CC BY
45
О.В. Гаращук, О.1. Щукт, В.М. MamieHKO, €.€. Козлов
ОЦ1НКА ШТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАП1ТАЛУ Й МОТИВАЦ1ЙН1 ЧИННИКИ 1ННОВАЦ1ЙНИХ ПОТЕНЦ1Й МОЖЛИВОСТЕЙ ПВДПРИСМСТВ
Стратегiя економiчного зростання Ук-ра1ни та И регюшв передбачае проведення на iнновацiйнiй основi глибоких структурних перетворень у господарськш системi, формування ринкового середовища на засадах конкурентних вiдносин у вшх сферах економiчноl дiяльностi, що потребуе вщповщних iнвестицiй i нових пiдходiв до використання iнтелектуального потенцiалу.
В умовах гостро! мiжнародноl конкуренцп на ринку капiталiв, унаслiдок перевищення попиту над !х пропозицiею, важливою та актуальною проблемою постае вивчення економiчного середовища регiонiв, !х структурних шдроздшв, штелектуально1 щiльностi, швестицшно1 привабливостi мют ресурсного призначення та формування сприятливого iнвестицiйного середовища, тобто створення умов для шдвищення швестицшно1 активносп вiтчизняних та iноземних суб'ектiв шдприемницько1 дiяльностi на основi ефективного використання штелектуального потенцiалу [1].
Формування нащонально1 економiчноl системи, докорiнна змiна економiчних вiдносин зумовили ряд нових завдань, пов'язаних iз реконструкцiею господарського комплексу. У цш ситуаци вкрай необхщно провести децентралiзацiю державного управлiння та структурну перебудову промисловостi й господарства Украши на засадах вмiлого регулювання iнвестицiйними процесами, виробничо-технiчною та сощальною полiтикою, якi б забезпечували реалiзацiю просторово1 стратеги й регюнально1 пол^ики в масштабi держави [1, 2].
Вивченню проблеми iнвестицiйних ризикiв рiзного характеру присвяченi роботи
багатьох втизняних i зарубiжних науковцiв, наприклад, I. Борщука, О. Бугрова, В. Вареш, В. Головатюка, I. Дворака, А. Пересади, О. Че-челюка, А. Яскевича. До наукових дослщ-жень методiв оцiнки iнтелектуального капiталу й швестицшного потенцiалу належать працi таких науковщв, як О. Бутнiк-Сiверський, С. Довгий, В. Зшов, Г. Мшс, Рiчард Р. Нельсон, Е. Брукшг, Т. Бьюзен, Д. Шнайдер, В. Чеботарьов, В. Антонов, П. Харiв, Н. Колесшкова та iнших.
При традицшних методологiчних пiдходах до розробки репонально1 й швестицшно1 проблематики ощнка iнвестицiйного забезпечення здiйснюеться за характеристиками завершально1 стади iнвестування - обсягами залучених у суспiльне виробництво швестицш, спiввiднесеними з одержуваними сощально-економiчними результатами. Тим самим процеси репонального iнвестування неадекватно описуються методами, як оперують характеристиками економiчних подiй, що здшснилися, не враховуючи ресурсно1 бази та потенщалу iнвестування. Крiм того, знижуеться операцiйнiсть методичного iнструментарiю, що найчастше деформуе уявлення про реальш iнвестицiйнi можливостi регiону й перспективи його розвитку на основi визначення та використання штелектуального потенщалу.
Особливо1 уваги щодо аспекту економiчного розвитку й шновацшно1 дiяльностi суспiльства потребуе ушкальна група об'ектiв, якi перебувають у формi потенцiй (можливостей). Вони недостатньо вивчеш та висвiтленi в науковш лiтературi внаслiдок того, що потенцшне, iснуюче за межами реально функщонуючого
© Гаращук Олена BacraiBHa - кандидат економiчних наук, доцент; Шушн Олександр 1горович - кандидат економiчних наук; Матieнко Вiта Микола1вна; Козлов £вген Свгенович.
НД1 розвитку економiки та суспiльства, Дшпропетровськ.
ISSN 1562-109X
економiчного життя досить складно зрозумiти та вщобразити в понятiйному апаратi. Хоча вплив потенцш на реальнi господарсью процеси не можна недооцiнювати. Не треба забувати, що економiка перебувае як у реальнiй, так i в потенцiйнiй формi. Потенцiйне завжди мае шанс втiлитися, матерiалiзуватися.
Можливосп розвитку мають причинно-наслiдковий зв'язок iз поняттями зовнiшнiх ефектiв. Тiльки зовшшш ефекти е наслiдком реалiзацп даних можливостей, тобто потенцп е причинами !х вияву, i навпаки.
Крiм факту юнування можливостей розвитку нас щкавить, яким чином !х реалiзацiя впливае на функцюнуючу систему. Тут слщ вiдзначити такi особливостi: впливи
можливостей розвитку мають подвшний характер - !х використання полiпшуе параметри системи, а невикористання призводить до суттевих втрат зайнятих позицiй.
Ще на одну суттеву особливiсть необхщно звернути увагу. Можливостi е лише частками економши, яка iснуе в потенцшнш формi, а не реально! економши, яка здатна отримати максимально можливий результат за певних умов виробництва, розподiлу та перерозподiлу. Реальна економша здатна досягнути свого потенцшного рiвня й одночасно вона обмежена рiвнем максимально-можливих результатiв. На вщмшу вiд не!, економiка, що юнуе в потенцiйнiй формi, - це св^ рiзних можливостей, якi необов'язково реалiзуються чи не реалiзуються. Економша в потенцiйнiй формi нiчим не обмежена, оскшьки все в нш перебувае у виглядi iдей (благ), як здатнi впливати на господарське життя. Можливосп в нiй можуть знаходитись у виявленому, або невиявленому сташ.
Виявленi можливостi - це сформульоваш ще!, логiчно викладенi у виглядi теорiй, систем, що виникають як наслiдок дослiдження проблем для !х розв'язання.
Невиявленi можливостi - це ще!, якi потребують осмислення та формалiзацil.
Крiм цього, можливосп можуть перебувати в потенцiйнiй економщ як завгодно довго, навiть у виявленому сташ. Це шдтверджуеться досвщом iсторичного розвитку св^ово! економiки. Так, наприклад, у часи раннього середньовiччя утвердилося натуральне господарство як наслщок активно! реалiзацi! iдей Аристотеля. Тодi як можливостi розвитку банкiвсько! системи, що заклалися ще за чаав Давнього Риму, не були використаш й лише в перiод тзнього середньовiччя набули ознак утвердження. Те саме стосуеться iдей фiзично! економи, закладено! Лейбнiцем, продовжено! Л. Карно, Г.К. Кереем, Ф. Лютом та сучасним ученим Л. Ларушом [3-5], шших можливостей, реалiзацiя яких посприяла б розвитку фiнансово-економiчного життя людства. Тема економiки, що iснуе в потенцшнш формi виявлених та невиявлених можливостей, потребуе подальшого вивчення та дослiдження.
Дослiджуючи повноцшш блага, слiд окремо розглянути потенцшно iснуючi повноцiннi блага - можливосп розвитку, оскiльки вони е наслщками функцiонування економiчних суб'ектiв, а створення механiзму активно! реалiзацi! даних можливостей вщкрие перспективу пiдвищення рiвня позитивно! результативносп та прискорення динамiки розвитку фiнансово-економiчно! системи.
Можливостi розвитку - це потенцшно iснуючi повноцiннi блага, що е наслщками дiяльностi агентiв фiнансово-економiчно! системи, та !х активна реалiзацiя дозволяе отримати кiлькiсно бiльшi та яюсно кращi новi повноцiннi блага.
Прийшов час, коли суб'екти господарсько! системи обов'язково повиннi враховувати у сво!й дiяльностi можливостi розвитку, оскшьки шдиферентне вiдношення до проблеми !х реалiзацi! зрештою стимулюватиме процеси занепаду, руйнування та розпаду, як вiдбуваються зараз на мшро- та макроекономiчному рiвнi.
На наш погляд, необхщне використання нового методолопчного прийому. У його основi пропонуеться застосовувати ресурсний пiдхiд, який, з одного боку, дозволяе забезпечити цшюшсть
опису регюну як об'екта дослiдження, а з шшого - усувае вщзначену вище невiдповiднiсть мiж предметом i методами дослiдження регiональноï й швестицшно!' проблематики.
У процесi дослiдження економiчноï теорiï визначено етапи формування системи наукових знань про iнтелектуальний та швестицшний потенцiали, якi
характеризуються такими ознаками:
I етап - наявшсть у теорiях описiв елементiв, окремих ознак та факторiв без використання самого поняття «швестицшний потенщал», «шновацшний потенщал» чи «штелектуальний потенщал»;
II етап - введення в науковий об^ термшв «швестицшний», «шновацшний» та «штелектуальний» потенцiали, поява теорiй та концепцш, у яких вони дослщжуються;
III етап - розширення змютовного навантаження поняття «iнвестицiйний потенцiал», «шновацшний потенщал» та «iнтелектуальний потенцiал», у результат ïx актуалiзацiï через зростання ролi iнновацiйно-iнвестицiйниx процесiв у розвитку економши.
Означенi потенцiали характеризуються складшстю та комплекснiстю i розглядаються на макро-, мезо- та мiкрорiвнi.
На макрорiвнi iнвестицiйний потенцiал мiстить показники пол^ичного (включаючи законодавство), економiчного та сощального середовища для iнвестицiй. Засоби макроекономiчного характеру втiлюються в державних заходах щодо пiдвищення привабливостi швестицш в iнновацiï.
Пiдxоди до аналiзу iнвестицiйного потенцiалу на мезорiвнi е подiбним до пiдxодiв на макрорiвнi. Характерною особливiстю е те, що в ушх регiонаx дiе однакове законодавче поле ^i змiнами лише для ВЕЗ та ТИР), а бшьшу роль на регюнальному рiвнi починають вiдiгравати безпосереднi стосунки iнвесторiв iз регiональною владою.
На мiкрорiвнi iнвестицiйний потенцiал проявляе себе через двосторонш вiдносини iнвестора та конкретних державних оргашв, господарюючих суб'ектiв-постачальникiв, банив, а також профспшок та трудових колективiв приймаючоï сторони. На цьому
рiвнi вiдбуваеться так звана конкретизащя узагальнено! оцiнки iнвестицiйного потенщалу пiд час реальних економiчних, правових, культурних вiдносин iноземно! фiрми з новим для не! середовищем. Мiкроекономiчними iнструментами
користуються iноземнi iнвестори,
безпосередньо з метою пристосування до умов юнуючого середовища.
У поеднаннi статистичних i експертних оцiнок деяю методики передбачають, з одного боку, аналiз потенцiалу -iнвестицiйного та штелектуального, тобто масштабiв бiзнесу, до яких готовий регюн, а з шшого - рiвень iнвестицiйного ризику, тобто наскшьки ризиковано цей бiзнес розгортати.
Серед шших, зокрема, слщ вiдзначити методику, запропоновану рейтинговою агенщею «Експерт РА», вiдповiдно до яко! основними складовими iнвестицiйно! привабливостi регюшв прийнятi двi характеристики: потенцiал швестицшний та штелектуальний (об'ективш можливостi кра!ни чи регiону) та iнвестицiйний ризик (умови дiяльностi iнвесторiв) [3].
При розрахунку штегрального рейтингу кожного регюну використовуеться поеднання складових потенцiалу та ризику. У площиш ризик-потенцiалу задаш такi градацi!:
потенцiал: високий (цифрове позначення 1), середнiй (2) i низький (3);
ризик: низький (л^ерне позначення А), середнiй (В), високий (С) i дуже високий (Б).
Вiдповiдно рейтинг кожного регiону позначаеться буквено-цифровою комбiна-цiею, що вказуе на область у згаданих вище координатах.
Взаемозв'язок швестицш, ризику i потенщалу характеризуеться мюцем кожного регiону в координатнш площинi, по осi ординат яко! вщкладеш сумарнi iнвестицi!, що припадають на 1% потенцiалу регюну, а по ош абсцис - iндекс iнвестицiйного ризику.
Загалом едино! загальновизнано! методики оцiнки потенцiалу немае. На основi аналiзу iснуючих методик можна видiлити декiлька пiдходiв до його оцшки [2].
Перший - звужений, який базуеться на аналiзi обмежено! кiлькостi показникiв:
наявносп законодавчих умов для швестування, рiвня пол^ично1 стабiльностi, а також деяких макроекономiчних показникiв.
Другий - розширений, факторний. Вiн базуеться на ощнщ комплексу факторiв, якi впливають на швестицшний потенцiал. Особливiстю його е те, що в даний час ще не сформовано остаточного перелшу цих факторiв. При цьому юнуе ряд факторiв, що присутнi у класифшаци практично всiх авторiв.
Зведений показник ощнки потенцiалу не може бути однозначним критерiем сприятливостi або шшо1 господарсько1 системи для вкладання iнвестицiй. Вiн звичайно доповнюеться iнформацiею про розвиток тих або шших факторiв, що впливають на стан та динамшу потенцiалу. Але при прийнятп рiшення щодо об'екта вкладення iнвестор орiентуеться на свш вибiр факторiв.
Тому пропонуемо поряд з шшими використовувати диференцiйований шдхщ до оцiнки потенцiалу з позици рiзних типiв iнвесторiв, якi мають рiзнi цiлi i зважають на неоднаковий набiр факторiв при ощнщ потенщалу об'екта швестування.
До переваг факторного методу можна вщнести: урахування взаемоди багатьох факторiв, iерархiчнiсть i диференцiйований пiдхiд до аналiзу рiзних рiвнiв нащонально1 економiчноl системи, використання статистичних даних, якi швелюють суб'ективiзм експертних оцiнок.
Третiй шдхщ - факторно-ризиковий. Цей шдхвд дозволяе ощнити привабливiсть територп для швестування за допомогою двох складових ощнки: потенцiалу та ризику.
Четвертий шдхвд - ризиковий. Прихильники цього шдходу як параметри, що характеризують швестицшне
середовище, використовують оцiнку лише швестицшних ризикiв. Iнвестицiйний ризик характеризуе ймовiрнiсть повного або часткового недосягнення результат iнвестицiйних проектiв, втрати iнвестицiй i доходу вiд них у певному середовищ^ показуе, чому не слщ (чи слiд) iнвестувати в даний проект, регюн, галузь чи кра1ну.
Iнвестицiйний ризик визначаеться як можливють знецiнювання капiтальних
вкладень у результат дiй оргашв державно1' влади й управлшня, чи як передбачувана ймoвipнiсть того, що pеaльнi доходи вщ iнвестувaння будуть нижчими oчiкувaних.
Стутнь ризику залежить вiд пoлiтичнoï, сощально1 екoнoмiчнoï, екoлoгiчнoï, кpимiнaльнoï ситуaцiï, що зумовило подш загального некoмеpцiйнoгo швестицшного ризику на: екoнoмiчний, фiнaнсoвий, пол^ичний, законодавчий, сoцiaльний, кpимiнoгенний та еколопчний, кожний з яких характеризуеться певною групою показниюв.
Оскiльки ризики - досить складна екoнoмiчнa кaтегopiя, то ïx oцiнкa мае проводитися комплексно. 1снуе декiлькa метoдiв oцiнки або вимipювaння pизикiв, серед яких основними, на наш погляд, можна назвати таю [3] :
метод аналогш складаеться з вивчення дoсвiду iнвестувaння, ощнки результат pеaлiзoвaниx пpoектiв та екстраполяцп 1'х на перспективу;
метод моделювання грунтуеться на теopiï iгop. Гшотетичний iнвестицiйний проект (модель) «програеться» з метою визначення реакцп середовища та можливих нaслiдкiв;
демoнстpaцiйний метод дозволяе визначити суспшьну думку стосовно швестицшного проекту та з'ясувати коло можливих потенцшних учасниюв;
методи математично1' статистики дозволяють з'ясувати ймoвipнiсть настання поди. Оскшьки ризик е супутником будь-якого вapiaнтa вкладання iнвестицiй, розрахунки проводяться з метою мiнiмiзaцiï можливих збитюв, тобто визначаеться ймoвipнiсть piвня втрат, ймoвipнiсть того, що вони не будуть вище певного piвня, який е прийнятним для швестора. По сутi, методи математично1' статистики являють собою математичне забезпечення методу аналогш.
Таким чином, на oснoвi ощнки ризику проводиться щлеспрямований пошук i opгaнiзaцiя роботи щодо додаткового одержання прибутку (виграшу) i зниження piвня можливих втрат у процес pеaлiзaцiï фiнaнсoвo-гoспoдapськиx piшень. А це означае, що швестор, який вкладатиме кошти в певнi piшення, повинен мати шформащю про мoжливi непередбачеш втрати чи
додатковi прибутки, тобто ощнити потенцiал i ризикованiсть цього рiшення. Об'ектом управлшня в такому разi виступае ризик вщхилення вiд запланованих результатiв. Ризик визначаеться таким спiввiдношенням
[3]:
R = fP, I),
де R - ризикова подiя;
Р - вiрогiднiсть ïï появи;
I - важливють наслiдкiв у випадку появи ризиково1' подiï.
Можна сказати, що у процес iнвестування рiвень ризику вщдзеркалюе уявлення iнвестора про потенщал об'екта каттало-
вкладень. Тобто, чим бшьший потенцiал вбачае iнвестор, тим бшьший буде рiвень ризику, на який вш готовий пiти, звичайно враховуючи ряд iншиx факторiв. И1д потенцiалом об'екта капiталовкладень iнвестор мае на увазi iнтелектуальний капiтал, який можна конвертувати у прибутки, або, шшими словами, капiталiзувати. Поняття «штелектуальний каштал» зазвичай визначаеться як «здатшсть системи (держави, регiону, пiдприемства, оргашзацп тощо) знаходження унiкальниx рiшень для досягнення значних результатiв у сферi науки, теxнiки, теxнологiï, у духовно-моральнiй сферi» [4].
Суть штелектуального капiталу як економiчноï категори можна визначити як систему вщносин рiзниx економiчниx суб'ектiв iз метою ращонального, стiйкого
його вiдтворення на основi прогресивного розвитку науки задля виробництва конкретних товарiв, послуг, доходiв, пiдвищення життевого рiвня, виршення проблеми нерiвномiрностi свiтового та регюнального розвитку на основi персонiфiкованих економiчних iнтересiв суб'ектiв [5].
1нтелектуальний каштал, розвиваючись на основi попереднiх форм катталу, вбирае в себе !х основнi властивостi й одночасно мае власний змют, який визначаеться специфшою його функцiй:
наявнiсть i прогресуючий розвиток штелектуально! власностi;
становлення креативного типу мислення пращвниюв, пiдприемцiв, наукових дiячiв, керiвного складу, який формуе та реалiзуе основш моделi вiдтворення кожно! конкретно! економiчно! системи та !х сукупностi;
переважне формування в данiй системi катталу штелектуального центру, який поступово охоплюе всю сукупшсть факторiв виробництва, розподшу, обмiну та споживання.
Сучасними формами матерiалiзацi! iнтелектуального капiталу сьогоднi е матерiальнi фактори виробництва, працi -патенти, лщензи, ноу-хау, моделi, програми тощо, попит на яю все бшьш зростае в усiх сферах життедiяльностi суспiльства та його суб'ектiв (див. рисунок).
Власнють структури (пiдприемства, державного органу тощо)
Власнють iндивiдууму (пращвника)
Рисунок. Основн форми штелектуального капталу
1нтелектуальний каттал здшснюе завершений процес руху, формуючи, доповнюючи, реалiзуючи себе як система. Значна частина циклу руху штелектуального кашталу пов'язана з використанням швестицшних коштiв, але вiддача вщбуваеться не вiдразу. Лише на стащях матерiалiзацil капiталу створюються можливостi окупносп витрат, одержання прибуткiв.
1нвестици в штелектуальний капiтал мають ряд особливостей, яю вiдрiзняють !х вiд шших вцщв iнвестицiй:
1. Вiддача вщ iнвестицiй в штелекту-альний каштал безпосередньо залежить вiд тривалостi працездатного перiоду його носiя.
2.1нтелектуальний капiтал пiддаеться не тiльки фiзичному i моральному зносу, але водночас мае здатшсть накопичуватися та примножуватися.
3. Пщ час накопичення iнтелектуального кашталу його дохщшсть пiдвищуеться до певного рiвня, обмеженого верхньою межею активно1 трудово1 дiяльностi, а потiм рiзко знижуеться.
4. Далеко не вс швестици в людину можуть бути визнаш iнвестицiями в iнтелектуальний каттал, а лише т1, якi суспшьно доцiльнi й економiчно ефективнi.
5. Характер та види вкладень у людину зумовлеш iсторичними, нащональними, куль-турними особливостями i традищями.
6. Вiдносно iнвестицiй в iншi рiзнi форми капiталу швестици в штелектуальний каштал е найбшьш випдними як iз точки зору шдивщуума, так i з точки зору всього суспшьства.
1нтелектуальний капiтал починае працювати на благо регiону тшьки при його освоеннi, а освоення iнтелектуального капiталу (воно буде втшюватись у використаннi знань населення у виробнищга, створеннi та реатазаци наукових розробок) можливе лише за наявносп iнвестицiй у нього.
У таких умовах перед обома сторонами (маеться на увазi iнвестор та реципiент)
постае питання про неoбxiднiсть адекватно1' ощнки штелектуального кашталу з метою залучення швестицш для подальшого розвитку. При цьому, як будь-яка вартють, основа вартосп iнтелектуaльнoгo кaпiтaлу визначаеться необхщшстю вiдтвopення iнтелектуaльнoï влaснoстi, з одного боку, а з шшого - необхщшстю отримати вiдпoвiдну вiддaчу вщ використання ïï у пpoцесi вщтворення.
В oцiнцi iнтелектуaльнoгo пoтенцiaлу як особливо1' форми кaпiтaлу iснуе одна досить серйозна проблема, яка до цього часу залишаеться невиpiшенoю. Рiч у тому, що в штелектуального потенщалу на вщмшу вщ мaтеpiaльниx фaктopiв процес знещнення вiдбувaеться за iншим алгоритмом. Кpiм того, у бiльшoстi випадюв iнтелектуaльний кaпiтaл не пiддaеться повному знещненню.
Нaйбiльш повний та ч^кий огляд метoдiв oцiнки iнтелектуaльнoгo кашталу проведено Карлом-Ершом Свейб^ де вш видiляе 25 метoдiв, згрупованих у чотири кaтегopiï.
1. Методи прямого вимipювaння iнтелектуaльнoгo кaпiтaлу - Direct Intellectual Capital methods (DIC). До ще1' кaтегopiï входять усi методи, яю грунтуються на iдентифiкaцiï та ощнщ у грошовому е^валенп окремих aктивiв або окремих кoмпoнентiв штелектуального кашталу. Пюля того, як проведено ощнку окремих кoмпoнентiв iнтелектуaльнoгo кашталу, виводиться штегральна oцiнкa iнтелектуaльнoгo кашталу. При цьому зовшм не обов'язково ощнки окремих компонента додаються, можуть бути застосоваш й бiльш складш формули.
2. Методи ринково1' кaпiтaлiзaцiï - Market Capitalization Methods (MCM). Розраховуеться piзниця мiж ринковою кaпiтaлiзaцiею кoмпaнiï та власним кашталом ïï aкцioнеpiв. Отримана величина розглядаеться як вapтiсть ïï iнтелектуaльнoгo кашталу або немaтеpiaльниx aктивiв.
3. Методи вiддaчi на активи - Return on Assets Methods (ROA). Сшввщношення
середнього доходу компани до вирахування податюв за певний перiод i матерiальниx активiв компанiï - ROA компани порiвнюеться з аналогiчним показником для галузi взагалi. Для розрахунку середнього додаткового доходу вщ iнтелектуального катталу, отримана рiзниця множиться на матерiальнi активи компанiï. Далi шляхом прямо1' капiталiзацiï або дисконтування отриманого грошового потоку можна розрахувати вартють iнтелектуального капiталу компанiï.
4. Методи тдрахунку балiв - Scorecard Methods (SC). 1дентифшуються рiзнi компоненти нематерiальниx активiв, або iнтелектуального капiталу, генеруються та додаються iндикатори й шдекси у виглядi пiдраxунку балiв або як графи. Застосування SC-методiв не передбачае отримання грошово1' оцiнки штелектуального катталу. Ц методи подiбнi до методiв дiагностичноï iнформацiйноï системи.
Ус вiдомi методики оцiнки iнтелектуального катталу легко
розподшяються по чотирьох перерахованих категорiяx. При цьому слiд вщзначити вiдносну близькiсть DIC та SC-методiв, а також МСМ та методiв ROA. У перших двох випадках рух здшснюеться вiд iдентифiкацiï окремих компонентiв iнтелектуального капiталу, у другому - вщ iнтегрального ефекту.
Методи типу ROA та МСМ-методiв, якi передбачають грошовi оцiнки, кориснi при злиттях компанiй, в умовах кушвль продажу бiзнесу. Вони можуть бути використаш для зiставлення компанiй у межах одша галузi. Також вони дуже практичш для iлюстрацiï фiнансовоï вартосп нематерiальниx активiв. I, нарештi, вони грунтуються на сталих правилах облшу, ïx легко iнтерпретувати професiйним бухгалтерам. Основним недолгом можна вважати те, що ïx застосування неможливе для некомерцшних оргашзацш, внутрiшнix пiдроздiлiв, оргашзацш суспшьного сектору та на макро-, мезорiвнi. Це особливо правильно для МСМ-методiв, якi можуть застосовуватися тшьки до публiчниx компанiй (а це лише перспектива для Украши).
Иеревагами дiагностичноï
iнформацiйноï системи та SC-методiв е те, що вони можуть застосовуватися на будь-якому з рiвнiв економiчного суб'екта. Вони працюють ближче до подiï, тому отримане повщомлення може бути бiльш точним за суто фшансове вимiрювання. Вони мають велику практичну цiннiсть для некомерцшних оргашзацш, внутршшх пiдроздiлiв та оргашзацш суспшьного сектору, а також на на макро-, мезорiвнi та з еколопчною, сощальною метою. ïx основними недолшами е те, що iндикатори е контекстними та мають бути налаштоваш вiдповiдним чином до конкретних умов i з певною метою, що спричиняе ряд труднощiв для зютавлення. Крiм того, цi методи досить новi та неоднозначно сприймаються суспiльством i менеджерами, якi звикли розглядати все з суто фшансово1' точки зору. А комплекснi шдходи породжують великi масиви даних, яю важко пiддаються аналiзу та зютавленню.
Иiдбиваючи пiдсумок, можна впевнено сказати, що у процес залучення швестицш ощнка iнтелектуального капiталу мае виршальне значення. Оскiльки досвiдчений iнвестор буде сшввщносити супутнi ризики з наявним потенщалом об'екта iнвестування. 1нтелектуальний каштал виступае особливою формою потенщалу, втшюе можливосп та ризики одночасно, вщдзеркалюючи очiкування iнвестора.
Лiтература
1. Колесникова Н.А. Финансовый и имущественный потенциал региона: опыт регионального менеджмента / Н.А. Колесникова. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 240 с.
2. Гришина И. Комплексная оценка инвестиционной привлекательности и инвестиционной активности / И. Гришина, А. Шахназаров, И. Ройзман // Инвестиции в России.-2001.-№4.-С. 5-16.
3. Пересада А.А. Управлшня швестицшним процесом / А.А. Пересада. -К.: Лiбра, 2002.-472 с.
4. Руткевич М.Н. О понятии интелектуального капитала и способах его
измерения / М.Н. Руткевич, В.К. Левашов // Науковедение. - 2000. - № 1.
5. Эскиндаров М.А. Развитие корпоративных отношений в современной российской экономике / М.А. Эскиндаров. -М.: Республика, 1999. - 368 с.
6. Ткаченко В.А. 1нтелектуальний потенщал в основi розвитку виробничих сил i виробничих вщносин: моногр. / В.А. Ткаченко. - Дншропетровськ: Монолит, 2008. - 274 с.
