CC BY
42ПЕРСПЕКТИВИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ВУЗІВ
Хандога Я.В., Хандога В.І. Маріупольський державний гуманітарний університет
Анотація. У статті досліджено сучасний стан організації навчального процесу з фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів. Проаналізовано основні напрямки у фізичному вихованні студентської молоді на шляху переходу до Болонської системи організації освіти. Обґрунтований механізм впровадження в практику занять з фізичного виховання студентів не фізкультурних вузів “освітнього напрямку”, який обумовлює значний ефект у засвоюванні доступних і необхідних їм знань, оволодінні вміннями й навичками самостійних занять фізичними вправами.
Ключові слова: організація, фізичне виховання, студенти, “освітній напрям”, інструктивно-методичні заняття.
Аннотация. Хандога Я.В., Хандога В.И. Перспективы повышения качества организации учебного процесса по физическому воспитанию студентов вузов. В статье исследовано современное состояние организации учебного процесса по физическому воспитанию студентов высших учебных заведений. Проанализированы основные направления в физическом воспитании студенческой молодежи на пути перехода к Болонской системе организации образования. Обоснован механизм внедрения в практику занятий по физическому воспитанию студентов не физкультурных вузов “образовательного направления”, который обуславливает значительный эффект в освоении доступных и необходимых им знаний, овладении умениями и навыками самостоятельных занятий физическими упражнениями. Ключевые слова: организация, физическое воспитание, студенты, “образовательное направление”, инструктивно-методические занятия.
Annotation. Khandoga Y. V., Khandoga V. I. Improvement prospects of the quality of the physical training curriculum for university students. In the article is analyzed the contemporary con© Хандога Я.В., Хандога В.І. , 2009
dition of physical training curriculum for universities. The author analyses the main trends in physical training of university students in the context of transition to Magna Charta standards. The author also determines the mechanism of introducing into the physical training curriculum for non-sport universities “the educational method”, which will have a considerable effect on the process of obtaining the available and the necessary knowledge and skills of self-reliant physical exercise.
Key words: curriculum, physical training, university students, “the educational method”, instructive teaching.
Вступ.
Аналіз концептуальних підходів до організації фізичного виховання студентів [8], свідчить про фактичну відсутність чітких, консолідованих даних про те, яким повинне бути фізичне виховання у вищому навчальному закладі в умовах переходу до Болонської системи освіти. Разом з тим, виняткова значимість відповідей на це питання обумовлена тим, що без них неможливо визначити, у чому полягає сутність і основна спрямованість змісту освіти з фізичного виховання у вузі. Негативним наслідком цього є наповнення навчальної програми з фізичного виховання невластивим для неї змістом, недооцінка ролі освітнього змісту навчальної роботи. Все це в цілому спричиняє низький рівень ефективності рішення завдань фізичного виховання, як освітніх, так і завдань зі зміцнення здоров’я студентів та необхідність пошуку ефективних дій щодо вдосконалення організації процесу фізичного виховання у вищому закладі освіти.
На основі аналізу сучасної науково-методичної літератури виявлено, що значна частина досліджень [14] присвячена вивченню фізичного стану студентів як однієї з умов їх фахової підготовки [1,2], формуванню у студентської молоді потреби до систематичних занять фізичними вправами впродовж навчання у ВНЗ та у подальшому житті [16]. Авторами (Журавським В.С., Згуровським М.З., 2003) у науковій літературі зазначено також головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти України [7]; шляхи реформування системи освіти відповідно до Болонської угоди (Олійник М.О., Мулик В.В., Булах А.О., 2004) [12]. Робота щодо перспективних напрямків застосування Болонського процесу у вищій школі розглядається авторами Андрущенко В., Кременем В., Сікор-ським П., 2004 та багатьма іншими [13].
Проте, незважаючи на значний обсяг досліджуваних напрямків у фізичному вихованні студентської молоді, та задекларованим процесом переходу на Болонську систему організації освіти, до сьогодні не сформовано чіткого плану дій щодо підвищення якості організації навчального процесу з фізичного виховання у вищих навчальних закладах не фізкультурного профілю.
Робота виконана за планом НДР Маріупольського державного гуманітарного університету.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - визначити перспективи підвищення якості організації навчального процесу з фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів не фізкультурного профілю.
Завдання роботи.
1. Дослідити сучасний стан організації навчального процесу з фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів.
2. Проаналізувати науково-методичну літературу щодо напрямків у фізичному вихованні студентської молоді на шляху переходу до Болонської системи організації освіти.
3. Обґрунтувати механізм впровадження в практику занять з фізичного виховання студентів не фізкультурних вузів “освітнього напрямку”, який обумовлює значний ефект у засвоюванні доступних і необхідних їм знань, оволодінні вміннями й навичками самостійних занять фізичними вправами.
Результати дослідження.
Існуюча у вищих навчальних закладах система фізичного виховання ні за кількістю навчальних годин, що відводяться на заняття, ні за матеріальною базою, ні за змістом програм не в змозі забезпечити достатній рівень фізичного стану студентів. Дану проблему можна вирішити через впровадження інноваційних технологій організації і управління педагогічним процесом фізичного виховання у вищих закладах освіти, що дозволять виключити низку недоліків традиційних форм організації управління процесом фізичного виховання студентів [8].
Існує думка, що всі біди нинішнього фізичного виховання спричиненні його спортизацією [6]. Прихильники протилежних поглядів переконанні, що, використовуючи засоби будь-якого спорту, можна вирішувати всі завдання фізичного виховання. Багато фахівців пропонують в процесі фізичного виховання давати студентам знання з фізичної культури та цілеспрямовано привчати їх до систематичних самостійних занять. Загалом напрями, за якими розв'язується ця проблема у вищих навчальних закладах, можна умовно об'єднати в три основні групи: тренувальній напрям - проведення занять за принципом спортивного тренування для підвищення рівня рухової підготовленості, поліпшення функціонального стану студентів; оздоровчий напрям - покращення здоров’я за рахунок рухової активності на заняттях виховання, залучення студентів до регулярних занять фізичними вправами тощо; освітній напрям - обумовлює підсилення освітньої та методичної спрямованості педагогічного процесу, освоєння студентами фізкультурних знань, які дозволяють їм самостійно та раціонально здійснювати фізкультурно-спортивну діяльність.
Ми вважаємо, що з трьох умовно виділених напрямів у фізичному вихованні студентів вузів найбільш пріоритетним є освітній. Спробуємо довести це, проаналізувавши названі вище напрями.
Тренувальний напрям. Це так званий традиційний підхід до розв'язання проблеми фізичного виховання студентів є найбільш популярним на сучасному етапі. Однак його вдосконалення на основі старих концептуальних положень, коли в процесі фізкультурно-спортивної діяльності вирішувались завдання переважно рухового характеру, не приносить результатів у формуванні фізичної культури
студентів. Переконливі аргументи відомих фахівців (В.И. Столярова, 2005, Н.Н. Визитея, 1989, М.Я. Виленского, 2002) [5] свідчать: щоб організм нормально розвивався, рухова активність студентів повинна становити не менше 8-12 год. на тиждень. А чого ж ми можемо досягти в рамках одного заняття з фізичного виховання на тиждень? Майже нічого. А про присутність кумулятивного ефекту навіть не йдеться, оскільки тренувальний ефект, якби його було досягнуто на занятті, зник би через великі проміжки часу між парами. Ми погоджуємося з думкою про те, що визнання ступеню рухової підготовленості головним критерієм успішності студента з фізичного виховання вже не відповідає сучасній парадигмі освіти і суперечить гуманістичній сутності фізичної культури і спорту як засобу формування здорової, гармонійно розвиненої особистості [9].
Також невиправданою, з нашого погляду, видається позиція фахівців, які говорять про підвищення тренувального ефекту і т.д., при цьому висуваючи три конкретні завдання:
- формування інтересу до занять фізичною культурою;
- формування знань, умінь і навичок, потрібних студенту для самостійного використання засобів фізичної культури в процесі самовдосконалення;
- розуміння суті дій, виконуваних на заняттях з фізичного виховання.
Загалом ідея цієї концепції правильна, однак чи можна її втілити в рамках 2 годин на тиждень за умови збереження існуючого змісту заняття.
Оздоровчий напрям. Багато фахівців (Апанасенко Г.Л., 2001, Зеленюк О.В., Бикова А., 2006, Верблюдов І.Б., 2007 та ін.) [3, 4, 10] акцентують увагу на тому, що саме пріоритет здоров’я повинен стати системоутворюючим фактором та ідеологічним підґрунтям усієї мегасистеми фізичного виховання студентської молоді. Важко з цим не погодитися. Тим більше, громадськість стурбована вкрай низьким рівнем стану здоров'я населення нашої країни в цілому та студентів зокрема. За даними Міністерства освіти і науки України, понад 90% українських дітей, учнів та студентів мають відхилення в стані здоров’я [15]. Але розв’язати проблему покращення здоров' я лише за рахунок рухової активності на заняттях фізичного виховання неможливо. Адже на стан здоров’я негативно впливають і порушення гігієнічних вимог режиму дня, навчального процесу, режиму харчування, його недостатня калорійність, шкідливі звички, екологічні чинники і багато іншого. І комплекс усіх цих факторів унеможливить будь-який позитивний вплив засобів фізичного виховання, навіть за умови ідеально організованого педагогічного процесу в вищому закладі навчання. Тому залежність стану здоров'я дітей від рухової активності на одному занятті з фізичного виховання не така вже й суттєва.
Цікаву ідею щодо трактування стану здоров' я людей висловив доктор біологічних наук В.Д. Сонькін. На стан здоров'я дітей вливають не тільки складні соціально-економічні процеси, що
відбуваються в Україні (адже не набагато кращий рівень здоров'я населення і в країнах Європи, і у США). Вчений вважає, що чинники значно глибші. Сучасна медицина дає змогу виживати людям, які ще сто років тому мали б обмаль шансів на тиражування геному, який сьогодні дає змогу жити та успішно функціонувати дітям і дорослим у полегшених цивілізацією умовах. Раніше запобігти неминучому занепаду здоров' я можна було лише в один спосіб - заняттями самооздоровленням і фізичною культурою 2-4 години на добу. Тому для успішної реалізації завдань оздоровчого спрямування людині потрібно, попри правильну і достатню за обсягом та інтенсивністю руховою активністю, виконувати й інші основні заповіді здорового способу життя. А для цього треба хотіти це робити, знати, як правильно їх виконувати, вміло реалізувати свої знання і вміння в практичній діяльності у процесі самовдосконалення. На превеликий жаль, в більшості випадків студенти не отримують таких знань, а якщо й отримують, то лише в малих обсягах, і в більшості випадків не знають, як ці знання застосувати у своїй практичній діяльності.
Освітній напрям. Найбільш характерною рисою сучасної концепції фізичного виховання є акцентування на освітньому спрямуванні як умови успішного формування фізичної культури студента. Автори (Визитей Н.Н., Виленский М.Я., Курись В.Н., Лубишева Л.И., Понамарчук В. А., Соловйов Г.М., Хакунов Н.Х., Лукина Л.Б., 2007, Гонтарь О. П., 2008 та інші) вважають його найбільш перспективним у вирішенні завдань фізичного виховання студентів [5, 11].
Попит на освіту все більшою мірою визначається її “споживачами” - батьками та їхніми дітьми. І ті методи примусу (нормативи, оцінки), які нині багато в чому нас “виручають”, далі задовольнятимуть все менше і менше. І чи захочуть батьки, наприклад, сплачувати за предмет “фізичне виховання” в тому вигляді, в якому він тепер існує?
Наведемо приклад: весь період навчання в вузі викладачі з фізичного виховання займаються оздоровленням студентів, які, зазвичай, не знають свого організму, не навчені, як зберігати й зміцнювати своє здоров'я. Змінити становище може лише наповнення занять з фізичного виховання змістом загальноосвітньої дисципліни. Якщо цього не станеться, фізичне виховання традиційно буде вважатися другорядним серед інших дисциплін.
Пропонуємо свою систему організації занять з фізичного виховання на прикладі Маріупольського державного гуманітарного університету, в рамках 2-х годин на тиждень. На навчальну дисципліну “Фізичне виховання” в вузі відводиться 2 кредити, тобто 72 години на рік. До навчальної робочої програми з фізичного виховання в другому семестрі включено модуль “Методичний розділ”, головним завданням якого є перевірка методичної підготовленості студента. Для цього студенту необхідно підготувати план - конспект і виконати практичне завдання. Студенти за власним вибором можуть об-
рати для проведення комплекс ранкової гімнастики або комплекс загальнорозвиваючих вправ; комплекс вправ, спрямований на вдосконалення фізичних якостей або укріплення певної групи м’язів з різних видів спорту; комплекс вправ з використанням нестандартних фізичних вправ зі спортивних, бальних чи східних танців; також це може бути йога, стретчінг, аеробіка та її сучасні різновиди, пілатес і т.д. Викладачами кафедри розроблені вимоги та організаційно - методичні вказівки щодо методичної підготовленості, а також критерії оцінювання діяльності студента. В кінці заняття обов’язково проводиться аналіз діяльності студента. Студент, який підготував та провів методичне завдання самостійно, отримує додаткові (заохочувальні) 2 бали. Також заохочуються 2 балами студенти групи, які приймали активну участь в обговорюванні проведеного заняття та робили ґрунтовні висновки, вносили пропозиції і т. ін. Це заняття інструктивно-методичного характеру, які проходять у формі навчальної практики. На цих заняттях студенти засвоюють доступні і необхідні їм знання з методики виконання різних вправ та розвитку рухових якостей, методики тренування, організації самостійних занять, про вплив фізичних вправ на здоров’я людини, сучасні види рухової активності і т.п. Студенти не лише набувають знань, а й пробують використовувати їх на практиці. Тобто на цих заняттях вирішується найголовніше завдання фізичної культури - формується вміння вчитися і вчити.
Як свідчить наш 6-ти річний досвід роботи за цією методикою, то її розробка та впровадження є справою педагогічного колективу кафедри фізичного виховання.
Але, на нашу думку, ці інструктивно-методичні заняття повинні стати обов' язковими в рамках навчальної роботи з фізичного виховання в вузі.
Також треба пам' ятати, що після введення Болонської системи навчання, важливе місце у формуванні освітньо-теоретичних і практичних знань є самостійна робота. Проблема самостійної роботи студентів в умовах докорінної перебудови вищої школи є надзвичайно важливою і вимагає подальшого дослідження як в теоретичному, так і в практичному плані.
Висновки.
У вищих навчальних закладах, як правило, проводиться одне заняття - обов’язкове, одне - факультативне. Як свідчать фахівці, одне заняття на тиждень не приносить користі здоров’ю студентам. Проблема потребує нових принципових, неординарних рішень у навчально-виховному процесі.
Як стверджують фахівці, а також наші дослідження, нова система уявлень про цінність фізичної культури має на меті відмовитися від використання фізичної культури як засобу впливу на біологічну природу людини. Ознака сучасного фізичного виховання у ВНЗ - це освітнє спрямування змісту занять з фізичного виховання як умова успішного формування здорового способу життя студентів.
Досягти основної мети фізичного виховання
- коли кожен студент зможе самостійно застосовувати знання і вміння, набуті на заняттях з фізичного виховання, у практичній діяльності через фізичне самовдосконалення - можливо лише за умови озброєння студентів знаннями, котрі допоможуть їм зрозуміти суть фізичної культури, її значення для здоров' я людини, усвідомити життєву необхідність руху, оволодіти вміннями й навичками самостійних занять фізичними вправами.
Перспективи подальших досліджень у даному напрямку полягають у визначенні шляхів подальшого вдосконалення організації навчального процесу з фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів на основі ксмп ’ютерних технологій.
Література.
1. Акимова М.Е. Содержание и методика проведения занятий по аэробике со студентами высших учебных заведений / Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях // Сб. ст. под ред. проф. Ермакова С.С. / IV междунар. науч. конф. - Харьков
- Белгород - Красноярск, 2008. - С. 9-11.
2. Акинин Л.А., Темченко В.А. Оборудование тренажерных залов для занятий студентов вузов / Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях // Сб. ст. под ред. проф. Ермакова С.С. / IV междунар. науч. конф. - Харьков - Белгород - Красноярск,
2008. - С. 3-6.
3. Апанасенко ГЛ. Валеология: первые шаги и ближайшие перспективы // Теория и практика физической культуры. -2001. - № 6. - С. 2 - 8.
4. Верблюдов І.Б. Оптимізація індивідуальної тренувально-оздоровчої програми для студентів вищих педагогічних навчальних закладів: Дис...к. наук з ф. в. та спорту / 24.00.02.
- Харків, 2007. - С. 5 - 6.
5. Гонтарь О.П. Проблема формирования физической культуры личности студента в теории и практике педагогической науки // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: сб. научн. тр. под ред. проф. Ермакова С.С. -Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2008. - № 2. - С. 103-110.
6. Живага С. Перспективи розвитку уроку фізичної культури // Освіта і управління. - 2006. - №2. - С. 139-143.
7. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / Національний технічний ун-т України “Київський політехнічний ін-т” - К.: Політехніка, 2003. - 200 с.
8. Захарина Е. Організаційні умови вдосконалення фізичного виховання у вищому закладі освіти / Спортивний вісник Придніпров'я. - 2007. - №1. - С. 64-67.
9. Зеленюк О.В., Бикова А. Трансформація навчальної дисципліни “Фізичне виховання” у контексті Болонської декларації // Молода спортивна наука України: зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 10: у 4-х т. - Львів: НФВ “Українські технології”, 2006. - Т. 3 - С. 373 - 378.
10. Зеленюк О.В. Комплексна оцінка оздоровчого впливу занять з фізичного виховання студентів як засіб індивідуалізації навчального процесу // Молода спортивна наука України: зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 8: у 4-х т. - Львів: НФВ „Українські технології”, 2004. - Т. 3. - С. 131 - 135.
11. Лукина Л.Б. Педагогическая модель самообразования и самосовершенствования студентов в области физической культуры. Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / ГОУ ВПО Ставропольский государственный университет. - Майкоп, 2007. - 25 с.
12. Олійник М.О., Мулик В.В., Булах А.О. Реформування системи освіти відповідно до Болонської угоди / Слобожанський науково-спортивний вісник // Збірник наукових статей за ред. Епштейна Л.Ю. - Харків: ХДАФК, 2004. - С. 3-5.
13. Савченко В., Андрюшина Л., Родіна Ю. Пріорітетне значення самостійної роботи в системі реформування професійної освіти студентів вищих навчальних закладів фізкультурного профілю / Спортивний вісник Придніпров'я - 2007. - №1. -С. 34-37.
14. Форми організації занять з фізичного виховання у вищих навчальних закладах : [Електронний ресурс] / О.В. Ківернік, І.Х. Турчик, М.П. Пітин // Спортивна наука України - 2008.
- № 1. - С. 18-23. - Режим доступу до журналу: http://www. nbuv.gov.ua/e-journals/SNU/title.htm/
15. Хандога Я.В., Хандога В.И. Пути усовершенствования кредитно-модульной организации учебного процесса по физическому воспитанию студентов (из опыта Мариупольского государственного гуманитарного университета // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичної культури і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2008. - № 7. - С. 141-143.
16. Шевченко С.М. Досвід організації самостійної роботи студентів в умовах кредитно-модульного навчання // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичної культури і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - №1.
- С. 149-152.
Надійшла до редакції 22.05.2009р.
yana-khandoga@yandex.ru
