CC BY
29CULTUROLOGy
ПОЛ1ТИЧН1 КАРИКАТУРИ I АНЕКДОТИ ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНО1 ПОЛ1ТИЧНО1
КУЛЬТУРИ В УКРА1Н1
Андрусишин В.Й.
депутат Кшвськог MicbKoiради, секретар комки з питань культури,
туризму i сустльних комуткацш
POLITICAL CARICATURES AND ANECDOTES AS THE PHENOMENON OF THE MODERN
POLITICAL CULTURE IN UKRAINE
Andrusyshyn V.
Deputy of the Kyiv City Council, Secretary of the Committee on Culture,
tourism and public communications DOI: 10.5281/zenodo.7618226
АНОТАЦ1Я
Мета статп - ан^з особливостей розвитку сучасних полгшчно1 карикатури та анекдопв, як феноме-шв полггачнох культури, що вiдображають суспiльно-полiтичнi погляди в Укрш'ш у ХХ1 столiттi та вказу-ють на основнi тенденци у взаеминах мiж рядовими украшцями та представниками влади. Методологiя дослвдження передбачае застосування структурно-функцiонального та проблемно-лопчного методiв, а та-кож методу юторичних аналогiй, як1 дозволяють системно дослщити роль полiтичних гумору i карикатур в якостi невiд'емних складових сучасно! полгшчно! культури Украши. Наукова новизна. Вперше у статтi розкрита важлива функцiональна роль полгшчно! карикатури та анекдопв як складових украшсько! поль тично! культури, враховуючи, власне, культуролопчний аспект дослвдження. Висновки. Гумор - не-вiд'емна складова полггачно! культури украшщв, який допомагае !м виражати невдоволення наявною су-сшльно-полгшчною ситуацiею в краíнi, критикувати державш шституцп та вдеологи, мобiлiзовуватись i шдтримувати власний тонус у боротьбi з зовнiшнiми викликами (росiйською агреаею та iн.). Доведено, що висмшючи полiтикiв, украшщ вказують !м на причини свого невдоволення i демонструють, що непо-рушний авторитет мають лише прийнятi в суспiльствi цшносп та вдеали. Звернення до культурно забарв-лених образiв, перетворюе полгшчш карикатури i анекдоти на доступний загалу феномен i сввдчить про самобутшсть полгшчно! культури сучасноИ Украши.
ABSTRACT
The aim of the article is the analysis of the peculiarities of modern political caricatures and anecdotes development as the phenomena of the political culture that shows the social political views in Ukraine of the XXI century and point to the main tendencies in relationships between ordinary Ukrainians and authority representatives Methodology of the research assumes the usage of the structural-functional and problem-logical methods, and also a method of historical analogies which allows systematic research the role of political humour and caricatures as the integral components of the modern Ukrainian political culture. Scientific novelty. For the first time in the article was revealed the important functional role of political caricature and anecdotes as an integral component of the Ukrainian political culture including, as a rule, the cultural aspect of the research. Conclusions. Humour is an integral component of the Ukrainian political culture that helps them to express dissatisfaction with the existing social-political situation in the country, criticize state institutions and ideologies, mobilize and maintain their own tone in the fight against external challenges (russian aggression, etc.). It was proved that by ridiculing politicians, Ukrainians point out to them the reasons for their dissatisfaction and demonstrate that only the values and ideals accepted in society have inviolable authority. Asking to culturally colored images turns political caricatures and anecdotes into a generally accessible phenomenon and testifies to the originality of the political culture of modern Ukraine.
Ключовi словк украшська полгтична культура, полгтична карикатура, полгшчш анекдоти, влада, гро-мадяни, дискурс смiху.
Keywords: Ukrainian political culture, political caricature, political anecdotes, authority, citizens, discourse of laughter (humour discourse).
Постановка проблеми. Полгшчш карикатури та анекдоти - ушкальний на невщ'емний елемент полгшчно! культури, ушверсальний шструмент по-лгшчного дiалогу мiж владою та суспшьством, вь дображення чи реакцiя соцiуму на полгшчну подiю, низку подiй чи персоналш нацiонального або свгто-вого масштабу. Враховуючи цш та завдання, меха-
нiзм впливу на адресатiв i специфiку жанру, полти-чна карикатура мае багато спшьного з полгшчними анекдотами. Важливо зазначити, що потреба у политичному гуморi виникае на тл iсторичних конт-распв, тодi як характер ставлення громадян до по-лiтичноi персони впливае на жанровi особливостi та глибину матерiалу, а риси публiчного iмiджу та
усталеш стереотипи сприйняття виступають свое-рщним плацдармом до створення комiчного. Най-кращим часом для сплеску гумористично! дгяльно-стi е полгтична нестабiльнiсть, при цьому, сам по собi комiчний контент не виникае й не схвалюеться сощумом, якщо люди не мають нагально! потреби обговорювати важливi питання сусшльно-полггач-ного життя. Через те, карикатури та анекдоти - це рефлексивна вщповщь незгодних та пошук поль тично! i сощально! компенсацп як вщносно безпе-чне вивiльнення накопичено! агреси вщносно влади [14].
У випадку з пол1тичною карикатурою йдеться про гiбридний жанр та вторинний полггачний дискурс, занурений у смiхову, розважальну культуру. Це супроводжуеться певним вщступом вщ важли-во! теми за рахунок спецiальних моделей гумористично! побудови тексту та жарпвливо! тональносп подачi матерiалу. Як жанр полшодового тексту по-лтгачна карикатура вирiзняеться когнiтивними метафорами та прецедентними феноменами. При цьому потрiбно враховувати нацюнально-культу-рнi особливосп i чiтке iдеологiчне спрямовання гу-мору [13, p. 65-68].
Анализ остантх досл1джень I публгкацш. Неод-нозначнють та складнiсть штерпретаци полггачно! карикатури та анекдотiв як складових полггачно! куль-тури на сучасному еташ привертають увагу зарубгжних та укра!нських вчених. У цьому ключi хотшося б вiдзначити роботи таких авторiв, як Г. Кайперс [], Дж. Моррiлл [], А. Власюк [1], Г. Воли-нець та С. Альбшовська [2], А. Гурбанська та В. Да-ниленко [3], Н. Зикун [5], Д. 1вашенюк [6], I. Юма-кович [7], Р. Кирчiв [8], Н. Кондратенко [9], Н. Мельник [11], М. Столяр [12] та ш.
Метою статт1 е особливосп розвитку сучас-них полггачно! карикатури та анекдопв, як феноме-нiв пол1тично1 культури, що вщображають суст-льно-полiтичнi погляди в Укра!ш у XXI столгтп та вказують на основнi тенденци у взаеминах мiж ря-довими укра!нцями та представниками влади.
Методи досл1дження. Дослвдження грунту-еться на тез^ що полiтична культура е складним, со-цiокультурним феноменом, який багато в чому за-лежить вiд таких компонентiв як цшносл, мiфи, стереотипи, упередження. Культурне середовище, в якому формуеться полiтична культура, визначае специфшу политично! поведiнки громадян, роботу соцiальних iнститутiв. Тому мехашчне перенесения пол1тичних iнститутiв, прийомiв политично! боро-тьби з одше! держави на iншу, без врахування соць окультурно! спадщини, е неприйнятним, бо поза увагою залишаються архетипи, вдеали, як1 дшть на позасвщомому рiвнi. А звернення до укра!нсько! полггачно! культури на сучасному етапi ^зь призму цiннiсних, нацiонально-психологiчних, практи-чних аспектiв дозволить пояснити мехашзм та осо-бливостi створення полггачного гумору та сатири як невщ'емно! складово! полiтично! культури Укра-!ни. З урахуванням цього, у дослщженш ви-корис-тано структурно-функцiональний та проблемно-ло-гiчний методи, а також метод юторичних аналогiй,
як1 дозволяють системно дослщити роль полггач-них гумору i карикатур в якосп невщ'емних складових сучасно! полггачно! культури Укра!ни.
Виклад основного матер1алу досл1дження. Якщо епоха Ренесансу була багатою на ком1чш зо-браження реальносп, що мютили швидше критику сустльних норм, нгж сатиризацш политики, а Х1Х ст. у £врош взагал називають столптям сатирич-них журнал1в, де карикатури на полггашв сво!х та з шших кра!н публ1кувалися регулярно (що зумов-лено ускладненням взаемин влади i сощуму, а також становления демократичних шституцш, вклю-чаючи популярну пресу), то починаючи з 1990-х рр. полггична карикатура опиняеться на периферп сус-тльно! уваги переважно тому, що зросло значення пол1тичних жарпв та уявлень у комедшних програ-мах на телебаченш, а попм i через 1нтернет, що до-зволяе поширювати ком!чш сюжети за допомогою мультимедшних засоб1в. У ХХ1 столгтп сформува-вся «ирайований» !ндивщ як новий тип рефлексивно! рацюнальносп, стиль життя якого характеризуемся парадоксальним синтезом реального i в1р-туального, серйозного та потшного, що недуже схильний до рецепцп класичних карикатур i гумо-ристичних замальовок. У зв'язку з цим, популяр-ним сьогодш е такий пбридний жанр як демотива-цшш постери (демотиватори), що передбачають зо-браження^люстращю в рамщ, заголовок, набраний великим й др1бним шрифтом текст, котрий розкри-вае щею заголовку. Вони часто набувають рис анекдоту, афоризму чи пароди та, певною м1рою, про-довжують традицш полггачно! карикатури [15, р. 306].
Сучасш полтгачш карикатури характеризу-ються наступним набором тем: полгтичний лщер як особиспсть, полггачний лщер та його полггака, економ1чн1 реформи, передвиборча боротьба, вш-ськов1 конфлжга, тшьова полггака та економжа, ре-путащя кра!ни, виутрiшия политики держави тощо. Особливютю сучасно! полггачно!' карикатури як со-цюкультурного явища е висока динамжа публша-цшно! д1яльност1 окремого видання та автор1в. У деяких кра!нах навпъ е шституцп, як1 документу-ють й вивчають полтгачш карикатури, прим1ром, Центр вивчення полггачно!' граф1ки у в США та Британський арх1в карикатур. М1сце та значим1сть пол1тично! карикатури в сучасному полтгачному дискурс! додатково п1дтверджуе той факт, що з 1922 року присуджуеться Пулгщер1вська прем1я за редакц1йну карикатуру, а також нагорода !нформа-цшного дому Press Gazette «Карикатурист року», яка вручаеться у Великш Британи.
Щоб розкрити особливост1 укра!нсько! поль тично! карикатури потр1бно пор!вняти !! з под1бним жанром в шших кра!нах, беручи до уваги нацюна-льно-культурн1 особливост1, про що вище зазнача-лося, а також розкрити специф1ку укра!нського по-л1тичного гумору в цшому. Останн1й у лшгвопраг-матичному аспект! вир!зняеться «провокативним характером, !рошю та особист!сною адресован!стю мовлення» [9, с. 119], поеднуе у соб! традиц!йн! та !нновац!йн! практики i, якщо брати до уваги сучас-ний культурний прост!р, то, як зазначае М. Столяр,
вирiзняеться плюралiзмом дискусрiв смiху, на гру-нтi яких вщбуваеться «взаемовплив карнавалiзова-но! полiтики та полггазовано! смiхово! культури. З одного боку, це сввдчить про процеси демократиза-ци суспiльства, з шшого - парадоксальним чином, через смiховi практики, демонструе депресивний стан сустльно! сввдомосп» [12, с. 91].
Якщо звертатися безпосередньо до карика-тури, то, на думку Н. Зикун, аналiз сучасних укра-!нських друкованих видань сввдчить про певнi про-блеми з цим жанром, пов'язаш з неформальною цензурою та самоцензурою авторiв i редакторiв, неефективнютю впливу карикатури на громадську думку, коротким життям зображень цього типу в газеп, а також складнiстю роботи в цьому жанрi. При цьому, огляд нечисленних сучасних укра!нсь-ких ЗМ1, що використовують карикатуру, дае тдс-тави авторцi виокремити два и види: власне гумо-ристичну та сатиричну (або полiтичну). У першому випадку йдеться про самостiйне поввдомлення, що супроводжуеться лаконiчними гумористичними дь алогами або реплiками персонаж1в на морально-етичнi чи соцiальнi теми. Другий тип - це карикатура у класичному 11 розумшш, обов'язковою скла-довою яко! е оцшка i критика; вона являе собою шюстрацп до аналiтичних оглядових статей на сус-пiльно-полiтичнi теми (дублюе iнформацiю, позна-чену вербально), поза цим контекстом може отри-мувати дуже широку смислову iнтерпретацiю, ви-конуе сатиричну та експресивну функцп, посилюючу дiевiсть публжаци [5, с. 30].
Дослвджуючи суспiльнi наративи в сучаснш укра!нськш полiтичнiй карикатурi, грунтуючись на аналiзi суспiльно-полiтичних медiаресурсiв «НВ» та «Тиждень.иа» за 2015-2020 рр., Г. Волинець i С. Албiновська наголошують, що основними темами полтгачно! карикатури е персони полтшшв, рефо-рми, корупци, хабарництва, кумiвства, питання вiйни i миру тощо. Репрезентуючи яшсну полгти-чну карикатуру, зазначенi сустльно-полггачш ча-сописи на сайтах оприлюднюють не весь вiзуаль-ний контент: бшьше фото, iнфографiки та малюншв мiститься саме в друкованих тижневиках. Якщо «Укра!нський тиждень» розмiщуе карикатури в рь зних рубриках, то «НВ» мае окрему рубрику «Сатира», де публ^ють карикатури в поеднаннi iз ша-ржовими образами та з лакошчним текстом-щдпи-сом, а також анекдоти, смiшнi ситуаци, як1 трапились iз вiдомими полiтичними персонами свiту та Укра!ни. Пiдсумовуючи, автори зазнача-ють, що на сучасному етапi укра!нська полiтична карикатура е джерелом особливо! шформацп, дете-рмiнована соцiокультурним i полiтичним контекстом, активно залучае шарж, характеризуеться роз-ширенням проблемно-тематичного спектру, водно-час, е потужним iнструментом манiпуляцi! та пропаганди, здатна конструювати новий полтич-ний мiф, впливае на формування аксiологiчних орь ентирiв громадян i може виступати механiзмом на-садження iдеологi! [2, с. 40-42].
Вивчаючи вплив полгтично! у перiод вшсько-вого протистояння на Сходi Укра!ни у 2014-2015
роках, А. Власюк вважае, що вона постае ефектив-ним антиросшським засобом пропаганди у военному конфлжп на Сходi Укра!ни, при цьому, серед головних тем, як пропагують iлюстративнi матерь али - негативний та бридкий образ Володимира Пу-тiна, боротьба укра!нського народу проти кра!ни-агресора; прагнення миру та особлива роль £С у по-дiях, що ввдбуваються на Сходi Укра!ни. «Основна мета таких зображень - це переконати укра!нщв у злочинностi росшського правлiння та необхiдностi перемогти Володимира Путша як основну перешкоду до процвггання укра!нсько! нацi!; сформувати вiдповiдну громадську думку» [1, с. 12].
Загалом, важливим аспектом политичного гу-мору укра!нцiв як невщ'емно! складово! !хньо! по-лiтично! культури е негативне ставлення до роаян та !хньо! влади з позицл несприйняття !х загарбни-цько! полижки та iмперсько! iдеологi!, з позицш по-стколонiально! критики, коли у сввдомосп укра!н-цiв сформувався образ роаян як «пашвно! нацi!, яка захопила укра!нсьш землi й столiттями експлуату-вала й асимiлювала укра!нщв» [3, с. 95]. Саме тому, в умовах повно-масштабно! вiйни Росп проти Укра-!ни, яка розпочалася 24 лютого 2022 р., щлком зро-зумiлим е пафос творчосл укра!нських карикатури-стiв (Ю. Журавель, О. Барабанщиков, О. Гуцол та ш.), яш змальовують аморальний i нелюдський образ Путiна, злочинну, тваринну та варварську сут-шсть росiйських солдат, що, на !х думку, «додае впевненостi укра!нському народу i пiднiмае настрiй ЗСУ».
Те саме стосуеться i укра!нських анекдотiв, ле-вова частка яких присвячена «москалям» й створю-валася впродовж тривалого часу, ввдображаючи су-спiльнi настро! в укра!нському соцiумi. Вони до-сить популярш в Iнтернетi та соцiальних мережах у звуковому та текстовому формат^ допомагають зрозумiти iсторичний характер вщносин мiж двома народами, що мають рiзнi етнiчнi коренi, традицi!, мови та цшносп, а тому росшсько-укра!нська вiйна в свiтлi анекдотичного жанру е цившзацшною вiй-ною м1ж двома свiтами. Враховуючи невтомнi спроби Росi! створити неоколонiальну систему та захопити Укра!ну, де сьогоднiшнi бойовi ду е iн-струментом для досягнення поставлено! цш, то «анекдоти допомагають мобшзувати укра!нське суспiльство й шдтримують його тонус» [3, с. 99], при чому, самi ж рос1яни часто подаються за допо-могою чорного гумору та у гiперболiзованому ви-глядi.
Активне використання етнонiму «москаль», лексем «росiйський солдат» та «великорос (росiя-нин)» почалося у XVП-XVШ ст., коли украшсьш землi увiйшли до складу Росшсько! iмперi!, а тому, якщо говорити про !хне сучасне вживання, то вони набувають вщповщного семантичного наповнення з огляду на еволюцш полiтично! культури, що супроводжуеться глибокими роздумами укра!нцiв про сощальш та морально-етичнi чинники розвитку нацi!. Так виникае негативно маркований фолькло-рний образ, який позначае вояка чужоземно! армi!, що вторглася на територш Укра!ни, та аморального й деструктивного елементу укра!нського сощуму,
котрий, мешкаючи в Укра!ш, шкодить !й iз сере-дини. Йдеться про носi!в «шших», «чужих» цшно-стей, що е неприйнятними для представника укра-!нсько! полiтично! та культурно! традици [11, с. 157].
Взагалi дихотомiя «свш-чужий» займае вагоме мюце в укра!нськ1й мовнiй картинi свиу, де прису-тне загострене ввдчуття власно! «окремшносп» в1д iнших етшчних груп. З цього приводу Р. Кирчiв у працi «Етюди до студш над укра!нсь-ким народним анекдотом» зазначае наступне: «Вони звучать, зок-рема, в сюжетах про взаемини укра!нського селянина, мюького простолюдина з "шородцями"-пред-ставниками iноетнiчних груп населення в Укра!нi i з урядовцями, особливо з функцiонерами низових, мюцевих гiлок влади. Бiнарна опозицiя "ми" i "вони" простежуеться в цих сюжетах на пльки по лшп етнопсихологiчно!, культурно-побутово!, рель гiйно!, мовно! вiдмiнностей, але й нерiдко усввдом-лення соцiально! несумiсностi й опозицшносп» [8, с. 58].
За словами О. Дубчак, в укра!нськ1й мовнiй ка-ртиш свiту опозицiя «свiй-чужий» концептуал1зу-еться в трьох типах вщношень: власне належнос^ / неналежиостi, кровно! пов'язадасп / непов'язано-стi, духовно! спшьносп / вiдмiнностi. Уявлення про «сво!» об'екти в укра!нськ1й мовнiй картиш свiту, що ввдображаеться i на рiвнi полiтично! культури, усталенi як виразно позитивнi або нейтральнi, а ста-влення укра!нцiв до «чужого» е як негативним чи нейтральним, так i позитивним [4, с. 9].
Саме тому, в анекдотах, зокрема й полггачних, як природних проявiв етнiчно! та нацiонально! ме-нтальностi, що спонтанно вiддзеркалюють народш уявлення про добро i зло [7, с. 1], чужинець тракту-еться як ворог, що несе руйнування та неспок1й. Особливо показовим е акцент на орфоешчнш особ-ливостi чужо! мовi (оглушення приголосних) та негативному ставленнi до не!, що створюе контраст з укра!нською i зумовлюе комiчнiсть сприйняття, саме, «Куме, де це ваш собака? - Та я його зарiзав, бо москалям продався. - Як? - Приходжу додому, а вш менi з будки: «Гафф-гафф...», або «Знаеш, як москалi називають наш борщ? - Як? - Пе-ервое. -Повбивав би». У цих прикладах «наявш ще й назва лшгвокультурного типажу "москаль", що е маркером чужинносп, та займенник наше, що вказуе на радне, свое» [6, с. 125-126].
Враховуючи, з одного боку, абсурднють, кари-катуршсть, чорний гумор i гiперболiзацiю анекдоту, що постае ютинною «життестверджуваиою напругою» (I. Тульпе), а, з шшого, етнопсихолопю укра!нцiв, як iнтровертних людей iз сильним вщ-чуттям власного «Я», цшком зрозумiлими вида-ються так1 характерш ознаки укра!нського полiтич-ного анекдоту як консерватизм, невизнання автори-тепв та iнерцiйнiсть як здатнiсть збершати усталенi настанови i цiнностi нацюнального буття. «Висмь юючи пол1тику та полгтишв, навiть незалежно вiд власних полгтичних уподобань, укра!нець завжди залишаеться патрiотом, людиною з почуттям власно! гадносп, зберiгаючи при цьому критичний пог-
ляд на державу: Що таке рай? Це старий англшсь-кий дм, китайська кухня, американська зарплата та укра!нська дружина. Що таке пекло? Це стара ки-тайська фанза, англшська кухня, укра!нська зарплата та американська дружина» [10, с. 59].
Висновки. Отже, у кожнш кра!ш виразно про-являеться соцюкультурна специфiка полiтичних карикатур та анекдопв i Укра!на тут не виключення. Гумор в полiтицi е невщ'емною складовою поль тично! культури укра!нщв, який допомагае !м вира-жати невдоволення наявною суспiльно-полiтичною ситуащею в кра!нi, критикувати державнi шститу-цi! та iдеологi!, мобiлiзовуватись i щдтримувати власний тонус у боротьбi з зовнiшнiми викликами (росiйською агреаею та iн.). Коли йдеться про оць нку пол1тично! елiти, то в укра!нському полггач-ному гуморi та сатирi немае жорстких цензурних заборон, що перетворюе його на дiевий важель ме-ханiзму контролю ршень i дiй влади. Висмшючи полiтикiв, укра!нцi вказують !м на причини свого невдоволення i демонструють, що непорушний авторитет мають лише прийнятi в суспiльствi цшно-стi та вдеали. Звернення до культурно забарвлених образiв, перетворюе полггачш карикатури i анек-доти на доступний загалу феномен i сввдчить про самобутнiсть полiтично! культури сучасно! Укра-!ни.
Лiтература
1. Власюк А. Антиросшська полiтична карикатура в Укра!ш як засiб пропаганди у перюд вшсь-кового протистояння на Сходi Укра!ни у 2014-2015 роках. Масова комушкащя: iсторiя, сьогодення, пе-рспективи. 2015. № 7-8 (6). С. 9-13.
2. Волинець Г.М., Альбшовська С.Ю. Сусш-льнi наративи у сучаснш укра!нськ1й полiтичнiй карикатура Держава та регiони. Серiя: Соцiальнi ко-мунiкацi!. 2020. № 4. С. 38-45.
3. Гурбанська А., Даниленко В. Постколоша-льний погляд на укра!нськ1 анекдоти. Актуальнi пи-тання гумаиiтарних наук. 2021. Вип. 44 (2). С. 94100.
4. Дубчак О. П. Концептуальна опозиц1я «свш»-«чужий» в укра!нськш мовнш картинi свiту: автореф. дис. ... канд. фшол. наук: спец. 10.02.01. Ки!в, 2009. 22 с.
5. Зикун Н. Карикатура в сучасних укра!нсь-ких ЗМ1 i традицп укра!нсько! сатирично! журналь стики. Вiсник Львiвського унiверситету. Сер.: Жу-рнал1стика. 2013. Вип. 38. С. 26-32.
6. 1вашенюк Д.М. До питання про мовнi за-соби смiхотворения в текстах укра!нських анекдо-тiв. Лiнгвiстичнi дослiджения: Зб. наук. праць ХНПУ ш. Г.С. Сковороди. 2017. Вип. 45. С. 123127.
7. Юмакович I. I. Традицшний анекдот у кон-тексп смiхових явищ укра!нсько! культури: дис. ... канд. фшол. наук: спец. 10.01.07; НАН Укра!ни, Шт мистецтвознав., фольклористики та етнологи iм. М. Т. Рильського. Ки!в, 1996. 248 с.
8. Кирчiв Р. Етюди до студш над укра!нським народним анекдотом. Львiв: Iнститут народознавс-тва НАН Укра!ни, 2008. 268 с.
9. Кондратенко Н.В. Гумор в укранському полтгичному дискура. Культура слова. 2019. №91. С. 112-121.
10. Корнева Л. Про деяш типолопчш риси укранського анекдоту. Фшолопчш науки. 2009. Вип. 1. С. 55-61.
11. Мельник Н.Г. Сучасний анекдот про мос-калiв: динашка традици. Лiтератури свiту: поетика, ментальшсть i духовнiсть. 2017. Вип. 10. С. 153164.
12. Столяр М.Б. Сучасна украшська смiхова культура. Вюник Харк1вського нацiонального унь верситету iменi Н.В. Каразiна. Сер.: Теорiя культури i фiлософiя науки. 2020. Вип. 62. С. 86-92.
13. Kuipers G. The politics of humour in the public sphere: Cartoons, power and modernity in the first transnational humour scandal. European Journal of Cultural Studies. 2011. Vol. 14(1). P. 63-80.
14. Morreall, J. Comic Relief: a Comprehensive Philosophy of Humor. Singapore, Wiley-Blackwell Publ. 2009. 209 p.
15. Szpila G. Polish Paremic Demotivators: Tradition in an Internet Genre. Journal of American Folklore. 2017. Vol. 130. P. 305-334.
