CC BY
34
Реферат
МЕТОД АЛОГЕРН1ОПЛАСТИКИ ПАХОВИХ ГРИЖ
Лавренко Д.О., Малик С.В., Челшв^ А.Л., Подлесний В.1., Парасоцький В.1. Ключовi слова: naxoBi грижi, алогернiопластика, паховий канал.
В умовах хфургмного в1дд1лення багатопрофтьного л1кувального закладу м. Полтава за перюд з 2011 по 2013 р1к прол1ковано 46 хворих з паховими грижами у в1ц1 вщ 32 до 72 рок1в. Середнш в1к становив 52 роки. Bci пац1ен-ти прооперованi в плановому порядку з використанням полтроптенового атчастого ендопротезу фiрми «Лн текс». Сутнють запропонованого методу полягае в тому, що атка встановлюеться за методом Лiхтенштейна, але апоневроз зовнiшнього косого м'язу зшиваеться пщ ciм'яним канатиком, виводячи його в пщшфну кглтковину. За-пропонований cпоciб дозволяе зберегти iннервацiю i функцiональнicть елементiв ам'яного канатика, шляхом ви-ключення його постшного контакту з ендопротезом.
Summmary
ALLOHERNIOPLASTY OF INGUINAL HERNIA
Lavrenko D., Malik S., Chelishvili A., Podlesniy V., Parasotskiy V.
Key words: inguinal hernia, allogernioplastics, inguinal canal.
46 patients aged 32 -72 (mean age was 46 years) with inguinal hernias were treated at the surgical department of multifield hospital for 2011 - 2013. All patients were subjected to planned operations and implantation of polypropylene mesh manufactured by "Linteks" firm. The specialty of the technique consisted in the following: the mesh is implanted according to the currently accepted procedure (Lichtenstein method), but the aponeurosis of the external oblique abdominal muscles was sutured below the spermatic cord, exteriorizing it into the subcutaneous tissue. This eliminated the constant contact with the mesh and hence reduced the risk of strictures. The method offered saved the innervations and functional elements of the spermatic cord.
УДК 616.33/.342-002.44-07-08
Ляховський В.1., Дем'янюкД.Г., Дудченко М.О., Кравцв М.1., Хасан Таджедин Ахмед
ПЕРФОРАТИВНА ВИРАЗКА - ДОСВ1Д Д1АГНОСТИКИ ТА Л1КУВАННЯ
ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна акаде1^я», м. Полтава.
У хiрургiчнiй клiнiu,i за 2010-2012 роки спосmерiгали 62 хворих з приводу перфоративноГ виразки шлунка та ДПК. Чоловкв було 53 (85,4%), жнок - 9(14,6%). Середн/'й вк хворих становив 44,5 ±3,4 рок/'в. Нетиповий початок захворювання в/'дм/'чено у 24 (38,8%) пац'ент/'в. Псля 24 годин з часу захворювання госп/'тал/'зовано 16,1% ос/'б. Рiвень лейкоцит/в у кров/' перевищував показник 8х109/л - лише у 29 (46,7%) госп/'тал/'зованих. Показник загального блка у кров/' менше 60 г/л в/'дм/'чений у 19 (30,6%) ос/'б. Показник еритроцит/'в бльше 5,0х1012/л, ге-моглобну бльше 150 г/л спостергався у 21 (33,8%) паujентiв. У хворих були ознаки дегiдратаuiГ, ступнь ГГ ви-значали зг/'дно протоколу. Для д/'агностики перфоративноГ виразки використовували оглядову рентгеногра-фю орга^в грудноГ та черевноГ порожнини, ФГДС, пневмогастрографiю. Ус/' хвор/' оперованГ Радикальне опе-ративне втручання з приводу перфоративноГ виразки ДПК виконали 13 (35,1%), з приводу перфоративноГ виразки шлунка - 2 (18,1%) хворим.
Ключов1 слова: виразка, перфорац1я, операц1я.
Вступ
Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипа-лоТ кишки (ДПК) залишаеться невиршеною проблемою. Вона актуальна, бо мае велику медичну I соц1а-льну вагу. Захворюванють на цю патолопю залишаеться високою, вона уражае 2-10% населення, причо-му 35-48 % - працездатного в1ку [3,4,10,11,16,17].
Перфорац1я е одшею 1з найбтьш небезпечних та розповсюджених ускладнень виразковоТ хвороби. Частота перфорацп виразки складае 12,5-15 на 100 000 населення [8], у 3-30% хворих на виразкову хворобу I вона не зменшуеться, незважаючи на устхи консервативного лкування [1,2,7,11]. Серед невщкладних х1рурпчних захворювань оргашв черевноТ порожнини перфоративна виразка займае четверте мюце пюля гострого апендициту, защемле-них гриж I гостроТ кишковоТ непрохщност [12,15,16].
Суттевою перешкодою на шляху своечасного роз-тзнання, лкування та попередження ускладнення виразковоТ хвороби вважаеться безсимптомний переб1г захворювання. Перфоративна виразка шлунку та ДПК у 25,9% хворих е першим проявом захворювання [2].
При атипових перфорац1ях - виразки задньоТ ст1н-ки ДПК, малоТ кривизни шлунку м1ж листки печшково-шлунковоТ зв'язки, прикрит1 перфорацп -, що трапля-
ються у 0,6-5% ос1б, д1агностика ускладнення утруднена, а переб1г захворювання прогнозувати важко [10,11,15,16].
З приводу перфоративноТ виразки шлунку та ДПК хвор1 п1зно госп1тал1зуються до лкарняних заклад1в. Ктькють госп1тал1зованих п1зн1ше 24 годин з моменту захворювання сягае 21% [10,12].
Пюляоперацшна летальнють при перфоративних виразках становить 6-8% I не мае тенденци до змен-шення [1,13].
У 2010 роц1 в УкраТы з приводу перфоративноТ виразки шлунка та дПк госттал1зовано 7317 хворих. У тому числ1 тзнше 24-х годин з часу захворювання 1101(15,5%) особу. У 2011 роц1 ця ктькють майже не змшилась - госп1тал1зовано 7288, у тому числ1 п1зн1ше 24 годин з часу захворювання 1232 (16,9%) ос1б. Пюляоперацшна летальнють у 2010 роц1 становила 3,61%, а у 2011 роц1 виросла до 3,87%. Майже втрич1 бтьшою залишалася пюляоперацшна летальнють серед госттал1зованих п1зн1ше 24 годин. У 2010 роц1 вона складала 14,04%, а у 2011 роц1 - 12,21% [13].
Мета дослщження
Подтитися досвщом лкування хворих на перфо-ративну виразку шлунка та ДПК.
Том 13, Випуск 1(41) 133
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологЫна академЫ»
Об'ект i методи дослiдження
За 2010 - 2012 роки у шшц спостер^али 62 хво-рих на перфоративну виразку шлунка та ДПК. Чоловь кiв було 53 (85,4%), жшок - 9 (14,6%). Наймолодшому пацieнту було 15 рогав, а найстаршому - 80 рогав. Се-реднiй вiк хворих становив 44,5±3,4 рокiв. Усi хворi у стацюнар доставленi машиною "швидкоТ допомоги".
Пiд час першого огляду доставлен у приймальне вiддiлення хворi скаржилися на бть у епiгастральнiй дтянц постiйного характеру. Раптовий напад болю вiдмiтили 38 (61,2%) госпiталiзованих. Даш об'ективного обстеження цих хворих не залишали сумнiву щодо наявностi перфорацп порожнистого органу, що було пщтверджено подальшим обстеженням. У 24 (38,8%) доставлених бть протягом 3-4 годин за-лишався локалiзованим у етгастральнш дiлянцi. У 7 (11,3%) оаб розповсюджувався у дiлянку попереку, праву надключичну дiлянку, у дтянку серця. 8 (12,9%) пацieнтiв були переконаш, що причиною захворюван-ня стали конкременти жовчного мiхура. З приводу жо-вчнокам'яноТ хвороби та перюдичних печiнкових колiк вони спостер^алися i лiкувалися за мiсцем проживан-ня, де Тм пропонувалося видалення жовчного мiхура. У цих хворих при першому оглядi виникли труднощi щодо iмовiрноТ причини появи больового синдрому.
Вдавались до алгоритму дiагностики перфоратив-ноТ виразки [12,14,15]. Виконували оглядову рентгено-граму грудноТ i черевноТ порожнини в прямiй проекцп. Характерш ознаки перфорацiТ порожнистого органу -пов^ря пiд куполом дiафрагми - вiдмiчено у 32 (51,6%) оаб. Фiброгастродуоденоскопiю (ФГДС), пiсля зондового видалення вмюту шлунка шляхом втьного витоку, виконали 22 (35,5%) патентам. При обсте-женнi 3 (4,8%) хворих вiдмiтили значне посилення болю. Констатовано наявнють перфорацiТ виразки у 6 (9,7%) оаб. Наявнють перфоративного отвору доказана пневмогастрографiею пюля введення додатково 800см3 пов^ря у - 11 (17,7%) госпiталiзованих.
У 2 (3,2%) оаб на основi штчних ознак прогресу-ючого перитонiту спочатку визначили показання до оперативного втручання. Локалiзацiю перфоративноТ виразки визначили при ревiзiТ органiв черевноТ поро-жнини.
Дiагностика перфоративноТ виразки базуеться на даних об'ективного та Ыструментального обстеження. Лабораторн методи обстеження, що дозволяють за-пiдозрити наявнiсть запального процесу та указують на дегщратацю, у наших спостереженнях втратили належну роль у дiагностичному процесi. Ступшь втра-ти рiдини при даному захворюванн згiдно протоколу визначали за пробою Шелестюка [14]. Рiвень лейко-цитiв у кровi перевищував показник 8х109/л лише у 29 (46,7%) госпiталiзованих. Показники червоноТ кровi вказували на наявнють дегщратаци хворих. Ктькють еритроцитiв перевищувала показник 5,0х1012/л, гемоглобшу 150 г/л у 21 (33,8%) госпiталiзованого.
Усi хворi оперованi в термшовому порядку. Вибiр об'ему операцп при перфоративнiй виразцi визначав-ся багатьма факторами: вком хворого, супутшми за-хворюваннями, тривалiстю перебiгу виразковоТ хвороби, ускладненнями. Проте виршальне значення мав час госпiталiзацiТ хворого з моменту госпiталiзацiТ: у бтьшосп хворих вiн визначае характер запального процесу у черевнш порожнинк
Доставлено до 6 годин з часу захворювання 17 (27,4%), вщ 6 годин до 24 годин - 35 (56,5%), пюля 24 годин - 10 (16,1%) хворих.
Локалiзацiю перфоративноТ виразки пщ час ревiзiТ
оргашв черевноТ порожнини визначали за ознаками характерно!' шфтьтраци тканини навколо виразки, нашарування фiбрину, наявност перфоративного отвору та видiлення через нього вмюту визначили у 59 (95,2%) оаб. У 3 (4,8%) хворих пошук перфоративного отвору виявився значно утрудненим через нашарування фiбрину та велико' ктькост серозно-гншного випоту. Пошуку виразки допомогло викорис-тання запропонованого пристрою для введення пщ час операцп пов^ря у шлунок. При цьому створювали тиск до 40 мм. рт. ст. та проводилась локальна пере-вiрка цiлiсностi стiнок шлунка i ДПК.
Локалiзацiя перфоративноТ виразки виявилась такою: на переднш стшц цибулини ДПК - у 47 (75,9%), зацибулинного вщдту - у 3 (4,8%), на заднш боковш стiнцi у 1 (1,6%), шлунка: в дтянц пiлоруса - у 3 (4,8%), препiлоричного вщдту шлунка - у 8 (12,9%) оаб. З них ураженою виразкою видалася мала кривизна у 6 (9,7%), мала кривизна мiж листками малого чь пця - у 2 (3,2%) хворих.
Вiдмiченi такi особливостi виразок ДПК: пгантськ виразки розповсюджувалась на передню та задню стiнки ДПК у 2 (3,2%), кровотеча з виразки передньоТ стшки ДПК виявилася у 1 (1,6% та циркулярна вираз-ка ДПК спостер^алася у 3 (4,8%) па^ен^в.
У черевнiй порожнинi були ознаки перитошту: мю-цевого фiбринозного у 6 (9,7%) оперованих, дифузно-го фiбринозно-гнiйного - у 42 (67,7%) , розлитого фiб-ринозно-гншного - у 14 (22,6%) хворих.
При визначенн об'ему оперативного втручання враховували розповсюдженють запального процесу у черевнш порожнинк Обмежилися такими оператив-ними втручаннями.
При перфорацiТ виразки ДПК: стовбурову вагото-мiю з виаченням краТв та ушиванням виразки двохря-дним швом виконали у 7 (11,3%), задню стовбурову, передню селективну ваготомю - у 3 (4,8%), резек^ю шлунка за методом Гофмейстера-Фшстерера - у 3 (4,8%) па^ен^в. У 38 (61,3%) оаб краТ виразки вись кали та ушивали ТТ двохрядним швом [4, 5, 9].
З приводу перфоративноТ виразки шлунка резек-цю органа за Гофмейстером-ФЫстерером виконали 2 (3,2%), виачення краТв та ушивання дефекту двохрядним швом - 9 (14,6%) особам [4, 15].
У процеа виакання краТв виразки в^^тили певн труднощi в утримуваннi краТв та у формуванш лiнiТ перетину тканини з метою належноТ адаптаци краТв. Запропонували пристрiй, для фксаци краТв виразки i позбавлення лшп перетину схiдцеподiбноТ форми.
Визначення ступеня дегщратаци було ключовим при складанш програми лiкування хворих пiд час втручання i у пiсляоперацiйному перюдк Визнана де-гiдратацiя I ступеня у - 10 (16,2%), II ступеня - у 47 (75,8%) та III ступеня - у 5 (8,0%) оперованих [14].
Результати до^дження та Тх обговорення
Першi три доби хворi перебували на повному парентеральному харчуванш. Розрахунок величини не-обхщних складових визначали на основi вихiдних ла-бораторних показнигав у 45 (72,6%), за номограмою -у 17 (27,4%) оперованих.
Першочергово усували явища дегщратаци. З ^ею метою при I ступеш дегщратаци призначали довенно 65-70 мл, при II ступеш - 80-100 мл, при III ступеш - до 120 мл рщини на 1 кг маси тта. Зауважимо, що це були вихщш розрахунки. Перенесення введеноТ рщини, позитивы зрушення внаслщок шфузшноТ терапи контролювали постшно величиною ЦВТ, АТ, частотою пульсу, погодинним дiурезом. У якост середнигав ш-
пiсляоперацiина леталь-Цi XBopi були госпiталiзо-
фузшно'Т терапií використовували головним чином го-товi багатокомпонентнi сумiшi. Серед них розчин Рш-гера, сорбiлакт, реосорбтакт. Для корекцiТ рiвня К+ призначали глюкозо-iнсулiново-калieву сумiш (Г1К). Бiлковий обмЫ корегували введенням розчинiв амшо-кислот амшол, амiноплазмаль, iнфезол. Одночасно з бтковими препаратами вводили 10-20% розчин глю-кози з iнсулiном для запоб^ання використання бiлка в катаболiзмi. Ранне ентеральне зондове харчування хворих розпочинали в першi 24-48 годин пюля опера-Ц1Т.
Лiкування хворих у пюляоперацшному перiодi мало комплексний характер. Воно включало противира-зкову терапю: антисекреторнi препарати, блокатори протоновоТ помпи, середники захисту слизовоТ оболо-нки шлунка.
Хворим призначали антибютики широкого спектру дiТ з урахуванням мiкрофлори перитонеального ексу-дату. Основою антибютикотерапп були наслiдки пось ву вмiсту черевноТ порожнини на мiкрофлору у 41 (66,1%) хворого. У переважнш бiльшостi випадкiв були виявлен коринебактерiТ та ентеробактери у 23 (37,1%), стафiлококи - у 6 (9,7%) та стрептококи - у 4 (6,5%) па^етчв. У 8 (12,9%) оперованих при посiвi вмюту черевноТ порожнини росту аеробноТ бактерiа-льноТ флори не вiдмiчено.
За час спостереження нють склала 6,4% (4 особи).
ваш шзнше 48 годин з моменту захворювання, у че-ревнiй порожнин були явища розлитого термшально-го фiбринозно-гнiйного перитонiту.
Висновки
1. Нетиповий переб^ перфоративноТ виразки шлунка та ДПК вiдмiчено у 24 (38,8%) хворих.
2. Для розтзнання перфорацiТ порожнинного органу використовували оглядову рентгенографю орга-нiв грудноТ та черевноТ порожнини, ФГДС, пневмогас-трографiю.
3. Для пошуку перфоративного отвору пщ час опе-рацп використовували запропонований спосiб, що ба-зуеться на пiдвищеннi тиску пов^ря у шлунку до ве-личини 40 мм рт. ст. за допомогою спе^ально розро-бленого пристрою.
4. Для виачення змiнених краТв наявного перфоративного отвору, уникнення схiдцеподiбного перетину стiнки органу, зручност зашивання краТв отвору користувалися запропонованим пристроем.
Перспективи подальших дослiджень
До теперiшнього часу не розроблено ч^ких крите-рiТв оперативного лкування пацiентiв з перфоратив-
Реферат
ПЕРФОРАТИВНАЯ ЯЗВА - ОПЫТ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ
Ляховский В.И., Демьянюк Д.Г., Дудченко М.А., Кравцив Н.И., Хасан Таджедин Ахмед
Ключевые слова: язва, перфорация, операция.
В хирургической клинике за 2010-2012 годы наблюдали 62 больных по поводу перфоративной язвы желудка и ДПК. Мужчин было 53 (85,4%), женщин - 9 (14,6%). Средний возраст больных составлял 44,5 ±3,4 лет. Нетипичное начало заболевания отмечено у 24 (38,8%) больных. После 24 часов с момента заболевания госпитализированы 16,1% человек. Уровень лейкоцитов в крови превышал показатель 8х109/л у 29 (46,7%) госпитализированных. Показатель общего белка в крови менее 60 г/л отмечен у 19 (30,6%) лиц.. Показатель эритроцитов больше 5,0х1012/л, гемоглобина больше 150 г/л наблдался у 21 (33,8%) пациента. У больных были признаки дегидратации, степень ее определяли согласно протоколу. Для диагностики перфоративной язвы использовали обзорную рентгенографию органов грудной и брюшной полости, ФГДС, пневмогастрографию. Все больные оперированы. Радикальное оперативное вмешательство по поводу перфоративной язвы дПк выполнили 13 (35,1%), по поводу перфоративной язвы желудка - 2 (18,1%) больным.
ними гастродуоденальними виразками, що ускпаднюе вибiр оптимального методу. Тому необхщно оцЫити результати юнуючих способiв операцш, як вщкритих так i лапароскотчних, що дозволить визначити об'ективнл критерп для обгрунтування хiрурriчноT тактики при перфоративних виразках.
Лтература
1. Аладин А.С. Перфоративная язва культи желудка в сочетании с остроИ спаечноИ кишечной непроходимостью / А.С. Аладин, Д.Л. Борисов, А.Н. Чапайкин // Хирургия. - 2009. - № 5. - С.72-73.
2. Балогланов Д.А. Хирургическое лечение перфоративных язв двенадцатиперстной кишки / Д.А. Балогланов // Хирургия. -2010. - №11. - С.76-79.
3. Валенкевич Л.Н. Болезни органов пищеварения. Руководство по гастроентерологи для врачей / Л.Н. Валенкевич, О.И. Яхонтова. - СПб. : Издательство ДЕАН, 2006. - 656 с.
4. Вачев А.Н. Морфологическое обоснование обьема иссекаемой ткани при операции по поводу перфоративной язвы двенадцатиперстной кишки / А.Н. Вачев [та ш.] // Хирургия. - 2011. - №2. - С.21-24.
5. Велегоцкий Н.Н. Опыт лечения перфоративной язвы двенадцатиперстной кишки с учетом кислотнопродуцирующей функции желудка / Н.Н. Велегоцкий [та ш.] // Харювська х1рурпчна школа. - 2012. - №3. - С.47-49.
6. Гусейнов А.Х. Дуоденобронхиальний свищ, как осложнение перфоративной язвы двенадцатиперстной кишки / А.Х.Гусейнов, И.А. Алиев, Э.Я. Гачабеков // Хирургия. - 2009. -№ 6. - С.67-68.
7. Клиническая хирургия: Справочное руководство / Под. ред. Ю.М. Панцирева. - М. : [б. в.], 1988. - 640 с.
8. Кононенко Д.А. Острые желудочно-кишечные кровотечения у больных с рецидивом дуоденальних язв после оперативного лечения перфоративной язвы. Клиника, диагностика и лечение / Д.А.Кононенко, Р.В. Водяник // Украинский медицинский альманах. - 2008. - № 4. - С.77-79.
9. Курбанов Ф.С. Операции минимального обьема в хирургическом лечении перфоративной язвы двенадцатиперстной кишки / Ф.С.Курбанов [та ш.] // Хирургия. - 2011. - №3. - С.44-49.
10. Неймарк И.И. Прободная язва желудка и двенадцатиперстной кишки / Неймарк И.И. - М. : Медицина, 1972. - 278 с.
11. Неотложная абдоминальная хирургия (справочное пособие для врачей) / Под. ред. А.А. Гринберга. - М. : Триада-Х, 2010. - 496 с.
12. Ольшанский А.А. Острый живот / А.А.Ольшанский, И.В. Иоффе. - Луганск : [б. в.], 2008. - 192 с.
13. Показники здоров'я населення та використання ресурЫв охо-рони здоров'я в УкраТ'т за 2010-2011 рр. : шформацшнш лист / Центр медичноТ статистики МОЗ УкраТни. - К., 2012. - 6 с.
14. Стандарти оргашзацп та професшно ор1ентован1 протоколи на-дання медичноТ допомоги хворим з невщкладною х1рурпчною патолопею оргашв живота / Науково-методичне видання // За ред. Березницького Я.С.,Фомша П.Д. - К. : ТОВ «Доктор-Мед1а», 2010 р. - 440с. - (Сер1я «Б1блютека «Здоров'я УкраТ-ни»).
15. Руководство по неотложной хирургии органов брюшной полости / Под. ред. В.С. Савельева. - М. : Медицина, 1986. - 608 с.
16. Хирургия острого живота / Под. ред. Г.И. Синенченко. - СПб. : ЭЛБИ, 2007. - 512 с.
17. Яицкий Н.А. Язва желудка и двенадцатиперстной кишки / Н.А. Яицкий, В.М.Седов, В.П.Морозов. - М. : МЕД пресс-информ, 2002. - 376 с.
Том 13, Випуск 1(41) 135
В1СНИК ВДНЗУ «Украхнська медична стоматологЬчна академя»
Summary
EXPERIENCE OF DIAGNOSIS AND TREATMENT FOR PERFORATED ULCERS-Liakhovskyi V.I., Demjaniuk D.G., Dudchenko M.O., Kravtsiv M.I., Hassan Ahmed Tadzhedyn Key words: ulcer, perforation, operation.
62 patients were under the observation about perforated ulcers of the stomach and duodenum at the surgical clinic for the 2010-2012r. There were 53 men (85.4%) and 9 women (14.6%) with mean age of 44.5±3.4 years. Atypical onset of the disease was reported in 24 (38.8%) patients. Since the alarming signs and symptoms had appeared 16.1% of patients were taken to the hospital. The white blood cell count was higher than 8x109/l only in 29 (46.7%) patients. The level of total blood protein was found to be less than 60 g/l in 19 (30.6%) patients. The erythrocytes count higher than 5.0x1012/l and hemoglobin above 150 g/l were observed in 21 (33.8%) patients. The patients had the signs of dehydration and its intensity was evaluated according to the treatment protocol. Such investigations as plain radiography of the chest and abdomen, FADS, pneumogastrography were used to diagnose perforated ulcer. All the patients were operated on. 13 (35.1%) patients with perforated duodenal ulcer and 2 (18.1%) patients with the perforated stomach ulcer were subjected to radical surgery.
УДК: 616.149.2/.3-005.4-036.11-083.9:617
Матвйчук Б.О., Федчишин Н.Р., Книш Я.М.*, Бочар В.Т., Долнський О.М., Дмитрик I.I., Данчак С.В., Дячук М.В., Потапенко В.С.
ГОСТРА МЕЗЕНТЕР1ЙНА 1ШЕМ1Я У НЕВ1ДКЛАДН1Й Х1РУРГП
Львiвський нацюнапьний медичний уыверситет iMeHi Данила Галицького *Комунапьна мюька кп^чна псарня швидкоТ медично!' допомоги, м. Львiв
В статт/' проанал1зовано результати д/'агностики та лкування 78 пащ'ент/'в ¡з гострою мезентершною ¡ше-м1ею. Причиною високоï летальностi при гострш мезентершнЮ ¡шеми' е ni3Hi строки поступлення хворих в стацюнар та об'ективн1 труднощ' д/'агностики. Встановлено, що незалежними факторами ризику при гост-рЮ мезентершнЮ iшеми, як впливають на показники п1сляоперац1йно'1' летальностi, е вк бльше 75 роюв, ари-тм/'я та лейкоцитоз бльше 15*109/л. Перспективою у наданнi адекватноï медичноï допомоги патентам з гострою мезентерЮною ¡шем1ею е п/'дготовка та участь у складi ургентноУ бригади судинних х/'рург/'в та ¡нтер-венц/йних рад/'олог/'в, здатних виконати втручання на брижових судинах.
Кпючов1 слова: гостра мезентершна 1шем1я, артер1апьна ембоп1я, артер1апьний тромбоз, мезентершний венозний тромбоз
Вступ
Гостра мезентершна iшемiя (ГМ1) - загрозливе для життя судинне захворювання, причиною якого е по-рушення кровопостачання в басейн верхньоТ та/або нижньоТ брижових артерш. У патогенезi ГМ1 важливу роль в^грае артерiальна емболiя (40-60% випадюв), артерiальний тромбоз (25-30%), мезентершний венозний тромбоз (10%) або Тх поеднання [1, 5, 6, 9]. Окремо слщ вщзначити неоклюзшну форму гостроТ мезентершноТ шеми, яка на сьогодн недостатньо ви-вчена, та очевидно пов'язана з малим серцевим ви-кидом у поеднанн з дифузною мезентершною вазо-констрк^ею [8].
Устх лкування залежить вщ своечасност встано-влення правильного дiагнозу та негайного операцш-ного втручання, що забезпечить вщновлення крово-плину, запобiжить некрозу кишки та смерт хворого. Осктьки бтьшють па^ен^в з ^ею патолопею госпь талiзують в загальнохiрургiчнi вщдтення, труднощi дiагностики та лкувальноТ тактики з об'ективних причин е надзвичайно складними. Незадовтьы результати лкування обумовлен похилим та старечим вком пацiентiв, декомпенсованими серцево-судинними за-хворюваннями (атеросклерозом аорти та ТТ судин, ми-готливою аритмiею та ш.), органiзацiйними трудно-щами залучення спецiалiзованих методiв дослщжен-ня (на зразок комп'ютерноТ (КТ) чи магытно-резонансноТ томографiТ (МрТ), iнтервенцiйноТ мезен-тершноТ ангiографiТ) та обмеженими умовами хiрургi-чноТ чи рентгенологiчноТ реваскуляризацiТ [5, 7, 8].
Мета дослщжень
Проаналiзувати результати лiкування хворих на ГМ1 та визначити фактори ризику, яга впливають на пюляоперацшну летальнiсть.
Матерiали i методи
За перiод 2008-2011 р.р. у клiнiку xipypriï ФПДО Львiвського нацiонального медичного уыверситету iMeHi Данила Галицького госпiталiзовано 78 хворих з ГМ1. Незначно переважали чоловiки - 42 (53,8%). Се-реднiй вк хворих становив 75,3±12,2 роки, понад 70% з яких були похилого та старечого вку.
Незважаючи на маыфестну абдомiнальнy симптоматику, лише 10,2% па^ен^в звернулись за допо-могою в першi 12 год. захворювання. До 24 год. вщ початку перших проявiв хвороби госпiталiзовано 43,6%, решта - пiзнiше 24 год.
Супровщы захворювання як домшуючий фактор ризику виникнення ГМ1 виявлено у вах пацiентiв, зок-рема мультифокальний атеросклероз - у 89,3%, 1ХС -у 85,7%, артерiальнy гiпертензiю - у 69,3%, миготливу аритмю - у 47,1%, ожиршня - у 14,3%, цукровий дiа-бет - у 10,7% па^ен^в. У 62 (79,5%) хворих вщзначи-ли поеднання двох i бтьше названих захворювань.
Для визначення факторiв ризику, якi статистично сигнiфiкантно впливають на показники пюляоперацш-ноï летальности застосовано пакет комп'ютерних про-грам STATISTICA® 6.0 (StatSoft, Inc, 2001) та Excel® (Microsoft® Office, 2007).
Результати до^джень та ïx обговорення
У па^ен^в з пiдозрою на ГМ1, з ознаками ппово-леми та артерiйноï гiпотензiï виконували керовану ге-модилюцiю, корекцiю сyпyтнiх захворювань, антибю-тикопрофiлактикy широкого спектру дiï, назогастраль-ну декомпресiю, катетериза^ю сечового мiхyра та, по можливост1, кисневу пiдтримкy.
Операцiйне втручання виконано уам пацiентам в межах вщ 2 до 9 год. з моменту помщення в клiнiкy.
