CC BY
97Підготовка дітей з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі - крок до духовності та гуманізму
Долинний Ю.О.
Донбаська державна машинобудівна академія
Анотації:
Розглядається напрямок духовності та гуманізму в педагогічній роботі з підготовки дітей, які мають обмежені можливості до навчання в загальноосвітній школі. Розкривається провідна роль держави та педагогічного працівника в процесі підготовки дитини з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі, духовний та гуманістичний напрямок такої роботи. Представлено низка положень гуманістичної педагогіки, які необхідно враховувати в процесі навчання і виховання дітей. Їх застосування дозволяє виявити та розвити творчі здібності дитини, підготовити дитину до навчання в загальноосвітніх установах.
Ключові слова:
діти, обмежені можливості, освіта, духовність, гуманізм, виховання.
Долинный Ю.А. Подготовка детей с ограниченными возможностями к обучению в общеобразовательной школе - шаг к духовности и гуманизму. Рассматривается направление духовности и гуманизма в педагогической работе по подготовке детей, которые имеют ограниченные возможности к обучению в общеобразовательной школе. Раскрывается ведущая роль государства и педагогического работника в процессе подготовки ребенка с ограниченными возможностями к обучению в общеобразовательной школе, духовное и гуманистическое направление такой работы. Представлено ряд положений гуманистической педагогики, которые необходимо учитывать в процессе обучения и воспитания детей. Их применение позволяет выявить и развить творческие способности ребенка, подготовить ребенка к обучению в общеобразовательных учреждениях.
дети, ограниченные возможности, образование, духовность, гуманизм, воспитание.
Dolinnyj U.A. Preparation of children with the limited possibilities to tutoring in a comprehensive school - a step to spirituality and humanism. The
direction of spirituality and humanism in pedagogical operation on preparation of children with the limited possibilities to tutoring in a comprehensive school is considered. The leading part of the state and the pedagogical worker is uncovered during preparation of the child with the limited possibilities to tutoring in a comprehensive school, a spiritual and humanistic direction of such operation. It is introduced a line of provisions of humanistic pedagogics. They are necessary for taking into account during tutoring and education of children. Their application allows to reveal and develop creative abilities of the child, to prepare the child for tutoring in general educational establishments.
children, limited possibilities, education, spirituality, humanism, education.
Вступ.
В останні роки значно зростає кількість дітей з особливими потребами, які у продовж всього життя потребують соціальної та державної допомоги. За даними ЮНЕСКО, ще у 1977 році на земній кулі визначалось біля 450 млн. людей, що мають психофізичні вади в розвитку. У 1983 році цей показник значно збільшився до 514 млн. та на початку третього тисячоліття наблизився до 680 млн. За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожна десята дитина з’являється на світ із значними фізичними або інтелектуальними відхиленнями. Такі діти, як і діти які не маю відхилень у розвитку повинні мати змогу йти по шляху самовизначення та самовдосконалення, а їхнє соціальне життя повинно оптимально наближатися до життя повноцінної людини. Для досягнення цієї мети особливу увагу слід приділяти дітям з особливими потребами саме дошкільного віку, адже допомога в ранньому дитинстві здатна вирішити значну долю проблем, які неможливо буде розв’язати пізніше.
Велике значення у подальший освіті та соціалізації дитини з обмеженими можливостями набуває підготовка таких дітей до навчання, отримання ними середньої та вищої освіти. Особливо це стосується коли йдеться мова про підготовку дитини з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі. Такий напрямок педагогічної роботи на сучасному етапі розвитку нашої країни має актуальний, духовний та гуманний напрямок саме тому, що діти з обмеженими можливостями у більшості своєму, отримують середню освіту в спеціалізованих установах та інтернатах закритого типу. Але такий досвід педагогічної роботи, не завжди ефективно впливає на майбутню життєздатність дитини з вадами в розвитку у сучасному середовищі, на успішну адаптацію її у сус© Долинний Ю.О., 2009
пільстві. Міжнародна і вітчизняна практика свідчать, що на зміну ізольованому від суспільства вихованню дітей з обмеженими можливостями повинно прийти інтегроване в загальноосвітньому просторі навчання та виховання [7, 9, 13].
Для організації та впровадження у навчальний процес дитячих закладів роботи в напрямку підготовки дітей з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі Державна політика України веде постійні перебудови в галузі навчального процесу. Одним із кроком духовності та гуманізму держави по відношенню до дітей з вадами виступає напрямок впровадження у практику навчального процесу інклюзивного виховання таких дітей в загальноосвітньому просторі.
Гуманне та духовне ставлення держави по відношенню до дітей з обмеженими можливостями постійно втілюється в її законодавчій базі, фінансовій підтримці, педагогічній та медичній допомозі [3-5].
Питанню інтегрованого навчання та виховання дітей з обмеженими можливостями приділяли увагу численні фахівці в галузі соціальної, корекційної, спеціальної педагогіки, дефектології: Л. Аксьонова, В. Бондар, Є. Бондаренко, М. Веденіна, М. Власова,
0. Глоба, В. Григоренко, П. Горностай, М. Єфіменко,
1. Звєрєва, Г. Іващенко, Г. Коберник, Є. Кожевнікова, М. Козленко, Г. Лактіонова, В. Лапшин, В. Липа, Г. Мерсіянова, М. Певзнер, Б. Пузанов, М. Сіньов, О. Усанов, Л. Чістовіч.
Велика кількість робіт присвячена реабілітації дітей з обмеженими можливостями в спеціальних закладах (Л. Алексєєва, Г. Герцен, Т. Зикова, Г. Іващенко, Д. Комсов, О. Лобенко, В. Ляшенко, О. Панов, М. Плоткін, Б. Шапіро та ін.).
Сучасні автори приділяють велику увагу духовності та гуманізму, розкривають гуманістичний напрямок
педагогічної роботи фахівців усіх напрямків сучасної педагогіки, що стосується роботи з дітьми, що мають обмежені можливості в розвитку [7, 8, 10, 12].
Філософську концепцію гуманізму, ідеї духовного та гуманістичного виховання в своїх численних роботах розглядали такі науковці, як Ш. Амонашвілі, Г. Батищева, Е. Бондаревска, Б. Бітінас, В. Володько, К. Гавріловец, Б. Гершунский, Е. Петрушкова та ін [1, 6, 13].
Основний орієнтир духовності та гуманізму державної політики України стосовно дітей з обмеженими можливостями відтворюється у прийнятті указів і законів, постанов і положень Верховної ради і Кабінету Міністрів України, які спрямовані на всебічний захист дитини та дитини з обмеженими можливостями (Декларация о правах инвалидов, Закон України ,,Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам”, Закон України ,,Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Закон України ,,Про психіатричну допомогу”).
Однак, незважаючи на такий широкий спектр досліджень у галузі педагогічних наук, державних законопроектів залишається не досконалою проблема підготовки дітей дошкільного віку з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі, відсутні вітчизняні методичні розробки, які дозволили б надавати допомогу дітям з вадами в розвитку дошкільного віку та їх сім’ям, починаючи одразу ж після виявлення патології за місцем проживання без відриву цієї дитини від сім’ ї.
Робота виконана за планом НДР Донбаської державної машинобудівної академії.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи:
1). Розкрити напрямок духовності та гуманізму держави та педагогічного працівника в роботі, яка стосується підготовки дітей з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі.
2). Аргументувати провідну діяльність держави і педагога в напрямку підготовки дітей з обмеженими можливостями до навчання.
Завдання дослідження:
- проаналізувати спеціальну літературу, яка стосується напрямку духовності та гуманізму держави та освіти в роботі по підготовки дітей з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі;
- розробити ряд гуманістичних положень, які необхідно враховувати в процесі навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями.
Методи дослідження: - теоретичний аналіз літературних джерел.
Результати дослідження.
Проблема дітей з обмеженими можливостями все більше і більше привертає увагу держави і суспільства. Це пов’язано в першу чергу з тим, що показник інвалідності на Україні має стійку тенденцію до зростання. Особливе значення при такій тенденції має напрямок по підготовки дітей з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі.
Саме цьому напрямку особливе значення приділяє держава та суспільство України. Це відтворюється, як на політичному, законодавчому, економічному, медич-
ному та на освітньому рівнях:
1). Утворення міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства при Верховній раді.
2). Утворення державного комітету молодіжної політики, спорту та туризму, міністерство освіти та науки України при Кабінеті Міністерств.
3). Удосконалення нормативно-правової база захисту дитинства (прийняття понад 100 указів та законів Президента, постанов та положень Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, спрямованих на всебічний захист дитини з обмеженими можливостями - у педагогічному, медичному, правовому, політичному, економічному, екологічному рівнях [3-5].
Перш за все, такий напрямок держави передбачає доступність високоякісної середньої та вищої освіти; впровадження системи державної підтримки для отримання вищої та середньої спеціальної освіти, наявності всебічного розвитку духовності, повноцінного життя дитини з обмеженими можливостями.
Особисту увагу питанню підготовки дітей з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі на Україні почали приділяти після отримання Україною статусу незалежної держави (1991 рік). Україна, як незалежна і демократична держава, ратифікувала прийняті на міжнародному рівні такі документи, як „Конвенція ООН про права дитини”, ,,Стан-дартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів”. Актуальність та необхідність соціально-правового забезпечення рівних можливостей для дітей з обмеженими можливостями їх потреб підтверджені Законом України ,,Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Згідно цього закону дитина з обмеженими можливостями, має отримати індивідуальну реабілітаційну програму.
Цей період відмічається особистими змінами у відношенні до утворення та удосконалення нових законів про права дитини, про охорону дитинства, про розвиток освіти в Україні, Закони України про дошкільне навчання .
Закон України ,,Про освіту” (1991р.) наголошує, що „Освіта в Україні ґрунтується на засадах духовності, гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами”, й закріплено конституційним правом кожного громадянина України на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах, без будь-яких обмежень. При чому Кабінет Міністрів України забезпечує: доступність високоякісної середньої та вищої освіти для всіх категорій населення; впровадження системи державної підтримки для отримання вищої та середньої спеціальної освіти; створення та розвиток національної науково-дослідної та освітньої мережі, що забезпечує взаємодію науково-освітніх установ України і Європи.
Посилаючись на базовий документ Організації Об’єднаних Націй спрямованого на захист та права дітей на державному рівні розробляються та стверджуються національна програма „Діти України”, стверджується Закон України „Про охорону дитинства”, у 1994 році виходить „Концепція національного виховання”, у 1996 році Україна прийняла власну національну програму „Діти України”.
У складному комплексі проблем суспільного роз-
витку України, як незалежної держави, стрижневим напрямком виступає демократизація і гуманізація всіх сфер життя і діяльності громадян обмеженими можливостями. Проте якщо демократичні перетворення поступово здобувають стійкий необоротний характер, то стан гуманізації, правового і соціального захисту, збереження здоров’я, всебічного і гармонійного розвитку дітей з обмеженими можливостями відстає.
Велике значення в напрямку духовності та гуманізму приділяють увагу педагоги, психологи, філософи, які працюють з дітьми маючих обмежені можливості. Вчені-педагоги наголошують на тому, що дитина з обмеженими можливостями при навчанні в загальноосвітній школі постійно повинна відчувати себе в атмосфері любові і доброзичливості.
Всі педагогічні працівники ведуть дуже важку щоденну роботу по вихованню дітей і підлітків з обмеженими можливостями у різних освітніх установа. Вся робота педагогів направлена на те, щоб діти з вадами в розвитку ще в ранньому віці могли максимально розвинути свої природні здібності без відриву від сім’ї і в подальшому своєчасно та найбільш повно інтегруватися у сучасне середовище (В. Бондар, Г. Герцен, З. Горинова, Н. Заверико, О. Калижнюк, А. Капська, В. Ляшенко, А. Маллер, Г. Онтонюк) [7, 9, 11].
Гуманізм педагогічної роботи виступає як світогляд, основними принципами якого є любов та турбота про дітей, повага людської гідності. В процесі розвитку гуманістичної педагогіки закладено ряд положень, які необхідно враховувати в процесі навчання і виховання дітей маючих обмежені можливості:
- створення освітньо-виховного середовища, спрямованого на розвиток активності дітей з обмеженими можливостями щодо підготовки до навчання в загальноосвітній школі;
- створення емоційно стимулюючої середи конструктивних міжособистісних відносин у класі в процесі навчання та виховання;
- впровадження освітніх програм, які максимально розвивають потенціал та творчі здібності дітей маючих обмежені можливості;
- на основі впровадженої програми підготовки дитини з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі організувати та здійснити заходи щодо психолого-педагогічного супроводу цих дітей та членів їх сімей скоординованими зусиллями спеціалістів (психологів, дефектологів, інструкторів ЛФК, соціальних працівників);
- заохочення ініціативи дітей з обмеженими можливостями у навчально-виховному процесі;
- спільне обговорення учителем та дітьми проблем пізнавального процесу і способів його оцінки;
- педагогічна робота повинна ґрунтуватися на комплексному, особистісно-орієнтованому підході щодо надання соціальної, психологічної, педагогічної, медичної допомоги дітям з обмеженими можливостями та юридичної допомоги батькам таких дітей і членам їх сімей;
Такий ряд положень гуманістичної педагогіки, який необхідно враховувати в процесі навчання і виховання дітей маючих обмежені можливості дозволяє використовувати різні форми навчальної роботи, виявити та розвити творчі здібності такої дитини, підготовити дитину з вадами в розвитку до навчання в загальноосвітніх установах, а в подальшому при можливості отримати середню та вищу загальноосвітню освіту. Висновки.
Дитина з обмеженими можливостями, це особлива людина із своїми поглядами, своїми бажаннями, своїм самопочуттям людської гідності. Діти з обмеженими можливостями, які не маю відхилень у психічному розвитку, повинні отримувати повноцінну загальну освіту, а їхнє соціальне життя повинне оптимально наближатися до життя повноцінної людини. Саме такому гуманному напрямку придає перевагу державна політика України та Міністерство освіти.
Завдяки гуманному та духовному напрямку державної політики України у продовж 18 років незалежності впроваджується у життя базова доктрина Організації Об’єднаних Націй спрямованої на захист та права дітей, їхньої соціальної інтеграції у сучасному середовищі.
Розглянутий напрямок роботи держави та освіти потребує постійного удосконалення законодавчої бази та шкільної програми. Така політика спонукає педагогів-новаторів до створення та впровадження найбільш результативних програм підготовки та розвитку дітей дошкільного вику з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітніх установах.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем підготовки дітей з обмеженими можливостями до навчання в загальноосвітній школі.
Література
1. Гавриловец К.В. Гуманистическое воспитание в школе. / К.В. Гавриловец. - Мн.: Полымя, 2000. - 128 с.
2. Декларация о правах инвалидов // Права інвалідів в Україні. - К.: Сфера, 2002.- С. І3-14.
3. Закон України ,,Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам” // Права інвалідів в Україні. - К.:
Сфера, 2002. -С.56-64.
4. Закон України ,,Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”// Права інвалідів в Україні. - К.: Сфера, 2002. -С.165-169.
5. 3акон України ,,Про психіатричну допомогу”. Відомості Верховної Ради (ВвР). -2000. -№19. - С.І43.
6. Кабуш В.Т Система гуманистического воспитания школьников./ В.Т. Кабул. - Мн.: Полымя, 2000. - 208 с.
7. Капська А. І. Соціально-педагогічна діяльність як умова соціалізації особистості // Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навчально-методичний посібник. / А. І. Капська. - К.: УДЦССМ, 2001. - 220 с.
8. Коломинский Я. Л. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. / Я. Л. Коломинский, Е. А. Панько. — М.: Просвещение, 1988. — С. 190.
9. Маллер А. Р. Социальное воспитание и обучение детей с отклонениями в развитии: Практическое пособие. / А. Р. Маллер. -М.: АРКТИ, 2000. - 124 с.
10. Міщик Л. І. Соціальна педагогіка: Навч. посіб. / Л. І. Міщик. -К.: ІЗМН, 1997. - 140 с.
11. Новиков А. М. Российское образование в новой эпохе. / А. М. Новиков. — М.: Эгвес, 2000. - 200 с.
12. Рожков М.И. Организация воспитательного процесса в школе. / М.И. Рожков, Л.В. Байбородова. - М., 2000. - 200 с.
13. Сманцер А.П. Гуманизация педагогического процесса в современной школе: История и современность. / А.П. Сманцер, Л.В. Кондратова. - Мн.: «Бестпринт», 2001. - 308 с.
Надійшла до редакції 31.08.2009р. Долинний Юрій Олексійович [email protected]
