CC BY
36
□CSD*
International Journal of Endocrinology
Клшчна тиреоТдолопя
/Clinical Thyroidology/
УДК 616.441-008.64:616.693/.694 DOI: 10.22141/2224-0721.14.3.2018.136427
Крицький Т.1.
Тернопльський державний медичний унверситет ¡мен11.Я. Горбачевського, м. Тернопль, Укра'на
Оцшка андрогенного статусу у чоловшв, хворих на первинний ппотиреоз
For cite: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2018;14(3):278-284. doi: 10.22141/2224-0721.14.3.2018.136427
Резюме. Актуальнють. Роль андрогенного дефциту в чолов'к'ю як чинника патогенезу багатьох со-матичних захворювань не викликае сумнШв. Взаемо^я тирео)дних i статевих гормонв при ппотиреозi у чоловШв дотепер залишаеться предметом дискусй. Мета. Оцнка андрогенного статусу в чоловШв ¡з первинним ппотиреозом залежно в'щ його тривалост та стану компенсацП. Матер'али та методи. П'щ спо-стереженням перебувало 45 чоловШв iз первинним ппотиреозом вiком в 'щ 35 до 60 роюв. Наб'р чолов'к'ю для обстеження проводили в процес амбулаторного прийому та стацонарного лiкування в ендокриноло-пчному вiддiленнi У^верситетсько)' лiкарнi м. Тернополя. Результати. Знижений умст загального тестостерону (зТ) виявлено у 42,2 % обстежених iз ппотиреозом. При цьому у 17,8 % па^енш р'вень зТ у кровi був нижчим 8,0 нмоль/л, а в 11 (24,4 %) чоловШв показник перебував у межах вд 8,0 до 12,0 нмоль/л. За результатами визначення вмсту вльного тестостерону частота лабораторного ппогонадизму в чоло-вШв, хворих на ппотиреоз, виявилася вищою, нж за результатами визначення зТ. Ступнь компенсацИ ппотиреозу в'ропдно не впливав на середн р'вн'! гонадотропних i статевих гормонiв. Висновки. Р'вн гло-бул'му, що зв'язуе статевi гормони, були в'ропдно зниженими у 46,7 % хворих на ппотиреоз пор'вняно з показниками контрольноi групи. Середн р 'вн '! естрадолу в обстежених хворих в'ропдно не вiдрiзнялися вд середн'х. показниюв чоловЫв контрольноi групи. Отриман дан можуть свдчити про поеднане ураження центрально!' та периферично) ланок ппоф 'зарно-гонадноi системи у чоловЫв ¡з ппотиреозом. Ключовi слова: ппотиреоз; тестостерон; глобул'м, що зв'язуе статевi гормони; андрогенний статус
Вступ
Останшми роками вщзначаеться зростання за-хворюваност на патолопю щитоподiбноI залози (ЩЗ), у тому чи^ в чоловтв [1]. Добре вщомо, що метаболiчнi зрушення, що виникають при над-мiрному або недостатньому вмюп тиреощних гор-мошв в оргашзм^ призводять до змш морфолопч-ного та ф1ункщонального стану багатьох оргашв i систем, зокрема у статевш системi [2]. ЩЗ як одна з найважливших ланок ендокринно! системи справ-ляе ютотний вплив на репродуктивну функщю. Функцiя ЩЗ перебувае в тгснШ взаемодп iз системою «гшоталамус — гiпофiз — яечка» передуам завдяки наявност стльних центральних мехашз-
мiв регуляцп [3]. До одних iз можливих i важливих проявiв порушення функцп ЩЗ у чоловiкiв нале-жить гiпогонадизм як недостатнiсть або вщсутшсть ендогенного тестостерону. Клiнiчна манiфестацiя гiпогонадизму залежить вiд вiку, в якому вш виник, а також ввд його причини, тяжкостi та тривалост недостатностi тестостерону [4].
Роль андрогенного дефщиту в чоловiкiв як чинника патогенезу багатьох соматичних захво-рювань не викликае сумнiвiв [5]. На жаль, визначення рiвня тестостерону кровi не входить у бшь-шiсть програм обстеження терапевтичних хворих чоловiчоI статi. Внаслiдок неспецифiчностi симп-томiв дефiциту тестостерону та недостатнього по-
© <Мжнародний ендокринолопчний журнал» / «Международный эндокринологический журнал» / «International Journal of Endocrinology» («Miznarodnij endokrinologicnij zurnal»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Крицький Тарас 1горович, асистент кафедри внутршьоТ медицини № 1, ДВНЗ «Тернопшьський державний медичний унiверситет iменi 1.Я. Горбачевського», Майдан Волi, 1, м. Терношль, 46000, УкраТна; e-mail: krytskyy_t@ukr.net
For correspondence: T.I. Krytskyi, Assistant at the Department of internal medicine 1, State Institution of Higher Education "I. Horbachevsky Ternopil State Medical University'; Maidan Voli, 1, Ternopil, 46001, Ukraine; e-mail: krytskyy_t@ukr.net
1ЕI_
iнформування лiкарiв про соматичш маски андро-генного дефщиту в Укра!ш спостерiгаeться явна гiподiагностика чоловiчого гiпогонадизму. Тому не бшьше 10 % чоловiкiв отримують необхвдш в цьому випадку препарати чоловiчих статевих гор-монiв [6].
У загальнш лiкарськiй практицi хворi з андро-генним дефiцитом трапляються набагато частше, н1ж у практицi лiкарiв вузьких спецiальностей, оскiльки саме лiкарi загально! практики е першими фахiвцями на шляху пацiентiв iз рiзною пато-логiею. За юнуючою традицiею, чимало первинних пацiентiв iз соматичними захворюваннями звер-таються здебшьшого до терапевтiв або лiкарiв загально! практики. До того ж у програмах тдготов-ки фахiвцiв (терапевпв, урологiв, ендокринологiв) питанням чоловiчоI ендокринологп не придшяеть-ся належно! уваги.
Взаемодiя тирео!дних i статевих гормошв при гiпотиреозi у чоловтв до цього часу залишаеться предметом дискусш Данi лiтератури, присвяче-ш вивченню патогенезу статевих розладiв, нерщ-ко суперечливi, а вiдсутнiсть загальноприйнятого шдходу, недостатня комплекснiсть обстежень не дають чiткого уявлення про характер порушення статево! функцп, зокрема, у взаемозв'язку з тирео-!дними гормонами. З'ясування цих питань дасть можливють виробити диференцшований пiдхiд до профшактики та лiкування статевих порушень при гiпотиреозi у чоловiкiв. Зважаючи на значну частоту первинного гшотиреозу в популяцп, актуальним стае питання вивчення андрогенного статусу у таких чоловтв.
Мета дослщження — оцiнити андрогенний статус у чоловтв iз первинним гшотиреозом залежно вiд його тривалост та стану компенсацп.
Матерiали та методи
Пд спостереженням перебувало 45 чоловтв iз первинним гiпотиреозом вжом вiд 35 до 60 ро-кiв, а також 25 практично здорових чоловтв, яю сформували контрольну групу. Набiр чоловiкiв для обстеження проводили в процесi амбулаторного прийому та стащонарного лiкування в ендокри-нологiчному вщщленш Ушверситетсько! лiкарнi м. Тернополя.
Для характеристики андрогенного статусу в па-щенпв оцiнювали функцiональний стан гiпофiзар-но-гонадно! системи. У кровi iмуноферментним методом визначали концентращю фол^лости-мулюючого гормону (ФСГ, референтний штервал 1,0—10,5 мМО/мл), люте!шзуючого гормону (ЛГ, референтний штервал 0,8—12,0 мМО/мл), про-лактину (референтний штервал 57—600 мМО/л), тиреотропного гормону (референтний штервал 0,3—4,0 мМО/мл). Також визначали вмют гормошв: загального тестостерону (зТ, нормативш величини — понад 12,0 нмоль/л), глобулшу, що зв'язуе статевi гормони (ГЗСГ, нормативш вели-чини — 13—71 нмоль/л). Використовували набо-ри для iмуноферментного аналiзу фiрми «Вектор-
Клiнiчна тиреоТдолопя /Clinical Thyroidology/
Бест» (Росiйська Федерацiя). Для визначення рiвня естрадiолу (Е2, референтний штервал 0,029— 0,3 нмоль/л) брали набiр реактивiв фiрми «ХЕМА» (Росiйська Федерацiя). Дослiдження проводилось за допомогою iмунологiчного аналiзатора Multiskan FC.
Концентрацiю тестостерону нижче 8,0 нмоль/л розщнювали як ознаку тотального гшогонадиз-му, 8,0—12,0 нмоль/л — як ознаку частково! ан-дрогенно! недостатностi, згiдно з рекомендац1ями ISSAM [7]. Тестостерон циркулюе в кровi у формi трьох основних фракцш: вiльний тестостерон (вТ) (2—3 %), зв'язаний з альбумшом (20—40 %), сильно зв'язаний iз ГЗСГ (60—80 %) [8]. Тестостерон вшь-ний i зв'язаний з альбумiном належать до бюлопч-но активних i формують бiодоступний тестостерон (бТ). Визначення вшьного тестостерону проводили розрахунковим методом з використанням спещаль-ного калькулятора на веб-сайп Мгжнародного това-риства з вивчення проблем чоловiкiв похилого вiку ISSAM (www.issam.ch; нормативнi величини — по-над 0,250 нмоль/л).
Уам обстеженим проводили загальноклшч-ний огляд iз вимiрюванням антропометричних по-казникiв i визначенням iндексу маси тша (1МТ). Стан компенсацп гшотиреозу встановлювали за результатами спiльного огляду з лжарями-ендо-кринологами.
Критерп виключення хворих iз дослiдження: наявнiсть супутнiх шфекцшних i онкологiчних захворювань на момент обстеження; наявшсть природжених захворювань, що супроводжуються гiпогонадизмом; прийом iнгiбiторiв 5-альфа-ре-дуктази та препаратiв тестостерону за останш 6 мiсяцiв.
Статистичну обробку результатiв проводили з використанням програми Statistica v.7.0 (StatSoft, США). Величини дослщжених показникiв пред-ставленi у виглядi середнк величин i !х стандартно! помилки (М ± m). Для порiвняльного аналiзу кшь-юсних значень ознак використовували критерiй Манна — У!тш, при порiвняннi частотних характеристик застосовували критерiй х2 або точний крите-рiй Фшера. Мiжгруповi вiдмiнностi вважали вiро-гщними при р < 0,05.
Результати
Встановлено вiрогiдне зниження середнього рiв-ня зТ у кровi пащенпв iз гiпотиреозом порiвняно з показником чоловтв контрольно! групи (р < 0,05). За результатами аналiзу шдивщуальних показникiв знижений вмiст зТ виявлено у 19 (42,2 %) обстеже-них iз гiпотиреозом. При цьому у 8 (17,8 %) пащ-енпв iз гiпотиреозом рiвень зТ у кровi був нижчим 8,0 нмоль/л (ознака абсолютного дефщиту тестостерону), а в 11 (24,4 %) чоловтв показник перебував у межах вщ 8,0 до 12,0 нмоль/л (часткова андрогенна недостатшсть).
Середнш рiвень вТ у обстежених хворих також був вiрогiдно зниженим (табл. 1). При цьому заре-естровано значш вiдмiнностi iндивiдуальних показ-
Кл^чна тиреоíдологiя /Clinicаl Thyroidology/
1Е1
ниюв вТ у кровi (вiд 8,4 пмоль/л до 79,2 пмоль/л). Концентрацiя вТ у кровi була нижчою вiд показ-ника нижньо! меж1 референсних значень гормону в контрольнш групi чоловiкiв у 53,3 % випадюв. Як бачимо, за результатами визначення вмiсту вТ у кров^ частота лабораторного гiпогонадизму в чоло-вiкiв, хворих на гiпотиреоз, виявилася вищою, н1ж за результатами визначення зТ.
У процесi обстеження також встановлено вiро-гiдне зниження середнього рiвня бТ у кровi у пащ-eнтiв iз гшотиреозом (табл. 1). Слiд пiдкреслити, що цей показник був нижчим вщ нижньо! меж1 референсних значень у 31 (68,9 %) обстежених.
Вмют ГЗСГ як основного бшка, що депонуе тестостерон в чоловiчому органiзмi, був вiрогiдно зни-женим порiвняно з показниками контрольно! групи (табл. 2). Рiвнi ГЗСГ у кровi у здорових чоловтв перебували в межах вiд 26,1 до 61,9 нмоль/л. У хво-
рих на гшотиреоз знижеш рiвнi ГЗСГ у кровi спо-стерпалися у 21 (46,7 %) пащенпв iз гiпотиреозом, нормальнi — у 22 (48,9 %) та пщвищеш — у 2 (4,4 %) пащентш.
Середш рiвнi Е2 в обстежених iз гiпотиреозом вь ропдно не вiдрiзнялися вiд середнк показниюв чо-ловiкiв контрольно! групи (р > 0,05; табл. 2).
При визначенш середнк рiвнiв гонадотропних гормошв у чоловiкiв, хворих на гшотиреоз, не вияв-лено вiрогiдно! рiзницi з показниками контрольно! групи (табл. 3). При цьому рiвнi ФСГ, ЛГ i пролак-тину у чоловЫв iз гiпотиреозом перебували в межах нормальних вiкових значень i вiрогiдно не вiдрiз-нялися вщ аналогiчних показникiв чоловiкiв контрольно! групи.
При аналiзi iндивiдуальних рiвнiв ЛГ встановлено, що нормальш показники гормону ввд-значалися у 26 (57,8 %), знижеш — у 14 (31,1 %)
Таблиця 1. Концентрац'/я тестостерону у хворих на первинний ппотиреоз
Групи обстежених Стат. показник Тестостерон
зТ, нмоль/л вТ, пмоль/л бТ, нмоль/л
Ппотиреоз M ± m 11,7 ± 0,6 20,6 ± 1,7 7,6 ± 0,6
П 45 45 45
р < 0,005 < 0,005 < 0,05
Контроль M ± m 20,2 ± 0,7 45,8 ± 2,6 13,6 ± 0,9
п 25 25 25
Примтка: р — вiрогiднiсть рiзницi з контрольною групою за критер'!ем Стьюдента.
Таблиця 2. Концентрац'1я глобулну, що зв'язуе статевi гормони, та естрадолу в кровi обстежених чоловЫв
Група Стат. показник Показник, нмоль/л
ГЗСГ Е2
Ппотиреоз М ± т 36,1 ± 1,4 0,18 ± 0,03
п 45 45
Р < 0,05 > 0,05
Контроль М ± т 43,2 ± 2,4 0,17 ± 0,03
п 25 25
Примтка: р — вiрогiднiсть рiзницi з контрольною групою.
Таблиця 3. Концентрац!я гормошв ппоф'за у кровi обстежених хворих на ппотиреоз
Група Стат. показник Показник, мМО/л
ЛГ ФСГ Пролактин
Гiпотиреоз М ± т п р 4,7 ± 0,2 45 > 0,05 5,7 ± 0,3 45 > 0,05 214,3 ± 10,2 45 > 0,05
Контроль М ± т п 4,1 ± 0,4 25 4,4 ± 0,5 25 208,7 ± 32,1 25
Примтка: р — вiрогiднiсть рiзницi з контрольною групою.
1ЕI
Клiнiчна тиреоíдологiя /Clinical Thyroidology/
i пiдвищенi — у 5 (11,1 %) пащенпв iз гшотирео-зом. Слiд пiдкреслити, що серед хворих iз нор-мальним умютом ЛГ у кровi в 11 пащенпв рiвнi гормону перебували на нижнш межi референсних значень. Отже, рiвнi ЛГ у крoвi були зниженими або на нижнiй межi нормальних значень майже у половини обстежених.
Аналiз рiвнiв ЛГ у кровi залежно вщ стану компенсаци гiпотиреозу засвiдчив, що середш рiвнi гормону вiрогiдно не вiдрiзнялися вщ показникiв осiб контрольно! групи та пащенпв iз гiпотиреозом у сташ медикаментозно! компенсаци метаболiчних порушень (табл. 4). Звертае на себе увагу той факт, що середш показники ЛГ у кровi були дещо вищими у хворих в сташ декомпенсаци, н1ж у сташ компенсаци гiпотиреозу, але рiзниця не досягнула вiрогiд-них значень.
Нами було проведено аналiз показникiв тестостерону у кровi залежно вiд стану компенсаци метаболiчних порушень i тривалосп гiпотиреозу (табл. 4). Встановлено, що у пащенпв iз декомпен-сащею основного захворювання вмiст тестостеро-
ну в кровi був зниженим порiвняно з показником контрольно! групи. Однак вiрогiдних вiдмiнностей iз показником групи пащенпв з компенсованим п-потиреозом не знайдено.
Згiдно з отриманими даними, можна стверджу-вати, що стутнь компенсаци гiпотиреозу не справляв впливу на середш значення Е2 (табл. 4).
Вiрогiдних змш середнiх концентрацiй ФСГ i пролактину залежно вщ тривалостi гiпотиреозу в обстежених порiвняно з чоловiками контрольно! групи не знайдено (табл. 4, 5).
Аналiз iндивiдуальних показникiв ФСГ у кровi засвiдчив, що вмiст гормону був тдвищеним у 18 (40 %), нормальним — у 19 (42,2 %) i зниженим — у 8 (17,8 %) чоловтв iз гiпотиреозом. Отже, у пацiентiв iз гiпотиреозом пiдвищенi та нормальнi рiвнi ФСГ виявлялися майже з однаковою частотою.
Середня концентрацiя ЛГ у кровi була вiрогiдно пiдвищеною у чоловтв iз гiпотиреозом тривалiстю до п'яти роюв i не вiдрiзнялася вiд аналогiчного по-казника контрольно! групи у чоловтв iз тривалютю гiпотиреозу понад 5 рокiв (табл. 5).
Таблиця 4. Концентрац'1я гормонв ппоф'зарно-гонадно'¡' системи в кров'1 залежно вД стану компенсаци ппотиреозу
Група Стат. показник Показник
зТ, нмоль/л е2, нмоль/л ЛГ, мМО/л ФСГ, мМО/л Пролактин, мМО/л ГЗСГ, нмоль/л
Ппотиреоз, декомпенса^я М ± т п Р 11,2 ± 0,4 14 < 0,05 0,17 ± 0,02 14 > 0,05 4,8 ± 0,2 14 > 0,05 5,4 ± 0,6 14 > 0,05 176,8 ± 23,6 14 > 0,05 56,7 ± 4,2 14 > 0,05
Ппотиреоз, компенса^я М ± т п Р Р1 15,1 ± 2,5 31 > 0,05 > 0,05 0,14 ± 0,02 31 > 0,05 > 0,05 5,2 ± 1,4 31 > 0,05 > 0,05 8,1 ± 1,3 31 < 0,05 > 0,05 231,3 ± 23,7 31 > 0,05 > 0,05 76,8 ± 11,9 31 < 0,05 > 0,05
Контроль М ± т п 20,2 ± 0,7 25 0,17 ± 0,03 25 4,1 ± 0,4 25 4,4 ± 0,5 25 208,7 ± 32,1 25 43,2 ± 2,4 25
Примтки: р — вiрогiднiсть рiзницi з контрольною групою; р1 — вiрогiднiсть рiзницi з показником групи гпотиреозу у стан компенсаци.
Таблиця 5. Концентрац '1я гормонв ппоф'зарно-гонадно'¡' системи в кров'1 залежно
вД тривалост гпотиреозу
Група Стат. показник Показник
зТ Е2 ЛГ ФСГ Пролактин ГЗСГ
нмоль/л мМО/л нмоль/л
Ппотиреоз тривалютю до 5 роюв М ± т п р 13,2 ± 1,2 24 < 0,05 0,14 ± 0,02 24 > 0,05 5,7 ± 0,6 24 < 0,05 3,1 ± 1,4 24 > 0,05 134,6 ± 31,4 24 > 0,05 72,6 ± 5,7 24 < 0,05
Ппотиреоз тривалютю понад 5 роюв М ± т п Р1 р 10,3 ± 1,1 21 < 0,005 < 0,05 0,20 ± 0,01 21 > 0,05 < 0,05 4,8 ± 0,7 21 > 0,05 > 0,05 5,2 ± 0,9 21 > 0,05 > 0,05 234,6 ± 23,6 21 > 0,05 < 0,05 51,2 ± 5,4 21 > 0,05 > 0,05
Контроль М ± т п 20,2 ± 0,7 25 0,17 ± 0,03 25 4,1 ± 0,4 25 4,4 ± 0,5 25 208,7 ± 32,1 25 43,2 ± 2,4 25
Примтки: р — вiрогДнiсть рiзницi з контрольною групою; р1 — вiрогДнiсть рiзницi з показником групи з тривалстю ппотиреозу до 5 роюв.
Середнш рiвень Е2 у кровi пащенпв iз гшо-тиреозом тривалiстю до п'яти роюв перебував у межах референсних значень, а в груш пащенпв iз тривалiстю понад 5 роюв — дещо пiдвищеним, але ця рiзниця не мала статистичного пщтвердження (табл. 5).
У пащенпв iз гiпотиреозом середнi показники вмюту ГЗСГ у кровi були вищими у групi з трива-лютю гiпотиреозу до п'яти рокiв, але вiрогiдно не вiдрiзнялися вiд показниюв контрольно! групи та у хворих iз тривалiстю понад 5 роюв (табл. 5).
Середнi рiвнi гонадотропних гормошв (ЛГ, ФСГ, пролактин) в обстежених хворих на гшотиреоз пе-ребували в межах нормальних значень для дорослих чоловтв i вiрогiдно не в!^знялися вiд аналогiчних показникiв контрольно! групи.
З огляду на рiзноспрямованi змши вмiсту тестостерону та Е2 у 45 чоловiкiв iз гшотиреозом визнача-ли коефiцieнт Т/Е2. Контролем були показники 25 чоловтв контрольно! групи (без гшотиреозу). Ви-явлено, що коефiцieнт Т/Е2 був меншим у чоловiкiв iз гiпотиреозом (табл. 6), але ця рiзниця не досягла статистично! значущостi. Iндивiдуальний аналiз ви-явив зниженi коефiцieнти Т/Е2 у 22 (48,9 %) чоловь кiв iз гiпотиреозом, нормальнi — в 16 (35,6 %) i пщ-вищенi — у 7 (15,5 %).
Також визначали коефвдент вщношення Т/ЛГ, який певною мiрою характеризуе дiю ендогенного ЛГ на гормональну функщю яечок. Встановлено, що коефщент Т/ЛГ був вiрогiдно зниженим у чоло-вiкiв iз гшотиреозом (табл. 6). 1ндивщуальний аналiз виявив зниженi коефiцieнти Т/ЛГ у 16 (35,6 %) обстежених, нормальш — у 9 (20 %) i пщвищеш — у 20 (44,4 %) чоловтв iз гшотиреозом. Отримаш резуль-тати (зниження середньо! концентрац!! тестостерону на ™ вщповщно! полiморфно! реакцп гiпофiза) можуть свiдчити про поеднане ураження центрально! та периферично! ланок гiпофiзарно-гонадно! системи та зниження !"! функцюнально! активностi у частини обстежених хворих на гшотиреоз.
Обговорення
Визначення концентрац!! тестостерону в кровi дозволило встановити знижеш середнi показники зТ, вТ i бТ, що свiдчить про розвиток андрогеноде-фiцитного стану у хворих на первинний гшотиреоз. При цьому найбшьш шформативним виявився по-казник бТ: його вмiст був знижений у 68,9 % обстежених iз гiпотиреозом, тодi як рiвень зТ — у 42,2 % випадюв. Результати проведеного дослщження ви-
явили, що показники концентраций вТ у KpoBi бшьш адекватно вщображають стан андрогенного забез-печення у чоловiкiв i3 гiпотиреозом.
Нами встановлено, що у третини обстежених пащенпв i3 гiпотиреозом рiвень ГЗСГ перебував у межах референсних значень, а у деяких пащенпв — був навиъ п!двищеним. Тому можна стверджувати, що зниження рiвнiв тестостерону в кров^ асоцшо-ване з гшотиреозом, не може бути повшстю залеж-ним вiд зниження рiвнiв ГЗСГ.
Подiбна асоцiацiя з визначенням рiвнiв вТ була продемонстрована в дослщженш NHANES III [9, 10]. Результати ще одного обстеження пащенпв iз цукровим дiабетом 2-го типу та еректильною дис-функцieю показали, що поширешсть гiпогонадизму за рiвнем вТ була значно вищою, н1ж за рiвнем зТ [11].
Окремi автори вважають, що не тiльки низь-кий рiвень тестостерону може бути провюником розвитку гiпотиреозу у чоловтв старших вiкових груп, але й знижена концентрац^ ГЗСГ у кровi належить до предикторiв розвитку гшотиреозу, оскшьки з вiком спостерiгаeться зростання рiвнiв ГЗСГ в кровi [12, 13]. ГЗСГ, який продукуеться пе-чiнкою, зв'язуе тестостерон вз високою афiннiстю та е важливим регулятором андрогенного гомеос-тазу. Також передбачають, що вплив рiвнiв зТ на шсулшорезистентшсть обумовлений негативним взаемозв'язком м1ж ГЗСГ та шсулшом, причому низький рiвень ГЗСГ призводить до зниження рiв-нiв зТ [14]. Дослiдження шших авторiв продемон-стрували iнверсивну корелящю м1ж шсулшорезис-тентнiстю та рiвнями ГЗСГ у кровi, що не залежала вщ умiсту iнсулiну та С-пептиду в кровi пацiентiв, а також вщ ожирiння та абдомшального нагрома-дження жиру [15]. Результати Печного спостере-ження засвiдчили, що чоловжи з рiвнями зТ, вТ i ГЗСГ мали пiдвищений ризик розвитку метаболiч-ного синдрому [16].
У дослщженш Telecom Study було встановлено, що у здорових чоловЫв iз низькими рiвнями зТ були вiрогiдно вищi рiвнi iнсулiну в кровi та вiро-г!дно знижеш рiвнi ГЗСГ [17]. При цьому рiвнi бТ не вiдрiзнялися в обстежених групах пацiентiв, пе-редбачаючи, що зв'язок мiж рiвнями зТ та шсулшу в кровi можна пояснити негативною асощащею мiж ГЗСГ та шсулшом у кровь
Нами визначений коефвдент вщношення концентраций зТ i рiвня естрадiолу (Т/Е2), що характеризуе вщносний андрогенний дефiцит.
Таблиця 6. Коеф '!^енти Т/Е2 i Т/ЛГ (ум. од.) в обстежених ос 'б
Група Стат. показник т/е2 Т/ЛГ
M ± m 91,2 ± 15,7 3,2 ± 0,4
Ппотиреоз n 45 45
Р > 0,05 < 0,01
Контроль M ± m n 126,7 ± 13,8 25 4,3 ± 0,4 25
Примтка: р — eipor^HÎCTb р '1зниц '1 з контрольною групою.
i El
Кл^чна тиреоТдолопя /Clinical Thyroidology/
Отримаш результати дослiдження концентраций статевих гормошв у сироватцi KpoBi пацieнтiв i3 гiпотиреозом свiдчать про наявнiсть не тшь-ки абсолютного, але й ввдносного андрогенного дефiциту у частини пащенлв. Оскiльки нерiдко у пащенлв i3 гiпотиреозом спостерiгаeться нормальна концентрацiя тестостерону в сироватцi кровi (ближче до нижньо! межi норми) та нормальна концентращя Е2 (на верхнiй межi норми), визначення зазначеного коефвдента i може бути дощльним для виявлення лабораторних ознак андрогенного дефщиту.
Зрештою, своечасна дiагностика та корекцiя андрогенного дефiциту у чоловЫв лiкарями будь-яких спещальностей сприятимуть не лише устш-ному розв'язанню вузькопрофiльних завдань, але й полшшенню якостi та тривалостi життя чоловiкiв, що е сьогоднi актуальним завданням медицини в усьому свт.
Висновки
Знижений умiст загального тестостерону вияв-лено у 42,2 % хворих на первинний гiпотиреоз. При цьому у 17,8 % пащенпв рiвень зТ у кровi був ниж-чим 8,0 нмоль/л, що е ознакою абсолютного дефь циту тестостерону, а в 24,4 % чоловЫв показник пе-ребував у межах вщ 8,0 до 12,0 нмоль/л, що свщчило про часткову андрогенну недостатшсть.
Рiвнi ГЗСГ були вiрогiдно зниженими у 46,7 % хворих на гшотиреоз у порiвняннi з показниками контрольно! групи. Середш рiвнi Е2 в обстежених хворих вiрогiдно не вiдрiзнялися вщ середшх показ-никiв чоловiкiв контрольно! групи.
Рiвнi ФСГ, ЛГ i пролактину у чоловЫв iз гшо-тиреозом перебували в межах нормальних вжових значень i вiрогiдно не в!^знялися вщ аналогiчних показникiв чоловiкiв контрольно! групи.
Стутнь компенсаций гiпотиреозу вiрогiдно не впливав на середнi рiвнi гонадотропних i статевих гормонiв. Середнш умiст ЛГ у кровi був вiрогiдно пщвищеним у чоловiкiв iз тривалiстю гiпотиреозу до 5 роюв i не вiдрiзнявся вiд аналопчного показника контрольно! групи та у чоловЫв iз тривалiстю гшо-тиреозу понад 5 роюв.
У чоловЫв iз гiпотиреозом виявлено вiрогiдне зниження коефiцiента Т/ЛГ. Отриманi данi можуть свщчити про поеднане ураження центрально! та пе-риферично! ланок гiпофiзарно-гонадноï системи у чоловiкiв iз гшотиреозом.
Конфлiкт ÏHTepecÏB. Автор заявляе про вщсутнють конфлiкту iнтересiв при пщготовщ даноï статтi.
References
1. Kravchenko VI, Postol SV Incidence of thyroid pathology in Ukraine. Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2011;(35):26-31. (in Ukrainian).
2. Visser WE, Visser TJ, Friesema EC, Visser TJ. Thyroid hormone transport in and out of cells. Trends Endocrinol Metab. 2008 Mar;19(2):50-6. doi: 10.1016/j.tem.2007.11.003.
3. Carani C, Isodori A, Granata A. Multicenter study on the prevalence of sexual symptoms in male hypo- and hyperthyroid patients. J Clin Endocrinol Metab. 2005 Dec;90(12):6472-9. doi: 10.1210/jc.2005-1135.
4. Nieschlag E, Swerdloff R, Behre HM, et al. Investigation, treatment and monitoring international of late-onset hypogonadism in males: ISA, ISSAM, EAU recommendations. Int J Androl. 2005 Jun;28(3):125-127. doi: 10.1111/j.1365-2605.2005.00553.x.
5. Crawford M, Kennedy L. Testosterone replacement therapy: role of pituitary and thyroid in diagnosis and treatment. Transl Androl Urol. 2016;5(6):850-858. doi: 10.21037/tau.2016.09.01.
6. Luchytskyy YeV, Luchytskyy VYe, Tronko MD. Male hypogonadism. Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2017;13(4):281-289. doi: 10.22141/2224-0721.13.4.2017.106658. (in Ukrainian).
7. Wang C, Nieschlag E, Swerdloff R, et al. Investigation, treatment and monitoring of late-onset hypogonadism in males: ISA, ISSAM, EAU, EAA and ASA recommendations. Eur Urol. 2009 Jan;55(1):121-30. doi: 10.1016/j.eururo.2008.08.033.
8. Kapoor D, AldredH, Clark S, ChannerKS, Jones TH. Clinical and biochemical assessment of hypogonadism in men with type 2 diabetes: correlations with bioavailable testosterone and visceral adiposity. Diabetes Care. 2007;30(4):911-917. doi: 10.2337/dc06-1426.
9. Schooling CM. Androgen activity and markers of inflammation among men in NHANES III. Am J Hum Biol. 2013 Sep-Oct;25(5):622-8. doi: 10.1002/ajhb.22421.
10. Duan CW, Xu L. Testosterone andandrostanediolglucuronide among men in NHANES III. BMC Public Health. 2018;18(1):339. doi: 10.1186/s12889-018-5255-6.
11. Corona J, Mannucci E, Petrone L, et al. NCEP-ATPIII - defined metabolic syndrome, type 2 diabetes mellitus, and prevalence of hypogonadism in male patients with sexual dysfunction. J Sex Med.. 2007 Jul;4(4 Pt 1):1038-1045. doi: 10.1111/j.1743-6109.2007.00529.x.
12. Kumar A, Shekhar S, Dhole B. Thyroid and male reproduction. Indian J Endocrinol Metab. 2014;18(1):23-31. doi: 10.4103/2230-8210.126523.
13. Krassas GE, Papadopoulou F, Tziomalos K, Zeginiadou T, Pontikides N. Hypothyroidism has an adverse effect on human spermatogenesis: A prospective, controlled study. Thyroid. 2008 Dec;18(12):1255-9. doi: 10.1089/thy.2008.0257.
14. Osuna JA, Gómez-Pérez R, Arata-Bellabarba G, Villaroel V. Relationship between BMI, total testosterone, sex hormone-binding-globulin, leptin, insulin and insulin resistance in obese men. Arch Androl. 2006;52(5):355-61. doi: 10.1080/01485010600692017.
15. Zitzmann M. Testosterone deficiency, insulin resistance and the metabolic syndrome. Nat Rev Endocrinol. 2009 Dec;5(12):673-81. doi: 10.1038/nrendo.2009.212.
16. Laaksonen DE, Niskanen L, Punnonen K, et al. The metabolic syndrome and smoking in relation to hypogonadism in middle-aged men: a prospective cohort study. J Clin Endocrinol Metab. 2005 Feb;90(2):712-9. doi: 10.1210/jc.2004-0970.
17. Simon D, Charles MA, Nahoul K, et al. Association between plasma levels total testosterone and cardiovascular risk factors in healthy adult men: The Telecom Study. J Clin Endocrinol Metab. 1997Feb;82(2):682-5. doi: 10.1210/jcem.82.2.3766.
OTpuMaHO 20.03.2018 ■
Крицкий Т.И.
Тернопольский государственный медицинский университет имени И.Я. Горбачевского, г. Тернополь, Украина
Оценка андрогенного статуса у мужчин с первичным гипотиреозом
Резюме. Актуальность. Роль андрогенного дефицита у мужчин как фактора патогенеза многих соматических заболеваний не вызывает сомнений. Взаимодействие тирео-идных и половых гормонов при гипотиреозе у мужчин до настоящего времени остается предметом дискуссий. Цель. Оценка андрогенного статуса у мужчин с первичным гипотиреозом в зависимости от его длительности и состояния компенсации. Материалы и методы. Под наблюдением находились 45 мужчин с первичным гипотиреозом в возрасте от 35 до 60 лет. Набор мужчин для обследования проводили в процессе амбулаторного приема и стационарного лечения в эндокринологическом отделении Университетской больницы г. Тернополя. Результаты. Сниженное содержание общего тестостерона (оТ) выявлено у 42,2 % обследованных с гипотиреозом. При этом у 17,8 % пациентов уровень оТ в крови был ниже 8,0 нмоль/л, а в 11 (24,4 %) мужчин показатель находился в пределах от
8,0 до 12,0 нмоль/л. По результатам определения содержания свободного тестостерона частота лабораторного гипогонадизма у мужчин, больных гипотиреозом, оказалась выше, чем по результатам определения оТ. Степень компенсации гипотиреоза достоверно не влияла на средние уровни гонадотропных и половых гормонов. Выводы. Уровни глобулина, связывающего половые гормоны, были достоверно сниженными в 46,7 % больных гипотиреозом в сравнении с показателями контрольной группы. Средние уровни эстрадиола у обследованных больных достоверно не отличались от средних показателей мужчин контрольной группы. Полученные данные могут свидетельствовать о сочетанном поражении центрального и периферического звеньев гипофизарно-гонадной системы у мужчин с гипотиреозом.
Ключевые слова: гипотиреоз; тестостерон; глобулин, связывающий половые гормоны; андрогенный статус
T.I. Krytskyi
State Institution of Higher Education "I. Horbachevskyy Ternopil State Medical University", Ternopil, Ukraine
Evaluation of androgenic status in patients with primary hypothyroidism
Abstract. Background. Role of androgenic deficiency in men as a factor of disease pathogenesis is beyond doubt. Interaction of thyroid and sexual hormones in men with hypothyroidism remains controversial. The purpose was to evaluate androgenic status in men with primary hypothyroidism depending on its duration and state of compensation. Materials and methods. We have examined 45 male patients with primary hypothyroidism aged 35 to 60 years. Enrollment of men was conducted during outpatient visits and in-patient treatment in the endocrinology department of the Ternopil University hospital. Results. Decreased level of total testosterone (tT) was detected in 42.2 % of patients with hypothyroidism. Thus, in 17.8 % of patients, tT blood level was below 8.0 nM/l, and in 11 (24.4 %) men, this index was between 8.0 and 12.0 nM/l. According to the results of evaluating
the content of free testosterone, the incidence of laboratory hypogonadism in men with hypothyroidism appeared to be higher than when determining tT. The degree of hypothyroidism compensation did not influence significantly the average levels of gonadotropic and sexual hormones. Conclusions. Levels of sex hormone-binding globulin were significantly decreased in 46.7 % of patients with hypothyroidism as compared to the control group. The average levels of estradiol in the examined patients did not differ significantly from the average indexes in men from the control group. The obtained data may indicate a combined lesion of the central and peripheral links of the pituitary-gonadal system in men with hypothyroidism.
Keywords: hypothyroidism; testosterone; sex hormone-binding globulin; androgen deficiency
