CC BY
7
УДК: 616.12-008.331.1:616.379-008.64-08
0Ц1НКА ЕФЕКТИВН0СТ1 К0МБ1Н0ВАН01 АНТИГ1ПЕРТЕНВИВН01 ТЕРАП11 У ХВОРИХ НА ЕСЕНЦ1АЛЬНУ АРТЕР1АЛЬНУ Г1ПЕРТЕНВ1Ю У П0ЕДНАНН1 В ЦУКР0ВИМ Д1АБЕТ0М 2 ТИПУ Пастухова O.A.
Нацюнальна медична академ1я шслядипломноТ осв1ти ¡м. П.Л. Шупика, м. Кшв
В cmammi надана оцтка антигтертензивного, нефропротекторного та метабол{чного впливу комбтованог антигтертензивног терапп (АГТ) рамтрилом i амлодиптом у порiвняннi з канде-сартаном i амлодиптом у хворих на есенщалъну aрmерiaлъну гтертензiw (ЕАГ) та супутнш цукровий дiaбеm (ЦД) 2 типу. Встановлено, що обидвi комбтацп маютъ виражений антигтер-тензивний ефект i призводятъ до доcmовiрного зниження рiвня cиcmолiчного, дiacmолiчного i пулъсового aрmерiaлъного тиску (АТ), його вaрiaбелъноcmi та нормaлiзaцiг добового ритму сис-mолiчного i дiacmолiчного АТ, не спричиняючи негативног меmaболiчног дп. Kрiм того, вiдбулиcъ позитивт змти функцюналъного стану нирок: в обох групах доcmовiрно знизився рiвенъ мтро-алъбумтурп (в середнъому на 34,0%) та зросла швидкгстъ клубочковог фшътрацп (в середнъому на l0,5%c), що дозволяе рекомендувати дан антигтертензивш комбтацп хворим на ЕАГ у поед-нанн з ЦД 2 типу з метою попередження прогресування дiaбеmичног i гтертензивног нефропа-mii.
Ключов1 слова: есенц1альна артер1альна ппертензт, цукровий д1абет 2 типу, комбшована антиппертензивна терагля, функцт нирок, метаболны параметри.
Вступ
Есенц1альна артер1альна ппертенз1я (ЕАГ) та цукровий д1абет (ЦД) е найбтьш актуальними проблемами шычноТ медицини на сучасному етап1 як в УкраМ, так \ усьому свт [1,2,4]. Поед-нання ЕАГ \ ЦД е досить частим в популяцП' та характеризуемся раным ураженням оргаыв-м1шеней, що призводить до розвитку \ прогресування тяжких макро- та м1кроваскулярних ускпад-нень з високим р1внем ¡нвалщизаци \ летальносп у оаб працездатного в1ку [2,5,7].
На тепер1шнш час пщходи до антиппертензив-но'|' терапП' (АГТ) у пац1ент1в з ЕАГ \ ЦД суттево змшились. АГТ у цих хворих повинна призначати-ся раыше \ бути бтьш агресивною навпъ при не-значному пщвищенн1 р1вня артер1ального тиску (АТ) [11]. Також необхщно зазначити, що у хворих на ЦД для досягнення цтьового р1вня АТ необ-хщно вщразу призначати комбшовану терапш [7,10,11].
При вибор1 препарату для тривалоТ АГТ у хворих з ЦД варто враховувати не ттьки його антип-пертензивну ефективнють, але \ можливий вплив на стан орган1в-м1шеней та метабол1чш параметри [2,4,5,7].
Сьогоды велику зацкавленють викликають дослщження, як1 пор1внюють кпш1чну ефективнють та безпеку застосування антиппертензивних препарате р1зних кпаав та Тх комбшацш, що дозволить бтьш адекватно та диференцшовано призначати лкування патентам з ЕАГ та ЦД.
Саме тому метою нашого дослщження було пор1вняти антиппертензивну ефективнють, а також вплив на функцюнальний стан нирок та ме-табол1чш параметри р1зних комбшацш антиппер-тензивних препарате у хворих з ЕАГ та супутым ЦД 2 типу.
Матер1али i методи дослвдження
Обстежено 46 хворих на ЕАГ II ст. у поеднаны з ЦД 2 типу в1ком 44 - 66 рок1в, як1 знаходились на л1куванн1 у Кшвському м1ському кп1н1чному ен-докринолопчному центр1. У 3 (6,5%) пац1ент1в ви-значалась АГ 1-го ступеня, у 31 (67,4%) - 2-го ступеня та 12 (26,1%) oci6 мали АГ 3-го ступеня. За р1внем гл1когемоглоб1ну 12 (26,1%) oci6 знаходились у стан1 компенсаций 20 (43,5%) - в стан1 субкомпенсаци та 14 (30,4%) - в стан1 декомпен-саци вуглеводного обм1ну.
Виключенню п1длягали XBopi з вторинними ri-пертенз1ями, перенесеним ¡нфарктом м1окарда або ¡нсультом, ¡шем1чною хворобою серця та IV функц1ональним кпасом стенокарди, з нестабть-ною стенокард1ею, з серцевою недостатн1стю 11Б - Ill ст. (Ill - IV ФК за NYHA), тяжкими порушен-нями ритму, гемодинам1чно значущими вадами серця, г1пертроф1чною кард1ом1опат1ею, з цукро-вим д1абетом типу 1, печшковою або нирковою недостатн1стю, з бронхолегеневими захворюван-нями, некоригованими електрол1тними порушен-нями (р1вень кал1ю < 3,5 ммоль/л або > 5,5 ммоль/л), з непереносим1стю 1АПФ i БРА в анам-нез1, онколог1чн1 та ¡нфекц1йн1 хвор1, а також Ti, як1 були неспроможн1 пщписати ¡нформовану згоду або виконувати протокол дослщження.
Залежно в1д антиппертензивноТ терапи Bci пац1-енти були розподтен1 на 2 групи по 23 особи в кожнш. Хвор1 групи 1 приймали комб1нац1ю рамт-рилу 5-10 мг/добу i амлодип1ну 5-10 мг/добу. Па-ц1ентам групи 2 призначалась комб1нац1я канде-сартану 8-16 мг/добу та амлодипшу в доз1, екв1-валентн1й rpyni 1. Враховуючи високий кардювас-кулярний ризик, yciM пац1ентам також призначалась пполтщем1чна терап1я (аторвастатин 10-20 мг/добу). На початку дослщження достов1рноТ pi3-ниц1 м1ж трупами за основними кпшко-демограф1чним показникам не вщм1чалось.
* Досл1дження е фрагментом планово'!' науково-дослЮноГ роботи кафедри mepanii' НащональноГ медичног академП' пюляди-пломноТ oceimu ¡м. П.Л. Шупика «Досл^дження КЛ1Н1ЧН0)' ефективност/ iHai6imopie анг1отензин-перетворюючого ферменту i бета-адреноблокатор!в у хворих на ¡шем^чну хворобу серця, артер1альн1 гтертензп i серцеву недостатшсть» (державний реестращйний номер 0104U000258).
Пер1од вщмивання для хворих, ям на момент включения у дослщження вже приймали будь-яку антиппертензивну терапш, становив принаймы 7 дн1в. Спостереження тривало 24 тижнк
YciM патентам на початку та наприкшц1 досл1-дження проводили офюне вим1рювання apTepia-льного тиску (AT), добове моыторування AT (ДМАТ) електрокардюграфш (ЕКГ) та 6ioxiMi4He дослщження кров1 (визначали показники лтщного профтю, piBHi калш, магнш, сечовоТ кислоти, креатиншу та глюкози). Стан функци' нирок оцн нювався за р1внем мiкpoaльбyмiнypiï (МАУ) у ра-ышнш порц1Т ce4i та швидкютю кпубочково'Г фть-трац1Т (ШКФ), яка розраховувалась за формулою D. Cockcroft та M. Gault: ШКФ (мл/хв/1,73 м2) = [(140 - В1к)х(маса тта)]*(0,85 у жъ нок)/72х(креатинш сироватки), де маса тта ви-ражена в кг, bîk - у роках, креатинш сироватки - в мг/дл (при перерахунку мкмоль дтять на коефщн ент 88) [8]. Р1вень МАУ визначали на 6i0xiMi4H0My анал1затор1 Metrolab 1600-DR (Аргентина) за до-помогою тестового набору ф1рми BioSystems (1с-паыя).
Офюний AT вим1рювали згщно рекомендацш ввропейського кардюлопчного товариства (ESC) та ввропейського товариства з вивчення АГ (ESH) [9].
ДМАТ проводили за допомогою апарату АВРМ-02/M («Meditech Ltd.»,Угopщинa). AT вим1рювався кожн1 15 хв. вдень та кожы 30 хв. вноч1 (з 22:00 до 6:00). При цьому XBopi вели звичайний cnoci6 жит-тя. Отримаы результати оброблялись на персональному комп'ютер1 за допомогою спец1ально'|' про-грами. Анал1зувались так1 параметри: середньо-добов1 piBHi систол1чного (тСАТ) та д1астол1чного AT (тДАТ), середньодобовий пульсовий AT (тПАТ) та частота серцевих скорочень (ЧСС). Вар1абель-н1сть обчислювали як стандартне вщхилення ве-личини AT. 1ндекс часу (14) для САТ i ДАТ визначали як в1дсоток BHMipiB AT, що перевищуе 140/90 мм рт. ст. вдень та 120/80 мм рт. ст. вноч1. 1ндекс площ1 (1П) для САТ i ДАТ визначали як площу, вщ-
межовану зверху граф1ком залежност1 AT вщ часу, знизу - лУею порогових значень AT.
KpiM того, за ступенем н1чного зниження AT ви-значався добовий ¡ндекс (Д1) та тип добового ритму AT: flinep (dippers) - Д1 складае 10-20%, нон-flinep (non dippers) - 0-10%, rinep-flinep (hyper dippers) - Д1 перевищуе 20% та найт-niKep (night piker) - Д1 менше 0.
Bci 6ioxiMi4Hi показники визначались на 6ioxiMi-чному анал1затор1 Metrolab 1600-DR (Аргентина).
PiBHi загального холестерину (ЗХС) KpoBi визначали колориметричним ферментативним методом за допомогою тестового набору ф1рми BioSystems (1спан1я).
Для визначення холестерину лтопроте'щ1в ви-cokoi щ1льност1 (ХС ЛПВЩ) проводили ензимати-чний тест з використанням тестового набору фн рми Human (Н1меччина).
Визначення piBHiB тригл1церид1в (ТГ) та СК KpoBi проводилось спектрофотометричним ферментативним методом за допомогою тестових набор1в ф1рми BioSystems (1спан1я).
Холестерин л1попроте1'д1в низькоТ щ1льност1 (ХС ЛПНЩ) розраховували за допомогою формули W.T. Friedewald: ХС ЛПНЩ (ммоль/л)= ЗХС - ХС ЛПВЩ (0,45 х ТГ) [3].
Р1вень глкогемоглобшу визначали методом io-нообм1нно1 хроматограф^' за допомогою тестового набору ф1рми Human (Нмеччина).
Отриман1 результати п1длягали статистичн1й обробц1, яка проводилась на персональному комп'ютер1 за допомогою спец1альних програм Statistica 6.0 та Microsoft Excel. Yci результати подан! як M±SD.
Результати та 1х обговорення
Динамша показник1в ДМАТ. XBopi групи 1 про-тягом 6 м1сяц1в отримували комб1нац1ю рам1прилу 5-10 мг/добу з амлодип1ном в аналог1чн1й дозк Л1-кування призвело до достов1рного зниження як середньодобових, так i денних та н1чних piBHiB CAT i ДАТ (табл. 1).
Таблиця 1
Вплив комбмованоГ антигтертензивноГ mepaniïрамтрилом i амлодипмом на показники ДМАТ у хворих на ЕАГ та ЦД 2 типу
Показник До лшування Через 24 тиж
тСАТ, мм рт. ст. 154,9±1,9 140,7±1,8
тДАТ, мм рт. ст. 93,7±1,6 83,7±1,4
тПАТ, мм рт. ст. 62,9±1,9 57,4±1,5
дСАТ, мм рт. ст. 157,3±1,6 142,6±1,5
дДАТ, мм рт. ст. 96,0±1,5 86,0±1,5
нСАТ, мм рт. ст. 148,3±3,1 131,7±2,0
нДАТ, мм рт. ст. 87,0±2,5 74,5±1,6
ЧСС, уд. за 1 хв. 81,2±2,5 78,3±2,2
Ст. Bifl. тСАТ, мм рт. ст. 18,3±0,9 15,7±0,8
Ст. Bifl. тДАТ, мм рт. ст. 13,6±0,8 11,5±0,5
Ст. Bifl. дСАТ, мм рт. ст. 15,7±0,9 13,1±0,8
Ст. Bifl. нСАТ, мм рт. ст. 15,2±1,0 12,6±0,7
Ст. Bifl. дДАТ, мм рт. ст. 12,2±0,7 10,6±0,4
Ст. Bifl. нДАТ, мм рт. ст. 12,6±0,7 10,5±0,6
14 тСАТ, % 86,9±2,8 65,9±4,8
14 тДАТ, % 74,7±4,8 54,7±5,1
1П тСАТ, мм рт. ст. 565,7±47,7 267,6±31,4
1П тДАТ, мм рт. ст. 322,9±38,7 148,8±20,3
Примака: * - рЬниця достов1рна у пороняны з в1дпов1дним показником на початку лкування, p<0,05
Зокрема, показник тСАТ знизився на 9,1%, а тДАТ - на 11,0%. При цьому цтьовий р1вень САТ (нижче 130 мм рт. ст.). був досягнутий у 5 (21,7%) хворих, це можна пояснити тим, що для хворих з супутым ЦД прийнятий бтьш жорсткий р1вень АТ (130/80 мм рт. ст. \ нижче) [11]. Кр1м того, добре вщомо, насктьки складно взагал1 досягти цтьових р1вн1в АТ саме у оаб з ЕАГ у поеднаны з ЦД [2,4,6,7,11]. Вщносно ДАТ ефективнють препарату була значно бтьшою - ць льового р1вня (нижче 80 мм рт. ст.) досягли 11 (47,8%) пац1ент1в. Також ми оцшювали ппотен-зивну ефективнють лкування в груш 1. Антиппе-ртензивна ефективнють терапЛ вважалася до-статньою, якщо САТ знижувався в результат! л1-кування на 10 \ бтьш мм рт. ст., а ДАТ вщповщ-но на 5 \ бтьше мм рт. ст. Зниження САТ на 10 \ бтьше мм рт. ст. в грут 1 було досягнуто у 18 (78,3%) хворих, тод1 як ДАТ - у 20 (86,9%). Ц1 показники демонструють досить високу антиппер-тензивну ефективнють комб1нацЛ рамтрилу \ амлодишну та и значний вплив як на р1вень САТ, так \ ДАТ.
тПАТ зменшився на 8,0%, хоча \ залишився на досить високому р1вн1 - 57,4 мм рт. ст. ЧСС за-лишилась на вихщному р1вн1. Суттеве покра-щення було досягнуто вщносно показниш варн абельносп АТ. Добова вар1абельнють САТ за даними стандартного вщхилення зменшилась достов1рно на 17,0% \ майже досягла рекомен-дованих для здорових людей величин. Також пом1тно зменшилась вар1абельнють тДАТ (на 17,0%), досягнувши в кшц1 курсу лкування 11,5+0,5 мм рт. ст. Зниження р1вня АТ за даними абсолютних величин супроводжувалось \ змен-шенням 14: на 21,0% для тСАТ \ на 20,0% для тДАТ. Вщповщно зменшилися \ ¡ндекси площ1 -для тСАТ на 52,0%, та для тДАТ на 54,0%. Ц1 показники демонструють суттеве зменшення на-вантаження на ЛШ, що вщобразилось у покра-щенш показнимв функцюнального стану серця.
Комб1нац1я амлодип1ну з рам1прилом сприят-ливо впливала на добовий профть АТ. Якщо попередньо в грут 1 було зареестровано 43,5% нон-дтер1в \ 30,4% найт-п1кер1в по САТ, то в кшц1 курсу лкування Тх залишилось 47,8% \ 8,7% вщ-пов1дно. Незважаючи на зростання числа нон-д1пер1в, можна стверджувати, що отриманий результат позитивний, тому що в групу нон-дтер1в перейшли люди, як1 мали надм1рне п1двищення АТ вноч1 (найт-п1кери). До того ж сумарна к1ль-кють ос1б з порушеним добовим профтем зменшилась з 69,6% до 56,5%, при цьому ктькють дтер1в зб1льшилась з 26,1% до 43,5%. Таким чином, в груш 1 антигтертензивна тератя рам1-прилом \ амлодипшом призвела до нормал1зац1|
добового проф1лю САТу 17,4% ос1б.
Схожа динамка вщм1чалась \ в1дносно добового ритму ДАТ. На початку лкування в груш 1 було зафксовано 43,5% нон-дтер1в, 13,0% найт-п1кер1в \ 13,0% ппер-дтер1в. Через 24 тижн1 к1ль-кють ойб з порушеним добовим профтем ДАТ склала в1дпов1дно 39,2%, 4,3% \ 4,3%. Якщо попередньо в груш 1 вщзначалось 30,4% пащент1в з нормальним добовим профтем ДАТ, то шсля проведено! терапи цей показник становив 52,2%.
При анал1з1 кореляц1| зм1н параметр1в ДМАТ залежно в1д Тх попереднього р1вня нами був отриманий позитивний зв'язок зсуву в1д вих1дних значень тСАТ (г=0,35, р<0,05), тДАТ (г=0,46, р<0,05), тПАТ (г=0,64, р<0,05). Ще б1льш пом1т-ним цей зв'язок виявився для вар1абельносп тСАТ (г=0,60, р<0,05), вар1абельносп тДАТ (г=0,82, р<0,05), а також 1П тСАТ (г=0,75, р<0,05) та 1П тДАТ (г=0,88, р<0,05).
Пац1енти групи 2 протягом 24 тижыв приймали комб1новану антиг1пертензивну терап1ю канде-сартаном 8-16 мг/добу у поеднанш з амлодип1 -ном 5-10 мг/добу. Ктькють оаб, як1 в результат! лкування досягли ц1льових р1вшв САТ \ ДАТ ц1л-ком в1дпов1дала ¡дентичним показникам, отри-маним в груп1 1: для САТ - 21,7% та для ДАТ -43,5%. Зниження р1вня САТ бтьше, шж на 10 мм рт. ст. в груш 2 встановлено у 19 (82,6%) пац1ен-т1в, а зменшення ДАТ на 5 мм рт. ст. \ бтьше досягли 20 (86,9%) хворих, що також не вщр1з-нялось вщ групи 1.
Стосовно параметр1в ДМАТ знову вщм1чались аналог1чн1 груп1 1 зм1ни середньодобових, ден-них та н1чних р1выв САТ \ ДАТ та Тх вар1абельно-ст1 (табл. 2).
Так, тСАТ зменшився на 10,0%, тДАТ - на 11,0%, а тПАТ - на 10,0%. Зм1ни денних \ н1чних показник1в САТ \ ДАТ коливались в аналог1чних межах. ЧСС при цьому достов1рно не змшилась. Натом1сть показники вар1абельност1 АТ достовн рно зменшилися: для тСАТ на 14,0%, для тДАТ - на 18,0%. Под1бна позитивна динамка спосте-р1галась також в1дносно денноТ \ н1чноТ вар1абе-льност1 як для САТ так \ для ДАТ. Слщ зазначи-ти, що у пац1ент1в групи 2 суттево знизились так1 параметри як 14 тСАТ (на 26,0%), 14 тДАТ (на 27,0%), 1П тСАТ (на 56,0%) та 1П тДАТ (на 50,0%). Уа ц1 дан1 майже не вщр1знялися в1д ре-зультат1в групи 1, що дозволяе стверджувати, що комбшаци рам1прилу \ амлодишну та канде-сартану \ амлодишну виявили практично одна-кову антиппертензивну ефективнють у хворих на ЕАГ з супутшм ЦД 2 типу.
Таблиця 2
Вплив комбшовано)' антигтертензивноГ терапИ'кандесартаном i амлодипшом на показники ДМАТ у хворих з ЕАГ та ЦД 2
типу:
Показник До лшування Через 24 тиж
тСАТ, мм рт. ст. 155,2±2,0 140,4±1,9
тДАТ, мм рт. ст. 93,7±1,3 83,7±1,4
тПАТ, мм рт. ст. 62,3±2,2 56,7±1,8
дСАТ, мм рт. ст. 159,0±1,9 142,6±1,9
дДАТ, мм рт. ст. 97,4±1,3 87,4±1,2
нСАТ, мм рт. ст. 143,7±2,9 127,9±2,0
нДАТ, мм рт. ст. 82,0±1,9 70,8±1,4
ЧСС, уд. за 1 хв. 75,7±2,4 73,2±1,8
Ст. в1д. тСАТ, мм рт. ст. 18,2±0,8 15,6±0,8
Ст. Bifl. тДАТ, мм рт. ст. 14,2±0,7 11,7±0,3
Ст. Bifl. дСАТ, мм рт. ст. 15,7±0,8 13,0±0,6
Ст. Bifl. нСАТ, мм рт. ст. 13,9±0,8 11,6±0,6
Ст. Bifl. дДАТ, мм рт. ст. 13,0±0,7 10,6±0,5
Ст. Bifl. нДАТ, мм рт. ст. 11,3±0,7 9,5±0,5
14 тСАТ, % 86,2±2,7 64,9±4,5
14 тДАТ, % 74,2±3,8 54,1±4,9
1П тСАТ, мм рт. ст. 554,5±49,5 239,8±33,0
1П тДАТ, мм рт. ст. 301,8±33,6 143,0±23,7
Примака: * - рЬниця достов1рна у пороняны з вщповщним по
При анал1з1 добового профтю АТ в rpyni 2 нами було встановлено, що комбшащя амлодипшу з кандесартаном бтьш помггно покращувала добовий ритм як CAT, так i ДАТ, шж комбшац1я амлодипшу з рамтрилом. Отже, попередньо в rpyni 2 вщм1чалось 39,1% flinepiB, 43,5% нон-flinepiB, 13,0% найт-niKepiB i 4,4% rinep-flinepiB по добовому профтю CAT. В результат! лкування в rpyni 2 вщбулись наступи! змши добового ритму CAT: залишилось 34,8% HOH-flinepiB i 4,3% найт-niKepiB, а частка flinepiB становила 60,9%. На початку лкування в rpyni 2 39,1% хворих мали добовий профть ДАТ за типом «flinep»», а в к1нц1 спостереження Т'х ктькють зросла майже BflBi4i i становила 74,0%. Тобто добовий профть ДАТ нормал1зувався у 35,0% хворих. Це в1дбу-лося за рахунок зменшення кшькосп нон-flinepiB (з 26,0% до 17,4%) i rinep-flinepiB (з 30,5% до 8,6%). Особи у яких ычний АТ перевищував денний не рееструвались взагалк
Так само, як i в rpyni 1, при анал1з1 залежносп зсуву показник1в nifl впливом лкування Bifl ix по-переднього р1вня були виявлеш наступш коре-ляци: тСАТ (r=0,30), тДАТ (r=0,39), тПАТ (r=0,66), вар1абельнють тСАТ (r=0,43), вар1абельнють тДАТ (r=0,91), 1П тСАТ (r=0,74) та 1П тДАТ (r=0,71). Bei означен! кореляци були високо до-стов1рними. Таким чином, д1я антигтертензивноГ терапи в дослщжуваних трупах багато в чому була зумовлена вихщним р1внем показниш ге-модинамки.
Змши функцюнального стану нирок. В результат! тривалоТ комбшовано!' антиппертензивноТ терапи у пац1ент1в групи 1 вщбулись позитивы змши функцюнального стану нирок. Yci до-слщжеы показники достов1рно змшились: р1вень МАУ зменшився на 33,6% (з 43,6±5,3 до 29,5±3,4 мг/л), креатинш кров1 - на 9,0% (з 97,3±1,4 до
ком на початкулкування, p<0,05
88,6±1,8 мкмоль/л), завдяки чому ШКФ пщвищи-лась на 10,0% (з 87,3±1,6 до 96,1±3,1 мл/хв/1,73 м2). В кшц1 лкування ктькють oci6 з нормоаль-бумшур1ею (НАУ) зросла BflBi4i i екпала 34,8% проти 17,4% на початку терапи. Таким чином, комбша^я рамтрилу з амлодипшом зменшува-ла виразнють i частоту МАУ, яка е ушверсаль-ним маркером ендотел1альноТ дисфункци та важливим прогностичним фактором у хворих на ЕАГ у поеднанш з ЦД 2 типу.
Слщ зазначити, що на нефропротективну дш антигтертензивноГ TepaniT вагомо впливав вихн дний р1вень МАУ - коефщ1ент кореляци р1зниц1 цього показника на початку i наприкш^ лкуван-ня з попередым р1внем склав 0,88.
В rpyni 2 (як i в rpyni 1) nifl впливом комбшова-ноТ TepaniT кандесартаном i амлодипшом також спостер1галось вщчутне покращення показниш функци нирок. Так, pieeHb МАУ зменшився на 33,8% (з 42,6±5,9 до 27,1±3,1 мг/л). При цьому в кшц1 лкування ознак МАУ не спостер1галося у 9 (39,1)% хворих, хоча попередньо МАУ виявля-лася у 19 (82,6%) oci6. Тобто, комбшац1я канде-сартану з амлодипшом на р1вень МАУ впливала також ефективно, як i комбша^я рамтрилу з амлодипшом. За 6 мюя^в лкування в rpyni 2 достов1рно збтьшилася ШКФ (на 11,0%) i знизи-вся р1вень креатиншу KpoBi (на 9,0%), що цтком вщповщало даним, отриманим в rpyni 1. Таким чином, обидв1 антиппертензивш комбшаци ви-явили достатнш нефропротективний ефект. При цьому не було виявлено переваг одшеТ комбша-цп над ¡ншою. Звертало увагу, що позитивний вплив на МАУ в rpyni 2 також був суттево зумов-лений вихщним фоном (r=0,89, р<0,05). Таким чином, найбтьш noMiTHi досягнення у лкуванш в обох трупах були отримаш у хворих з бтьш ви-раженим порушенням функци нирок.
Вплив на метабол1чш параметри. Кр1м позитивного впливу на гемодинам1чш показники та функцюнальний стан нирок комбшована антип-пертензивна терашя рамтрилом \ амлодишном призвела до покращення метабол1чних параме-тр1в у хворих групи 1. Достов1рно зменшились р1вж ЗХС на 31,6% (з 6,00±0,11 до 4,11 ±0,10 ммоль/л), ЛПНЩ на 44,3% (з 3,95±0,11 до 2,21±0,10 ммоль/л) та ТГ на 26,5% (з 2,02±0,09 до 1,49±0,08 ммоль/л). Загалом рекомендовано-го цтьового р1вня ЗХС (менше 4,5 ммоль/л) та ЛПНЩ (менше 2,5 ммоль/л) досягли вщповщно 15 (65,2%) \ 16 (69,6%) пащент1в. Р1вень ТГ ниж-че 1,7 ммоль/л було зафксовано в кшц1 лкуван-ня у 15 (65,2%) оаб. Потр1бно зауважити, що по-казник ЛПВЩ хоча \ збтьшився на 7,4%, але ця р1зниця виявились недостов1рною.
Вщносно показнимв вуглеводного обмшу до-стов1рних змш не спостер1галось, хоча р1вн1 як глюкози натще, так \ постпранд1альноТ знизились вщповщно з 6,17±0,15 до 5,92±0,14 ммоль/л та з 8,09±0,18 до 7,64±0,18 ммоль/л. Р1вень глкова-ного гемоглобшу практично не змшився. Показники електрол1тного обмшу також достов1рно не змшилися. Р1вень сечовоТ кислоти зменшився на 9,8% (з 6,21±0,39 до 5,58±0,35 ммоль/л), але ця р1зниця не досягла достов1рних меж.
Параметри лтщного обмшу в груш 2 змшились таким же чином, як \ в груш 1. Нами зареестро-вано достов1рне зниження р1вшв ЗХС, ЛПНЩ \ ТГ вщповщно на 31,4%, 44,7% та 26,7%. Досягнен-ня цтьових р1вн1в ЗХС \ ЛПНЩ вщм1чено у 18 (78,3%) оаб, що було дещо бтьше, чим в груш 2. Р1вень ТГ нижче 1,7 ммоль/л було зафксова-но в кшц1 лкування у 16 (69,6%) оаб, що не вщ-р1знялось вщ даних групи 1. Слщ зазначити, що так1 суттев1 зм1ни лтщного профтю ми насам-перед пов'язуемо з д1ею г1пол1п1дем1чно'| терапЛ, яка призначалась хворим обох груп.
Цкаво, що показники вуглеводного обм1ну у хворих групи 2 також змшилися достов1рно, чого не спостер1галося в груш 1. Р1вень глюкози натще знизився на 6,0% (з 6,20±0,14 до 5,8±0,1 ммоль/л), а р1вень постпранд1ально'| глюкози у зменшився на 9,0% (з 8,00±0,22 до 7,24±0,23 ммоль/л). Р1вень гл1кованого гемоглобшу майже не зм1нився, як \ показники електрол1тного обм1-ну. Пом1чено виражену тенденц1ю до зниження р1вня сечовоТ кислоти (на 10,2%), але як \ в груш 1 ця р1зниця виявилась недостов1рною.
Таким чином, можна зазначити метабол1чну нейтральнють або нав1ть позитивний вплив на метабол1чш параметри застосованих антиг1пер-тензивних схем л1кування.
Висновки
1. У хворих на ЕАГ з супутн1м ЦД 2 типу обидв1 досл1джен1 антиг1пертензивн1 комб1нацЛ е одна-ково ефективними \ призводять до достов1рного зниження систол1чного, д1астол1чного \ пульсово-
го AT, його вар1абельносп i нормал1зац1| добово-го проф1лю CAT i ДАТ, не спричиняючи негатив-них метабол1чних насл1дк1в.
2. Тривала комб1нована АГТ рам1прилом i амлодишном та кандесартаном i амлодишном про-демонструвала достатн1й нефропротективний ефект та сприяла зростанню ШКФ в обох трупах (в середньому на 10,5%), що дозволяе рекомен-дувати вказан1 комб1нацЛ хворим на ЕАГ у поед-H3HHÍ з ЦД 2 типу для попередження прогресу-вання д1абетично1 i г1пертензивно1 нефропат1|.
3. KpiM того, вищевказана комб1нована АГТ у пац1ент1в з ЕАГ та ЦД 2 типу призводить до ва-гомого зниження МАУ (в середньому на 34,0%) i суттевого зб1льшення к1лькост1 oc¡6 з НАУ.
Л1тература
1. Березин А.Е. Оценка глобального кардиоваскулярного риска. Преимущества и ограничения мультифакториаль-ного похода // Укр. мед. часопис. - 2007. - № 3(59). -С.37-44.
2. Дедов И.И., Шестакова М.В. Сахарный диабет и артериальная гипертензия. - М.: ООО «МИА», 2006. - 344 с.
3. Дислодемп: д1агностика, проф1лактика та лкування // Методичн1 рекомендацГ| РобочоТ групи з проблем атеросклерозу та хроннних форм IXC та РобочоТ групи з проблем метаболнного синдрому, д1абету та серцево-судинних захворювань УкраТнського наукового товарист-ва KapflionoriB. - К.: Четверта хвиля, 2007. - 55 с.
4. Маньковский Б.Н. Лечение артериальной гипертензии у больных сахарным диабетом. - К.: Морион, 2001. - 75 с.
5. Свищенко Е.П., Коваленко В.Н. Артериальная гипертензия. Практическое руководство. - К.: MopioH, 2001. - 528 с.
6. CipeHKO Ю.М. Артер1альна г1пертенз1я. 2-ге вид., доп. -К.: MopioH, 2002. - 204 с.
7. CipeHKO Ю.М., Маньковский Б.М. ApTepianbHi rinepTeH3ÍÍ при ендокринних захворюваннях. - К.: Четверта хвиля, 2004. - 174 с.
8. Функцт нирок у хворих з артер1альною ппертензюю: ме-тоди досл1дження та стратепя корекцГ| порушень. Мето-flH4Hi рекомендацп. - К.: 3AT «ВИПОЛ», 2006. - 38 с.
9. European Society of Hypertension-European Society of Cardiology Guidelines Committee (2003) European Society of Hypertension-European Society of Cardiology guidelines for the management of arterial hypertension // J. Hypertens.
- 2003. - Vol.21 (6). - P. 1011-1053.
10. Mancia G., De Backer G., Dominiczak A. et al. 2007 Guidelines for the management of arterial hypertension: The Task Force for the Management of Arterial Hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and of the European Society of Cardiology (ESC) // Eur. Heart J. -2007. - Vol. 28(12). - P.1462-1536.
11. Ryden L., Standl E., Bartnik M. et al. Task Force on Diabetes and Cardiovascular Diseases of the European Society of Cardiology (ESC); European Association for the Study of Diabetes (EASD) Guidelines on diabetes, pre- diabetes, and cardiovascular diseases: executive summary. The Task Force on Diabetes and Cardiovascular Diseases of the European Society of Cardiology (ESC) and of the European Association for the Study of Diabetes (EASD) // Eur. Heart J.
- 2007. - Vol. 28(1). - P.88-136.
Реферат
ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ КОМБИНИРОВАННОЙ АНТИГИПЕРТЕНЗИВНОЙ ТЕРАПИИ У БОЛЬНЫХ С ЭССЕНЦИАЛЬНОЙ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ В СОЧЕТАНИИ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2 ТИПА Пастухова O.A.
Ключевые слова: эссенциальная артериальная гипертензия, сахарный диабет 2 типа, комбинированная антигипертензивная терапия, функция почек, метаболические параметры.
В статье дана оценка антигипертензивного, нефропротективного и метаболического влияния комбинированной антигипертен-зивной терапии (АГТ) рамиприлом и амлодипином в сравнении с кандесартаном и амлодипином у больных с эссенциальной артериальной гипертензией (ЭАГ) и сопутствующим сахарным диабетом (СД) 2 типа. Установлено, что обе комбинации имеют выраженный антигипертензивный эффект и приводят к достоверному снижению уровня систолического, диастолического и пульсового артериального давления (АД), его вариабельности и нормализации суточного ритма систолического и диастолического АД, не вызывая при этом негативных метаболических последствий. Кроме того, произошли позитивные изменения функционального состояния почек: в обеих группах достоверно снизился уровень микроальбуминурии (в среднем на 34,0%) и выросла скорость кпубочковой фильтрации (в среднем на 10,5%), что позволяет рекомендовать данные антигипертензивные комбинации больным с ЭАГ в сочетании с СД 2 типа с целью предупреждения прогрессирования диабетической и гипертензивной нефропатии.
Summary.
ASSESSMENT OF COMBINED ANTIHYPERTENSIVE THERAPY EFFICACY IN PATIENTS WITH ESSENTIAL ARTERIAL HYPERTENSION COMBINED WITH TYPE 2 DIABETES MELLITUS Pastukhova O.A.
Key words: essential arterial hypertension, type 2 diabetes mellitus, antihypertensive combined therapy, renal functional state, metabolic parameters.
Antihypertensive, nephroprotective and metabolic effect of combined antihypertensive therapy with ramipril and amlodypine in comparison with candesartan and amlodypine in patients with essential arterial hypertension (EAH) and associated of type 2 diabetes mellitus are assessed in the article. It has been found out that the both combinations have a marked antihypertensive effect and result in reliable decreased systolic, diastolic and pulsation arterial tension (AT), its variability and normalization of 24-hour rhythmus of systolic and diastolic AT without causing negative metabolic action. Besides, positive changes of renal functional condition were observed: in both groups, microalbuminuria levels were reliably decreased (on average by 34.0%) and glomerular filtration rate was increased (on average, by 10.5%), which allows recommending these antihypertensive compounds to patients with EAH associated with type 2 diabetes mellitus in order to prevent diabetic and hypertensive nephropathy progression.
