CC BY
45Фізика живого, Т. 1?, No 2, 2009. С. 136-142. © Топчій Н. М.
УДК 5??.24:54?. 963.32
ОСОБЛИВОСТІ ВАРИАБЕЛЬНОГО МЕТИЛЮВАННЯ ДНК ПІД ЧАС СТАРІННЯ ЛИСТКІВ ЦУКРОВОГО БУРЯКА (Beta vulraris L.)
Топчій Н. М.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна e-mail: topchiy_nataliya@univ.kiev.ua
Поступила в редакцию 10.05.2009
Метилування ДНК еукаріот пов’язане з клітинним диференціюванням і розглядається як один з можливих механізмів регуляції транскрипції, репарації, рекомбінації і реплікації. Передбачається, що воно у еукаріот є поліфункціональним в залежності від природи і локалізації у геномі модифікованих нуклеотидних послідовностей. У даній статті наведено результати вивчення диференційного метилування послідовностей ДНК листків цукрового буряка (Beta vulraris L.) за допомогою різних за чутливістю до метилування рестриктаз. Показано зміни характеру метилування ДНК в онтогенезі листків.
Ключеві слова: цукровий буряк, метилування ДНК, старіння, листок, рестриктази.
ВСТУП
Особливості метилування ДНК еукаріот і його функціональне значення є активною галуззю дослідження. У багатьох організмів метилування ДНК відбувається в позиції вуглецю 5 СрG динуклеотидів з утворенням 5-метилцитозину (5тС) [1]. У хребетних не більше 8 % залишків цитозину можуть бути метильованими, тоді як у вищих рослин до 40-50 % і ця кількість може варіювати у різних видів [2]. Це свідчить про видову специфічність метилування ДНК вищих рослин. Найменшу кількість цитозинових залишків виявлено у деяких мохів та водоростей [1].
Для тварин ферментативне метилування залишків цитозину у складі ДНК вже давно розглядається в якості одного з можливих механізмів старіння . Показано, що ця модифікація ДНК має яскраво виражену вікову динаміку. Протягом природного старіння, і старіння культури клітин відбувається втрата 5-метилцитозину (5тС), до того ж тваринний геном може втрачати протягом життя всі залишки цитозину [3]. Припускають, що гіпометилування ДНК визначає кількість клітинних поділів у тварин. Можливо така ферментативна модифікація цитозину бере участь в утворені неактивних ділянок хроматину, що призводить до інактивації генів протягом старіння. Для рослин функціональне значення метильованих залишків цитозину ДНК в онтогенезі майже не з’ясоване. Аналіз природи диференційного метилування
послідовностей ДНК може довести їх значення в процесах запрограмованої загибелі клітин.
В зв’язку з цим в даній роботі наведені результати вивчення рівня метилування цитозину в сайт-специфічних послідовностях ДНК клітин цукрового буряка (Beta vulraris L.) на пізніх етапах їх онтогенезу.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
В роботі використовувались рослини цукрового буряка сорту Білоцерківський однонасінний-45, які вирощували в умовах вегетаційних дослідів у 16-ти кг посудинах з темно-сірим опідзоленим ґрунтом при природному освітленні. Об’єктом дослідження була ДНК 7-8-х листків цукрового буряка на різних стадіях їх старіння: С1, С2, СЗ, С4- умовно визначених нами, як стадії, на яких відбувається пожовтіння 0-5 %, 5-25 %, 25-50 % і 50-75 % площі поверхні листка цукрового буряка відповідно. С0 -зелений листок молодої рослини, яка вегетує.
Для виділення сумарної ДНК використовували нами модифікований метод Деллапорта [4]. Листові пластинки гомогенізували у рідкому азоті з додаванням буфера, який складався з 0,1 М трис-HCl (рН 8,2), 0,1 М NaCl, 0,1 M аскорбінової кислоти, 1% р-меркаптоетанолу, 5-6 % Polyclar AT, 5% парааміносаліцилової кислоти, 1% діетилдитіокарбамату, 2-З Ds-Na. Після одержання гомогенної суспензії її інкубували 10 хв при 65 оС і центрифугували на центрифузі «К24D» (Німеччина) при 4 000 об/хв протягом 20 хв. Надосадову рідину депротеінізували хлороформом,
який складав 1/3 від загального об’єму буфера протягом 10 хв. Знову центрифугували за тих самих умов. Нуклеїнові кислоти осаджували 2,5 об’ємами етанолу, розчиняли у 0,15 М №С1, вносили 60 мкг/мл РНКази А та інкубували при 37 оС протягом години, після чого депротеінізували, додаючи Ds-№ та ацетат калію до кінцевих концентрацій 1,1% і 1,2 М відповідно. Суміш витримували при 0 оС 30 хв, а потім центрифугували при 10 000 g двічі. ДНК осаджували етанолом, а осад промивали тричі 70 %-ним етанолом і розчиняли у ТЕ-буфері [5].
Виділені препарати ДНК, концентрація яких була 1-4 мкг/мкл, гідролізували рестриктазами: ХНої, Руиїї («Диалат» ЛТД, Росія) і Sau3AI (‘Тегтеп^”, Литва).
На 1 мкг ДНК брали 4-10 одиниць активності рестриктаз і інкубували у відповідних буферах на протязі 3-5 годин при 37 °С. Реакцію рестрикції зупиняли заморожуванням і інкубували при 65 °С 5 хв. Препарати очищеної ДНК тестували на присутність інгібіторів ферментів рестрикції шляхом сумісного гідролізу з ДНК бактеріофага X. Підбирали умови, достатні для повного гідролізу ДНК кожною рестриктазою. В якості стандарту використовувалась нативна ДНК.
Електрофорез гідролізованої ДНК проводився в
0,8%-ному агарозному гелі з додаванням бромистий етидій з кінцевою концентрацією 0,5 мкг/мл при 3-4 в/см протягом 3-6 годин. В якості джерела струму використовувався прилад <^КВ ВШЗММА» (Швеція). В якості маркерів ДНК 1 2 3 4 5 1 2 3 4
А
використовували ДНК бактеріофагу X, рестриковану Hind///. Інтенсивність флуоресценції бромистого етидію визначали на сканері TLC («CAMAG», Швейцарія) в області видимого світла (X = 437 нм).
В роботі були використані РНКаза А, агароза, бромистий етидій, трис, р-меркаптоетанол, Polyclar AT («Serva», Німеччина), ацетат калію («Fluka», Швейцарія), решта реактивів вітчизняного виробництва.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
В зв’язку з тим, що передбачається можлива участь метильованого цитозину в утворені неактивних ділянок хроматину, яка призводить до інактивації генів і під час старіння, а для рослин частка метильованих залишків цитозину у ДНК в онтогенезі майже не відома, проводили
дослідження ферментативної модифікації цитозину у складі ДНК листків різного віку чутливими до метилування ферментами рестрикції різної специфічності. При цьому порівнювали електрофоретичні рухомості в 0,8 %-ному
агарозному гелі нативних і гідролізованих
фрагментів ДНК
На рис.1 представлені результати гідролізу ДНК листків молодих вегетуючих рослин різними рестриктазами; XhoI, PvuII і Sau3AI. Всі вони у різному ступені гідролізують ДНК даного органу.
1 2 3 4 5 6 7 8
>11
В
Рис.1. Електрофореграми ДНК листків молодих вегетуючих (А) і старіючих (Б, В) рослин, гідролізованих рестриктазами ХНої, Руиїї і Баи3Аї. Праворуч вказаний розмір фрагментів ДНК (т.п.н.). В якості маркера молекулярних мас використовували ДНК бактеріофагу X, гідролізовану НтдїМ.
А (стадія С0): 1- нативна ДНК, 2 - ХНої, 3 - Руиїї, 4 - БаиЗАї, 5 - маркер молекулярних мас. Б (стадія С1): 1 - ХНої, 2 -Руиїї, 3 - БаиЗАї, 4 - маркер молекулярних мас, 5 - нативна ДНК. В: 1 - нативна ДНК, 8 - маркер молекулярних мас, 2 -ХНої (стадія С2), 3 - 8аи3Аї (стадія С2), 4 - 8аи3Аї (стадія С3), 5 - 8аи3Аї (стадія С4), 6 - Руиїї (стадія С2), 7 - Руиїї (стадія С3).
Як видно з електрофореграми рис. 2А у профілях продуктів гідролізу ХкоІ і PvuII ДНК молодих зелених рослин чітко можна побачити
фрагменти розміром менше 2000 п.н., що свідчить про регулярно розташовані неметильовані залишки цитозину у послідовностях СрТрСрGрApG.
Результати гідролізу ДНК рестриктазою Sau3Al свідчать про те, що ряд залишків цитозину в СрАрТрС-сайтах ДНК листків, які у випадку їх метилування розщепляються цією рестриктазою, підлягає метилюванню. Можливо, метилування відбувається тих залишків, за яким іде гуанін.
При порівнянні електрофоретичних рухомостей ДНК зелених листків цукрового буряка з ознаками старіння (стадія С1) (рис.2Б) помітні незначні зміни у характері розподілу за розміром фрагментів -продуктів гідролізу ферменту рестрикції ХНої, який розпізнає CpTpCpGpApG-мотиви і розщепляє ДНК за цим гексамером, якщо внутрішній залишок цитозину не метильований. Тобто різниця в електрофоретичних рухомостях нативних і рестрикованих ХНої ДНК старіючих листків цукрового буряка незначна, що свідчить про те, що внутрішній залишок цитозину CpTpCpGpApG-сайту - гіперметильований. Порівнюючи рис.2А і рис. 2Б, видно, що на стадії С1 рівень метилування залишків цитозину в СрТрСpGpApG-послідовностях ДНК листків цукрового буряка зростає.
Крім сайтів ХНої, спостерігається вариабельне метилування сайтів розпізнавання ДНК ферментом рестрикції Sau3Al. Проте, в цьому випадку навпаки помітне зменшення рівня метилування ДНК, що витікає з порівняння інтенсивності флуоресценції бромистого етидію в двох областях продуктів гідролізу ДНК, одна з яких розташована вище, а інша - нижче 2 000 п.н.. Тобто відносна
інтенсивність флуоресценції продуктів гідролізу Sau3Al більша для ДНК зелених листків молодих вегетуючих рослин, ніж для ДНК старіючих листків. Виходячи з цього, в останній спостерігається гіпометилування залишків цитозину в GрАрТрС-мотивах.
Паліндромні ділянки СрАрGpCpTpG, які розпізнаються Руиїї, у ДНК листків на стадії С1, гіпометиловані відносно ДНК листків молодих вегетуючих рослин, оскільки даний фермент не розщеплює ДНК, при умові, що хоча б один з залишків цитозину приведеної послідовності, метильований.
На рис.2В представлена електрофореграма продуктів гідролізу ДНК ферментами рестрикції Руиїї, ХНої і Sau3Al на стадіях старіння листків С2, С3 і С4, для яких спостерігаються зміни в характері метилування ДНК на стадії С1. Як видно з рисунку, електрофоретичні рухомості сумарної ДНК листків цукрового буряка на стадії С2, рестрикованої ферментом ХНої і нативної ДНК на даній стадії старіння майже однакові. Тобто, на стадії С2, також, як і на С1 СрТрСрGpApG-послідовності ДНК є гіперметилованими. Однак, спостерігається різниця за даним параметром для ДНК листків,
гідролізованих Sau3AI і на стадіях С1, С3 і С4. Для порівняння; ДНК на стадії С2 лише частково гідролізована цією рестриктазою, внаслідок чого показує меншу електрофоретичну рухомість. Це означає, що під час старіння листків залишки цитозину в GpApТрС-послідовностяx ДНК є гіпометильованими.
Для кількісної оцінки продуктів гідролізу сумарної ДНК використовувались методи денситометрії. На рис.2 представлені денситограми електрофорезу продуктів гідролізу ДНК рестриктазами XhoI, Sau3AI, і PvuII молодих і старіючих листків цукрового буряка на стадіях С0-С4, на яких більш детально представлена картина гідролізу. Денситограми одержані після сканування електрофореграм, представлених на рис.1, за допомогою спектроденситометра «CAMAG TLC-SCANNER» (Швейцарія). Вони більш наглядно демонструє результати гідролізу чутливими до метилування ферментами рестрикції, які використовувались в даній роботі.
Аналізуючи спектри, представлені на даному рисунку, видно, що перераховані рестриктази досить інтенсивно гідролізують ДНК, по відношенню до нативної ДНК на даній стадії ЗЗК. Однак спектри за формою різняться між собою, але їх характер яскраво свідчить про те, що послідовності GpApTpC, які можуть розпізнаватися рестриктазами Sau3AI, - гіпометильовані. Гіпометильованими є також і послідовності СpApGpCpTpG, які розпізнаються PvuII. В цілому метилування СрТрСрGpApG-, GpApТрС- і СрАрGpСpТрG-мотивів, яке властиве ДНК листків на стадії С1, зберігається і на наступних стадіях старіння листків цукрового буряка.
Якщо кожний графік рис.2А умовно розділити на чотири області за молекулярними масами; більше 23 тисяч п.н. (1), від 23 тисяч до 6,6 тисяч п.н. (2), від 6,6 тисяч до 2 тисяч п.н. (3), від 2 тисяч
і менше п.н (4), то площа певної області (S1, S2, S3, S4, відповідно) дозволить проаналізувати характер фрагментації, який відбувається під дією тої чи іншої рестриктази. За допомогою комп’ютерних програм розраховані інтеграли площин умовно обраних ділянок. Одержані результати наведені в табл.1.
В таблиці 2 представлені дані денситометрії рис.2Б і 2В, які були одержанні так само як і для рис.2А, але ці графіки умовно розділили на три області за молекулярними масами фрагментів гідролізованої ДНК; більше 23 тисяч п.н. і змінюються від 23тисяч-6,6 тисяч п.н. (1), 6,6 тисяч-2 тисяч п.н. (2), 2 тисячі і менше п.н (3). Розрахунки проводили подібно до минулого графіку, враховуючи умовний поділ.
я
g
з
о
о.
ю
В
Г
Рис.2. Денситограми ДНК молодих (А) і старіючих листків цукрового буряка на стадіях старіння Сі (Б, В) і С2-С4 (Г), гідролізованих рестриктазами XhoI, PvuII і Sau3AI. По осі ОХ вказаний розмір фрагментів ДНК (т.п.н.). М - маркер молекулярних мас. Н - нативна ДНК. А; і - XhoI, 2 - PvuII. Б; і - XhoI. В; і - Sa^AI, 2 - PvuII. Г; і - PvuII (стадія С2),
2 - PvuII (стадія С3), 3 - Sau3AI (стадія С4), 4 - Sa^AI (стадія С3), 5 - Sau3AI (стадія С2), 6 - XhoI (стадія С2).
Зазначені площі (Sn), де n=1, 2, 3 і 4 визначали за допомогою комп’ютерного аналізу і представляли у вигляді відношень; Е Sn I Е $заг, де $заг. - загальна площа.
Sw = S1 + S2 + S3 + S4=
» с а о
J/1M+J/2W+J/3M + J/4U),
2 b с d
де; а - > 23 GGG п.н., b - 23 GGG п.н., с - 6 600 п.н., d - 2 GGG п.н
Таблиця 1.
Результати гідролізу ДНК молодих зелених листків вегетуючих рослин цукрового буряка
рестриктазами ХкоІ і PvuИ
№ Назва рестриктази S1 (%) S2 (%) S3 (%) S4 (%) Ss^ (%)
і. XhoI 30,4±1,0* 22,9±0,9* 29,3±і,0* і7,4±0,7* 100
2. PvuII 19,6±0,8* 22,5±0,9* 3і,9±і,0* 26,0±0,9* 100
3. Нативна ДНК 34,8±1,1* 27,5±і,і* 24,5±0,9* і3,2±0,7* 100
Примітка: S1, S2, S3, S4 - площі першої, другої, третьої, четвертої області, відповідно. $заг - загальна площа спектра.
Таблиця 2.
* - різниця статистично достовірна.
Результати гідролізу ДНК старіючих листків (стадія Сі) цукрового буряка рестриктазами XhoI PvuII і Sau3AI
№ Назва рестриктази S1 (%) S2 (%) S3 (%) S3^ (%)
і. XhoI 79,2±5,6* 15,4±2,7* 5,4 ±1,3* 100
2. PvuII 46,4±і,2* 26,і±0,9* 27,5±і,0* 100
3. Sau3AI 1В,4±0,В* 17,9±0,В* 63,7±і,5* 100
4. Нативна ДНК (рис. 2В) В,2±0,5* 90,9±1,7* 0,9±0,2* 100
Примітка: 31, S2 і S3- площі першої, другої і третьої області, відповідно. 3заг - загальна площа спектра. * - різниця статистично достовірна.
Таблиця 3.
Результати гідролізу ДНК листків на різних стадіях старіння рестриктазами ХНої, Руиїї, Sau3Al
№ Назва рестриктази (стадія старіння) S1 (%) S2 (%) S3^ (%)
і. XhoI(С2) 56,2±і,4* 43,В±0,В* 100
2. PvuII (С2) 45,і±0,9* 54,9±і,4* 100
3. PvuII (С3) 59,4±і,4* 40,6±0,7* 100
4. Sau3AI (С2) 73,7±і,6* 26,4±0,5* 100
5. Sau3AI (С3) 19,7±0,3* В0,3±і,В* 100
6. Sau3AI (С4) 5В,4±і,4* 41,6±0,8* 100
7. ДНК нативна (С2) 64,5±і,5* 35,5±0,7* 100
Примітка: S1 і S2 - площі першої і другої області, відповідно. $заг - загальна площа спектра.* - різниця статистично достовірна.
Таблиця 4.
Диференційне метилування ДНК 7-8-х листків цукрового буряка на різних стадіях старіння
Фермент рестрикції Стадія старіння Сайти розпізнавання ДНК
С0 Сі С2 С3 С4
XhoI ++ + + - - CTCGAG
PvuII + ++ + ++ - CAGCTG
Sau3AI + +++ +++ +++ ++ GATC
Примітка: +++>++>+, де + - умовно позначена ступінь гідролізу ДНК.
Представлені результати табл.2 свідчать про те, що ДНК на стадії старіння листків Сі більше гідролізується рестриктазами PvuII і Sau3AI. До того ж більшість фрагментів є низькомолекулярними. Спектр ДНК, гідролізованої PvuII, відрізняється від двох інших спектрів, і, як видно з даної таблиці, фрагменти ДНК,
рестриковані даною рестриктазою, мають різну молекулярно масу. Отже, на стадії С1 відбуваються зміни характеру метилування ДНК у зв’язку з гіпо-або гіперметилуванням залишків цитозину в сайт-специфічних паліндромних послідовностях.
Для кількісного аналізу одержаних результатів рис.2Г кожний спектр умовно розділили на три
ділянки за молекулярними масами гідролізатів: від 23 і більше тисяч п.н. до 4,4 тисяч п.н. (1) і від 4,4 тисяч і менше п.н. (2). Розраховували інтеграли площин умовно обраних ділянок так, як і попередніх рисунків. Одержані результати представлені у таблиці 3. Вони свідчать про те, що старіння листків цукрового буряка
супроводжується змінами характеру метилування ДНК, які виявляються вже на початковому етапі старіння і пов’язані з вибірковим метилуванням чи деметилуванням залишків цитозину в палін-дромних ділянках геному. Поряд з варіабельно модифікованими мотивами у ДНК даного виду зустрічаються і послідовності ДНК, рівень метилування яких залишається без змін. Тому, ферментативну модифікацію цитозину, протягом онтогенеза рослин, можна розглядати як досить активний процес.
Результати гідролізу ДНК були об’єднані і представлені у вигляді табл. 4, які показують, що в процесі старіння клітин рослин цукрового буряка спостерігається варіабельне метилування залишків цитозину в сайтах специфічних послідовностей ДНК.
Для послідовностей СрТрСрGрАрG ДНК протягом онтогенезу листків спостерігається зменшення рівня метилування цитозину, який зі стадії С1 залишається без змін. Деякі послідовності, такі як, СрТрСрGрАрС, гіпометильовані і на протязі всіх стадій старіння їх рівень метилування залишається без змін. Зміни рівня метилування цитозину спостерігаються також і в сайтах CрAрGрCрTрG і GрAрTрC.
Відомо, що у тварин 2-8 % сумарного цитозину метильовано у СрG-динуклеотидах, а у рослин більше - 30 %. Вважається, що метильовані залишки цитозину локалізовані переважно у СpG або у СрNpG послідовностях. Передбачається, що метилування симетричних послідовностей є сигналом для «обслуговування» метилази, що метилює залишки цитозину у новосинтезованому ланцюгу ДНК, якщо протилежний ланцюг несе залишок 5тС у комплементарній послідовності. Це свідчить про те, що моделі симетричного метилування передають у напівконсервативному вигляді набуту реальну підтримку того факту, що напівметильована ДНК є прекрасним субстратом для «обслуговуючої» метилази.
На відміну від геному тварин, для яких характерне поступове зниження рівня метилування ДНК під час старіння [1, 2], у складі ДНК рослин може здійснюватись як гіпо-, так і гіпермети-лування залишків цитозину. На користь цьому
припущенню свідчать дані про метилування Smp і Mu елементів, для яких показано, що їх рівні метилування вищі у більш старих листках. Відомості по цьому питанню для геному рослин обмежені. Той факт, що протягом старіння листків B. vulgaris відбувається диференційне метилування ДНК, дозволяє припустити, що процес модифікації цитозину може брати участь в регуляції функціонування його геному шляхом утворення, зокрема, неактивного хроматину. Суттєвим є той факт, що під час росту і диференціювання цукрового буряка відбувається варіабельне метилування паліндромних ділянок ДНК не залежно від характеру симетричних послідовностей [6, 7].
ВИСНОВКИ
Дослідження показали, що в онтогенезі листків цукрового буряка вібувається вариабельне метилування ДНК, яке виявляється вже на початковому етапі старіння і пов’язане, з вибірковим метилуванням або деметилуванням залишків цитозину в паліндромних ділянках геному. На підставі одержаних результатів можна припустити, що процес модифікації цитозину може брати участь в регуляції функціонування геному шляхом утворення, зокрема, неактивного хроматину, у зв’язку з конформаційними змінами ДНК.
Литература
1. Ванюшин Б.Ф., Кирнос М.Д. Метилирование ДНК высших растений и клеточная дифференцировка II Геном растений. - М.; К.; Наукова думка, 1988.
- С. 105-130.
2. Doerfler W. DNA methylation and gene activity II Ann. Rev. Biochem. - 1983. - Vol. 52, № і. - P. 93-124.
3. Мазин А.Л. Потеря всего 5-метилцитозина из генома при старении клеточных культур совпадает с их лимитом Хейфлика II Молекуляр. биология. - 1993.
- Т. 27, № і. - С. 894-907.
4. Dellaporta S., Wood J., Hick J. A plant DNA
minipreparation II Plant Mol. Biol. Rep. - 1983. - Vol.1.
- P. 19-21.
5. Маниатис Т., Фрич Э., Сэмбрук Дж. Методы
генетической инженериии. Молекулярное клонирование. - М.; Мир, 1984. - 480 с.
6. Тищенко Е.Н., Топчий Н.Н. Вариабельность
метилирования ДНК проростков сахарной свёклы (Beta vulgaris L. ) II Доповіді НАНУ. - 2000. - № 6. -С.184-187.
7. Тищенко Е.Н., Топчий Н.Н. Вариабельность
метелирования ДНК в морфогенезе сахарной свёклы
II Укр. біохім. журн. - 2001. - Т. 73, № 2. - С. 91-96.
ОСОБЕННОСТИ ВАРИАБЕЛЬНОГО МЕТИЛИРОВАНИЯ ДНК ВО ВРЕМЯ СТАРЕНИЯ ЛИСТЬЕВ САХАРНОЙ СВЕКЛЫ (Beta vulraris L.)
Топчий Н.Н.
Метилирование ДНК эукариот связано с клеточным дифференцированием и рассматривается как один из возможных механизмов регуляции транскрипции, репарации, рекомбинации и репликации. Предполагают, что оно у эукариот является полифункциональным в зависимости от природы и локализации в геноме модифицированных нуклеотидных последовательностей. В данной статье приведены результаты изучения дифференциального метилирования последовательностей ДНК листьев сахарной свёклы (Beta vulraris L.) при помощи разных по чувствительности к метилированию рестриктаз. Показаны изменения характера метилирования ДНК в онтогенезе листьев.
Ключевые слова: сахарная свекла, метилирование ДНК, старение, лист, рестриктазы.
FEATURES BY VARIABILITY DNA MATHYLATION DURING LEAVES SENESCENCE OF SUGAR BEET (Beta vulraris L.)
Topchii N.M.
DNA methylation of eukaryotes is bound to cellular differentiation and it is considered as one of possible mechanisms of a transcriptional, reparation, recombination and replication regulation. Suppose that it is multifunctional at eukaryotes depending on the nature and localization in a genome of modified nucleotide sequences. There are results of studying differential methylation of sequences DNA in leaves of sugar beet (Beta vulraris L.) by means different sensitivity restriction endonucleases to methylation in this article. We shown changes of character by DNA methylation in leafs ontogenesis.
Key words: sugar beet, DNA methylation, senescence, leaf, restriction endonucleases.
Key words: sugar beet, DNA methylation, senescence, leaf, restriction endonucleases.
