CC BY
37
УДК 821.161.2 Жил (045)
К. Г. Сардарян
ОЗНАКИ СИНКРЕТИЗМУ В «ПОЕМ1 П1СЕНЬ» 1РИНИ ЖИЛЕНКО
У cmammi проанал1зовано ознаки синкретизму в «Поем1 тсень» 1рини Жиленко, що вiдбито в композицтних особливостях твору, художтх образах, модифтаци наnрямiв. Крiм того, охарактеризовано сюжетну лшю, образну систему твору; декодовано авторськ кольороназви та знаки-символи.
Ключовi слова: композицтш особливостi, мотив, образи, колористика, знаки-символи, синтез, синкретизм.
I. В. Жиленко залишила пом^ний слщ в украшськш лiтературi друго! половини ХХ - початку XXI ст., збагативши ii багатьма високохудожшми творами. Ii перу належать два десятки поетичних збiрок, а також книга спогадiв «Homo feriens». Доробок письменнищ е унiкальним явищем в юторп украшсько! лiтератури, оскiльки мютить посутньо рiзнi твори як за жанром, так i за стильовими особливостями.
Творчють I. Жиленко привертала досить пильну увагу критикiв i лiтературознавцiв. Окремi аспекти ii творчого доробку розглядали таю вiдомi автори, як Д. Дроздовський, М. Жулинський, О. Забужко, Р. Корогодський, М. Коцюбинська, А. Макаров, М. Сулима, Л. Тарнашинська, Г. Штонь та шшг В цшому, в украшському лiтературознавствi чимало дослiджень, присвячених творчосп мисткинi, зберегли актуальнiсть. Слiд зауважити, однак, що повне дослщження творчосп, анал^ичне узагальнення i систематизацiя даного матерiалу на сьогоднiшнiй день вщсутш. Окремих наукових праць, присвячених дослщженню поетики та стилiстики поетичних i прозових текстiв I. В. Жиленко ще не було, крiм того, мистецька спадщина письменницi буде завжди актуальною, оскшьки вiчними залишаються принципи милосердя, добра, правди, яю проголошувала Iрина Жиленко у сво1х творах.
Мета нашо! науково! розвiдки полягае у визначенш художньо! своерiдностi та з'ясуванш характеру поеднання елементiв романтизму, модершзму та постмодернiзму в «Поемi пiсень» Iрини Жиленко. Для досягнення поставлено! мети передбачаемо розв'язання таких основних завдань:
- з'ясувати композицшш особливосп твору !рини Жиленко, а саме: особливосп авторсько! свiдомостi, стильовi домiнанти тощо;
- вивчити коло ключових мотивiв у творi;
- проаналiзувати образну систему «Поеми тсень»;
- декодувати кольористику та знаки-символи твору;
- охарактеризувати специфшу штертекстуальносп;
- визначити суголоснiсть ще'1 та назви твору I. Жиленко rami Старого Запов^ -«Пiснi тсень»;
- розглянути ознаки синкретизму в «Поемi пiсень».
Актуальн1сть нашо! розвщки пов'язана з необхiднiстю осмислення поетичного доробку авторки, а саме «Поеми тсень», яка, на жаль, й дос не привернула уваги достдниюв.
Ь книги «Ярмарок чудес» (1982 р.) звертае на себе особливу увагу «Поема шсень» - видатне явище в юторп украшсько! л^ератури, проте не оцiнене належним чином. У творi авторка розкривае тему страдницько! долi жiнки-матерi, проводячи паралель з Пречистою Дiвою. Мисткиня возвеличуе образ жшки з немовлям,
I. Жиленко ототожнюе цей образ з образами Пречисто! та Втизни. Для авторки жшка-мати - найвищий прояв земно! краси, доброти, св^ла, тепла, жiночостi:
... А ще приходить жiнка з немовлям.
Та, що розмивши небесами стелю,
приходила колись до Рафаеля.
З тсе! жшки почалась земля.
Така тенд^на i така всесильна.
Коли - роса. А iнодi - гроза.
1з глибини вiкiв виносить сина.
З тсе! жiнки почалась краса [2, с. 240].
I. В. Жиленко «Поему тсень» присвятила сво!й бабунi Христi, твiр у сво!й композици синтезуе вiршi та прозу, оскшьки до кожного роздшу додаються прозовi коментарi бабусi Хрисп. Одна сюжетна лiнiя твору (любовний трикутник Марусi Солове!вни, Романа Бурлаки, багацько! доньки Вустi) перериваеться авторськими вщступами (фiлософськими, дидактичними), коментарями бабусь Сюжетна канва поеми мае реальну життеву основу- мова йде про безталанну покритку Марусю, зраду, нещасне кохання. Передаючи оповiдi бабусi, поетеса прозову мову наближае до вiршованоi. У «Поемi пiсень» присутнi вкраплення народних тсень, релтйних величань, замовлянь:
Ой нащо ж я льон ростила, простирадла ткала?
Ой нащо я сишм шовком прошви вишивала?
Розстеляла шлюбну постiль вузенько-близенько.
Розкинулась бiла постшь - як в чужую землю [2, с. 228] - весшьна тсня;
«Радуйся, Боже! Веселися, Боже наш, над нами!» Паш протопопша кшьми площу минае. Сипле у сшг гостинцi вбогому дитинству. А дитинство за кшьми аж хекае. А собаки брешуть, а кози мекають.
А я стою, роззявивши рота, серед "пе! парафп: Яке колоритне рам'я в голоти! Яка етнографiя! [2, с. 223] -
опрацьована колядка, яку мисткиня використовуе для вщтворення в iронiчному ключi «високого» соцiального становища «протопопшЬ»; «Величаем тя, живодавче Христе,
плотию хрестившагося в водах йорданських! [2, с. 230]; «.Величай, душе моя, честншшую горшх во!нств
Дiву Пречистую Богородицю...» [2, с. 232] - величальна тсня
Янголи зойкнули i сховались за хмарку. Вискочило бiсенятко з розбито! чарки -симпатичне таке бюеня, на рiжках вiночок засохлий -i серед бшого божого дня пiдкралося до Явдохи.
Та як гаркне !й у самiсiньке вухо: «Во iм'я, отця i сина, i святого духа Закохайся, раба Бож1я Явдохо,
в сусщу свого, рудого Митроху» [2, с. 223] - замовляння.
Використовуючи фольклорш елементи, авторка не вщтворюе !х достовiрно, а змiнюе, вибираючи з молитов, обрядових пiсень чи замовлянь найхарактернiшi деталi, опрацьовуе !х варiанти. Зазначенi фольклорнi жанри надають текстовi сугестивно! тональностi, допомагають досягти архетипно! образностi.
У поемi широко вщображено народнi звича!, традицп, обряди, картини народного життя: «Водохреща у нас святкувалося завжди на Днiпрi. 1з криги вирубували величезного хреста, встановлювали його на березi i обливали буряковим квасом. I горiв той хрест так, аж сшг ставав червоним наокш. А тодi дiвки прикрашали його ялиною, стрiчками й рушниками. По обидва боки ставилися крижаш столи, теж облит! квасом. На столах, звюно, печене й варене» [2, с. 236];
«Пш у нас був, хай Бог простить, скажений. Особливо над покритками лютував. Которi багатсш^ то задобряли, а бщних заставляв вiдробляти на своему полi та ще круг церкви на колшах повзати...» [2, с. 223].
Укра!нського нацiонального колориту надають творовi народнi прислiв'я, приказки, прикмети, що часто вживаються в поемь «як нi поля, ш корiвки - пiду в прийми до горшки», «будем жити - не тужити, дулi янголам сучити та горшку пить, в шй чортсв топить.», «людям свято, а ти - / ще й лоба не перехрестив» [2, с. 222];
Влiзла баба шилом в торби i перини.
Переворушила комори i скриш.
З Варки на Одарку, з Насп - на Параску.
Ця - кива до чарки, та - до хлопщв ласа.
А ота - захланько, в хат - як у пустщ.
З Дуньки - та на Маньку. А тодi й до Вусп... [2, с. 227];
Гадала дiвка - усе !й дасться.
Бо ж i багачка, бо ж i бiдова.
Бо ам кiп хлопцiв чередою.
Гадала дiвка, що якось буде.
Г! вкохае, а ту - забуде,
I на весiллi таке творила!
I реготала, i дурiла.
Не на добро це! - казали люди. -
Добра не буде з такого гуду» [2, с. 227], - вони створюють певний емоцшний фон, також виступають елементами образность
З чумацько! тсш «Над рiчкою бережком» авторка вводить у текст поеми останш рядки, не змшюючи:
«Як я долi не знайду -
До шинкарочки зайду.
Гей-гей, забуду бщу!» [2, с. 222]. У канву твору мисткиня впштае колискову, яку Марiя ствае синовь Коло млина, коло броду два голуби пили воду. Вони пили, вуркотши, iзнялися - полетши. Крилечками стрепехнули,
про кохання пом'янули [2, с. 240] - уривок укра!нсько! народно! тсш «Коло млина, коло броду» [6], вщтворений без змш.
«Поемi тсень» I. В. Жиленко надала нащонального колориту, у творi спостерiгаeмо синтез л^ературного, мiфологiчного, що демонструють специфiчна форма розповiдi (з перших рядюв поеми коментатором подiй, що викладеш прозовим текстом, виступае баба Христя, далi оповiдь продовжуеться вiд iменi само! авторки) та образи, характеры для творiв фольклорних жанрiв (балад, казок). Тут ми знаходимо попа, чаклунку Секлету, янголiв, нечисть, дiвчину-покритку, козака, шинкарку, крука (птах, що символiзуе бщу, смертельну небезпеку).
Навт в описi життевих, побутових ситуацш у Жиленко присутнi мовнi формули, характеры для фольклорних жанрiв. Так, наприклад, Вустя, привертаючи до себе кохання Романа, вдаеться до використання замовляння: «Я шавл^ пересiю, руту пересаджу, таки свого миленького к собi перенаджу. Я шавлiю переаю, руту пересмичу, а до себе миленького таки перекличу!» [2, с. 228].
Жаданий результат нав^вання забезпечують акцентуацiя повторiв бажаного та методичнi дп, що супроводжують усталенi вислови, тому це нав^вання - приворот, сприймаеться як ритуальне дшство. Проте за насильство над волею Романа та сльози покритки-Марп Вустя отримуе покарання: одруживши на собi парубка, не приверне його до себе аш багацькою скринею, анi магiчними дiями i накладе на себе руки. Роман, зрадивши кохання, не здобуде щастя, «пiде пiд кригу». Стосовно Марп, поетеса використовуе прийом недомовленостi: «А Марiя вродила сина тд церквою (до церкви не пустили, бо г^х!) та й тшла додому...» [2, с. 238]. Авторка наводить паралель мiж дiвчиною та Пречистою: Спочатку була земля. I в кшщ була земля. I жшка несла по вулищ немовля. По такш горi високiй, де кшчалася земля, де уже за третсм кроком починавсь
Чумацький Шлях, у розвiянiй зорею позолоченiй кире! йшла по хмарi, синiй-синiй, загортала в полу сина. А внизу, назус^ч диву, славив хор Пречисту Дiву [2, с. 238].
Залучення цитатносп активiзуе культурну складову твору; зазначеш iнтертекстуальнi вкрапления розширюють контекст поеми, використовуючи елементи постмодершстсько! естетики (запозичення образiв, явне та приховане цитування, авторське опрацювання фольклорних жанрiв), авторка створюе унiкальний твiр.
Образи Марп та Пречисто! авторка поеднуе в один. Покритка-Марiя спокутувала свою необачшсть (яку навiть грiхом назвати складно, оскшьки щиро покохала
запроданця-Романа) стражданнями, через них очистилась. У свiтоглядi поетеси жшка з дитям - найвища щншсть, тому вона дiвчину-покритку пiдносить до найсвятiшого образу. Переплетенням образiв двох Марiй мисткиня стирае межу мiж образом небожительки та образом переачно! дiвчини:
Така тенд^на i така всесильна.
Коли - роса. А iнодi - гроза.
Ь глибини вiкiв виносить сина.
З те! жiнки почалась краса [2, с. 240].
Персошфшоваш явища природи: «жива вода», «розмовляючий та стваючий вiтер», «спiваюча рка», «вiтер хату замiтае», «Днiпро - невесела рка» - свiдчать про емоцшний та психiчний стан лiричних геро!в, демонструють тяжiння авторки до одухотворення свггу. У текстi твору залучено порiвняння геро!ш з твариною або рослиною, з оточуючим св^ом неживо! природи, що свщчать про едшсть людства з природою:
Я ж як рiчка, молода.
Сильна й чиста, як вода [2, с. 228].
У текст твору, як i у всш творчосп мисткинi, зустрiчаеться традицiйна для фольклору кольорова пал^ра: «бiла постiль» - символ подружшх стосункiв, чистого кохання; «бшесенький рушник» - символ чистоти, родинного затишку (за укра!нською нащональною традицiею бiлий колiр виступае символом невинносп, чистоти, радостi); «синiй шовк» - символ вiрностi, довiри, «сиш васильки» - у весiльних обрядах та тснях символiзують дiвочу шжшсть, довiру, красу життя; «стiна золотая» - авторка проводить асощативну лЫю iз золотою клiткою, в якш опинився Роман Бурлак, промiнявши п на кохання; «золота суконька» (золотий - символ духовного багатства, святосп, в зазначеному контекстi символiзуе багатство); «чорна хустка», в яку вдягнена Пюня, свiдчить про драматичне закшчення оповiдi; «червона розпечена корогва» (у мисткиш це кольорово-емоцiйний, синтетичний образ), притулена до серця Марп, вщбивае складнi вiдчуття: душевнi страждання та фiзичнi тортури ваптно! дiвчини, яким тддали покритку Роман, пiп та людський осуд (за словником-довщником «Знаки укра!нсько! етнокультури», червоний - неоднозначний тшр, з одного боку - це символ любов^ з шшого - страждань, в нацiональнiй традицп -«шматок червоно! тканини, вивiшуваний уранщ пiсля шлюбно! ночi, якщо молода виявлялася незайманою» [1, с. 295]), «бший камiнь» - характерний символ-образ замовлянь, в украшськш народнiй традицп символiзуе Всесвiт [1]. Кольористика «Поеми пiсень», як i загалом будь-якого художнього твору, репрезентуе асоцiативну авторську штерпретащю образiв, символiв, геро!в, характерiв, характеристик, виступае додатковим немаловажним аспектом вщдзеркалення дiйсностi. Використання знакiв-символiв, якими е кольоро-назви, синестетичш образи, являе одну з ознак поетики символютв.
У «Поемi пiсень» оригiнальнiсть творчо! майстерностi I. Жиленко полягае в поеднанш фольклорно! стихй, що домiнуе в творi та проявляеться на рiвнi мотивiв, образiв, сюжету, лексичних засобiв, поетики модернiзму, а саме, його течп -символiзму (використання знакiв-символiв, що вiдбивають глибокi психолопчш ситуацй). Крiм того, назва та щея твору мисткинi суголоснi назвi книзi Старого Заповiту - «Пюш пiсень», авторство яко! традицiйно приписують царю Соломону, а також алегоричним образам. Старозапов^ська «Пюня пiсень», на думку гебршспв, не лише являе собою зразок любовно! лiрики Соломона та Суламiфi, а й розкривае закодоваш образи Вишнього - Соломона, народу - Суламiфi, вiдбивають любов Господа до народу. Ми не зупинятимемось на детальному аналiзi неперевершено! «Пюш пiсень», проте зауважимо, що алегоричний характер властивий i образам
«Поеми niceHb» 1рини Жиленко - Пречисто'1, покритки-Mapiï, Вiтчизни, якi, як ми вже зазначали вище, зливаються в один. Подiбною алегорieю авторка возвеличуе образ жiнки-матерi, надiляе ïï святютю. Назва твору украись^ поетеси корелюе з назвою бiблiйного твору. На нашу думку, обираючи подiбну назву для свое поеми, авторка мала на мет акцентувати вищiсть першорядних для нй постулатiв: недоторканнiсть жодного з трьох образiв. Сплюндрована дiвчина встане з колiн, ïï «промине лиха година», вона здобуде щастя в материнста; Пречиста Дiва уособлюе багату, плодючу землю, що е символом Батьювщини. Синтезованi образи Пречисто'1', дiвчини-покритки, Батькiвщини злилися в один образ Пречисто'1' Дiви, який I. Жиленко номшуе першопричиною всього сущого на землi та прогнозуе невмирущють.
Отже, в «Поемi пiсень» виявляемо ознаки синкретизму, що простежуються на композицшному, стильовому, образному рiвнях. У творi мисткиня використовуе елементи романтизму, модершзму та постмодернiзму, якi гармоншно поеднуються. Iринi Жиленко властива позищя романтикiв, що простежуеться в прагненш авторки наблизити зображуване до щеалу, вiдкидаючи неприйнятне в картинах реально! дшсносп. Крiм того, як i в романтиюв, спостерiгаеться синтез жанрiв, посилення автор^^ оцiнки зображуваного через коментар^ використання виняткових / значимих образiв та сюжетiв, що допомогло авторш створити актуальний, сучасний i разом з тим символiчний твiр. Активне використання колористики, знакiв-символiв, конфлшт мiж добром та злом, привернення уваги до почутпв герохв - виявляють основш ознаки модернiзму «Поеми тсень». Естетика постмодернiзму в зазначеному творi спостерiгаеться у поеднаннi рiзних стилiв (гумористичного: образ панi протопопшц сентиментального: образ страдницi - покритки-Марп) тавикористаннi iнтертекстуальностi. Перспективи подальшого дослщження полягають у здiйсненнi повного системного аналiзу цього неперевершеного твору.
Список використаноУ л1тератури
1. Жайворонок В. Знаки укра'ïнсько'ï етнокультури : Словник-довщник / В. Жайворонок. - Кшв : Довiра, 2006. - 703 с. ; Zhaivoronok V. Znaky ukrainskoi etnokultury : Slovnyk-dovidnyk / V. Zhaivoronok. - Kyiv : Dovira, 2006. - 703 s.
2. Жиленко I. В. €вангелiе вщ ласпвки: Вибране з десяти книг / I. В. Жиленко; ред. рада : В. Шевчук та ш..; упоряд., вступ. ст та бiблiограф. А. М. Макаров. - Харюв : Фолю, 1999. - 544 с. ; Zhylenko I. V. Yevanheliie vid lastivky: Vybrane z desiaty knyh / I. V. Zhylenko; red. rada : V. Shevchuk ta in..; uporiad., vstup. st ta bibliohraf. A. M. Makarov. - Kharkiv : Folio, 1999. - 544 s.
3. Жиленко I. Homoferiens : Спогади / I. Жиленко ; передм. M. КоцюбинськоЛ. -Кшв : Смолоскип, 2011. - 816 с. ; Zhylenko I. Homoferiens : Spohady / I. Zhylenko ; peredm. M. Kotsiubynskoi. - Kyiv : Smoloskyp, 2011. - 816 s.
4. Лексикон загального та порiвняльного л^ературознавства / за ред. А. Волкова та ш. ; Буковин. центр гумаштарних дослщжень. - Чершвш : Золот литаври, 2001. -636 с. ; Leksykon zahalnoho ta porivnialnoho literaturoznavstva / za red. A. Volkova ta in. ; Bukovyn. tsentr humanitarnykh doslidzhen. - Chernivtsi : Zoloti lytavry, 2001. - 636 s.
5. Сардарян К. Г. Етстолярп !рини Жиленко в бiографiчному та юторико-культурному контекст! / К. Г. Сардарян. - Донецьк : Ноулщж, 2014. - 216 с. ; Sardarian K. H. Epistoliarii Iryny Zhylenko v biohrafichnomu ta istoryko-kulturnomu konteksti / K. H. Sardarian. - Donetsk : Noulidzh, 2014. - 216 s.
6. Пюш Явдохи ЗуНхи [Електронний ресурс] / упоряд., передм. та прим. В. А. Юзвенко та ш. - Кшв : Наукова думка, 1965. - 810 с. - Режим доступу : http://toloka.to/t65914 ; Pisni Yavdokhy Zuikhy [Elektronnyi resurs] / uporiad., peredm. ta
prym. V. A. Yuzvenko ta in. - Kyiv : Naukova dumka, 1965. - 810 s. - Rezhym dostupu : http://toloka.to/t65914
OraTra Hagrnm.na go pegaK^i 22.04.2016 K. H. Sardaryan
THE SIGNS OF SYNCRETISM IN THE «POEM OF SONGS» BY
I. ZHYLENKO
The authoress reveals a tormented soul of the woman's and mother's fate comparing it to one of Saint Mary's. The artist in words, I. Zhilenko equals this image with one of Saint Mary and Homeland. The image of mother-woman is perceived by the authoress as the utmost manifestation of the beauty of the earth as well as kindness, fair light, warmth of a heart and womanhood. The images of Mary and Saint Mary are seen by I.Zhilenko as a single image. Mary-Pokrytka (*pokrytka - seduced and abandoned girl who gave birth to a child) redeemed her carelessness which is hard even to call a sin as she truly loved a betrayer Roman, by sufferings that eventually purged her. The authoress' view of the world presupposes that a woman with a child is the highest value - she elevates an image of a girl-pokrytka and compares it to the holiest image.
The authoress does not use folklore elements directly - she modifies and diversifies them. A present work by Zhilenko demonstrates the synthesis of literature and myth, which is evidenced by a specific structure of a narrative, images inherent in folklore works (ballades and tales). Citationality activates cultural aspect of the work; elements of intertextuality make the context wider through the use of post-modernistic esthetics (image borrowing, direct and hidden quotation). Creative artistic mastership of I. Zhilenko lies in her ability to combine the folklore which dominates the poem and which is manifested at the level of main ideas, images, plot, lexical means, and poetics of modernism in particular of symbolism (which is a period of modernism). The title and the main idea of the work is in tune with the title and allegoric images of one of the Old Testament books which is «The Song of Songs». It is widely considered to be written by Solomon. In «The Song of Songs» the author harmoniously combines the elements of romanticism, modernism and post-modernism. Iryna Zhilenko is an adherent of romanticism, which is manifested in her eagerness to idealize the image, leaving all the unacceptable behind the description of reality. Moreover, like all the romanticists, she combines different genres, actively gives her personal estimation to the things described using commentaries, exceptional/meaningful images and stories. All the above-mentioned have enabled the author to create a topical yet symbolic piece of folk work. The active use of coloristics, symbolic signs, the fight between good and evil together with much attention paid to the fillings of main characters are the features of modernism used in «The Song of Songs». Post-modernism aesthetics is traced in the combination of different styles: humorous one (the image of protopope's wife) and sentimental one (the image of Mary, pokrytka-martyr) as well as the use of intertextuality.
Key words: compositionalcharacteristics, motifs, images, color, signs, symbols, synthesis, syncretism.
