CC BY
32
УДК 340.12
Ю. В. Мелякова, кандидат фшософських наук, доцент
В1Д 1ДЕНТИЧНОСТ1 ДО ПРАВОРОЗУМ1ННЯ
У досл1дженш порушуеться сощально-фыософська, фыософсько-правова 7 вод-ночас антрополог1чна проблема особист1сного визначення людей в1дкритого транс-гресивного сустльствау нащонально-культурному, правовому, ¡деолог1чному й ментальному планах. Пол1тико-правова ситуащя в сучасшй Украгт постае як дискурс, а ¡нод1 / конфлтт ¡дентичностей, як мультикультурмсть у межах одшег пол1тичног нацИ. Глобал1стична тенденц1я транснац1онал1зацп анулюе культурний традищо-нал1зм, зокрема т1 його форми, якг не в1дпов1дають пол^тичтй кон'юнктур1, що ставить проблему оргашчног само^дентиф^кацИтдив1д1в 7 розум1ння ними ц1нност1 права.
Ключовi слова: национально-культурна идентичность, мультикультурал1зм, гло-бал1зац1я, пол1культурн1сть, «идентичность проти», конфл1кт ¡дентичностей, праворозум1ння.
Актуальшсть проблеми стввщношення нащонально-культурно'1 щентичносп шдиввдв та !х праворозумшня переконливо доведена сьогодш не тшьки вшною в Украш, а й фактом симуляцп щентичносп переважною час-тиною населення решти репошв краши. Очевидно, що право не здатне впо-ратися зi своею функщею незалежно'1 примирювально'1 сторони, гарантуючо'1 вiльну iдентифiкацiю усiм нацiональним, етшчним, культурним та релiгiйним прошаркам сустльства. Складаеться ситуащя, коли не право пщлаштовуеть-ся пiд реалп полiкультуралiзму, а навпаки, носп певних культур вимушеш змiнювати свою iдентичнiсть заради набуття повноцiнного правового статусу в суспшьста. Значно'1 теоретично'1 актуальностi набувае проблема взаемоуз-годження постнекласичних щнностей, формально'1 рацiональностi демократа та особислсного егоцентризму iз духовною iдентичнiстю й моральшстю громадян.
Метою ще'1 статтi е фшософсько-правовий, соцiально-фiлософський i ан-трополопчний аналiз феномену нащонально'1 i культурно-цившзацшно'1 iдентичностi, зокрема постсучасних 1'х форм, а також доведення взаемовпли-ву щентичносп й праворозумiння в умовах радикальних сощальних транс-формацiй у втизняному суспiльствi.
Анал1з публшацш. Питання нащонально-культурно'1, цившзацшно'1 та правово'1 (громадянсько!) iдентичностей часто знаходять вiдгук у дослщжен-нях сучасних закордонних та втизняних вчених. Так, особливостям нащо-
180 © Мелякова Ю. В., 2016
нально'1 iдентичностi громадян сучасно'1 Америки, Свропи й скандинавських краш, ментальна зршсть яких була набута в умовах постшдус^ального суспiльства й глобалiзму, присвячено роботи С. Хантiнгтона, Ч. Тейлора, Р. Дарендорфа, М. Кастельса, П. Хiманена, Ю. Габермаса, Х. Арендт, В. Гьос-ле, Е. Пдденса та iн.
Проблемою нащонально'! iдентичностi укршнщв на шляху до розбудови нами громадянського суспiльства займаються, зокрема, такi вченi 1нституту фшософп iменi Г. С. Сковороди НАН Украши, як G. Бистрицький, О. Бший, Р. Зимовець, Р. Кобець, С. Лозниця та В. Лях. Сво! нариси украшсько! щен-тичност зробили Л. Нагорна, С. Дацюк, Л. Хашиева, О. Астаф'ева, В. Малахов, Ю. Калиновський, А. Костенко тощо. Проте аналiз зв'язку та взаемообу-мовленостi праворозумiння суб'екта i його культурно! iдентичностi дос не отримав достатньо! уваги у фшософськш традицп.
Виклад основного Mamepiany. Пошук iдентичностi украшщв на сучасно-му етапi розвитку е важливим чинником реалiзацii внутршньодержавно'1 стратеги. Одну iз вирiшальних ролей у процес культурно-цившзацшно1 щентифшацп суспiльства, безумовно, ввдграе полiтична елiта. Але вiд на-пряму щентифшацп бiльшостi населення також великою мiрою залежить полiтичний та соцiально-економiчний розвиток держави, стабiльнiсть, соль дарнiсть, стан примиреностi й духовно'1 еволюцп суспiльства.
Культурно-цивiлiзацiйна iдентичнiсть укршнщв iсторично була i залиша-еться рiзноманiтною. Дискурс iдентичностей, що тривае в укршнському сус-пiльствi, спровокував суперечливi й досить непередбачуванi наслщки. За розрахунками полiттехнологiв, нацiональна щея мала об'еднати спiльноту у «дружбi проти» спiльного ворога. Проте саме вона несподiвано обернулася нарощуванням внутршньо'1 ворожнечi в державi, виявивши щншсш супе-речностi мiж двома бшьш дрiбними iсторико-культурними iдентичностями громадян - схщно- i захщноукршнською.
Нацiонально-культурна щентичшсть включае в себе не тшьки адмшь стративно-правовий компонент самовизнання в статус члена певно'1 грома-дянсько'1 спiльноти. В наших вiтчизняних реалiях вона включае в себе також право говорити рщною мовою i заборону говорити чужою («ворожою»). Украшська нацiонально-культурна iдентичнiсть передбачае право шанувати свое минуле i водночас обов'язок зневажати традицп ворога; право само-реалiзуватись у творчостi рiдного мистецтва паралельно iз ганьбою до здо-буткiв мистецтва чужого. Так виглядае «щентичшсть проти», яка стверджу-еться зараз у свщомосп украшщв - щентичшсть у ii негативному змють Саме цей сенс заборони постае перешкодою на шляху до глобалютичного мультикультуралiзму.
Компромюний мультикультуралiзм е одним зi специфiчних виявiв глобалiза-цiйних процесiв. Канадський фшософ Ч. Тейлор розглядае його як щею примату культурного розма!ття над етнокультурною гомогеннiстю держав [1]. Це щея визнання самобутнiх особливостей рiзноманiтних культур, iншими словами - ви-знання демократичных прав !х представниюв. Проте апологiзацiя в Украiнi щн-ностей европейсько! демократ, iдеологiчного плюралiзму й полiкультурностi зовсiм не заважае пол^ичнш елiтi насаджувати офiцiйнi стандарти суспшьно! свiдомостi, ревно культивуючи «щентичшсть проти». У ролi тако! легально! щентичносп ангажуеться нацiоналiзм. Ототожнена iз антирадянською, нащо-нальна iдея значно радикальшше винищуе традицй недалекого минулого, нiж винищувала б !х справжня хвиля нацiонально-культурного вiдродження. Нетер-пимють i завзятiсть, з якими виконуеться на мiсцях закон про декомушзащю, не залишае сумнiвiв виключно у поличному сенсi поняття «нащя».
Бшьш за все вщ стратеги диверсифшацй суспшьно! свiдомостi страждають культура, мораль, людянють i без того травмована iсторична пам'ять украiнцiв. Офiцiйно-легальна щентичшсть змушуе людей, добровiльно або iз остраху, зрек-тися девальвованих iдеалiв i цiнностей, знищити свое коршня, проклясти свое минуле i вщчути власну провину за нього. Проте, здаеться, знищення символiв i атрибупв попередньо! епохи ще не гарантуе iнтимного вiдчуття належностi до юторй та культури наци. Не варто сприймати радянську суспiльну свiдомiсть як альтернативу нащональнш, адже вона мала i свое нацiонально-культурне забарв-лення. Радянський перiод не був вщвертою прогалиною в юторй генетично! наци украшщв, у !! духовнiй традицй. Знущання з непопулярно! сьогоднi епохи та й системи цiнностей означае гноблення цшо! генерацй етнiчних украшщв, прови-на яких лише у тому, що вони народилися твсгатття тому.
Логiка суперечностi демонструе черговий парадокс ютори: пол^ика сили сьогодшшшх активiстiв нагадуе за сво!м характером вщому полiтику «радя-шзаци» комушспв сторiчноi давнини. Самоiдентифiкацiя сучасних украшщв мае партикулярний характер, адже виявляе досить дрiбнi спшьноти й св^о-гляди в межах наш!. Проте не сам по собi факт мультикультуралiзму е проблемою на шляху духовно'! та сощально! еволюци Укра!ни. Скорiше сама на-щональна iдея, що набула сьогоднi функци щеологй та знаряддя полiтичного попушзму, стае перешкодою для демократ та полшультурного виховання людини глобалiзованого св^.
Розмiрковуючи про природу демократ, Х. Арендт зазначае, що кожен мае бути тотожний своему штересу i у такш якостi зрозумiлий, очевидний для шших - iнакше в робот демократично! машини можливi небажаш усклад-нення й збо! [2, с. 263]. Якщо цiннiсть - це те, в iм'я чого людина дiе i живе, то штерес являе собою всього лише спрямовашсть самого його життевого
процесу, його домагання бути, бути оптимально i комфортно. Ринок вщчувае потребу в «економiчному егоХсп». Однак мае бути в людському житп щось таке, що не вичерпуеться штересом та прагненням суб'екта до самоствер-дження. На егоХстичних установках сустльно! свiдомостi, що передбачають-ся як дашсть, i грунтуеться «формальна ращональшсть». У межах моделi ринково! демократа масовий егоХзм виявляеться станом не тшьки бажаним, а й необхщним - свого роду загальним е^валентом, не менш основополож-ним, шж грошi. Саме егоХстичш прагнення - «прагнення кожного до власно! користi» - за наявностi певних «механiзмiв врiвноваження» веде до «загаль-ного блага», як зазначае В. Гьосле [3, с. 137-138].
Втизняний фшософ В. Малахов на пiдставi аналiзу захiдних мислителiв доходить висновку: природа демократа така, що отримавши у суспшьнш свiдомостi статус щнносп, вона негайно починае зазiхати на роль щнносп основоположно!, виключно!. Демокрапя як така не потребуе щнностей, що перевершують 11 моральну мiру [4, с. 56]. Однак фшософ тддае подiбнi ви-сновки критичнш оцiнцi. Всупереч Хм вiн наводить висшв одного iз iдеологiв 20-х роюв - лiдера кадетсько! партп П. Новгородцева, який на порозi великих реформ писав: «Демократiя е не шлях, а тшьки роздорiжжя.., не досягнута мета, а прохвдний пункт. Для того, щоб 11 досягнення стали на благо реальнш людськiй спiльнотi, потребуеться ще вшьне пiдкорення розбуджених нею сил певному вищому началу, що 1х зобов'язуватиме, потребуеться вщома висота моральнох свщомосп народу» [5, с. 548]. Тому уявляеться малоймовiрним, як зауважуе В. Малахов, щоб шукану «висоту моральноi свiдомостi» демократiя, навiть сучасна, продукувала безпосередньо iз себе [4, с. 58].
Отже, ращональний iндивiдуалiзм не е достатшм iдеальним пiдгрунтям для справжнього демократичного, громадянського, гуманiстичного суспшьства, яке визнане за мету. Устх полiтичноi стратегii залежить вiд устху самобутньоi i сво6одно1 духовно! вдентифшацп кожно! окремоi людини, а також едносп певних традицiйних груп. 1з обiймiв iндивiдуального, автономного, рацiональ-ного та мережевого вектор культурного розвитку повертае нас до сфери сввдо-мого ствроб^ництва заради загального блага, дружньо! причетностi до тво-рення спшьно! краХни, свiту, життя. При цьому подiбнi зусилля зовсiм не обов'язково повинш вiддавати ностальгiчним поклоншням минулому.
Справжнi цiнностi культури - це не те, що нам «диктуе час», а те, що зараз потребуе нашо! ствучасп, те, що загальнодосяжне й примирююче - смисло-утворююча основа буття. Що приваблюе сьогоднi у найбiльш розвинутих демокрапях Заходу - це саме 1х культурна укорiненiсть. Тiльки дiева причет-нiсть глибинним смислам культури здатна надати морального обгрунтування сучасним пол^ико-правовим проектам. У значеннi «фшософського опору
Часу» В. Малахов навт робить конкретну пропозищю: «розробка ще'1' союзу демократа та культури» [4, с. 59].
Який же зв'язок мiж щентичнютю i праворозумшням? Iдентичнiсть у дано-му випадку розумieться в значеннi усвiдомленостi особою само'1' себе i, зокрема, себе як частини певного етосу, хроносу, культури; сво'1'х особистих природних прав, реалiзацiя яких робить ïï тим, хто вона е. Праворозумшня ж особи обу-мовлене ïï ютотними уявленнями про справедливiсть та заборони, що закладе-нi у ïï рiднiй культурi та юторй, з якими вона себе щентиф^е. Праворозумшня грунтуеться на самому iмперативi права як справедливости в тому сена, в яко-му ми особисто ïï розумiемо. Для вшьно'1 реaлiзaцiï свое самостi, для задово-леност особистiсних потреб у сaмовирaженнi, саморозвитку, духовнiй спшь-ностi з близькими особа вимагае захисту i гарантш свободи, очiкуючи цього вiд права. Саме можливють вшьно'1 самощентифшаци особи дае ш уявлення про правову справедливють. I навпаки, розумiння особою права як щнносп, як без-умовного справедливого закону, повнiстю обумовлено устшною реaлiзaцiею цiею особою свое культурно'1' iдентичностi.
Висновки. Iнтегрaльнi й глобaлiзaцiйнi процеси безумовно трансформують традицшш форми iдентичностi. У людей зникае вщчуття причетностi до певного aрхaïчного оточення, сталих, визначених та виправданих цшностей, на-станов i орiентирiв. Глобaлiзaцiя привносить iнший вимiр у процес пошуку iдентичностi, надае щентичносп транснащонального характеру. Ситуaцiя не-визнaченостi й вiдкритостi постае як новий рiвень свободи, однак вщчужуе людину вiд близьких 1'й моральних трaдицiй та природних основ права, яких так бракуе сучaснiй демократа. Що стосуеться Украши, постнеклaсичнi тен-денци в гaлузi аксюлогл та суспшьно'1' свiдомостi не надто обережно торкають-ся тутешньо'1' правово'1' реальносп, зокрема сфери реaлiзaцiï особистих прав людини, до яко'1' належить i нащонально-культурна iдентифiкaцiя громадян.
Л1ТЕРАТУРА
1. Тейлор Ч. Мультикультурал1зм i «Полянка визнання» / Ч. Тейлор ; пер. з англ. Р. Й. Димерець ; ред. з комент. Е. Гутман. - К. : Альтерпрес, 2004. - 172 с.
2. Арендт Х. Vita activa, или О деятельной жизни / Х. Арендт ; пер. с нем. и англ. В. В. Бибихина. - СПб. : Алетейя, 2000. - 444 с.
3. Гьосле В. Практична фшософ1я в сучасному свт / В. Гьосле ; пер. з шм., тсля-мова та примггки А. Ермоленко. - К. : Л1бра, 2003. - 247 с.
4. Малахов В. Философия и время: Вектор сопротивления / В. Малахов // Вопросы философии. - 2011. - № 1. - С. 49-60.
5. Новгородцев П. И. Об общественном идеале / П. И. Новгородцев. - М. : УРСС, 1991. - 640 с.
6. Суспшьство, людина, право: сучасш дослщження актуальных проблем : моно-граф1я / О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань, С. Б. Жданенко та ш. ; за ред. О. Г. Да-нильяна. - Х. : Право, 2014. - 392 с.
ОТ ИДЕНТИЧНОСТИ К ПРАВОПОНИМАНИЮ
Мелякова Ю. В.
В данном исследовании затрагивается социально-философская, философско-правовая и в то же время антропологическая проблема личностного определения людей открытого трансгрессивного общества в национально-культурном, правовом, идеологическом и ментальном планах. Политико-правовая ситуация в современной Украине выступает как дискурс, а иногда и конфликт идентичностей, как мульти-культурность в пределах одной политической нации. Глобалистическая тенденция транснационализации общества аннулирует любые признаки культурного традиционализма, в частности те его формы, которые не отвечают политической конъюнктуре. Данный факт создает проблему органичной самоидентификации индивидов и понимания ими ценности права.
Ключевые слова: национально-культурная идентичность, мультикультурализм, глобализация, поликультурность, «идентичность против», конфликт идентичнос-тей, правопонимание.
FROM IDENTITIES TO UNDERSTANDING THE LAW
Melyakova J. V
In this study addressed the socio-philosophical and philosophical-legal and, at the same time, the anthropological problem ofpersonal definitions people transgressive open society in national, cultural, legal, ideological and mental planes. Political and legal situation in Ukraine serves as a discourse, and sometimes a conflict of identities, as variety of cultures within one political nation. The global trend of transnationalization of the society cancels any signs of cultural traditionalism, in particular those of its forms that do not meet the current political situation. This fact creates the problem of sustainable self-identification of individuals and their awareness of the value of the law.
Civilizational or cultural-national identity is regarded here as the self-awareness of human of his spiritual and mental essence and freedom its realization in society. A disappointing state of affairs in the field of human rights in Ukraine has a negative impact on the situation in the sphere of cultural identification of its citizens. The problem is the expression and protection of the subjects of ancestral spiritual values, respect for their roots, social history and language. Ideological reformism offers alternatives not on a par, contrary to the prevailing ideals. The general system of modern values doesn't leave a freedom of choice and freedom of conscience. Personal identification often leads to
axiological ambivalence of the consciousness of separate individuals, a utilitarian simulation of the values of other individuals, or marginalize others.
The value system of Western democracy is based on individual interests, their competition and opportunities meet. There is no place for sentimentality and nostalgiaing. However, one mercantile egoism is not sufficient for building a legal society. The basis of a legal society based on the principle ofmutual recognition of the values ofits members. Recognition should be understood not solely as the adoption of the interests and needs of the other, but as respect to his particular nature, tradition, identity, to his dignity and patrimony. Only this way of being can be considered legal. However, the law, with all their apparatus of violence can not guarantee mass mutual recognition of individuals in the multicultural space.
Today the prevailing trends of pragmatism, selfishness, individualism, formal rationality, superficial relationships do not find continuity with the previous experience of class solidarity, which is present in a significant proportion of the population. Society of mutual recognition is possible only on the basis of ownership of all of its members to public, common and universal core values of culture. Only a uniform cultural embeddedness (regardless of cultures), equivalence and interest of each individual member of a society guarantee legal moral base of legal society.
The self-identification of modern Ukrainians has a particular nature, as detect the private community and worldview within the same nation. However, the mere fact of multiculturalism is a problem in the way ofspiritual and social evolution of Ukraine. Rather itself the national idea, which has become today the function of ideology and weapon of political populism, it becomes a hindrance to democracy and a multicultural upbringing of the person of globalized world.
The problem of identification of individuals multicultural modern nation States are very popular today in the world of philosophical literature. Her understanding and approaches to its solution are offered in the field of social philosophy, philosophy of culture, axiology, anthropology and deconstruction. Civilization identity of citizens, complicated wide integration processes in the world, in Ukrainian reality is compounded internal national and cultural differences and political transformations in the society as well. The majority of contemporary national philosophers are busyfinding a solution to the problem of identifying Ukrainians in the Western models of social development. However, Ukrainian society has its own distinctive essential features, which forces us to reassess the actual post-nonclassical approaches against him. Humane way to solve the conflict of identities is certainly legal.
Traumatized historical memory of our people spontaneously differentiate regional features of its national identity, creating the threat of ideological conflict. The ideals of Western democracy and transnational identity is not enough for arrangement of a developed civil society with the priority of the law and massive credibility. In turn, the law offers mechanisms of regulation ofprocesses in the sphere ofpublic consciousness, which also have not success. Thus, the relationship of identity and understanding of the law is to date is not effective, however, obvious.
Key words: national-cultural identity, multiculturalism, globalization, «identity against», a conflict of identities, understanding of law.
