CC BY
32
УДК: 130.2:37.02
Наталя КОЧУБЕЙ
ОСВ1ТА - ЦЕ ПРОСТ1Р СВОБОДИ
Реценз1я на монограф1ю Св1тлани Ганаби «Фтософт дидактики: контексти, стратеги, практики». -Суми, ВТД «Ушверситетська книга», 2015. - 334 с.
Устаттiрозглядаються основш iдеiмонографп С.О. Ганаби «Фiлософiя дидактики: контексти, стратеги, практики». У до^дженш презентовано кон-цептуальну й сощокультурну модель фыософп дидактики як нового напряму до^джень. Фыософська концепщя дидактики як теорп навчання у контекстi нових соцюкультурних й дискурсивних практик Грунтуеться на наступних по-ложеннях:розумЫня простору освiтньоiдiяльностiяк вiдкритоi, складноi, ризо-морфноi системи, що перебувае у проце^ самозмЫи й самостановлення; визнання знання як джерела особистiсноi трансформаций розумтня людини як складно!', комунiкативноi, компетентно!', здатно'г' до самотрансформаци у «просторах пототв» i «позачасовому час» (М. Кастельс);розумтня освтияк простору свободи; визнання самоцiнностi особисткного досвiду та життево'г'практики.
У монографП запропоновано можливi напрямки переорiентацii розвитку дидактики. Серед таких напрямтв виокремлено: спрямування до конструктивного й творчого тдходу отримання знань; подолання авторитарного стилю викладання на користь дiалоговоi ствпращ; застосування низки вiдкритих, нелЫшних методiв навчання, спрямованих на розвиток i самотрансформацт особистостi; переосмислення наявного життевого досвiду суб'ектiв освтньо-го процесу та свтоглядних орiентирiв особистостi; визнання комунiкативноi природи освти, особистостi, знання.
К^^^о^^ слова: фiлософiя дидактики, освта, дидактика, особисткть, роз-виток.
У монографп С. О. Ганаби «Фшософш дидактики: контексти, стратеги, практики» презентовано концептуальну та сощокультурну модель фшософп дидактики як нового напряму дослщжень.
Необхщшсть розробки даного напряму зумовлена глибинними трансформащями в усгх сферах життя, яю засвщчили становлення яюс-но нового типу сустльства. Збшьшення обсяпв шформацшного ресурсу, зростання кшькосп шформацшних потокв, розвиток вшьного ринку шформацшних ресурсгв, удосконалення засобгв масово! комушкацп тощо зумовлюють пошук нових моделей навчання, яю б актив1зували творчий потенщал особистост1, сприяли здатност1 отримувати нов1 знання й переосмислювати набуи на основ1 критично! рефлексп, створю-
ПРЕЗЕНТАЦ1Т Ф1ЛОСОФСЬКО-ОСВ1ТН1Х ВИДАНЬ
вали умови для и самотрансформац1! упродовж усього життя тощо. У цьому зв'язку акгуал1зуеться питання, якою мае бути сучасна осв1та, зо-крема дидактика як теорiя навчання, з тим, щоб допомогти людин1 в1д-шукати адекватш вiдповiдi на виклики сучасност1, виконавши превен-тивну функцiю 11 подготовки до життя в епоху цивЫзацшного переходу. Варто зазначити, що прюритетна роль освiти у сусп1льних перетворен-нях висвiтлена у науково-дослiдницькiй лiтературi досить багатогранно й розма!то. Проте залишаються недостатньо осмисленими проблеми навчально! дiяльностi, а саме: чому навчати, скшьки навчати, як навча-ти, для чого навчати. Пошук в1дпов1дей е одним iз завдань монограф1ч-ного досл1дження.
Ф1лософське осмислення питань навчально! д1яльност1 авторка зд1й-снюе у сощокультурному та 1сторико-Ф1лосоФському контекстах. У книз1 аналiзуються осв1тн1 стратеги й практики навчання, а саме: м1ж- та тран-сдиси;иплшарнi п1дходи в органзаци змкту навчання; використання у навчанн досв1ду повсякденност1, синергп новац1й й традицш у навчант; створення 1нновац1йного освпнього середовища, саморозвиток особис-тост1 у 1грових практиках 1 практиках д1алогу тощо, що дозволило пере-форматувати освпню д1яльшстъ в1д людини, яку навчають, до людини, яка навчаеться, й осмислити навчання з позиц1й майбутнього. Пров1д-ною 1деею навчання визнаеться формування людини-досл1дника.
У монографи презентовано розумшня сучасно! дидактики як транс-формативно! за своею природою, гуманктично! за спрямоватстю, плю-ралктично! за зм1стом та демократично! за характером, як тако!, що оперативно реагуе на зм1ни сощокультурно! реальности розкривае й плекае когн1тивне багатство суб'ектв освпньо! взаемод1!.
Загалом, ф1лософ1ю дидактики авторка радить розглядати як досл1д-ницький напрям, що зд1йснюе теоретично-свпоглядний та методоло-ичний анал1з освпньо! д1яльност1 в1дпов1дно до антрополоичних ор1-ентир1в та сощальних запит1в епохи. Ф1лософське осмислення питань навчально! д1яльност1 сприятиме виведенню дидактики на новий - ме-тар1вень розвитку.
Концептуал1защя ф1лософ1! дидактики здшснена на основ1 мето-долоичних концепц1й та п1дход1в, як1 забезпечили пол1вар1антн1сть анал1зу навчально! д1яльност1 та дискурсу можливих сценар1!в !! по-дальшо! модерн1зац1!. Використання 1дей сощального конструктив1з-му, постмодерн1зму, комун1кативно! ф1лософ1!, концепц1! складност1, 1нтерсуб'ективного п1дходу тощо дозволило розкрити методолопю су-часного навчання й показати особливост1 його практично! реал1зац1!.
У пошуках вщповщ на питання авторка доходить висновку, що роз-виток сучасно! осв1ти мае Грунтуватися на 1деях прюритетност1 творення
нових знань, а не споживант roTOBOï шформаци; opieHryBaiHCH на вмшня комплексно й контекстуально розглядати проблеми й окреслювати новi у звичних для людини ситуац1ях; здшснюватися шляхом залучення у освiтню д1яльшстъ особистiсного досвщу та життевих практик суб'екпв навчання; сприяти здатностi ïх до самовиховання й самотрансформацп з метою реаль зацп власного життевого потенц1алу; враховувати цiлiснy, складну природу людини у конструювант освiтнiх практик; орiентyватися на плекання ро-зyмiючоï планетарноï етики спiвжиття; сприяти становленню нового образу мислення, адекватного свпу, який би поеднував непоеднуване.
У роботi здiйснено концептуалъну презентащю дидактики шляхом переосмислення смислового навантаження ïï ключових концептiв, а саме: розумшня, рефлексiя, проектування, комун^^я тощо. Необхщ-нiстъ ïхнъого переосмислення зумовлено: змiнами у соцiокyлътyрнiй мь сп освiти, а саме посиленням ïï превентивноï функцп у сyспiлъномy жит-тi; зорiентованiстю соцiокyлътyрного запиту на перспективи майбутньо-го, а не на здобутки минулого; вiдходом вщ замкнyтоï, iерархiчноï, уш-фiкованоï побудови освгтнього процесу на користъ вщкршш, складноï, ризоматичноï, самоорганiзyючоï; розyмiнням природи знанъ як змiнноï величини, яка пщдаеться постiйномy перегляду з позицш життевостi й значyщостi у процесах сусшльного життя й зумовлюе необхщтсть за-безпечення пiзнавалъноï гнyчкостi й генеративносп навчання; а, отже, акцентуванням уваги на когнiтивно-дiялънiснiй природi людини; розу-мiнням людини як здатноï та вiдкритоï до змiн та самотрансформацп.
Авторка доводить, що становления проблемного поля сyчасноï дидактики зумовлено переходом у навчальнй дiяльностi вiд «культури освiче-ностЬ> до «культури навиаци», що потребуе перевизначення засадничих дидактичних принципiв з контрольованого навчання, передбачуваних щ-лей й результатв на користь розвиваючого, вщкритого навчального плану, який будуеться на розумшт освiти як трансдиспиплiиарноï за характером пз^н^, дискyрсивноï за змютом та постiйно змiиюваною за своею сут-тю. Переосмислення проблем навчальноï дiялъностi здiйснюютъся шляхом звернення до поглявдв та щей мислителiв минулого, що дозволить бшьш повно й комплексно зрозумти проблеми освiти, наповнити навчальиi практики новим змiстом й yрiзномаштнити способи ïx реалiзацiï.
Цинк™ освiтньоï взаемодп визначаеться вiльна, освiчена, творча особистiсть, яка здатна зберпати свою iндивiдyальнiсть й yнiкальнiсть, готова до сшвпращ у межах вщкритого й полiкyльтyрного освiтнього простору. Акцентовано увагу на необхiдностi вiдходy вщ розyмiння людини як одновимiрноï на користь цiлiсноï й складное Людина постае не як дан^ть, а як процес, у якому вiдбyваеться творення нею самоï себе через розкриття та активiзацiю ïï потенщальних можливостей.
ПРЕЗЕНТАЦИ Ф1ЛОСОФСЬКО-ОСВ1ТН1Х ВИДАНЬ
Ф1лософська концепц1я дидактики як Teopiï навчання у контекст1 нових соц1окультурних й дискурсивних практик Грунтуеться на наступ-них положениях: розумшт простору освiтньоï д1яльност1 як вщкршга, складноï, ризоморфноï системи, що перебувае у процес1 самозм1ни й самостановлення; визнант знання як джерела особистiсноï трансформац1ï суб'ект1в навчання, прюритетност1 1ндив1дуального п1дходу у тзнант, плюрал1зм1 й ситуативному характер1 ктини, що зумовлюе розумшня со-щокультурних реал1й як конвенщальних; розумшт людини як складноï, комуи1кативноï, компетентноï, здат^ до самотрансформац1ï; розумшт освпи як простору свободи, у якому суб'екти навчання отримують мож-лив1сть вшьного самовираження й вшьного вибору того, що ïх щкавить; визнаииi самоцшност1 особист1сного досвщу та жигтевоï практики.
Запропоновано можлив1 напрямки переор1ентаци розвитку дидактики, що сприятимуть виведенню ïï на новий - метар1вень розвитку. Серед таких напрямк1в виокремлено: по-перше, спрямування до конструктивного й творчого шдходу отримання знань; по-друге, подолання авторитарного стилю викладання на користь дiалоговоï сшвпращ; по-трете, застосування низки в1дкритих, нелшшних метод1в навчання, спрямова-них на розвиток i самотрансформац1ю особистост1; по-четверте, пере-осмислення наявного життевого досв1ду суб'ект1в осв1тнього процесу та свггоглядних ор1ентир1в особистост1; по-п'яте, визнання комункатив-ноï природи осв1ти, особистосл, знання.
Монограф1я С. О. Ганаби «Ф1лософ1я дидактики: контексти, стратеги, практики» не лише заповнюе цю лакуну в украïнськiй ф1лософiï освпи, а й поглиблюе розумшня проблем дидактики у ф1лософсько-осв1тньому дискурс1.
Наталья Кочубей. Образование — это пространство свободы.
Рецензия на монографию Светланы Ганабы «Фiлософiя дидактики: контексти, стратеги, практики». — Суми, ИТД «Ушверситетська книга», 2015. - 334 с.
В статье рассматриваются основные идеи монографии С. А. Ганабы «Философия дидактики: контексты, стратегии, практики». В исследовании представлено концептуальную и социокультурную модель философии дидактики как нового направления исследований. Философская концепция дидактики как теории обучения в контексте новых социокультурных и дискурсивных практик основываются на следующих положениях: понимание пространства образовательной деятельности как открытой, сложной, ризоморфной системы, которая пребывает в процессе самоизменения и самостановления; определения знания как источника личностной трансформации; понимание человека как сложной, коммуникативной, склонной к самотрансформации в «пространствах потоков» и «вневременном времени»
(М. Кастельс); понимание образования как пространства свободы; признание личностного опыта и жизненной практики.
В монографии предложено возможные направления переориентации развития дидактики. Среди них выделены: направление к конструктивному и творческому подходу получения знаний; преодоление авторитарного стиля преподавания в пользу диалогового сотрудничества; применение ряда открытых, нелинейных методов обучения, направленных на развитие и само трансформацию личности; переосмысления имеющегося жизненного опыта субъектов образовательного процесса и мировоззренческих ориентиров личности; признание коммуникативной природы образования, личности, знания.
Ключевые слова: философия дидактики, образование, дидактика, личность, развитие.
Nataliya Kochubey. Education is a Space of Freedom.
A Review of the monograph «Philosophy of Didactics: Context, Strategies, Practices» by Svitlana Hanaba (2015).
The basic ideas of the monograph "Philosophy of Didactics: Contexts, Strategies, Practices" by S.O.Hanaba are examined in the article. The author presents the conceptual and of sociocultural model of philosophy of didactics as a new direction of study. The philosophical concept of didactics as a theory of learning in the context of new sociocultural and discursive practices is based on such positions: understanding the educational space as an open, complex, rhizomatic system which is in the process of self-transformation and self-becoming; recognition the knowledge as a source of personal transformation; understanding a human as a complex, communicative, competent personality, which is capable to transform himself/herself in the "space of flows" and "timeless time" (M. Castells); understanding of education as a space of freedom; recognition of the inherent value of personal experience and life practice.
The possible directions of didactics reorientation are proposed in the book. Among them are: the orientation on constructive and creative approach to learning; overcoming authoritarian style of teaching and transition to interactive collaboration in learning; use of a set of open, non-linear teaching methods aimed at developing and transformation of personality; rethinking an individual existing life experience and worldview orientation; recognizing the communicative nature of education, personality and knowledge.
Keywords:philosophy of didactics, education, pedagogy, personality, development.
Наталiя Кочубей — доктор фшософських наук, професор Нащональнога педагопчного ушверситету шеш М.П.Драгоманова. E-mail: [email protected]
Nataliya Kochubey — Doctor of Philosophical Sciences, Professor of National Pedagogical Dragomanov University. E-mail: [email protected]
