CC BY
16
УДК 321.022+323.234+323.25+323.262
Торяник В. М., кандидат полгтачних наук, доцент
ПОЛ1ТИЧНИЙ КОНСУМЕР1ЗМ ЯК РЕЗУЛЬТАТ МАРКЕТИЗАЦП ПОЛ1ТИЧНО1 БОРОТЬБИ В КОНТЕКСТ1 ПОСЛАБЛЕННЯ ПАРТ1ЙНОГО АКТИВ1ЗМУ
Розкрито причини кризи партшного активiзму та визначено тенденцп його консумергзацИ, коли вна^док послаблення партШно-iдеологiчноi iдентифiкацii ви-борщ перетворюються на выьних споживачiв i становлять ринок голоЫв, як вибо-рюють виробники i продавщ полШичного товару.
Ключовi слова: полШичний консумер1зм, консумерiзацiя полiтичноi поведтки, споживання полтики, криза партШного активiзму, утверсальт партп, партп «новоi хвилi».
Актуальтсть проблеми. Полгшчний консумерiзм частше за все роз-глядаеться як споживчо вмотивована пол^ична поведшка, що передбачае ставлення публжи до политики як тако! сфери, в якш виробляються полiтичнi товари та послуги, що пiдлягають такому самому обмiну, як i на комерцшних ринках. У зв'язку з цим, зазначае С. Пшизова, поступово «намiчаеться перехщ вщ полiтики симпатизанпв до полiтики споживачiв. Консумерiзацiя политично! поведiнки стае наслiдком змшеного ставлення громадян до традицiйних демократичних шститупв. Вона стала способом подолання дистанцп мiж свiтом полiтики, який дедалi все бiльше i бшьше професiоналiзуеться, i сус-пiльством у ситуаци, коли втрачають значущiсть iснуючi канали зв'язку i впливу» [4, с. 108].
У першу чергу йдеться про поступове зникнення масово! политично! партп, послаблення класових та щеолоочних щентифжацш призводить до вщсторонення все б^шо! кiлькостi виборцiв вщ влади апрiорних групових полiтичних орiентацiй. Усе бiльше людей стають незалежними у сво!х пол^ тичних симпапях, вiддаючи перевагу iндивiдуальним дiям на полгричнш аренi. Тим самим вони перетворюються на вшьних споживачiв i становлять ринок голосiв, як виборюють виробники i продавцi полiтичного товару.
Анал1з останнх джерел та публжацш. У вичизняному полгголопчно-му дискурс це питання практично не розглядаеться, що створюе додатковi стимули до його постановления i розв'язання. Серед авторiв, як розробляють дану проблему, можна назвати Т. Бургуанi, Ст. Вiзерiлла, Т. Вiльгельмсона, М. Мiчелеттi, Д. Стоулла, А. Фоллсдела, Г. Хавеллса, С. Пшизову, Г. Рогачова, О. Серьогша та iн.
Мета статп полягае у з'ясуваннi передумов формування споживчо вмо-тивовано! политично! поведiнки, тенденцiя до утвердження яко! спостер^а-еться останнiм часом у контекст послаблення партiйного активiзму.
© Торяник В. М., 2011 247
Виклад основного Mamepiany. Политика для широких мас поступово втратила значения засобу реалiзацil владних, а iнодi насущних сощальних штеремв та способу перетворення сусшльних вiдносин вiдповiдно з просвгт-ницькими iдеалами розуму та прогресу, що було притаманно в класичну добу партiйного активiзму. Багато в чому завдяки розвитку мас-медiа та широкому застосуванню методiв new politics (11 концепц1я передбачала посилене вико-ристання ЗМ1 та ведення поттично1 боротьби не на основi конкуренци по-лiтичних програм, а на базi формування полiтичних образiв [5, с. 76]), пол!-тика перетворилась на об'ект споживання.
Ниш политика - це така сама сфера масово! культури як, наприклад, футбол чи кшомистецтво. Як слушно зазначае М. Едельман, порiвнюючи пол!-тику в сприйнятгi непрофесiоналiв з рiзновидом видовищного спорту, «для бшьшосп людей велику частину часу пол^ика виступае як серiя уявних картинок, що формуються в 1хнш свiдомостi завдяки телевiзiйним новинам, газетам, журналам i публiчним дискусiям. Ц картинки складають рухливу панораму подш, що вiдбуваються в тому свт, якого масова публiка нiколи безпосередньо не торкаеться. 1м дають знати про те, що лепслатури ухвалю-ють закони, iноземнi полiтичнi дiячi загрожують санкцiями чи пропонують торговельт угоди, кандидати на вiдповiднi пости виграють чи програють вибори, ухвалюються рiшення про видiлення неймовiрноl суми грошей для польоту на Мюяць» [7, p. 5].
Основним способом споживання полиики е спостереження, в обмш на яке маси виявляють увагу до особливостей полiтичного процесу. Прихильшсть тим чи iншим полгтчним силам, iнститутам та щеям, рiзноманiтнi емоцп вщ ненавистi до шанування висловлюють позицию в ЗМ1 (поширеними останнiм часом стали коментарi читачiв в електронних ЗМ1) та тд час соцiологiчних опитувань, беруть участь у публiчних полiтичних акцiях, голосують на ви-борах. Так, увага мас до популярних полiтичних ток-шоу на телебаченш iно-дi може приносити бшьший прибуток медiамагнатам, шж демонстрацiя продукту кiномистецтва. Разом з тим активним спостереженням мас за по-лiтичними колiзiями у вiртуальному просторi користуються рекламодавцi.
З огляду на модель ментальностi споживання Ж. Бодрийяра споживання политики через спостереження детермiнуеться очiкуванням дива. Так, спо-стерiгаючи образ полiтика чи важливо1 полiтичноl подil, яка вдало вписана в образ боротьби з ворогом, масова публжа вiрить в те, що 1хш позитивнi характеристики е знаками (чи, як iнодi кажуть, «сигналами») передбаченого «Великого Задоволення, Тотального Достатку, останньо1 Радостi остаточно врятованих чудом» [1, с. 12]. Упевнешсть полгтика чи радiсна розпов1дь про полгшчну подгю в ЗМ1 е знаками задоволення, що сприймаються бiльшiстю людей як знаки-iндекси, як! вказують на неминучiсть дива майбутньо1 велико1 перемоги над ворогом та умма видами страждань в!д нестачi свободи, без-пеки, справедливостi.
Пеpетвоpення политики на об'eкт споживання означаe те, що в!д не1 че-кають не стiльки pозв'язання pеальниx пpоблем, докоpiнниx, пеpеломниx здшснень, ск!льки виpобництво символiв, як! б надали yнiкальнy полiтичнy iдентичнiсть учасникам суспшьства, що фактично втpатили пол!тичну сyб'eктнiсть та вимyшенi у бшьшосп випадюв залишатися мовчазними спо-стеpiгачами та анонiмними вибоpцями. Фiгypа геpоя i e таким символом, ототожнення з яким визначаe полгтичну щентичшсть та pозшиpюe полгтичну сyб'eктнiсть будь-яко1 людини, що пов'язye втiлення сво!^ життeвиx надiй з политичною актившстю лiдеpа чи сили, як! намагаються виступати в pолi геpоя. Зв!дси спостеpеження за особливостями пол!тичного ^оцесу та участь у вибоpаx - це не вщстеження pезyльтатiв д1яльност! пол!тик!в та yxвалення на основ! цього вщповщного piшення шляxом голосування, а здобуття сим-вол!в пpичетностi до геpоïчноï боpотьби з воpогом та ототожнення себе з ю-тоpичними пеpемогами сил добpа в поттиид.
Останн!ми pоками у заxiдниx кpаïнаx «спостеpiгаeться значне пад!ння впливу тpадицiйниx !нститут!в пол!тичного пpедставництва, в пеpшy чеpгy полiтичниx паpтiй. На piвнi политично! св!домост! це видал^ться в пад!нн! довipи до полтинник паpтiй i послабленн! щентифжацп з ними. На piвнi политично! поведшки спостеpiгаються тдвищення нестшкост паpтiйно-полi-тичниx пpефеpенцiй на вибоpаx i скоpочення чисельносп ^prin» [9, p. 121].
Скоpочення чисельност паpтiй навить дозволяe говоpити пpо кpизy rnp-тшного актив!зму. Основш пpичини цього явища полягають у соцiокyльтypнiй сфеpi, змiнаx, пов'язаниx з пеpеxодом до постiндyстpiальноï стади pозвиткy суспшьства. Уже в 1960-1970-x pокаx стали втpачати гостpотy сощальш та щеолоочш вщмшносп, як! у свш час ^извели до yтвоpення полiтичниx паpтiй, - м!ж пpацею i кап!талом, м!ж деpжавою i цеpквою, м1ж конфес1ями. П!двищення piвня життя, заpобiтноï платш, пол!пшення умов пpацi тощо pадикальним чином зм!нили соцiально-пpофесiйнy та демограф!чну струну -pи сусп!льства. Унасл!док цього послабився тpадицiйний зв'язок паpтiй з колись чигсо оpieнтованими на ню соц!альними гpyпами, що зpобило со-ц!альну базу паpтiй б!льш pyxливою.
Кpiм того, теxиологiчнi досягнення сучасного iнфоpмацiйного сусп!льства ствоpюють пpинципово шшу ситуац!ю в пол!тичному сп!лкуванн!. Ранше для того, аби визначитися в полгтичнш ситуацп, гpомадянин з метою отpи-мання необxiдноï iнфоpмацiï мав виявити певну активн!сть: в!дв!дати rapn^ н! збоpи або м!тинг, купити паpтiйнy пpесy i под. Отpимання политично! ш-фоpмацiï було значною мipою пов'язане з безпосеpеднiми м!жособистими в!дносинами: член!в паpтiï м!ж собою, паpтiйниx агiтатоpiв з вибоpцями, лiдеpiв з гpомадянами.
Телебачення каpдинальним чином змшило ситуац!ю - воно ^ийшло в кожну оселю, пpивносячи !з собою й пол!тичну iнфоpмац!ю. Тепеp не маe потpеби вщвщувати паpтiйнi збоpи, аби вщшукати однодумщв, - досить
налагодитися на потрбний телеканал, звернутися на вебсайт парти тощо. Таким чином, стршкий розвиток ЗМ1, особливо електронних, призводить до втрати парпями монополи на формування громадсько! думки. Партп вже не можуть успшно конкурувати з пресою, телебаченням, громадянськими iнiцiативами.
З другого боку, причиною падшня довipи до паpтiй е логiка 1х розвитку. Йдеться не тшьки про тi негативнi наслщки, пов'язанi iз самим становлениям оргашзацшно! структури паpтiй, а й про те, що бшьшстъ класичних полгтич-них паpтiй у той чи шший пеpiод свого розвитку перебували при владо. Участь у державному управлшш сприяе прагматизацп позици будь-яко! полгтичнох сили, в парти з'являеться, так би мовити, «каста маленьких сеньоpiв» - пре-теидентiв на монопольне виконання певних упpавлiнських функцш.
Подiбний процес дуже вдало описуе П. Бурд'е: «Чим дальше розвиваеться процес iнституцiоналiзацil полiтичного капiталу, тим бшьше боротьба за вплив над людьми змiиюеться боротьбою за «посади» i все бiльше активюти... за-мшюються «утримувачами дохщних мюць»... на практищ в настроях постiйно посилюеться вага iмпеpативiв, пов'язаних з вдаворенням апарату i посад, як !м пропонуються... Стае зpозумiлим, що парти можуть таким чином нехтувати власною програмою заради утримання влади або просто виживання» [2, с. 216-217]. Ц явища призводять до того, що класичт полiтичиi паpтil втрачають здатнiсть репрезентувати на полiтичному piвнi соцiальнi iнтеpеси. Особливо це стосуеться европейських лiвих паpтiй, як1 поступово втрачають здатнiсть кана-лiзувати сощальне невдоволення i соцiальний протест.
Тенденщя щодо скорочення числа членiв партш у кра1нах зах1дно1 демо-крати зумовлена такими причинами: по-перше, зросла частка людей старшого поколшня; по-друге, мотиващя молодi, яка вступае до паpтiй, набувае все бшьш вiдвеpто кар'ерного характеру; по-трете, ставлення до полгтично1 паpтil стае все менш iдеологiзованим i бiльш шструментальним: при голо-суваннi за ту чи шшу паpтiю вибоpцi керуються прагматичними мipкувания-ми, для них все бшьшого значення набувають здатшсть паpтil розв'язувати назpiлi полiтичнi проблеми, компетентшсть кеpiвних оpганiв.
З огляду на це паpтil з метою пщтримання свое1 позицil вимушенi при-стосовуватися до умов, що змiнюються. Змiни стосуються кадрово1 полiтики, щеологп i програми, стиля дiяльностi, вщносин iз соцiальною базою, партнерами та супротивниками. Сьогодш паpтil еволюцюнизують у двох основних напрямах - формування ушверсальних паpтiй i партш «ново1 хвилi».
У зв'язку з цим С. Здюрук та В. Бичек зазначають, що розвиток полгтич-них паpтiй на Заходi мае вигляд еволюцil в1д елiтаpних партш XIX ст. через масовi парти (у повоенний пеpiод до кшця 1960-х рок1в) i паpтil «для вмх» -«catch-all-party» (з кшця 1960-х до початку 1980-х роюв) до сучасних «ви-боpчо-пpофесiйних» партш [3, с. 42].
«Виборчо-професшш» (або ушверсальт) паpтil вже не претендують на iн-телектуальне i моральне комаидуваиия масами, оpiеигуючись на безпосереднш
устх на виборах. Ц <антеркласовЬ> оргатзацп вважають другорядним зростан-ня сво1х лав, але намагаються об'еднати навколо себе максимальну к!льк!сть виборщв р!зноматтно1 сощально1, еттчно1 та шшо1 належностi для виршення головних питань поточного моменту. Так! парти утворюються навколо прагматичного лидера (лiдерiв), частше за все загальнонацiонального масштабу, який пропонуе сустльству ще1 злагоди, компромюу, балансу iнтересiв.
Такi парти е свого роду синтезом партш класичних тишв - кадрових i масових. Парти унiверсального типу грунтуються на лоощ catch-all-party i намагаються за допомогою нещеолопзовано1 програми мобМзувати якомо-га бшьшу кшьюсть виборщв р!зно1 сощально1 та професшно1 належносп. Для них притаманнi: вщсутшсть фжсованого членства, потенцiйний кшькю-ний склад, особливий тип лщера-штелектуала, який вщирае роль свгтогляд-ного символу, вщсутшсть жорстко фiксованих соцiальних iнтересiв. Лопка catch-all-party змушуе шукати голоси де завгодно, вщмовляючись вщ скшьки-небудь спецiалiзованого подходу (класового, конфесiйного та ш.), хоча шод! вш може збер^атися за заздалегiдь заданими параметрами.
Сучасна сощальна держава суттево перетворила природу пол!тично1 парти. Полгтичний ринок уже заповнений, будь-яка спроба вторгнення на нього блокуеться. Тому поява нових партш та !х закршлення на полгтичнш сценi - дуже редкий випадок. Фактично структурт основи юнуючо1 моделi сприяють устху великих партш з урахуванням тих матерiальних витрат, яких потребуе проведення масово1 политики. Слщ мати широку мережу тдготов-лених професiоналiв, займати якомога бшьше мюць в органах державного управлшня, контролювати значнi засоби сощально1 комушкаци та володити солидною економiчною тдтримкою. Ц чинники перетворюють шституцшну политику на «замкнену зону».
Саме завдяки цш обставинi здiйснюеться, так би мовити, сутшсна ушф!-кац1я крупних партiй у политичнш систем! з того моменту, коли вони почина-ють шдтримувати ll основи, вiдрiзияючись лише в подходах до управлшня або шших позищях.
Для того щоб добитися устху i отримати доступ до уряду, парпя мае д!-яти пом!рно i прагматично, вщповщно до вимог политичного ринку. З одного боку, йдеться про розширення шдтримки електоратом за рахунок зведення до мжмуму тих елеменпв програми, як! можуть загострити суперечностг З другого боку, парт1я мае бути готова до об'еднання в коалщю, тобто до того, аби зробити об'ектом переговор!в сво! вимоги.
Труднощ!, що !х випробовуе впливова парт1я в процес змши цшностей, зростають i внаслщок того, що проблеми, як! населения вважае прюритетни-ми, мшяються мюцями. Тому за цих умов для парти з високорозвиненою потребою в щеолопчнш щтсносп вимога гнучкого визначення прюритетно-го значення проблем е серйозним навантаженням. Партя, яка не досягла того р!вня, щоб вона могла долати це навантаження, навряд чи може юнувати
в майбутньому як «загальнонародна парпя». Рано чи тзно вона вимушена буде повернутися до рiвия парти, що виражае специфiчний для тих чи шших груп свiтогляд, i вiдмовитися вiд мети залучити на свш бiк бiльшiсть.
Р. Катц i П. Майер вважають, що процес перетворення партш на ушвер-сальш вiдбуваеться в напряму змщнення !хнього безпосереднього зв'язку з державою, а також посилення зв'язюв мгж партiями. На цiй пiдставi виникае тип картельних партiй, який стае мехашзмом розподiлу державних постiв мiж професiйними групами полiтикiв. Такий мехашзм Грунтуеться в першу чергу на безпосередньому зв'язку полiтика i виборця, без допомоги партiйно! орга-шзацп. Крiм того, вiн базуеться на широкш коалiцiйнiй основi та скороченш дистанцi! мiж виборцями i полгшчними лiдерами. Одним iз його ресурмв е також значнi державнi субсиди для партiйно! дiяльностi [8, р. 20].
Виявлеш тенденцi! призводять до того, що електоральна конкуренщя стае бшьш керованою: партiями керуе «колективна солiдарнiсть» i в деяких ви-падках «стимул до змагання... замшюеться позитивним стимулом не конку -рувати». Партiйнi виборчi кампанi! стають б^ш капiталоемними i в той же час бшьш професшними i оргашзованими, а лщери партiй все б^ше почи-нають походити на пщприемщв. Поступово щезають вiдмiнностi мiж членами i нечленами партiй.
За сво!ми програмами картельнi партi! е слаборозрiзнюваними. Це при-зводить до того, що вщповщальшсть за державну полiтику з точки зору ви-борцiв починають нести всi партп, а вщповщальшсть конкретно! партi!' зни-жуеться. Щезае чiтке розмежування мiж правлячою партiею та опозицiею. Вибори забезпечують входження у владу вмм бiльш-менш значущим партiй-ним групам. Насл^дком цього стае перетворення демократ на «публiчне за-лицяння ели; а не включення населення у процес виробництва полiтично! стратегi!» [8, р. 20].
Альтернативою ушверсальних партш, яю мають розмиту iдеологiчну основу, е партп «ново! хвилг», що виникли у 1970-тi роки на базi соцiальних рухiв (наприклад, «зеленого» руху). Партi!' цього типу виступають п1д гаслом розширення громадянських прав, забезпечення емансипаци та рiвноправно-сп громадян, боротьби за мир i захист довк1лля. Цiлями партiй «ново! хвилЬ> е утворення альтернативних представницьких структур, здатних ефективно реалiзовувати функщю полiтичного представництва. Подiбнi партi!, як правило, вiдрiзняють значна щейна гнучкiсть, демократична органiзацiя i стиль дiяльностi, вiдсутнiсть чiтких кордонiв мгж членами i симпатизантами. Поряд з цим даш партi! також вимушеш вирiшувати питання розвитку органiзацi! та «iнституцiоналiзацi! капiталу».
Бiльшiсть сучасних дослщниюв вiдмiчають таку характерну тенденцiю: ниш полгшчш процеси розвиваються в напряму занепаду полiтичних партiй у тому класичному виглядi, в якому вони юнували донедавна. Уже немае i не може бути масових партш, подш партiй за соцiальними, класовими та iншими
ознаками стае дедалi все б^ш розмитим. З другого боку, знижуеться (практично в усьому свт) активнiсть виборцiв, що також пов'язане з тим, що партп б^ше не виражають штереси значно! кшькосп виборцiв, вiдмiннiсть мгж ними стае все менш i менш вщчутною, але, найголовнiше, пiсля замiни у кормила влади одше! партп шшою практично нiчого не мiияеться.
Як зазначае А. Цветнов, «на змшу партям... щитимуть професiйнi групи фах1вщв, як опанували сучаснi механiзми формування та управлiния громад-ською думкою. Таю групи формуватимуть сильнi економiчнi структури, яким потрiбний контроль за шститутами влади» [6, с. 68]. Основним завданням таких груп буде лобгювання iнтересiв конкретно! економiчно!' структури, шшим же завданням - всебiчна тдготовка до виборiв рiзних оргатв влади. Ця подготовка включатиме широкий комплекс заходiв, головним з яких е визначення ште-ремв середньостатистичного виборця, стимулювання цих штересш i створення до моменту виборiв громадсько! оргашзацп, яка виражатиме щ iнтереси.
Така громадська органiзацiя набуватиме тимчасового характеру, !! головною метою буде досягнення перемоги на виборах, шсля чого вона може устшно припинити свое iснувания, а до наступних виборiв може з'явитися вже шша, яка пщ цими лозунгами, але також як i попередня, виходить у сво-!й «програмi» iз поточних iнтересiв виборщв i вмiло грае на них. Н1яко! ще-ологi!' (в класичному розумiннi) в такш громадськш оргашзацп не буде, замiсть iдеологi! буде конкретне вщображення iнтересiв виборцiв у даному мiсцi та в тепершнш час.
Висновки. На змiну полгтичним партiям як суб'ектам полiтично!' бороть-би йдуть невеличка групи фахiвцiв, що здатнi до гнучкого реагування на по-лiтичну кон'юнктуру, оперативного розгортання, опанування сучасними меха-шзмами впливу на виборцiв. Полiтична боротьба все бшьше перетворювати-меться в змагання невеличких груп фахiвцiв, за якими стоять певнi економiч-ш структури зi сво!ми iнтересами. Так, власне, було i ранiше, змшюеться лише якiсть, на змiну «стацюнарним» партiям приходять тимчасовi громадськi об'еднання, створенi виключно з метою виршення вузькополiтичних завдань.
У цьому контексп змiнюеться природа партiйного активiзму, яка на по-чаткових етапах була шдпорядкована процесу рацiоналiзацi! полiтичного процесу, осмислення свое! ролi в ньому, а сьогоднi все частiше спостер^аеть-ся iррацiоналiзацiя полiтично! боротьби внаслщок Г! маркетизацi!. Це викли-кало до життя потребу до споживання полiтики як специфiчного товару на политичному ринку.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Ж. Бодрийяр ; пер. с франц. - М. : Республика ; Культурная революция, 2006. - 269 с.
2. Бурдье П. Социология политики / П. Бурдье ; пер. с франц. - М. : 8осю-Ь<^08, 1993. - 235 с.
3. Здюрук С. I. Проблеми функцюнування полгтичних партш Украши в систем! владних вщносин / С. I. Здюрук, В. В. Бичек. - К. : Н1СД, 2001. - 144 с.
4. Пшизова С. Н. От «гражданского общества» к «сообществу потребителей»: политический консьюмеризм в сравнительной перспективе (I) / С. Н. Пшизова // Полис. - 2009. - № 1. - С. 100-117.
5. Феофанов О. А. Лабиринты «новой политики» / О. А. Феофанов // США: экономика, политика, идеология. - 1972. - № 7. - С. 75-79.
6. Цветнов А. В. Управление социально-политическими процессами: Технология избирательных кампаний, лоббирования, общественной деятельности / А. В. Цветнов. - М. : Палея, 1995. - 132 с.
7. Edelman M. The Symbolic Uses of Politics / M. Edelman. - Urbana: University of Illinois Press, 1964. - 164 p.
8. Katz R. Changing Models of Party Organization and Party Democracy. The Emergence of the Cartel Party / R. Katz, P. Mair // Party Politics. - 1995. - Vol. 1, № 1. - P. 20-39.
9. Katz R. Organization and Finance [text] / R. Katz // Comparing democracies: Elections and Voting in Global Perspective / L. LeDuc, R. Niemi, P. Norris (ed.). - Thousand Oaks : Sage, 1996. - P. 112-136.
ПОЛИТИЧЕСКИЙ КОНСЬЮМЕРИЗМ КАК РЕЗУЛЬТАТ МАРКЕТИЗАЦИИ ПОЛИТИЧЕСКОЙ БОРЬБЫ В КОНТЕКСТЕ ОСЛАБЛЕНИЯ ПАРТИЙНОГО АКТИВИЗМА
Торяник В. Н.
Раскрыты причины кризиса партийного активизма и определены тенденции его консьюмеризации, когда в результате ослабления партийно-идеологической идентификации избиратели превращаются в свободных потребителей и составляют рынок голосов, за которые борются производители и продавцы политического товара.
Ключевые слова: политический консьюмеризм, консьюмеризация политического поведения, потребление политики, кризис партийного активизма, универсальные партии, партии «новой волны».
POLITICAL CONSUMERISM AS RESULT MARTETIZATION OF POLITICAL COMPETITION IN A CONTEXT OF EASING OF PARTY ACTIVISM
Toryanik V. M.
In article reveals the reasons of crisis of party activism and its tendencies of consumerization when as a result of easing of party and ideological identification, voters are transformed in free consumers. They make the market of voices, for which compete manufacturers and sellers of the political goods.
Keywords: political consumerism, consumerization of political behaviour, policy consumption, crisis of party activism, universal parties, parties «new wave».
