CC BY
67
УДК 616-056.52-053.4-084 DOI: 10.22141/2224-0721.16.2.2020.201299
Сорокман Т.В. < , Попелюк Н.О. ©
ВДНЗ «Буковинський державний медичний унверситет», м. Черн1вцI, Укра'на
Ожиршня в дггей: критерп прогнозування розвитку артерiальноí ппертензп
For citation: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2020;16(2):138-144. doi: 10.22141/2224-0721.16.2.2020.201299
Резюме. Актуальнсть. ОжирНня в дитячому в':ц'1 викликае широкий спектр серйозних ускладнень — п'двищений ризик розвитку цукрового диабету, артер'ально)' ппертензп (АГ), серцево-судинних та ¡нших. захворювань. Формування рiзних вар'шнт'в АГ у п'щл'тюв ¡з надмiрною масою тла та ожирiнням характеризуемся дисбалансом продукцп бюлопчно активних речовин. Матер'шли та методи. Обстежено 160 осб: ¡з надмiрною масою тла (НМТ, n = 35), з ожирiнням (абдом'мальний тип ожирння, n = 35; рiвномiрний тип ожирння, n = 35) та 55 здорових ос'б. Дослджували л'т 'щний спектр кров'1 (загальний холестерин (ЗХС), тригл'щериди (ТГ), холестерин л'топротещю високо'1 щльностi (ХС ЛПВЩ), холестерин л'топротещ^в низь-ко'1 щльност (ХС ЛПНЩ)), ендотел'м-1 (ЕТ-1), в2-м'1кроглобул'1н (вМГ) у кров'1 та сульфат оксимелатонi-ну (6СОМТ) у сеч'1. Результати. Встановлено в'ропдне зростання середньодобових значень систол'чного (САТ), дiастолiчного, середнього гемодинам'чного та пульсового артер'ального тиску. Дти з ожирiнням мають схильнсть до надм'рно)' реактивност у виглядi збльшення числа п 'щйом 'ю САТ у добовому трендi. У 57,1 % хворих на ожирння виявляються патолопчнi вдхилення показниюв людного спектра кров'1: ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ були вищими, а ХС ЛПВЩ — нижчим в обох групах пац^ент'ю. Виявлено стотне зростання вмсту ЕТ-1 та в2МГ у плазмi кровi дтей з ожирiнням та тенденцию до пдвищення в дтей ¡з НМТ, пору-шення циркад'анного ритму секрецн 6СОМТ. Висновки. У дтей з ожирiнням та НМТ встановлено мета-болiчнi фактори ризику розвитку АГ: дислiпiдемiя (гiпертриглiцеридемiя, пщвищення ХС ЛПНЩ, зниження ХС ЛПВЩ), пдвищення рiвня в2МГ та ЕТ-1, дисбаланс секрецп мелатонну. Хвор '1, як мають так несприят-лив'1 фактори, повинн перебувати пд ретельним наглядом лiкаря. Особливу увагу необидно звертати на дтей ¡з НМТ як потенц 'йних. кандидалв на розвиток ожирння та його ускладнень, зокрема АГ. Ключовi слова: дти; ожирння; надм'рна маса тла; артер'альна ппертенз'я; прогностичн критерп
Вступ
Велика частина населення свпу проживае в кранах, де надмiрна маса тта й ожиршня частше призводять до смерта, шж знижена маса тта [1]. За останш чоти-ри десятилптя в свт стало в десять разiв бтьше дггей i птлп'юв (вт 5 до 19 роив), яы страждають вт ожиршня. Якщо нишшня тенденщя збережеться, то до 2022 року число дггей i шдлптав з ожиршням перевищить число 1хшх однолптав з помiрно або значно зниженою масою тта. Такий висновок робиться в новому досль дженш, проведеному 1мперським коледжем у Лондош та Всесвггаьою оргашзащею охорони здоров'я (ВООЗ).
Показники дитячого i шдлггковош ожиршня в усьому свт збтьшилися з менше шж 1 % (що втповтае п'яти мтьйонам дiвчаток i шести мтьйонам хлопчиыв) у 1975 рощ до майже 6 % серед дiвчаток (50 мтьйошв) i майже 8 % серед хлопчиыв (74 мтьйони) у 2016 рощ. Сукупна чисельнють дггей вшом 5—19 роыв зросла в глобальному масштабi у бтьше шж 10 разiв, i3 11 мтьйошв у 1975 рощ до 124 мтьйошв у 2016 рощ [2], ще 213 мтьйошв у 2016 рощ мали ^дмГрну масу тта.
Ожиршня в дитячому вщ викликае широкий спектр серйозних ускладнень — шдвищений ризик розвитку цукрового дiабету (ЦД), артерiальноl гшер-
© 2020. The Authors. This is an open access article under the terms of the Creative Commons Attribution 4.0 International License, CC BY, which allows others to freely distribute the published article, with the obligatory reference to the authors of original works and original publication in this journal.
Для кореспонденци: Сорокман Тамта Васшвна, доктор медичних наук, професор, кафедра пед1атрГ|"та медичноТ генетики, Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Буковинський державний медичний ушверситет», пл. Театральна, 2, м. Чершвц, 58002, УкраТна; е-mail: [email protected]; контактний тел.: +38 (050) 6642667.
For correspondence: Tamila V. Sorokman, MD, PhD, Professor, Department of pediatrics and medical genetics, Bukovinian State Medical University, Teatralna sq., 2, Chernivtsi, 58002, Ukraine; е-mail:
[email protected]; phone +38 (050) 6642667.
Full list of author information is available at the end of the article.
тензи (АГ), серцево-судинних та шших захворювань. ВООЗ розробила Глобальний план дай з профилактики неiнфекцiйних захворювань та боротьби з ними на 2013—2020 роки, нацтений на виконання зобов'язань, прийнятих у Полггичнш деклараци ООН, схваленш главами держав i урядiв у вересш 2011 року. Його здай-снення сприятиме прогресу в досягненш до 2025 року 9 глобальних цiлей в галузi неiнфекцiйних захворювань, включаючи стабiлiзацiю глобальних показниыв ожирiння школярiв, пщлптав i дорослих людей [3—5].
Зi збiльшенням ступеня ожиршня i його трива-лост наростають порушення функцiонування серце-во-судинно! системи, зокрема циркадiанного ритму артер1ального тиску (АТ), швидкостi ранкового тд-йому АТ, що супроводжуються ремоделюванням сер-ця та розглядаються як пусковi механiзми розвитку кардювазальних ускладнень [6—8]. Формування рiз-них варiантiв АГ у пщлптав iз надмiрною масою тiла та ожирiнням характеризуется дисбалансом продукци бiологiчно активних речовин [9—11]. Одним з осно-вних механiзмiв синдрому системно! запально! вщпо-вiдi е дисфункцiя ендотелiю. Загальна маса ендотелiю у людини перебувае в межах 1600—1900 г, що навпъ бтьше вiд маси печшки. Судинний ендотелiй вико-нуе таы функци: вивiльнення вазоактивних речовин (оксиду азоту, ендотелшу-1 (ЕТ-1), простациклiну, тромбоксану, анпотензину-1); регуляцiя згортання кровi, iмуннi функци (секрецiя 1Л-1), регуляцiя росту гладком'язових клгган та iншi [12]. У пащенпв з абдо-мшальним ожирiнням пiд впливом лептину формуеть-ся генералiзована ендотелiальна дисфункцiя i зростае вмiст ЕТ-1 в сироватщ кровi. За наявностi ще й надмiр-но! маси тiла гормони та цитоюни, яю утворюе жирова тканина, взаемодiють на рiвнi нейрональних систем, спричинюючи гiперактивацiю симпатично! активнос-тi, зростання рiвня АТ [13, 14].
Одним iз раннiх проявiв генералiзованого ураження ендотелiю з порушенням його проникностi, зокрема ендотелiю клубочкового апарату нирок, е альбумшу-рiя [15]. Вiдображенням дисфункци ендотелiю тубу-лярного апарату нирок е шдвищений рiвень бета-2-мiкроглобулiну (Р2МГ) у сироватщ кровi [16].
Активно вивчаеться взаемозв'язок АГ i порушення обмшу мелатонiну (МТ) — гормона епiфiза, основна функцiя якого полягае в регуляци циркадних ритмiв [17]. У дггей молодшого вiку рiвень цього гормона до-статньо високий. Але з початком пубертату вш рiзко знижуеться, i саме це запускае статеве дозрiвання. На жаль, зниження рiвня мелатонiну може чинити не-сприятливу дiю на органiзм дитини. Вплив МТ на судинний тонус включае зв'язування МТ iз власними рецепторами гладких м'язiв i ендотелiю судин [18, 19], вплив на адренерпчш та пептидергiчнi заюнчення пе-риваскулярних нервiв, блокування серотоншерпчно! стимуляци гладком'язового скорочення, iнгiбування секреци серотонiну структурами ЦНС i тромбоцитами тощо [20-24].
Подальше вивчення механiзмiв розвитку надмiрно! маси тiла й ожиршня, вивчення ролi гормоноподiб-них субстанцш, з'ясування прогностично! значимостi
кожного з дослiджуваних факторiв ризику захворю-вання зможе наблизити до створення ефективно! про-грами прогнозування та профилактики ожирiння i його ускладнень у дггей [25].
Мета: дослгдити ргвнг ендотелшу-1, бета-2-мгкроглобулгну, показники лшГдограми кровг та сульфату оксимелатоншу (6СОМТ) в сечг дггей з ожиргн-ням та надмгрною масою тгла.
Матерiали та методи
Дослгдження здшснювалося в три етапи. На пер-шому етапг проведено одномоментне етдемюлопчне обстеження дитячо! популяцГ! вгком 7—17 рокгв пгд час проведення профГлактичних оглядгв у школах м. Чер-нгвцг та Чершвецько! областг (n = 936). Вибгрка дггей формувалася поетапно в процесг рандомгзацГ! методом стратифгковано! випадково! 10% репрезентативно! ви-бгрки. Первинний скрингнг включав опитування, ан-тропометргю (зргст, маса тгла, гндекс маси тгла (1МТ), окружнють талГ! (ОТ), окружнють стегон (ОС), роз-рахунок спгввгдношення ОТ/ОС) та ощнку фгзичного розвитку. Фгзичний розвиток ощнювали за центиль-ними таблицями. Надмгрну масу тгла та ожиршня дга-гностували, керуючись наказом Мгнгстерства охорони здоров'я Укра!ни вгд 27.04.2006 р. № 254 в редакцГ! наказу МОЗ Укра!ни вгд 03.02.2009 р. № 55 «Про затвер-дження протоколГв лГкування дггей з ендокринними захворюваннями». Серед 936 осГб вщбрано для детального дослГдження 160 осГб: Гз надлишковою масою тГла (НМТ, n = 35), з ожиршням (абдомшальний тип ожиршня (АТО), n = 35; рГвномГрний тип ожиршня (РТО), n = 35) та 55 здорових осГб. ДГагноз НМТ встановлю-вали при 1МТ, який перевищуе 85-й перцентиль, але е меншим 95-го перцентиля зпдно з вГково-статевими номограмами, ожиршня — при значеннях 1МТ, якг до-рГвнюють або ж е вищими за показники 95-го перцентиля. Нормальну масу тГла дГагностували при значеннях 1МТ, якг становлять вгд 5-го до 85-го перцентиля.
Зважування проводилося на вагах Bodi Fat Analiser BF-662W з визначенням процентного вмюту жиро-во! маси. ОТ вимГрювали маркованою сантиметровою стрГчкою на середиш вГдсташ вгд нижнього краю ре-берно! дуги до гребеня клубово! кГстки; ОС вимГрюва-ли на рГвнГ вертлюпв стегнових исток, точнють вимГ-рювання — 0,005 м. Величину ОТ трактували зпдно з центильними номограмами.
Абдомшальний (андро!дний, вюцеральний) тип ожиршня дГагностували, якщо Гндекс ОТ/ОС для хлоп-чикГв перевищував значення 0,9, а у дГвчаток становив бГльше нГж 0,8. ОкрГм цього, керувались рекоменда-щями IDF Consensus 2007 року [28], зпдно з якими абдомшальне ожиршня дГагностуеться у дггей вГком 10—16 роив при ОТ, що дорГвнюе або перевищуе 90-й перцентиль вГдповГдно до вГку Г стаи; у дггей старших 16 роив — при ОТ, що дорГвнюе або ж перевищуе 94 см у хлопщв, та при ОТ, рГвнш або ж бГльшш за 80 см у дГвчат. НадмГрнють маси тГла в усГх дГтей була зумовле-на жировим компонентом у складГ тГла, вмГст жирово! маси в оргашзмГ дитини становив 29—42 %, що вГдповь дае критерш ожирГння за нормативами H.D. McCarthy
(2006) [29]. Артерiальний тиск вимiрювали стандарт-ним сфимоманометром PiBa-Po44i з манжетою вщпо-вiдного розмiру, а два останшх вимiрювання були усе-редненими.
Програма детального обстеження на другому етат складалася з вивчення анамнестичних даних (генеало-гiчний, соцiальний, акушерський анамнез); викорис-товувалися вiдомостi з амбулаторних карт (ф. № 112) та юторш хвороби (ф. № 003/0); за необхщност дгги були проконсультованi вузькими спецiалiстами — оку-лiстом, неврологом, ендокринологом, алергологом, га-строентерологом, отоларингологом.
Критерiями виключення були: нирковi, печшко-вi та/або серцево-судиннi захворювання; метаболiчнi та/або ендокриннi порушення; генетичнi синдроми; хрошчна алергiя, гострi iнфекцiйнi або запальш захворювання протягом останшх трьох мюящв, що передували дослщженню. Жоден дослiджуваний не приймав лшв.
Алiквоти плазми заморожували при —80 °С до ви-значення. Вс аналiзи проводили протягом 5 мюящв вщ забору кровi заслшленим способом, а коефiцieнт варiацil внутршньо- та мiжсезонного аналiзу був мен-ше 8 % для вах аналiзiв. Лiпiдний спектр кровi ви-вчався за рiвнем загального холестерину (ЗХС), три-глiцеридiв (ТГ), холестерину лшопротещв низько'1 щiльностi (ХС ЛПНЩ) i холестерину лшопротещв високо'1 щшьносп (ХС ЛПВЩ) фотометричним методом на фотометрi загального призначення Cormay
Таблиця 1. Вкова характеристика обстежених дтей
Тип ожиршня BiK (роки)
7-10 11-14 15-18
НМТ 10 12 13
АТО 12 14 9
РТО 12 10 13
Всього 34 36 35
Multi (Польща). PiBHi ЕТ-1 вимiрювали за допомогою набору ELISA (R&D System Europe, Лтль, Францiя), piBeHb Р2МГ сироватки кровi визначали радiоiмунним методом i3 використанням комерцiйного радМмун-ного набору «Тест-система Р2-мшроглобулш» (Immunotech А Beckman Coulter Company, Чехiя) на гамма-лiчильнику «Наркотест». Визначали вмют сульфату оксимелатонiну (6СОМТ) методом iмуноферментно-го аналiзу (тест-система MelatoninSulfate ELISA DRG, Шмеччина). Пробiрки з сечею збериалися в заморо-женому сташ при температурi 20 °С.
Статистичний аналiз даних виконано з використанням пакета прикладних програм Statistica 10.0. Результати подано у виглядi середнього значення i стандартного вщхилення (М ± с). Характер розподь лу визначали за допомогою критерш Колмогорова — Смирнова. Для порiвняння величин при ix нормальному розподш використовували t-критерiй Стьюдента. Порiвняння груп за якiсною ознакою виконували за допомогою критерiю х2 Шрсона. Вiдмiнностi вважали-ся статистично значущими при p < 0,05.
Дослщження пацieнтiв проведенi вiдповiдно до по-ложень Гельсiнськоi декларацii 1975 року (перегляну -тоi та доповненоi' у 2002 рощ), директив Нащональних комггетав з етики наукових дослiджень, шсля дозво-лу комюи з бюетики ВДНЗ Украши «Буковинський державний медичний ушверситет», протокол № 3 вщ 05.04.2019 р. Пiд час проведення тестав вiд усix учасни-ыв отримано iнформовану згоду i вжит заходи щодо забезпечення анонiмностi учасниюв.
Результати
Всi пaцieнти розподiлялися за вшом та статтю (табл. 1): вщ 7 до 10 роыв (n = 34, з них 52,9 % становили хлопчики i 47,1 % — дiвчaткa), вщ 11 до 14 роив (n = 36, з них 50 % — хлопчики i 50 % — дiвчaткa) та вщ 15 до 18 рокiв (n = 35, з них 45,7 % — хлопчики i 54,3 % — да-вчатка). У дiтей з АТО вiрогiдно частше рееструвалася вторинна гiпотaлaмiчнa форма (77,1 %) i III—IV стутнь
Таблиця 2. Показники добового монторування артер'ального тиску в обстежених дтей
Показник, мм рт.ст. Основна група (д^и з ожиршням i НМТ), n = 105 Група порiвняння, n = 55
Середшй САТ 126,1 ± 0,9* 114,1 ± 2,2
Середшй ДАТ 66,7 ± 0,6* 63,2 ± 0,9
Середшй ПАТ 80,4 ± 0,5* 49,8 ± 1,6
Середшй АТ 87,1 ± 0,87 82,1 ± 1,1
Максимальний САТ 151,9 ± 2,9* 141,1 ± 2,1
Максимальний ДАТ 93,1 ± 1,3 91,2 ± 2,3
Максимальний середшй АТ 110,8 ± 1,6 106,9 ± 2,1
Максимальний ПАТ 78,2 ± 1,3* 67,7 ± 2,3
МУмальний САТ 97,8 ± 1,1* 92,1 ± 1,3
МУмальний ДАТ 48,1 ± 0,9* 43,2 ± 1,2
МУмальний середшй АТ 66,4 ± 0,8* 61,3 ± 1,2
МУмальний ПАТ 34,2 ± 0,7 32,3 ± 1,1
Д1 САТ, % 7,4 ± 0,4 11,1 ± 0,9
Д1 ДАТ, % 13,1 ± 0,7* 18,3 ± 1,6
Примтка: * — р 'зниця в 'рог'щна в показниках дтей з ожирнням та групи пор'вняння (p < 0,01).
ожирiння (III ст. — 54,3 %, IV ст. — 22,8 %). У rpyni дь тей i3 РТО вГропдно частiше констатовано первинну екзогенно-конституцшну форму ожиpiння (54,3 %) I— II ступеня (I — 31,4 %, II — 60 %).
Вгдомо, що ожиpiння насамперед реалГзуеться через розвиток артерГально! гшертензи. Показники до-бового монiтоpування АТ у дггей iз НМТ та ожиршням наведенi в табл. 2. Вони демонструють вipогiдне зрос-тання середньодобових значень систолiчного (САТ), дiастолiчного (ДАТ), середнього гемодинамiчного та пульсового аpтеpiального тиску (ПАТ). Причому ПАТ у хворих на ожиршня був майже удвiчi вищим, нiж у представниыв групи поpiвняння.
Найчастiше шдвищення АТ у дiтей з ожиршням траплялося внаслiдок пiдвищення як систолiчного, так i дiастолiчного компонента. Очевидно, дти з ожи-piнням мають схильнiсть до надмГрно! pеактивностi у виглядi збiльшення числа пiдйомiв САТ у добовому трендг Аналiз даних показниыв окремо в дiтей iз НМТ (табл. 3) не встановив вipогiдних вiдмiнностей щодо таких показниыв у дггей групи поpiвняння.
Встановлено, що у 57,1 % хворих на ожиршня ви-являються патолопчш вiдхилення показникiв лшщно-го спектра кровГ, частота яких не залежить вгд ступеня ожиршня та стая, але пiдвищуеться в пеpiод раннього пубертату (до 74,2 %) та зростае зГ збгльшенням трива-лост ожиршня (з 32,3 до 78,3 %). Показники лшщного спектра кровГ (ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ) були вищими в обох групах пашентав (табл. 4) порГвняно з практично здоровими особами (p < 0,05). У дггей з ожиршням домшують зниження рГвня ХС ЛПВЩ (85,7 %), пгд-вищення вмюту ЗХС (42,8 %) та ХС ЛПНЩ (45,7 %). Шдвищений рГвень ЗХС спостерГгався як у пащен-пв Гз НМТ (5,240 ± 0,073 ммоль/л), так i у хворих на ожиршня (5,48 ± 0,22 ммоль/л). Умют ТГ у пащенпв з ожиршням становив 2,11 ± 0,13 ммоль/л, у пашенпв з НМТ — 1,87 ± 0,12 ммоль/л, а рГвень ХС ЛПНЩ у хворих з ожиршням — 3,36 ± 0,11 ммоль/л, а в осГб з НМТ — 3,19 ± 0,18 ммоль/л. Концентращя ХС ЛПВЩ
Таблиця 3. Показники артер'шльного тиску в дтей i3 надм'рною масою тла
Показник Група порiвняння, n = 55 Д^и з НМТ, n = 35
1МТ, кг/м2 20,36 ± 1,14 22,16 ± 1,06
CAT, мм рт.ст. 114,1 ± 2,2 119,5 ± 1,0
ДАТ, мм рт.ст. 63,2 ± 0,9 65,5 ± 1,9
у хворих на ожиршня становила 0,98 ± 0,05 ммоль/л, а у хворих з НМТ — 1,14 ± 0,09 ммоль/л. Зниження рiвня ХС ЛПВЩ вгд 0,9 ммоль/л спостерГгалося у половини дiтей з ожиршням та майже у третини з НМТ.
Виявлено ютотне зростання вмюту ЕТ-1 в плазмi кровi дiтей з ожирiнням та тенденцш до пiдвищення в дiтей з НМТ порiвняно з умiстом у практично здо-рових осiб. Середнш рiвень ß2Mr у дiтей з ожиршням вiрогiдно вищий за такий у дггей групи порiвняння (3,66 ± 1,10 мг/л iз найвищим показником у дiтей з вь сцеральним типом ожирiння — 3,89 ± 1,30 мг/л). При цьому в дггей з НМТ рiвень ß2Mr мав тенденцiю до шдвищення i становив 3,15 ± 1,10 мг/л.
Пiд час вивчення вмiсту 6СОМТ у сечi виявлено по-рушення циркадiанного ритму секрецй'. У дiтей з НМТ секрещя 6СОМТ пiдкоряeться циркадiанному ритму (з максимальними значеннями в нiчний час i мшмаль-ними — у денний). Однак рiвень добово! екскрецй' вь рогiдно знижений (р < 0,001). При цьому зафшсовано вiрогiдне зниження денно! (р < 0,001) та значно бгль-ше — шчно! фракцй' (р < 0,001). У груш дггей з ожиршням визначався десинхроноз: денна фракщя вище (р < 0,001) вгд рГвня у дiтей групи порГвняння, нiчна i добова вГроггдно нижча (р < 0,001). Аналiз показниыв 6СОМТ з урахуванням стану лшщного обмшу дав змо-гу встановити, що у дггей з НМТ, в яких порушення ль пщного обмшу були незначними, вони були вищими. Натомють у дггей Гз ожиршням та стшким порушенням лшщного обмшу рГвень 6СОМТ був статистично зна-чуще менший.
Таблиця 4. PiBHi ендотелНу-1, бета-2-м'1кроглобул'1ну, 6СОМТ та показники лЫдограми в дтей
i3 ожиршням та надлишковою масою тла
Показник Д^и з ожиршням Д^и з надлишковою масою тта Д^и групи порiвняння
ЗХС 5,48 [5,25 5,58]* 5,24 [4,81; 5,32]** 3,56 [2,99 4,63]
ХС ЛПНЩ 3,36 [3,15 3,81]* 3,19 [3,03; 3,35] 3,05 [2,87 3,21]
ХС ЛПВЩ 0,98 [0,87 1,09]* 1,14 [1,12; 1,17] 1,22 [1,19 1,24]
ТГ 2,11 [2,07 2,16]* 1,87 [1,79; 1,96]* 1,08 [1,07 1,09]
ß2Mr, мг/л 3,66 [2,56 4,67]* 3,15 [2,43; 5,12] 2,96 [1,77 3,41]
ЕТ-1, фмоль/л 1,51 [1,34 1,67]* 1,06 [1,04; 1,07] 1,04 [1,01; 1,6]
6СОМТ, нг/мл доба день Hi4 73,89**** [69,67; 87,89] 52,45* [50,02; 55,23] 72,66**** [70,89; 78,12] 97,56** [92,44; 99,78] 34,24 [29,89; 37;23] 149,89** [137,91; 162,13] 438,45 [421,49; 449,56] 32,77 [30,67; 33,45] 410,34 [407,89; 412,44]
Примтки: дан подан як мед'шна [25-й та 75-й перцентил]; * — р'зниця в'рог'щна в показниках дтей з ожи-рнням та групи пор'вняння (p < 0,01); ** — р'/зниця в'рог'щна в показниках д^тей iз НМТ та групи пор'1вняння (p < 0,01); *** — р'/зниця в'рог'щна в показниках дтей з ожирнням та НМТ (p < 0,05).
Обговорення
Ожиршня е найпоширенiшим метаболiчним захво-рюванням у свiтi, що зростае зi швидюстю епiдемii як у розвинутих крашах, так i в крашах, що розвиваються, i що вражае не лише дорослих, але i дiтей та пiдлiткiв
[30]. Ожиршня як захворювання мае хронiчний реци-дивуючий перебiг iз формуванням численних усклад-нень з боку практично вах систем органiзму, що зу-мовлюе необхiднiсть всебiчного обстеження пащента
[31]. Ризик розвитку супутнiх захворювань визначають також особливостi вiдкладення жирово! тканини. Най-несприятливiшим для здоров'я е абдомшальний тип ожирiння, що поеднуеться здебтьшого з комплексом гормональних i метаболiчних порушень. Ожирiння е незалежним фактором ризику розвитку серцево-су-динних ускладнень [32]. Саме тому актуальним предметом дослiдження науковщв сьогодення е проблема дiагностики уражень серцево-судинно! системи у хво-рих на ожиршня, насамперед АГ [33]. У багатьох до-слщженнях було вивчено окремi аспекти формування АГ, зумовлено! ожирiнням на етапi и становлення, але результати залишаються суперечливими. При ожирш-нi, що супроводжуеться розвитком АГ, важливо знати шдивщуальш змiни добового профiлю АТ у дггей i бра-ти до уваги його особливостi щодо вибору оптимально! тактики лiкування та профилактики. Нашi дослiдження виявили пiдвищення у хворих на ожиршня середньо-добових значень САТ i ДАТ, що шдтверджуеться результатами бiльшостi дослщжень вiтчизняних та шо-земних науковщв [8, 16, 31, 32]. О^м того, зазначено, що стутнь тдвищення АТ залежить вiд надмiрноi маси тла або клiнiко-лабораторних порушень та ш-ших ускладнень ожирiння [9]. З одного боку, надмiрне споживання ш1, що мiстить надлишковi ктькосп не-насичених жирних кислот i холестерину, а з другого — активащя синтезу атерогенних лшопротещв внаслщок характерно! для синдрому ожирiння гшершсулшеми призводять до зниження активностi лшопроте!длшази та печшково! триглiцеринлiпази, що зумовлюе тривале пiдвищення рiвнiв ЛПНЩ i зниження ЛПВЩ у кровi огрядних хворих. Цей факт пiдтвердили i результати проведених нами дослiджень.
Помггаий iнтерес становить виявлене нами у хворих на ожиршня збтьшення концентращ! ЕТ-1. Уразливiсть клiтин ендотелiю для патогенних фак-торiв системного кровотоку визначаеться !х ушкаль-ним становищем на межi мiж циркулюючою кров'ю i тканинами. При дисфункщ! ендотелш порушуеться контроль судинного тонусу, тромбоутворення та фiб-ринолiзу [13].
Мелатонш мае вираженi жиромобiлiзуючi ефекти, що знижують масу тiла, як1 забезпечуються рiзними механiзмами — активацiею вивтьнення енергii в мь тохондрiях; регулящею гена iнсулiнового рецептора, що забезпечуе нормальний метаболiзм глюкози; учас-тю в активацii секрецii гонадотропiнiв у гiпофiзi, що призводить до вироблення тестостерону — основного гормона у чоловшв, що «спалюе» жир; прямою акти-вацiею рецепторiв в адипоцитах; регулящею синтезу адипонектину i лептину [34—36].
За результатати нашого дослiдження, у дiтей з ожи-рiнням та стiйким порушенням лшгдного обмiну рiвень 6СОМТ був статистично значуще менший. Доведено, що як ендогенний, так i екзогенний мелатонш пере-шкоджае розвитку патофiзiологiчних механiзмiв ме-таболiчного синдрому — врiвноважуe обмiн речовин, забезпечуе баланс секреци iнсулiну внаслiдок протидй' гшерфункци шдшлунково! залози та фосфориляцй' ш-сулшових рецепторiв, дезактивуе активнi форми кисню та азоту, зокрема отриманi через метаболiзм ЛПНЩ. Отже, мелатонiн здатний здшснювати комплексний протективний вплив на розвиток метаболiчного синдрому, що тдтверджуеться лiтературними даними про позитивний ефект мелатоншу в разi його застосування у хворих iз метаболiчним синдромом.
На сьогоднi ß2Mr розглядаеться як прогностичний маркер ураження нирок при гшертошчнш хворобi [37]. У великш кiлькостi дослiджень вивчалася прогностична роль ß2Mr пiд час серцево-судинно! i нирково'1 смерт-ностi при ЦД i АГ. У хворих на АГ макроальбумшур1я мае менше прогностичне значення, але стае предиктором ураження нирок як органа-мшеш. 6 очевидш вiдо-мостi, що вказують на ранне залучення канальщв до па-тологiчного процесу при АГ. У 1990 рощ P.A. Tomlinson одним iз перших запропонував як клшчний тест дис-функци канальцiв використовувати ß2МГ [38]. Зниження рiвня ß2МГ у дией з ожирiнням свхдчить про залучення в патолопчний процес ниркових канальщв [39].
Вщомо, що дисфункщя ендотелiальних клiтин е оборотним процесом. Однак сьогодш профiлактика ускладнень ожиршня, зокрема АГ, в основному зосе-реджена на вiдомих факторах ризику, а не на конкретному орieнтуваннi на ендотелiальнi механiзми. З огляду на майбутне розвиток фармакомiметики природного вазопротекторного ендотелiального фенотипу уявля-еться потенцiйно плiдною стратегieю. Можна передба-чити так1 препарати, що дшть на ендотелiальнi клiтини артерiальноl судинно! системи, щоб перепрограмувати експресш вазопротекторного фенотипу, таким чином компенсуючи вплив системних факторiв ризику, таких як гiперхолестеринемiя.
Висновки
У дггей i пiдлiткiв з ожирiнням та НМТ встановлено метаболiчнi фактори ризику розвитку, прогресування i стабiлiзацil АГ: дислiпiдемiя (гiпертриглiцеридемiя, пiдвищення ХС ЛПНЩ, зниження ХС ЛПВЩ), пд-вищення рГвня ß2МГ, зниження ЕТ-1, дисбаланс секреци мелатоншу. Хвор^ яы мають такi несприятливi фактори, повинш перебувати пГд ретельним наглядом лшаря та проходити комплексне обстеження у спеща-лiзованих медичних закладах Гз визначенням найбiльш раннiх факторГв розвитку артерГально1 гГпертензй'. Осо-бливу увагу необхгдно звертати на дГтей Гз НМТ як по-тенцГйних кандидапв на розвиток ожирГння та його ускладнень, зокрема артерГально1 гГпертензй'.
Конфлшт iHTepeciB. Автори заявляють про вгдсут-нГсть конфлГкту ГнтересГв та власно1 фГнансово1 зацГ-кавленостГ при пГдготовщ дано1 статтГ.
References
1. World Health Organization (WHO). Consideration of the evidence on childhood obesity for the Commission on Ending Childhood Obesity: report of the ad hoc working group on science and evidence for ending childhood obesity. Geneva, Switzerland: WHO-press; 2016. 218 p.
2. NCD Risk Factor Collaboration (NCD-RisC). Worldwide trends in body-mass index, underweight, overweight, and obesity from 1975 to 2016: a pooled analysis of 2416 population-based measurement studies in 128 9 million children, adolescents, and adults. Lancet. 2017;390(10113):2627—2642. doi:10.1016/S0140-6736(17)32129-3.
3. Roberto CA, Swinburn B, Hawkes C, et al. Patchy progress on obesity prevention: emerging examples, entrenched barriers, and new thinking. Lancet. 2015;385(9985):2400-2409. doi:10.1016/S0140-6736(14)61744-X.
4. Lobstein T, Jackson-Leach R, Moodie ML, et al. Child and adolescent obesity: part of a bigger picture. Lancet. 2015;385(9986):2510—2520. doi:10.1016/S0140-6736(14)61746-3.
5. Cunningham SA, Kramer MR, Narayan KM. Incidence of childhood obesity in the United States. N Engl J Med. 2014;370(17):1660-1661. doi:10.1056/NEJMc1402397.
6. Dzhumagaziev AA, Bezrukova DA, Bogdanyants MV, et al. Obesity in Children in the Modern World: Realities and Possible Solutions. Voprosy sovremennoj pediatrii. 2016;15(3):250—256. doi:10.15690/vsp. v15i3.1561. (inRussian).
7. Dhuper S, Abdullah RA, Weichbrod L, Mahdi E, Cohen HW. Association of obesity and hypertension with left ventricular geometry and function in children and adolescents. Obesity (Silver Spring). 2011;19(1):128—133. doi:10.1038/oby.2010.134.
8. Senatorova AS, Chaichenko TV, Boichenko AD. Anthropometric predictors of myocardial remodeling in overweight and obese adolescents. Zdorov'e rebenka. 2011;(35):25—29. (in Russian).
9. Posokhova NV. Mechanisms of arterial hypertension formation in obese children. Bulletin of Medical Internet Conferences. 2013;3(2):331. (in Russian).
10. Netrebenko OK. Obesity in children: the origins of problems and finding solutions. Pediatria. 2011;90(6):104—113. (in Russian).
11. Pavlovskaya EV, Strokova TV, Surkov AG, Bogdanov AR, Ka-ganov BS. Metabolic disturbances in preschool children with obesity. Rossiiskii vestnikperinatologii i pediatrii. 2013;58(6):91—97. (in Russian).
12. Kvashnina LV, Ignatova TB. Prophylaxis of disturbances of endothelial function within the children during transition from health to a syndrome of vegetative dysfunction. Sovremennaya pedyatriya. 2016;(77): 16-24. (in Russian).
13. Minakova VA. Markers level of endothelial dysfunction (endotelin-1 and nitrogen oxide) in blood syrovists and albuminuria in children with erythrocyturia. Ukrainian Journal of Nephrology and Dialysis. 2017;(55):49-54. (in Ukrainian).
14. Shadrin SA, Statova AV. Prevalence and characteristics of lipid metabolism disorders in children from Krasnodar region of Russia. Obesity and metabolism. 2014;11(1):38-41. (in Russian).
15. Real de Asua D, Puchades R, Garcia-Polo I, Suarez C. A Study on the Relationship between Serum Beta 2-Microglobulin Levels, Underlying Chronic Kidney Disease, and Peripheral Arterial Disease in High-Vascular-Risk Patients. Int Cardiovasc Res J. 2012;6(4):107-112.
16. Dionne JM, Harris KC, Benoit G, et al. Hypertension Canada's 2017 Guidelines for the Diagnosis, Assessment, Prevention, and Treatment of Pediatric Hypertension. Can J Cardiol. 2017;33(5):577-585. doi:10.1016/j.cjca.2017.03.007.
17. Rapoport SI, Molchanov AYu, Golichenkov VA, Burlakova OV, Suprunenko ES, Savchenko ES. Metabolic syndrome and melatonin. Klinicheskaia meditsina. 2013;91(11):8-14. (in Russian).
18. Reiter RJ, Manchester LC, Fuentes-Broto L, Tan DX. Cardiac hypertrophy and remodelling: pathophysiological consequences and protective effects of melatonin. J Hypertens. 2010;28 Suppl 1:S7-S12. doi:10.1097/01.hjh.0000388488.51083.2b.
19. Ryznychuk MO, Pishak VP. Obesity: The role of desynchrono-sis and genetic factors in mechanisms of its development. Regulatory Mechanisms in Biosystems. 2017;8(1):23-29. doi: 10.15421/021705. (in Ukrainian).
20. Kaladze MM, Zyukova IB. Epiphysis implication in chronobiological features of arterial hypertension among children. Sovremennaya pedyatriya. 2014;(59):94-97. doi:10.15574/ SP.2014.59.94. (in Russian).
21. ImenshahidiM, Karimi G, HosseinzadehH. Effects of melatonin on cardiovascular risk factors and metabolic syndrome: a comprehensive review. Naunyn Schmiedebergs Arch Pharmacol. 2020;393(4):521-536. doi:10.1007/s00210-020-01822-4.
22. Sun H, Gusdon AM, Qu S. Effects of melatonin on cardiovascular diseases: progress in the past year. Curr Opin Lipidol. 2016;27(4):408-413. doi:10.1097/M0L.0000000000000314.
23. Zisapel N. New perspectives on the role of melatonin in human sleep, circadian rhythms and their regulation. Br J Pharmacol. 2018;175(16):3190-3199. doi:10.1111/bph.14116.
24. Tordjman S, Chokron S, Delorme R, et al. Melatonin: Pharmacology, Functions and Therapeutic Benefits. Curr Neuropharmacol. 2017;15(3):434-443. doi:10.2174/1570159X14666161228122115.
25. Chaichenko TV. Optimization of physical activity among children and adolescents in the campaign to end childhood obesity. Zdorov'e rebenka. 2015;(64):31-35. doi:10.22141/2224-0551.4.64.2015.75241. (in Russian).
26. Maskova GS, Chernaya NL, Shubina EV, Aleksandrova SV The age features of primary obesity in children. Practical medicine. 2014;(85):126-130. (inRussian).
27. Pavlishin GA. Furdela WB, Samson OA. Just go to the diagnosis of childhood obesity. Fundamentalni doslidzhennia. 2012;(26-27):47-51. (in Ukrainian).
28. Zimmet P, Alberti KG, Kaufman F, et al. The metabolic syndrome in children and adolescents - an IDF consensus report. Pediatr Diabetes. 2007;8(5):299-306. doi:10.1111/j.1399-5448.2007.00271.x.
29. McCarthy HD, Cole TJ, Fry T, Jebb SA, Prentice AM. Body fat reference curves for children. Int J Obes (Lond). 2006;30(4):598-602. doi:10.1038/sj.ijo.0803232.
30. Averiyanov AP, Bolotova NV, Zotova SA. Obesity obesity in childhood. Lechaschii Vrach. 2010;(2):69. (inRussian).
31. Strogiy VV, Abrosimowa NN, Koren IA, Sikora MP. Features of circadian blood pressure in children and adolescents with various forms of obesity. Belorusskii meditsinskii zhurnal. 2012;(39):125-129. (in Russian).
32. International Society for Chronobiology; American Association of Medical Chronobiology and Chronotherapeutics; Spanish Society of Applied Chronobiology, Chronotherapy, and Vascular Risk. 2013 ambulatory blood pressure monitoring recommendations for the diagnosis of adult hypertension, assessment of cardiovascular and other hypertension-associated risk, and attainment of therapeutic goals. Chronobiol Int. 2013;30(3):355-410. doi:10.3109/07420528.2013.750490.
33. Liu Y Shi L, Lin Y, et al. Relationship Between Blood Pressure Variability and Target Organ Damage in Children With Essential Hypertension. Zhonghua Er Ke Za Zhi. 2019;57(2):93-97. doi:10.3760/cma.j .issn.0578-1310.2019.02.006.
34. Cardinali DP, Cano P, Jiménez-Ortega V, Esquifino Al. Melatonin and the metabolic syndrome: physiopathologic and therapeutical implications. Neuroendocrinology. 2011;93(3):133-142. doi:10.1159/000324699.
35. Cardinali DP, HardelandR. Inflammaging, Metabolic Syndrome
and Melatonin: A Call for Treatment Studies. Neuroendocrinology. 2017;104(4):382-397. doi:10.1159/000446543.
36. Liu J, Clough SJ, HutchinsonAJ, Adamah-Biassi EB, Popovska-Gorevski M, Dubocovich ML. MT1 and MT2 Melatonin Receptors: A Therapeutic Perspective. Annu Rev Pharmacol Toxicol. 2016;56:361— 383. doi:10.1146/annurev-pharmtox-010814-124742.
37. SychovRO. Changes in urinary excretion of beta-2-microglob-ulin in hypertension J Clin Exp Med Res. 2015;3(1):129-136. (in Ukrainian).
38. Tomlinson PA, Dalton RN, Turner C, Chantler C. Measurement of beta 2-microglobulin, retinol-binding protein, alpha 1-microglobulin and urine protein 1 in healthy children using enzyme-linked immuno-
sorbent assay. Clin Chim Acta. 1990;192(2):99-106. doi:10.1016/0009-8981(90)90073-2.
39. Steubl D, Inker LA. How best to estimate glomerular filtration rate? Novel filtration markers and their application. Curr Opin Nephrol Hypertens. 2018;27(6):398-405. doi: 10.1097/ MNH.0000000000000444.
OTpuMaHo/Received 26.11.2019 Pe^H30BaH0/Revised 30.12.2019 npuMH^TO go gpyKy/Accepted 21.01.2020 ■
Information about authors
T. Sorokman, MD, PhD, Professor, Department of pediatrics and medical genetics, Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine; e-mail: [email protected]; ORCID ID: https://orcid. org/0000-0001-7615-3466.
N. Popelyuk, PhD, Associate Professor at the Department of pediatrics Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine; ORCID iD: https://orcid.org/0000-0003-3961-7529.
Сорокман Т.В., Попелюк Н.А.
ВГУЗ «Буковинский государственный медицинский университет», г. Черновцы, Украина
Ожирение у детей: критерии прогнозирования развития артериальной гипертензии
Резюме. Актуальность. Ожирение в детском возрасте вызывает широкий спектр серьезных осложнений — повышенный риск развития сахарного диабета, артериальной гипертензии (АГ), сердечно-сосудистых и других заболеваний. Формирование различных вариантов АГ у подростков с избыточной массой тела и ожирением характеризуется дисбалансом продукции биологически активных веществ. Материалы и методы. Обследованы 160 человек: с избыточной массой тела (ИМТ, п = 35), с ожирением (абдоминальный тип ожирения, п = 35; равномерный тип ожирения, п = 35) и 55 здоровых лиц. Исследовали липидный спектр крови (общий холестерин (ОХС), триглицериды (ТГ), холестерин липопротеидов высокой плотности (ХС ЛПВП), холестерин липопротеидов низкой плотности (ХС ЛПНП)), эндоте-лин-1 (ЭТ-1), Р2-микроглобулин (Р2МГ) в крови и сульфат оксимелатонина (6СОМТ) в моче. Результаты. Установлен рост среднесуточных значений систолического (САД), ди-астолического, среднего гемодинамического и пульсового артериального давления. Дети с ожирением имеют склон-
ность к чрезмерной реактивности в виде увеличения числа подъемов САД в суточном тренде. У 57,1 % больных ожирением обнаруживаются патологические отклонения показателей липидного спектра крови: ОХС, ХС ЛПНП, ТГ были выше, а ХС ЛПВП ниже в обеих группах пациентов. Выявлены существенное повышение содержания ЭТ-1 и Р2МГ в плазме крови детей с ожирением и тенденция к повышению у детей с ИМТ, нарушение циркадианного ритма секреции 6СОМТ. Выводы. У детей с ожирением и ИМТ установлены метаболические факторы риска развития АГ: дислипидемия (гипертриглицеридемия, повышение ХС ЛПНП, снижение ХС ЛПВП), повышение уровня Р2МГ и ЭТ-1, дисбаланс секреции мелатонина. Больные, имеющие такие неблагоприятные факторы, должны находиться под тщательным наблюдением врача. Особое внимание необходимо обращать на детей с ИМТ как потенциальных кандидатов на развитие ожирения и его осложнений, в частности АГ. Ключевые слова: дети; ожирение; избыточная масса тела; артериальная гипертензия; прогностические критерии
T.V. Sorokman, N.O. Popeliuk
Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine
Obesity in children: criteria for predicting the development of hypertension
Abstract. Background. Obesity in childhood causes a wide range of serious complications and increased risk of diabetes, hypertension, cardiovascular and other diseases. Formation of various types of hypertension in adolescents with overweight and obesity is characterized by imbalance in the production of biologically active substances. Materials and methods. One hundred and sixty people were examined: with overweight (n = 35), obesity (abdominal (n = 35), uniform (n = 35)), and 55 healthy people. Blood lipids (total cholesterol, triglycerides, high density lipoprotein (HDL) cholesterol, low density lipoprotein (LDL) cholesterol), endothe-lin-1, P2-microglobulin were studied, as well as 6-hydroxymelato-nin sulfate in the urine. Results. A significant increase in the average daily values of systolic, diastolic, mean hemodynamic and pulse blood pressure was established. Obese children had a tendency to react excessively in the form of an increase in the daily rate of systolic blood pressure elevations. In 57.1 % of patients with obesity, pathological abnormalities of the blood lipids were found: levels of
total cholesterol, LDL cholesterol, triglycerides were higher, and HDL cholesterol was lower in both groups of patients. A significant increase in the content of endothelin-1 and P2-microglobulin in the blood plasma of obese children and a tendency towards an increase in children with overweight, disturbances of the circadian rhythm of 6-hydroxymelatonin sulfate secretion were revealed. Conclusions. Metabolic risk factors for the development of hypertension have been identified in children with obesity and overweight: dys-lipidemia (hypertriglyceridemia, increased LDL cholesterol, reduced HDL cholesterol), increased P2-microglobulin and endothe-lin-1 levels, and an imbalance of melatonin secretion. Patients with these adverse factors should be closely monitored by a physician. A special attention should be paid to children with overweight as potential candidates for the development of obesity and its complications, including arterial hypertension.
Keywords: children; obesity; overweight; hypertension; prognostic criteria
