CC BY
10
Вюник Дншропетровського унiверситету. Бюлопя, медицина Visnik Dnipropetrovs'kogo universitetu. Seria Biología, medicina Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology, medicine
Visn. Dnipropetr. Univ. Ser. Biol. Med. 2016. 7(2), 112-117.
doi:10.15421/021620
ISSN 2310-4155 print ISSN 2312-7295 online
www.medicine.dp.ua
УДК 612.118
Ощнка ризику розвитку В-клiтинних неходжкшських лiмфом залежно в1д екотресп групових еритроцитарних антигешв
У.В. Тимошенко1, С.О. Овкович1, К.Г. Гаркава2, Р.П. Павлюк1, Г.А. Мироненко1
'Державна установа «1нститут гематологи та трансфузюлоги НАМН Украти», Кшв, Украта 21нститут екологiчноi безпеки МОН Украти Нацюнального авiацiйного утверситету, Кшв, Украта
Здшснено аналiз частоти розиодшу груп кровi систем АВ0, Rhesus, Kell у пацieнтiв i3 В-клiтинними неходжкiнськими лiмфо-мами. Виявлено збiльшення частки D- осiб (31,0%) серед хворих порiвняно 3i здоровими особами (16,5%). Знайдено асоцiативний зв'язок мiж вiдсутнiстю експресii на еритроцитах антигену D i ризиком розвитку В-клттинних неходжкшських лiмфом. Шанси розвитку даного захворювання у D- оаб удвiчi вищi, нiж у D+. Не виявлено домжрних асоцiативних зв'язюв мiж частотою мiнорних антигенiв системи Rhesus (С, с, Е, е, CW), антигену К системи Kell, антигенiв А та В системи АВ0 i розвитком В-клiтинних неходжкшських тмфом. Аналiз статистичних даних виявив збшьшену приблизно удвiчi захворюванiсть на неходж-кiнськi лiмфоми у крашах Захвджи Свропи порiвняно з азiйськими крашами, в яких частка резус-негативних оаб майже нульова. Знайдено паралелi з результатами нашого дослiдження, згiдно з якими шанси захворiти на В-НХЛ у D- осiб удвiчi вищ^ нiж у D+. В УкраМ, а також у Бiлорусi та Росй захворюванiсть на неходжкiнськi лiмфоми перебувае майже на рiвнi азшських краш за вщно-сно велики частки D- осiб (15-16%). Це можна пояснити впливом iнших генетичних факторiв або низьким рiвнем даагностики. Отже, D антиген може мати певну протективну роль щодо захворюваносп на неходжкшсью лiмфоми.
Ключовi слова: антиген D; групи кровц гемобластози; асоцiативний зв'язок; фактор ризику
Association of group erythrocyte antigens and B-cell non-Hodgkin lymphoma
U.V. Tymoshenko1, S.O. Sivkovych1, K.G. Garkava2, R.P. Pavlyuk1, G.A. Myronenko1
'State Institution "Institute of Haematology and Transfusiology of NAMSof Ukraine", Kyiv, Ukraine 2Institute of Ecological Safety of National Aviation University, Kyiv, Ukraine
We analyzed the frequency distribution of blood groups AB0, Rhesus and Kell in patients with B-cell non-Hodgkin lymphoma. An increase of D- patients (31.0%) among ill in comparison to healthy individuals (16.5%) was found. Based on published data, we exclude weakening or alteration of the D antigen for this pathology. We found an association of B-cell non-Hodgkin lymphoma and D- phenotype. It is established that the chances of developing the disease in D- individuals is 2 times higher than for D+ individuals. However, we did not find a significant association of frequency of minor antigens Rhesus (C, c, E, e, CW), K antigen Kell system, A and B antigens AB0 system and the development of B-cell non-Hodgkin lymphoma. We have analyzed the statistics of incidence of non-Hodgkin lymphoma in Western Europe and Asian countries. We noticed a roughly twofold increase in the incidence of non-Hodgkin lymphoma in Western Europe compared to Asian countries, where the proportion of D- individuals is almost zero. Parallel with the results of our study, it has been found that the chances of D- persons developing B-cell non-Hodgkin lymphoma are twice as high as for D+ individuals. In Ukraine, Belarus and Russia the incidence of non-Hodgkin lymphoma is almost at the level of Asian countries even though the percentage of D- individuals corresponds to Western European countries (15-16%). This can be explained by other genetic factors, or reduction in quality of care and diagnostics in post-Soviet countries compared to Western Europe. Thus, D antigen may have a protective role in the morbidity of non-Hodgkin lymphoma.
Keywords: antigen D; blood groups; hemoblastoses; association; risk factor
Державна установа «1нститут гематологй та трансфузюлоги НАМН Украти», вул. М. Берлинського, 12, Кшв, 04060, УкраОна State Institution "Institute of Haematology and Transfusiology of NAMS of Ukraine", M. Berlinsky Str., 12, Kyiv, 04060, Ukraine Tel.: +38-066-450-02-79, +38-044-440-30-44. E-mail: [email protected]
1нститут екологiчноï безпеки МОН Украти Нацюнального авiацiйногоутверситету, пр. Космонавта Комарова, 1, КиОв, 03058 Institute of Ecological Safety of National Aviation University, Cosmonaut Komarov Str., 1, Kyiv, 03058, Ukraine Tel.: 38-044-406-78-87. E-mail: [email protected]
Вступ
Генетично зумовлений високий полiморфiзм антиге-тв ерифоципв забезпечуе стшюсть популяцц та окремо-го щдивща в навколишньому середовищ1. Окремi антиге-ни можуть прямо або опосередковано брати участь в шщаци патолопчного процесу. Накопичилося чимало доказiв асоц1ативних зв'язюв окремих антигенв еритро-цитарних групових систем АВ0 та Rhesus з онко-лопчними захворюваннями. Встановлено щдвищений ризик розвитку раку молочно! залози, товсто! кишки, пдшлункова! залози, стравоходу, сечового м1хура, яечник1в, легень, шири, щитовидно! залози, печшки з груповими еритроцитарними антигенами. Також доведено вплив антигенв груп кровi АВ0, Rhesus, Kell на ступшь диференщювання злояк1сних кл1тин, а також чутливкть пухлини до терапи, загальну виживансть (Yuzhalin and Kutikhin, 2012; Pelzer et al., 2013; Urun et al., 2013; Abobaker et al., 2014; Aly et al., 2014; Cao et al., 2014; Kumar et al., 2014; Mansour et al., 2014; Nakashidze et al., 2014; Upma and Fotra, 2016). 1нод дан1 про розподл антигешв ерифоципв у хворих iз рiзною патолопею неоднозначн1, але наявн1сть тих або шших еритроцитар-них специфiчностей у людини може бути фактором ризи-ку виникнення певного захворювання, у тому числ1 й онкогематолопчного (Cihan, 2014; Mansour et al., 2014; Engel et al., 2015; Flegr, 2016).
Особливу увагу в наших дослвдженнях придшено системi Rhesus - однш iз найважливiших i складних систем груп кров^ яка на рiвнi iз системами АВ0 та Kell мае незаперечне клшчне значения в трансфузiйнiй медицин та акушерськш пракгиц1. Антигени Rhesus належать до давньо! родини задяних у траиспортi амiаку мембран-них бiлкiв, як1 вiдiграють важливу роль у забезпеченн структурно! стiйкостi еритроцитарю! мембрани. Нинi система налiчуе близько 50 ангигеиiв, найбiльш iмуногеииим серед яких е D. Резус-належнiсть людини визначаеться наявиiстю чи вiдсутнiстю на ü еритроцитах антигену D, тобто резус-позитиний фенотип - D+, резус-негативний - D-. Установлено, що антигени системи Rhesus контролюються RH-локусом, який розташо-вуеться на хромосомi 1р34.3 - 1р36.1 i включае два високогомологiчнi гени RHD i RHCE (Flegel, 2007). RhСсЕе полшептиди нiколи не експресують антиген D, так само як RhD не експресуе антигени СсЕе. Отже, якщо в щдивща на гомолопчних хромосомах вщсутнш ген RHD, то немае i полiпепгиду D, i не експресуеться D антиген. Це доводить вщсутнсть ппотетичного d антигену та пояснюе, чому анти-d антипла нiколи не виявлялися. Крiм D, система Rhesus включае алельн антигени С або с, Е або е та !х варiанги, зокрема CW (Westhoff, 2007).
Cучаснi дат про зв'язки захворюваностi на гемобла-стози iз носiнням певних антигешв системи Rhesus супе-речливi. Серед хворих на гемобластози може збшьшува-тися частота резус-негативних пацiенгiв, зокрема, неодноразово тдтверджений зв'язок захворюваносп на лiмфо-гранулематоз iз D- фенотипом (Newton et al., 1976). Однак поруч iз тим зус^чаються публiкацi! про збшь-шення частоти захворюваностi на лейкемш D+ оаб (Zand et al., 2012; Zand et al, 2010). В окремих випадках за лей-кемй' спостертаеться пригн1чення експресй' антигену D,
що може проявлятися як псевдонегативний фенотип i створювати враження збiльшення частоти D— осiб серед таких хворих (Shérif-Zahar et al., 1998; Donskov and Morokov, 2011).
Вiдмiнностi частоти антигешв системи Rhesus, а також рщюсних генних комплексiв у хворих 3i злоякiсними пухлинами дозволяють припустити, що особи з певними гаплотипами менш схильн1 до накопичення мутаций, як1 спричинюють до пухлинний рiст.
Зважаючи на те, що носи певних антигенних молекул можуть потрапляти в групу високого ризику розвит-ку líe! чи iншоi патологи, а дан про розподiл антигенiв еритроципв неоднорiднi, необх1дно детальнiше вивчити асощативш зв'язки мiж груповими еритроцитарними антигенами та розвитком гематологiчних захворювань, у тому числ онкогематолопчних.
Мета нашого дослвдження - охарактеризувати розподiл груп кровi системи АВ0, антигенiв систем Rhesus та Kell у хворих на В-клггинш неходжкшсьш лiмфоми (В-НХЛ) та виявити асоцiативний зв'язок групових антигешв iз розвитком дано! патологй'.
MaTepia™ i методи дослщжень
У дослвдженн брали участь 58 хворих iз В-НХЛ, обстежен1 в рамках науково-дослщницько! роботи (НДР) «Вивчення механiзмiв iмунного гемолiзу при захворю-ваннях рiзного генезу» (№ держреестраци 0113U000461, 2013-2015 рр.), що виконувалася в ДУ «1нститут гематологи та трансфузюлоги НАМН Укра!ни». До контрольно! групи увшшли 3 742 донори кровi - практично здоровi особи, обстеження яких проводили спльно з Ки!вським мiським центром кров^ Житомирським обласним центром кров^ Комунальним закладом КМвсько! обласно! ради «Кшвський обласний центр кровг» у рамках НДР «Розроблення заход1в профшактики iмунологiчних уск-ладнень при гемотрансфузшнш терапи» (№ держреестраци 0109U002629, 2008-2011 рр.). У процесi плану-вання вищенаведених НДР ми одержали позитивт ршен-ня комiтету з медично! етики шституту про вщповщтсть дотримання етичних стандартiв у наукових дослвдженнях iз залученням людини. Цей пункт вщповвдае принципу Гельсшсько! декларацц «Етичн принципи медичних дослвджень за учасп людини як об'екта дослвдження», Конвенцц Ради Свропи про захист прав та пдносп людини у зв'язку iз застосуванням досягнень бiологii' та меди-цини та вщповщним законам Укра!ни. Ввд обстежених пацieнтiв отримано письмову згоду на участь у наукових клшчних дослвдженнях (випробуваннях).
Для визначення групових еритроцитарних антигенiв в обстежуваних осiб проводили забiр венозно! кровi шляхом венепункци об'емом 5 мл в гепарин1зовану пробiрку для отримання вiльних (не задяних у ретракци згустку) еритроципв. Еритроцити трич1 вщмивали ввд залишк1в гепарину в 0,9% розчит натрш хлориду.
Типування антиген1в системи АВ0 (А та В), мшорних антигенiв системи Резус С, с, Е, е, CW, антигену К (KEL) системи Kell здшснювали IgM монокло-нальними реагентами Эритротест™-Цоликлон Анти-А, Анти-В, Анти-АВ, Анти-D Супер, Анти-С Супер, Анти-с Супер, Анти-Е Супер, Анти-е Супер, Анти-Келл Су-
пер, Анти-CW Супер ООО «Гематолог» (Рост) i гелево! технологй' BioRad (Швейцарш).
Статистичний аналiз отриманих результата дослвд-ження здiйснювали за допомогою пакета статистичних програм Statistica 10.0 (StatSoft, США). Для оцшювання значимост вщмшностей мтж частотами носив певних антигетв у груп1 хворих на В-НХЛ та rрупi здорових осiб застосовували метод непараметрично! статистики -критерш х2 Прсона. Оскшьки щд час аналiзу показникiв деяю значення у чотиритльнш таблицi були меншими 9, критерш х2 Прсона розраховували з поправкою Йетса. Силу асоцiацii мтж кожним дослвджуваним антигеном i розвитком захворювання позначали за допомогою показ-ника вщносного ризику (RR). Висновок про прямий зв'язок м1ж фактом носшня певного антигену та ризиком розвитку даного захворювання робили за RR > 2 (Zareckaja, 1983).
Юльюсне оцшювання зв'язку м1ж частотами виявлен-ня певного фактора ризику (у даному випадку певного групового еритроцитарного антигену) та результатом за-хворювання на В-НХЛ у дослвджуваних групах здшсню-вали, застосовуючи показник вщношення шанс1в (OR) (Smith and Beh, 2012). 1нтерпретацш показника OR
Таю значення вказаних показникгв свгдчать про вгд-суттсть асоц1ативного зв'язку В-НХЛ i3 групами кровГ системи АВ0 та вiдсутнiсть ризику розвитку даного захворювання у носив певних групових антигетв.
Для фенотипiв 0 i В показник OR був бгльший 1, що могло б вказувати на зростання шансгв захворгги в осiб iз даними групами кров! Проте верхня та нижня межi С1 включали в себе 1, у зв'язку Гз цим значення виявилося недостовiрним. Аналогично i щодо фенотитв А (OR < 1) та АВ (OR ~ 1), де показники OR вказували на зворотний зв'язок Гз захворюванням у носив А, а також на однаковГ шанси розвитку хвороби у носив АВ i контрольно! групи. Але аналв С1 свгдчив про недостовГртсть отриманих даних.
У генетичт мутацй' за деяких вида гемобластозГв може залучатися дглянка картування гетв АВ0. Вважаеться, що одна з причин розвитку мГело- та лГмфолейкозу - змша функцгй антионкогену ABL1, який знаходиться в позици 9.q.34.1 поруч Гз локусом гетв АВ0 (9.q.34.2), що спричинюе утворення гибридного гена BCR/ABL (Donskov and Morokov, 2011). Оскгльки
здiйснювали таким чином: за OR = 1 робили висновок про однаковi шанси розвитку захворювання у групах носив i неносив певного антигену, за OR > 1 шанси розвитку захворювання у носив даного антигену збшьшу-ються (прямий зв'язок мiж фактом носшня та розвитком захворювання), за OR < 1 шанси розвитку захворювання зменшуються (зворотний зв'язок). Для показниюв RR та OR додатково вираховували межi 95% довiрчого штервалу (С1). У випадку, коли С1 не включав у себе 1, тобто верхня та нижня межi С1 перебували по один бш вiд 1, робили висновок про статистичну значимiсть знайде-них вщмшностей iз вiроriдmстю помилки Р < 0,05 (Cornfield, 1951; Belle et al., 2004).
Результати та ix обговорення
Розрахунок критерш х2 Пiрсона для групових антигетв АВ0 показав, що частоти розподшу груп кровi системи АВ0 серед хворих iз В-НХЛ статистично не вщизняються вiд таких серед обстежених у контрольнiй групi (Р > 0,05), також для вах груп кровi АВ0 харак-терний RR < 2 (табл. 1).
гени мРНК АВ0 знайден1 в гемопоетичних стовбурових кл1тинах, теоретично, будь-яка мутащя у цiй зонi може призвести до появи патологичного клону. У 23,2% хворих на лейкемш виявлено полiморфiзм i високий рiвень рекомбшантно! активностi АВ0 гена: щентифтовано 22 його новi варiанти (Novaretti et al., 2008). Зустрiчаються публшацй про корелящю експреси антиген1в груп кровi системи АВ0 з лiмфомою та лейкемiею (Akhtar et al., 2010; Zand et al., 2010, 2012; Zhang et al., 2014). Зокрема, серед пащенпв iз лейкемiями переважають особи з групами кровi А та 0 (Nayak, 2016). Однак результати на-шого дослвдження не узгоджуються з опублжованими даними про розповсюдження групових еритроцитарних антигенiв у хворих на гемобластози. Очевидно, що ло-кус гетв АВ0 не пов'язаний з патогенними факторами мутацiй при В-НХЛ.
Анатзуючи частоти розподiлу антигену D еритро-цитарно! системи Rhesus серед хворих на В-НХЛ порiв-няно зi здоровими особами, виявили збiльшення вщсотка D- осiб серед пацiентiв iз даною патологiею (табл. 1).
Таблиця 1
Частота розподшу антигетв системи АВ0 та антигену D системи Rhesus у хворих на В-НХЛ пор1вняно з контрольною групою
Достджувана група Фенотип
0 А В АВ D+ D-
абс. % абс. % абс. % абс. % абс. % абс. %
Контрольна група (для 0, А, В, АВ n = 3742; для D+, D- n = 3707) 1319 35,3 1352 36,1 773 20,6 298 8,0 3096 83,5 611 16,5
ХворГ на В-НХЛ, n = 58 23 39,7 15 25,9 17 29,3 5 8,6 40 69,0 18 31,0
Критерш Прсона з поправкою Йетса, х2 0,31 2,19 2,10 0,00 7,68 7,68
РГвень статистично! значимости (Р) 0,5766 0,1391 0,1475 0,9514 0,0056 0,0056
Критерш вгдносного ризику RR 1,204 0,621 1,580 1,089 0,446* 2,244*
нижня межа С1 0,714 0,346 0,902 0,439 0,257 1,295
верхня межа С1 2,028 1,113 2,766 2,703 0,772 3,887
Критерш вгдношення шанс1в OR 1,207 0,617 1,593 1,090 0,439* 2,280*
нижня межа С1 0,710 0,341 0,900 0,433 0,250 1,299
верхня межа С1 2,052 1,114 2,819 2,748 0,770 4,004
Примтка: * - Р < 0,05 поргвняно з показниками в оиб контрольно! групи.
Серед хворих на В-НХЛ D- фенотип зустрчався у 31,0% випадюв, а D+ у 69,0%, у той час як у контрольнш грут частота розподалу - 16,5% i 83,5% ввдповвдно.
У данш ситуацii ми мали побоювання щодо псевдонегативного результату реакци при типуванш D антигену, що ввдбуваеться, як згадувалося вище, за лейкемш, а також мieлофiброзу та полщитеми. Але, осюльки iснують дослвдження, де встановлено, що при л1мфомах не спостерiгалося втрати або пригшчення експреси антигену D (Winters, 2001), у нашому випадку ми можемо виключити таку сигуацiю.
Ми виявили достовiрну рiзницю (Р < 0,01) мiж частотою антигену D у грут хворих i в грут здорових осiб. Хоча у хворих D- оаб критерш RR дорiвнював 2,244, що
У хода наших дослвджень, проведених у лаборатори рашше, встановлено високий стутнь асощацп (RR = 8,64) антигену CW з аутоiмунною гемол1тичною анемь ею (Myronenko, 2011; Myronenko and Tymoshenko, 2012). Однак аналогiчнi дослвдження щодо В-НХЛ не виявили залежносп мiж антигеном i захворюванням.
Нашi данi щодо ввдсутносп асоцiативного зв'язку мгж експресiею К антигену та схильтстю до захворю-вання на В-НХЛ перегукуються з подiбними результатами дослвджень шших авторгв, якг не знайшли ввдмш-ностей мгж частотою К у хворих на онкогематолопчш захворювання (гшоплази, лейкеми) та здоровими особами (Gerasimova et al., 2003).
Пгдсумовуючи отриманi результата дослвдження, можна сказати, що в розвитку В-НХЛ не останню роль можуть вiдiгравати змгни структури гешв RH. Втрата антионкоген1в у дшянщ локусу RH 1р.36.1 - 1р.34.3 у 30-64% випадкГв пов'язана Гз захворюванням на рак молочног залози, кишкгвника, легень, ендометргю, яеч-никГв, сгм'яникГв, нирок, а також Гз л1мфомою (Ragnars-son et al., 1999). Не виключено, що гени RH мають не-пряме вгдношення також до розвитку В-НХЛ. Однак, проаналзувавши л1тературнГ дан, ми зробили припу-щення, що резус-негативний фенотип може бути одним Гз багатьох щдуктивних факторгв розвитку В-НХЛ, який зумовлений не лише мутадаями гена RH, а й гмунними характеристиками самого антигену D.
Вгдомо, що клшчне значення D антигену зумовлене його вираженими Гмуногенними властивостями. У випадку резус-несумюносп мгж мапр'ю та плодом антиген
давало змогу квалiфiкувати зв'язок як слабоасощативний, проте знайденi вiдмiнностi статистично значим (Р < 0,05). Отже, е пвдстава стверджувати iснування прямого зв'язку м1ж фактом ввдсутносп в шдиввда експресй' D антигену на еритроцитарнш мембранi та ризиком розвитку захворювання на В-НХЛ у D- оаб.
На основi аналiзу критерш OR можна зробити вис-новок про те, що шанси захворгш на В-НХЛ у D- оаб удвiчi вищГ, шж у D+. ДостовГршсть знaчимостi виявле-ного зв'язку пвдтверджена статистично (Р < 0,05).
У процеа вивчення частоти мшорних aнтигенiв сис-теми Rhesus (С, с, Е, е, CW) i антигену К системи Kell не виявлено достовГрних aсоцiaтивних зв'язк1в названих aнтигенiв Гз виникненням В-НХЛ (табл. 2).
D у 90% випадках - причина гемодатичног хвороби но-вонароджених, а також у 70% випадкгв - причина посттрансфузшних ускладнень (Kliegman et al., 2011; Donskov and Morokov, 2011). Популярна в минулому гемотерапя, яку перенесла особа у дитячому вщ, може спричинити непомГчену алогмунзадш. За даними рГзних авторГв, це спостерГгаеться у 15-50% випадюв. 1мушзащя D- оаб D антигеном може вгдбуватися i за умов переливання концентрату тромбоципв за рахунок домгшку еритроципв у ньому, що спостерггаеться бвдьше нгж у 8% випадкГв. Але не лише несумст трансфузи чи конфл^тн ваптносп можуть стати причиною синтезу анти-D антитвд. У деяких D- оаб, якг тколи не контактували з D+ кров'ю та гемокомпонен-тами та не мали ваптностей, виявляються так зван спонтанн резус-антитвда (Donskov and Morokov, 2011).
Отже, у данш ситуаци резус-негативт особи бгльше, нгж резус-позитивт, можуть мати схильтсть до напру-ження гуморальног ланки Гмунтету, синтезуючи ало-Гмунн антипла. Напруження гуморального гмуттету ви-магае пвдвищеног прол1фераци В-л1мфоцитгв та плазмо-ципв - антитвдотвГрних кдатин. 1снують переконливГ дат, що посилена ирол1феращя антитглотвГрних кл1тин збгльшуе вГрогтдшсть утворення кл1тин Гз хромосомними та генними мутадаями. Деякг Гз цих мутантних кл1тин можуть уникнути Гмунолопчного нагляду, давши початок патолопчному онкоклону. Це також пвдтверджено експериментальними даними, отриманими в дослвдах на тваринах. МишГ лшп NZB, якг вижили тсля гмунно! гемодатичног анеми, демонстрували в подальшому
Таблиця2
Частота розподлу мшорних антигешв системи Rhesus i антигену К системи Kell у хворих на В-НХЛ порiвняно з контрольною групою
Дослщжувана група Антигени
С с Е е CW К
абс. % абс. % абс. % абс. % абс. % абс. %
Контрольна група (для С, с, Е, е n = 1445; для CW n = 420; для К n = 1499) 900 62,3 1090 75,4 427 29,6 1384 95,8 24 5,7 118 23,6
XBopi на В-НХЛ, n = 43 22 51,2 36 83,7 13 30,2 40 93,0 4 9,3 5 11,6
Критерш Прсона з поправкою Йетса, х2 2,27 0,72 0,03 2,36 0,37 0,37
Рiвень статистичноï значимост! (Р) 0,1320 0,3976 0,8723 0,1246 0,5457 0,5413
Критерiй выносного ризику RR 0,609 1,516 1,003 0,318 1,593 1,518
нижня межа С1 0,338 0,681 0,528 0,104 0,613 0,609
верхня межа С1 1,097 3,376 1,904 0,979 4,143 3,786
Критерш вдаошення шансiв OR 0,599 1,533 1,003 0,299 1,692 1,540
нижня межа С1 0,326 0,676 0,518 0,088 0,559 0,595
верхня межа С1 1,101 3,478 1,941 1,018 5,127 3,987
nigBH^eHy nacrory 3axBoproBaHocTi Ha 3goaricm nyxgu-hh. 3a geaKHMH gocgíg®eHHaMH, TaKuu процес oco6guBo nocugrornaBca b yMOBax cynyTHix ÍMyHoge$iquTHHx crame, Kogu cnocrepiragoca 36ígbmeHHa Bgecarepo 3axBoproBa-hoctí Ha 3goaricm HoBoyTBopeHHa giM^oigHoi TKaHHHH (Fudenberg et al., 1972).
Mo®Ha npunycTHTH, ^o oco6h i3 ^eHoranoM D— 6ígbme 3a oci6 D+ cxHgbHi go HaKonuneHHa reHHux MyTaqin, am cnpuaroTb nyxguHHoMy pocTy.
Mo®guBo, OKpiM 6ararbox mmux npuHHH, caMe D— $e-HOTun, 3yMOB^eHHH BigcyTmcrro RHD reHa Ha xpoMOCOMax, Bigirpae He ocraHHK) pogb y HH3briü 3axB0pK>BaH0cri Ha Hexog®riHcbri gÍM^oMH b aáücbKHx KpaiHax, ge pe3yc-HeraTHBHi oco6u npaKTUHHO He 3ycrpiHaroTbca. Mh npoaHa-gÍ3yBagu cTamcraHHi gaHi ^ogo 3axB0pK>BaH0cri Ha Hexog^KÍHCbKÍ gÍM^OMH cepeg HacegeHHa KpaiH 3axigHoi' GBponu Ta A3Ü', ge nacrKM hocííb D— Ta D+ ^eHOTuny cyTTeBO Bigpi3HaroTbca. Pe3yc-HeraraBHux oci6 cepeg eBpo-neu^B 15-17% (Westhoff, 2007), Togi aK cepeg aáarÍB -gume 0-1,5% (Donskov and Morokov, 2011). 3axBoproBa-HicTb Ha Hexog®riHcbri gÍM^OMH cepeg HacegeHHa .flnomi, Kopeii, Kuraro npu6gu3Ho ygBwi hh®^, hí® y ®HregiB BeguKoi Bpmami, fflBeñqapu, ®paH^i!, HiMennuHH. noKa3-hhkh 3axBoproBaHocTÍ b .flnomi Ha 100 thcM HacegeHHa cKgagaroTb y cepegHbOMy 8,2 y HogoBUÓB i 5,7 y ®íhoic, y Kopen^B - 6,6 i 4,4, Kurañ^B - 4,7 Ta 3,0 BignoBigHO. CraracraHHi gaHi ^ogo Hacrora Hexog®KÍHcbKHx giM^OM cepeg 3axígHHx eBponeu^B Tari: y ®HregÍB BeguKoi BpHTaHÜ' - 11,6 (HogoBÍKu), 8,3 (®íhkh) Ha 100 thc.; cepeg mBeu^p^B - 12,3 i 9,0, cepeg hím^b - 10,0 i 7,5 BignoBigHO (Forman et al., 2014). TaKÍ cxigHoeBponeñcbri KpaiHu aK Bígopycb, yKpaiHa, eBponeñcbKa lacrara Pocii' (gaHi no perioHy CaHKT-nerep6ypra) geMOHcrpyroTb HH3bKy 3axBO-proBamcrb Ha Hexog®riHcbri gÍM^OMH 3a igeHra^Hoi gga 3axígHux eBponeu^B nomupeHocri D+ ^eHOTuny (Donskov and Morokov, 2011). PiBeHb 3axBoproBaHocri cepeg yKpai'H-цiв craHOBHTb 4,0 (nogoBÍKa) i 2,4 (®íhkh) Ha 100 thc. HacegeHHa, y 6igopycÍB BignoBigHO 4,7 i 2,9; cepeg ®HregÍB CaHKT-neTep6ypra - 4,8 Ta 3,3 Ha 100 thcm HacegeHHa (Forman et al., 2014). Ue Mo®Ha noacHHTH BnguBOM mmux, BigMÍHHHx Big pe3yc-Hage®Hocri, reHera^Hux ^aKTopÍB, a6o hh®^hm piBHeM MeguHHoro o6cgyroByBaHHa, oco6guBO giaraocraKH, y KpaiHax nocrpagaHcbKoro npocropy, nopiB-HaHo Í3 KpaiHaMH 3axígHoi GBponu.
,3,am npo 36igbmeHy npu6gu3Ho ygpini 3axBoproBamcTb Ha Hexog®KÍHcbKÍ gÍM^oMH y KpaiHax 3axígHoi GBponu nopiBHaHo 3 asHcbKMMH KpaiHaMH, ge nacTKa pe3yc-HeraruB-hhx oci6 nepe6yBae Mañ®e Ha HygboBoMy pÍBHi, cniBcraBHi 3 pe3ygbraraMH Hamoro gocgig®eHHa, 3rigHo 3 aKHMH maHcu 3axBopiTH Ha B-HXH y D— oci6 ygBim bh^í, hí® y D+. Ui $aKTH Mo®yrb gogaTKoBo cBigwru Ha Kopucrb Hamoi Bepcii npo Te, ^o D aHrareH Mo®e Maru neBHy npoTeKTHBHy giro ^ogo 3axBoproBaHocri Ha B-Hexog®riHcbri gÍM^oMH. BogHonac mh He BHKgroraeMo norpe6u y nogagbmoMy mnpmoMy Ta norgu6geHoMy gocgig®eHHi ^ei npo6geMH.
Biiciumuii
y HboMy gocgig®eHHÍ He 3HañgeHo acoцiaтнвннx 3B'a3-kíb B-HXH i3 rpynaMH KpoBi cucreMH AB0 (0, A, B, AB). Cepeg xBopnx Ha B-HXH, nopÍBHaHo 3 rpynoro 3gopoBHx
oci6, gocTOBipHO nepeBa®arorb Hocii' D— ^eHOTHny. fflaHCH
3axBopiTH Ha B-HXH y D— oci6 ygmni BHmi, Hi® y D+, ^o
MO®e CBig^HTH npo nigBHmeHy cxniibmcrb D— oci6 go Haxo-nrneHHa OHRoreHHHx мyтaцiн. He BHaBgeHO gocTOBipHHx
aсoцiaтнвннx 3B'a3KiB nacTOTH MiHopHHx aHTHreHiB cncreMH
Rhesus (C, c, E, e, CW) Ta aHTHreHy K cucTeMH Kell i3 B-HXH.
Bi6^iorpa$iHHi noen^aHHH
Abobaker, S., Kamil, M., 2014. Incidence of breast cancer in a primary hospital in relation to AB0 blood groups system. Journal of Medical and Bioengineering 3(1), 74-77.
Akhtar, K., Mehdi, G., Sherwani, R., Sofi, L., 2010. Relationship between various cancers and AB0 blood groups - a Northern India experience. The Internet Journal of Pathology 13(1), 1-4.
Aly, R., Yousef, A., Elbably, O., 2014. Association of AB0 blood group and risk of breast cancer. Journal of Blood Disoders andTransfusion 5(9), 1-4.
Belle, G., Fisher, L.D., Heagerty, P.J., Lumley, T., 2004. Biosta-tistics. A methodology for the health sciences (second edition). John Wiley and Sons Inc., Hoboken, New Jersey.
Cao, X., Wen, Z-S., Sun, Y-J., Li, Y., Zhang, L., Han, Y-J., 2014. Prognostic value of AB0 blood group in patients with surgically resected colon cancer. Br. J. Cancer 111, 174-180.
Cihan, Y.B., 2014. Significance of AB0-Rh blood groups in response and prognosis in breast cancer pacients treated with radiotherapy and chemotherapy. Asian Pac. J. Cancer Prev. 15(9), 4055-4060.
Cornfield, J., 1951. A method for estimating comparative rates from clinical data. Aplications to cancer of the lung, breast and cervix. J. Natl. Cancer Inst. 11, 1269-1275.
Donskov, S.I., Morokov, V.A., 2011. Grupy krovi cheloveca. Ru-kovodstvo po immunoserologii [Human blood groups. Immu-noserological guide]. IP Skorohodov, Moscow (in Russian).
Engel, O., Soave, A., Peine, S., Klauth, L.A., Schmid, M., Sha-riat, S.F., Dahlem, R., Fisch, M., Rink, M., 2015. The impact of the AB0 and the Rhesus blood group system on outcomes in bladder cancer patients treated with radial cystectomy. World J. Urol. 33(11), 1769-1776.
Flegel, W.A., 2007. The genetics of the Rhesus blood group system. Blood Transfusion 5, 50-57.
Flegr, J., 2016. Heterozygote advantage probably maintains Rhesus factor blood group polymorphism: Ecological regression study. PLoS ONE 11(1), 1-12.
Forman, D., Bray, F., Brewster, D.H., Mbalawa, C.G., Kohler, B., Pineros, M., Steliarova-Foucher, E., Swaminathan, R., Ferlay, J. (ed.), 2014. Cancer incidence in five continents X(164). International Agency for Research on Cancer, Lyon.
Fudenberg, H.H., Pink, J.R.L., Stites, D.P., Wang, A.C., 1972. Basic immunogenetics. Oxford University Press, New York, London, Toronto.
Gerasimova, N.D., Morokov, V.A., Donskov, S.I., 2003. Oso-bennosti raspredelenija antigenov sistemy Rh u onkologi-cheskih bol'nyh [Features Rh system antigens distribution in cancer patients]. Vestnik Sluzhby Krovi Rossii 4, 36-41 (in Russian).
Kliegman, R.M., Stanton, B.F., Geme, J.W.S., Schor, N.F., Behrman, R.E., 2011. Nelson textbook of pediatrics. Elsevier Saunders, Philadelphia.
Kumar, N., Kapoor, A., Kalwar, A., Narayan, S., Singhal, M.K., Kumar, A., Mewara, A., Bardia, M.R., 2014. Allele frequency of AB0 blood group antigen and the risk of esophageal cancer. BioMed Rsearch International 2014, 1-6.
Mansour, A.H., Mohammed, M.A., Anwar, R., Elzafrany, M.E., Omar, N.M., 2014. AB0 blood group and risk of malignan-
cies in Egyptians. International Journal of Cancer Research 10(2), 81-95.
Myronenko, G.A., 2011. Asociatyvnyj zvyazok erytrocytarnogo antygenu CW systemy Rhesus z avtoimunnoyu gemolitych-noyu anemiyeyu [Associative connection of the erythrocyte antigene CW of the Rhesus system with the autoimmune haemo lytic anemia]. Ukrainian Journal of Hematology and Transfusiology 4(11), 26-29 (in Ukrainian).
Myronenko, G.A., Tymoshenko, U.V., 2012. Asociatyvnyj zvyazok ekspresiyi erytrocytarnyx antygeniv systemy AB0, Rezus ta Kell z avtoimunnoyu gemolitychnoyu anemiyeyu [Associacion of erythrocyne antigens AB0, Rh and Kell with autoimmune hemolytic anemia]. Hematolohiya i Pere-lyvannya Krovi 36, 163-169 (in Ukrainian).
Nakashidze, I., Diasamidze, A., Baratashvili, D., Nagervadze, M., Alibegashvili, M., Ramishvili, L., Gordeziani, M., Kha-zaradze, A., Kotrikadze, N., 2014. Alteration of sex and non-sex hormones and distribution features of blood AB0 system groups among the women with uterine body tumors. Journal of Cancer Therapy 5, 411-419.
Nayak, V., 2016. Frequency of AB0-Rh blood group in leukemia. Indian Journal of Applied Research 6(2), 419-420.
Newton, R.M., Buehler, S.K., Crumley, J., Marshall, W.H., 1979. Rhesus haplotypes in familial Hodgkin's disease. Vox Sanguinis 37(3), 158-165.
Novaretti, M.C.Z., Domingues, A.E., Manhani, R., Pinto, E.M., Dorlhiak-Llacer, P.E., Camone, D.A.F., 2008. AB0 genotyp-ing in leukemia patients reveals new AB0 variant alleles. Genetics and Molecular Research 7(1), 87-94.
Pelzer, U., Klein, F., Bahra, M., Sinn, M., Dorken, B., Neuhaus, P., Meyer, O., Riess, H., 2013. Blood group determinates incidence for pancreatic cancer in Germany. Frontiers in Physiology 4, Article 118.
Ragnarsson, G., Eiriksdottir, G., Johannsdottir, J.T., Jonasson, J.G., Egilsson, V., Ingvarsson, S., 1999. Loss of geterozy-gosity at chromosome 1p in different solid human tumors: Association with survival. Br. J. Cancer 79, 1468-1474.
Sherif-Zahar, B., Bony, V., Steffennsen, R., Gane, P., Raynal, V., Goosens, D., Laursen, J.S., Varming, K., Jersild, C., Car-tron, J-P., 1998. Shift from Rh-positive to Rh-negative phe-
notype caused by somatic mutation within the RHD gene in a patient with chronic myelocytic leukaemia. Br. J. Haematol. 102, 1263-1270.
Smith, D.R., Beh, E.J., 2012. Measuring 'Risk' in occupational health studies: Standard methods and some alternatives for epidemiological research. Industrial Health 50, 463-465.
Upma Fotra, R., 2016. Ovarian malignancies in relation to AB0 blood groups and Rh factor. International Journal of Advanced Research 4(5), 1115-1118.
Urun, Y., Utkan, G., Cangir, A.K., Oksuzoglu, O.B., Ozdemir, N., Oztuna, D.G., Kocaman, G., Co^kun, H.§., Kaplan, M.A., Yuksel, C., Demirkazik, A., Icli, F., 2013. Associa-cion of AB0 blood group and risk of lung cancer in a multicenter study in Turkey. Asian Pac. J. Cancer Prev. 14(5), 2801-2803.
Westhoff, C.M., 2007. The structure and function of the Rh antigen complex. Seminars in Hematology 44(1), 42-50.
Winters, J.L., Howard, D.S., 2001. Red blood cell antigen changes in malignancy: Case report and review. Immuno-hematology 17(1), 1-9.
Yuzhalin, A.E., Kutikhin, A.G., 2012. AB0 and RH blood groups in relation to ovarian, endometrial and cervical cancer risk among the population of South-East Siberia. Asian Pac. J. Cancer Prev. 13(10), 5091-5096.
Zand, A.M., Imani, S., Saadati, M., Borna, H., Ziaei, R., Hossein, H., 2010. Effect of age, gender and blood group on blood cancer types. Kowsar Medical Journal 15(2), 111-114.
Zand, A.M., Imani, S., Saadati, M., Ziaei, R., Borna, H., Zaefi-zadeh, M., Shazad, B., 2012. Statistical approach to discovery of factors impacting on emergence of blood cancers in Iran. Asian Pac. J. Cancer Prev. 13(12), 5965-5967.
Zareckaja, J.M., 1983. Klinicheskaja immunogenetika [Clinical immunogenetics]. Medicina, Moscow (in Russian).
Zhang, B.L., He, N., Huang, Y.B., Song, F.G., Chen, K.X., 2014. AB0 blood groups and risk of cancer: A systematic review and meta-analysis. Asian Pac. J. Cancer Prev. 15(11), 4643-4650.
Hadiumna do редкonегii 19.06.2016
