CC BY
14
- ОСВ1ТА В КОНТЕКСТ1 ГЛОБАЛ1ЗАЦИ
УДК 37.013:124.5
Вктор ГОРЛИНСЬКИЙ
ОСВ1ТА В 1НТЕРЕСАХ БЕЗПЕКИ I СТАЛОГО ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ: АКС1ОЛОГ1ЧНИЙ ВИМ1Р
Автором обтрунтовуеться необхгдтсть розробки I впровадження в Украгт системы освтшх знань в ттересах сталого I безпечно-го людського розвитку, пропонуеться стислий зм1ст гг аксюлоггчног складовог як ядра вгдповгд-ног культури.
Ключовi слова: освта, аксюлог1я, ц1ннос-т1, безпека, сталий людський розвиток.
Загальш цившзацшш тенденци, що стверджуватимуться в ХХ1 сташтп, до яких вщносять глобалiзацiю та iнформатизацiю суспiльного розвитку, на-буття людством здатностi до самознищення, опанування новiтнiми технолопя-ми, тдвищення ризикогенностi суспiльного життя, змши в iерархil i утворення нових типiв загроз суспiльному життю, зумовлюють потребу переосмислення призначення i змюту освiти. Як зазначаеться в Нащональнш доктринi розвитку освiти, якiсть осв^и е нацiональним прiоритетом i передумовою нащонально1 безпеки держави.
В ютори фшософсько1 думки i особливо з епохи просв^ництва, освiта завжди осмислювалася як чинник всебiчного прогресу суспшь-ства. Але в умовах тдвищення ролi безпеки в суспшьному життi, освiта стала усвщомлюватися i як важливий фактор сустльно!, в тому числi i военно! безпеки. О. Бiсмарку (за шшими джерелами - професору Лейпщг-ського унiверситету О. Пешелю) приписують фразу, яка пiдкреслюе нашу думку: «Народна осв^а вiдiграе визначальну роль у вшш.., коли прусаки побили австршщв, то це була перемога пруського вчителя над австрш-ським шкiльним вчителем». Одним з перших пол^ичних дiячiв, хто висував задачу покращення освiти, саме як «умови нащонально1 безпеки» в послан-
ш Конгресу США в сiчнi 1961 року, був Дж. Кеннеди Дослщженню освiти як фактора сталого розвитку i безпеки суспiльства присвяченi пращ украш-ських i росiйських дослщниюв - В. Андрущенка, М. Бриля, М. Згуровського, М. Кисельова, В. Кременя, В. Лутая, М. Михальченка, Ю. Мальчина, I. Май-бурова, М. Нещадима, В. Огнев'юка, С. Пшчука, Л. Павленка, В. Рубцова, В. Садовшчого, В. Ягупова та ш.
Актуальнiсть поставленого питання найбшьш змiстовно вiдображена академiком НАПН Украши Вiктором Андрущенком. Аналiзуючи проблеми фшософи освiти XXI столiття, учений зазначае, що Украша в очiкуваннi ново! епохи намагаеться вщшукати соцiальну, економiчну та науково-техно-логiчну платформу виживання, нову парадигму тдготовки людини до життя, яка б забезпечувала не лише адаптивне ставлення до дшсносп, а й розвиток само! дшсносп вiдповiдно до людських вимiрiв життя, продиктованих щеала-ми XXI стол^тя. Центром ще1 парадигми, на переконання науковця, е освiта, яка розвиваеться як вщповщь на виклики цившзаци i одночасно як вiдповiдь на потреби людини знайти свое мюце i можливостi самореалiзацil у новому глобальному просторi [1, 6].
Необхщшсть впровадження в загальну i професшну освiту системи теоретичних i аксюлопчних знань про безпеку i сталий розвиток зумовлена суспiльною потребою, що викликана тдвищенням ризикогенностi сучасного суспшьства, зростанням масштабiв гуманiтарних, технологiчних i еколопч-них катастроф та необхщшстю вщповщно1 пiдготовки майбутнiх поколiнь. На переконання багатьох науковщв, освiта стае одним з провщних чинникiв сталого розвитку i безпеки суспiльства. Це зумовлено такими провщними функцiями осв^и, як навчання i виховання молодi як свiдомих громадян i професшних фахiвцiв, що здатнi вирiшувати сощальш завдання зi збережен-ня сталост та безпеки в розвитку суспшьства i якi складають основу сощаль-ного потенцiалу Украши; формування щншсно! свiдомостi як св^оглядно1 основи утвердження особисто! життево! стратеги; зберiгання i трансляцiя iсторичних, духовних, культурних i соцiальних цiнностей, що мають консо-лiдуючий iнтеграцiйний вплив на украшський соцiум; соцiальна адаптацiя молодi; тдготовка фахiвцiв для сфери забезпечення нащонально1 безпеки.
Наслiдком осмислення свiтовою спшьнотою ролi освiти у подоланнi гло -бально1 еколопчно1 кризи стало оприлюднення «Заяви про освiту в штересах сталого розвитку» мiнiстрiв з проблем навколишнього середовища Свропей-ського союзу у кв^ш 2003 року в Киевь Пiзнiше був розроблений проект Стратеги осв^и для сталого розвитку для держав Свропи, Центральное' Ази i Швшчно1 Америки. В 2005 рощ у Вшьнюс була прийнята Стратепя Свропей-сько1 економiчноl комюи ООН для освiти в штересах сталого розвитку. Метою стратеги е створення новог моделг освти спроможног зумовити виживання
людськог цившзаци. В документi пропонуеться включати в систему осв^и, в рамках навчальних дисциплiн, вiдповiднi знання про сталий розвиток, сприяти проведенню наукових дослщжень в цiй областi.
В свiтлi реалiзацiï вимог Стратеги освiти стало прийняття «Кшвсько' декларацп ректорiв ушверситеив Чорноморського регiону 3i сталого розвитку» на «Форумi вищо' освiти» тд егiдою ЮНЕСКО-CEPES на базi Нащонального технiчного унiверситету Украши «КП1» у кв^ш 2008 року. Ключевi положення декларацп, вiдповiдно з принципами Десятирiччя ООН з освiти в штересах сталого розвитку (2004-2015 рр.), присвячеш забезпеченню сталого розвитку через осв^. Декларацiя наголошуе необхiднiсть: передавання знань, щннос-тей, навичок, необхiдних для забезпечення сталого розвитку в репош; включен-ня в навчальнi програми всiх ступенiв i видiв осв^и знань про сталий розвиток; створення моделей i шляхiв розвитку з врахуванням культурного i бiологiчного рiзноманiття, iнтересiв майбутнiх поколiнь, стану Планети; змiцнення продо-вольчо' безпеки на пiдставi реалiзацiï моделей збалансованого споживання; виховання поважного ставлення до св^ово' культурно'' спадщини. [2, 1].
Теоретичним пщгрунтям освiти в iнтересах безпеки i сталого розвитку, на думку вчених, е щея «випереджуючого мислення» як здатностi, що мае формуватися освiтою. На основi iдеï «випереджуючого мислення», висунуто' П. Анохiним та Л. Виготським - про необхщшсть навчання, що мае виперед-жати розвиток, а також концепцп випереджаючо' освiти П. Новикова i В. Зуева, росшським академiком А. Урсулом була розроблена концепщя модел\ виперед-жаючоï освти.
Сучасна осв^а, як слушно зазначае автор, повинна втшювати виперед-жаючу пiдготовку людини до розв'язання кризово-катастрофiчних проблем i переходу на шлях сталого розвитку, мютити функщю випереджуючого розвитку i формування антикризово' поведiнки особи [3, 90]. Одшею з головних задач випереджаючо' освiти, на переконання дослщника, е формування у людини вщповщальност за наслiдки прийнятих рiшень, як складово' перетворюючого iнтелекту. Завдяки колективному штелекту, що випереджае розвиток, цивЫзацшний процес може буде адаптованим до змш в навколиш-ньому середовищ^ забезпечуючи еволюцiю глобально'' космiчноï системи «людина-суспшьство-природа» [4, 35-37].
В працях Т. Воронцово'', О. Ореховсько', О. Соломонюка та iн. виперед-жаючий, iнновацiйний розвиток освiтньоï системи пропонуеться на пiдставi впровадження превентивноХ освти. Але конституювання превентивно' освь ти розглядаеться лише як мехашзм виршення комплексу соцiальних питань, пов'язаних з попередженням девiацiï та синтезом конструктивних i антиде-структивних аспектiв осв^ньо' дiяльностi [5, 80].
На нашу думку, розумшня випереджаючо1 або превентивное' освiти мае осмислюватись набагато ширше й охоплювати Bei питання, що стоять перед сучасною людиною в контекстi ïï пiдготовленостi до життя в майбутньому суспшьства Варто погодитись з думкою В. Бриля, якш пiдкреслюе, що дис-циплшарна розрiзненiсть знання i систем навчання знаходиться у протирiччi з комплексним характером завдань безпеки. Саме в орiентацiï суспiльства на дiï свщомого управлiння власним розвитком i полягае нова функщя освiтньоï системи та ïï змюту, яка практично вщсутня в сучаснiй освiтi [6, 51-52].
В цьому контекст набувае актуальност i вимога до сучасноï осв^и, що висунута академiком НАН Украши М. Згуровським, яка полягае в забезпечен-нi фундаментальноï мiждисциплiнарностi, шовацшносп пiдготовки, орiента-цiï на комплексне розв'язання проблем суспшьства. На переконання ученого, конкурентоспроможнiсть економiки потребуе фахiвцiв, пiдготовлених за iнтегрованими програмами, якi б одночасно володiли фундаментальними природничими та iнженерними знаннями, шоземними мовами, iнформацiйними технологiями, мали управлшську, юридичну i економiчну квалiфiкацiю [7, 2].
Дшсно, комплексний пiдхiд у пщготовщ фахiвцiв, в iнтересах безпеки й сталого розвитку мае доповнюватися системою спещальних i сощально-еконо-мiчних дисциплiн, що мiстять вiдповiднi знання, необхщш для попередження небезпек i розв'язання проблем, з якими прийдеться зштовхуватися людинi як у повсякденному життi, так i в сферi професiйноï дiяльностi. Але тенден-щя поступового зниження ролi гуманiтарних дисциплш, що останнiм часом стверджуеться в системi украïнськоï освiти, зведення ролi освiти до утил^ар-ноï цш - пiдготовки вузькопрофiльного спецiалiста як функщонального придатка певноï системи, сприяе витисненню духовно-моральних i суто людських якостей прагматизмом сьогодення i орiентацiею на споживання.
Небезпека посилення моральноï деградацiï в украïнському сощаль-ному просторi, що проявляеться у корумпованост влади, некерованому зростаннi соцiально-економiчного розшарування суспiльства, антиконсти-туцiйному зниженш соцiальних стандартiв, попраннi прав незахищеноï час-тини населення i зубожшш, поширеннi наркоманiï, алкоголiзму, соцiальних захворювань, зростаннi девiацiï, за великим рахунком, е найбiльш страшною i дшсною загрозою для нашоï краши. Посилення ролi гуманiтарноï складовоï в системi украïнськоï освiти е потребою часу i мае стати важелем у становленш суспшьства на шлях сталого та безпечного розвитку.
Будучи невщ'емною умовою сталого розвитку громадянського суспшьства, загальна безпека визначаеться безпекою кожноï людини i потребуе посильноï участ громадян в утворенш вщповщних вiдносин. Активна громадянська позищя кожноï людини в сферi безпеки як унiверсального i
системного суспiльного явища е умовою загального безпечного життя, чин-ником сталого розвитку кра'ни. Саме тому у пщготовщ людини до активно', осмислено' i професшно' участi в дiяльностi, спрямовано' на передбачення, попередження або подолання небезпек в суспшьному життi, мае значення виховна складова освти (можливост яко' все бiльше звужуються внаслiдок витиснення виховно' ролi викладача застосуванням шформацшних техно-логiй, дистанцшним навчанням, тестовими формами контролю).
В процес освiти в людинi мають виховуватись насамперед моральнi якостi, що складають свiтоглядне ядро ïï свщомост як умови сталостi псих> ки, морального iндикатора здiйснення вибору i вчинюв людини. Гуманiтарна освiта в штересах безпеки i сталого розвитку мае виховувати толерантне став-лення до шшо' наци, культури, рел^и та вмiння наводити мости порозумш-ня, формувати почуття справедливого i гуманного ставлення при розв'язанш сощальних проблем i конфлiктiв, виховувати критичне i вщповщальне ставлення до ршень i дiй, вмiння пщпорядковувати ди, вчинки iдеалам добра, людяносп, екологiчностi.
Стратегiя виховання людини в штересах майбутнього кра'ни мае грунтува-тися на певнiй методологiчно обгрунтованш системi цiнностей, впровадження яких може зумовити сталий i безпечний розвиток. Тому методолог1чною основою новоХ парадигми освти, на нашу думку, мае бути аксюлог1я як система знань про цтност1 безпеки i сталого розвитку, а найважлившою змктовною складовою навчання, виховного i дидактичного процесу мае стати вiдповiдна система цшностей.
Знання щншсних основ сталого розвитку i безпеки е одшею з умов формування вщповщно' культури в укра'нському суспiльствi [8, 133-134]. Вони мають складати аксюлопчний змют фшософських i культуролопчних дис-циплш сучасно' осв^и. Методолопчною тдставою включення аксюлопч-них знань про регулятивний вплив на розвиток i безпеку суспшьства е прин-циповi положення аксюлоги про цiнностi як сощокультурш значущостi, що вiдображають людсью потреби i визначають напрям суспшьного розвитку, виконують роль медiумiв у сощальних комушкащях та легiтимуються через систему вщповщних норм завдяки iнституцiалiзацiï.
Утворюючи ядро культури, цiнностi, що обумовлюють безпеку i сталий розвиток суспшьства, складають аксюлопчний змют сощокультурного меха-нiзму самоорганiзацiï суспiльноï життедiяльностi. У механiзмi самооргашза-ци безпеки щншсно-нормативна система виконуе функцiю «сощокультурного коду » наци, суспшьства, цивтзаци, людства, який «передае вщ людини до людини, вiд поколшня до поколiння надбiологiчнi програми, що регулюють сощальне життя» [9, 6]. У сощальному кодi в символiчнiй формi вiдображено успадкованi iсторичнi традици, способи, стилi мислення, свiтосприймання,
св^оспоглядання та орiентацiй у природному i суспшьному свiтi, що утво-рюють масив сощальних норм i щншсних регулятивiв. На думку росiйського академша В. Стьопiна, основами цього аксюлопчного масиву е фундамен-тальнi життевi смисли i цiнностi. Але центруе свщомють iндивiда, за Гайдег-гером, питання про буття. Проблема буття як принципу збереження людського шнування утворюе ланцюжок бшарних щншсних опозицш екзистенщального характеру (буття/небуття, життя/смерть, мир/вшна, насилля/згода, творчiсть/ руйнування, воля/неволя, добро/зло, штина/неправда, прекрасне/потвор-не та багато шших, що утворюють смисли людського шнування). На думку Ж. Бодршяра, такi бiнарнi знаки соцiокультурного програмування утворюють своерщний соцiокультурний код моделi соцiального розвитку, який пра-цюе на принципах, аналогiчних генетичному коду [10, 126-32].
1снуюча щншсно-нормативна система украшського суспiльства являе собою динамiчний аналог соцiальноï структури у виглядi його цiннiсноï картини, що вщображае строкату моза1'ку усвiдомлених щншсних сми^в, значущостей, цiлей, норм, притаманних соцiальним суб'ектам, представникам рiзних етноав, класiв, верств i щаблiв суспшьства. Поряд iз життевим смисла-ми, матерiально-економiчними, полiтичними, соцiокультурними i духовними щнностями ця система одночасно мютить як аксiологiчнi критери нащональ-но1' i цивiлiзацiйноï iдентифiкацiï, так i загальнощвшзацшш цiннiснi основи, що вщдзеркалюють ступiнь входження украшського суспiльства в систему вщ-носин регiонального та глобального рiвнiв. Просування i розвиток украшсько-го суспiльства залежить також вщ соцiокультурноï динамiки, обумовленоï як керованим, так i не керованим рухом в системi щншсних орiентацiй в суспшь-нiй, масовiй та iндивiдуальнiй свiдомостi.
Змiст цiннiсноï системи дае можливють визначити цштст ряди утвер-сальних модальностей безпеки, що мають рiзноманiтнi функци, але у сукуп-ностi утворюють аксюлог1чну структуру безпеки суспшьства сталого розвитку. Такими ушверсальними модальностями безпеки сощуму е всебiчний iннова-цiйний розвиток, сталють соцiально-економiчних процесiв, життездатнiсть i життестшюсть соцiуму, надiйнiсть функцiонування систем життезабезпечен-ня, стале суспiльне самовiдтворення, впорядковашсть i керованiсть суспiль-ними процесами, сощальна iнтеграцiя, консолiдацiя, надiйнiсть i адаптившсть суспiльних систем управлiння, передбачувашсть викликiв i загроз та можли-вiсть попередження небезпек, всебiчна захищешсть життя людини i функцiо-нування соцiуму, можливiсть рятування населення в кризових ситуащях. Пере-лiченi щншсш смисли, на нашу думку, утворюють семантичну утверсальну структуру модел\ безпеки суспшьства, змшт я^ розкриваеться через систему вщповщних цiнностей i норм безпеки, що утворюють аксюлопчний континуум безпеки сощуму.
Розглянемо провiднi цiннiснi ряди, що забезпечують певш функци сощо-культурного механiзму. Цшностями найбiльш впливового на безпеку i сталий розвиток ряду е системоутворюкга аксюлопчш прiоритети функцiонування сфер життедiяльностi суспiльства, що вiдносяться до базових щнностей суспшьства. Ними е людське життя, людсью, природш, енергетичш, технологiчнi, iнформацiйнi, iнтелектуальнi, фiнансовi ресурси, суспшьш блага, вiтальнi щн-носи, власнiсть, влада, масова свiдомiсть, безпека, еколопчна рiвновага та iн. Саме з приводу цих цiнностей складаються суспшьш вщносини, що вщобра-жають потреби, цЫ й бажання сощально-пол^ичних суб'ектiв, що iнтегрують або дезштегрують суспiльнi зв'язки. Цiнностi цiеï групи виконують функци посередникiв соцiальних комушкацш, каталiзаторiв соцiальних протирiч або детонаторiв соцiальних процесiв, тому можуть використовуватися також як ш-дикатори сощальних небезпек. Спрямовашсть суспiльних сил на досягнення означених прюритетав, зовнi правового поля, створюе вузли сощально-еконо-мiчних, полiтичних протирiч i соцiальноï напруги.
В контекстi синергетичних уявлень боротьба за опанування щнностя-ми цього аксюлопчного ряду, викликае флуктуаци - вщхилення вiд середнiх значень, що характеризували попереднiй сталий стан сощально' системи. Внаслiдок цього утворюються точки бiфуркацiï соцiальних процесiв, що характеризуються максимумом ентропи, хаотичностi, нерiвноважностi процеав, на рiвнi яких вiдбуваеться «вибiр» i визначаеться напрям подальшого розвитку системи.
Хоча висока сощальна напруженiсть сама по собi е чинником дестабшь заци суспiльних вiдносин i каталiзатором сощальних загроз, але прогресив-на роль сощальних протирiч i конфлiктiв у юнцевому результатi визначаеться формою (конструктивною або деструктивною) розв'язання конфлжив. Ця форма залежить вiд щншсного спрямування iнтересiв сторiн конфлiк-ту. Саме тому визначальним фактором прогресивного розвитку е цiннiсна зумовленiсть штереав соцiально-полiтичних суб'ектiв, що вiдповiдае на запи-тання - в iм'я чого потрiбнi ресурси i влада? На думку багатьох дослщниюв, такою шдикативною цiннiстю е спрямованiсть на досягнення сустльного блага, що реалiзуеться через систему щнностей, вiдповiдних щеалу громадянського суспiльства. Отже, актуалiзацiя базових щнностей суспшьства в едноси з орiентацiею на суспiльно-полiтичний iдеал i вщповщш прiоритети, якi зада-ють вектор розвитку, створюе аксюлопчш умови, що сприяють активiзацiï сус-пшьного життя i просуванню укра'нського сощуму.
Важливу функцiональну роль в сощокультурному механiзмi безпеки i сталого розвитку виконують щншсно-нормативш пiдсистеми безпеки i сталого функщонування сфер суспшьного життя. Спрямованiсть на 'х реалiзацiю забез-
печуе сталшть функцiонування сфер життедiяльностi i детермiнуе досягнення стану военно-полiтичноï, економiчноï, екологiчноï, соцiальноï, гуманiтарноï, iнформацiйноï безпеки людини, суспшьства i держави. Стан соцiальноï, воен-но-полiтичноï та екологiчноï безпеки зумовлюеться соцiальною орiентацiею на аксюлопчш прiоритети, що вiдображають змютовш характеристики сукупно-го потенцiалу краши. Вiн утворюеться сукупнiстю природних, економiчних, полiтичних, военних, соцiальних, наукових, технолопчних, iнформацiйних i духовних можливостей для збереження сталост функцiонування i загальноï безпеки. Збагачення навчальних програм аксюлопчними знаннями з урахуван-ням спещальносп е умовою певноï змiни у ставленш до проблем безпеки i сталого розвитку в професшнш дiяльностi майбутнiх фахiвцiв.
Функцiю iнтеграцiï суспшьства, консолщацп рiзноманiтних сощально-полiтичних сил у крам виконують нацюнальт, загальнонащональт, держав-т, загальнолюдськi цштст прюритети. «Будучи нащональними, щнност укра^сь^ культурноï традици, як i будь-якого шшого народу, - на переко-нання В. Андрущенка, - зб^аються iз загальнолюдськими. Тому, якщо йдеться про повернення до фундаментальних щнностей, ми маемо на увазi вщроджен-ня й освоення нашоï культури й одночасно - усього культурного багатства, створеного людством. Це - основне джерело моральности приеднання до якого повинно стати головним змштом навчально-виховного процесу в школi i вузЬ> [11, 528]. До цього регулятивного аксюлопчного ряду, згiдно з Конститу-цiею Украши, вiдносяться також таю щнносп, як суверенiтет i територiальна цiлiснiсть Украши як незалежно1, демократично1, соцiальноï i правовоï держави, захист ïï нацюнальних штереав i безпека.
Функцiю стабiлiзацiï суспшьних вiдносин, родиннi, етнiчнi, релiгiйнi, на-цiональнi, цивiлiзацiйнi цiнностi виконують, як правило, у межах свого аксюлопчного впливу. Проте, за межами свого впливу за певних суспшьних обста-вин в умовах посилення кризових явищ надмiрна актуалiзацiя цих щнностей може сприяти тдвищенню сощального, мiжнацiонального i мiжконфесiйного напруження. Саме в таких умовах зростае консол^юча роль загальнолюд-ських, загальнонацiональних i загальноцившзацшних цiнностей, необхiднiсть актуалiзацiï яких для украïнського соцiуму висуваеться на перший план.
Важливе значення щнностей цiеï групи полягае також в тому, що сприйнят-тя людиною певних аксюлопчних систем як власних утворюе духовну основу самоiдентифiкацiï особистоси. В умовах трансформацiï суспiльства, кризових явищ в духовнш, соцiально-полiтичнiй i економiчнiй сферi, коли руйнуються життевi орiентири, свiдомiсть людини втрачае сощальш адаптацiйнi власти-востi i духовний зв'язок iз соцiумом. Вiдбуваеться маргiналiзацiя свiдомостi особистостi. Така людина може легко стати об'ектом машпуляци рiзноманiт-
них напiвлегальних, напiвкримiнальних структур. Це вимагае вщ особистостi постiйноï напружено' роботи над сво'м внутрiшнiм свiтом, свiтом щнностей i сми^в. I така духовна потреба мае бути прищеплена саме осв^ою.
Сталють суспiльного розвитку i сощально-пол^ичних процесiв, запобь гання ïx деструктивнiй, антисоцiальнiй спрямованостi обумовлюеться акту-алiзацiею аксiологiчного ряду ттеграцтних i стабшзацтних щнностей, що утворюеться сощально-пол^ичними прюритетами. Ними е суспiльна орiента-цiя на прiоритети морально CTi, гуманiзму, соцiального порядку, справедливости верховенства закону, соцiального миру i злагоди, захищеност життя, прав i свобод людини, добробуту i еколопчност життя. Цiнностi цiеï групи можна означити як щншсш критерп або аксюлопчш фшьтри у визначеннi або вияв-леннi спрямованостi соцiально-полiтичниx програм розвитку кра'ни стосов-но ïx вiдповiдностi гуманiстичним, демократичним, моральним i еколопчним прiоритетам.
Щнтсний ряд безпеки i сталостi повсякденного життя функщонуе на в^альних i життевих, родинних щнностях, прiоритетаx особистого здоров'я i продовження роду, цiнностяx безпеки життя, гщно' працi, екологiчного вжи-вання, дозвiлля, заxищеностi оселi, власностi i добробуту. В повсякденно-му житт безпека сприймаеться людиною через щншсш смисли турботи про збереження i рятування життя, заxищеностi власного життевого простору i особистого внутршнього св^. Розумiння безпеки i сталостi у повсякденному життi супроводжуеться смислами миру, злагоди, порядку, сили, впевненоси, надшноси, збереження, рятування i стабiльностi.
В системi соцiальниx цiнностей важливе мшце посiдае група щнностей-норм, додержання яких зумовлюе безпеку життя i здоров'я людини в умовах управлшсько', професшно', шдприемницько' i комерцiйноï дiяльностi. Цей аксiологiчний ряд грунтуеться на прюритетах професiйноï i корпоративно' безпеки, професшних чеснотах: компетентностi, вiдповiдальностi, обов'язку, чесностi, професiйноï честi, законослуxняностi й лояльност до держави.
Вищий рiвень регуляци сталостi соцiальниx процесiв i загально'' безпеки в суспiльствi зумовлюеться аксiологiчним рядом духовно-моральних щнностей, що утворюеться системою св^оглядних засад як сукупност вищих щнностей i здорових життевих сми^в. Як зазначав М. Шелер, «людину людиною робить дух». Вищi цiнностi розглядаються мислителями як духовш, екзистенцiальнi регулятивнi основи збереження шнування людства; умови його креативно', штелектуально' i теxнологiчноï активностi; як аксюлопчний чинник духовного iмунiтету, морально-психолопчно' сталостi i здоров'я людини, збереження iндивiдуальноï, нацiональноï та цивЫзацшно' iдентичностi; фактор проти-стояння спробам духовного i морального розкладання особи, психолопчного,
щеолопчного i духовного пщкорення, соцiального i поличного зомбування та манiпулювання свщомютю.
Актуальнiсть цiнностей цього ряду для украшського суспшьства тд-вищуеться внаслщок свiтоглядноï кризи, що його охопила останшм часом. Згiдно з дослщженнями О. Чередник, свiтоглядна криза являе собою пору-шення гармонiï сутшсних сил людини - розуму, волi та почуттiв, внаслiдок якоï вщбуваеться розщеплення людськоï сутностi на двi сфери: ращонально-прагматичну та емоцшно-вольову i пригнiчення однiеï iншою [12, 15]. Про-те, на нашу думку, те, на що вказуе дослщниця, е вже наслщком свiтоглядноï кризи. Суттсть свтоглядног кризи полягае в руйнуванш ядра свiтоглядноï картини св^, а саме: втрату фундаментальних духовно-моральних цiнностей, що визначаються глибинними смислами юнування людства i яю е наскрiзними в iсторiï його юнування. На переконання М. Вебера, свп очевидностi не може юнувати без трансцендентних смислiв, а цшсшсть соцiального простору, що утворюеться буденним свпом, його еднiсть скрiпляеться трансцендентними, замежовими цiнностями. Вiдсутнiсть наскрiзних, трансцендентних щншсних орiентацiй у свiдомостi викликае блокування каналiв соцiальноï комунiкацiï iз зовнiшнiм свiтом, руйнуючи цiлiснiсть Ушверсуму.
Спираючись на iдеï, що вщображеш у сучаснiй лiтературi з цiеï теми, можна окреслити групу ознак свтоглядног кризи суспшьства. Ними е: пщмша смис-лу життя симулякрами «устху», «престижности» i «матерiального достатку»; витюнення свiтоглядних духовних i релтйних цiнностей, що мають наскрiзний для розвитку цившзаци характер, культом грошей, речей i розваг; тдвищення ролi щнностей технократичного, щеолопчного, прагматичного i утил^арно-го характеру з одночасною девальващею духовно-моральних, традицшних i гумашстичних цiнностей; зростання впливу на свщомють деструктивних, радикальних, ксенофобних i антисощальних орiентацiй; прiоритетнiсть цiнностей iнструментального характеру над творчютю i духовнiстю; втручан-ня в духовний свiт людини в щеолопчних, комерцiйних або злочинних iнтере-сах з використанням нових шформацшних технологiй; духовна маргiналiзацiя значноï частини населення, що супроводжуеться втратою сутнiсноï iден-тичностi людини. Пщкреслюючи захисну роль духовних цiнностей, Г. Вижлецов зазначае, що тiльки на рiвнi людського духу складаються загаль-нолюдськi цiнностi. Вони утворюють в структурi соцiального суб'екта той щн-нiсний стрижень, що робить людину сильнiшою будь-якоï кризи. Якщо немае цього стрижня, людина або народ перестае бути самим собою [13, 61].
На нашу думку, розглянуи групи щншсних прюритеив з позицш постне-класичноï теорiï самоорганiзацiï утворюють сощокультурний атрактор соцi-альноï системи, що обумовлюе «вщносно сталий стан системи, який притягуе
(attrahere - з лат. притягувати) до себе множину траекторiй системи, якi визна-чаються рiзними початковими умовами» [14, 82].
Цшсшсть, сталiсть, функцiональнiсть i процесуальшсть цiннiсноï системи забезпечуеться пщтриманням динамiчноï рiвноваги мiж цшностями амбiвалентного характеру, смисли яких утворюються завдяки 'хнш дiалектичнiй взаемодп. Цей ряд утворюеться аксюлопчними парами, що вщображають дiалектичну еднiсть у формуванш протилежних цiннiсниx смислiв.
Дiалектичний зв'язок категорш «частка та цiле» характеризуе аксюлопч-ну взаемодiю мiж регюнальними i глобальними, цивiлiзацiйними i загально-цивiлiзацiйними, етнiчно-нацiональними i загальнолюдськими, родинними i державними, особистими i суспшьними, виробничими i екологiчними прюрите-тами. Дiалектична взаемодiя категорiй «iдеальне та матерiальне», «об'ективне та суб'ективне» утворюе динам^ вiдносин мiж духовними та матерiальними, гуманiтарними та технократичними, трансцендентальними та прагматичними, екзистенцiальними та суспшьними цшностями, мiж прiоритетами науки та релт'. Врахування дiалектичноï едностi категорш «свобода та необхщшсть», «волюнтаризм та детермшзм», сприяе утворенню динамiчноï рiвноваги в суспiльствi мiж орiентацiями на прюритети демократа та порядку, лiбералiзму та законностi, самоврядування та державного управлшня, ринково' та планово' економжи, свободи i вiдповiдальностi.
В контекст розглянуто' теми буде доцiльним врахування регулятивного впливу щншсних орiентацiй ^зь призму взаемозв'язку понять «цiлi та за-соби». З одного боку, спрямовашсть на прiоритети миру, злагоди, загально' безпеки, свободи i демократа, з iншого, - необxiднiсть сильно' влади, лептимних силових методiв i засобiв забезпечення захисту закону, прав, свобод i життя людини, потреба у контролi i деяких обмеженнях особисто' свободи та правових санкщях. 1нтересами суспiльного розвитку, свободи i демократа мислителi виправдовують нацiонально-визвольнi вшни i революци, акци громадянсько' непокори, збройш «миротворчi» операци. Але провщним аксiологiчним принципом регулювання перелiчениx прюритетав, що здатний попередити ескалацiю i сублiмацiю «легiтимного» насильства з боку влади, залишаеться гуманiзм.
Дiалектичний принцип утворення «нового» як заперечення попередньо' «якостЬ» на пiдставi збереження «позитивного старого» («зняття») зумовлюе, з одного боку, латентний зв'язок мiж традицшними та iнновацiйними цiннiс-ними орiентацiями, з iншого, - успадкування суспшьних цiнностей, що мали позитивний вплив на суспшьний розвиток в шторп людства, але на новому якюному рiвнi i в нових форматах. Будь-яка традищя мiстить у собi у згор-нутому виглядi зародок майбутнього - у виглядi нереалiзованого iдеалу, як
потенщю шновацп, а остання у виглядi цiннiсних орiентацiй завжди мае своï корiння у минулому. Врахування цiеï дiалектичноï закономiрностi е також важливою аксiологiчноï умовою сталого суспiльного розвитку, коли шану-вання традицiйних щнностей не повинно суперечити шноващям, що сприя-ють розвитку украшського сощуму.
Узагальнюючи, треба зазначити, що рятiвна роль культури полягае в тому, що вона як вираз едност юторичного досвiду з вищими програмними щншс-ними смислами людського юнування е унiверсальним засобом розв'язання про-блеми спрямованостi людськоï iсторiï. Проте освта як тститут сустльства е найбмьш могутнм засобом впровадження, легтимацп та iнституцiалiзацiï соцюкультурного змкту безпеки i сталого людського розвитку.
В цшому роль освти в механiзмi цiннiсно-нормативноï регуляци сталого розвитку i безпеки суспшьства зумовлюеться низкою гносеолопчних, свпоглядних, культурних i фахово-професшних завдань, що стоять перед нею як сощальним iнститутом. На наш погляд, ними е, по-перше, формування у молодi поряд з фундаментальними i професiйними знаннями новоï ушвер-сальноï картини свiту як цшсного образу, свiту, що поеднуе в собi синтезо-вану систему знань i уявлень про свп i людину як цiлiсну, взаемообумовлену, глобальну, соцiоприродну систему, що змiнюеться, i можливi перспективи май-бутнього людства. Вона являе собою методолопчну основу для пошуку лю-диною нових знань, життевих, св^оглядних смислiв i ввдповщей на виклики цивiлiзацiйного розвитку, вибору власноï життевоï стратеги. «Нова картина св^ - це... корелят свпоглядних iдей та iдеалiв протилежних культурних тра-дицiй. Вона утворюе таку матрицю людськоï поведiнки та дiяльностi, яка ви-ключае конфронтащю, забезпечуе конструктивiзм, неможливiсть, тим самим, домiнування в життi iстини без/поза мораль Ця картина свiту спонукае, при-неволюе будь-кого до морального вдосконалення та самовиявлення», - вважае академш В. Андрущенко [1, 16].
По-друге, це формування або корелящя св^оглядних основ у цiннiсноï свщомоси молодi як свiтоглядних iмперативiв культури безпеки i сталого розвитку, як потенцшного чинника безпечного i сталого функщонування сощаль-но-природних основ людського розвитку. Вона мае грунтуватися на гумашс-тичних, екологiчних, духовно-моральних i професшних цiнностях: соцiальних прюритетах справедливостi, соцiальноï рiвностi, взаеморозумiння, взаемо-поваги, злагоди, толерантностi, мiжкультурного дiалогу, соцiального порядку, миру i безпеки; особистих чеснотах - чесп, обов'язку, вiдповiдальностi, законослухняностi, професiйноï компетентность Сталий розвиток суспiльства, на думку В. Огнев ' юка та шших науковщв, значною мiрою залежить вiд спромож-ностi осв^и реалiзувати цiннiсну парадигму, суть якоï полягае в гармонiйному спiвiснуваннi людини, суспшьства, природи i технiки [15, 374]. Професш-
нi вимоги до представниюв безпекових структур обумовлюють необхщшсть виховання службово-професiйниx цiнностей: професюн^зму, правово', спецiальноï та теxнiчноï компетентности здатностi навчатися, анал^ично-го та системного мислення, дисциплшованоси, вмiння збер^ати iнформацiю обмеженого використання, органiзованостi, самоконтролю, психолопчно', антивербувально' та антикорупцiйноï спйкосп, професiйного самовдоскона-лення, стiйкостi до професшно' деформацп та iн.
По-трете, актуальним завданням освiти у свiтлi ïï адаптаци до безпекових потреб постае формування здатностей людини до самостшного здшснення адекватного i вщповщального вибору в проблемних, критичних сощальних i професшних ситуацiяx, заснованого на щншсних засадах культури безпеки; до систематичного оновлення власних знань про небезпеки, загрози i ризики в повсякденнш життедiяльностi й вiдповiдний пошук альтернативних способiв самозбереження; до переосмислення i перебудови власно' iерарxiï щншсних орiентацiй як основи формування сощально-безпечного i вiдповiдального способу життя.
По-четверте, найважлившим завданням освiти в штересах безпеки i сталого людського розвитку е формування штелектуально', морально', психолопчно' i професшно' готовност людини до життедаяльност в умовах зростаючого ри-зику та екологiчниx, техногенних i гуманiтарниx небезпек; формування системи професшних здатностей ïx прогнозування, моделювання, попередження i подолання.
Проведений аналiз дозволяе зробити висновок про необхщшсть розроб-ки, створення i впровадження в освiту Укра'ни концепци освпи в iнтересаx сталого i безпечного людського розвитку (превентивно' осв^и) як компоненти системи осв^и в Укра'ш та вiдповiдноï освiтньоï моделi для вах рiвнiв освiти i просв^и з наступним включенням системи знань про щншсний змiст безпеки i сталого людського розвитку в навчальш i виховш програми.
Л1тература:
1. Андрущенко В. Фiлософiя освiти XXI столотя: пошук прiоритетiв / ВШктор Андрущенко // Фiлософiя освiти - 2005. - № 1. - С. 5-17.
2. Згуровский М. Учасникам и гостям Пленарного заседания 34-ой Генеральной ассамблеи ПАЧЕС 23-25 ноября 2009 г. Москва, Российская Федерация / М. Згуровский // Ки'вський Полгтехшк. - 2009. - № 38 (2892). - 10 грудня.
3. Урсул А. Д. Опережающее образование как методология, теория и механизм национальной безопасности России в XXI веке. Статья первая / Аркадий Урсул // Безопасность Евразии. - 2005. - № 4 (18). - С.54-90.
4. Урсул А.Д. От модернизации к футуризации образования: инновационно-опережающие процессы в интересах устойчивого развития / Аркадий Урсул // Безопасность Евразии. - 2008. - № 3 (33). - С.7-40.
5. Воронцова Т.В. Проблемне поле фшософських дослщжень превентив-но1 освгти / Т.В. Воронцова // Практична фiлософiя. - 2010. - № 2 (36).
- С. 80-84.
6. Бриль В.М. Проблеми концептуального тдходу до безпеки сощальних систем та осв^и / В.М. Бриль // Безпекотворення: питання теори i практики та правовi аспекти : зб. наук. праць. Спецiалiзований випуск за матерiалами мiжнародноï науково-практичноï конференци. Кшв, 16 лютого 2007 р. - Ч.1. - К. : вид-во Свропейського ун-ту, 2007. - С. 50-61.
7. Згуровський М. Доповщь ректора НТУУ «КП1» академiка НАН Украь ни М.З. Згуровського на сеси науково-педагогiчних працiвникiв 30 серпня 2011 року / М. Згуровський // Кшвський Полгтехшк. - 2011. - № 26 (2960).
- 1 вересня.
8. Горлинський В.В. Культура безпеки i сталого розвитку суспшьства / В.В. Гор -линський // Практична фiлософiя. - 2011. - № 2 (40). - С. 124-135.
9. Степин В.С. Конструктивные и прогностические функции философии : доклад на ХХ11 международном философском конгрессе в Сеуле с 30 мая по 5 августа 2008 г. / В.С. Степин // Вопросы философии. - 2009. - № 1.
- С. 5-10.
10. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Жан Бодрийяр - 2-е изд. ; [пер. с фр. С. Н. Зенкина]. - М. : Добросвет, КДУ, 2006. - 389 с.
11. Андрущенко В.П. Моральний розвиток суспшьства i особистосп / В.П. Ан-друщенко // Цшнюний дискурс в освт в епоху глобалiзацiï та iнформацiйноï революци : вибраш публшаци представниюв науковоï школи академша АПН Украши Вштора Андрущенка / МОН Украши, Нацюнальний педагопчний уш-верситет iм. М.П. Драгоманова. - К. : Вид-во Нацюнального педагопчного унта iм. М.П. Драгоманова, 2009. - С. 523-528.
12. Чередник О.В. Народження та смерть у контексп людського юнування : авто-реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшос. наук : спец. 09.00.04. "Фшо-софська антрополопя та фiлософiя культури" / О.В. Чередник. - Кшв, 2008.
- 18 с.
13. Выжлецов Г.П. Аксиология культуры / Г.П. Выжлецов ; С-Петербургский гос. ун-т Акад. гуманитарных наук. - С.-Пб. : изд-во С.-Петербургского ун-та, 1996. - 152 с.
14. Князева Е.Н. Основания синергетики. Режимы с обострением, самоорганизация, темпомиры : научное издание / Е.Н. Князева, С.П. Курдюмов ; Ин-т
философии, Ин-т прикладной математики им. М.В. Келдыша РАН. - СПб. : Алетейя, 2002. - 414 с.
15. Огнев'юк В.О. Освгга в OTcreMi щнностей сталого людського розвитку / В.О. Огнев'юк - К. : Знання Украши, 2003. - 450 с.
Виктор Горлинский. Образование в интересах безопасности и устойчивого человеческого развития: аксиологическое измерение.
Автором обосновывается необходимость разработки и внедрения в Украине системы образовательных знаний в интересах устойчивого и безопасного человеческого развития. В статье предлагается сжатое содержание ее ценностной составляющей как ядра культуры безопасного и устойчивого развития.
Ключевые слова: образование, аксиология, ценности, устойчивое человеческое развитие.
Victor Horlinskyi. The Education for Safety and Stable Human Development: Axiological Dimension.
The necessity of the development and introduction of the system education into Ukraine for the safety and the stable human development is grounded by author. He proposed the briefly content of its value component as a centre of safety culture and stable development.
Keywords: education, axiology, values, stable human development.
