Особливості топічного розташування ретенованих зубів і їх систематизація Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

УДК: 616.314-007.13-071.3.001.33

Н.В. Пилипів

ОСОБЛИВОСТІ ТОПІЧНОГО РОЗТАШУВАННЯ РЕТЕНОВАНИХ ЗУБІВ І ЇХ СИСТЕМАТИЗАЦІЯ

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

Ретенція постійних зубів виникає переважно у фронтальному відділі верхнього зубного ряду і може бути як окремим порушенням у зубощелеп-ній системі, так і складовою тяжкої патології зубних рядів чи прикусу [1]. Це провокує не тільки скарги естетичного характеру (порушення лінії посмішки, асиметрія обличчя), а й морфологічні відхилення (формування одонтогенних кіст, розсмоктування коренів, аномальне прорізування сусідніх зубів) і функціональні порушення [2, 3].

У діагностиці ретенованих зубів рентгенологічні методи дослідження провідні, що зумовлено їхньою достовірністю й інформативністю [4, 5, 6].

Рентгенологічне обстеження дає можливість об’єктивно визначити місце розташування і глибину залягання ретенованого зуба в товщі альвеолярного відростка [3, 8].

Так, дослідженнями [7] доведено, що 75% ретенованих зубів розташовувалися в товщі кісткової тканини в горизонтальному або майже горизонтальному положенні, що свідчило про неправильну закладку фолікулів зубів або їх зміщення в процесі росту.

Мета дослідження - визначити особливості топічного розташування ретенованих зубів у тілі верхньої та нижньої щелеп і його типізацію для опрацювання відповідних методів лікування.

Матеріали і методи дослідження.

Для вирішення поставлених завдань обстежено 94 пацієнтів із ретенцією зубів, у яких виявлено 138 ретенованих зубів на верхній і нижній щелепах. Основним методом дослідження був рентгенологічний - ортопантомографія, за якою визначали:

• топографію розміщення зуба;

• нахил поздовжньої осі ретенованого зуба на верхній щелепі;

• рівень симетрії та відповідності розмірів бічних, передніх і фронтальних сегментів щелеп із наявними ретенованими зубами.

Ортопантомограми щелеп отримували на ор-топантомографі ‘^ігопа” (Німеччина) з укладанням пацієнтів за рекомендаціями Н.А. Рабухиной (1997).

Для аналізу ортопантомограм щелеп за основну відправну площину прийнято серединну площину обличчя (МЕ). Для визначення топографії розташування ретенованого зуба застосовано модифіковану нами методику Ю.И. Жигурта [9]: на рентгенографічному зображенні верхньої щелепи через точку переднього носового виступу (ANS) проводили перпендикуляр до лінії МЕ; відстань від точки переднього носового виступу до точки

„простіон” (вершина міжзубної перегородки між 11 та 21) ділили на 4 рівні частини за допомогою градуйованої прозорої плівки з п’ятьма паралельно розташованими лініями.

Підбирали шаблон потрібного розміру для індивідуального вивчення кожної ортопантомограми щелеп і накладали його на знімок таким чином, щоб верхня і нижня лінії збігалися з вище позначеними точками і були розташовані перпендикулярно серединній площині лицевого відділу черепа. Після цього визначали, на якому з 4-х рівнів знаходиться різальний край переднього чи жувальні горбики бічного ретенованого зуба.

Для визначення кутів нахилу ретенованих зубів верхньої щелепи застосовували методику Ю.И. Жигурта [9], модифіковану нами для визначення кутів нахилу ретенованих зубів нижньої щелепи. На ор-топантомограмі проводили серединну лінію (МЕ) через середину лемеша і переднього носового виступу. На рівні різального краю постійних центральних різців верхньої щелепи до неї проводили перпендикуляр (горизонтальну площину - РН), відносно якої визначали кути нахилу поздовжніх осей ретенованих зубів, розташованих у передньому фрагменті зубних дуг: на верхній щелепі - верхні зовнішні кути, на нижній - нижні зовнішні. Кути нахилу бічних зубів визначали відносно оклюзійної площини (Ос), проведеної через контактуючі горбки молярів верхньої і нижньої щелеп (рис. 1).

Рис. 1. Кути нахилу поздовжніх осей зубів, які вивчали за ортопантомограмами щелеп:

1 - передні зуби (зовнішній кут, утворений віссю зуба і горизонтальною площиною РН); 2 - бічні зуби (зовнішній кут, утворений віссю зуба й оклюзійною площиною Ос)

Для визначення симетричності розвитку нижньої та верхньої щелеп прийняті не абсолютні, а відносні величини, які визначали за методикою

О.М. Ославського [10], модифікованою нами щодо визначення величин на верхній щелепі. На орто-пантомограмі або на її копії створювали пряму, що проходить через різальні краї нижніх центральних різців (рис. 2, 3). На цю лінію чи паралельну їй опускали перпендикуляри з таких точок: а - ме-

діальні поверхні центральних різців (нижніх чи верхніх); Ь - дистальна поверхня іклів (нижніх чи верхніх); с - дистальна поверхня перших постійних молярів (нижніх чи верхніх).

Рис. 2. Схема аналізу симетричності верхньої щелепи за ор-топантомограмою:

Ш і ^ - проекції довжини фронтальних сегментів зубного ряду;2R і 2L - проекції довжини бічних сегментів зубного ряду; 3R і 3L - проекції довжини передніх сегментів

Рис. 3. Схема аналізу симетричності нижньої щелепи за ортопантомограмою:

Ш і ^ - проекції довжини фронтальних сегментів зубного ряду; 2R і 2L - проекції довжини бічних сегментів зубного ряду; 3R і 3L - проекції довжини передніх сегментів

Розподіл виявле

Унаслідок цього утворюються такі сегменти на верхній чи нижній щелепах:

Ж і ^ - проекція фронтальних сегментів зубного ряду (від дистальної поверхні 6 до мезіаль-ної поверхні 1 зуба відповідного боку);

2R і 2L - проекція бічних сегментів (від дистальної поверхні першого постійного моляра до ме-зіальної поверхні першого премоляра в постійному прикусі чи мезіальної поверхні першого молочного моляра в змінному прикусі відповідного боку);

3R і 3L - проекція передніх сегментів (від мезіальної поверхні центрального різця до постійного чи молочного ікла відповідних боків та щелепи).

За такою методикою дослідили відношення проекції передніх, бічних і фронтальних сегментів до проекції довжини зубної дуги в пацієнтів із ре-тенованими зубами. За відносною величиною бічних сегментів судили про симетричність їх розвитку. При відхиленні в розвитку щелепи порушуються співвідношення між сегментами і це вказує, де відбувалися зміни, що дозволяло судити про розподіл місця й уточнити топографію порушень розвитку.

Результати дослідження та їх обговорення

При визначенні глибини розташування ретено-ваних зубів установлено, що більшість із них розташовані на І і ІІ рівнях. Так, на першому рівні розташовані 35 (31,8±4,4%), на другому - 56 ретено-ваних зубів (50,9±4,8%), тобто на двох перших рівнях розташовано 82,7% загальної кількості всіх виявлених на верхній щелепі ретенованих зубів.

Таблиця 1

на верхній щелепі ретенованих зубів за рівнем їх розташування

Рівень розташування Різці Ікла Премоляри Всього

п % п % п % п %

І рівень 5 35,71 26 32,5 4 25,0 35 31,8

ІІ рівень 4 28,58 44 55,0 8 50,0 56 50,9

ІІІ рівень 5 35,71 10 12,5 3 18,75 18 16,4

IV рівень - - - - 1 6,25 1 0,9

Усього 14 100 80 100 16 100 110 100

Найменше ретенованих іклів і премолярів виявлено на третьому рівні (12,5±2,7% та 18,75±1,6%) і тільки один випадок розташування ретенованого премоляра на IV рівні (табл. 1).

Топографічне розташування ретенованих зубів залежно від їх анатомічної належності має характерні ознаки. Так, якщо ретеновані центральні рі-

зці верхньої щелепи в значній більшості розташовані вестибулярно (12 різців - 87,71±9,4%), то для ретенованих іклів і премолярів характерніше розташування з піднебінного боку альвеолярного відростка (47 іклів - 58,75±5,5% і 10 премолярів -62,5±12,1%) (табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл ретенованих зубів за їх топографічним розташуванням у альвеолярному відростку верхньої щелепи

Центральні різці в/щ Ікла в/щ Премоляри в/щ Ікла н/щ Премоляри н/щ Усього

абс. % абс. % абс. % абс. % абс. % абс. %

Вестибулярне розташування 12 85,71 ±9,4 33 41,25 ±5,5 6 37,5 ±12,1 7 100 18 85,71 ±7,6 76 55,07 ±4,2

Піднебінне / язикове 2 14,29 ±9,4 47 58,75 ±5,5 10 62,5 ±12,1 - 0 3 14,29 ±7,6 62 44,93 ±4,2

Вірогідність <0,01 <0,05 >0,05 <0,01 <0,01 >0,05

Усього 14 100 80 100 16 100 7 100 21 100 138 100

Для ретенованих зубів нижньої щелепи характерне розташування з вестибулярного боку альвеолярного відростка (7 іклів - 100% і 18 премо-лярів - 85,71 ±7,6%). Вочевидь, такий характер розміщення ретенованих зубів у товщі щелеп зумовлений особливостями закладки їхніх фолікулів

і, можливо, детермінований генетичними чинниками.

При визначенні кутів нахилу ретенованих зубів

виявлено, що більшість зубів розташовувалися під кутом до оклюзійної площини. Так, на верхній щелепі 71 зі 110 виявлених ретенованих зубів розташовувались із медіальним до оклюзійної площини нахилом, 29 зубів (26,36±4,2%) були розміщені вертикально. Отже, загалом 90,9±2,7% ретенованих зубів на верхній щелепі мали сприятливі умови для переміщення в зубну дугу.

Таблиця 3

Розподіл виявлених ретенованих зубів за кутом розташування відносно оклюзійної площини

Розташування Кількість ретенованих зубів Всьо- го

правий бік щелепи лівий бік щелепи

другий премо-ляр перший пре-моляр о л ь е со 'с^ й и н т ю центральний різець центральний різець бічний різець ікло перший пре-моляр другий премо-ляр

Зуби верхньої щелепи Горизонтальне 0-35° п 1 - 2 - 1 - - 3 - - 7

% 14,28 6,25 12,5 6,25 6,37

Медіальне 35-85° п 2 2 22 - 4 3 - 35 - 3 71

% 28,57 66,67 68,75 50,0 50,0 72,92 60,0 64,54

Вертикальне 85-95° п 4 - 8 - 3 3 - 8 1 2 29

% 57,15 - 25,0 - 37,5 50,0 - 16,67 100 40,0 26,36

Дистальне 95-135° п - 1 - - - - - 2 - - 3

% 33,33 4,17 2,73

Усього на верхній щелепі 7 3 32 - 8 6 - 48 1 5 110

Зуби нижньої щелепи Горизонтальне 0-35° п - - - - - - - - - - -

Медіальне 35-85° п 4 - 1 - - - - 2 - 7 14

% 40.0 33,33 50,0 77,78 50,0

Вертикальне 85-95° п 4 1 2 - - - - 2 1 2 12

% 40,0 100 66,67 50,0 100 22,22 42,86

Дистальне 95-135° п 2 - - - - - - - - - 2

% 20,0 - - - - - - - - - 7,14

Усього на нижній щелепі 10 1 3 - - - - 4 1 9 28

Усього, п 17 4 35 - 8 6 - 52 2 14 138 (100)

Водночас 7 зубів (6,37±2,3%) розташовувались у горизонтальному і 3 (2,73±1,6%) - у дистальному або оберненому положенні відносно оклюзійної площини, тобто в несприятливому для переміщення в зубний ряд положенні. Отже, можна стверджувати, що частка ретенованих зубів на верхній щелепі, які мали сприятливі для переміщення в зубну дугу умови, достовірно (р<0,01) більша частки зубів без них (табл. 3).

На нижній щелепі горизонтально розташованих ретенованих зубів не виявлено. Медіальне і вертикальне положення виявлено в 14 (50,0±9,4%) і 12 (42,86±9,4%) відповідно ретенованих зубів нижньої щелепи, що загалом складає 92,86%.

Із 28 ретенованих зубів нижньої щелепи тільки 2 (7,14±4,9%) мали несприятливе для переміщення в зубний ряд розташування.

Отже, основна кількість ретенованих зубів займає сприятливе положення для їх успішного переміщення в зубну дугу (табл. 3).

Аналіз вимірювань сегментів верхніх зубних рядів за ортопантомограмами (табл. 4) засвідчив невідповідність розмірів їхньої правої та лівої половин у більшості пацієнтів із ретенцією зубів. Так, рівність сегментів зубних рядів виявлено в незначної кількості пацієнтів: бічних - у 11 (11,83±3,3%), передніх - у 19 (20,43%) і фронтальних - у 8 (8,6%).

Таблиця 4

Зведені дані вимірювань бічних, передніх і фронтальних сегментів щелеп

Сегменти щелеп Кількість пацієнтів, n і %

різниця між правим і лівим сегментами, мм Усього

0 0,5-2 2,5-4 4,5-6 6,5-8 8,5-і <

Бічні 11 11,83% 27 9,03% 43 46,24% 9 9,67% 2 2,15% 1 1,08% 93

Передні 19 20,43% 42 45,16% 16 17,2% 5 5,37% 7 7,53% 4 4,3% 93

Фронтальні 8 8,6% 24 25,81% 46 49,47% 12 12,9% 1 1,08% 2 2,15% 93

У більшості пацієнтів різниця між правими та лівими сегментами становила від 0,5 до 4 мм. Рідше спостерігалася більша різниця в розмірах, яка в окремих випадках сягала 16 мм.

Отже, аналіз вимірювань бічних, передніх і фронтальних сегментів щелеп за ортопантомог-рамами свідчить про значні відхилення в розмірах правих і лівих сегментів щелеп та асиметричний розвиток зубних рядів за наявності ретенованих зубів. Величина різниці залежить від локалізації, положення і кількості ретенованих зубів.

Здійснений детальний топографічний аналіз особливостей розташування ретенованих зубів у кістковій товщі щелеп після його узагальнення дозволив класифікувати ці особливості та виділити шість типів ретенції (табл. 5).

Таблиця 5

Типи ретенції

І тип - ретенція зуба, розташованого вертикально, з кутом нахилу його осі в секторі 85-95° до оклюзійної площини:

а - з достатньою кількістю місця в зубному ряді;

Як виявлено, І тип - вертикальне положення ретенованого зуба - характерний для 25,36±3,55% зубів, для третини з них було достатньо місця в зубній дузі. Для переміщення зубів цього типу, як правило, достатньо застосування сил у вертикальному напрямку.

До ІІ типу належали 7,25±2,21% ретенованих зубів із достатньою кількістю місця та 13,04±2,87% зубів із нестачею місця в зубному ряді. Переміщення цього типу зубів необхідно проводити, спершу перевівши його з медіального чи дистального розташування в більш вертикальне.

ІІІ тип розташування ретенованого зуба виявився найчисленнішим - ї0,87±2,65% зубів із достатньою кількістю місця та 24,64±3,65% зубів, яким місця в зубній дузі бракувало. Для переміщення зубів цього типу необхідно застосовувати ортодо-нтичні сили в трьох площинах.

б - з дефіцитом місця в зубному ряді;

II тип - ретенція зуба з відхиленням його осі медіально (35-85°) або дистально (95-135°) та зміщенням вестибулярно чи орально не більше 2 мм:

а - з достатньою кількістю місця в зубному ряді;

б - з дефіцитом місця в зубному ряді;

III тип - ретенція зуба з відхиленням його осі медіально (35-85°) або дистально (95-135°) та зміщенням вестибулярно або орально більше 2 мм:

а - з достатньою кількістю місця в зубному ряді;

б - з дефіцитом місця в зубному ряді;

IV тип - горизонтальне або протилежне до напрямку прорізування розташування ретенованого зуба;

V тип - ретенція зуба, спричинена наявністю надкомплектного зуба (зубів);

VI тип - ретенція зуба внаслідок транспозиції.

У табл. 6 показаний розподіл виявлених нами

ретенованих зубів за запропонованим розподілом на типи ретенції.

Таблиця 6

Розподіл виявлених ретенованих зубів за типом ретенції

До четвертого типу належали 5,07±1,87% зубів, переміщення яких у зубний ряд було неможливим через їх несприятливе топографічне розташування.

До окремого, V типу, винесено ретенцію зубів, спричинену наявністю надкомплектного зуба (зубів) на шляху прорізування. Комплексне лікування таких пацієнтів має низку особливостей, зумовлених, зокрема, виникненням порожнини в кістковій тканині після видалення надкомплектного зуба, що за показаннями потребує застосування кісткових замінників. Серед усіх виявлених ретенованих зубів 9,42±2,49% належали до цього типу.

VI тип представлений 4,35±1,74% зубів, ретенція яких зумовлена транспозицією. Оскільки перемістити зуби, розташовані в транспозиції, в їхнє фізіологічне положення часто неможливо, ми виділили цю аномалію в окремий тип.

Кількість Тип ретенції Усього

І тип ІІ тип ІІІ тип IV тип V тип VI тип

а б а б а б

n 11 24 10 18 15 34 7 13 6 138

%±m 7,97 ±2,03 17,39 ±3,23 7,25 ±2,21 13,04 ±2,87 10,87 ±2,65 24,64 ±3,65 5,07±1,8 7 9,42 ±2,49 4,35 ±1,74 100

Запропонований нами розподіл ретенованих зубів за описаними типами полегшує планування необхідного комплексу діагностичних та лікувальних заходів і може бути основою алгоритмів лікувальних заходів у разі виявлення ретенованих зубів.

Література

1. Айвазян А.А. Диагностика и лечение ретенции резцов I А.А. Айвазян, А.А. Недбай, В.А.

Кукушкин II Ортодент-инфо. - 2001. - №2. - С.

35-37.

2. Ишмуратова А.Ф. Актуальность своевременной диагностики ретенции зубов в условиях оказания массовой стоматологической помощи I А.Ф. Ишмуратова, Г.В. Степанов II Стоматология детского возраста и профилактика. - 2011. - №3. - С. 61-63.

3. Клемин В. А. Тактика ортодонта при ретенции отдельных зубов I В.А. Клемин,

Л.В. Яворская, В.М. Лавриненко II Український стоматологічний альманах. -2007. - № 2. - С. 37-40.

4. Алгоритм розшифрування ортопантомограм I Н.В. Головко, С.В. Головко, Д.М. Король [та ін.] II Український стоматологічний альманах.

- 2006. - Т.2, № 1. - С. 9-11.

5. Воробьев Ю.И. Рентгенодиагностика затрудненного прорезывания и неправильного поРе

Детально проаналізовано топографію ретенованих зубів за ортопантомограмою. Вивчено глибину розташування, кут нахилу ретенованих зубів відносно оклюзійної площини та особливості формування зубного ряду за їх наявності. Ці особливості покладені в основу розробленого автором розподілу ретенованих зубів на 6 типів, який допоможе лікарю-ортодонту планувати комплексні лікувальні заходи.

Ключові слова: ортопантомографія, ретеновані зуби, сегменти зубних рядів, типи ретенції.

Резюме

Представлен детальный анализ топографии ретенированных зубов по ортопантомограмме. Изучены глубина расположения, угол наклона ретенированных зубов относительно окклюзионной плоскости и особенности формирования зубного ряда при их наличии. Эти особенности положены в основу разработанного автором распределения ретенированных зубов на 6 типов, который поможет врачу-ортодонту планировать комплексные лечебные мероприятия.

Ключевые слова: ортопантомография, ретенированные зубы, сегменты зубных рядов, типы ретенции.

Summary

The article presents a detailed topography analysis of the impacted teeth. It was studied the depth of the location, an grade of impacted teeth in relation to the occlusal flatness and the peculiarities of the dentition in their presence. These features are basic ones of created by us classification of impacted teeth on 6 types, which will help by orthodontist to plan comprehensive medicative measures.

Key words: orthopantomography, impacted teeth, dentition segments, types of retention.

ложения зубов I Ю.И.Воробьев, В.П.Трутень II Стоматология. - 1997. - Т. 76, № 3. - С. 61-63.

6. Stivaros N. Radiographic Factors Affecting the Management of Impacted Upper Permanent Canines I N. Stivaros, N. A. Mandall II Brit. J. Orthodont. - 2000. - m 27, № 2. - Р. 169-173.

7. Лычак В.С. Ретенированные зубы: проблемы и решения I В.С. Лычак II Стоматолог. -2001. - №4. - С. 10-14.

8. Современные методы обследования пациентов с ретенцией клыков верхней челюсти I А.Д. Волчек, И.Г. Голубева, Н.А. Рабухина [и др.] II Ортодонтия. - 2006. - №1. - С. 24-26.

9. Жигурт Ю. И. План и прогноз лечения при ретенции зубов: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук: спец. 14.01.22 "Стоматология" I Ю. И. Жигурт. - М., 1994. - 19 с.

10. Ославський О.М. Обґрунтування методів комплексного лікування скупченого положення зубів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук : спец. 14.01.22 ’’Стоматологія”! О. М. Ославський. - Одеса, 2007.- 18 с.

Стаття надійшла 11.07.2013 р.