CC BY
10Introduction to the science of language. Russian language. General information. Lexicology of the modern Russian literary language. Phonetics. Graphics and spelling / L. L. Kasatkin, L. P. Krysin, M. R. Lviv, T. G. Terekhova; Edited by L. Yu. Maksimov. - M. : Pros-veshchenie, 1989— - 287 p. 1989
6. Krysin L. P. About the Russian language of our days. // The changing language world. Perm, 2002.
7. Krysin L. P. Ibid.
8. Ozhegov S. I., Shvedova N. Yu. Explanatory dictionary of the Russian language. Moscow, 2003.
9. Sepir E. Selected works on linguistic and cultural studies. / / Publishing group "Progress", "Univers". Moscow, 1993 (pp. 173-174).
10. Uspensky B. A. Selected works. Volume II. / / Language and culture. Gnosis. Moscow, 1994 (p. 277).
11. Do foreign words enrich the Russian language? URL : https://wciom.ru/analytical-re-views/analiticheskii-obzor/russkii-jazyk-razvitie obo-gashchenie-rasprostranenie. (Accessed : 13.04.2021)
QUESTIONS ABOUT SYNONYMY WITHIN THE REALIZATION OF NOMINATES OF COMPLEX
TYPE
Bondarieva O.
graduate student of the Department of World Literature and Russian Linguistics
Lugansk National University of Taras Shevchenko 92703, Luhansk region, Starobelsk, pl. Gogol, 1 https://orcid.org/0000-0001-8114-1099
ПИТАННЯ ПРО СИНОН1М1Ю В МЕЖАХ РЕАЛ1ЗАЦП НОМ1НАТЕМ КОМПЛЕКСНОГО
ЗРАЗКА
Бондарева О.
астрант кафедри ceimoeoï лтератури та росшського мовознавства Луганського нацiоналъного утверситету iMeHi Тараса Шевченка
https://orcid.org/0000-0001-8114-1099
Abstract
The problem of belonging of language units to a certain nominative or structural class appears to be crucial in the field of theoretical linguistics. A comprehensive definition of the status of a language unit depends on its comprehensive structural and semantic analysis. The aim of the research is to determine the parameters of synonymous relations within the nominates of the complex sample, which will help to describe the semantic-formal characteristics of the nominates as language invariants. Achieving the goal is due to the following tasks: 1) to determine the status of the studied units; 2) determine which units can embody synonymous relationships; 3) establish the reasons for the possibility / impossibility of certain units to be synonymous. Research methods and techniques. The study used a number of adequate methods: the method of continuous sampling for the accumulation of factual material; methods of distributive analysis for differentiation of concepts; methods of structural analysis to determine the status of the studied units and, therefore, their ability to paratactic relations.
Анотащя
Проблема уналежнення мовних одиниць до певного номшативного чи структурного класу постае над-важливою у цариш теоретично! лшгвютики. У контекст комплексного опису основноГ одинищ мови значимою постае Г! залежшсть ввд вибору тдходу до щентифшацп мовних iнварiантiв. Ввд адекватного ви-значення статусу мовноГ одинищ залежить ГГ всебiчний структурний та семантичний аналiз. Метою досль дження е визначення параметрiв синонiмiчних вщношень у межах номшатем комплексного зразка, що сприятиме опису семантико-формальних характеристик номшатем як мовних iнварiантiв.
Keywords: invariant, nominatheam, modification, doublet, synonymy, synonym.
Ключовi слова: iнварiант, номшатема, модифжащя, дублет, синошмгя, синошм.
Вступ. Проблема уналежнення мовних одиниць до певного номшативного чи структурного класу постае надважливою у цариш теоретично! лшгвютики. У контексп комплексного опису основно! одинищ мови значимою постае ïï залежшсть вщ вибору тдходу до вдентифжацп мовних шварь анпв. Вщ адекватного визначення статусу rieï чи rieï одинищ залежить ïï всебiчний структурний та семантичний аналiз.
Отже, питання про статус лшгвальних одиниць мае два шляхи його виршення, що вплю-ються в словоцентричнш та несловоцентричнш парадигмах. Прибiчники першо! з них схильш вва-жати слово головною номшативною одиницею. Несловоцентричний шдхвд до вивчення мовних елеменпв започаткував I. О. Бодуен де Куртене у свош робот «Мова та мови». Сутнють цього тдходу полягала в послвдовному видшенш синтетич-
них елеменпв мови з аналтшчних. Згодом Л. Блум-фiлд сформулював сутнiсть несловоценгричного шдходу, який визначив основними елементами мови одиницi, названi ним формами. При цьому мiнiмальною формою за його концепщею вважа-лася морфема. Д^ послiдовно видiлялися слово, словосполучення та речення.
Несловоцентрiчний пiдхiд пропагував також А. П. Загнiтко, який вважав, що «основна функцiя словосполучення - номшативна» [1, с. 53]. За ще! думки «комбшащя ^в i словосполучення репре-зентують вже з'еднання деяких окремих значень-сигшфжапв, внаслiдок чого утворюеться нова номшативна одиниця, iдентифiкацiя i розумшня яко! грунтуеться на адекватному вщтворенш деяко! реально! едностi предмепв, явищ та !х властивостей (поеднання предмета i ознаки, поеднання предмета, поеднання дiй тощо)» [2, с. 123].
Ми дшшли висновку, що слово е зовсiм не ба-зовим, а скорiше формальним рiзновидом номша-тивних одиниць. Тому визначення основно! номь нативно! одинищ виглядае видiленням одиницi, яка мае номшативну функцiю.
Базовими рiзновидами номшативних одиниць можна вважати наслвдки мовно! номшацп (слова-синтагми, глоси синтетичш й аналiтичнi, модифь кацп вщповвдних номiнантем), а базовою одини-цею мовно! номшацп - номiнантему, що е шшою назвою мовного iнварiанта.
Номiнативний iнварiант е абстрактною одини-цею, яка е «вiдволiченою ввд всiх сво!х реалiзацiй, яка постае чимось загальним, що в тш чи тiй мiрi присутне в низщ однорiдних конкретних одиниць, що мають статус !! варiантiв чи дублепв» [3, с. 47]. Iнварiант завжди представлений сво!ми модифша-щями.
Визначення тотожностi iнварiанта спираеться на так1 критерп: 1) номiнатема як мовна одиниця здатна мютити безлiч диференцiювальних принци-пiв, що не порушують уявлень про !! еднють; 2) но-мiнатема реально функцюнуе в мовленнi в однiй зi сво!х модифiкацiй - дублетiв, тому модиф^вання номiнатеми е формою Г! юнування; 3) тотожнiсть номiнатеми передбачае дублетне модифiкування, яке полягае в повнш семантичнiй iдентичностi протиставлених одиниць; 4) семантико-грамати-чна цiльнiсть номшатеми, тобто сукупнiсть потен-цiйно властивих !й текстових i мовленневих реаль зацiй конкретно! номiнатеми.
Згiдно з пропонованою теорiею видiляемо номшатеми з домiнантою-словом (тобто тi, де пер-винна номiнацiя ввдбулася словом) та номшатеми з домшантою-словосполученням (п, де первинна номiнацiя вiдбулася словосполученням).
Як структурнi рiзновиди номiнатеми зi словесною домiнантою розумiемо ва семантично тото-жнi одиницi, що ототожнено на рiвнi слова, як-от: 1) безпосередньо слово у вах його контекстах, де його семантика е екивалентною йому самому; 2) сполучення повнозначного слова з прийменником; 3) слово, поширене залежною повнозначною лексемою, яка виконуе функщю семного конкретиза-тора.
Структурнi рiзновиди номшатеми з домшантою-словосполученням е ва семантично тотожш одиницi, що ототожнено на рiвнi словосполучення, як-от:1) щоматизоване словосполучення, тобто колокацiя, яку розумшть як «лексико-семантич-ний тип словосполучення, що за своею внутрш-ньою семантичною структурою знаходиться м1ж в№ним та фразеологiчним сполученням» [4, с. 97]; 2) фразеолопзоване словосполучення, появу якого зумовило щоматизоване словосполучення i яке е постiйним i вщтворюваним вживанням «в№-ного сполучення слв не в прямому, а в узагальне-ному, образно-переносному значеннi» [5, с. 92]; 3) сполучення зi службовим словом та аналiтичнi ле-ксико-граматичнi варiанти; 4) унiвербалiзований екивалент словосполучення, тобто слово, що з'явилося внаслщок вербального модифiкування словосполучення, е тотожним словосполученню в лексико-граматичнiй системi координат, а значить, демонструе тотожшсть лексичного, граматичного значень та синтаксично! функцп.
Четвертий рiзновид номiнатеми мае таку ти-пологiю: 1) вербальна реалiзацiя номiнатеми, що з'явилася внаслвдок елiптично! трансформацп словосполучення в слово (а) елштема - залежне слово, б) елiптема - головне слово, в) елштичний ут-верб); 2) вербальна реалiзацiя номiнатеми, що з'явилася внаслщок композитно! компресi! словосполучення (а) абревiатура, б) формальний комп-ресив, в) компресивний ушверб тощо).
Метою дослвдження е визначення параметрiв синонiмiчних ввдношень у межах номшатем комплексного зразка, що сприятиме опису семантико-формальних характеристик номшатем як мовних iнварiантiв. Досягнення мети зумовлено виконан-ням таких завдань: 1) з'ясувати статус дослщжува-них одиниць; 2) визначити, яш одиницi можуть втiлювати синонiмiчнi зв'язки; 3) встановити причини можливосп / неможливостi тих чи тих одиниць бути синошмами.
Методи та методики дослщження. У досль дженнi використано низку адекватних тематищ методiв: метод сущльно! вибiрки для накопичення фактичного матерiалу; методика дистрибутивного аналiзу для диференцiювання понять; методика структурного аналiзу для визначення статусу дос-лiджуваних одиниць i, у зв'язку з цим, !х здатносл до паратактичних вiдношень.
Результати та дискусп. З'ясовано, що одини-цею у функцп номiнацi! може бути не лише слово, як це проповщуе теор1я словоцентризму. Таку оди-ницю розглядаемо як певний iнварiант, що мае характеристики слова та його форм або характеристики словосполучення та його форм вщповвдно. Значущими чинниками видiлення мовного iнварiа-нта е його номшатившсть та семантико-грамати-чна тотожнiсть всiх його форм рiзно! структури.
Отже, вiн е абстрактною одиницею, який ввд-волiчений вiд «вах сво!х реалiзацiй, який постае чимось загальним, що в тш чи тш мiрi присутне в низщ однорвдних конкретних одиниць, що мають статус и варiантiв чи дублетiв» [3, с. 47]. Iнварiант
завжди представлений сво!ми реалiзацiями (дублетами, глосами, формами, репрезентантами, моди-фiкацiями).
Рашше Н. В. Дьячок [6, с. 93-98] виокремила шють структурних титв мовних iнварiантiв, що комплексно зреатзовуються в усному та писем-ному мовленнi: 1) словосполучення + абревiатура + елiптичний унiверб; 2) словосполучення + композит + елштичний ушверб; 3) словосполучення + словосполучення юкстапозитно -абревiатурного зразка + елштичний ушверб; 4) словосполучення + елштичний ушверб + елштема (головне слово) + композит; 5) словосполучення + елштичний ушверб + елштема (залежне слово); 6) словосполучення + композит абревiатурного зразка + абревь атура + елштичний ушверб.
Наш попередш розвщки стали тдставою для видшення ще восьми титв комплексного предста-влення номiнатеми з домшантою-словосполучен-ням: 1) словосполучення + композит абревiатур-ного зразка + елштичний ушверб + елштема (головне слово) + абревiатура; 2) словосполучення + композит абревiатурного зразка + елштема (головне слово); 3) словосполучення + елштичний ушверб + абревiатура + компресивний ушверб; 4) словосполучення + композит + елштема (головне слово); 5) словосполучення + елштичний ушверб + композит абревiатурного зразка + елштема (головне слово); 6) словосполучення + елштичний ушверб + абревiатура + елштема (залежне слово); 7)
1)электрическая печь
4
(элекропечь, электричка)
словосполучення + словосполучення юкстапози-тно-абревiатурного зразка + елштичний ушверб + елштема (головне слово); 8) словосполучення + елштичний ушверб + елштема (головне слово).
Актуальним тут виявляеться семантичний анал1з дослщжуваних одиниць у контекст !хшх парадигматичних ввдношень. Спираючись на думку М. I. Фомшо! [7, с. 94], зазначимо: якщо ви-вчення семантично! структури будь-яко! номшати-вно! одиницi демонструе ступiнь самостшносп И значення та його меж1, тобто схарактеризовуе сис-темнi вщношення на рiвнi одше! й пе! ж само! но-мiнатеми, то синонiмiя постае переконливим дока-зом системних ввдношень в групi близьких за значенном номiнативних одиниць.
Визначення особливостей синонiмi! номша-тем комплексного зразка вимагае розгляду структури саме цих номшативних одиниць. Потрiбно розрiзняти поняття тотожностi та близькосл зна-чень iнварiантiв та / або !'хшх вербальних втшень. Тотожнiсть значень притаманна реалiзацiям стль-ного для них iнварiанта, близьшсть значень у пев-них випадках постае ознакою реалiзацiй рiзних ш-варiантiв, отже, i самих iнварiантiв загалом.
Тотожнiсть лексичного значення або близьшсть цих значень можуть виявлятися у формi, на-приклад, словосполучення як аналiтично!' реалiза-ци вiдповiдно! номiнатеми або у формi унiверба, елiптеми та iн. як словесних реалiзацiй тiе! чи пе! комплексно! номiнатеми з домiнантою-словоспо-лученням. Наприклад:
микроволновая печь 4
(микроволнока, МВ-печь)
4 4
печь = печь;
2) электрическая печь = электрическая печь = электрическая печь
4
электричка
4
элекропечь
4
печь
З позищй традицшно! думки безперечним постае той факт, що в першому випадку синонiмiчнi вщношення зреалiзовано у словосполученнях
электрическая печь та микроволновая печь, а у другому випадку так1 вщношення виявляються на базi унiверба электричка, композита элекропечь та ел1-птеми печь.
Упм, засади сучасно! теорi!' номшащ! е шдс-тавою вважати, що синошмами постають лише словосполучення электрическая печь та микроволновая печь, оскшьки вони - домшантш одинищ i, разом з тим, аналггичш модифiкацi! номiнатем комплексного зразка з домшантою-словосполу-ченням. Цi синонiмiчнi номшатеми зазвичай зна-ходяться в межах спшьного ономасiологiчного класу референтiв, але можуть формувати рiзнi тд-класи з iдентичною об'еднувальною ознакою. Одинищ на зразок мобила, мобилка, мобильник, мобильный (мобильный телефон); отбивнуха, от-бивнушка, отбивная, котлета (отбивная котлета); курсак, курсач, курсовая (курсоваяработа); контролка, контроль, КР, контрольная (контро-
льная работа) тощо не зреал1зовують синонiмiч-них вщношень, адже е дублетами, що з'явилися внаслвдок модифжащ! ввдповщних (зазначених у дужках) номшатем комплексного зразка з домша-нтою-словосполученням, тому не можуть вважа-тися самостшними мовними одиницями, здатними бути синошмами. 1хнш статус можна визначити як формотвiрний. Саме це ми вважаемо одшею з перспектив нашого досл1дження.
Висновки. Основною номшативною одини-цею постае певний iнварiант, здатний мiстити характеристики слова та його форм або характеристики словосполучення та його форм вщповвдно. Найголовнiшими чинниками визначення цiе! одинищ е !! номiнативнiсть та семантико-граматична тотожнiсть всiх Г! форм незалежно ввд !хньо! рiз-нищ за формою та структурою. Ми виокремили вь сiм структурних рiзновидiв номiнатем комплексного зразка, разом з якими загалом наявнi чотирна-дцять таких рiзновидiв. Також ми дшшли висновку, що важливо розрiзняти поняття тотож-ностi та близькосп значень iнварiантiв та / або !х-нiх вербальних втiлень. Тому тотожшсть значень
притаманна мовленневим та / або текстовим моди-фжащям стльного для них iнварiанта, близьк1сть значень у певних випадках постае ознакою моди-фiкацiй рiзних iнварiантiв, отже, i самих iнварiан-тiв загалом.
References
1. Zagnitko A. P. Foundations of the Ukrainian theoretical syntax, Gorlivka, Gorlovka State Pedagogscal Institute for Foreign Langaage, 2003.228 p.
2. Language nomination: general issues / [ed. L. L. Ufimtseva, B. L. Serebrenikova]. - M.: Nauka, 1977.-- 360 p.
3. Terkulov V. I. Word and nominateme: the experience of a complex description of the main
nominative language unit/ V. I. Terkulov. - Gorlovka: Gorlivka, Gorlovka State Pedagogscal Institute for Foreign Langaage, 2007. - 240 p.
4. Jackson H. Words and their Meaning / H. Jackson. - London and New York: Longman, 1995. - 279 p.
5. Shansky NM Phraseology of the modern Russian language: M.: Higher school, 1996 . - 160 p.
6. Diachok N.V. Principles of definition of the nominathemes of complex type. Mova. №28. Odessa, 2017
7. Fomina M.I. Modern Russian language. Lexicology / M. I. Fomin. - M .: Higher school, 2001 . -415 p.
ON NONCE WORDS DEFINITION
Dzhabrailova V.S.,
PhD, Associate Professor Moscow State University of Humanities and Economics Losinoostrovskaya Str., 49, Moscow Zhilinskayte P.E. Graduate student
Moscow State University of Humanities and Economics Losinoostrovskaya Str., 49, Moscow
Abstract
The article dwells upon the definition of nonce words issue which has not been given a proper study in the modern linguistics. The authors study various definitions of the term "nonce word" and attempt to define it as well having compiled all the distinctive criteria. They conclude that nonce words are characteristic of the individual author's style and cannot be regarded upon as independent lexical units with a fived meaning.
Keywords: nonce words, artistic text, semantic range, neologism, aesthetic information, denotation, connotation, word-formation models, occasionality, individual author's style.
The problem of transferring occasional words when translating texts is one of the key problems in translation theory, since each new speech act that arises is a kind of manifestation of occasionalism. Nonce words are also one of the key problems in sty-listics, since in search of expressive means of artistic speech; writers often resort to word creation. The aesthetic value of such new formations is determined by the author's individual style, their ability to apply the most vivid and stylistically justified expressive colors of certain word-formation models.
Since occasional information is one of the types of lexical information, and the lexical level of the language, in turn, is more susceptible to changes and borrowings, such a phenomenon as occasionality is of great interest for its study.
Language is not only a sign system used for communication, but also a means of conveying information. However, in terms of language as a system, generalized types of information are of greater interest, leaving a certain imprint on the features of texts. In particular, aesthetic information is of particular interest from the point of view of translation as it introduces a specific challenge. In contrast to denotative infor-
mation, within the framework of which a clear "question - answer" structure stands out, aesthetic information conveys to a person a sense of beauty, forms his vision of a work of art [2].
Since the language operates such functions as the expression of thoughts and feelings, which in turn are one of the main types of human activity, the need for this type of information is so great that a person has created a special type of text that specializes in the conveying of aesthetic information - literary texts. [1] The artistic type of text (speech) is the most "abundant" in means of artistic expression, since when creating an artistic text, the characteristics of which are: imagery, aesthetic orientation and emotive influence on the reader, the author often goes beyond the denotation in order to create a certain image, which would have all the characteristics given earlier.
Denotation is an expression of its own content, the main meaning of a linguistic unit in contrast to its connotation, or the accompanying semantic and stylistic shades. [3]
To create a system of artistic images that convey a sensual image or perception of the world, the author uses various means of linguistic expressiveness, stylistic figures and speech ambiguity. Also, an important
