CC BY
60І ПЕДАГОГІКА І та медико-біологічні
проблеми фізичного
виховання і спорту
Педагогічні умови покращення фізичного стану учнів 4-5 класів на етапі початкового вивчення спортивних ігор
Прозар М. В.
Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Анотації:
Визначено й обґрунтовано специфічні та загальні педагогічні умови покращення фізичного стану учнів 4-5 класів засобами спортивних ігор у процесі шкільного фізичного виховання. Перші є дієвими у вирішенні цього завдання на етапі початкового вивчення визначених програмами фізичного виховання спортивних ігор, другі — під час уроків іншого змісту протягом навчального року. Виконують ці умови при формуванні та реалізації змісту фізичного виховання. Вони враховують загальні й методичні принципи, положення теорії адаптації, чинних програм щодо інтересів і побажань учнів, формування потреби у систематичних заняттях фізичними вправами, високої моторної щільності уроків та дані про особливості вияву і зміни показників фізичного стану дівчаток, хлопчиків протягом навчання у 4-5 класах. Відзначається, що врахування визначених педагогічних умов при формуванні та реалізації змісту фізичного виховання сприятиме досягненню значно кращих результатів у покращенні фізичного стану учнів.
Ключові слова:
учні 4-5 класів, фізичний стан, педагогічні умови, спортивні ігри.
Прозар Н. В. Педагогические условия улучшения физического состояния учащихся 4-5 классов на этапе начального изучения спортивных игр. Определены и обоснованы специфические и общие педагогические условия улучшения физического состояния Учащихся 4-5 классов средствами спортивных игр в процессе школьного физического воспитания. Первые являются действенными в решении этой задачи на этапе начального изучения определенных программами физического воспитания спортивных игр, вторые — во время уроков другого содержания в течение учебного года. Выполняют эти условия во время формирования и реализации содержания физического воспитания. Они учитывают общие и методические принципы, положения теории адаптации, действующих программ касательно интересов и пожеланий учащихся, формирования потребности в систематических занятиях физическими упражнениями, высокой моторной плотности уроков и данные об особенностях проявления и изменения показателей физического состояния девочек, мальчиков во время обучения в 4-5 классах. Отмечается, что учет установленных педагогических условий во время формирования и реализации содержания физического воспитания будет способствовать достижению значительно более лучших результатов в улучшении физического состояния учащихся.
учащиеся 4-5 классов, физическое состояние, педагогические условия, спортивные игры.
Prozar N.V. Pedagogical conditions to improve the physical condition of student’s 4-5 classes in primary study of sports games. Defined and reasonably specific and general pedagogical conditions to improve the physical condition of students 4-5 classes by means of sports in the school physical education. The first is effective in solving this problem at the initial stage of the study defined program of physical education sport games, others - during lessons other content during the school year. Performed these conditions the formation and content of physical education. It includes general and methodological principles of the theory of adaptation of existing programs to the interests and wishes of students, forming needs systematic physical exercise, high motor density lessons and information about the features and expression changes in the physical condition of girls, boys for training in 4-5 classes. It is noted that taking into account certain pedagogical conditions in the formation and content of physical education can help to achieve significantly better results in improving the physical condition of students.
student’s 4-5 classes, physical, educational conditions, sports and games.
Вступ.
Покращення фізичного стану учнів загальноосвітніх навчальних закладів є пріоритетним завданням фізичного виховання [4; 7], що актуалізує проблему розроблення високоефективних технологій і методик такого спрямування. Важливим у аспекті зазначеного є врахування мотивів, інтересів, побажань учнів початкової і основної шкіл щодо використання певних видів вправ на уроках фізичної культури [2], (Приступа Є., 1999) Урахування зазначеного, інших важливих положень теорії при формуванні й реалізації змісту фізичного виховання, спрямованого на покращення фізичного стану учнів, потребує визначення відповідних педагогічних умов (Шиян Б.М., 2001)
Останні дослідження у зазначеному напрямі (Приступа Є., 1999; Шиянов Г.П., 1999; Слюсарчук В.В., 2010), свідчать про високий інтерес і бажання таких учнів використовувати на уроках спортивні й рухливі ігри. Водночас доведено високу ефективність концентрованого (протягом одного навчального року) вивчення всіх основних прийомів певної спортивної гри (Максимів Г.З., 2007); відзначено необхідність ураховувати особливості зміни показників фізичного стану дівчаток і хлопчиків (Бальсевич В.К., 2009), положення теорії адаптації (Платонов В.Н., 1988) при формуванні змісту уроків фізичної культури. Проте дотепер
© Прозар М. В., 2012
відсутні дослідження, спрямовані на розроблення технологій і методик покращення фізичного стану учнів 4-5 класів, тобто у період початку вивчення ними більшості спортивних ігор згідно чинних програм [4;7]. Крім цього поза увагою дослідників залишилися педагогічні умови, що враховують зазначене при формуванні змісту уроків фізичної культури для досягнення високого результату у покращенні фізичного стану таких учнів. Зважаючи на вищезазначене необхідним є проведення відповідного дослідження.
Робота виконується у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника згідно із Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту за темою 3.1.1 «Теоретико-методичні та програмно-нормативні основи фізичного виховання учнів та студентів» (номер державної реєстрації 0107Ш00771).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - полягала у визначенні на основі теоретико-емпіричних даних педагогічних умов покращення фізичного стану учнів 4-5 класів на етапі початкового вивчення спортивних ігор, визначених програмами їх фізичного виховання.
Методи та організація дослідження. Під час дослідження використовували загальнонаукові методи: аналіз, узагальнення, теоретичного моделювання. Пе-
дагогічні умови розглядали як обставини, врахування яких дозволяє підвищити кінцевий результат (Фіцу-ла М.М., 2002). Водночас виходили із необхідності виконати вимоги загальних, методичних принципів фізичного виховання (Волейбол: навчальна програма, 1993; Беляев А.В., 2009) і чинних програм [4; 7], але передусім щодо врахування інтересів і побажань учнів, формування у них потреби систематично використовувати фізичні вправи у повсякденній діяльності, забезпечення високої моторної щільності уроків. Ураховували також отримані нами дані констатуваль-ного і лабораторного експериментів [5; 6], а також положення про: утворення накопичувальної адаптації у визначеному напрямі для досягнення високого результату (Волков Л.В., 2001); покращення функціонального стану і фізичних якостей дітей (Аршавський И.А., 1982; Бальсевич В.К., 2009; Ивищенко Л.Я., 2008); вікові особливості розвитку їх максимальної аеробної та анаеробної потужності (Бар-Ор О., 2009).
Результати дослідження.
Виокремлюючи педагогічні умови одні розглядали як дієві у покращенні фізичного стану учнів на етапі початкового вивчення визначених програмами спортивних ігор (специфічні), другі — під час інших уроків фізичної культури протягом навчального року (загальні). Реалізацією перших збільшували ефективність вирішення таких завдань: оволодіння прийомами певної спортивної гри на етапі початкового вивчення; підвищення інтересу учнів до уроків такого змісту; використання вивчених прийомів як цілісної ігрової діяльності; формування бажання учнів здійснювати останню у позаурочний час. Реалізуючи загальні педагогічні умови забезпечували, передусім розвивальну спрямованість уроків, а саме на покращення фізичного стану учнів.
Виокремлені с п е ц и ф і ч н і у м о в и передбачали таке. Концентроване вивчення учнями четвертих класів прийомів гри у волейбол, які програмою адресовані п'ятикласникам. При формуванні цієї умови враховували: отримані у лабораторному експерименті дані щодо спроможності учнів 4 класів досягати не гірших ніж учні 5 класів результатів у вивченні елементів волейболу, передбачених програмою для останніх; дані (Виера Б.Л., 2006; Давиденко О.В., 2003) про необхідність для досягнення мети зосереджувати час і зусилля дітей в одному напрямі, в нашому випадку
— вивчення однієї спортивної гри протягом одного навчального року, тобто концентровано. Так швидше, ніж при одночасному вивченні декількох спортивних ігор, досягали реалізації ігрової практики, що підвищувало інтерес учнів та збільшувало моторну щільність таких уроків (Декерс Л., 2008). У зв’язку із цим прийоми волейболу, передбачені програмою для п’ятикласників, об’єднують у блоки й розподіляють в навчальному році. Блоки формують так, щоби після вивчення елементів першого можна було перейти до ігрової практики, а після вивчення кожного наступного — її урізноманітнювати й ускладнювати.
Вивчення п'ятикласниками прийомів гандболу, що визначені чинними програмами для учнів 4-5класів.
32012
ц
Підходи до формування і реалізації цієї умови аналогічні попередній, але зміст складають прийоми гри у гандбол.
Поділ прийомів кожної спортивної гри за складністю вивчення. Формуючи цю умову враховували отримані дані про неоднакову результативність виконання прийомів волейболу після їх вивчення. У зв’язку із цим виокремили найбільш складні прийоми, на вивчення яких відводять більше часу ніж на інші. У волейболі це розміщення і перехід гравців на майданчику, передача м’яча двома руками зверху від стіни, у парах, прийом-передача м’яча двома руками знизу від стіни. У гандболі — пересування у стійці, зупинка подвійним кроком, стрибком, ловіння і передача м’яча зігнутою рукою зверху в русі; у дівчаток додатково передача на дальність.
Забезпечення розвивального характеру процесу навчання прийомів спортивних ігор. Основу цієї педагогічної умови склали положення теорії «розвивального навчання» (Выготский Л.С., 1983) у нашому випадку
— необхідність забезпечити процес вивчення прийомів спортивних ігор, ураховуючи зону найближчого розвитку учнів. Останню розглядали як запас потенційних можливостей, передусім моторної функції, які в даний момент учень не може реалізувати, але успішно це робить за безпосередньої допомоги вчителя чи в іншій, простішій руховій діяльності. На практиці зазначене досягається так: до початку оволодіння прийомами певної спортивної гри (у попередній рік навчання) використовують рухливі ігри, що містять дії, схожі за біомеханічною структурою із першими. Зокрема у 4 класі для оволодіння прийомами гандболу, передбаченими у 5 класі, необхідну моторну функцію актуалізують рухливими іграми, що містять швидкий біг, зупинки, ведення і передачі, ловіння м’яча, але меншого розміру ніж гандбольний.
Удосконалення вивчених прийомів у ході рухливих ігор. Зміст цієї умови передбачав урахування даних про підвищення інтересу дітей до вивчає мого матеріалу у випадку урізноманітнення засобів (Хекхаузен Х., 2003), про ефективність ігрового методу на етапі початкового вивчення певного матеріалу та використання рухливих ігор, що містять вивчену рухову дію, на наступних етапах (Круцевич ТЮ., 2008). У зв’язку із цим кожний блок прийомів волейболу (гандболу), які вивчаються, повинен містити рухливі ігри, що передбачають виконання вивченого на уроці прийому (декількох прийомів).
Закріплення вивчених прийомів у ігровій діяльності. Реалізація цієї педагогічної умови сприяє підтриманню інтересу і зацікавленості учнів до вивчаємого матеріалу на належному рівні. Під час двосторонньої гри учні вдосконалюють техніку прийомів вивченого блоку. Важливим є організація ігрової діяльності,
— при вивченні волейболу це зменшення розмірів майданчика, зниження висоти сітки, формування чотирьох команд для участі у грі всіх учнів, проведення гри одночасно для всіх команд, використання спрощених правил, акцент на використанні вивчених прийомів (Литвиненко А.Ю., 2007).
І ПЕДАГОГІКА І та медик°-біологічні
‘---“-----------1 проблеми фізичного
виховання і спорту _____________________
Інший комплекс педагогічних умов, — з а г а л ь -н и х, — виокремили у зв’язку із необхідністю вирішити інше важливе завдання, а саме покращити фізичний стан учнів. Зміст цих умов передбачав таке.
Використання комплексних уроків фізичної культури для реалізації базового та варіативного компонентів їх змісту. Основу цієї умови склали дані (Арефєв В.Г., Єдинк Г.А., 2007) про високу ефективність такого типу уроків у вирішенні різних за змістом завдань. У нашому випадку комплексність полягає в реалізації базового та варіативного компонентів. Перший містить програмний навчальний матеріал, другий
— засоби покращення функціональних можливостей і фізичних якостей учнів.
Урахування особливостей фізичного стану учнів при визначенні спрямованості варіативного компонента. Реалізація цієї умови сприяє визначенню показників фізичного стану, які учням необхідно покращувати. Ураховуючи отримані дані та спеціальної літератури (Виленская Т.Е., 2006; Волков Л.В., 2001), у 4 класах варіативний компонент повинен містити засоби покращення: в усіх — абсолютної м’язової сили, гнучкості, координації в акробатичних рухових діях; додатково у дівчаток — швидкісної сили, хлопчиків
— вибухової сили і бистроти. У 5 класах це засоби покращення абсолютної м’язової сили, координації у метаннях, гнучкості, вибухової сили, у хлопчиків додатково — швидкісної сили і бистроти.
Урахування інтересів, побажань учнів при формуванні змісту варіативного компонента. Реалізуючи цю умову виконується відповідна вимога чинної програми, а саме врахування побажань учнів використовувати на уроках певні види фізичних вправ. За даними проведеного анкетування у дівчаток і хлопчиків це рухливі ігри з елементами спортивних ігор.
Підготовка організму учня на початку навчального року до високих фізичних навантажень. Реалізацією цієї умови враховуються дані щодо: необхідності на початку навчального року забезпечити пристосування організму до високих фізичних навантажень, характерних для уроків з покращення фізичного стану учнів; високої ефективності циклічних вправ, що виконуються в зоні помірної потужності щонайменше 6 хв на перших уроках із збільшенням після адаптації організму до такого навантаження (Вайнбаум Я.С., 2003; Трачук С.В., 2011); важливості й необхідності розвитку гнучкості [1]. У зв’язку із цим на перших 8 уроках використовують біг у повільному темпі із переходом на ходьбу і знову на біг тривалістю від 6 хв на перших двох уроках до 9 хв на останньому такої серії, а також вправи на гнучкість. У першому випадку тривалість бігу щоразу збільшують на 30 с, у другому — від 10-15 до 20-25 повторень виконання кожної вправи, спрямованої на покращення рухливості плечових суглобів, поперекового відділу хребта, нижніх кінцівок.
Розподіл у навчальному році змісту базового і варіативного компонентів для одержання накопичувальної адаптації. Реалізація цієї умови, враховуючи дані спеціальної літератури і досвід учителів (Васьков
Ю.В., 2009; Дятленко С.М., 2009), дозволяє: максимально узгодити зміст базового і варіативного компонентів; підвищити моторну щільність уроків вивчення нового матеріалу; забезпечити опанування учнями матеріалу в повному обсязі. У зв’язку із зазначеним розподіл змісту базового компонента у 4 класі повинен бути таким: І чверть — футбол, легка атлетика; ІІ
— гімнастика, баскетбол, волейбол; ІІІ — гімнастика, баскетбол, волейбол, лижна (кросова, ковзанярська) підготовка; IV — футбол, волейбол, туризм. У 5 класі розподіл такий: Ічверть — легка атлетика, футбол; II
— гімнастика, баскетбол, гандбол; III— гімнастика, волейбол, гандбол; IV — легка атлетика, баскетбол, гандбол, волейбол.
Послідовність використання змісту варіативного компонента така: 4 клас - вправи для розвитку гнучкості й збільшення функціональних можливостей організму, координації в акробатичних рухових діях, абсолютної м’язової сили; 5 клас — вправи для розвитку гнучкості й збільшення функціональних можливостей організму, координації у метаннях на дальність, абсолютної м’язової сили, вибухової сили. При цьому вправи на гнучкість виконуються на кожному уроці.
Досягнення на кожному уроці термінової адаптації. Реалізуючи цю умову забезпечуємо високу моторну щільність уроків та оптимальне дозування вправ, передусім варіативного компонента. Так під час реалізації базового компонента необхідної щільності досягали виконуючи фронтальним й ігровим методами визначену на урок рухову дію, а також використовуючи рухливі ігри з такою дією. Структура уроків в усіх випадках практично однакова: підготовча частина — 5-7, заключна — 4-5, основна — 33-36 хв, у якій тривалість варіативного компонента залежить від спрямованості комплексу вправ, але у більшості випадків складає 14-15 хв. Що стосується дозування, то для утворення термінової адаптації певної спрямованості мінімальний час при оптимальній інтенсивності, у середньому,складає: 20 хв при розвитку абсолютної м’язової сили; 21-23 — різних видів координації, швидкісної сили, бистроти; 26-28 — вибухової сили; щонайменше 10 хв — гнучкості.
Такі обсяги конкретизують кількістю вправ у комплексах визначної спрямованості й оптимальним дозуванням(кількістю повторень (тривалістю виконання), інтенсивністю). Ефективним є використання фронтального методу у коловому тренуванні, в якому кожна вправа -- окрема станція, а повне проходження одного кола відповідає одній серії. Зокрема для розвитку різних видів координації вправи виконують з індивідуально максимальною швидкістю (темпом),комплекс (одна серія) містить 4 вправи, що добре відомі учням, кожну виконують від 10 с на перших уроках такої серії до 15 сна останніх, відпочинок між вправамипасивний50 с, між серіями
— активний 2-2,5 хв, кількість останніх —2 (Лях В.И., 2006). Комплекс вправ не змінюють, збільшення навантажень у зв’язку із адаптацією забезпечують
більшими часом виконання кожної вправи й індивідуальною швидкістю.
Для розвитку бистроти використовують добре відомі учням вправи на частоту рухів, швидкість окремого руху і такі параметри: у комплексі (одна серія) -- 3 вправи, тривалість виконання -- по 6-8 с, відпочинок між ними пасивний 90 с, між серіями
— 2-2,5 хв, кількість яких 3 (Романенко В.А., 1999). Використовують по два комплекси вправ для покращення частоти рухів і швидкості окремого руху. Фізичні навантаження збільшують часом виконання кожної вправи й індивідуальної швидкості (темпу), а саме: на перших двох уроках час складає 6 с, на наступних двох -- 7 с, після чого комплекс замінюють, а час складає відповідно 7 і 8 с. У серії із 12 уроків на першому, шостому і дванадцятому доцільно замість цих комплексів використовувати рухливі ігри аналогічного спрямування.
Для розвитку швидкісної сили використовують вправи із подоланням власної ваги тіла і залученням найбільших груп м’язів (верхніх, нижніх кінцівок, спини, грудних). Кількість вправ у комплексі (одна серія) — 4 (по одній на кожну групу м’язів), тривалість виконання -- по 8-10 с, відпочинок між ними пасивний 90, між серіями -- 120 с, кількість яких 2 (Бутин И.М., 2002). Комплекс вправ не змінюють, поступове збільшення навантажень забезпечують часом виконання кожної вправи й індивідуальною швидкістю (темпом). У першому випадку він складає на трьох уроках 6 с, на інших трьох -- 7 с, потім -- 8 с; між ними замість цих комплексів на уроці використовують рухливі ігри аналогічного спрямування.
Для розвитку вибухової сили застосовують стрибкові вправи, метання та таке дозування в окремому занятті:комплекс з 4 вправ (одна серія), тривалість виконання стрибкових 10-15 с, метань -15-20 с, відпочинок між ними активний 40-50 с, між серіями — 3,5-4 хв, кількість яких 2 (Линець М.М., 1997).Комплекс вправ не змінюють, а поступове збільшення навантажень забезпечують більшими часом виконання кожної вправи й індивідуальною швидкістю. На трьох уроках час виконання кожної стрибкової вправи складає 10 с, метань -- 15 с, інших трьох -- відповідно 12 і 17 с, потім -- 15 і 20 с; між ними замість цих комплексів використовують рухливі ігри аналогічного спрямування.
Під час розвитку абсолютної м’язової сили учні виконують 4 вправи (по одній на м’язи верхніх, нижніх кінцівок, спини, грудні), що передбачають подолання власної ваги тіла. Кількість ПМ кожної вправи у повільному темпі 4-6, кількість підходів -2-3, відпочинок в обох випадках активний відповідно 60 та 90 с (Кузнецов В.С., 2002). При цьому на перших чотирьох уроках кількість підходів у всіх вправах складає два, а збільшують на кожному новому уроці на один ПМ кількість повторень до 6, після чого --кількість ПМ є сталою, а з кожним новим уроком збільшують кількість підходів у одній вправі (з двох до трьох) так, що на двох останніх всі вправи виконують
32012
ц
у трьох підходах по 6 ПМ. Водночас передбачають уроки для розвитку цієї фізичної якості,але в ході відповідних рухливих ігор.
Г нучкість розвивають, використовуючи в окремому уроці щонайменше чотири вправи, а саме по одній для покращення рухливості у верхніх, нижніх кінцівках та дві -- рухливості у поперековому відділі хребта. Комплекс виконують наприкінці основної частини, кожну вправу -- так: 20 повторень на першому уроці, з кожним новим їх збільшують на один до 30,після цього комплекс замінюють іншим аналогічним і так само збільшують кількість повторень від 20 до 30 і т.д. [1; 3].
Щодо необхідності покращення максимальної анаеробної потужності учнів та відсутності у запропонованому змісті комплексів вправ для покращення максимальної аеробної потужності, то тут ураховували дані спеціальної літератури (Бар-Ор О., 2009) відповідно про зростання та вияв на досягнутому рівні цих функціональних показників. Вплив на першу відбувався під час рухливих ігор, спрямованих на вдосконалення техніки вивчених елементів спортивних ігор, та розвитку більшості зазначених фізичних якостей. Під час рухливих ігор для розвитку цих якостей дівчатка і хлопчики кожної команди виконують однакові завдання при розвитку однієї фізичної якості й відмінні -- при розвитку різних, що досягається використанням комбінованих естафет.
Систематичне виконання учнями домашніх завдань зі змістом, що відтворює кожний останній урок фізичної культури. Реалізація цієї умови враховує дані (Иващенко Л.Я., 2008),що покращити функціональні показники дитини можна у випадку використання щонайменше чотирьох занять на тиждень із оптимальними параметрами. У зв’язку із цим учні 4 класів щонайменше один, 5 класів -двічі на тиждень удома повинні займатися фізичними вправами. Змістом будіть завдання останнього уроку фізичної культури, а саме із удосконаленням техніки вивченого елементу спортивної гри та розвитку певної фізичної якості. В останньому випадку учням надають відповідний комплекс вправ з дозуванням, що враховує індивідуальний стан розвитку цієї якості (високий, середній, низький). Його визначають на початку навчального року для кожної якості, яку планують покращувати, та виходячи із цього -оптимальне дозування.
Підвищення мотивації учнів до якісного виконання завдань уроків фізичної культури і визначених як домашні. Важливість мотивації в успішному вирішенні поставлених завдань [8] передбачає комплекс спеціальних заходів. Реалізація зазначеної педагогічної умови передбачає: визначення й урахування побажань, інтересів учнів щодо певних видів фізичних вправ; проведення змагань для визначення стану розвитку фізичних якостей, які планується розвивати; долучення батьків до участі в таких змаганнях як уболівальників, до роз’яснювальної роботи з їх дітьми про необхідність самостійних занять фізичними вправами.
та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту
Формування системи педагогічного контролю як складової мотивації учнів і основи коригування індивідуальних параметрів фізичних вправ. Реалізуючи цю педагогічну умову: враховується, що інтерес і бажання учня виконувати навчальне завдання підвищується, коли він спроможний його виконати, в якому він демонструє хороший результат або виконання призводить до покращення результату (Фіцула М.М., 2002); забезпечуються оптимальні параметри варіативного компонента. Запропонована система педагогічного контролю передбачає проведення вихідного, поточного, підсумкового й оперативного контролю. Останній здійснюють на кожному уроці для визначення відповідності запропонованого фізичного навантаження поточним можливостям учня; у випадку невідповідності параметри коригують збільшенням (зменшенням) кількості повторень вправи чи часу виконання, темпу, інтервалів відпочинку. Вихідний, підсумковий і поточний контроль здійснюють відповідно на початку, наприкінці навчального року і наприкінці кожної чверті для визначення: під час перших двох -- стану вияву показників фізичного стану, останнього -- показників фізичної підготовленості, на які здійснювали цілеспрямований вплив. Ці види контролю реалізують у формі змагань та передбачають, крім вищезазначеного, також прогнозування досягнень, які наприкінці чверті
забезпечать учню оцінку на високому, достатньому, середньому чи початковому рівнях. Тут необхідно враховувати, що приріст показників залежить від вихідних значень: чим вони менше, тим більшим є приріст, і навпаки [2].
Висновки.
1. Аналіз наукової літератури засвідчив недостатність досліджень, спрямованих на розроблення ефективних технологій і методик покращення фізичного стану учнів 4-5 класів засобами спортивних ігор на етапі їх початкового вивчення у процесі фізичного виховання.
2. Ураховуючи сутність поняття «педагогічні умови», а також загальні й методичні принципи фізичного виховання, положення теорії адаптації, вимоги програми щодо врахування інтересів і побажань учнів, формування потреби систематичних занять фізичними вправами, високої моторної щільності уроків і результати констатувального експерименту визначили загальні та специфічні педагогічні умови, врахування яких під час вивчення спортивних ігор сприятиме покращенню фізичного стану учнів.
Подальші дослідження необхідно спрямувати на експериментальну перевірку ефективності змісту, розробленого і реалізованого із урахуванням визначених педагогічних умов, в аспекті вирішення поставлених завдань.
І ПЕДАГОГІКА І
Література:
1. Атлер M. Дж. Наука о гибкости, Киев, Олимпийская литература, 2005, 424 с.
2. Круцевич Т Ю., Воробьев M.H. Контроль в физическом воспитании детей, подростков и юношей: ученоепособие, Киев, ТОВ «Полиграф-Експрес», 2005, 195 с.
3. Лях В. И. Двигательные способности школьников: основы теории и методики развития, Mосква, Терра-Спорт, 2000, 241 с.
4. Основи здоров’я і фізична культура. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-11 класи, Київ, Початкова школа, 2001, 112 с.
5. Прозар M. В. Характеристика організаційно-методичних положень навчання п’ятикласників спортивним іграм під час занять фізичної культурою // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Серія: Фізична культура: зб. наук. праць. — Івано-Франківськ, 2010. — Вип. 12, С. 148—151.
6. Прозар M. В., Єдинак ГА. Вияв і зміна показників фізичного стану учнів 4-5 класів при реалізації чинного змісту фізичного виховання // Педагогіка, психологія та медико-біологічні . проблеми фізичного виховання і спорту, 2011, № 10, С. бб—71.
7. Фізична культура і здоров’я. Програма фізичного виховання учнів загальноосвітнього навчального закладу 5-9 класи, Київ, Літера ЛТД,2009, 110 с.
8. Weiss, M. R. Motivating kids in physical activity / M. R Weiss // Research digest President’s Council on Physical Fitness and Sports. — 2000. —№ ІІ.-Р.І-б.
Информация об авторе: Прозар Николай Владимирович
Prozar_nikolas@mail.ru Каменец-Подольський национальный университет имени Ивана Огиенка ул. Ивана Огиенка, б1, Каменец-Подольский, Хмельницкая область, З2З00, Украина.
Поступила в редакцию 20.12.2011г.
References:
1. Atler M. Dzh. Nauka o gibkosti [Science about flexibility], Kiev, Olympic Literature, 2005, 424 p.
2. Krucevich T. Iu., Vorob’ev M.I. Kontrol’ v fizicheskom vospitanii detej, podrostkov i iunoshej [Control is in physical education of children, teenagers and youths], Kiev, Poligraf-express, 2005, 195 p.
3. Liakh V. I. Dvigatel’nye sposobnosti shkol’nikov: osnovy teorii i metodiki razvitiia [Motive capabilities of schoolchildren: bases of theory and methodology of development], Moscow, Terra-Sport, 2000, 241 p.
4. Osnovi zdorov’ia i fizichna kul ’tura. Programa dlia zagal’noosvitnikh navchal’nikh zakladiv [Bases of health and physical culture. The program is for general educational establishments], Kiev, primary school, 2001, 112 p.
5. Prozar M. V. Visnik Prikarpats’kogo nacional’nogo universitetu imeni Vasilia Stefanika [Bulletin of Stefanik Prykarpattya national university], Ivano-Frankovsk, 2010, vol.12, pp. 148—151.
6. Prozar M. V, Iedinak G.A. Pedagogika, psihologia ta mediko-biologicni problemi fizicnogo vihovanna i sportu [Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports], 2011, vol.10, pp. 66—71.
7. Fizichna kul ’tura i zdorov ’ia. Programa fizichnogo vikhovannia uchniv zagal’noosvitn’ogo navchal’nogo zakladu 5—9 klasi [Physical culture and health. The program of physical education of students of general educational establishment is 5-9 classes], Kiev, Litera, 2009, 110 p.
8. Weiss, M. R. Motivating kids in physical activity. Research digest President’s Council on Physical Fitness and Sports, 2000, vol.11, pp.1-6.
Information about the author:
Prozar N. V.
Prozar_nikolas@mail.ru Kamenetz-Podolsk National University Ivan Ogienko str., 61, Kamenetz-Podolsky, Khmelnitsky region,
32300, Ukraine.
Came to edition 20.12.2011.
