CC BY
8Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 2. 2009 г. С. 191-197.
УДК 340.147:349.2
П1ДВИЩЕННЯ РОЛ1 ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ЯК ПРОЯВ ПРИВАТНО! ТЕНДЕНЦП В РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПРАВА
Черткова Ю. В.
Тавр/'йський нац/'ональний ун1верситет ¡м. В. I. Вернадського, С/'мферополь, УкраТна
Статтю присвячено дослвдженню посилення ролi трудового договору як прояву приватно! тенденцп у розвитку трудового права. Зокрема, викладаються результати аналiзу правозастосовчих i правот-ворчих аспекпв ще! проблеми.
Ключовi слова: трудовий договiр, трудовий контракт, приватна тенденщя, трудове право.
Публ1чна тенденщя в розвитку трудового права е головною для ще! галуз! права: трудове право виникло 1 розвивалось як галузь права, якою первинне цившьно-правове регулювання трудових вщносин поступово доповнювалось публ1чним втручанням держави у вщносини, що первинно визнавались приватними.
Однак треба визнати, що 1 проблема приватно! тенденцп в розвитку трудового права об'ективно юнуе. По-перше, вона е реакщею на невиправдане публ1чне втру-чання у трудов! вщносини, яке було допущено рашше. По-друге, приватна тенденщя в розвитку трудового права пов'язана з виникненням такого прошарку найманих пращвниюв, яю уже не можуть бути визнаш слабкою стороною трудових правовщ-носин з огляду як на р1вень заробггно! плати, що переводить таких пращвниюв до категорп ос1б з високими доходами, так { на стабшьнють !х сощального статусу. В Укра!ш проблема посилення приватно! тенденцп юнуе як актуальна.
Метою цього дослщження е розробка теоретичних положень та пропозицш, спрямованих на реальне тдвищення рол! трудового договору як прояву приватно! тенденцп в розвитку трудового права.
Проблема трудового договору дослщжувалась в наущ радянського права, на-приклад, у роботах таких науковщв як Абжанов К. А., Александров М. Г., Красно-польский О. С, Бару М. Й. Вивченням ! розробкою дано! проблеми в Укра!ш займа-ються багато юриспв-практиюв ! теоретиюв, зокрема, Лазор Л. I., Лазор В. В., Ре-ус Е. С., Яресько А. В., Карпенко Д. О., Пилипенко П. Д., Баранюк Ю. В., Гаври-люк О. В. та шшг Але проблема тдвищення рол! трудового договору спещально школи не дослщжувалась ! залишаеться до кшця невиршеною. Тому ! р!вень науко-во! розробки ц1е! проблеми виправдовуе !! науков!й анал!з. Нагальна потреба в по-силенн! приватно! тенденц!! в розвитку трудового права в Укра!ш обумовлена перш за все тим, що з тих тр, як бшьшовики в 1918 рощ виключили будь-яке застосуван-ня трудового договору як регулятора трудових вщносин, ситуащя змшилась дуже мало. Роботодавщ ! прац!вники як сторони трудових вщносин сьогодш фактично домовляються не про умови, якими б визначались !х права та обов'язки, що склада-ють змют трудових правов!дносин (такими умовами регулювались би трудов! вщ-
191
носини), а про умови, що стосуються ролi трудового договору як юридичного факту (характер трудово! функци працiвника, день початку роботи). I все ж ринковi меха-нiзми пiдштовхують до досягнення економiчного результату за рахунок удоскона-лення оргашзацп працi, реалiзацп трудового творчого потенщалу працiвникiв, роз-ширеного вщтворення здатностi до працi та втшення уже бiльш розвинено! робочо! сили в продукта Тож виникае питання про те, якою ж мiрою цьому може сприяти трудовий договiр та якою мiрою законодавство створюе умови для використання такого приватно-правового шструмента, яким е трудовий договiр.
Сутнiсть договору полягае у домовленосп сторiн. Якщо йдеться про договiр, який мае конструктивний змiст (який встановлюе права та обов'язки сторш, а трудовий договiр е як раз таким), то i роботодавець, i працiвник можуть погодитись взяти на себе певш обов'язки або (що е по суп тим же самим) надати шшш сторош певних прав за умови наявносп певного iнтересу. 1нтерес роботодавця може поля-гати вже у наявнш у пращвника здатностi до пращ. Маючи на увазi цю здатнiсть, роботодавець погоджуеться задовольнити вимогу пращвника встановити бшьш ви-соку, шж передбачено законодавством, угодами та колективним договором, заробь тну плату. Але ж роботодавець часто бувае згодним тти i далi назус^ч iнтересам працiвника, надати йому можливосп задовольнити як суто матерiальнi потреби, та i потреби, наприклад, пов'язаш з удосконаленням робочо! сили пращвника, за умови, що пращвник вiзьме на себе додатковi до законодавства обов'язки, яю для роботодавця е важливими. Однак законодавство Укра!ни про працю перiоду формування ринково! економiки, за загальним правилом, надае таю ж можливосп для включен-ня до трудових договорiв подiбних умов, якi (можливостi) надавались за чашв сощ-алiзму. Рiзниця, правда, е. Але ж вона е переважно формальною. Якщо в радянський перюд ст. 5 Основ законодавства СРСР i союзних республш про працю забороня-лось договорами про працю не тшьки погiршувати становище пращвниюв у порiв-няннi iз законодавством про працю, а й в шший спосiб вiдступати вщ актiв трудового законодавства, то чинна на цей час ст. 9 Кодексу закошв про працю забороняе договорами про працю лише попршувати становище пращвниюв у порiвняннi з законодавством про працю. Покращувати становище пращвниюв у порiвняннi з законодавством про працю договорами про працю ст. 9 КЗпП дозволяе (раз забороня-еться попршувати становище пращвниюв, то звщси висновком вiд протилежного виводиться дозвш на покращення !х становища). Але ж це означае вщповщне поп-ршення становища роботодавця. Зрозумiло, що роботодавщ не йдуть на те, щоб договорами про працю покращувати становище пращвниюв у порiвняннi з законодавством про працю, оскшьки це попршуе !х становище, а в обмш на це вони шчого не отримують. У такий спошб чинне законодавство про працю перешкоджае розвитко-вi приватно! тенденци в трудовому правi, перешкоджае формуванню ринку пращ, консервуе трудовi вщносини на рiвнi мiнiмального трудового вкладу пращвника та близького до мтмуму рiвня оплати працi. Надат це веде до перешкоджання розви-тку робочо! сили та !! матерiалiзацi! в нацiональному продуктi, до консервацп рути-ни i застою уже на рiвнi суспiльства. Рух вiдбуваеться тiльки в напрямку узбiччя свiтово! цивiлiзацi!. Пояснимо це бшьш конкретно.
192
Для прогресивного розвитку суспшьства першочергове значення мають швес-тицiï (вкладення коштiв) в робочу силу. Ц iнвестицiï не завжди пов'язанi безпосере-дньо з розвитком робочоï сили. Якщо йдеться про фшансування державою загальноï середньоï освiти, то це е непрямими швестищями в робочу силу, прямо при цьому фшансуеться розвиток особистосп, ïï iнтелекту, моральностi, а певною мiрою i фь зичних можливостей. Професшна пiдготовка також значною мiрною фiнансуеться державою, що породжуе вс недолiки в системi професiйноï тдготовки, якi прита-маннi державнiй дiяльностi взагалi (вiдсутнiсть iнтересу як рушшно1" сили). Тому професiйна пiдготовка у значно бшьших масштабах мала б фшансуватись робото-давцями. Законодавець начебто прагне створити для цього певш умови засобами податкового права. Але реальних можливостей роботодавцям робити швестицп в робочу силу з гаранпею отримання доходiв вщ цих швестицш воно не дае, та i не може дати. Таю гарантп може дати трудове право, але законодавство про працю цю проблему ^норуе.
Треба погодитись з тим, що людина мае право на свободу i не може бути перетворена у кршака тшьки тому, що роботодавець швестував кошти у робочу силу цiеï людини. Слiд також визнати, що юнуе i мае вiдображатись у законодавсга рiзниця мiж iнвестуванням у матерiальнi об'екти та iнвестуванням у робочу силу. I роботодавець у разi швестування в робочу силу не може отримати таких же гарантш прав на результати швестицш, яю вш отримуе у разi iнвестування у виробничi об'екти. Але ж позбавити роботодавця будь-якого права на результати швестицш у робочу силу взагалi не можна. Точшше, це можна зробити, бо таку можливють тдтверджуе чинне законодавство Украши. Але ж за таких умов не можна розраховувати на швестицп роботодавщв в робочу силу. Вони будуть здшснюватись лише в штересах ошб, яю Законом Украши «Про оподаткування прибутку тдприемств» позначають-ся як пов'язанi з платником податку на прибуток. При цьому будуть використовува-тись схеми типу «ти оплачуеш навчання мое1' людини, а я - твое1». У таюй спосiб усуваеться будь-яка можливють квалiфiкувати витрати роботодавця як витрати на професшну пiдготовку i перетдготовку особи, пов'язано1' з платником податюв.
Викладене дае пiдстави для висновку про те, що приватш тенденци в регулю-ваннi вiдносин щодо професiйноï пiдготовки i перепiдготовки пращвниюв, пiдви-щення 1'х квалiфiкацiï мають бути ршуче посиленi. Законодавство про працю мае прямо передбачити можливють укладання договорiв про умови фшансування робо-тодавцем професшно1' пiдготовки i перетдготовки, а також пiдвищення квалiфiкацiï працiвникiв, договорiв про фiнансування майбутшми роботодавцями професiйноï пiдготовки, перепiдготовки та тдвищення квалiфiкацiï осiб, що не перебувають у трудових правовiдносинах з даним роботодавцем, але взяли на себе обов'язок вщп-рацювати певний час у роботодавця, який здшснив швестицп в робочу силу.
Такими договорами мае бути дозволено встановлювати умови щодо вщпрацю-вання пращвником у роботодавця, що фшансував професшну тдготовку, перетдготовку чи тдвищення квалiфiкацiï пращвника, певного строку. Цей строк, як правило, не повинен перевищувати п'яти роюв. Якщо в робочу силу були швестоваш незначш за обсягом кошти, перюд вщпрацювання не повинен перевищувати юлько-
193
cri мюящв, що дорiвнюe числу, яке е часткою вщ дiлення суми затрат роботодавця на професшну пiдготовку, перепiдготовку або тдвищення квалiфiкацil працiвника на суму, що дорiвнюе мiнiмальнiй заробiтнiй платi, що е середньозваженою за перь од, коли роботодавець здшснював вiдповiднi витрати. При значних обсягах швести-цш у робочу силу можна було б допустити включати в договip умову про те, що строк вщпрацювання може перевищувати п'ять роюв, але не може перевищувати кшькосп мicяцiв, що доpiвнюе числу, яке е часткою вщ дiлeння суми вщповщних затрат роботодавця на 1000 гривен.
Вщмова пpацiвника вiдпpацювати у роботодавця погоджений договором строк, мае породжувати обов'язок пращвника вщшкодувати вщповщт витрати роботодавця повнicтю або в частщ, що обумовлена договором. У pазi вiдпpацювання неповно-го строку на пращвника доцшьно було б покласти обов'язок вщшкодувати витрати роботодавця у вщповщнш частщ, якщо сторони не домовились про шше. Не треба виключати i можливосп сплати пpацiвником, який не виконав свого обов'язку вщп-рацювати вщповщний строк у роботодавця, пpоцeнтiв на користь роботодавця у pазi тривалого строку, впродовж якого здшснювалось вщшкодування витрат роботодавця. Що стосуеться ошб, якi потребують сощально! допомоги, то 1х теж нeдоцiльно було б звшьняти вiд обов'язкiв щодо вiдшкодування витрат роботодавця на професшну тдготовку, пepeпiдготовку та тдвищення квалiфiкацil. 1накше нiхто здшсню-вати швестицп в робочу силу таких ошб не буде. Гуманiзм i cоцiальна турбота - це добре, але ж для здшснення гуматтарних заходiв е благодiйнi фонди, державний бюджет i дepжавнi цiльовi фонди. Кишеня роботодавця для цього не призначена.
Таю ж правила слщ було б встановити i у випадках, коли пращвник проходив професшну тдготовку, перетдготовку або пiдвищeння квалiфiкацil безпосередньо на пiдпpиемcтвi, в установи оргатзацп, що е роботодавцем.
Необхщтсть у вcтановлeннi правових заходiв, про яю тут iшлоcя, е нагальною. Парадоксально, що за 18 роюв здiйcнeння ринкових перетворень в Украш ця проблема не тшьки не була виpiшeна в законодавчому порядку, але i не була подготовлена теоретично. По суп, вона не була навiть поставлена. Тому при доопрацювант проекту Трудового кодексу Украши в порядку його тдготовки до другого читання чи при пщготовщ уже нового проекту викладет вище положення доцiльно було б врахувати.
Нeобхiдно також дозволити сторонам трудового договору виршувати за взаем-ною домовлeнicтю питання про нерозголошення комерцшно! таемницi та про неук-ладення впродовж певного строку трудових договоpiв з конкуруючими роботодав-цями. Слiд визнати, що включення до трудових договоpiв таких умов е вельми об-тяжливим для пращвника. Тому включення до трудових договоpiв таких умов дощ-льно було б допустити лише у випадках, коли заробггна плата пращвника за перюд роботи у даного роботодавця перевищувала мшмальну заробггну плату, що була встановлена у вщповщний перюд, щонайменше в десять pазiв.
Перехщ Украши до ринкових перетворень знайшов вiдобpажeння в трудовому пpавi в пpавовiй конструкци трудового контракту. У той же час Законом Росшсько! Федерацп вiд 25 вересня 1992 р. N 3543-1 [1] в Кодекс закошв про працю ще! краши
194
були внесет змши, одне й з яких - обов'язкова письмова форма трудового договору. Серед шших змш при визначент трудового договору в скобках було додане слово «контракт». Трудовий договiр тепер став iменуватися «договором (контрактом)». Дане нововведення, очевидно, потрiбно зв'язувати з тенденщею орiентування на захщне формулювання дано1' угоди - contract (labor contract). 1з введенням у деф> шщю трудового договору слова «контракт» почалися й складносп у визначеннi природи договору, що укладаеться iз пращвником - чи визначати його як трудовий чи цившьно-правовий. Крiм того, контракти з окремими категорiями пращвниюв були трансформованi iз трудових у цивiльно-правовi договори. Таким чином, двою-тий пiдхiд до визначення трудового договору не сприяв досягненню ютини m в тео-рй', m, тим бiльше, на практицi, у зв'язку з чим, невдалий досвщ подвшного визначення був швельований законодавцем у новому Трудовому кодекс Росiйськоï Фе-дерацiï.
Украша за допомогою правовоï конструкцiï контракту мала на увазi рiшуче за-провадити ринковi механiзми в трудовi вщносини. Спочатку частиною третьою ст. 21 КЗпП трудовий контракт був визнаний особливою формою трудового договору, сторони якоï мають право домовлятись: 1) про строк трудових правовщносин (трудового контракту); 2) про права та обов'язки; 3) про вщповщальтсть, в тому чи^ матерiальну; 4) про умови матерiального забезпечення i оргашзащю пращ пращвника; 5) про умови розiрвання договору, в тому чи^ дострокового. Зрозумшо, що тут йдеться про право сторш вщступити вiд чинного законодавства про працю, оскшьки, наприклад, матерiальна вщповщальтсть пращвника врегульована законодавством без будь-яких прогалин.
Передбачалось також, що сфера застосування трудового контракту буде визна-чатись законодавством. Впродовж короткого часу таких акпв законодавства було прийнято декшька десятюв. Здавалося б, що приватна тенденщя в трудовому правi отримала потужний iмпульс для розвитку. Але це було так тшьки на перший погляд. Фактично трудове право тсля введення правовоï конструкци трудових контракпв розвивалось дещо шакше.
Перш за все, наука не сприйняла щею майже граничноï лiбералiзацiï трудового права у сфер^ де законодавство стало допускати укладання трудових контракпв.
Лише Пилипенко П. Д. запропонував вилучити трудовi контракти з-пiд дiï ст. 9 КЗпП Украши, що забороняе попршувати становище пращвника порiвняно iз зако-нодавством про працю. Контракт, на його думку, може бути укладений, як виняток, з пращвниками, що займають вщповщальш посади, виконання функцiй за якими потребуе виявлення iнiцiативи та самостшносп працiвника, i лише у випадках, ви-значених законами Укра1ни. При цьому контракт повинен стати для таких ошб едино можливою пщставою найму на роботу, а попршення 1хшх трудових прав порiв-няно з встановленими трудовим законодавством мае компенсуватися додатковими матерiальними та моральними стимулами [2, с. 7]. У подальшому свою позищю з цього приводу певною мiрою висловив Кабiнет Мiнiстрiв Украши. Пункт 20 Поло-ження про порядок укладання контракпв при прийнятп (найманнi) на роботу пра-щвниюв [3] встановлюе, що «контрактом не може бути... запроваджено повну мате-
195
рiальну вщповщальнють, KpiM випадюв, передбачених ст. 134 КЗпП». Правда, пози-цiя Кабшету MÎHÎCTpÎB Украши з цього приводу виявилась непослщовною, оскшьки подiбне обмеження змюту контракпв з керiвниками державних пiдприeмств Поло-женням про порядок укладання контракту з керiвником пiдприeмства, що е у держа-вний власностi, при найманш на роботу [4] не передбачене.
Конституцшний Суд Украши виявився бшьш близьким до букви частини тре-тьо! ст. 21 КЗпП та визнав, що «незважаючи на щ та iншi застереження, що мютять-ся в Кодексi закошв про працю та iнших актах трудового законодавства i спрямова-ш на захист прав громадян тд час укладання ними трудових договорiв у формi кон-трактiв, сторонами в контракт можуть передбачатися невигщш для працiвника умови: зокрема, це - тимчасовий характер трудових вщносин, пщвищена вщповщальшсть пращвника, додатковi пщстави розiрвання договору тощо» [5]. Але i авторитету Конституцшного Суду Украши виявилось недостатньо: тсля обнародування цитованого рiшення Конститyцiйного Суду в практищ нiчого не змшилось.
Позицiю, якою фактично заперечувалось використання трудового контракту як приватноправового шдивщуального регулятора трудових вщносин, деякою мiрою можна було б зрозyмiти. Це пов'язане з невиправданим поширенням контрактно! форми трудового договору. Якщо на певному еташ було дозволено укладати трудо-вi контракти з найманими пращвниками (незалежно вiд посади) товарно! бiржi [6], колективних сiльськогосподарських пщприемств [7], селянських (фермерських) го-сподарств [8], в спещальних (вiльних) економiчних зонах [9], споживчих товариств [10], навчальних закладiв [11] без будь-яких обмежень, то i позищя, що не допускае попршення становища пращвника порiвняно iз законодавством про працю, стае зрозумшою. Насправдi, краще вщступити вiд букви закону, мiж погодитись з тим, що трудовим контрактом будуть обмежуватись встановлеш законодавством права та гарантп пращвниюв, заробiтна плата яких часто не досягае прожиткового мшь муму. Врештьрешт, i Конституцшний Суд Украши, фактично визнавши можливють погiршення становища працiвника трудовим контрактом у порiвняннi з законодавством, знайшов певний спосiб виправити несприятливу для пращвниюв ситyацiю шляхом вузького тлумачення термшу «законодавство», що вживаеться у частиш третiй ст. 21 КЗпП.
Отже, i шляхом впровадження трудових контракпв не вдалось посилити прива-тну тенденщю в розвитку трудового права. У такому сташ трyдовi вiдносини пере-бувають i на цей час, що потребуе значного посилення приватно! тенденцп в розвитку трудового права, надання дозволу на попршення становища пращвниюв трудо-вими договорами у випадках, коли роботодавець здшснюе швестицп в робочу силу, у випадках, коли заробггна плата пращвника у десять разiв або бшьше перевищуе мшмальну. Але i в цих випадках становище пращвниюв не може попршуватись у частиш охорони !х життя i здоров'я, чесп та гщносп.
Подальше дослiдження цiеï проблеми повинне здшснюватись шляхом сyцiль-ного аналiзy всього змiстy трудових вiдносин з метою виявлення можливостей ]_'х договiрного врегулювання та врахування при цьому штерешв сторiн, що заслугову-ють на увагу законодавця.
196
Перелж лтратури
1. О внесении изменений и дополнений в Кодекс законов о труде РСФСР: Закон Российской Федерации от 25.09.92// Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. - 1992. - № 41. - Ст. 2254.
2. Пилипенко П. Д. Проблеми теорп трудових правовдаосин в умовах переходу Украши до рин-ково! економши: автореф. дис. ... доктора юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право сощально-го забезпечення»/ П. Д. Пилипенко. - Х., 2001. - 36 с.
3. Положення про порядок укладання контракпв при прийти! (наймант) на роботу пращвни-юв. Затв. постановою Кабшету Мiнiстрiв Укра1ни вiд 19.03.94// Зiбрання законодавства Укра1ни. Т. 9. -1994. - 9 (ПКМ)7.
4. Положення про порядок укладання контракту з керiвником тдприемства, що е у державний власносл, при найманш на роботу. Затв. постановою Кабшету Мiнiстрiв Укра1ни вiд 19.03.93// Зiбран-ня постанов уряду Укра1ни. - 1993. - № 6. - Ст. 121.
5. Ршення Конституцшного суду Укра1ни у справi за конституцшним зверненням Ки1всько1 мь сько! ради професiйних спшок щодо офщшного тлумачення частини третьо! статтi 21 Кодексу закошв про працю Укра!ни (справа про тлумачення термiну «законодавство»). Ршення Конституцiйного Суду Укра1ни ввд 09.07.98 № 12-рп/ 98// Офщшний вiсник Укра1ни. - 1998. - № 32. - Ст. 1209.
6. Про товарну бiржу: Закон Укра!ни вiд 10.12.91// Вiдомостi Верховно! Ради Укра!ни. - 1992. -№ 10. - Ст. 139.
7. Про колективне сшьськогосподарське тдприемство: Закон Укра1ни вiд 14.02.92// Ввдомосп Верховно! Ради Укра1ни. - 1993. - № 10. - Ст. 139.
8. Про селянське (фермерське) господарство: Закон Укра!ни ввд 20.12.91// Ввдомосл Верховно! Ради Укра1ни. - 1992. - № 14. - Ст. 186.
9. Об обшцх принципах создания и функционирования специальных (свободных) экономических зон: Закон Украины от 13.10.92// Ведомости Верховной Ради Украины. - 1992. - № 50. - Ст. 672.
10. О потребительской кооперации: Закон Украины от 10.01.92// Ведомости Верховной Рады Украины. - 1992. - № 30. - Ст. 414.
11. Об образовании: Закон Украины от 23.05.91// Ведомости Верховной Ради Украины. - 1991.-№ 34. - Ст. 451.
Черткова Ю. В. Повышение роли трудового договора как проявление частной тенденции в развитии трудового права / Ю. В. Черткова // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2009. - Т. 22 (61), № 2. - С. 191-197.
Статья посвящена исследованию усиления роли трудового права как проявления частной тенденции в развитии трудового права. В частности, излагаются результаты анализа правоприменительных и правотворческих аспектов данной проблемы.
Ключевые слова: трудовой договор, трудовой контракт, частная тенденция, трудовое право.
Chertkova I. Increasing of the labor law importance as a display of the private tendency in the labor law / 1 Chertkova // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2009. - Vol. 22 (61), № 2. - Р. 191-197.
The article is devoted to the analysis of the increasing of labor law importance as a display of the private tendency in the labor law. In particular, the author expounds the results of the analysis of the law enforcement and lawmaking aspects of this problem.
Keywords: labor agreement, labor contract, private tendency, labor (relations) law.
НадШшла до редакцИ 01.11.2009 р.
197
