CC BY
24Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 26 (65). № 4, ч. 2. 2013 г. С. 215-222.
УДК 81'253
ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТ МЕТАФОРИЧНИХ КОНСТРУКЦ1Й З УКРА1НСЬКО1 МОВИ РОС1ЙСЬКОЮ (НА ПРИКЛАД1 РОМАНУ О. ГОНЧАРА «СОБОР»)
Шепель Ю. О.
Дшпропетровський нацюнальний унверситет iменi О. Гончара, м. Днпропетровськ
Робота присвячена висвгтленню одте! з актуальных, але не достатньо вивчених проблем в украшському перекладознавствi, а саме: адекватний та екв1валентний переклад украшських образних засобiв (метафори та метафоричш конструкци) росiйською мовою. Це головний напрям дослвдження; паралельно торкаемося таких аспектiв, як феномен Олеся Гончара в контекста свгтово! культури, гли-бинна iнформацiйнiсть його творiв, зокрема роману «Собор». В робот! спостерггаемо спроби проник-нути в тдтекст, нашарування смислiв, якi стоять за кожним образним засобом.
Ключовi слова: образнi засоби, метафора, ж^вняння, порiвняльнi фразеологiзми, семантична, стилiстична та аксюлопчна функцп образних засобiв, збереження iнварiанту змiсту, еквiвалентний та адекватний переклад, граматичш трансформанл, вiдтворення художньо-естетичних якостей оригшалу.
Постановка проблеми. В умовах незалежносп Укра!ни поглибився штерес до нацюнально! культури, зокрема до художньо! лiтератури. Стало можливим дослщжувати творчiсть не лише вилучених iз мовно-лiтературного процесу чи за-мовчуваних письменниюв, а й глибше, без щеолопчного тиску вивчати творчiсть письменниюв загальновiдомих, хрестоматiйних. Свiтогляднi позици i нацiональна специфiка творчостi митця значною мiрою розкриваються через мову його творiв. Таким взаемозв'язком мови та св^обачення письменника особливо позначенi твори О. Гончара. Стиль, художня манера, естетична концепщя цього письменника -особлива сторшка в ютори сучасно! укра!нсько1 лiтератури. Шлях О. Гончара в лiтературi - це шлях безперервних пошукiв. Його творчiсть нерозривно пов'язана iз сучасною йому епохою, вона поетапно вщбивае шляхи розвитку укра!нського суспiльства.
Актуальнiсть теми дослщження зумовлена потребою поглибленого вивчення на нових засадах мови роману «Собор» одного з найвизначшших укра!нських письменниюв ХХ ст. - О. Гончара, вираження через мову домiнант його творчост i свiтобачення, одним iз виявiв яких е такi образш засоби як метафора та порiвняння; визначення статусу образних засобiв у ромаш та з'ясування !хнього концептуального наповнення. Художнi образнi засоби розкривають таемнищ менталiтету певного народу. Отже, в процес дослiдження матимемо нагоду поцшувати творчий потенцiал укра!нського митця, притаманну йому енергiю творення, а не руйнацп. Росiйський переклад дасть читачу уявлення про духовний космос укра!нця, його свiтосприйняття i вiчнi цiнностi.
Мета роботи - з'ясувати структурно-семантичш i функцiонально-стилiстичнi особливост образних засобiв (метафори та порiвняння) та виявити !хню естетичну функщю; дослiдити особливостi перекладу образних засобiв роману «Собор» Олеся Гончара росшською мовою.
Мета дослщження обумовила розв'язання наступних завдань:
1. Зютавити порiвняння оригiналу та перекладу на семантичному, граматично-му та стилютичному рiвнях.
2. Визначити особливостi перекладу образних засобiв, що важко тддаються потрактуванню i передачi iншою мовою.
3. Визначити рiвень еквiвалентностi перекладу художшх засобiв (метафор та порiвнянь) I. Новосельцевою.
Об'ектом дослiдження стала мова роману «Собор» та його переклад.
Предметом дослщження обрано перекладацький аспект твору з украшсько! мова росшською.
Говорячи про закономiрностi метафоризацп, слiд сказати, що мова е сховищем шформацп, яку накопичив мовний колектив, тобто фiксуе практично все, що прийн-ято вважати нащонально-культурним надбанням народу - ношя мови. Тому в де-яких випадках перекладу певних метафоричних конструкцш виникають ускладнен-ня, для усунення яких мусимо бути обiзнаними з ютори мов, якi порiвнюемо. В про-цесi зiставлення укра1нсько1 та росшсько! мов перекладач стикаеться з проблемою порiвняльного вивчення близькоспорiднених мов, яка мютить у собi моменти, як заслуговують на увагу в розумшш культури, правильностi i нормативносп мови, знання обох мов.
При перекладi твору О. Гончара «Собор» спостер^аемо розходження мiж укра-!нськими та росiйськими метафоричними конструкцiями у граматичному та лексич-ному оформленi, але семантично вони збтаються:
«Вранц пусте було небо, хмари убог1 пливли над собором, а втер ул1гся, на сход/ краечок неба холодно, криваво червомв». - «Утром пустое было небо, дырявые облака плыли над собором, а ветер успокоился, на востоке краешек неба алел холодно, кроваво». Передача в перекладi «убогих хмар» «дырявыми облаками» зт-мае сощально-психолопчну напругу, знищуе не зовшм приемний тдтекст: убогими i природу, i народ, i всю Украшу зробила цшеспрямована колонiальна полггики iм-перп. В перекладi зникають болiсно-прозорi натяки на долю Украши, з'являеться нейтральний образ: «дырявые облака» не в значенш обiдранi, а як таю, що ось-ось проллються дощем.
«Материне обличчя похмарилось: зникла нев1сточка». - «Лицо матери помрачнело: исчезла невесточка». Спостер^аемо яскравий метафоричний образ, що пере-дае св^овщчуття украшця: все - едине, сонце смiеться, небо плаче дощем, обличчя, як i небо, хмариться. У перекладi росiйською мовою звучить нейтральне слово «омрачилось», тобто зробилося похмурим. Зникае свгговщчуття язичника, сонцепо-клонника, землероба;
«...небо час в1д часу дихало, мов велетенсью легеш...». - «...небо время от времени вздыхало, как исполинские мехи». Бачимо повну семантичну невщповщ-шсть. Повнокровний мiфологiчний образ неба як живо! ютоти змшюеться пласким метафоричним порiвнянням;
«Буйнуе сила життя, димлять заводи, таемнич1 гуркоти долинають з протилежного берега, з цитадел1 металург1в; сонце адае за повит1 млою пагорби, за далек димар1, днтрова глад1нь бузков1е, рожевим береться, хвиля, вигинаючись,
216
колишеться тд гаснучим промтням важкими переливами-оксамитами. Поступово густ1шають, малинов1ють оксамити Днтра». - «Бьёт ключом сила жизни, дымят заводы, таинственные грохоты долетают с того берега, из цитадели металлургов, солнце садится за окутанные мглою холмы, за далёкие трубы, днепровская гладь лиловеет, потом волна, выгибаясь, блестит в гаснущих лучах уже иными оттенками, колышется то пурпуром, то тяжёлыми переливами малиновых окса-митов». Семантика перекладу уривку максимально наближена до оригшалу, хоч виражена рiзними лексичними граматичними засобами вираження. Метафорична конструкщя «буйнуе сила життя» мютить новотвори автора, як в перекладi вщсу-тш: «бьёт ключом сила жизни». А речення «поступово густшають, малинов1ють оксамити Днтра» в перекладi вилучено.
Дуже насичеш метафоричш громiздкi структури становлять певну складшсть для перекладу. Тому перекладачщ доводиться вдаватись до вилучення, спрощення, змши конструкци речення. Розглянемо це на прикладах:
«П1сля в1дв1дин музею якось збадьорилася (Слька): чи тонери нав1яли свогм щебетом добрий настр1й, своею дитячою безхмаршстю, чи ота малинова козаччина вольовита, безстрашна, що в1д нег таю яскрав1 яблука вражень зостались». - «После посещения музея девушка заметно взбодрилась: то ли пионеры навеяли хорошее настроение своим щебетом, своею детской беззаботностью, или та казатчина волевая, бесстрашная, что от неё такие яркие впечатления остались?». Лексема «безхмаршсть» означае насамперед ясшсть та спокш, тому перекладачка замшюе рiвноцiнною лексемою «беззаботность». Також у реченш вилучена метафорична конструкщя «яблука вражень» у мовi перекладу. Сама конструкщя мае дуже глибо-ку багатозначну метафору. Яблука - це плоди, результати, тобто прозорий натяк на те, що часи козаччини не минули безслщно для формування цшо! наци, нацюнально! ще!. Але найвагомший змют - яблука в1д яблут недалеко падае (козацькому роду нема переводу). Отже, ми прямi нащадки славних прададв i будьмо пдними !х-ньо! слави!
«Спускалася вниз проспектом, що весь був у палахкоттш високих червоних квт1в: щедро полит1, вони всюди яскравыи вподовж алей, а над ними панувало су-цгльними шатрами могуття припилюжених величезних акацт, що, вгдцвгвши, тепер знову ждали нового цв1ту». - «Спускалась по крутому проспекту - он весь полыхал высокими красными, еще в брызгах после поливки цветами, дремали вдоль проспекта разомлевшие огромные акации...». Спостер^аемо розбiжнiсть, семантичну не-вщповщшсть перекладу. Багате семантичне навантаження метафоричного образу у мовi оригшалу невшюеться, збщнюеться, перекручуеться.
«Панування величезних акацт» змшюеться на «др1моту». Зникае тдтекст, що вказуе на людшсть, вшьшсть, незалежшсть (Лексема «шатри» неминуче викликае асощащю з вшьним циганським племенем, яке шзащо не вщдасть свою волю). На-томють виникае розслаблений, дрiмотний образ акацш, символ впокорення, слабко-ст духу, вегетативного юнування. Також О. Гончар яскраво показуе ще один приклад цигансько! вольностi та незалежносп, використовуючи перифраз метафоричного типу: «Дв1 жтки прадавнього тдтського племеняк донесли вони сюди цю смагу предюв, / чорнобр1в 'я, 7 жести, 7 ств? Дв1 жив1 людсьм перекотиполя, що заплута-
217
лись веред вихргв ХХ вжу... Поворожити б, чи що?» - «Две женщины прадавнего индийского племени, как донесли они сюда эту смуглость предков, и чернобровье своё, и жесты, и пение? Два живых человеческих перекати-поля, блуждающие среди вихрей ХХ века... Может, погадать?»
«I хоч опеклася, так 7 не зазнавши кохання, але певна була, що воно е, сама про таке мр1яла колись у т1 веснят свог ноч1, брунькуюч1 ноч1-квШтвки...» - «И хоть обожглась, так и не узнав любви, но уверена была, что она есть, сама о такой когда-то мечтала в те весенние свои ночи, набухающие вишнёвыми почками ночи...» Семантичне поле оригшалу в перекладi дещо звужуеться, тому перекласти новотвiр автора «брунькуюч1 ноч1-кв1тмвки» росшською мовою просто неможливо. Проте перекладач може зробити все залежне, щоб наблизитися до семантики цього метафоричного образу.
«...хоч стыьки ж зустр1чалося д1вчат. I мби ж гарних, але жодна не вивела з р1вноваги, а це безкокетне, смагляве, зеленооке д1вчисько пройняло тебе поглядом чародтнищ, св1тлом налило тоб1 душу, надало снаги, сп 'ямло рад1стю, кв1том роз-кв1тило тоб1 життя!... А усм1шка з автобуса, в яшй було щось до болю тжне, го-лубливе, шби аж материнське. Одна зустр1ч, а скыьки в ньому вона пробудила, як збурунила сонячною рад1стю душу, весь св1т мби розаявся, п 'еш 1 не нап 'ешся його п 'янког краси!» - «... сколько ни встречалось девушек - и красивых, и умных, ни одна не всколыхнула так, не вывела из равновесия, а эта, лишённая кокетства, странно явившаяся из-за Ягоровой изгороди, проняла тебя взглядом чаровницы, светом и радостью наполнила тебе душу, придала сил... А улыбка из автобуса, в которой было что-то до боли нежное, такое преданное, словно бы даже материнское. Одна только встреча, а сколько в нём она пробудила, взволновала до глубин радостью и надеждой, весь свет засиял, пьёшь и не напьёшься его пьянящей красоты!» Приклад мшмально! семантично! передачi оригшалу в переклада «сп 'ятло радгстю» -«радостью наполнила тебе душу», «св1т шби розаявся» - «весь свет засиял». Метафорична конструкщя «зустр1ч збурунила сонячною рад1стю душу» вилучена у мовi перекладу, а натомють замшена неповною семантичною вщповщшстю: «светом и радостью наполнила тебе душу». Елемент неспокою, взбентеження i протесту втрачений. Лексеми бурун, буря, обурюватися - мають спшьне семантичне ядро. Ыда Новосельцева замшила цю лексему нейтральним змютом пасивносп - «наполнила». Також у перекладi вилучена метафорична конструкщя «квгтом розквгтило тоб1 життя».
Олесь Гончар широко користуеться архетитчними образами, переважну части-ну яких складають образи сонця, неба, хмар, в^ру, води. Порiвняемо метафоричш конструкцп мови оригшалу з мовою перекладу: «... в над планетному супоког одвгку пануе тыьки сл1пучий океан сяйва, океан тднебесног бглог в1чност1» - «... в надпла-нетном покое царит ослепительный океан света, океан поднебесной сверкающей вечности»;
«Довкруги - океан сяйва, простори, що пахнуть в^чтстю, степов1 Плег, описа-ш ще Геродотом, де сюфи-хл1бороби розводили знаменитих быих коней, так званих царських, що були знан на весь античний свт...» - «Вокруг - океан солнца, просторы, пахнущие вечностью, степные Гилеи, описанные ещё Геродотом, где ски-
218
фы-хлеборобы разводили знаменитых белых лошадей, так называемых царских, славившихся во всём античном мире»;
«Выьний, заллятий сонцем Славутич, вгн бгльше, тж небо, свтить тут людям свогм простором... Днтро для тих людей - частка життя» - «Вольный, залитый солнцем Славитич, он больше, чем небо, светит людям своим сверкающим простором... Днепр для этих людей - частица жизни».
«Надзах1дне сонце червоме за мостом. Велике, розпечене. I дедал1 быьшае. Ма-ленькг, мав мишенята, машини, проповзаючи по мосту, перетинають св1тило, без кгнця проходять через його велетенський розжарений диск» - «Предзакатное сонце алеет за мостом. Большое, раскалённое, оно всё увеличивается. Маленькие, точно мышки, машины, проползая по мосту, надвое рассекают светило, без конца проходят через его огромный пылающий диск»
Спостер^аемо вщповщшсть асощацш та емоцшних вражень на укра!нськомов-ного та росшськомовного читача:
«Бглий метал сонця над мгстом» - «Белый металл солнца над городом»; «Л1тають по слтучт гладт1 легк байдарки, гостр1, мов щука, човни заводсь-ких спортсменов...» - «Летают по слепящей глади лёгкие байдарки, острые, как щуки, челны заводских спортсменов.»;
«Чи вибух взаемно! шжносп, що, як джерело оте, несподiвано вщкрившись, ударить з глибини, явориться на сонщ, клекоче, кипить нездоланно...» - «Или всплеск взаимной нежности, что, как тот родник, неожиданно прорвавшись, забьёт из глубины, бурлит на солнце, клокочет, кипит неодолимо.»;
«Собор похмуро плив у хмарах вечiрmх» - «Собор угрюмо плыл в тучах вечерних»; «...горожанки окидали Сльчину тонкостанну постать, гордовиту шию, смагле, самим сонцем мальоване лице!» - «.горожанки окидывали взглядом её гибкий стан, горделиво прямую, красивую шею, смуглое, только солнцем окрашенное лицо...» та ш.
Наскрiзний мотив «золотистого кольору» притаманний узагалi мовотворчосп Олеся Гончара. Метафоричний ештет «золотистий» мютить у собi асощащю вiчних цшностей - людини та 11 свггу:
«Далеко на пляжах - тисячi людей, золотяться тша червоно, з вщсташ наче су-цшьш пшенищ рум'яшють, не одразу Слька i второпала, що то таке». - «Далеко на пляжах виднеются тысячи людей, золотятся тела бесчисленные, с моста кажется -сплошные поля пшеницы рдеют вдали, не сразу Елька и в толк взяла, что там такое» тощо.
У деяких випадках Ыда Новосельцева сама доповнюе цей «золотистий мотив» (спостерк-аемо метод додавання): «.а де промайне моторним човником тшьки пара - дiвчина i юнак, засмаглявленi сонцем.» - «.а то промелькнёт в яркой лодочке пара - юноша и девушка, золотисто-бронзовые от солнца.»;
«Тодi Слька й тут, на новiм сво!м пристанищ^ чуе тихий дзвш колосся, гаря-чий, сухий дух пшениць засмаглявлених» - «И тогда Елька даже здесь, на новом своём пристанище, будто слышит тихий звон колосьев, горячий, сухой дух посмуглевших золотисто пшениц»
219
Також можна спостер^ати, як перекладачщ вдаеться додавати навт цш речення: «1ван рудiе чубом, випрямлений, суворий» - «Иван стоит у самого берега прямой, суровый, в копне медного чуба искрятся, запутавшись, солнечные лучи» тощо.
Також у перекладi зустрiчаеться метод перестановки:
«На однш iз труб газ горить, немов пгантський св^ильник, голубе полум'я тр> поче, бшае квiткою пелюскатою» - «На одной из труб горит газ, точно гигантский светильник, трепещет, бегает по нему пламя цветком голубым» тощо.
Важливим структурним елементом метафори у ромаш виступае образ «пов№ ря», «в^ру», що асощюеться з «подихом», «духом»:
«Дмухне вiтерець зi степу, з Сльциних кра!в, i пов^ря знову стае чистим, на все передмютя вiйне запашним духом лга» - «Чуть потянет ветерок из степи, из Ельки-ных краёв, и воздух снова станет чистым, на все предместье повеет ласковостью лета». Метафорична конструкщя «запашний дух лга» передаеться бшьш нейтральною - «ласковостью лета», тому губляться тонкощi вщчуття, одна зi складових св> тосприймання (зiр, слух, дотик, нюх).
«Щоб так, як собор оцей, вшам донесла (поема трапзму вшни) дух твого зади-мленого й жорстокого часу» - «Чтобы она, как собор этот, векам донесла дух твоего задымленного тревожного времени...»; «I! заливало щастя, вона пила це повпря, цю зоряшсть неба, тишу озер» - «Всё вокруг было счастьем, Елька пила этот воздух, эту звездность неба, тишину озёр» та ш.
Великий культурно-естетичний шар в образнш системi роману становлять «аг-рарш метафори» з такими ключовими словами, як плщ, кв^ка, цвщ лоза, дерево, нива, сад, поле; плодючий, неплщний; садити, шяти, родити, цвюти, квiтнути, вяну-ти, сохнути тощо.
«Вночi при мiсяцi бiльше, шж удень, вражае тебе оце розкотисте зачшлянське бароко з кетяжистих акацш та виноградного буйнолистя» - «Ночью, при луне, больше, чем днём, поражает тебя это буйное зачеплянское барокко ветвистых белых акаций и виноградного пышнолистья» (Взагат хочеться сказати, що у Олеся Гончара метафоричнють роману «Собор» барочна: спостершаемо насичення образiв, сим-волiчнiсть, алегоричнiсть, нагромадження мовних засобiв, певна багатослiвнiсть тощо); «.при сходi сонця висипле на Широку вся рiдня, всi друзi майбутнього во!-на, квiття дiвчат...» - «.с восходом солнца высыплет на Широкую вся родня, все друзья будущего воина, соцветие девчат.»; «Свгтять озера !м, i небо заводське цв> те над ними багряно» - «Светят им озера, и небо заводское багряно над ними цветёт»; «Червонi ворохи пшенищ смiялись йому смагою !! румянцiв, йому пахла пи-люка Сльчиних дорiг, з неба спрагло цшувало його жарке Сльчине сонце!» - «Красные вороха пшеницы смеялись ему смуглостью её румянца, пылью её дорог клубились степные шляхи, с неба горячо целовало его Елькино солнце!»
Порiвняемо тотожний переклад персонiфiкацil мови оригiналу з мовою перекладу:
«Собор слухав, мовчав. Изнш мiсяць з неба дививсь, iз свое! космiчно!' вахти. Селища, натомлено поринули в сон, спочивали в теплих обiймах ночi» - «Собор слушал, молчал. Поздний месяц невозмутимо глядел со своей космической вахты. Посёлки, утомлённо погрузившиеся в сон, отдыхали в тёплых объятиях ночи»;
220
«Вночi собор молодie. Зморщок часу на ньому не видно, вш мовби повертаеть-ся до Tie! козацько! молодост^ коли з комишини постав юним виквiтом краси i впе-рше сяйнув у цих степах небесними твкулями сво1х бань» - «Ночью собор молодеет. Морщин времени на нём не увидишь, он как бы возвращается к той своей казацкой молодости, когда из камышинки возник юным олицетворением красоты и впервые засиял в этих степях, заголубел небесно полушариями своих глав» та ш.
Дослщжуючи метафоричну мову роману «Собор» О. Гончара, ми розглядали !х не тшьки i не стшьки як шдивщуальну творчють письменника, а як свого роду по-вернення до материнського лона первюних образiв i символiв. Концентратами таких метафор виступають сталi, унiверсальнi символи (архетипи). Найважливiшi серед них: вогонь, вода, земля, небо, повпря; похiднi i супровiднi: дощ, джерело, рiчка, море, океан, потш, сонце, зорi, мюяць, хмари; подих, вiтер, буря; сад, нива, виноградник, насшня, цвщ плiд, лоза, стебло тощо.
Висновки. Безперечним фактом e те, що через мовш i стильовi вщмшносп абсолютно iдентичний переклад не можливий, тому частина елеменпв тексту оригшалу вщтворюеться, а частина компенсуеться через перекладацькi трансформаци i дописки. Використання О. Гончарем метафоричних конструкцiй, що мiстять архетит-чнi образи не становлять великих труднощiв при перекладi. Отже, у ромаш бачимо високий рiвень натхненного словотворення письменника; його новотвори грацшш й природнi, серед них - поетичш епiтети, образнi порiвняння, перифрази метафоричного типу, метафори тощо.
Адекватно перекласти росшською мовою назваш образш засоби нелегко; це шд силу тiльки перекладачу, що сприйме iнформацiю, закодовану в творi, на вах рiв-нях. Для цього, звичайно ж треба досконало знати i любити як укра!нську мову, так i творчiсть письменника.
Шепель Ю. А. Переводческий аспект метафорических конструкций с украинского языка на русский (на примере романа О. Гончара «Собор») / Ю. А. Шепель // Ученые записки Таврического национального университета имени В. I. Вернадського. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2013. - Т. 26 (65), № 4, ч. 2. - С. 215-222.
Работа касается довольно актуальной проблемы перевода образных средств романа Олеся Гончара «Собор» на русский язык. Это основное направление исследования; попутно исследователь поднимает такие аспекты, как феномен О. Гончара в контексте мировой культуры, глубинная информация его произведений, в частности его романа «Собор». В работе наблюдается попытка проникнуть в подтекст, вскрыть наслоение смыслов, которые таятся в каждом образном сравнении, метафоре и новообразованиях романа.
Ключевые слова: образные средства, метафоры, сравнения, сравнительные фразеологизмы, семантическая, стилистическая и аксиологическая функции сравнения, сохранение инварианта содержания, эквивалентный и адекватный перевод, грамматические трансформации, воспроизведение художественно-эстетических качеств оригинала.
Shepel Yu. A. The translating aspect of metaphorical constructions from Ukrainian to Russian (on the example of novel of О. Gontchar «The Cathedral») / Yu. A. Shepel // Scientific Notes of Taurida V. I. Ver-nadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2013. - Vol. 26 (65), No 4, part 2. - P. 215-222.
This work is concerning one of the actual problems on the translating of comparisions, comparative idiomatical expressions, metaphors and metaphorical constructions from Ukrainian into Russian. In the same time the investigator has studied such aspect as phenomenon of O. Gontchar, his role in the context of the world culture, the deepest information of his works. She tried to clear the spiritual riches that had been coded
221
in the comparative idiomatical expressions. Article raises the question of depth study of the new principles of the language of the novel «The Cathedral» - one of the most prominent Ukrainian writers of the twentieth century - O. Gontchar, the expression of a dominant language of his work and outlook, one manifestation of which is shaped as a means of metaphor and comparison, the definition of the status of figurative means of a novel and clarify their conceptual content. Art figurative means reveal the secrets of the mentality of some people. The paper clarified the structural and functional-semantic and stylistic features of figurative means (metaphors and similes), their aesthetic function, the analysis of features of translation figurative means the novel «The Cathedral» of Oles' Gonchar. The object of the study was the language of the novel «The Cathedral» and its perevod. Subject of study chosen translational aspect works with Ukrainian language Russian.
Key words: metaphors, metaphorical constructions, comparisions, comparative idiomatical expressions, stylistic function, grammatical transformation, aspects of translation, methods of translation.
Поступила в редакцию 13.11.2013 г.
222
