrary in patients with PCR + the levels of TNF-a, IL-4 and IL-10 were reliably higher compared with ones in patients with the lack ofreplicative activity. In the blood serum ofpatients with AHC of 3 a genotype of concentration IL-2 and IFN-y were probably higher compared with analogous indicators in patients with 1b genotype (p<0,05). An opposite regularity was retraced at analysis of TNFa, IL-4 and IL-10 data, its levels in patients with 3a genotype were probably lower than indicators in patients with 1b one (p<0,05). IL-2 and IFN-y concentrations in patients with 1b genotype were essentially decreased compared with patients with 3a genotype (p<0,05). At the same time the TNF-a, IL-4 and IL-10 levels in patients with 1b genotype considerably exceeded the analogous indicators in patients with 3a genotype (p<0,05).
Conclusions. At AHC and CHC there were observed the same directional dependence of the content of immunologic indicators from detected genotype. So in patients with AHC and CHC with 3a genotype CD3+, CD4+, IRI, CD16+, CD25+, IL-2 and IFN-y levels were probably higher and CD20+, CIC, Ig M, Ig G, TNF-a, IL-4 and IL-10 decreased compared with respective indicators in patients with HCV 1b genotype. So in patients with 3a genotype indicators that characterize Th1-effector potential were probably higher that testifies an activation of cellular immune answer. In patients with 1b genotype there was observed a depression of cellular section of immunity and by-turn the higher content of indicators that characterize an activity of Th2-effectors that leads to switching of immune answer to humor Th2-answer
Keywords: acute hepatitis C, chronic hepatitis C, cytokines, subpopulations of lymphocytes, genotype
1. Вступ
Ефектившсть та тип iмунного реагування на НС^шфекцш визначаеться актившстю клиинно! та гуморально! ланок iмунiтету, як регулюються через продукцш iмунокомпетентними клгшнами, зокрема ТЫ i Тh2, ввдповвдних цитошшв (ЦК), яш, в свою чергу, регулюють характер, глибину й тривалють iмунно! ввдповщ оргашзму на НСУ Дисбаланс у сис-темi цитошнового регуляторного ланцюга - ключова ланка iмунних порушень при захворюваннях печшки [1-5]. 1дентифжащя генотишв НСХ як ввдомо, мае велике значения в клжчнш практищ, осшльки рiзнi генотипи HCV пов'язують з особливостями перебь гу ГС та рiзною ввдповвддю на етютропну терашю. Крiм того, рiзнi генотипи HCV мають шдиввдуальне географiчне розповсюдження, що дозволяе спосте-ртати за епвдемюлопчною картиною поширення НС^шфекцп [6, 7].
2. Обгрунтування дослщження
Ввдомо, що ефектившсть противiрусного iмунi-тету пов'язана, в першу чергу, з актившстю клгтинно! ланки iмунiтету, яка регулюеться переважно ТЫ шляхом продукци ввдповвдних ЦК. При цьому результати оцшки профшю ЦК при ГС неоднозначш [8, 9]. 1муно-лопчш порушення при ГС ввдбуваються, в основному, за рахунок функцюнального дисбалансу мiж клгган-ною та гуморальною ланками iмунiтету. Клтшнну ввд-поввдь активують ТЫ (т-хелпер 1), гуморальну - Th2-(т-хелпер 2) лiмфоцити. Активащя та диференщашя ТЫ ввдбуваеться пвд впливом патогену. 1снуе думка, що тшьки розвиток сильно! та довготривало! Т-кль
тинно! ввдповщ з перевагою ЦК, характерних для Th1 (IFN у, IL-2), а також активащею ефекторних ЦТЛ, а також NK може призвести до припинення шфекцшно-го процесу при HCV-шфекцй. Якщо в результата про-тидп вiрусу оргашзму людини не вдаеться реалiзувати противiрусну стратепю, то баланс Th1/Th2 змщуеть-ся до боку субпопуляцп Th2 iз перевагою характерних для не! ЦК-ГЬ-4, - 10, що призводить до довготривало! персистенци збудника з розвитком хрошзаци та про-гресування ГС [10-16]. Серед дослщнишв найбiльш поширена думка, що при обгрунтуваннi етютропно! терапi! iснуе необхiднiсть посилення впливу Th1 в цiлях досягнення розвитку бiльш ефективного проти-вiрусного iмунiтету Проте розглядати однозначно як позитивний факт переважну активацiю Th1 не можна у зв'язку з доведеним значенням саме цих реакцiй у мехашзмах пошкодження печiнки [14-16].
Незважаючи на велику к1льк1сть публiкацiй, яш стосуються рiзних аспектiв вивчення HCV - iнфекцi!, механiзми прогресування ГС на сьогодш залишають-ся недостатньо вивченими. Суперечлив^ть результа-тiв дослвджень пiдкреслюе вiдсутнiсть едино! думки, яка дозволила би сформулювати закономiрну модель взаемозв'язшв мiж показниками iмунного гомеостазу в умовах антигенно! стимуляц^ HCV. Не дивлячись на велику шльшсть дослвджень, присвячених ролi окре-мих показнишв iмунно! вiдповiдi в патогенезi ГС [4, 5, 9-16] неможливо виявити узагальнюючу картину вза-емодш iмунокомпетентних клiтин i ЦК при данш пато-лог^. Результати дослвджень концентрацш ЦК в сиро-ватщ, характеризуючих системну реакцiю органiзму, досить суперечливг У зв'язку з цим, необхвдно засто-
совувати комплексний пiдхiд до вивчення механiзмiв функцiонування окремих ланок системи захисту, що дозволить оцiнити характер реагування iмунноi системи бшьш широко i детально, це необхщне для пошуку методiв терапи, здатно! вплинути на перебiг хвороби i li результати в умовах персистенцп HCV-шфекцп. Для оцiнки стану iмунного балансу в органiзмi необ-хщно одночасно дослiджувати рiвнi дек1лькох медiа-торiв, що характеризують як клггинну так i гумораль-ну ланку iмунiтету. Враховуючи вищевказане, дизайн проведеного дослвдження включав: оцiнку показникiв iмунограми: як1сного та к1льк1сного субпопуляцiйного складу лiмфоцитiв периферично! кровi, Ц1К, Ig кла-сiв А, М, G та цитошнового статусу iз визначенням в кровi рiвнiв прозапального ЦК ФНП-а, регуляторних ЦК, як1 продукуються Th1: 1ФН-у i 1Л-2, а також про-тизапальних ЦК, як продукуються Th2: 1Л 4, 1Л 10 у хворих на ГГС та ХГС залежно вiд виявленого генотипу вiрусу, та при рiзних станах, характеризуючи ре-плгативну активнiсть вiрусу-наявнiстю або ввдсутшс-тю РНК HCV у кровi хворих, тдтверджених методом ПЛР. Певний штерес представляе аналiз стану систем iмунiтету та роль клггиннох та гуморально! ланок, ци-ток1ново! регуляцп при ГГС та ХГС, взаемозв'язок iмунологiчних показнишв та клiнiчних проявiв захво-рювання, iз генотипом вiрусу та його реплшативною активнiстю, виявляючи можливi iмунологiчнi критери прогнозування HCV-шфекцп, а також значення показ-ник1в iмунноl вiдповiдi, як факторiв, що визначають клiнiчний перебiг, прогноз та ефектившсть лiкування.
3. Мета роботи
Проаналiзувати характер змiн та порушень iмунноl системи за допомогою комплексного досль дження показник1в клггиннох та гуморальное' ланок iмунiтету, циток1нового статусу у хворих на HCV-ш-фекцiю з урахуванням реплшативнох активностi, генотипу вiрусу та сформулювати при цьому, можливi причини хрошзаци.
4. Матерiали та методи досл1дження
Обстежений 155 хворих на HCV-шфекщю, серед них гострий гепатит с (ГГС) встановлено у 23,9 %, хрошчний гепатит С (ХГС) - 76,1 %, вшом ввд 18 до 70 рокхв, яш перебували на стацюнарному лiкуваннi в обласнiй клшчнш iнфекцiйнiй лiкарнi м. Харкова. Серед обстежених хворих на ГГС та ХГС переважали особи чоловiчоi статi (67,6 та 72 % ввдповщно), серед-нiй вш склав (30,5±2,2 i 33,8±1,1 рошв вщповвдно). Дiагноз встановлювали на шдстаи клшшо-анамне-стичних, епiдемiологiчних, лабораторних та шстру-ментальних даних. Eтiологiчну верифтацш дiагнозу здiйснювали виявленням у сироватц кровi специфiч-них серологiчних маркерiв ГС (анти-HCV (сум), ан-ти-HCV IgM i Ig G, анти-HCV core та анти-HCV NS-3, NS-4, NS-5) методом 1ФА. Клiнiко-патогенетичнi варь анти перебiгу, форму та стутнь тяжкостi ГС визнача-ли зпдно iз загальноприйнятими в клiнiчнiй практиц критерiями (МКХ-10). Дiагноз ХГ встановлювали ввд-повiдно до сучасног м1жнародно1 класифшаци хвороб
ne4ÎHKH (1994). Молекулярно-генетичш дослвдження були проведенi у 126 хворих (31 на ГГС та 95 на ХГС), яш включали визначення реплшативнох' активно cri HCV, яку ощнювали на пiдcтавi виявлення в сирова-тцi кровi РНК HCV яшсним методом ПЛР. При цьому РНК HCV визначалася в периферичнш кровi у вciх (31) хворих на ГГС та у 74 (77,89 %) хворих на ХГС. Методом рестрикцшного анал1зу, нами було проведено генотипування HCV у 90 хворих, серед яких було 30 хворих на ГГС та 60 на ХГС. Молекулярно-генетич-ш дослвдження включали визначення реплшативнох' ак-тивноcтi HCV на пвдстаи виявлення в cироватцi кровi РНК HCV методом ПЛР за допомогою тест-систем ви-робництва НВФ "Литех" (Роciя). Генотипування HCV методом рестрикцшного аналiзу здiйcнювали за допомогою тест-систем "АмплиСенс" (Рот). 1мунолопч-нi дослвдження включали визначення основних субпо-пуляцiй лiмфоцитiв (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD20+, CD25+), загальнох' кiлькоcтi Ig A, M, G, Ц1К та рiвнiв цитошшв (ФНП-а, 1Л-2, 1Л-4, 1Л-10, 1ФН-у) у сиро-вaтцi кровi. Основш субпопуляцй' лiмфоцитiв периферично! кровi визначали методом iмунофлюореcцентноï мiкроcкопiï з використанням набору моноклональних та полшлональних АТ для визначення диференцiйних АГ лiмфоцитiв людини виробництва ООО „Сорбент" (Рот) вiдповiдно до iнcтрукцiï виробника. Для до-слвдження вмicту Ig А, М, G в сироватш кровi засто-совували метод проcтоï рaдiaльноï iмунодифузiï в гелi. Концентрашю Ц1К в кровi хворих визначали за методикою Джона. Для визначення рiвнiв 1Л-2, 1Л-4, 1Л-10, 1ФН-у в cировaтцi кровi використовували тест-системи ООО "Протеиновый контур" (Рот), а для ФНП-а -ООО "Цитокин" (Рот), користуючись iнcтрукцieю виробника. Статистична обробка результaтiв дослвдження була здiйcненa за допомогою Microsoft Excel 2007 (лщ. № RW2FR-7DFDD-TCF8J-9K9BJ-MJ678) на комп'юте-рi Pentium II Celeron 850 PPGA.
5. Результати дослщжень
В результат анал1зу отриманих даних встановлено нaявнicть 4 генотишв HCV та рiзнi вaрiaнти х'х комбь нaцiï. Генотип HCV 1b виявився нaйбiльш поширеним як серед хворих на ГГС (50 %), так i ХГС (43,3 %). Друге мюце за частотою зусх^чаемосп зайняв генотип 3 а, який виявився у 30 % та 38,3 % хворих вщповвдно. При гострому перебiгу ГС з однаковою частотою зустрь чалися комбшащя 1b/3a та 2 генотипи HCV - у 10 % хворих ввдповвдно. У груш хворих на ХГС комбшащя 1b/3a виявлялась у 6,7 %, 2 генотип зусх^чався досить рвдко (1,7 %), з однаковою частотою (5,0 %) виявлялися комбшаци 1а/3а та 3а генотипи ввдповвдно.
Порiвняльний aнaлiз cубпопуляцiйного складу лiмфоцитiв кровi, концентрaцiï Ig, Ц1К у хворих на ХГС iз позитивним та негативним результатом визначення HCV-РНК у кровi показав, що в перюд репль кативнох' aктивноcтi НCV (НCV РНК «+») вiдноcнa та абсолютна кiлькicть лiмфоцитiв iз фенотипами CD3+ (53,6+1,3 % та 1,07±0,03х103/мкл); CD4+(28,5± ±1,3 % та 0,57±0,02х103/мкл); CD16+ (9,02±0,36 % та 0,18±0,01х103/мкл); CD25+(10,48±0,35 % та 0,2±
±0,01х103/мкл), 1Р1 (1,15+0,05) виявилися вiроriд-но нижчими порiвняно з аналопчними показника-ми у пацiентiв з негативним результатом ПЛР [CD3+ (65,99+1,9 % та 1,35±0,04х103/мкл); CD4+ (35,07+ ±1 % та 0,71±0,02х 103/мкл); CD16+ (12,47+0,42 % та 0,26+0,03 х103/мкл); CD25+ (13,27±0,694 % та 0,27± ±0,02х103/мкл); 1Р1 (1,35+0,07) вiдповiдно] (р< <0,05). Навпаки, вмiст Ц1К (17,00+0,59 од), вщно-сних та абсолютних показникiв CD20+-лiмфоцитiв (21,9+0,38 % та 0,45±0,04х103/мкл), концентрацiя Ig М (1,7+0,12 г/л) та ^ G (18,3+0,64 г/л) виявилися вiрогiдно вищими у кровi хворих на ХГС iз позитивним результатом HCV-РНК порiвняно з такими у хворих iз негативним результатом дослщжен-ня Н^ РНК [Ц1К (14,21+0,52 од); CD20+ (17,7± ±0,34 % та 0,33±0,03 х103/мкл); Ig М (1,2+0,2 г/л); IgG (16,1+0,46 г/л)] (р<0,05). Для визначення осо-бливосп iмунного статусу залежно вiд генотипу НСV проводився порiвняльний аналiз вмюту iмуно-логiчних показник1в у хворих на ГГС та ХГС, у яких за результатами генотипування вiрусу були виявленi найбiльш поширенi генотипи НСV - 1Ь та 3а. Для хворих на ГГС, у яких був виявлений генотип 3 а, ха-рактерним було вiрогiдне (р<0,05) тдвищення показ-ник1в CD3+ (62,56+0,7 % та 1,39+0,03 х103/мк); CD4+ (37,22+0,68 % та 0,79±0,01х103/мк ); 1Р1 (1,30+0,07); CD16+ (18,22+0,28 % та 0,39+0,03 х103/мк); CD25+ (25,56+0,42 % та 0,52±0,05х103/мк) порiвняно з аналогiчними показниками у пащенпв з генотипом 1Ь [CD3+ (58,6+0,56 % та 1,27±0,04х103/мк); CD4+ (30,04+0,52 % та 0,68+0,03 х103/мк); 1Р1 (1,01+0,05); CD16+ (14,35+0,21 % та 0,3±0,02х103/мк); CD25+ (16,83+0,68 та 0,36+0,04). Вмют CD20+-лiмфоци-тiв, Ц1К, IgM, IgG, навпаки, вiрогiдно вищий був у хворих iз генотипом 1Ь [CD20+ (23,73+0,29 % та 0,47+0,03 х103/мк); Ц1К (16,25+0,3 од); ^ М (2,5± ±0,12 г/л); ^ G (15,42+1,20 г/л)] на вщмшу вiд таких показникiв у хворих з генотипом 3а [CD20+ (16,34+0,25 % та 0,33+0,01); Ц1К (12,6+0,7 од); ^ М (1,88+0,05 г/л); ^ G (10,68+0,57 г/л)] (р<0,05). При хронiчному перебiгу НС^шфекцп спостерiгалась аналогiчна залежнiсть вмiсту iмунологiчних показ-ник1в вiд виявленого генотипу. Так, у хворих з генотипом 3а середш показники CD3+ (65,9+1,8 % та 1,39+0,03х103/мк); CD4+ (% та 0,59+0,03х103/мк); 1Р1 (1,17+0,06); CD16+ (12,65+0,22 % та 0,24±0,02х х103/мк); CD25+ (12,5+0,6 % та 0,24±0,02х103/мк iз статистичною вiрогiднiстю були вищими за ввд-повiднi показники хворих iз генотипом 1Ь [CD3+ (56,2+1,5 % та 1,28±0,04х103/мк); CD4+ (22,15 + ±0,82 % та 0,44±0,04х 103/мк ); 1Р1 (0,93+0,04); CD16+ (8,7+0,34 % та 0,17+0,03х103/мк); CD25+ (8,09±0,49 % та 0,13±0,01 х103/мк)] (р<0,05). У хворих на ХГС iз генотипом HCV 1Ь показники CD20+ (20,15±0,3 % та 0,46±0,04 х103/мк); Ц1К (17,36± ±0,5 од); ^ М (1,97±0,05 г/л); ^ G (19,2±0,57 г/л) вiрогiдно перевищували аналогiчнi показники хворих iз генотипом HCV 3а [CD20+ (15,85±0,4 % та 0,31±0,02х103/мк); Ц1К (14,62±0,4 од); Ig М (1,68± ±0,08 г/л); Ig G (15,63±0,44 г/л)],(р<0,05).
Порiвияльний аналiз змiсту ЦК у хворих на ХГС iз позитивним та негативним результатом до-слвдження на наявнiсть НСУ-РНК у кровi хворих на ХГС, показав, що в перiод реплтативно! активносл HCV рiвнi 1ФН-у (10,37±0,52 пкг/мл) та 1Л-2 (20,6± ±2,10 пкг/мл) виявилися вiрогiдно нижчими порiв-няно з такими у пащеипв з негативним результатом досладження НСУ-РНК (19,84±1,42 пкг/мл та 32,65± ±3,21 пкг/мл) (р<0,05). Навпаки, у хворих iз наяв-нiстю реплтативно! активностi середш рiвнi ФНП-а (48,78+2,75 пкг/мл), 1Л-4 (65,49+2,19 пкг/мл) та 1Л-10 (82,03+5,55 пкг/мл) виявилися вiрогiдно вищими по-рiвияно такими у хворих iз вiдсутнiстю реплшативно! активностi (35,33 + 1,29 пкг/мл; 51,38+2,29 пкг/мл та 59,06+3,7 пкг/мл вщповщно) (р<0,05).
Аиалiзуючи показники цитоюнового профiлю залежно вщ виявленого генотипу НСУ встановлено, що у сироватщ кровi хворих на ГГС iз генотипом 3 а кон-центраци 1Л-2 (196,7+12,36 пкг/мл) та 1ФН-у (138,8± ±7,71 пкг/мл) були вiрогiдио тдвищеними порiвняно з аиалогiчними показниками хворих iз генотипом 1Ь (97,07+9,32 та 84,62+12,64 пкг/мл) (р<0,05). Проти-лежна закономiрнiсть простежувалася при аналiзi да-них ФНП-а, 1Л-4 та 1Л-10, рiвнi яких у хворих з генотипом 3а [45,94+1,74 пкг/мл; 19,67+0,91 пкг/мл; 25,83+ ±0,62 пкг/мл] були вiрогiдно нижчими за показники хворих iз генотипом 1Ь [вщповщно 61,48+4,33 пкг/мл; 28,68+1,14 пкг/мл; 35,93+1,38 пкг/мл] (р<0,05). Кон-центраци 1Л-2 та 1ФН-у у хворих iз генотипом 1Ь (15,69+0,84 пкг/мл; 8,96+0,55 пкг/мл) були суттево зни-женими порiвияно з хворими, у яких виявлений генотип 3а (36,43+2,54 пкг/мл; 17,58+0,89 пкг/мл) (р<0,05). По-ряд iз цим, рiвнi ФНП-а, 1Л-4 та 1Л-10 у хворих з генотипом 1Ь (43,51+0,58 пкг/мл; 63,9+3,57 пкг/мл; 93,35+ ±4,74 пкг/мл, вщповщно) значно перевищували ана-логiчнi показники у хворих iз генотипом 3а (34,08± ±0,34 пкг/мл; 39,78+2,53 пкг/мл; 70,86+3,62 пкг/мл) (р<0,05).
6. Обговорення результат1в дослщження
Результати генотипування РНК HCV сввдчать про переважне поширення у хворих на НС^шфекцш генотипiв 1Ь, 3а та 1х можливу асоцiацiю. Аналiзуючи отриманi даш стосовно субпопуляцiйного складу лiм-фоципв у хворих на ГГС з генотипами 1Ь та 3 а була виявлена наступна закономiрнiсть.
Було виявлено, що в периферичнiй кровi хворих як на ГГС так i ХГС, у яких встановлений генотип HCV 3 а, спостерiгаеться вiрогiдне падвищення iмуно-логiчних показник1в, як ввдображають стан клгтинно! ланки iмунiтету (субпопуляцiй лiмфоцитiв iз фенотипом CD3+, CD4+, 1Р1, CD16+, CD25+) порiвняно з такими у хворих з генотипом 1Ь. Крiм того, у хворих з генотипом 1Ь вiдмiчалася бiльш виражена актившсть гуморально! ланки iмунноl системи, що, в свою чергу, характеризуеться, шдвищенням в сироватцi кровi хворих лiмфоцитiв iз фенотипом CD20+, Ц1К, 1£М, IgG ) (р<0,05). Таким чином, отримаш результати сввдчать про iмунологiчнi порушення у хворих на НСУ-шфек-цiю та певну рiзноспрямованiсть iмунноl вiдповiдi
при гострому та хрончному nepe6iry захворювання. У хворих на HCV-шфекщю недостатнiсть клгтинно-го iмyнiтетy, поеднувалася з активацieю гуморально1 ланки iмyнноï вiдповiдi. Прогресуючий характер гму-нолопчних порушень вiд стадiï ГГС до ХГС вказуе на формування вторинного клiтинного iмyнодефiцитy та залежнiсть активацп патологiчного процесу в1д ви-разносп iмyнноï недостатностi. Бiльш вираженi пору-шення iмyнологiчних показник1в як кшькюного так i як1сного характеру були виявленi у хворих на ХГС. Для хворих на ХГС при наявносп РНК вiрyсy в кровi характерно вiрогiдне зниження клгтинних факторiв та рiвнiв ФНП-а, 1ФН-у, 1Л-2, що одночасно супроводжуеться в шдвищенням продукци гуморальних факторiв iмyнноï системи, а також 1Л-4 та 1Л-10. Це свадчить про слабку клiтиннy iмyннy вщповщь, що, можливо, сприяе трива-лiй циркуляци, активнш реплiкацiï вiрyсy, що спостерь гаеться при хронiчномy перебiгy НСУ-шфекцд. Отже, падводячи подсумки даних стосовно вмюту показник1в iмyнного гомеостазу в периферичнш кровi хворих iз рiзними генотипами HCV, встановлено, що при ГГС та ХГС спостерпалась однаково спрямована залежнiсть вмiстy iмyнологiчних показник1в ввд виявленого генотипу. Так, у хворих на ГГС та ХГС iз генотипом 3 а рiвнi CD3+, CD4+, 1Р1, CD16+, CD25+, 1Л-2 та 1ФН-у були вгро-ггдно вищими, а CD20+, Ц1К, Ig M, Ig G, ФНП-а, 1Л-4 та 1Л-10 зниженими порiвняно з вщповщними показника-ми хворих iз генотипом HCV 1b. Таким чином, у хворих iз генотипом 3 а вгропдио вищими виявилися показники, яю характеризують Thl-ефекторний потенцiал, що свщ-чить про активашю клiтинноï iмyнноï вадповод. У хворих з генотипом 1b спостерпаеться депрес1я клiтинноï ланки iмyнiтетy, i, в свою чергу, бiльш високий змiст по-казникiв, як1 характеризують активнiсть ТЬй-ефеюо^в, що призводить до переключення iмyнноï вадповда у бiк гуморальной ТЪ2-в1дповщ. Останнiй процес, як вщомо з лгтературних даних i пiдтверджено результатами нашого дослщження, сприяе збереженню активноï реплжацп вь русу. Можливо, саме дисбаланс вм1сту iмyнорегyлятор-них показнишв та ЦК лежить в основi iмyносyпресив-них та «агресивних» властивостей генотипу HСV 1b та висогга частоти хронзаци iнфекцiйного процесу при да-ному генотипi HCV, що i визначае основну перспективу для подальших дослвджень у цьому напрямку.
7. Висновки
1мунний статус хворих на ХГС при реплтатив-нш активностi збудника, пiдтвердженiй виявленням НС^РНК у кровi, характеризуеться вiрогiдним зни-женням клiтинних факторiв, IPI, рiвнiв 1ФН-у, 1Л-2, що одночасно супроводжуеться вiрогiдним шдвищен-ням продукцп гуморальних факторiв iмyнноï системи, а також ФНП-а, 1Л-4 та 1Л-10. У хворих на ГГС та ХГС з генотипом 3а HCV спостерпаеться перевага клгтинних факторiв iмyнноï системи, а з генотипом 1b - гуморальних.
Л^ература
1. Возианова, Ж. И. Экспресс-определение некоторых маркеров вирусных гепатитов В и С [Текст] / Ж. И. Во-
зианова, О. А. Голубовская, Н. Ч. Корчинский // Лаб. диагностика. - 2005. - № 4. - С. 56-57.
2. Малый, В. П. HCV - инфекция (острая и хроническая) [Текст] / В. П. Малый. - К., 2005. - 292 с.
3. Ершова, О. Н. Эпидемиология HCV - инфекции [Текст] / О. Н. Сршова, И. В. Шахильдян // Гепатологиче-ский форум. - 2006. - № 1. - С. 6-9.
4. Бацков, С. С. К вопросу об особенностях и взаимосвязи изменений кариотипа лимфоцитов периферической крови и иммунного статуса у больных хроническим вирусным гепатитом С [Текст] / С. С. Бацков, С. Н. Колюбаева,
B. Н. Акимов // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., коло-проктол. - 2005. - № 2. - С. 51-56.
5. Bowen, D. Adaptive immune responses in acute and chronic hepatitis C virus infection [Тех!] / D. G. Bowen,
C. M. Walker // Nature. - 2005. - Vol. 436, Issue 7053. - P. 946952. doi: 10.1038/nature04079
6. Слепцова, С. С. Вирусные гепатиты, как основные факторы формирования цирроза и первичного рака печени в республике Саха-Якутия [Текст] / С. С. Слепцова, А. Г. Рахманова, Т. Т. Бугаева // ВИЧ-инфекции и иммуносупрес-сии. - 2012. - № 2. - С. 109-116.
7. EASL Clinical Practice Guidelines: Management of hepatitis C virus infection [ТехЦ. - Journal of Hepatol-ogy. - 2011. - Vol. 55, Issue 2. - P. 245-264. doi: 10.1016/ jjhep.2011.02.023
8. Дегтярева, И. И. Хронические вирусные гепатиты [Текст] / И. И Дегтярева, И. Н. Скрыпник // Здоровье Украины. - 2000. - № 9. - С. 27-30.
9. Маммаев, С. Н. Продукция цитокинов у больных хроническим вирусным гепатитом С на фоне терапии интерфероном [Текст] / С. Н. Маммаев, Е. А. Лукина // Клин. Лаб. Диагностика. - 2002. - № 8. - С. 45-48.
10. Ивашкин, В. Т. Механизмы иммунного «ускользания» при вирусных гепатитах [Текст] / В. Т. Ивашкин, С. Н. Маммаев, А. О. Буеверов // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. - 2000. - № 5. - С. 7-13.
11. Ивашкин, В. Т. Особенности иммунного ответа у больных хроническим вирусным гепатитом С [Текст] /
B. Т. Ивашкин, С. Н. Маммаев, А. Е. Лукина // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. - 2001. - № 3. - С. 24-29.
12. Wedemeyer, H. Immunopathogenesis and treatment of hepatitis C [Text] / H. Wedemeyer, M. Cornberg, M. Manns. -Liver Immunology, 2003. - P. 223-248.
13. Красавцев, Е. Л. Уровень некоторых цитокинов и антител к вирусу гепатита С у больных хроническим гепатитом С [Текст] / Е. Л. Красавцев, В. М. Мицура,
C. В. Жаворонок // Журн. микробиол. - 2005. - № 5. -С. 103-105.
14. Семененко, Т. А. Иммунологические показатели еффективности лечения хронического гепатита С [Текст] / Т. А. Семененко // Вирусные гепатиты: достижения и перспективы. - 2005. - № 1. - С. 3-9.
15. Собчак, Д. М. Оценка показателей цитокинового спектра у больных гепатитом С при лечении препаратами интерферона - а [Текст] / Д. М. Собчак, О. В. Корочкина, Э. А. Монакова // Тер. Архив. - 2005. - № 2. - С. 70-72.
16. Скляр, Л. Ф. Ронколейкин в лечении хронических вирусных гепатитов [Текст] / Л. Ф. Скляр // Эпидем. и ин-фекционн. болезни. - 2005. - № 2. - С. 28-32.
References
1. Vosianova, G., Golubovskaya, O., Korchinskiy N. Ch. (2005). Express-opredelenie nekotorih markerov virusnih hepa-titov B I C [Rapid determination of some of the markers of viral hepatitis B and C]. Laboratory diagnosis, 4, 56-57.
2. Malyi, V. (2005). HCV-infekciya (ostraya I hronich-eskaya) [HCV-infection (acute and chronic)] Kyiv, 292.
3. Ershova, O., Shahildyan, I. V. (2006). Epidemiologiya HCV-infekcii [Epidemiology of HCV infection]. Hepatological forum, 1, 6-9.
4. Backov, S., Kolubaeva, N., Akimov, N. V. (2005). K voprosu ob osobennostyah ismeneniya kariotipa limfocitov per-ifericheskoy krovi I immunnogo statusa u bolnih hronicheskim virusnim hepatitom [To the question about the features and interrelations of changes in the karyotype of peripheral blood lymphocytes and immune status in patients with chronic viral hepatitis]. Russian journal of gastroenterology, Hepatology, Col-oproctology, 2, 51-56
5. Bowen, D. G., Walker, C. M. (2005). Adaptive immune responses in acute and chronic hepatitis C virus infection. Nature, 436 (7053), 946-952. doi: 10.1038/nature04079
6. Slepcova, S., Rahmanova, A., Bugaeva, T. (2012). Virusnie hepatiti kak osnovnie factori formirovania cirrosa i pervichnogo raka pecheni v respublike Saha-Yakutiya. [Viral hepatitis as the major drivers for the development of cirrhosis and primary liver cancer in the Republic of Sakha-Yakutia]. HIV infection and immunosuppression, 2, 109-116.
7. EASL Clinical Practice Guidelines: Management of hepatitis C virus infection (2011). Journal of Hepatology, 55 (2), 245-264. doi: 10.1016/j.jhep.2011.02.023
8. Degtyariyova, I., Skripnik, I. (2000). Hronicheskie hepatitis. [Chronic viral hepatitis]. Health of Ukraine, 9, 27-30.
9. Mammaev, S., Lukina, A. (2002). Produkcia citokin-ov u bolnih hronicheskim virusnim hepatitom c na fone terapii
interferonom. [Cytokine production in patients with chronic hepatitis C during interferon therapy]. Clinical Laboratory Diagnostics, 8, 45-48.
10. Ivashkin, V., Mammaev, S., Bueverov, A. (2000). Mechanisms immunnogo uskolsaniya pri virusnih hepatitah. [Mechanisms of immune «escape» in viral hepatitis]. Russian journal of gastroenterology, Hepatology, Coloproctology, 5, 7-13.
11. Ivashkin, V., Mammaev, S., Lukina, A. (2001). Os-obennosti immunnogo otveta u bolnih hronicheskim virusnim hepatitom C. [Features of immune response in patients with chronic viral hepatitis C]. Russian journal of gastroenterology, Hepatology, Coloproctology, 3, 24-29.
12. Wedemeyer, H., Cornberg, M., Manns, M. (2003). [Immunopathogenesis and treatment of hepatitis C]. Liver Immunology, by Hanley & Belfus, Inc., 223-248.
13. Krasavcev, E., Micura, V., Gavoronok, S. (2005). Uroven nekotorih citokinov I antitel k virusu hepatita C u bolnih hronicheskim hepatitom C. [The level of some cytokines and antibodies to hepatitis C virus in patients with chronic hepatitis C]. Journal of Microbiology, 5, 103-105.
14. Semenenko, T. (2005). Immunologicheskie poka-sateli effektivnosti lecheniya hronicheskogo hepatita C [Immunological indicators for the effectiveness of treatment of chronic hepatitis C]. Viral hepatitis: advances and prospects, 1, 3-9.
15. Sobchak, D., Korochkina, O., Monakova, E. (2005). Ocenka pokasateley citokinovogo spektra bolnih hepatitom C pri lechenii preparatami interferona - a. [Assessment of indicators of cytokine spectrum in patients With hepatitis C when treated with interferon - alpha]. Therapeutic Archive, 2, 70-72.
16. Sklyar, L. F. (2005). Ronkoleikin v lechenii hron-icheskih virusnih hepatitov. [Roncoleukin in the treatment of chronic viral hepatitis]. Epidemiology and infectious diseases, 2, 28-32.
Рекомендовано до публтацп д-р мед. наук, професор Нартов П. В.
Дата надходження рукопису 17.06.2015
Гололобова Олеся Васи. мвиа. кандидат медичних наук, доцент, кафедра загально! та клшчно! iмунолоril та алергологп, Харшвський нацюнальний ушверситет iM. В. Н. Каразша, пл. Свободи, 4, м. Харшв, Украша, 61022
E-mail: Gololobova_O@mail.ru
