CC BY
27П'ятидесятницька Micrnra еклезiологiя: генеза та розвиток у ХХ ст.
Михайло МОК16НКО, БК "Свтло 6вангел1я", Днепропетровск, Украгна
«Богословские размышления»: Спецвыпуск ОБС, 2014, с. 69-80 © М. Моюенко, 2014
Hайдинамiчнiшим сегментом протестантського анклаву ХХ ст. вважають п'ятидесятницький рух. Його межi та строкатють значно вщкорегували гло-бальний релiгiйний атлас. За деякими пщрахунками кiлькiсть послщовниюв рiзноманiтних п'ятидесятниць-ких сптьнот на меж тисячолiть сягнула вщ 400 до 600 млн. послщовниюв.[1] Незважаючи на сумнiви, якi можуть виникнути стосовно прогнозiв Д. Баррета та шших[2] важко заперечувати те, що успiх п'ятидесятницько'!/ харизматично! мююнерсько! даяльносп був вражаючим.
Водночас, на думку Ю. Мольтмана, п'ятидесятни-ки мають зупинити проголошення того, яким великим було зростання руху Духа в минулому й почати реагувати на т виклики, що постали перед христи-янською мiсiологieю в останш декiлька десятирiч.[3] Навiть за коротку юторш руху, свiт кардинально змшився, не кажучи вже про мiсiю. Контекст, в якому п'ятидесятники починали свою мiсiонерську дiяльнiсть у першш половинi ХХ столiття, був замшений й про-довжуе замшюватись новими складним обставинами.
Однieю з них, е стрiмке зменшення захщно! части-ни свiтового християнства, зокрема драматичними виглядають статистичнi данi, яю стосуються п'ятиде-сятницько-харизматичного руху. Так, найбшьша п'я-
[1] Barrett, David B. and Johnson, Todd M. "Annual Statistical Table on Global Mission: 1999," International Bulletin of Missionary Research 23:1 (1999). - pp. 24-25.
[2] Wagner, Peter. "Church Growth" in Dictionary of Pentecostal and Charismatic Movements edited by S. M. Burgess and G. B. McGee (Grand Rapids: Zondervan, 1988) . - pp. 180-95.
[3] Moltmann, Jürgen. The Spirit of Life: A Universal Affirmation (Minneapolis: Fortress Press, 1992) . — p. 183.
Михаил МОКИЕНКО,
кандидат исторических наук,соискатель докторской степени Института философии им. Г. Сковороды НАН Украины, академический декан Библейского колледжа «Свет Евангелия» (Днепропетровск).
Mikhail MOKIENKO
is a doctoral candidate in historical studies and a researcher at the Grygoriy Skovoroda Institute of Philosophy National Academy of Sciences of Ukraine. He is Academic Dean at Light of the Gospel Bible College in Dnepropetrovsk.
тидесятницька деномiнацiя Асамбле! Бога наичуе лише 8% членства в Швшчнш Америцi й близько 80% в кра!нах Третього свiту.[4] Втам, питання не просто в статистищ, що засвiдчуе фундаментальнi змiни на релшйному ат-ласi свiту. Форми християнства на «мююнерських полях» значно вiдрiзняють-ся вiд захiдних стереотишв й включають в себе бажання мати бшьш контек-стуальну й культурно значиму модель з нацюнальним вщтшком.
Вiдтак, провiднi теологи на межi столiть вказують на кризовий стан хри-стиянсько! мiсii та Церкви, що знаходиться на шляху до народження ново! мiсiонерськоl епохи.[5] Ознаки ще! кризи вiдчутно помгтш також для вгтчизня-но! шзньопротестансько! палiтри течiй включаючи й п'ятидесятниыв. Зважа-ючи на наявну перехщну фазу в царинах мюп та церкви, в межах дано! роботи плануеться дослщити вщшш риси п'ятидесятницько! теологи мюп, вектор и розвитку в умовах вщкриття християнськими традищями мююнерсько! направ-леностi еклезюлогп протягом ХХ ст. та сучасш спроби методолопзацп п'яти-десятництва в аспект мiсii' церкви.
Поеднання мiсli та еклезюлогп в рамках даного дослщження виглядае ло-гiчним кроком. Це пов'язано не лише з популярними ниш спробами нала-годити дiалог мiж систематичним богослов'ям та мiсiонерськими дисципль нами, а перш за все, з природою п'ятидесятницького руху. На думку пред-ставника Бiрмiнгемськоl школи вивчення п'ятидесятництва Е. Лорда, якщо в фокусi дослiдження знаходиться еклезюлопя п не можна розглядати з п'ятидесятницько! перспективи без обговорення впливу мюп. Дослщник резю-муе: «Не повинно бути можливим вщдшити еклезiологiю та мiсiю, — вся еклезюлопя мае бути натхнена мiсiею, а будь-яка мiсiя мае бути церковною».[6] Хоча останнш елемент викликае дискусп, розгляд п'ятидесятництва на сти-ку мiсiологli та еклезюлогп е надзвичайно актуальним.
Академiчне вивчення п'ятидесятництва навiть для Заходу е доволi новим явищем для богослов'я, адже перше поколiння досвщчених теологiв, у проти-лежнiсть юторикам та бiблеlстам, з'явилось на початку 90-х рр ХХ ст. П'яти-десятники, як правило, були настшьки зайнятi своею практичною мююнерсь-кою дiяльнiстю та евангелiзацiею, що вони не турбували себе написанням мiсiонерських трактатiв, а тим бiльше, академiчних богословських дослiджень. За словами В. Керкшена, «вони були бiльше едячами», нiж «мислителями». Замiсть богословських тракта™, вони виготовляли брошюри. Замiсть того, щоб розмiрковувати про доктрину Святого Духа, вони покладаються на Його надприродню динамiку».[7]
[4] Anderson, Allan. Toward a Pentecostal Missiology for the Majority World, Asian Journal of Pentecostal Studies 8:1 (2005). — pp. 2947, (30).
[5] Бош Д. Преобразование миссионерства. Сдвиги парадигмы в богословии миссионерской деятельности. Пер. с англ. — СПб.: Библия для всех, 1997. - С. 11.
[6] Lord, Andrew M. Network Church: A
Pentecostal Ecclesiology Shaped by Mission,
A thesis submitted to the University of Birmingham for the degree of Doctor of Philosophy, School of Philosophy, Theology and Religion College of Arts and Law. The University of Birmingham May 2010. — p. 13.
[7] Ka rkka inen, Veli-Matti. "'Truth on Fire': Pentecostal Theology of Mission and the Challenges of a New Millennium," Asian Journal of Pentecostal Studies 3:1 (2000). — pp. 33-60, (37).
Як зазначае вже згаданий В. Керкшен: «П'ятидесятники дивовижно мало написали про еклезюлогт».[8] Останне пов'язане зi складнiстю генези руху. П'ятидесятництво з'являеться на межi Х1Х-ХХ ст. як об'еднання глобальних течш «волюнтаристського» християнства — тобто як неформальне об'еднання християн i общин, пiдхiд до церкви яких Грунтувався на демократичному, децентралiзованому рус низових членiв, якi подiляли нешститущональний, але харизматичний досвiд. На думку Ш. Клiфтона, «використовуючи волюн-таристську тенденщю стосовно iндивiдуалiстичних концепцiй духовност!, а також премiленiалiстську наполегливiсть, не дивно, що еклезюлопчне розу-мшня мало тенденцiю бути спонтанним й прагматично орiентованим».[9]
Вихiднi мiсiйно-еклезiологiчнi постулати руху завдячують дiяльностi зас-новниыв п'ятидесятництва Чарльза Пархама, У1льяма Сеймура та М1си на Азуза в Лос-Анжелесь Ч. Пархам пропонував сво1м послiдовникам вбачати прямий зв'язок мiж вiдновленням дару говорiння на шших мовах й Другим пришестям Христа. На його думку, дякуючи хрещенню в Дусi всi тi вiруючi, якi заговорять на мовах, отримають особливе оснащення необхiдне для того, щоб виконати Боже Доручення по всесвггнш евангелiзащí напередоднi кiнця чаав.[10] НеобГрунтований ксенолалiчний[11] оптимiзм невдовзi було вщкину-то, однак емфаза Ч. Пархама на силi Святого Духа як рушiя християнського свiдоцтва продовжуе iдентифiкувати п'ятидесятництво. Посилаючись на Дп Апостолiв 1:8, Ч. Пархам прищепив майбутньому п'ятидесятницькому руху пристрастне мiсiонерське бачення. Премiленiалiзм Пархама забезпечив хре-щеним Святим Духом розумiння невщкладностк «Так сильно вони очжува-ли другого пришестя Христа, що було немислимим передбачити додатковi десять роыв — або навiть iнше столгття — для евангелiзащí».[12]
У1льям Сеймур, учень Ч. Пархама, вiдомий як керiвник Пробудження на Азуза-Стрiт, що розпочалося в 1906 р., поступово дистанщювався вiд т.зв. вчення «^сюнерських мов», апелюючи до евангелiзацiйноí практики, яка в рщких випадках пщтверджувала ксенолалiчне розумiння Пархама. Водночас, У. Сеймур подшяв погляд Ч. Пархама на евангелiзацiю як частину певного ушфжованого досвiду Святого Духа. Головним результатом дiяльностi Сеймура стало натхнення та направлення велико1 кiлькостi мiсiонерiв з Лос-Анжелесу по всьому свггу, а раннiй мiсiологiчний концепт хрещених Святим Духом зводився до тези Сеймура «йти та прикладати вс1 старання задля порятунку людей».[13]
Центральною темою ранньо! п'ятидесятницько1 мююлоги стала проповщь Gвангелiя п1д якою розум!вся вих1д у св1т й заклик до гинучих душ про мож-
[8] Karkkainen, Veli-Matti. An Introduction to Ecclesiology: Ecumenical, Historical & Global Perspectives (Downers Grove, Illinois: InterVarsity Press, 2002). — p. 73.
[9] Shane, Cliton. Pentecostal Churches in Transition: Analysing the Developing Ecclesiology of the Assemblies of God in Australia (Leiden, Boston: Brill, 2009) . - p. 7.
[10] Робек С. Азуза-стрит: миссия и пробуж-
дение. — Александрия: Ездра, 2011. — С. 298.
[11] Ксенолалш (xenolalia) — надприродна спроможшсть говоршня незнайомими людськими мовами. За поглядом Ч. Пархама мала стати засобом прискорення еван-гелiзацii напередодш кшця часiв.
[12] Karkkainen, Veli-Matti. "Truth on Fire." — p. 37.
[13] Там же. — С. 13.
ливiсть спaсiння у Христа силою Святого Духа. Поняття «мюя» здебiльшого розумiлося як iноземнa мiсiя вiд «бiлих» до «iнших нaродiв». Не дивно, що подiбно до сво!х католицьких та протестантських колег мююнери-п'ятиде-сятники були в основному патерналютами, часто створюючи стан пщлеглоста та як вiдзнaчaе А. Андерсон, в окремих випадках, були справжшми расиста-ми.[14] Тaкi пiдходи ^м всього iншого, можна пояснити низькою квaлiфiкa-цiею та вiдсутнiстю досвщу у перевaжнiй бiльшостi мiсiонерiв дiяльнiсть яких можна назвати своерiдним «творчим хаосом». Анaлiз звiтiв з мiсiонерських полiв, котрi наповнювали iнформaцiйнi бюлетеш на Зaходi, зaсвiдчуе ^ум-фaлiзм виражений в кiлькостi навернених, зцшених й хрещених Святим Духом з поодинокими згадками про склaднощi з якими довелося згткнутися чи допущеш культурнi помилки. Як зауважив мiсiолог з Швденно! Африки В. Сейман, бшьшють п'ятидесятницьких рухiв «почали iснувaти як мiсiо-нерсьы iнститути» та !х робота «не була результатом якого-небудь чжо про-думаного теологiчного рiшення й, таким чином, полгтика та методи форму-валися в основному в сурових випробуваннях мiсiонерськоl практики».[15] Тим не менш, дякуючи чуттю особливого покликання, рaннi п'ятидесятни-ки не лише поширили власне послання, а продемонстрували те, що не див-лячись на на!вшсть багатьох рaннiх мiсiонерiв !х методи евaнгелiзaцil були гнучкими, прагматичними та вражаючи усшшними.
Практика дшчо! п'ятидесятницько! мiсil включае в себе вiру в те, що прих1д Духа пришс здiбнiсть звершувати ознаки й чудеса в iм'я 1суса Христа в якост супроводу й шдтвердження евангельсько! звiстки. Рaннi п'ятидесят-ницьы перiодичнi видання ряснiли тисячами свщоцтв про фiзичне зцiлення, екзорцизм, стверджуючи !х як добру вiстку для бщних та хворих. Анaлiзую-чи питання ознак та чудес з юторично! перспективи Г. Макп називае !х «радикальною стрaтегiею в мiсiях», що сформували нову парадигму мiсiйних зaходiв в християнських колах.[16] Згiдно Г. Маклунга, божественне зцшення стало евангельським ключем до дверей сердець, а ознаки та чудеса — еван-гельськими засобами, за допомогою яких здшснюеться послання Царства Божого про загальне спасшня, де в центрi знаходиться кожна людина.[17] При цьому, п'ятидесятники апелюють до практики aпостолiв, пiдкреслюючи под-вiйну функцiю чудес та ознак: шдтвердження Слова й навернення до вiри в Слово. Особливо це стосуеться краш Третього св^у, де тема цшительства культурно актуальна й використовуеться як зааб залучення до певно! релiг-iйноl системи. П. Вагнер йде ще дaлi зауважуючи, що «нaйбiльшим вкладом п'ятидесятництва в християнство в цшому стало вщновлення влади творити чудеса з Нового Заповгту з метою привернення невiруючих до Христа».[18]
[14] Anderson, Allan. Towards a Pentecostal Missiology for the Majority World. — p. 36.
[15i Там же. - С. 37.
[16] McGee, Gary B. "Pentecostals and Their Various Strategies for Global Mission: A Histor-
ical Assessment," in Dempster, Klaus & Peters-
en, Called and Empowered. — pp. 203-24 (206).
[17] McClung, Gary L. "Pentecostal/Charismatic Perspectives on a Missiology for the Twenty-First Century," Pneuma 16:1 (1994). — pp. 11-21 (14).
[18] Wagner, Peter. "Church Growth" in Dictionary of Pentecostal and Charismatic Movements. — p. 185.
Вчення про Церкву як правило не займало центрального мюця в п'ятиде-сятництв1. Як вже було зазначено, бшьшють п'ятидесятницьких рух!в на стадп Генези почали юнувати як мiсiонерськi 1нститути, тому говорити про контури ранньо! п'ятидесятницько! еклезюлоги поза межами м1сп довол! складно. Католик Пол л!, освiчений аналiтик п'ятидесятництва, зазначае: «Якщо п'ятидесятництво — це рух, то корисно чи правомiрно взагалi говорити про еклезюлопю?».[19] Що значить еклезюлопя для п'ятидесятника? На початку п'ятидесятники були так зайнят поширенням «добрих новин» про свiже злиття Духа «в останш дн1», що перестали турбуватися про формуван-ня власно! деномшацп. Передвiкова невiдкладнiсть наступаючого Божого Царства змушувала п'ятидесятникiв фокусуватися на сво!й готовност1, через особисту змшу та вiдновлення, таким чином вважаючи яку-небудь еклезю-лог1чну рефлексш довол1 недоречною чи другорядною. А. Андерсон пояснюе своерiдне iгнорування еклезiологiею наступним чином: «П'ятидесятники проповщували Gвангелiе з метою закладення фундаменту церкви, що стало центральною особливютю !х мiсiонерськоí' д1яльност1. П'ятидесятницью церкви були мiсiонерськими за своею природою, й дихотом1я м1ж «церквою» та «м^ею», яка так довго завдавала проблеми шшим церквам просто не юнува-ла. Це «центральне питання мююлоги» явно було «сильною позицiею в п'яти-десятництвi» й займало центральне мюце в його iснуваннi».[20]
На думку фшського фах]вця з проблеми В. Керюнена, своерiднiсть п'яти-десятницько! теологи, яка iнформуе та оформляе и еклезiологiю може харак-теризуватися за допомогою поняття «суцiльна евангелiзацiя», що включае п'ять теологiчних думок:
• Виправдання в1рою у Христа;
• Освячення через в1ру як другим чггко вираженим проявом Божого благословення;
• Зцшення тiла, потенцiал якого закладений для ус1х у викуплеш;
• Гостре есхатологiчне очiкування (премшешашзм);
• Хрещення Святим Духом з ознакою шших мов;
Остання думка виявилася найбшьш в1дм1ною рисою п'ятидесятницько! iдентичностi. В. Керкiнен натякае, що до зазначених п'яти позицш можна додати ще одну, яка значно змшить еклезiологiчнi конфiгурацlí, а саме: пророча д1яльнють ус1х в1руючих як додаток до всезагального священства. Дос-л1дник не впевнений чи можна зазначеними рисами вичерпати п'ятидесят-ницьку своерщнють у й вплив1 на формування еклезiологiчноl iдентичностi, а лише стверджуе перевагу практикуючо1 харизматично1 д1яльност1 в п'яти-десятництвi над дискурсивною теолопею.[21]
Попри окремi сумшви стосовно правомiрностi поняття «п'ятидесятницька
[19] Karkkainen, Veli-Matti. An Introduction [20] Anderson, Allan. Towards a Pentecostal
to Ecclesiology. Ecumenical, Historical & Missiology for the Majority World. — p. 37.
Global Perspectives. 2002. Downers Grove, [21] Karkkainen, Veli-Matti. An Introduction
Illinois: InterVarsity Press. — p. 72-73. to Ecclesiology. — p. 71.
еклезiологiя», особливо раннього перюду, в остaннiй час з'являються пращ, присвячеш деномiнaцiйним та нaцiонaльним утворенням, яы пiдкреслюють вaжливiсть вчення про Церкву для раншх п'ятидесятникiв.[22] Так, Д. Якобсен стверджуе, що ранне п'ятидесятництво представлено «критичним поворотним моментом в юторп християнсько! церкви».[23] Суть ранньо! п'ятидесятницько! еклезюлогп зосереджуеться на досвщ хрещення Духом Святим, яке пщтвер-джуеться говорiнням на мовах й вщтворюе день П'ятидесятницi. Цей досвщ у зiбрaннi людей, церквах, наповнених присутнютю Духа, принiс святють та духовнi дари. Есхaтологiчнa структура з успадкованими традищями була пе-рероблена через нове переосмислення Дш Апостолiв та уривкiв з Об'явлен-ня 14:6-7 i Мaтвiя 24:14, яы теологiчно були обрaмовaнi через призму «п'я-тикратного» або «повного» Gвaнгелiя.[24] Це надало есхатолопчно! актуаль-ностi для церков подiлитися «^чним Gвaнгелiем Царства» до повернення Христа й намагатися, щоб «люди отримали спасшня» та насаджували церкви.
Досвщ Духа був не лише особистим, але спонукав до формування спшьнот. Д. Якобсен припустив, що найяскравшою ознакою присутносп Святого Духа була загальна любов породжена Його переживанням. Це про-явилося також у тому, що «бар'ер кольору» був «змитий» й народилася «нова, ютотна еднiсть у дусi» мiж християнами.[25]
Таким чином, рання п'ятидесятницька еклезюлопя перш за все мiсiйно орiентовaнa й за словами П. Лi е «не стiльки теоретизованою теолопею, ск1льки життевою реaльнiстю».[26]
Враховуючи практичну направленють ранньо! п'ятидесятницько! мюшно! еклезюлогп, першi спроби осмислення та систематизацп теми потребували «зовшшньо!» допомоги. Тому, в середиш ХХ ст. п'ятидесятники скористалися класичною працею aнглiкaнського мiсiонерa в Кита! Р. Аллана «Мiсiонерськi методи: Святого Павла чи нaшi?»[27], що була видана ще в 1912 р. Анaлiзую-чи цю та iншi його прaцi про взаемозв'язок мiж Духом та мiсiею, В. Керы-нен вбачае мету Аллана у виробленш «^сюнерсько! пневматологп».[28] Аллан називае Святого Духа «Керiвником та натхненником мююнерсько! роботи», вказуючи, що «особистий, активний Дух працюе не тшьки в нас як мiсiоне-рах, а й на вах з ким ми маемо справу, й в уах, яы прийняли Його».[29]
За словами У. Холенвеггера Аллан «не знаючи цього, здшснив величезний
[22] Coulter, Dale M. "The Development ofEc- van der Maas (Grand Rapids: Zondervan, clesiology in the Church of God (Cleveland, 2002). - p. 544.
TN): A Forgotten Contribution?" Pneuma 29, [24 Klaus, Byron D. "Pentecostalism and Mis-
no. 1 (2007). - pp. 59-85. Davidsson, Thomas sion," Missiology XXXV, no. 1 (2007). - p. 42.
"No Mere 'Afterthought': The Ecclesiological [25i Jacobsen, Douglas G. Thinking in the
Vision of Lewi Pethrus," paper presented at Re- Spirit. - p. 79.
search Seminar (Birmingham University, 2008). [26i ^t. no Karkkainen, Veli-Matti. An In-
[23] Jacobsen, Douglas G. Thinking in the troduction to Ecclesiology. - p. 73.
Spirit: Theologies of the early pentecostal move- [27i Rolland Allen. Missionary Methods: St.
ment . Bloomington: Indiana University Press. Paul's or ours? (Grand Rapids: Eerdmans,
2003. - p. 64; Hocken P.D. "Church, Theolo- 1962).
gy of The," in The New International Dictio- [28i Karkkainen, Vdi-Matti. "Truth on Fire." - p. 41.
nary of Pentecostal and Charismatic Move- [29> TaM xe. - p. 42.
ments, eds Stanley M. Burgess and Eduard M.
вплив на думки й ди' п'ятидесятницьких мюш".[30] Особливо це помггно в пра-цях досвщченого MicioHepa та плiдного автора М. Ходжеса. Саме вiн вперше почав формулювати дистинктивну п'ятидесятницьку мiсiологiю. В 1950 р. М. Ходжес поставив просте питання: «Яка основна складнють мiсiонерськоï роботи в крашах Третього свггу»? та дав власну вщповщь: «Тому що мiсiоне-ри поводяться з людьми як з безвщповщальними дiтьми; вони тримають бу-дiвельне риштування по завершенi будiвництва, щоб дiм не впав».[31] Наслщу-ючи приклад Пархама та шших раннiх п'ятидесятницьких мiсiонерiв, Ходжес актуаизував мiсiологiчнi приклади з книги Дш Апостолiв. З не!" вш довiв мiсiонерську спрямованiсть дiяльностi церкви до краю земл^ а також упов-новаження Духа для ïï служiння та мiсiï в рiзних контекстах. На шдивщуаль-ному рiвнi всi люди, у тому чи^ й номiнальнi християни, повиннi бути приведет до емтричного тзнання ввангели' та «до живого спшкування в Дусi Святому». На колективному рiвнi, головне завдання християнсько!" мiсiï по-лягае у тому, щоб заснувати самопоширюваш, самокерованi та самофшансо-ванi мiсцевi громади та мiсiонерськi органiзацiï.[32] У сво'1'х роботах М. Ходжес розвивае щею «нацiональноï» (мюцево!', природно!') церкви головними рисами яко!" е сформована, керована та удосконалена мiсцевим керiвництвом спiльнота з богослужшням на рiднiй мовi та максимальним врахуванням власних культурних традицш. При цьому, iноземним мiсiонерам Ходжес вщводить роль засновникiв, а в подальшому консультантiв таких общин.[33]
Ще однiею знаковою фiгурою у формуванш п'ятидесятницько!" мiсiологiï став мiсiонер Асамбле!" Божо!" П. Помервiл. У свош працi «Третя сила в мiсiях»[34] вiн зауважив, що нестача наголосу на пращ Святого Духа у протес-тантськш мiсiонерськiй дiяльностi зумовлена рацюналютичним впливом протестантського схоластицизму та «надщентифжацш» Духа з написаним Словом. Саме п'ятидесятництво зумшо звiльнитися вщ цього рацюналютич-ного впливу дякуючи акценту на Дй' Святих Апостаив. П. Помервiл стверд-жуе, що покора Великому Дорученню з Матв. 28:18-20 не е головною моти-вуючою силою для мiсiï. Святий Дух зшшовши в День П'ятидесятнищ е мiсiонерським Духом, церква, яка наповнена Духом, е мiсiонерським ствто-вариством, а свiдоцтво церкви е «звшьненням внутрiшньоï рухаючо!" сили». Але це був не лише колективний досвщ Духа, а й шдивщуальний, завдяки якому кожен християнин став ключем до розвитку й поширенню Ранньо!" Церкви.[35] Отже, Помервiл пщкреслюе центральну роль хрещення Духом Святим та його супроводжуючу рушiйну силу для пятидесятницько'1' мiсiо-нерсько!" дiяльностi.
Видатним аналiтиком п'ятидесятницького руху друго'1' половини ХХ ст.
[30] Hollenweger, Walter J. Charismatisch-pfingstliches Christentum. Herkunft. Situation. Ökumenische Chancen (Göttingen: Vandenho-eck und Ruprecht, 1997). - s. 330.
[31] Ходжес М. Национальная церков. —
Спрингфилд, Миссури: Лайф Паблтерс
1нтернешнл, 2000. — С. 19.
[32] Там же. — С. 24.
™ Там же. — С. 128.
[34] Pomerville, Paul A. Third Force in Missions: A Pentecostal Contribution to Contemporary Mission Theology (Peabody: Hendrickson, 1985).
[35] Там же. — p. 95-97.
став швейцарський вчений Бiрмiнгенського унiверситету У. Холенвеггер. У сво!х класичних працях вiн прагне осмислити парадигму визначення свое-рiдностi п'ятидесятництва, що окреслюе основш теологiчнi параметри руху. До специфiчних aспектiв, яю iдентифiкують п'ятидесятництво У. Холенвеггер вГдносить нaступнi:
• Акцент на усному аспект! лпургп;
• Богословське i евaнгелiзaцiйне звернення у формi розповiдi;
• Максимальна участь сшвтовариства на рiвнях роздумiв, молитви i ухва-лення рiшення;
• Включення мри i бачення в особиста i суспiльнi форми духовностi, так, щоб мри функцюнували як види зображень шдивщуума i колективу;
• Розумшня таких вiдносин мiж тшом i розумом, пiд час яких вГдбуваеть-ся взаемний обмiн досвГдами тiлa i розуму, де самим незвичайним за-стосуванням е функщя зцiлення молитвою;[36]
Такий широкий Гдентитет п'ятидесятництва зумовлений акцентом У. Хо-ленвеггера на первiсну та автентичну сутнють руху, яку вiн вбачае т.зв. «чорнiй теологи» У. Сеймура сповнено! екуменiчних та мiжрелiгiйних перспектив. На думку дослГдника, п'ятидесятники мають переглянути свое став-лення до нехристиянських культур та релшй, особливо в кранах Третього свгту. Вiн припускае, що п'ятидесятники !х «захопили й трансформували», проте наржае, що вони не поводилися вщповщно до екуменiчного бачення Сеймура.[37] У. Холенвеггер виправдовуе п'ятидесятницький плюрaлiзм апе-люючи до богословсько! неоднорiдностi християнства I ст. Автор закликае вГдкинути побоювання стосовно синкретизму (мовляв, християнський свiт й, зокрема, п'ятидесятництво користуються багатьма iдеями та звичаями язич-ницького минулого) й зaмiсть традицшно! «агресивно! евангелГзаци» пропо-нуе «дГалопчний евангелизм» як бiблiйну модель мГсюнерсько! дiяльностi, завдяки якiй п'ятидесятники зможуть щось дiзнaтися вiд тих, кого вони еван-гелiзують, як колись Петро довiдaвся вiд свое! зустрiчi з Корнилiем (Дп Ап. 10).[38] Зрештою, метою У. Холенвеггера е допомогти п'ятидесятникам за-хиститися вГд того, щоб втратити !х первюне екуменiчне бачення, г, можли-во, навГть сприяти його вГдновленню.
На думку В. Керкшена, сучасний етап розвитку актуалГзовано! теми в п'ятидесятництвГ розпочався з видання збГрника «Покликаш та уповноваженГ: п'ятидесятницький погляд на глобальну мГсГю» в 1991 р., який засвГдчив перш за все мГсюлопчний потенцГал у галузГ пневматологп Нового ЗаповГту.[39]
[36] Hollenweger, Walter J. Charismatisch- lenweger (Sheffield: SAP, 1999). - pp. 33-44. pfingstliches Christentum. Herkunft. Situation. [38] Studying Global Pentecostalism. Theories Ökumenische Chancen. — s. 246. and Methods / Allan Anderson, Michael Ber-
[37] Hollenweger, Walter J. "Black Roots of gunder, Andre Droogers, and Cornelis van der
Pentecostalism," in Pentecostals aft er a Cen- Laan (University of California press Berkeley tury: Global Perspectives on a Movement in and Los Angeles, California, 2010). — p. 249. Transition, ed. Alan Anderson and Walter J. Hol-
Невдовз1 з'являеться чимало екзегетичних праць в яких на пщстав1 вванге-л1я в1д Луки та Дш Святих Апостол1в злиття Духа Святого в день П'ятидесятнищ ототожнюеться з перенесенням мюи 1суса на Церкву. Одним з таких ав-тор1в став голландський м1сюлог Я. Джонгн1л. Серед основних його тез вид-iляемо наступш:
• Походження м1сп. Святий Дух посилаеться Отцем i Сином маючи Божественне та мес1анське призначення, що проявляеться в динам1чнш м1сп громад та !х членiв.
• Церква розум1еться як рух посланий Духом у св1т. Зв1дси, м1с1я вже не е завданням Церкви, але скор1ше Церква е м1с1онерською в сво!й есенцп.
• Обладнанням для мюп як руху Святого Духа е дари та плоди м1сюнерсь-кого Духа. 1гнорування плодом, яке часто траплялося в п'ятидесят-ницькш юторп е небезпечним, бо харизма не може замшити характер.[40]
В 90-х рр. ХХ ст. стався своерщний прорив у п'ятидесятницькш еклезю-лог1чн1й саморефлексп. П'ятидесятницьк1 академ1чн1 журнали (насамперед, Pneuma та Journal of Pentecostal Theology) рясшють актуал1зованими еклез1-олог1чними питаннями й спробами !х методолопзацп. З доби раннього п'я-тидесятництва, в зазначених досл1дженнях збер1гаеться фокус на м1сцев1й церкв1 як на спшьнот!, що живе у Дус1. Однак цей аспект доповнюеться ште-ресом до питань едност1 та екумен1зму, й в зв'язках м1ж церквою i св1том через холютичну м1с1ю i контекстуаизащю. Базисом останнього е бажання роз-вивати пневматолог1чну й трин1тарну основу для еклезюлогп.
Так, на думку вщомого п'ятидесятницького автора С. Ланда, Святий Дух формуе спшьноти, що е своерщними м1с1онерськими братствами з гострим есхатолог1чним оч1куванням. Переживання тако! сп1льноти досл1дник штег-руе в т.зв. християнськ1 «якост1», як1 мотивують серця до дп й сформоваш п'я-тидесятницькими б1бл1йними переконаннями та практиками. Сшвчуття i мужн1сть — це т1 якост1, як1 характеризують досв1д ранн1х п'ятидесятницьких сп1льнот. Вони також пов'язаш з 1деею Церкви, що характеризуеться в1рою, свят1стю та силою. Ц1 якост1 особливо поеднуються в п'ятидесятницькому досвщ молитви й народжують св1доцтво м1с1онерсько! за своею природою церкви.[41]
Значно ширше розумшня м1с1йно! еклез1олог11 запропонував К. Шннок. В1н зосереджуеться на двох основних Новозавгтшх под1ях духовного пома-зання: хрещення 1суса й хрещення церкви в День П'ятидесятнищ. Вказаш хресш заходи вказують на оч1куваний прих1д Царства Божого й 1люструють
[39] Karkkainen, Veli-Matti. "Truth on Fire." — p. 39-40.
[40] Jongeneel J. Ecumenical, Evangelical and
Pentecostal/Charismatic Views on Mission as a Movement of the Holy Spirit in Pentecost, Mission and Ecumenism: Essays on Intercul-
tural Theology, eds. J. A. B. Jongeneel and others (Frankfurt am Main: Peter Lang, 1992). — pp. 231-246.
[41] Land S. J. 1993. Pentecostal Spirituality: A Passion for the Kingdom. Journal of Pentecostal Theology Sup, vol. 1. — pp. 23-25.
його реалГзацГю у сьогоденш через Церкву, як його помазаного Глашатая. Церква розглядаеться як спшкування тих, хто помазаний Г покликаний спо-вГщати Царство. СповГдування Христа, як свГдоцтво пГд час хрещення, спо-нукае вГруючих до спшьноти з Божими людьми, яка вГдображае тринГтарну спГльнГсть. Центральне мГсце в хрещенш займае помазання, яке приносить участь в Божественному житга. Оскшьки Христос е та!нством Бога, то Г Церква е ташством Христа, що роздшяе його життя, смерть Г воскресГння. Таинство евхаристи вГдновлюе участь церкви у Божественному житп, а духовнГ дари демонструють реальнГсть Божо! присутностГ Г влади в ЦерквГ. Це також вказуе на мГст Церкви, яка розглядаеться як участь в служшш Христа Г в роботГ Духа в справГ трансформаци всього свГту.[42]
Серед кола сучасних евангельських еклезюлопв з п'ятидесятницьким ко-рГнням вирГзняеться М. Вольф. Розвиваючи тринГтарнГ постулати свого вчи-теля Ю. Мольтмана, дослГдник помГщае еклезГологГчну рефлексГю в своерь дний богословський дГалог з найвпливовГшими концепцГями Церкви в като-лицькому й православному середовищах. Для М. Вольфа, Тршця слугуе реальнютю, яка визначае кожну грань життя Церкви, а сама Церква висту-пае передчуттям есхатологГчного зГбрання усього Божого народу, який не-можливо обмежити ГнституцГями чи ГерархГями. При цьому, справжшсть Церкви визначаеться присутнютю Святого Духа, Який забезпечуе при-сутнГсть Христа в кожнГй помюнш спГльнотГ. Водночас, критикуючи ГерархГчнГ еклезюлогп юторичних церков, М. Вольф реагуе й на ГндивГдуалГзм у Вшьних церквах. ВГн бачить спГльноту як своерГдний балансуючий фактор мГж шдивщуалГзмом та ГерархГчними структурами (мГж «одним» Г «багать-ма»)[43]. Прагнучи витримати своерГдне напруження мГж цими полярностями, М. Вольф актуалГзуе питання духовних дарГв всерединГ спГльноти й гостру потребу й вГдкриття для спшкування з шшими християнськими спГльнотами з метою звершення мГсй Церкви.
На переконання окремих вчених[44], найбГльш «п'ятидесятницькою» екле-зГологГею на даному еташ е концепцГя А. Йонга «Дух-Слово-СпГльнота». Ця трГада у викладГ малайзшського пастора та вченого потребуе окремого досл-Гдження. В даному контекстГ, хотГлося лише пГдкреслити, що основш поло-ження концепцй витГкають, подГбно як Г у М. Вольфа, з перихоретичного тринГтаризму. Коли А. Йонг говорить про «Дух», вш фокусуеться на момента практики, досвГду та Гнтерпретацй, стверджуючи, що Бог являе себе через наш суб'ективний досвГд, а розумшня мае фундаментальне значення для Гнтерпретацй нашого досвГду. Момент «Слова» концентруеться на думщ та об'ектах, якГ е вихГдними даними для Гнтепретацй. Особливе значення тут мае зустрГч з Христом через Писання. Акцент на «СпГльнотГ» фокусуеться на загальних умовах та традищях, яы формують прийнятГ Гнтерпретацй. До них
[42] Pinnock, Clark H. "The Recovery of the как образ Троицы / пер. с англ. О. Розенберг Holy Spirit in Evangelical Theology," Journal — Черкассы: Коллоквиум, 2012. — С. 176.
of Pentecostal Theology 13, no. 1 (2004). — p. 14. [44] Зокрема Lord, Andrew M. Network
[43] Вольф М. По подобию Нашему. Церковь Church.... — p. 65.
вГдносяться рГзноманГтнГ церковш параметри й теологГчнГ традицп, критично використовуваш в теологи.[45] Така методолопя веде до поеднання досвГду Духа, лейтмотиву Слова, дГалогу мГж СпГльнотами задля направленостГ руху зовш. ЗвГдси, Гдеалом Йонга е духовна апостольська спГльнота, що вГдповГдае апостольському посланню й отримуе завдання приеднатися до мюи Меси.
НавГть побГжний огляд п'ятидесятницько! мГсшно! еклезюлогп протягом ХХ ст., засвГдчуе Г! трансформацш в залежностГ вГд змши контексту. Суть цих змГн виразилася в переходГ вГд еклезюлогп засновано! на евангелизмГ до еклезюлогп сформовано! на холютичному (цГлГсному) розумГннГ мюп, вГд спонтанностГ мГсшно-церковно! рефлексп раннього п'ятидесятництва до складних сучасних теолопчних конструкцГй. ВтГм, для багатьох п'ятидесят-никГв, що живуть очГкуванням духовного пробудження, отой перГод «творчого хаосу» в мГсшно-еклезюлопчнш царинГ, попри всГ його недолГки, залишаеться взГрцевим, бо на !х думку найбГльше вщповщае Гдентитету Церкви Святого Духа описано! в ДГях Святих АпостолГв.
Б1блюграф1я
Бош Д. Преобразование миссионерства. Сдвиги парадигмы в богословии миссионерской деятельности. Пер. с англ. — СПб.: Библия для всех, 1997. — 631 с.
Вольф М. По подобию Нашему. Церковь как образ Троицы / пер. с англ. О. Розенберг — Черкассы: Коллоквиум, 2012. — 424 с.
Робек С. Азуза-стрит: миссия и пробуждение. — Александрия: Ездра, 2011. — 464 с.
Ходжес М. Национальная церков. — Спрингфилд, Миссури: Лайф Паблшерс 1нтернешнл, 2000. — 151 с.
Allen, Rolland Missionary methods: St. Paul's or ours? — Grand Rapids: Eerdmans, 1962.
Anderson, Allan Towards a Pentecostal Missiology for the Majority World, Asian Journal of Pentecostal Studies 8:1 (2005), pp. 29-47.
Barrett, David B. and Todd M. Johnson, «An-nual Statistical Table on Global Mission: 1999,» International Bulletin of Missionary Research 23:1 (1999), pp. 24-25.
Coulter, Dale M. «The Development of Ecclesi-ology in the Church of God (Cleveland, TN): A Forgotten Contribution?» PNEU-MA 29, no. 1 (2007): 59—85.
[45] Yong, Amos. Spirit-Word-Community: Theological Hermeneutics in Trinitarian Perspective (Eugene: Wipf &Stock, 2002), p. 220.
Davidsson, Thomas «No Mere 'Afterthought': The Ecclesiological Vision of Lewi Pethrus,» paper presented at Research Seminar (Birmingham University, 2008).
Hocken P.D. "Church, Theology of The," in The New International Dictionary of Pentecostal and Charismatic Movements, eds Stanley M. Burgess and Eduard M. van der Maas (Grand Rapids: Zondervan, 2002).
Hollenweger, Walter J. "Black Roots of Pentecostalism," in Pentecostals aft er a Century: Global Perspectives on a Movement in Transition, ed. Alan Anderson and Walter J. Hollenweger (Sheffield: SAP, 1999), pp. 33-44.
Hollenweger, Walter J. Charismatisch-pfingstli-ches Christentum. Herkunft. Situation. Ökumenische Chancen / Göttingen: Van-denhoeck und Ruprecht, 1997.
Jacobsen, Douglas G. Thinking in the Spirit: Theologies of the early pentecostal movement. Bloomington: Indiana University Press. 2003.
Jongeneel J. Ecumenical, Evangelical and Pentecostal/Charismatic Views on Mission as a Movement of the Holy Spirit in Pentecost, Mission and Ecumenism: Essays on Intercultural Theology edited by J. A. B. Jongeneel and others (Frankfurt am Main: Peter Lang, 1992), pp. 231-246.
Kärkkäinen, Veli-Matti "Truth on Fire": Pentecostal Theology of Mission and the challenges of a new Millennium, Asian Journal of Pentecostal Studies 3:1 (2000), pp. 33-60.
Kärkkäinen, Veli-Matti An Introduction to Ecclesiology: Ecumenical, Historical & Global Perspectives (Downers Grove, Illinois: InterVarsity Press, 2002).
Klaus, Byron D. «Pentecostalism and Mission,» Missiology XXXV, no. 1 (2007).
Land S. J. 1993. "Pentecostal spirituality: A passion for the kingdom." Journal of Pentecostal Theology Sup, vol. 1, pp. 23-35.
Lord, Andrew M. Network Church: A Pentecostal Ecclesiology Shaped by Mission, A thesis submitted to the University of Birmingham for the degree of Doctor of Philosophy, School of Philosophy, Theology and Religion College of Arts and LawThe University of Birmingham.
McClung, Gary L. «Pentecostal/Charismatic Perspectives on a Missiology for the Twenty-First Century,» Pneuma 16:1 (1994), pp. 11-21.
McGee, Gary B. «Pentecostals and Their Various Strategies for Global Mission: A Historical Assessment,» in Dempster, Klaus & Petersen, Called and Empowered, pp. 203-24.
Moltmann, Jürgen The Spirit of Life: A Universal Affirmation (Minneapolis: Fortress Press, 1992).
Pinnock, Clark H. "The Recovery of the Holy Spirit in Evangelical Theology," Journal of Pentecostal Theology 13, no. 1 (2004).
Pomerville, Paul A. Third Force in Missions: A Pentecostal Contribution to Contemporary Mission Theology (Peabody: Hendrickson, 1985).
Shane, Cliton Pentecostal churches in transition : analysing the developing ecclesiolo-gy of the Assemblies of God in Australia (Leiden, Boston: Brill, 2009).
Studying Global Pentecostalism. Theories and Methods / Allan Anderson, Michael Ber-gunder, Andre Droogers, and Cornelis van der Laan . — University of California press Berkeley and Los Angeles, California, 2010.
Wagner, Peter «Church Growth,» in Dictionary of Pentecostal and Charismatic Movements, eds. S. M. Burgess and G. B. Mc-Gee (Grand Rapids: Zondervan, 1988), pp. 180-95.
Yong, Amos Spirit-Word-Community: Theological Hermeneutics in Trinitarian Perspective (Eugene: Wipf &Stock, 2002).
