CC BY
15
Results. Animals, treated with HMS in water, showed a significant increase of HM in blood-forming tissue. Compared to intact animals (p<0.001), Fe revealed 147% higher than normal, Cu - 130.6%, Zn - 59.4%, Mn -105%, Cr - 134.7% and Pb - 182% higher than normal on the 90th day. The overall amount of HM increased by 137.5% and ranged 1406.98±52.35 mg/g. Application of Vitamin E delayed accumulation of HM in blood-forming tissue. Readaptation period showed lower concentration of pollutants in blood-forming tissue and depended on the corrective supplementation and the period of observation.
Conclusions. Intake of heavy metal salts causes growing accumulation of heavy metals in bone marrow (during the first month). The prolonged experiment revealed increasing accumulation of pollutants, but compensatory mechanisms created favourable conditions to delay the accumulation. During 90 days Fe increased by 147%, Cu - 130.6%, Zn - 59.4%, Mn - 105%, Cr - 134.7% and Pb - 182% (p<0.001). Readaptation gradually normalizes all the above-mentioned changes (removal of heavy metals from the bone marrow), which depends on the duration of the reabilitation period (p<0.05).
Vitamin E supplementation due to its antagonistic properties toward heavy metals reduces their negative effect, revealed in lower accumulation and faster removal of heavy metals from bone marrow.
Key words: bone marrow, heavy metals, microelementosis.
Рецензент - проф. Костенко В. О.
Стаття надшшла 23.01.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-177-181 УДК 616.89-008:616.895-02:616.8
Скрипшков А. М., Животовська Л. В., Боднар Л. А., Животовська А. I.
ПАТОПСИХОЛОГ1ЧН1 ЧИННИКИ ДЕЗАДАПТИВНИХ СТАН1В ПРИ
АФЕКТИВНИХ РОЗЛАДАХ НЕВРОТИЧНОГО ГЕНЕЗУ
ВДНЗУ «Укра'Гнська медична стоматолопчна академ1я» (м. Полтава)
Зв'язок публшацм з плановими науково-до-слщними роботами. Стаття е фрагментом на-уково-дослщно! теми «Клшко-психопатолопчы доотдження та оптимiзацiя л^вальних i реабтгга-цмно-профтактичних заходiв за умов рiзних пси-хiчних розладiв з урахуванням гелюметеофакто-рiв та бюлопчних ритмiв» (№ державно! реестраци 011511000839).
Вступ. Психiчне здоров'я та психiчне благопо-луччя е найважлившими складовими високого рiвня якост життя, що дають змогу людин вважати свое життя повноцЫним та значущим, бути активними i творчими членами сусптьства [8]. Сьогодншнм стан укра!нського сусптьства характеризуемся складними суперечливими процесами змши житте-вих цiнностей, орiентирiв кожно! окремо! особистос-тi. Стресовi - навантаження рiзно! сили i спрямова-ностi, надмiрна iнтенсивнiсть потокiв рiзнопланово,i шформацп, зашвидкий темп життя - усе це суттево впливае на здоров'я Ыдивща та досить часто стае предиспонуючим чинником виникнення психопато-лопчно! симптоматики [1,3].
Аналiз стану захворюваност психiчно! сфери по-казуе, що основну проблему становлять непсихо-тичн розлади психiки i поведшки [7]. На сучасному етапi ктмычного та експериментального вивчення пограничних розладiв встановлено, що в !х патоге-
незi провiдне значення належить розладам вищих форм пристосувально! дiяльностi - психоемоцй нiй та психофiзiологiчнiй адаптаци, порушенню д^ яльностi адаптивних механiзмiв, що локалiзованi у лiмбiчнiй системi мозку та обумовлюють функцiо-нальний стан симпатично!, парасимпатично! та не-йро-ендокринно! системи [17,18]. При цьому саме емоцмы розлади стають основними проявами пато-логiчного процесу на вЫх етапах його формування, розвитку та переб^у хвороби [10,19].
За даними рiзних епiдемiологiчних дослiджень, поширенiсть тривожних розладiв у популяцi! до-сягае 6,5%, у загально-медичнм мережi - до 15%, а протягом життя становить до 25% [4]. Також iз л^ тературних джерел вщомо, що депресi! е основним дiагнозом у 5-10% усiх випадкiв звернення за пер-винною медичною допомогою, а за наявнос^ со-матично! патологi! супутня клiнiчна картина депреси фiксуеться у 12-25% хворих [2]. У зв'язку з вищеви-кладеним, великого теоретичного та практичного значення набувае вивчення ролi та значення емоцм-них порушень у ланцюгу формування рiзних форм пограничних психiчних розладiв, що дозволить за-поб^и дiагностичним помилкам та розходженням, здмснювати проведення патогенетично спрямова-но! диференцмовано! терапi! [9].
В зв'язку з вiдносною вираженiстю цих симпто-мiв виникае порушення мiжособистiсноI, со^ально! i трудово! адаптацiI. В останн роки афективнi порушення невротичного ^енезу та пов'язанi з ними пси-хологiчна i соцiальна дезадапта^я вiдносяться до однiеI з актуальних проблем сучасно! психiатрiI [14]. Дезадаптованють - це стан, що виникае вщ незадо-волення основних потреб в результат нездатностi iндивiда вщповщати адекватним чином на вимоги, як до нього висуваються та фунтуються на оч^-ваннях, що вщповщають його соцiальному статусу i мюцю в системi мiжособистiсних вiдносин. Основу дезадаптовано! поведiнки становить конфлiкт, а пщ його впливом поступово формуеться неадекватне реагування на умови та вимоги середовища у формi тих чи шших вiдхилень у поведЫщ як реакцiя на систематично, постмно провокуючi фактори [15]. 1стот-ну роль у збереженнi !х значущостi вiдiграе емоцiйна напруга, яка зростае через невщповщнють темпу адаптацю^енезу i тих перетворень, що вщбуваються у всiх сферах життедiяльностi людини [5,13]. Пошук пояснення поведiнкових модифкацм, визначення iнтегральних чинникiв впорядкування психолопчних трансформацiй також неможливо зробити без ви-вчення адаптацiйних можливостей особистостг
Метою дослiдження було вивчення патопси-хологiчних особливостей дезадаптивних станiв у па^ен^в з афективними розладами невротичного ^енезу, що дозволить оптимiзувати програму психо-корекцiйного впливу та психосо^ального супроводу дано! когорти пацiентiв.
Об'ект i методи дослiдження. Нами було проведено комплексне обстеження 65 пащен^в (46 жiнок, 19 чоловЫв) вiком вiд 21 до 49 роюв. Згiдно МКХ-10 у 29 па^ен^в було дiагностовано розла-ди адаптаци (Р43.2), у 15 пацiентiв - неврастеыю (Р48.0), у 12 - змшаний тривожний i депресивний розлад (Р41.2), у 9 - тохондричний розлад (Р45.2). Тривалiсть захворювання на момент дослщження становила вiд 3 мюя^в до 2 рокiв.
Кгмычна картина пацiентiв з афективними розладами невротичного генезу визначалась симптоматикою депресивного, тривожного, астеычного та сомато-вегетативного репстру. Так, в кл^чнм кар-тинi у 53 (81,5%) обстежених були скарги на розла-ди сну, у 43 (66,1%) - почуття тривоги, у 40 (61,5%)
- дра^вливють, у 35 (53,8%) - знижений фон настрою, у 31 (47,7%) - зниження уваги, у 29 (44,6%)
- пщвищену втомлюванють, у 26 (40,0%) - почуття страху, у 24 (36,9%) - зниження рiвня штереЫв, у 23 (35,4%) - порушення апетиту. У вЫх пащен^в мали мюце рiзного ступеню вираженост сомато-вегета-тивнi розлади, якi були представлен рiзноманiтни-ми функцiональними порушеннями з боку шлунко-во-кишкового тракту, серцево-судинно!, дихально! та сечостатево! системи.
Для оцшки стану хворих використовували кл^ нiко-психопатологiчний, психодiагностичний та статистичний методи дослщження. Ктнко-психо-патологiчний метод включав вивчення скарг, оцЫку психiчного i сомато-неврологiчного статусу хворих, виокремлення основних психопатолопчних син-дромiв та !х динамiку. Дослiдження психо-емоцiйно!
сфери здмснювали з використанням Госпiтально! шкали тривоги i депресiй НАйБ [11]. Для щентифка-цi! типiв копЫг-стратепй була використана методика дiагностики копiнг-механiзмiв Е. Хейма [16], згiдно з якою проводилося оцiнювання 26 варiантiв копiнга, розподiлених у вiдповiдностi з трьома основними сферами психiчно! дiяльностi на: когнiтивний, емо-цiйний i поведiнковий. Дiагностику особливостей стану психосощального функцiонування обстежених здiйснювали за допомогою методики визначення рiвня соцiально! фрустрованост Л. I. Вассермана в модифкаци В. В. Бойка, рiвня суб'ективного вщчут-тя самотностi Д. Рассела, Л. Пепло, М. Фергюсона [12] та адаптовано! анкети, що мютить характеристику трудових установок (ТУ), мiжособистiсних вщ-носин (МВ), кола штереЫв (К1) по 4-бальнiй шкалi (Н. К. Лiпгарт, В. П. Радченко, 1982) [6]. Статистична об-робка проводилась з використанням параметрич-ного i непараметричного методiв.
За ступенем вираженостi розглянуто три вар^ анти порушень психосоцiально! адаптацi! - неви-ражена дезадаптацiя (вiдносна адапта^я), помiрно виражена та виражена дезадапта^я. При цьому не-виражена дезадапта^я (I рiвень) характеризувала-ся прагненням па^ен^в зберегти соцiальнi позицi!, незначним зниженням кола штереЫв до попередых захоплень та спроможностi розв'язувати внутршы сiмейнi та виробничi проблеми. При помiрно вира-женiй дезадаптацi! (II рiвень) вiдмiчалося зниження трудово! активной з пошуком полегшених умов ро-боти, вiдсутнiсть потреби до попередых захоплень, спiлкування, погiршення сiмейних стосунюв. Для виражено! дезадаптацi! (III рiвень) були характернi значне зниження професмного статусу та кола ш-тереЫв, руйнування сiмейних зв'язкiв, порушення взаемовщносин з iншими людьми.
Всi пащенти за рiвнем психосоцiально! дезадап-тацп були розподiленi на три групи, репрезентатив-них за вiком та статтю: в першу групу включено 22 особи з невираженою дезадапта^ею, у яких середы показники сощальних факторiв були наступними: ТУ - 1,86, МВ - 1,68, К! - 1,95 балiв; в другу - 23 особи з помiрно вираженою дезадаптащею з середнiми показниками ТУ - 2,52, МВ - 2,35, К - 2,78 балiв; в третю - 20 оЫб з вираженою дезадапта^ею, у яких ТУ склали 3,15, МВ - 3,25, К - 3,4 балiв.
Результати дослiдження та 'Гх обговорення. За аналiзом результатiв оцiнки психiчного стану обстежених iз використанням шкали НАйБ встановле-но, що серед пащен^в 1 групи у 8 оЫб мали мiсце субкл^чы (8-10 балiв) прояви депресi! i тривоги за шкалою НАйБ, у 14 - ктычы прояви тривоги, а депресивн - на межi клiнiчно!/субклiнiчно! вираже-ностi; у пащен^в 2 групи депресивнi прояви були на ключному рiвнi, а тривожн - на межi ктычно!/суб-ктычно! вираженостi; у пацiентiв 3 групи вiдмiчалися клiнiчнi (>11балiв) прояви тривоги i депресi!. Серед симптомiв депресивного кола достовiрно нижче у оЫб 1 групи порiвняно з патентами 3 групи було вiдчуття ангедонп (середнiй показник 1,55±0,17 та 2,15±0,15 балiв вщповщно, р=0,01) та зниження ак-тивност (1,41±0,20 та 2,25±0,15, р=0,006). Середнi значення в обстежених 2 групи були менше, ыж 3
групи, але не досягали статистично! значущостi. 1з симптомiв тривоги достовiрно нижче (р=0,01) у осiб 1 групи порiвняно з пацieнтами 3 групи було постм-не вiдчуття напруженостi (1,68±0,20 та 2,35±0,17 балiв вiдповiдно) та неспоюйы думки (1,23±0,18 та 1,9±0,20). В обстежених 2 групи юлькюы середнi значення були менше, ыж у пацieнтiв 3 групи, до-стовiрно нижче були скарги на неспоюйы думки (1,35±0,17 та 1,9±0,20, р=0,04).
В процесi дiагностики копiнг-механiзмiв подо-лання конфлiктних ситуацiй було виявлено, що у обстежених 1 групи переважали вщносно адаптивнi мо-делi копiнг-поведiнки за емоцiйним типом в поеднанн з вiдносно адап-тивними та адаптивними поведн ковими i когнiтивними копiнгами. 1з поведшкових переважали такi адап-тивнi копЫг-стратеги як «звернення» (27,3±9,49%) та вщносно адаптивн
- «компенсацiя» (36,4±10,26%), iз когнiтивних адаптивних моделей -«проблемний аналiз» (27,3±9,49%), вiдносно адаптивних - «вщноснють» (18,2±8,22%), емоцiйних - вщносно адаптивний варiант «пасивна коопе-ра^я» (22,7±8,93%).
Iдентифiкацiю iндивiдуальних ко-пЫг-стратепй в клiнiчних групах показано в таблицк
Пацiенти 2 групи демонстрували вибiр вiдносно адаптивних та не-адаптивних когнiтивних i емоцмних стратегiй в поеднаннi з вщносно адаптивними поведЫковими копн гами. При цьому переважали вщносно адаптивна поведшкова стратепя
- «компенсацiя» (26,1±9,16%), неа-даптивний варiант когнiтивноI стратеги - «розгубленють» (21,7±8,6%) та вщносно адаптивний - «вщноснють» (17,4±7,9%), вщносно адаптивна емоцмна ко-пiнг-стратегiя - «пасивна кооперацiя» (30,4±9,59%) та неадаптивна - «самозвинувачення» (17,4±7,9%).
В 3 групi домiнували неадаптивн поведiнковi, когнiтивнi та емоцiйнi копЫги. Серед поведшко-вих мали мюце такi неадаптивнi копiнг-стратегiI як «вщступ» (40,0±10,95%) та «активне уникнення» -(30,0±10,25%), серед когнiтивних - «розгубленють» (30,0±10,25%) та «iгнорування» (25,0±9,68%), емо-цiйних - «пригнiчення емоцiй» (25,0±9,68%) та «самозвинувачення» (20,0±8,94%).
Аналiз отриманих результатiв показав, що в 3 груп пацiентiв порiвняно з 1 групою достовiрно переважали неадаптивн копiнг-стратегiI: поведiнковi
- в 70,0±10,25% та 9,1±6,13% вiдповiдно, х2=16,481, р<0,01, когнiтивнi - в 65,0±10,67% та 18,2±8,22%, х2=9,531, р<0,01, емоцiйнi - в 60,0±10,95% та 27,3±9,49%, %2=4,582, р<0,05. Також в 3 групi не вщ-мiчалося адаптивних варiантiв копiнг-поведiнки, якi мали мюце в 1 групп поведiнковi - в 40,9±10,48%, х2=10,413, р<0,01, когытивы - в 45,4±10,62%, Х2=11,932, р<0,01, емоцiйнi - в 31,8±9,93%,
х2=7,636, р<0,01. Достовiрних вiдмiнностей вщносно адаптивних моделей копшг-поведшки при по-рiвняннi дослiджуваних груп не виявлено, хоча вони частше зустрiчалися в 1 та 2 групп
При вивченнi рiвня соцiальноI фрустрованост було встановлено, що в 1 груп в 31,8±9,93% випад-ках вiдмiчався невизначений (2,0-2,4 бали) рiвень, в 40,9±10,48% - помiрний (2,5-2,9 бали), в 27,3±9,49% - пщвищений (3,0-3,4 бали). Серед дослiджуваних 2 групи у 8,7±5,88% пацiентiв був невизначений, у
30,4±9,59% - помiрний, у 34,8±9,93% - пiдвищений, у 26,1±9,16% - дуже високий рiвень (3,5-4,0 бали), в 3 груп у 10,0±6,71% пацiентiв мав мюце помiр-ний, у 40,0±10,95% - пщвищений, у 50,0±11,18% - дуже високий рiвень. При цьому достовiрно частп ше дуже високий рiвень соцiальноI фрустрованостi зустрiчався в 3 групi пацiентiв порiвняно з 1 групою (х2=11,165, р<0,01), невизначений рiвень - в 1 груп (х2=11, 165, р<0,01) i помiрний рiвень - в 1 групi (Х2=11,165, р<0,01) та 2 груп (х2=11,165, р<0,01) порiвняно з 3 групою.
Дослiдження рiвня суб'ективного вiдчуття само-тностi показало, що у па^ен^в 3 групи переважав високий рiвень (40-60 балiв) - 65,0±10,67% в порiв-нянн з 1 групою - 27,3±9,49%, (х2=6,019, р<0,05) та 2 групою - 34,8±9,93%, (х2=3,909, р<0,05); низький рiвень самотностi був достовiрно вище у па^ен-тiв 1 групи порiвняно з 3 групою - 45,4±10,62% та 10,0±6,71% вiдповiдно (х2=6,453, р<0,05).
Таким чином, пацiенти з афективними розлада-ми невротичного ^енезу з вираженою психосоцп альною дезадапта^ею продемонстрували бiльшу
Таблиця.
Iндивiдуальнi копшг-стратегпу пацieнтiв з афективними розладами невротичного Генезу
Копшг-стратеги 1 група,n=22 2 група, n=23 3 група,n=20
абс. %±m абс. %±m абс. %±m
'cQ 0 ^ 1 Ч е m о п неадаптивш 2 9,1 ±6,13 4 18,2±8,22 14 70,0±10,25%
вiдносно адаптивнi 11 50,0±10,66 8 36,4±10,26 6 30,0±10,25%
адаптивнi 9 40,9±10,48 10 45,4±10,62
I m S н I го ^ неадаптивш 4 18,2±8,22% 9 39,1 ±10,18% 13 65,0±10,67%
вщносно адаптивш 8 36,4±10,26% 8 34,8±9,93% 7 35,0±10,67%
адаптивнi 10 45,4±10,62% 6 26,1 ±9,16%
Е 1S 'дц о 5 е неадаптивнi 6 27,3±9,49% 8 34,8±9,93% 12 60,0±10,95%
вщносно адаптивш 9 40,9±10,48 11 47,8±10,42% 8 40,0±10,95%
адаптивш 7 31,8±9,93% 4 17,4±7,9%
вираженiсть психопатолопчних проявiв з провiдним тривожним та депресивним компонентом, неадап-тивнi поведшков^ когнiтивнi та емоцiйнi копшг-стра-теги подолання конфлiктних ситуацiй, дуже високий рiвень сощально'| фрустрованостi та високий рiвень суб'ективного вiдчуття самотностi i сощально'| iзо-льованостi, що зумовлюють неспроможнiсть до са-морегуляцп, негативне свггосприйняття та нездат-нiсть успшно долати стресовi ситуаци.
Висновки. Таким чином, в результат проведе-ного дослщження виокремлено основнi патопсихо-лопчн чинники формування дезадаптивних станiв у
па^енпв з невротичними розладами, що е мшеня-ми для психотерапевтично'| корекцп та психолопчно'| пiдтримки, диференцмовано'| в зaлежностi вiд рiвня психосо^ально'| дезадаптаци.
Перспективи подальших дослiджень. Перспективном напрямком дослiджень е оптимiзaцiя програм психокорекцiйного впливу та психосоцс ального супроводу пaцieнтiв з невротичними розладами, що вщкривае новi перспективи в напрямку на-працювання та пiдтримки ïx aдaптaцiйного ресурсу, покращення покaзникiв ïx сощально'| активной та якостi життя.
Лiтература
1. Belov VG, Parfenov YuA. Psikhologiya krizisnykh situatsiy: ucheb. posob. SPb: Nevskiy institut upravleniya i dizayna; 2010. 175 s. [in Russian].
2. Burchinskiy SG. Fitoterapiya depressivnykh rasstroystv v obshchemeditsinskoy praktike. Zdorov'ya Ukraini. 2006;4(137):42-3. [in Russian].
3. Karson R, Batcher DzhN, Mineka S. Anormal'naya psikhologiya [per. s angl. I. Malkova, A. Smirnova]. 11e izd. SPb: Piter; 2004. 1167 s. [in Russian].
4. Korostiy VÎ. Nadannya medichnoí dopomogi patsíêntam íz trivozhno-fobíchnimi rozladami. Zdorov'ya Ukraini. 2013;6(307):28-31. [in Ukrainian].
5. Lesovaya YeV. Sostoyaniye nespetsificheskikh adaptatsionnykh reaktsiy organizma u patsiyentov s nevrasteniyey. Medichna psikhologíya. 2013;8(4):57-61. [in Russian].
6. Lipgart NK, Radchenko VP. Tipy techeniya zatyazhnykh form nevrastenii i istericheskogo nevroza v zavisimosti ot ikh pochvy. V: Materialy nauch.-prakt. konf. Psikhogennyye (reaktivnyye) zabolevaniya na izmenennoy pochve; 1982; Voronezh. Voronezh; 1982; 3. s. 27-30. [in Russian].
7. Markova MV, Kozira PV. Posttresoví dezadaptivni stani na Ш sotsíal'nikh zmín: analiz problemi. Medichna psikhologíya. 2015;10(1):8-13. [in Ukrainian].
8. Maruta NO. Stan psikhichnogo zdorov'ya naselennya ta psikhíatrichnoí dopomogi v Ukrami. «NeyroNews: psikhonevrologíya ta neyropsikhiatriya». 2010;5(24):61-4. [in Ukrainian].
9. Maruta NA, Kalenskaya GYu, Cherednyakova YeS. Psikhofiziologicheskiye osobennosti bol'nykh s nevroticheskimi rasstroystvami. Medichna psikhologiya. 2013;8(2):57-60. [in Russian].
10. Mikhaylov BV, Yakovtsova TE. Sovremennoye sostoyaniye problemy depressivnykh rasstroystv. Problemi medichnoí nauki ta osviti. 2006;2:65-9. [in Russian].
11. Podkorytov VS, Chayka YuYu. Depressii. Sovremennaya terapiya. Khar'kov: Tornado; 2003. 349 s. [in Russian].
12. Raygorodskiy DYa, redaktor. Prakticheskaya psikhodiagnostika. Metodiki i testy: ucheb. posob. Samara: Bakhrakh-M; 2001. 672 s. [in Russian].
13. Prokhorov AO. Samoregulyatsiya psikhicheskikh sostoyaniy: fenomenologiya, mekhanizmy, zakonomernosti. M: PERSE; 2005. 352 s. [in Russian].
14. Skripnikov AM, Gerasimenko LO, isakov RÎ. Prognostichne znachennya viznachennya tipiv psikhosotsíal'noí dezadaptatsn u zhinok z nevrotichnimi rozladami. Svit meditsini ta biologii. 2015;2(50):97-100. [in Ukrainian].
15. Briere J, Hodges M, Godbout N. Traumatic stress, affect dysregulation, and dysfunctional avoidance: a structural equation model. J. Traum. Stress. 2010;23:767-74.
16. Heim E. Coping-based intervention strategies. Patient Education and Counseling. 1995;26:145-51.
17. Holzel BK, Carmody J, Evans KC, Hoge EA, Dusek JA, Morgan L, et al. Stress reduction correlates with structural changes in the amygdala. Soc. Cogn. Affect. Neurosci. 2010 Mar;5(1):11-7.
18. McEwen BS, Gray JD, Nasca C. Recognizing resilience: Learning from the effects of stress on the brain. Neurobiol. Stress. 2015 Jan;1:1-11.
19. Prince M, Patel V, Saxena S, Maj M, Maselko J, Phillips MR, et al. No health without mental health. Lancet. 2007;370:859-77.
ПАТОПСИХОЛОГ1ЧН1 ЧИННИКИ ДЕЗАДАПТИВНИХ СТАН1В ПРИ АФЕКТИВНИХ РОЗЛАДАХ НЕВРО-ТИЧНОГО ГЕНЕЗУ
Скрипшков А. М., Животовська Л. В., Боднар Л. А., Животовська А. I.
Резюме. Проведено комплексне обстеження 65 па^енпв з афективними розладами невротичного ^енезу. Отриман результати дозволили визначити кгмычы та патопсихолопчн особливост формування виражено'| психосощально'| дезадаптаци, що виражалося в переважанн проявiв тривоги та депреси, високо-го рiвня сощально'| фрустрованост та суб'ективного вщчуття самотност^ використанн неадаптивних копшг-механiзмiв подолання конфлiктних ситуацiй. Виокремлен патопсихологiчнi чинники формування дезадаптивних стаыв е мiшенями для психотерапевтично! корекцп та психолопчно'| пiдтримки, диференцмовано'| в залежностi вiд рiвня психосо^ально! дезадаптаци.
Ключовi слова: афективнi розлади невротичного ^енезу, психопатологiчна характеристика, психосо^альна дезадаптацiя.
ПАТОПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ ДЕЗАДАПТИВНЫХ СОСТОЯНИЙ ПРИ АФФЕКТИВНЫХ РАССТРОЙСТВАХ НЕВРОТИЧЕСКОГО ГЕНЕЗА
Скрипников А. Н., Животовская Л. В., Боднар Л. А.,
Животовская А. И.
Резюме. Проведено комплексное обследование 65 пациентов с аффективными расстройствами невротического генеза. Полученные результаты позволили выделить клинические и патопсихологические особенности формирования выраженной психосоциальной дезадаптации, которые выражались в преобладании проявлений тревоги и депрессии, высокого уровня социальной фрустрированности и субъективного ощущения одиночества, использовании неадаптивных копинг-механизмов преодоления конфликтных ситуаций. Выделенные патопсихологические факторы формирования дезадаптивных состояний являются мишенями для психотерапевтической коррекции и психологической поддержки, дифференцированной в зависимости от уровня психосоциальной дезадаптации.
Ключевые слова: аффективные расстройства невротического генеза, психопатологическая характеристика, психосоциальная дезадаптация.
PATHOPSYCHOLOGICAL FACTORS OF DISADAPTIVE STATES IN AFFECTIVE DISORDERS OF NEUROTIC GENESIS
Skrypnikov A. M., Zhyvotovska L. V., Bodnar L. A.,
Zhyvotovska A. I.
Abstract. Currently, affective disorders of neurotic genesis and associated psychological and social disadaptation are among the topical problems of present-day psychiatry.
The aim of the research was to study the pathopsychological features of disadaptive states in patients with affective disorders of neurotic genesis.
The comprehensive examination of 65 patients (46 women and 19 men) aged from 21 to 49 years was carried out. According to ICD-10, 29 patients were diagnosed with adaptation disorders (F43.2), 15 patients presented with neurasthenia (F48.0), 12 patients - with mixed anxiety and depressive disorder (F41.2) and 9 patients - with hypochondriacal disorder (F45. 2). Clinical-psychopathological, psychodiagnostic and statistical methods of investigation were used to assess the patients' condition. According to the level of psychosocial disadaptation, three clinical groups representative of age and sex were formed: 1 group included 22 patients with insignificant disadaptation, 2 group included 23 patients with moderate disadaptation, and 3 group included 20 patients with severe disadaptation.
The analysis based on the data of mental state assessment of patients using HADS scale has found that among the symptoms of the depressive circle, namely, feeling of anhedonia (1.55 ± 0.17 and 2.15 ± 0.15 points, respectively , p = 0.01) and decreased activity (1.41 ± 0.20 and 2.25 ± 0.15, p = 0.006) were significantly lower in patients of 1 group compared to 3 one. Among the symptoms of anxiety, reliably lower (p = 0.01) were complaints of constant tension feeling (1.68 ± 0.20 and 2.35 ± 0.17 points, respectively) and restless thoughts (1.23 ± 0.18 and 1.9 ± 0.20) in 1 group of patients compared to 3 group, complaints of restless thoughts (1.35 ± 0.17 and 1.9 ± 0.20, p = 0, 04) were presented by examined patients of 2 group in comparison with group 3.
While diagnosing coping mechanisms for conflict situations management, it was determined that non-adaptive coping strategies significantly prevailed in 3 group of patients in comparison with 1group: behavioral - in 70.0 ± 10.25% and 9.1 ± 6.13%, respectively, %2 = 16.481, p <0.01, cognitive - in 65.0 ± 10.67% and 18.2 ± 8.22%, X2 = 9.531, p <0.01, emotional - in 60.0 ± 10. 95% and 27.3 ± 9.49%, %2 = 4.582, p <0.05. However, examined patients of 3 group did not present with adaptive variants of coping behavior, which significantly prevailed in 1group: behavioral - in 40.9 ± 10.48% of cases, %2 = 10.413, p <0.01, cognitive - in 45.4 ± 10.62%, %2 = 11.932, p <0.01, emotional - in 31.8 ± 9.93%, %2 = 7.636, p <0.01. Significant differences in the adaptive models of coping behavior were not determined when comparing the examined groups, although they were more common in groups 1 and 2.
When investigating the level of social frustration, it was determined that significantly higher rates were found in 3 group of patients compared to group 1 (%2 = 11.165, p <0,01), indeterminate level - in group 1 (%2 = 11.165, p <0.01) and moderate level - in 1 (%2 = 11.165, p <0.01) and 2 group (%2 = 11.165, p <0.01) in comparison with 3 group. The study regarding the level of subjective loneliness feelings revealed that in patients of 3 group, the high level prevailed - 65.0 ± 10.67% compared to group 1 - 27.3 ± 9.49%, (%2 = 6.019, p <0.05) and 2 group - 34.8 ± 9.93%, (%2 = 3.909, p <0.05); the low level of loneliness was significantly higher in patients of 1 group than in group 3 - 45.4 ± 10.62% and 10.0 ± 6.71%, respectively (%2 = 6.453, p <0.05).
Thus, the main pathopsychological factors of disadaptive states formation in patients with neurotic disorders have been identified in research, which were the targets for psychotherapeutic correction and psychological support, differentiated depending on the level of psychosocial disadaptation.
Key words: affective disorders of neurotic genesis, psychopathological characteristics, psychosocial disadaptation.
Рецензент - проф. Литвиненко Н. В.
Стаття надшшла 22.01.2018 року
