CC BY
53
УДК 330.341.1:658.589 Л^я ¡вашвна Телишевська,
канд. екон. наук, професор Харшвський державний техшчний ушверситет будавництва та архггектури
ПЕРШОЧЕРГОВ1 УМОВИ АКТИВ1ЗАЩ1 ШНОВАЦШНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ЯК ОСНОВИ ТОВАРНО1 ПОЛ1ТИКИ СУЧАСНИХ ПТДПРИеМСТВ
Останшми роками практично в ус1х промислово розвинутих кра!нах св1ту зрю штерес до управлшня шновацшними процесами на шдприемствах задля приведення до сучасних вимог товарно! пол1тики. Динамша науково-техшчного прогресу в сучасних умовах призводить до таких глибоких змш, що пасивна, сповшьнена реакщя на розвиток науки \ техшки й викликаш цим розвитком вимоги до д1яльносп шдприемств означають наростаюче вщставання. Уже зараз техшчний р1вень бшьшосп шдприемств Укра!ни вщстае як мш1мум на твстол1ття вщ захщних кра!н [6]. Тому навпъ для збереження досягнуто! ефективносп виробництва 1 тим бшьше для И шдвищення завданням шдприемства мае бути постшна ор1ентащя на полшшення якост { своечасну замшу застаршо! продукци, мш1м1защю запас1в товарно-матер1альних ресурав, гнучюсть { мобшьшсть технолопчних процес1в тощо. Щоб досягти р1вня виробництва з такими параметрами, шдприемствам необхщно постшно впроваджувати шноваци та змшювати товарну пол1тику, здшснювати адаптоваш до ринкових умов техшко-технолопчш шновацшш перетворення, а це пов'язано з необхщшстю поглиблення теори та практики використання й розвитку шновацшного потенщалу.
Вивченню проблематики шновацш, шновацшно! д1яльносп, шновацшного розвитку присвячено дослщження багатьох учених-економют1в. Вагомий внесок в розвиток
теори шновацш внесли таю вщом1 вчеш: О. Амоша, Л. Балабанова, В. Гриньова, П. Друкер, П. Завлш, С. 1лленкова, С. 1л-ляшенко, А. Казанцев, В. Кардаш, В. Медин-ський, Л. Мшдел1, П. Орлов, Б. Санто,
В. Семиноженко, Б. Твюс, М. Туган-Баранов-ський, Л. Федулова, Дж. Хшс, Й. Шумпетер, О. Ястремська та шшь
Але на шляху трансформаци наукових дослщжень I розробок у промислову практику мае мюце безл1ч перепон та невизначеностей.
Метою статп е стислий анал1з сучасного стану шновацшно! д1яльност1 в Укрш'ш та правових передумов актив1зацп шновацшного розвитку шдприемства.
Цш й основш напрями управлшня шновацшним процесом на певних шдприемствах принципово вщомк розробка плашв та програм шновацшно! д1яльносп на баз1 щщбраних до розробки шновацшно-швестицшних проекпв вщповщно до товарно! пол1тики й забезпечення !х фшансовими та матер1альними ресурсами, мошторинг за станом розробки й реал1заци прийнятих плашв { програм, координащя шновацшно! д1яльност1 у виробничих шдроздшах I забезпечення !х квал1ф1кованими кадрами { створення тимчасових груп для своечасного та яюсного виршення шновацшних проблем.
Досвщ розвинених кра!н { нишшнш стан економши в нашш кра!ш свщчить, що найважлившою необидною умовою економ1чного зростання й шдвищення якост життя е шновацшна д1яльшсть, в основ! яко! лежать шноваци. Тому для забезпечення ефективного функцюнування в ринковш економщ! постае невщкладне виршення проблеми формування мехашзму управлшня шновацшним розвитком та р1зке 1 значне, не бачене дотепер шдвищення шновацшно! активносп шдприемств. А для цього мають дослщжуватись передумови
результативност реал!заци шновацш шдприемствами й нацюнальним
господарством у цшому. Бо вщповщно до
© Л.1. Телишевська, 2011
мiжнародних стандарта шноващя визначаеться як кшцевий результат шновацшно1 дiяльностi, який дютав втiлення у виглядi нового або вдосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологiчного процесу, що знайшов використання у практичнш дiяльностi.
За визначенням нового економiчного словника [2], шноваци - введення чогось нового, модершзащя, реформа; внесення засобiв у нову технологiю, новi форми оргашзацп та управлiння, що охоплюють не тiльки окремi шдприемства, а i !х сукупнiсть, галузь 1снують рiзнi думки вчених щодо визначення iнновацiй.
Iнновацiйна дiяльнiсть мае прикладну спрямованiсть, циклiчнiсть, наявнiсть специфiчних учасникiв через фiнансовi й шформацшш потоки, а нерiдко i спецiалiзованих агентiв, якi беруть участь у всiх або в окремих етапах реалiзацil iнновацiйного процесу. Iнновацiйний процес не буде повшстю завершеним, якщо вiн зупиниться на однiй iз промiжних стадiй (як в основному i вiдбуваеться в сучасних умовах) - зародження (усвщомлення потреби i можливостi iнновацiй), освоення (упровадження у виробництво, експеримент); дифузiя (тиражування), рутишзащя (реалiзацiя нововведень у стабiльних умовах господарювання).
Причому економiка шдприемств, регiонiв, галузей у ситуаци, що склалася, потребуе не окремих елеменпв iнновацiй чи вдосконалень, спроможних лише полшшити якiсть уже iснуючих видiв продукцп, технологи виробництва, певних досягнень суспшьного життя, а необхiднi шновацш у широкому розумiннi !х змюту. Так, на думку Й. Шумпетера [7], реалiзацiя шноваци е введення нового товару, нового методу виробництва, вщкриття нового ринку, завоювання нового джерела сировини, упровадження ново! оргашзацшно! структури в будь-якiй
галузь Схожо! точки зору дотримуеться й Ла Герре, який визначае шноващю як будь-яку змiну у внутршнш структурi господарського органiзму. Саме широке створення i реалiзацiя вах типiв iнновацiй -
товарно1, технолопчно1, маркетингово1, ринково1, управлшсько1, сощально1 та еколопчно1 дозволить наблизитись до шновацшного прориву.
Як зазначено в робот [6], теорiя iнновацiйного прориву невщ'емна вiд теори технологiчних укладiв. Технолопчна багатоукладнiсть виробництва стае однiею з головних структурних проблем укра1нсько1 економши i, як наслiдок, обмежених можливостей окремих шдприемств. В економщ розвинених кра1н зараз домiнують технологи п'ятого технолопчного укладу й формуються - шостого. Для нашо1 кра1ни найбшьш характерний третiй уклад (приблизно 60%), практично вдвiчi нижче, але теж велика частка четвертого укладу (35%), зовам мала частка п'ятого укладу (3,9%) i зовам незначна - шостого укладу (до 0,1%). А це означае, що в таких умовах недоцшьно й навггь небезпечно орiентуватись на часткову реалiзацiю малозначущих шновацш (за вузьким шдходом до !х визначення), що не можуть суттево вплинути на рiвень розвитку економши.
Одним iз найбiльш важливих показниюв, що характеризують iнновацiйну сферу краши, регiону, областi, е частка шновацшно активних пiдприемств. Так, якщо аналiзувати перiод вiд 1995 до 2010 р., то можна зробити висновок про негативну тенденщю зменшення частки шновацшно активних шдприемств в загальнш кшькосп промислових пiдприемств Укра1ни з 26% у 1995 р. до 8% у 2010 р. [3, 4]. За цей же час частка шновацшно1 продукци в загальному обсязi промислово1 продукцil впала до 4,8%. Питома вага виконаних наукових i науково-технiчних робiт незначна в загальному обсязi ВВП i в 1996 р. становила 1,36%, а в 2009 р. зменшилась до 0,95%. Порiвняно з 1991 р. кшьюсть винахiдникiв i рацiоналiзаторiв зменшилась у понад 20 разiв. Ступiнь зно-шеностi основних фоцщв у науцi становить майже 45%. Витрати держави на роботу одного вченого в Укра1ш втричi менш^ нiж у Росil, у 18 разiв меншi, нiж у Бразили, у 34 -нiж у Ивденнш Коре1, у 70 разiв менш^ нiж у США. До того ж треба зазначити, що зменшення шновацшно1 активносп, у першу
чергу, спричинено браком у шдприемств власних кошта i великою вартiстю кредитних ресурсiв [5].
Останнiм часом, а особливо в умовах кризи найбшьш актуальним як для великих промислових шдприемств, так i для пред-ставникiв середнього бiзнесу е скорочення витрат. У виршенш такого складного завдання гарантом стабшьносп та тдтримки може виступити держава, яка мае створити умови для забезпечення постiйного трансферту знань у виробництво.
Минулий досвщ ряду розвинених кра1н - Фшлянди, Дани, Коре1 - свiдчить, що реформи, спрямоваш на розвиток шновацшно1 сфери, суттево пiдсилюють економiчний потенщал навiть в умовах кризи. Остання може стимулювати економiчну реструктуризащю, оскiльки пiд час скорочення персоналу на шдприемствах до лав безроб^них потрапляють рацiоналiзатори, якi в подальшому знаходитимуть нову роботу на бшьш успiшних пiдприемствах. Саме такi компанп скорiше всього становитимуть основу економiчного розвитку в Укра1ш пiсля кризи. При цьому втизняним пiдприемцям стд ураховувати поведiнку сво1х зарубiжних конкурента, яю також зацiкавленi в реалiзацil власних iнновацiйних проектiв за рахунок украшських учених.
Протягом останнiх п'яти роюв ученими-економiстами, полiтиками та громадськими дiячами неодноразово зазначалось, що для стимулювання шновацшно1 дiяльностi у промисловш галузi необхiднi: мотивацiя пращвниюв до здiйснення шновацшно1 дiяльностi, зменшення м^ацп вчених, законодавчi змiни у сферi шновацшно1 дiяльностi щодо пшьг i стимулiв (зниження податкiв для шдприемств, яю розвиваються та виходять на шлях розробки й реалiзацil iнновацiйних технологiй i продуктiв, удосконалення амортизацшно1 полiтики), розширення джерел фшансування iнновацiйних проектiв, тiсна спiвпраця з шоземними пiдприемствами, обмiн досвiдом; активiзацiя дiяльностi технопаркiв шляхом державно1 шдтримки, розширення практики надання iнновацiйно активним пiдприемствам
середньострокових кредитiв iз зниженням процентное' ставки тощо.
В умовах конкурентно1 боротьби iнновацiйна полiтика е ключовим фактором захисту економiчних штереав не тiльки для розвинутих держав, а i для кра1н, що розвиваються.
Для забезпечення шновацшного розвитку держава мае дiяти у двох основних напрямах: надавати достатнiй обсяг кошта iз державного бюджету та створювати ефективну систему податкових пшьг для прюритетних напрямiв iнновацiйного розвитку, використовуючи ще нереалiзованi можливостi нижчих технологiчних укладiв -третього та четвертого й активно розвиваючи п'ятий i шостий уклади. Стосовно в^чизняно1 економiчноl ситуаци, то слiд зазначити, що криза 2008-2009 рр. майже унеможливила перший напрям державних дш щодо пiдтримки шновацшно1 дiяльностi, а про ефектившсть другого - немае ч^ких пiдтверджень iз практичного боку. Як вважае В. Семиноженко [6], «потрiбен шновацшний прорив на становленш шостого технологiчного укладу i вибрати таю його напрямки, завдяки яким краша може вийти в лщери. Вибiр цiеl стратег^ цiлком змшюе вiдношення до прiоритетних напрямкiв шновацшного розвитку, що вимагае скоригувати i державну пол^ику зi стимулювання шновацшно1 дiяльностi пiдприемств».
З огляду на накопичений досвiд технологiчних проривiв i суть 1'х концепц^, у перюд структурно1 перебудови необхiдно створити в економщ конкурентоспроможнi пiдприемства нового технолопчного укладу, що змiцнить позиц^ ще1 кра1ни на свiтовому ринку. Для цього необхщними соцiально-економiчними i наукового-технiчними передумовами мае бути наявшсть розвиненого промислового потенцiалу, наявнiсть штелектуального та
iнформацiйного потенцiалу. До того ж важливим е узгодження позици щодо вибору прiоритетiв iнновацiйноl пол^ики як на рiвнi пiдприемств, так i на загальнодержавному рiвнi.
В Укра1ш створено досить обширну законодавчу базу для впровадження
шновацш - закони «Про шновацшну дiяльнicть», «Про наукову та науково-тexнiчнy дiяльнicть», «Про дepжaвнe peгyлювaння дiяльноcтi у cфepi тpaнcфepy тexнологiй», «Про прюритетш напрями iнновaцiйноï дiяльноcтi в Укра1т», «Про cпeцiaльний peжим шновацшно1' дiяльноcтi тexнологiчниx пapкiв».
Однак шновацшний розвиток у нecтaбiльниx yмовax кризово1' eкономiки мае ряд оcобливоcтeй i пов'язaниx iз ними пpоблeм, яю ycклaднюють пошук i обгрунтування вapiaнтiв, пpийнятниx для конкpeтного cyб'eктa гоотодарювання в конкpeтнiй pинковiй cитyaцiï. Чительнють вapiaнтiв iнновaцiйного розвитку ycклaднюe щ пpоблeми, вони icнyють для вж cyб'eктiв iнновaцiйного пpоцecy.
Якщо звepнyти увагу на зaконодaвчi акти оcтaннix pокiв, то можна нaвecти змши, внeceнi до дiючого зaконодaвcтвa агатовно пiдтpимки iнновaцiйноï дiяльноcтi в Украшу Анaлiз дeякиx з ниx нaвeдeно нижчe.
Так, поcтaновою Вepxовноï Ради Украши вiд 21.10.2010 р. № 2632-VI cxвaлeно Рeкомeндaцiï пapлaмeнтcькиx rayxam на тeмy: «Стpaтeгiя iнновaцiйного розвитку Украши на 2010-2020 pp. в yмовax глобaлiзaцiйниx викликiв» [5], зпдно з якою оcобливe знaчeння у пpоцecax фyнкцiонyвaння нaцiонaльноï iнновaцiйноï ^ст^ми мае оpгaнiзaцiя та cтимyлювaння провдшв оновлeння тexнологiй, пepeдaчi нayковиx розробок iз cфepи знань у виробничу cфepy, що можe бути доcягнyто за допомогою подальшого розвитку cиcтeми оcвiти, ринку iнтeлeктyaльноï влacноcтi, cтвоpeння iнновaцiйноï iнфpacтpyктypи, фiнaнcового та податкового стимулювання нayково-тexнiчноï дiяльноcтi тощо.
Для peaлiзaцiï цieï cтpaтeгiï yчacники пapлaмeнтcькиx cлyxaнь peкомeндyвaли:
aктивiзyвaти формування законодавчо1' бази cyчacноï полiтики iнновaцiйного розвитку eкономiки, формування
конкypeнтоcпpоможного вiтчизняного
актору нayково-доcлiдниx i до^дно-конcтpyктоpcькиx робщ пiдвищeння конкypeнтоcпpоможноcтi вiтчизняноï
пpодyкцiï, формування ринку
iнтeлeктyaльноï влacноcтi та структурно!'
пepeбyдови виробництва шляxом активного розвитку iнновaцiйноï iнфpacтpyктypи, cтвоpeння та отрияння фyнкцiонyвaнню тexнологiчниx i нayковиx парюв, бiзнec-iнкyбaтоpiв, iнновaцiйниx вeнчypниx та iнвecтицiйниx фондiв i фiнaнcово-кpeдитниx установ, тepитоpiй пpiоpитeтного розвитку тощо;
пpиcкоpити розгляд пpоeктiв зaконiв Украши про вж^ння змiн до Закону Украши «Про наукову i нayково-тexнiчнy дiяльнicть», про iндycтpiaльнi (пpомиcловi) парки, про вж^ння змiн до Закону Украши «Про cпeцiaльний peжим iнновaцiйноï дiяльноcтi тexнологiчниx пapкiв».
Поcтaновою Кaбiнeтy Miнicтpiв Украши вщ 11 жовтня 2010 р. № 937 вжтоно змши до пункту 10 Порядку використання у 2010 р. кош^в Стабшзацшного фонду для дepжaвноï пiдтpимки peaлiзaцiï iнновaцiйниx та iнвecтицiйниx пpоeктiв у peaльномy ceктоpi eкономiки, у тому чи^ чepeз мexaнiзм здeшeвлeння кpeдитiв.
На жаль, закони, що cтоcyютьcя нayково-тexнiчного та iнновaцiйного розвитку, так i ж cтaли повноцiнним законодавчим фyндaмeнтом iнновaцiйноï дiяльноcтi в нашш крашь Сaмe тому, разом iз Програмою eкономiчниx peфоpм на 20102014 pp., pозpоблeною Комiтeтом з eкономiчниx peфоpм при Пpeзидeнтi Украши, яка мае надзвичайж знaчeння щодо aдaптaцiï Украши до cyчacниx вимог, нeобxiднa peaлiзaцiя й iншого патета peфоpм - iнновaцiйного.
Програма eкономiчниx peфоpм мicтить пepeлiк зaxодiв, з якж нeобxiдно почати. Одна iз зaплaновaниx цiлeй - cтвоpeння единого дepжaвного органу yпpaвлiння на-yково-тexнiчною та iнновaцiйною cфepою -вжe доcягнyтa. Сepeд iншиx пepшочepговиx завдань можна вщм^ити тe, що найближчим чатом пepeдбaчeно пpiоpитeтнe фшажуван-ня дepжaвниx цiльовиx нayковиx i науково-тexнологiчниx програм на конкypcниx пpинципax i cтвоpeння умов для надання нeобxiдноï пiдтpимки нayковiй cфepi краши та оcвiтi, щоб вивecти на новий бшьш якicний piвeнь розвитку.
Слщ зауважити, що науковому cercropy Украши потpiбнi й cиcтeмнi piшeння, cпpя-
моваш не тшьки на пiдтримку, а на створення hoboï якост економiчних i суспiльних вiдносин, орieнтованих на вироблення нових знань i використання шновацшних технологiй. Необхiдний фундамент для подальшого розвитку в цьому напрямi сьогоднi майже сформовано. Про таю процеси свiдчить те, що: сформульовано основш закони, створено координацiйний мехашзм, працюють науковi школи i напрями. Проте всi цi ланки функщонують на даному етапi не скоординовано та децентралiзовано.
Таким чином, ниш спостертаються певнi позитивнi тенденци стосовно пiдтримки на законодавчому рiвнi iнновацiйноï дiяльностi, що дасть можливють полiпшити стан справ щодо шновацш та ефектившсть використання iнвестицiйних ресурав i iснуючого потенцiалу пiдприeмств.
1з цих позицiй е можливими такi висновки [1]: «Здшснюючи глибоке реформування законодавчоï бази науковоï, науково-технiчноï та iнновацiйноï дiяльностi, розроблювачам iнновацiйних проекпв варто чiтко визначити стратегiчнi прюритети. Саме на ix основi по^бно вибудовувати нову правову iдеологiю у сферi науки й освiти, що мае бути адаптованою до сучасного стану економши, до державних проблем i потреб громадян Украши».
Усе це шдтверджуе необxiднiсть приведення внутрiшнix можливостей цих суб'ектiв у вiдповiднiсть до зовшшшх умов iнновацiйного розвитку. Для цього стд постiйно вiдстежувати достатшсть мотиваци iнновацiйниx проектiв, як тих, що реалiзуються, так i перспективних, i у випадку ïx ослаблення вносити вiдповiднi корективи до шновацшно1' дiяльностi суб'екта господарювання й вибiр напряму його розвитку.
З огляду на ситуащю, що склалась у краïнi, невщкладними умовами активiзацiï iнновацiйноï дiяльностi й удосконалення товарно1' полiтики сучасних шдприемств у найближчi роки е подальше вдосконалення законодавчо1' бази та контроль за ïï виконанням, чiтке визначення стратепчних прiоритетiв як на рiвнi держави, так i безпосередньо шдприемствами, розвиток
iнфраструктури iнвестицiйного ринку i зниження вартост iнвестицiй в шноваци, а отже, шдвищення рiвня маркетингових дослiджень на кожному з шдприемств.
Л^ература
1. Амоша О.1. Проблеми штеграци науки Г освГти в контекст сучасного шновацшного розвитку / О.1. Амоша, А.1. Землянкш, Г.В. Моюеев // 1нноваци: проблеми науки та практики: моногр. - Х.: ВД «1НЖЕК», 2006. - С. 27-52.
2. Новый экономический словарь / авт.-сост. В.Н. Коропухина, Д.В. Остапенко; под общ. ред. П.Я. Юрковского. - Изд. 2-е. -Ростов н/Д: Феникс, 2007. - 432 с.
3. Офщшний сайт Держкомстату Укра!ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
4. Офщшний сайт Мшютерства економши Укра!ни [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua.
5. Офщшний сайт Мшютерства промислово! полгшки Укра!ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://industry.kmu. gov.ua/control/uk/index.
6. Семиноженко В.П. Структурна револющя в економщ як категоричний iмператив сучасно! полгшки Укра!ни / В.П. Семиноженко // 1нноваци: проблеми науки та практики: моногр. - Х.: ВД «1НЖЕК», 2006. - С. 9-26.
7. Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, кредита, процента и цикла конъюнктуры) /Й. Шумпетер; пер. с нем. - М.: Прогресс, 1982. - 453 с.
Надшшла до редакцИ 29.07.2011 р.
