CC BY
23
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
®
УДК 616.37-002.1-089:615.384 DOI: 10.22141/2224-0586.6.77.2016.82166
АНАРЮЩЕНКО В.П., КУНОВСЬКИЙ В.В.
Льв/вський нацюнальний медичний унверситет¡мен/ Аанила Галицького, м. Льв/в, Укра'/на
nOAiKOMnOHEHTHi КОЛОТДНО-ППЕРОСМОАЯРЫ РОЗЧИНИ ЯК ЕФЕКТИВНИИ КОМПОНЕНТ ШФУЗМНО1 ТЕРАПП У ХВОРИХ НА ГОСТРИИ ПАНКРЕАТИТ
Резюме. Стаття присвячена одному з найбшьш тяжких та прогностично несприятливих гострих за-хворювань оргатв черевноI порожнини — гострому панкреатиту. Наведет дат доЫдження клжчног ефективностi таролi перфузШнихрозчитв у комплексному хiрургiчному лшуванн хворих ш гострим панкреатитом наранньому етатлжування. Отриматрезультати дозволилизробити висновок, що включения перфузШних розчитв гiдроксiетилкрохмалю у схему корекцПгiповолемiчних порушень сприяе стабышацИ стану пацiентiв, чинить мжроциркулярний ефект та забезпечуеранне вiдновлення перистальтики. Ключовi слова: гострий панкреатит, перфузшнрозчини, гiдроксiетилкрохмаль, мшроциркулящя, перистальтика.
Вступ
Гострий панкреатит (ГП) е одним iз найбшьш тяжких, найскладшших, прогностично несприятливих та часто життево небезпечних гострих захво-рювань оргашв черевно! порожнини [1—3].
Останшми роками спостертаеться помина тен-денцш до збшьшення юлькосп хворих на гострий панкреатит та його ускладнення, що зумовлено не тшьки зростанням захворюваносп, але й покращен-ням дiагностики. У кра!нах Центрально! бвропи [1] захворювашсть на ГП (за останш десять рок1в) коливаеться у межах 10—40 випадюв на 100 000 на-селення, причому захворюванiсть на бшарний панкреатит становить 40—65 %, а панкреатит, зумовле-ний зловживанням алкоголем, — 30—40 % (рис. 1).
Слщ також вщзначити, що кiлькiсть хворих на ГП залишаеться стабiльно високою i не мае тенден-цГ! до зниження, а лiкування супроводжуеться три-валим перебуванням хворих на лiкарняному л1жку i значними фiнансовими витратами [3—5]. Серед широкого кола питань ращонального патогене-тично обумовленого медикаментозного лкування, особливо в першi години вщ моменту надходження хворого, домiнуюче мюце займають два основнi на-прямки — швелювання або повне кутрування бо-льового синдрому та стабiлiзацiя вiтальних функцiй (основних параметрiв водно-електролггного обмiну та гемодинамiчних показникiв) шляхом адекватно! шфузшно! терапп [4—7].
З огляду на вищевказане опрацювання нових пiдходiв до гемодинамiчно! стабшзацп стану хворих на ГП шляхом оптимiзащ! стартово! шфузшно! те-рап!! заслуговуе на безсумшвний науковий i прак-тичний iнтерес.
Мета дослiдження — ощнити клтчну ефектив-HicTb (вплив на мжроциркуляторш порушення) та роль перфузшних розчинiв у комплексному xipyp-гiчномy лiкyваннi хворих i3 ГП на ранньому етат л^вання.
Матер1али i методи
Проведено проспективний aнaлiз pезyльтатiв ль кування вибipковоi групи пацieнтiв i3 ГП (30 оаб), якi перебували в мiськомy спецiалiзованомy пан-кpеатологiчномy центpi на базi клiнiки загально^ xipypгii Львiвського нащонального медичного уш-верситету iменi Данила Галицького у 2015—2016 рр. Вж пащенпв — вiд 42 до 61 року (середнш вiк — 54,1 ± 5,8 року). Жшок було 12 (40 %), чоловтв — 18 (60 %). Дiагноз захворювання встановлювався на пiдставi ощнки pезyльтатiв клiнiчниx, лабора-тоpно-бiоxiмiчниx, променевих (yльтpасоногpафiя, комп'ютерна томогpафiя, pентгеногpафiя) та ш-струментальних (фiбpогастpодyоденоскопiя, вщео-лапароскошя) методiв дослiдження. Тpивалiсть захворювання на момент госшт^зацп станови-ла вщ двох до чотирьох дiб, у бшьшосп пащен-тiв (26; 86,7 %) — двi доби, причому в 4 випадках (13,3 %) вщзначався швидкопрогресуючий розви-ток захворювання.
Адреса для листування з авторами: Куновський В.В. E-mail: redact@i.ua
© Андрющенко В.П., Куновський В.В., 2016 © «Медицина невщкладних сташв», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
Рисунок 1. Захворювансть на гострий панкреатит у кра/нах Центрально/ €вропи
За етюлопчним чинником ГП етанольного ге-незу констатовано в 15 хворих (50 %), бшарно-го — також у 15 пащенпв (50 %). Сшввщношення чоловжи : жшки — 18 : 12, за генезом захворювання: етанольний панкреатит — 14 : 1, бшарний — 4 : 11 вщповщно.
Зпдно з дефшвдею класифжаци Атланта (2012) [6], легкий переби захворювання констатовано у 8 (26,66 %), середньо! тяжкост — у 20 (66,67 %) i тяжкий ГП — у 2 (6,67 %) пащенпв.
Стутнь тяжкостi стану пащенпв оцiнювався з урахуванням загальноклiнiчних та лабораторних критерпв (вираженiсть больового синдрому, блю-вання, тахiкардiя > 100—120 за хвилину, рiвнi артерь ального тиску (АТ), систолiчного АТ (САТ), дiасто-лiчного АТ (ДАТ) i центрального венозного тиску (ЦВТ), добовий дiурез, об'ем циркулюючо! кровi, наявшсть ознак полюрганно! недостатностi).
Стратифiкацiю тяжкост перебiгу панкреатиту проводили з урахуванням таких ознак: вж > 50 ро-кiв; виражений абдомiнальний больовий синдром, стшкий до анальгетично! терапи; тах1кард1я > 120 за 1 хв; САТ < 100 мм рт.ст.; кiлькiсть лейкоцитiв периферiйной кровi > 15 • 109/л; рiвень глюкози в кровi > 10 ммоль/л; коефвдент АСТ/АЛТ < 1; не-прямий бiлiрубiн > 60 мкмоль/л; креатинш кро-вi > 110 мкмоль/л.
З метою стабшзацп стану в першi години вщ моменту надходження всiм пацieнтам проводилась базова медикаментозна терап1я вiдповiдно до за-тверджених стандартiв та протоколiв надання невщ-кладно! медично! допомоги хворим iз гострим панкреатитом [2] та опрацьованих у клшщ локальних протоколiв ведення хворих на ГП.
Уск пацieнтiв за принципом «слшого конверта» було розподшено на двi групи, якi були репре-зентативними за статтю та тяжшстю домшуючо! патологи. До основно! групи вiднесено 16 хворих, у яких лiкувальна програма поряд iз базовою медика-ментозно-iнфузiйною терапieю включала додаткове введення перфузiйного розчину Гекотон зi швид-
кiстю шфузи 5 мл/кг/год (350—400 мл/год, об'емом 400-800 мл/добу).
Порiвняльна група об'еднувала 14 пащентш, компенсац1я гiповолемiчних порушень у яких забез-печувалася призначенням базово! шфузшно! терапи в загальному об'eмi до 2,5 лiтра.
Оскiльки програма шфузшно! пiдтримки у хворих на ГП на фош форсованого дiурезу розрахова-на на введення понад 2-3 л розчишв, додавання коло!дного компонента вважалося доцiльним (ще-альне спiввiдношення кристалощв i колощв ста-новить 3 : 1).
У 15 пащенпв (93,75 %) основно! групи i
12 (85,7 %) — групи порiвняння комплексна ш-тенсивна консервативна шфузшно-медикамен-тозна терапш мала позитивний ефект i сприяла стабЫзацп стану хворого. У двох пащенлв (6,7 %)
13 тяжким перебiгом захворювання у зв'язку з про-гресуванням ГП i розвитком мiсцевих гншно-не-кротичних ускладнень у виглядi парапанкреатиту/ параколiту було здшснено хiрургiчне втручання з використанням мшНнвазивних (iнтервенцiйна сонограф1я i ввдеолапароскошя), традицiйних ла-паротомних хiрургiчних технологш, а також з !х поеднанням.
Вiдповiдно до дизайну дослщження спостере-ження за пацiентами (з ощнкою загального стану хворих та аналiзом лабораторних показникiв) проводилось у три етапи: I — ощнка початкового стану хворого при надходженш у 2-ге хiрургiчне вщдшен-ня (мюький панкреатологiчний центр); II — через 6 годин тсля початку шфузшно! терапи; III — 2-га доба стацюнарного лiкування.
Загальний стан хворих та ефективнють прове-деного комплексного лжування оцiнювали з використанням лабораторних, шструментальних та апаратних методiв динамiчного монiторингу. Особлива увага придшялась контролю за стабшзащею вiтальних функцiй (АТ, частота серцевих скорочень (ЧСС), ЦВТ, погодинний дiурез, сатурацiя кисню (Бр02), добовий дiурез).
Як критерш гемодинам1чно! стабшзацп стану хворого, а також наявност вiрогiдних даних про CTyniHb вираженостi шемп оргашв та систем i вщ-новлення адекватно! перфузи тканин та мжроцир-куляци використовували вивчення характеру мо-торно-евакуаторно! функцп шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та !"! змiн у процес1 шфузшно! терапп. Для отримання вiрогiдних резyльтатiв було вико-ристано метод електромюграфп (i3 застосуванням приладу «ЭГЭГ-01м», Рос1я), який забезпечуе гра-фiчний контроль з комп'ютерним аналiзом скоро-чень рiзних вщддав ШКТ. Дослщження проводили вщповщно до вимог етичного комгтету. Статистич-ну обробку отриманих резyльтатiв здiйснювали за допомогою пакета програм MS Excel 2010. Даш наведеш у вигляд1 M ± m. Статистично в1ропдним вважали значення p < 0,05.
Результати досл1джень та IX обговорення
Загальний добовий розрахований обсяг шфузшно! терат! становив 80 мл/кг на добу в добовому об'ем1 3800 ± 200 мл у кореляцшнш залежност в1д стану хворого на момент госштал1зацп.
У 21 пашента (70 %) при первинному ф1зикаль-ному огляд1 було в1дзначено коливання р1вн1в АТ 1з тенденшею до зниження (127,5 ± 6,9 мм рт.ст. (основна група) i 125,5 ± 6,0 мм рт.ст. (група пор1в-няння)) та тахжардш (104 ± 11 уд/хв i 108 ± 9 уд/ хв в1дпов1дно). Зниження гемодинам1чних показни-к1в (АТ) у поеднанш з даними об'ективного кль шчного огляду (сух1сть слизових та шк1ри, зниження тургору шдшюрно! клгтковини та шк1рно! складки) свщчило про наявшсть гшоволемп. По-годинний д1урез у 18 пац1ент1в (60 %) був значно знижений, аж до анурп в 9 пашенпв (30 %). Явища приховано! гшоволемп та депдратацп у пац1ен-т1в обох груп супроводжувалися проявами гемо-концентрацп (середн1й р1вень гематокриту кров1 48,6 ± 3,8 i 49,4 ± 2,4 в1дпов1дно) та зниженням зна-
чень ЦВТ — 51,9 ± 4,8 мм рт.ст. в основнш групi i 47,6 ± 5,9 мм рт.ст. — у груш порiвняння.
Результати клiнiчних спостережень та проведений мошторинг лабораторних дослщжень дозволили у 86,7 % хворих констатувати вiрогiднi ознаки депдратацп, зменшення тканинно! перфузп з ше-мiею спланхшчно! зони, яю були пiдтвердженi уль-трасонографiчним (УЗД) обстеженням (збiльшення розмiрiв пщшлунково! залози, ознаки постперфу-зiйного пошкодження з виникненням парапанкре-атичних тканинних набряюв, венозного стазу та по-рушення мжроциркуляци).
Проведення медикаментозно! корекцп на ран-ньому етапi лiкування хворих iз ГП дозволило адекватно вщкоригувати описанi вихiднi порушення в переважно! бiльшостi пацiентiв (24; 80 %), проте яюсний характер л^вання залежав вщ компонент-ностi проведено! шфузшно! терапп. В обох групах уже впродовж першо! доби спостерпалася стiйка фiксацiя показникiв центрально! гемодинамжи на нормальних значеннях з !х утриманням протягом усього термiну спостереження. Однак клшчш по-казники системно! гемодинамжи в основнш груш стабшзувались значно швидше (р < 0,05), шж у гру-пi порiвняння (табл. 1)
Повнощнна iнфузiйна терапiя, проведена в пер-шi години вщ моменту госпи^зацп пацiентiв у поеднанш з адекватним знеболюванням хворих, дозволила стабшзувати пацiентiв, що у першу чергу було шдтверджено вiрогiдним (р < 0,05) зниженням частоти серцевих скорочень, а швидкий i тривалий волемiчний ефект спряв покращенню мжроциркуляци та оксигенацп (Бр02).
За даними табл. 2 ми можемо вщзначити бiльш виражену динам^ зменшення ЧСС у хворих основно! групи (iз 104 ± 11 уд/хв до 82 ± 12 уд/хв) на противагу груш порiвняння (108 ± 9 уд/хв i 89 ± 11 уд/хв). Слщ також вiдзначити, що тенден-цiя до зниження частоти серцевих скорочень була бшьш виражена у хворих iз гострим бiлiарним пан-
Таблиця 1. Динамка pißHiß САТ у процес! лкування
Група САТ (мм рт.ст.)
На момент надходження Через 6 год Через 24 год
Основна група (n = 16) 127,5 ± 6,9 145,2 ± 7,2 134,2 ± 5,1
Чоловти (n = 10) 128,2 ± 5,0 147,3 ± 7,9 132,4 ± 7,0
Жшки (n = 6) 121,4 ± 2,6* 136,2 ± 5,2* 126,8 ± 2,4
XBopi з бЫарним панкреатитом (n = 8) 126,4 ± 3,6 134,3 ± 6,9 126,7 ± 3.6
XBopi з етанольним панкреатитом (n = 8) 130,3 ± 7,1* 148,4 ± 8,2* 137,4 ± 7,2
Група пор'вняння (n = 14) 125,5 ± 6,0 142,4 ± 5,1 139,2 ± 4,0
Чоловти (n = 8) 131,2 ± 8,1* 154,3 ± 5,0* 134,3 ± 5,8
Жшки (n = 6) 115,4 ± 4,2 126,2 ± 4,1 123,0 ± 4,2
XBopi з бiлiарним панкреатитом (n = 7) 117,4 ± 4,3 124,3 ± 3,7 124,2 ± 4,2
XBopi з етанольним панкреатитом (n = 7) 138,2 ± 6,1 158,2 ± 3,9 141,3 ± 6,2
Примтка: * — p < 0,05 поpiвняно з моментом госпiталiзацii.
Таблиця 2. Динамка ЧСС у процес'1 лкування
Група Пульс (уд/хв)
На початку шфузм Через 6 год Через 24 год
Основна група (п = 16) 104 ±11* 89 ± 12 82 ± 12*
Чоловти (п = 10) 112 ± 9* 94 ± 15 84 ± 7*
Жшки (п = 6) 102 ± 10* 96 ± 14 76 ± 13*
Хворi з бiлiарним панкреатитом (п = 8) 101 ± 9* 94 ± 15 78 ± 12*
Хворi з етанольним панкреатитом (п = 8) 104 ± 6* 96 ± 13 81 ± 16*
Група пор'юняння (п = 14) 108 ± 9 102 ± 14 89 ± 11
Чоловти (п = 8) 114 ± 3 99 ± 17 88 ± 5
Жшки (п = 6) 100 ± 5 96 ± 12 83 ± 7
Хворi з бЫарним панкреатитом (п = 7) 102 ± 8* 92 ± 13 79 ± 11*
Хворi з етанольним панкреатитом (п = 7) 109 ± 7 97 ± 11 89 ± 10
Примтки: * — p < 0,05 порiвняно з моментом госп1тал1зацИ.
креатитом (група порiвняння) i незалежно вщ ге-незу захворювання у пащенпв основно! групи, що опосередковано вказувало на бшьш швидке шве-лювання штоксикацп.
Загалом комплексна шфузшна терапiя з внут-рiшньовенним введенням волюмокоректорiв у поеднанш з адекватним купiруванням больового синдрому дозволила досягти позитивного кль шчного результату та стабЫзацп стану впродовж першо! доби в 13 пащенпв (86,7 %) основно! групи, в той час як подiбний ефект у груш порiвнян-ня виявлявся лише в 11 оиб (73,3 %).
Використання багатокомпонентного колощ-но-гiперосмолярного розчину Гекотон (основна група) сприяло вiдновленню адекватних водних просторiв органiзму вже впродовж першо! доби стащонарного л^вання. На фонi фiзiологiчних рiвнiв електролiтiв, нормальних значень осмоляр-ностi плазми впродовж усього перюду клiнiчного спостереження за станом хворих рщинний баланс органiзму вiдповiдав фiзiологiчному. Це збiгалося зi зниженням гематокриту до 44,5 ± 2,1 у чоловтв та 39,6 ± 2,1 у жшок на 2-гу добу спостереження i вiдновленням до нормальних показниюв коагу-лограми на 3-тю добу дослiдження. Погодинний дiурез збшьшувався до 0,8 мл/кг/год без медика-ментозно! стимуляцп. Ознаки дегщратацп були вщсутш. За даними УЗД-монiторингу, на п'яту добу в 9 пащенпв (56,3 %) основно! групи вщзна-чено покращення ультрасонографiчно! картини в дшянщ пщшлунково! залози (зменшення розмiрiв головки й тiла залози, вщсутшсть парапанкреатич-ного набряку).
На противагу пащентам основно! групи станом на 2-гу добу спостереження у хворих групи порiвняння рiвень гематокриту залишався пщви-щеним: 47,8 ± 4,6 — у чоловiкiв та 44,7 ± 3,8 — у жшок. За результатами спостережень у пащенпв iз групи порiвняння паралельно було констатовано, що при застосуванш стандартно!
(базово!) шфузшно! терапп були стабшьш по-казники центрально! та системно! гемодинамь ки, однак вщзначалися прояви помiрного локального штерстищального набряку. За даними УЗД-обстежень, на 5-ту добу лiкування вщсутшсть парапанкреатичного набряку та зменшення розмiрiв пщшлунково! залози вiдзначено лише у 6 хворих (42,8 %).
Загалом слщ вказати, що проведена шфузшна терапiя сприяла стабшзацп АТ у бшьшосп пащенпв уже через двьтри години вщ !"! початку. Однак в основнш групi (на фонi шфузп Ге-котону) на 2-гу добу тенденцiя до стабЫзацп гемодинамiчних показникiв (зниження ЧСС — 104 ± 11 уд/хв 82 ± 12 уд/хв; САТ i ДАТ на рiв-нi 134,2 ± 5,1/81,3 ± 11,7 мм рт.ст. вщповщно) була бiльш виражена, н1ж у груш порiвняння (ЧСС — 108 ± 9 уд/хв 89 ± 11 уд/хв; САТ i ДАТ 139,2 ± 4,0/86,0 ± 14,5 мм рт.ст. вiдповiдно).
Наведен результати спостережень дозволяють стверджувати, що штенсивна терап1я (1Т) у хворих основно! групи (з додаванням гщрокаетилкрохма-лю) сприяла оптимiзацГ! кровообiгу та забезпечува-ла стабiлiзацiю АТ у поеднанш з мжроциркулярним компонентом, у той час як базова 1Т забезпечувала вiдновлення лише АТ та венозно! частини мiкро-циркуляторного русла. Даний висновок пщтвер-джували й результати, отримаш при визначеннi ступеня сатурацГ! (через 6 годин вщ моменту завер-шення iнфузiйно! терапп). У хворих основно! групи показник Бр02 становив 97,3 ± 4,2 %, у той час як хворих iз групи порiвняння — 94,2 ± 3,8 %.
Заслуговують на увагу також результати прове-дених електромiографiчних досл!джень з оцiнкою особливостей, стану та характеру моторно-евакуа-торно! функцГ! кишкового тракту у хворих обох груп та монiторингу рентгенолопчно! картини. Про-веденi скринiнговi спостереження показали, що в пащенпв як основно!, так i групи спостереження на момент надходження перистальтичш хвилi шлунка
та дванадцятипало! кишки мали хаотичний, дис-координований характер без чггко! послщовносп та ритму м'язових скорочень, яю не пщдавалися числовому аналiзу (рис. 2). Однак вже через 1,5—2 години тсля закшчення шфузшно! терапп у хворих основно! групи спостерпалося упорядкування пе-ристальтичних м'язових скорочень з !х кiлькiсним зростанням (до 3—4 на хвилину), бшьше вираженою амплiтудою, що свiдчило про покращення пропульсивно! здатностi тонко! кишки (рис. 3).
З третьо! доби до комплексу медикаментозно! терапп було додано препарати з прокшетичними властивостями, яю на фонi шфузшно! терапп спри-яли повноцiнному вщновленню пасажу в 75 % хворих основно! групи (рис. 4).
У хворих з групи порiвняння, незважаючи на активне використання прокiнетикiв, аналопчних результатiв вщновлення пропульсивно! здатностi кишечника вдалося досягти лише на 4—5-ту добу (тривалють затримки у вщновленш перистальтики — 28—36 год).
Вiрогiдних вiдмiнностей за результатами елек-тромiографiчних обстежень пропульсивно! здатнос-т кишечника в пацiентiв обох груп на 5-6-ту добу лiкування виявлено не було (р < 0,05).
Рисунок 2. Граф1чне вдображення скоротливо/ здатност/ верхнх в1ддл1в ШКТ у хворих на ГП на момент госп/тал'/зацн та оглядова рентгенограф1я черевно/ порожнини (картина характерна для па^енлв обох груп)
Отже, додавання до шфузшно! терапп багато-компонентного полпонного коло'щно-гшерос-молярного розчину Гекотон® вщповщно до методики малооб'емно! ресусцитацп (small-volume resuscitation) у хворих i3 ГП супроводжувалося по-зитивним ефектом, який визначався зниженням ЧСС, вщновленням адекватного ступеня сатурацп та покращенням пропульсивно! здатностi кишечника, що i визначае доцiльнiсть використання да-ного препарату в клiнiчнiй практищ
X10093962-5819
he st А/Р,
i; 1/1J
А
У
Emergency Hospital L
Шш i- ■ líiflt*^
DCM / t_in:DCM / Id ID 415 L:650
Рисунок 3. Граф1чне вдображення скоротливо/ здатност/ верхн'/х в1ддш1в ШКТ у хворих основно/
групи та оглядова рентгенографiя черевно/ порожнини (через 1,5-2 години тсля завершення ¡нфуз1йно1 терапп)
i vm
Рисунок 4. Граф1чне вдображення скоротливо/ здатност верхнх вщдш1в ШКТ у хворих основно)' групи (3-тя доба л1кування)
Bиcнoвки
1. Проведення повнощнно! медикаментозно! терапп з компонентом шфузшно! терапп у хворих з гострим панкреатитом на ранньому етат лжуван-ня е клшчно доцiльним i патогенетично обГрунто-ваним.
2. Корекцiя гiповолемiчниx порушень iз вклю-ченням перфyзiйниx розчинiв пдрокаетилкрох-малю сприяе стабшзацп стану пащенпв, мае ви-
ражений позитивний мжроциркулярний ефект та забезпечуе ранне вщновлення перистальтики у да-ного контингенту хворих.
Список л1тератури
1. Дронов О.1. Гострий панкреатит: визначення, принци-пи дiагностики та лжування / О.1. Дронов, 1.О. Ковальська // Здоров 'я Украгни. — 2010. — С. 28-29.
2. Удосконалет алгоритми дiагностики та лжування го-строго панкреатиту: Методичт рекомендацИ МОЗ Украгни, Нацюнальна академiя медичних наук Украгни, Украгнський центр науковог медичног щформаци та патентно-лщензшног роботи. — К., 2012. — 80с.
3. Диагностика и лечение острого билиарного панкреатита / С.Г. Шаповальянц, А.Г. Мыльников, С.Ю. Орлов [и др.]// Анналы хирургической гепатологии. — 2009. — Т. 14, № 1. — С. 29-33.
4. Chappell D., Jacob M, Hofmann-Kiefer K. et al. Rational Approach to Perioperative Fluid Management // Anesthesiology. — 2008. — Vol. 109, № 4. — P. 723-740
5. Banks P. Practice Guidelines in Acute Pancreatitis/ P. Banks, M. Freeman //American J. Gastroenterology. — 2006. — Vol. 101. — Р. 2379-2400.
6. Beger H. Severe acute pancreatitis: Clinical course and management /H. Beger, B. Rau// World J. Gastroenterology. — 2007. — Vol. 13, № 38. — P. 5043-5951.
7. Is there any connection between bile outflow obstruction and laparoscopic signs of necrotizing pancreatitis in patients with acute biliary pancreatitis/ A. Epshteyn, S. Dynkov, B. Duberman [et al.]// Pancreatology. — 2010. — Vol. 10. — P. 364 (abstract).
Отримано 12.10.16 ■
Андрющенко В.П., Куновский В.В.
Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, г. Львов, Украина
ПОЛИКОМПОНЕНТНЫЕ КОЛЛОИДНО-ГИПЕРОСМОЛЯРНЫЕ РАСТВОРЫ КАК ЭФФЕКТИВНЫЙ КОМПОНЕНТ ИНФУЗИОННОЙ ТЕРАПИИ У БОЛЬНЫХ ОСТРЫМ ПАНКРЕАТИТОМ
Резюме. Статья посвящена одному из наиболее тяжелых и прогностически неблагоприятных острых заболеваний органов брюшной полости — острому панкреатиту. Приведены данные исследования клинической эффективности и роли перфузионных растворов в комплексном хирургическом лечении больных с острым панкреатитом на раннем этапе лечения. Полученные результаты позволили сделать вывод, что включение
перфузионных растворов гидроксиэтилкрахмала в схему коррекции гиповолемических нарушений способствует стабилизации состояния пациентов, оказывает микроциркулярный эффект и обеспечивает раннее восстановление перистальтики.
Ключевые слова: острый панкреатит, перфузионные растворы, гидроксиэтилкрахмал, микроциркуляция, перистальтика.
Andriushchenko V.P., Kunovskyi V.V.
Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi, Lviv, Ukraine
MULTICOMPONENT HYPEROSMOLAR COLLOIDAL SOLUTIONS AS AN EFFECTIVE COMPONENT OF INFUSION THERAPY IN PATIENTS WITH ACUTE PANCREATITIS
Summary. This article deals with one of the most severe and prognostically adverse acute abdominal diseases — acute pancreatitis. The data of the study on clinical efficacy and the role of perfusion solutions in the comprehensive surgical treatment of patients with acute pancreatitis at the early stage of therapy. The findings made it possible to conclude that the inclusion
of perfusion solutions of hydroxiethyl starch in the correction scheme in hypovolemic disorders contributes to stabilization of patients' condition, has a microcirculatory effect and provides early recovery of peristalsis.
Key words: acute pancreatitis, perfusion solutions, hydroxi-ethyl starch, microcirculation, peristalsis.
