Підходи до трактування поняття "Диверсифікація" Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ "ДИВЕРСИФІКАЦІЯ"

Розглянуто наукові та професійні тлумачення суті поняття "диверсифікація". Висвітлено основні види, типи і напрямки диверсифікаційних процесів.

Main scientific and professional interpretations of the diversification idea are examined. Diversification processes basic forms, types and aspects are illustrated.

Постановка проблеми. На сьогодні термін "диверсифікація" стійко увійшов у сучасний економічний лексикон та набув широкого поширення. Проте часто суть цього поняття залишається невизначеною та розмитою,

© І. Горбась, 2008

що пояснюється множинністю його тлумачень й інтерпретацій у науковій та фаховій економічній літературі. Це призводить до необхідності чіткого визначення і пояснення суті диверсифікації як економічного процесу на

макрорівні та на рівні підприємства, фірми, господарюючого суб'єкта.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Специфіка протікання й розвитку диверсифікаційних процесів в умовах глобалізації є достатньо популярною тематикою сучасних досліджень. Автори розглядають диверсифікацію як загальнокорпоративну стратегію функціонування і розвитку підприємства, фірми [2, 13, 14]. У вітчизняних й зарубіжних дослідженнях і наукових працях диверсифікація трактується як: метод формування та управління інвестиційним портфелем [1, 3, 16]; спосіб мінімізації господарських ризиків [7, 14, 15, 16] стратегія антикризисного управління [15]. Особливо слід відмітити роботи О Віханського, В. Нємцова, З. Шерш-ньової, Г. Нємченко, Т. Маркової, В Моісеєва, М. Минь-ківської, М. Радєвої та інших, у яких проблематиці трактування суті диверсифікації відводиться не останнє місце.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Складність та багатогранність суті диверсифікації зумовлює неоднозначність трактування цього поняття. Управління диверсифікацією вимагає чіткого визначення її змісту та основних параметрів й характеристик. Тому, потребують подальшого дослідження питання класифікації видів, форм та напрямків диверсифікації на рівні підприємства, фірми, організації.

Мета статті полягає в узагальненні існуючих визначень поняття "диверсифікація"; систематизації класифікації видів і типів диверсифікаційних процесів на підприємствах; формулюванні комплексного визначення поняття "диверсифікація", яке відображатиме зазначені особливості.

Виклад основного матеріалу. Етимологічно слово походить від латинського "СІуегБиБ" - різний, 'Тасеге" -роботи, "ії^егзіїікаіїо" - зміни, різноманіття. Відповідно до економічних словників "диверсифікація" - це:

'Ґ проникнення монополій у сфери, що не мають прямого виробничого зв'язку чи функціональної залежності від основної галузі їх діяльності. Рівень диверсифікації вимірюється ідентифікацією числа галузей чи номенклатури продукції (послуг), що охоплює діяльність підприємства і визначенням часток основного і дивер-сифікаційного виробництва [5];

'Ґ форма концентрації капіталу, пов'язана з проникненням раніше спеціалізованих підприємств (чи монополій) в інші галузі виробництва, сферу послуг в результаті чого відбувається багатогалузевий розвиток, змінюється співвідношення кількості вузькоспеціалізо-ваних та диверсифікованих виробництв, що функціонують ся на ринку [5];

'Ґ розширення об'єктів діяльності, номенклатури продукції, що виробляється монополістичними об'єднаннями [12];

'Ґ розподіл інвестованих та позикових грошових капіталів між різними об'єктами вкладення з метою зниження ризику можливих втрат капіталу чи доходів від нього [16, с. 161].

'Ґ розширення асортименту, зміна виду продукції, яка виробляється підприємством, фірмою, освоєння нових видів виробництв з метою підвищення ефективності виробництва, отримання економічної вигоди, попередження банкрутства;

'Ґ розширення форм діяльності, видів продукції, фінансових інструментів з метою мінімізації господарських ризиків, а також виживання підприємств у сучасних ринкових умовах; множинність; різноманітність; різнобічність;

'Ґ збільшення кількості виробництв і номенклатури товарів (послуг), які виробляються окремими підприємствами у нових для них сферах;

'Ґ розподіл вкладень в економіку або кредитування грошовими капіталами між різними об'єктами з метою

зниження ризику втрат та у надії отримати більш високий дохід;

'Ґ розширення діапазону діяльності підприємства, фірми, корпорації за межі основного бізнесу, проникнення в інші галузі виробництва й на ринки нових товарів і послуг, здебільшого прямо не пов'язані з основною сферою їх діяльності [9];

'Ґ інструмент формування інвестиційного портфелю та засіб зниження ризику особливо у випадках обмеження експансії в традиційні сфери бізнесу шляхом ефективного використання наявних активів, і лише потім - отримання прибутку від створення нового продукт;

'Ґ володіння найрізноманітнішими фінансовими активами, кожен з яких має різний рівень ризику, з метою зниження загального рівня ризику портфеля в цілому;

'Ґ загальна ділова практика, спрямована на розширення номенклатури товарів і послуг та/або географічної території для того щоб зосередити ризик і зменшити залежність від циклічності бізнесу.

Наукова і фахова література виділяє наступні тлумачення поняття "диверсифікація":

'Ґ проникнення спеціалізованих фірм до інших галузей виробництва, сфери послуг тощо в результаті чого розвиваються багатогалузеві комплекси;

'Ґ розширення асортименту виготовлення виробів, надання послуг;

'Ґ одна з форм концентрації капіталу, пов'язана з проникненням раніше спеціалізованих фірм (промислові, транспортні, будівельних, фінансових і т.п.) в інші галузі виробництва, сфери послуг і т.д.;

'Ґ новий вий напрям діяльності компанії, пов'язаний з наявними напрямками бізнесу, який збільшує дохід від оптимізації портфеля, реструктуризації, передачі та розподілу ресурсів;

'Ґ розширення номенклатури товарів, вироблених підприємством, спрямоване на одержання економічної вигоди від комбінування виробництва;

'Ґ одночасний розвиток багатьох, не зв'язаних або слабко зв'язаних один з одним видів виробництв, розширення обсягів діяльності, номенклатури продукції і послуг, асортименту вироблених товарів у масштабі держави, області, регіону, підприємства;

'Ґ розширення набору номенклатури продукції, що випускається, має деякий зв'язок з основною номенклатурою, з основними способами виробництва на підприємстві;

'Ґ термін, застосований до процесу перерозподілу ресурсів, що існують на даному підприємстві, в інші сфери діяльності, що істотно відрізняються від попередніх;

'Ґ процес збільшення кількості різноманітних ринків, які обслуговуються окремою індивідуальною фірмою, що "служить провідником географічної експансії" [7];

'Ґ стратегія росту, яка спрямована на розширення, диференціацію і/або зміну напрямків діяльності підприємства і одночасно несе на собі методи антикризового управління;

'Ґ різноманіття, різнобічний розвиток;

'Ґ новий вий напрям діяльності компанії, пов'язаний з наявними напрямками бізнесу, який збільшує дохід від оптимізації портфеля, реструктуризації, передачі та розподілу ресурсів;

'Ґ вирішальна фаза фінансового менеджменту, яка проявляється у двох аспектах. Перший - інвестування грошей у різноманітні цінні папери, об'єкти. Другий -створення багато профільних підприємств, що займаються різними видами підприємницької діяльності. При цьому диверсифікація призводить до таких комбінацій товарів, що виготовляються, які дозволяють завойовувати широкі ринкові простори і здійснювати комплексне обслуговування споживачів. Метою диверсифікації тут

ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка

виступає зниження ризику банкрутства і підвищення конкурентноздатності фірми [14];

'ґ стратегія антикризового управління. Це активний метод реакції на зовнішні загрози, потужний фактор подолання кризових явищ і процесів, який сприяє розширенню сфеи діяльності суб'єкта управління в будь-якому напрямку [15];

'ґ стратегія, що обумовлюється бажанням підприємства вижити, підвищити ефективність та знизити ризик за рахунок освоєння нових напрямків діяльності з метою формування напрямків діяльності, які сприятимуть ефективному розвитку підприємства за рахунок багатосторонньої діяльності;

'ґ стратегія зменшення ризику шляхом його об'єднання за декількома активами, чиї індивідуальні прибутки поводяться по різному незалежно один від одного. Іншими словами, її можна характеризувати як внесення капіталу в різні незв'язані між собою підприємства.

Як бачимо, спільним у більшості визначень є трактування диверсифікації як процесу, направленого на різноманіття і розширення діяльності підприємства, з метою отримання додаткового прибутку і мінімізації ризику, різними шляхами. Широта і множинність визначень диверсифікації підтверджують складність сутності цього процесу. Диверсифікація впливає на різні аспекти виробничо-господарської діяльності підприємства, тому їй притаманні різні напрямки розвитку, розглянемо найбільш поширені з них:

'ґ диверсифікація виробництва - одночасний розвиток багатьох, не пов'язаних один з одним видів виробництва, розширення асортименту товарів, що виробляються (диверсифікація вертикальна, горизонтальна, конгломератна);

'ґ диверсифікація продукції - розширення значного числа модифікацій однієї і тієї ж продукції. Проводиться на високо конкурентних ринках зі стабільним попитом і пропозицією (реальна задовольняє запити споживачів, уявна - залишає якісні характеристики незмінними, і модифікує лише дизайн і упаковку). Використовується на ринках зі стабільним попитом та пропозицією і твердою конкуренцією з боку пропозиції;

'ґ диверсифікація економічної діяльності - розширення активності великих фірм, об'єднань, підприємств і цілих галузей за рамки основного бізнесу, під яким розуміється виробництво товарів і послуг, що мають максимальні частки в чистому обсязі продажів у порівнянні з іншими видами продукції, що випускається;

'ґ диверсифікація експорту - збільшення кількості видів і найменувань продукції і послуг, призначених для експорту;

'ґ диверсифікація ризиків - підприємницька діяльність у сферах, що характеризуються різними видами ризиків; прийняття на страхування різних видів ризиків;

'ґ диверсифікація інвестиційна та фінансова - формування і управління інвестиційним портфелем та напрямками вкладень капіталу;

'ґ диверсифікація банківська - розміщення фінансових активів у різних банках з метою мінімізації ризиків;

'ґ диверсифікація валютних резервів - збереження валютних резервів банку у різних національних валютах.

Окрім основних вказаних напрямків диверсифікації також зустрічаються вузькоспеціалізовані, які залежать від виду економічної діяльності господарюючого суб'єкта та особливостей його управлінської системи [8, 15]:

'ґ диверсифікація за постачальниками, ринками збуту, асортиментом продукції (послуг), видами діяльності;

'ґ диверсифікація малих підприємств, що представляє собою розвиток бізнесу, поліпшення фінансового стану відповідної ринкової ніші;

диверсифікація лізингових операцій: лізинг малих активів, малий роздрібний лізинг, лізинг допомоги продажам, лізинг крупних активів, оперативний лізинг тощо;

'ґ диверсифікація джерел фінансування проявляється появою змішаних форм фінансування (державного і приватного) і нових форм - кредитні форми фінансування;

'ґ диверсифікація робочого часу пов'язана зі зміною частки зайнятого трудового населення, тривалістю робочого тижня тощо;

'ґ диверсифікація фінансової діяльності підприємства: диверсифікація валютного портфелю, депозитного портфелю, кредитного портфелю, портфелю цінних паперів, програм реального інвестування тощо.

Аналіз наведених визначень показує, що сучасна наукова і фахова література виділяє два основних види диверсифікації. Перший - інвестиційна диверсифікація (іноді її називають фінансовою), вона стосується формування й управління інвестиційним портфелем фізичної чи юридичної особи. Метою такої диверсифікації виступає мінімізація сукупної ризиковості портфелю та стабілізація грошових надходжень (прибутків) від вкладеного капіталу. Другий - виробнича диверсифікація, яка відноситься не лише до технологічно-виробничого процесу, а стосується господарської діяльності підприємства в цілому. На класифікації типів виробничої диверсифікації зупинимося детальніше.

Відповідно до широкого тлумачення суті диверсифікації, існують різні підходи до трактування виробничої диверсифікації та її видів (горизонтальна, вертикальна, концентрична, конгломератна):

'ґ поширення господарської діяльності на сфери економіки, що не пов'язані прямою виробничою кооперацією і не конкурують один з одним. Основні види: концентрична (створення виробництв для випуску продукції, що відноситься до профілю інших галузей на основі власних чи придбаних розробок); конгломератна (придбання підприємств і фірм, що спеціалізуються в різних галузях виробництва [5, с. 96];

'ґ розширення асортименту чи/та зміна вигляду продукції, що виготовляється підприємством, фірмою, одночасне освоєння та розвиток багатьох непов'язаних між собою видів виробництва з метою підвищення ефективності виробництва, запобігання банкрутству [8, с. 79];

'ґ розширення асортименту продукції за рахунок нових товарів-аналогів з метою підвищення попиту на них у традиційного покупця - горизонтальна; розширення асортименту шляхом випуску нових товарів як доповнення до існуючих - концентрична; об'єднання в рамках однієї управлінської структури виробництв, що відносяться до різних галузей економіки - багатогалузева [16];

'ґ поповнення номенклатури виробами, що технічно або маркетингово схожі з традиційним товаром (концентрична виробнича диверсифікація); поповнення асортименту виробами, що не пов'язані з традиційними, але можуть викликати інтерес на традиційних ринках (горизонтальна); поповнення асортименту виробами, що не мають відношення до традиційних технологій, товарів та ринків (конгломератна);

'ґ робота зі старими споживачами (горизонтальна); випуск продукції, що входить до складу виробничого ланцюжка старої продукції (вертикальна); перехід до діяльності без зв'язку з попередньою сферою (латеральна).

Аналіз понять "диверсифікація виробництва" дає змогу трактувати його як: напрямок стратегічного розвитку підприємства, що пов'язаний з ростом, розширенням, проникненням, в тому числі виробничим - зосередження виробництва різнорідної продукції на базі спеціалізації або процес створення на базі основного

підприємства нових виробництв та використання існуючих для випуску нової номенклатури виробів, що може мати різні функціональні форми щодо основного виробництва з метою завоювання нових ринків, отримання додаткових прибутків, мінімізації ризиків та посилення власних конкурентних позицій.

Диверсифікація виробництва являється внутрішнім способом оптимізації (зниження) ризику, зменшує вразливість підприємства негативним змінам, в умовах нестабільності виступає інструментом виживання й розвитку, оскільки врівноважує втрати (недоотримання прибутків і збитки) і прибутки в різних сегментах ринку.

Висновки і перспективи подальших розробок. Як ми бачимо, диверсифікація відбувається під впливом ринкових процесів з комерційними та соціальними цілями. Вона дозволяє більш ефективно використовувати підприємницькі здатності й резерви, підвищувати загальну норму прибутковості на інвестований капітал. Виступає способом зниження підприємницького ризику шляхом ефективного управління бізнесом - портфелем видів діяльності підприємства.

Таким чином, на основі дослідження теоретичних аспектів диверсифікації [2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 16] необхідно відмітити, що поняття "диверсифікація" більшістю авторів представлено як складний процес, що охоплює різноманітні організаційні, економічні, правові, соціальні та інші зміни на підприємстві або фірмі, завданнями якого є - підвищення ефективності виробництва, зниження ризику банкрутства, своєчасна реакція та адаптація змінам економічної кон'юнктури ринку з метою забезпечення росту прибутків за рахунок використання ринкових можливостей і формування, збереження і зміцнення конкурентних переваг та позицій на ринку (мікрорівень). На макрорівні диверсифікація має на меті - розвиток пріоритетних галузей економіки та перелив капіталу з традиційних чи низько прибуткових галузей в найбільш перспективні та наукомісткі, високорентабельні галузі; удосконалення механізму трансферту технологій; формування господарського середови-

ща ринкової економіки, розвиток ринкової інфраструктури за рахунок створення товаровиробниками власної інфраструктури; демонополізацію економіки шляхом розукрупнення об'єднань, появи нових суб'єктів ринку, посилення конкуренції; зміну галузевої структури економіки країни та розвиток міжгалузевих зв'язків.

Диверсифікація діяльності підприємства - це динамічний процес, що відбувається під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів ринкового середовища, а тому може мати різні цілі і мотиви. Основною комерційною метою диверсифікації, незалежно від її цілей і мотивів, являється збільшення прибутку, за рахунок додаткових ринкових можливостей, і формування, збереження й зміцнення конкурентних переваг. При цьому методи і форми підтримки конкурентних переваг залежать виключно від виду економічної (виробничо-господарської) діяльності підприємства, специфіки його управлінської системи і галузі в цілому.

1. Андриасова И. Шесть типов активности // Риск. - 1996. - № 10-12.

2. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. - СПб.: Питер, 1999.

3. Економічна енциклопедія: У трьох томах / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - Т. 1.

4. Ермошенко Н.Н., Скворцов Н.Н. Словарь-справочник предпринимателя. - К.: УкрИНТЭИ, 1993. 5. Золотогоров В.Г. Энциклопедический словарь по экономике. - Минск: Полымя, 1997. 6. Краткий внешнеэкономический словарь-справочник. - М.: Междунар. отношения, 1991. 7. Лебедев Ю.Г., Богатырев С.Ю. Диверсификация индустриальных систем // Известия высших учебных заведений. Сер.: Цветная металлургия. - 1997. - № 4. 8. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. - 2-е изд., испр. - М.: ИНФРА - М., 1999. 9. Савицкая Е.В., Евсеев О.В. Экономический сло-варь-шпертекст для юных бизнесменов. - М.: Финансы и статистика, 1994. 10. Словарь иностранных слов. - 18-е изд., стереот. - М.: Рус. яз., 1989. 11. Словник-посібник економічних термінів: Рос.-укр.-англ. / О. Дрозд, В.В. Дубічинський, А.С. Д'яков та ін.; За ред. Т.Р. Кияка. - К.: Вид. Дім. "КМ" Academia", 1997. 12. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. - 4-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. 13. Стратегический синергизм. - 2-е изд. - СПб.: Питер, 2004.

14. Уткин Э.А. Управление фирмой. - М.: Акалис, 1996. - 320 с.

15. Чернявский А.Д. Антикризисное управление : Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. 16. Экономическая энциклопедия / Ин-т экономики; Гл. ред. Л.И. Абалкин. - М.: Экономика, 1999.

Надійшла до редколегії 26.11.2007