CC BY
11
4. ЕКОНОМ1КА, ПЛАНУВАННЯ I УПРАВЛ1ННЯ ГАЛУЗ1
УДК 336.153-058.232.2.085 (477) Доц. Н.Й. Реверчук, канд. екон. наук -
Львiвський т-ут банмвськоТ справи Утверситету БС НБУ; здобувач В.1. Бочан - Львiвський НУ iM. 1вана Франка
ОСОБЛИВОСТ1 TEOPIÏ КОНКУРЕНТНИХ ГРОШЕЙ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ÏÏ РОЗВИТКУ
Дослщжено особливосп та принципи побудови hobïthïx теорш грошового обь гу, запропоновано конкретш оцiнки та пропозицп щодо перспективностi функщону-вання конкурентних грошей у сучаснш економiцi.
Ключов1 слова: грошовий обiг, функцп грошей, конкуренты грошi, теорiя па-ралельних валют.
Assoc. prof. N. Yo. Reverchuk - Candidate of economic science L 'viv institute
of banking University of banking of the NBU; competitor V.I. Bochan - L 'viv NU named after Ivan Franko
Competitive Money Theory Peculiarities and its Development Prospects
Peculiarities and principles of money circulation latest theories foundation were researched. Specific estimates and propositions concerning prospective competitive money functioning in modern economy were offered.
Keywords: money circulation, money functions, competitive money, parallel currency theory.
Постановка проблеми. Проблема недержавних приватних конкурентних валют е не новою, мае своï витоки ще з початку ХХ ст., але сьогодш особливо привертае увагу економ1слв. I це при тому, що посередникам вда-лося зробити ютотний внесок у грошову теорда взагал1 та теорда грошового об1гу зокрема.
Останш дослвдження i публжацп за темою статтг Проблеми стш-кост та ефективносл грошового об1гу в перехщнш та ринковш економжах дослщжено у працях росшських вчених А. Генкша, В. Кшсторша, В. Черка-ського, П. Радюнова, Д. Кочергша, Д. Коптюбенка, а також у вггчизняних економ1спв М. Павлишенка, I. Жиляева. Своерщним стартом для розгортан-ня дискуси з цього питання стала стаття М. Кузнецова "Л1берал1защя грошового об1гу: проблеми i шдходи" (1996 р.). М1ж тим джерелами збурення стали пращ С. Гезелла i Ф. Гайека, в яких запропоновано несподiванi i радикальш iдеï стосовно не тшьки конкуренцiï мiж грошима, але й щодо ïx функцш. Но-ве прочитання цих думок та ïx осмислення в умовах сьогодення е на часi.
У ХХ ст. постшний iнтерес до дiяльностi грошових iнститутiв та шструменлв проявляли I. Фiшер, Л. М1зес, Ф. Гайек, Дж. М. Кейнс, М. Фрщ-мен i своï'ми науковими працями розширили розумiння ролi грошового обiгу у мiнливому ринковому середовищд. Крiм того, новий вибух штересу до питання паралельного руху грошових сурогатiв зумовлений не стшьки високим
рiвнем шфляци, скшьки iншими причинами: конфлiктнiстю функцiй грошей, новими поглядами на сутшсть та функцп грошей, iнновацiйнiстю у грошовому господарств^ поширенням недержавних електронних грошей, низькою ефективнiстю державних грошей в обслуговуванш потреб фiзичних та юри-дичних осiб ринкового господарювання в обмiнi товарами, монополiзащею пропозицп грошей як основно! причини грошово-банювських криз.
Мета статтi полягае у дослщженш особливостей та принципiв побу-дови новiтнiх теорiй грошового об^у, який базуеться на полiвалютностi, зас-тосуваннi квазi-грошей, грошових сурогатiв. Головними завданнями статт е:
• простежити еволющю теорп паралельних конкурентних валют у ХХ ст.;
• з'ясувати переваги 1 недолши р1зних вар1анив теорп функцюнування паралельних валют, зокрема мшцевих валют;
• розробити конкретт оцшки та пропозицп щодо перспективност1 застосу-вання теорп паралельних приватних валют у державах з ринковою та тран-сформацшною економшою.
Виклад основного матерiалу. Провiсниками ще! недержавних валют були нiмецький шдприемець та економiст Сiльвiо Гезелл (1862-1930 рр.) -його головна книга "Природний економiчний порядок" створена на рубежi Х1Х-ХХ ст.; американський економют Рiгель, вiдомий своею книгою "Грошi приватних пiдприемств: неполiтична грошова реформа" (1944). У цш працi вш сформулював головнi завдання свое! грошово! реформи: "вiддати владу над грошима в руки людей, тдтримувати постшну покупну спроможнiсть, постiйний рiвень цш, вiдвертати iнфляцiю, фiнансовi крахи i економiчний хаос, зберегти мир i ростити пiдприемництво" [1, с. 30]; австршський вчений Ф. Гайек - головна його праця з ще! проблеми "Денацiоналiзацiя грошей" (1976), у росшському перекладi мае назву "Приватш грошi".
Розглянемо i визначимо внесок кожного згаданого вище економюта у розвиток вчення про конкуренты (паралельнi) грошi.
Запропоновану Гезеллем теорш роздержавлення грошово! сфери шз-шше вiдродила школа вшьно! економiки, яка вщкидае декретну валюту через и подвiйну, а отже суперечливу функцш. Йдеться про те, що грошi у функщ-ях засобу об^у i нагромадження протиставляють особистий штерес колек-тивному. Однак, природно, як виявив А. Смгг, его!зм, особиста вигода мають сприяти суспшьному штересу. Все це пiдштовхнуло Гезелла до думки, що потрiбно вибудувати такий порядок, за якого власникам грошей було б випд-но вщ них позбавлятися, тобто заставити грошi обертатися. Унаслщок цього попит на товари збшьшиться, доступ до кредш!в полегшиться, а економiч-ний розвиток прискорюеться.
Гезелл переслщував головну мету, яка полягала в тому, щоб поверну-ти грошам !х функцш засобу обмшу i вiдмовити грошам у функцп нагромадження i утворення скарбiв (резервiв). На його думку, саме остання функщя дуже часто призводила до грошових криз. 1накше кажучи, функщя нагромадження гальмувала i сповiльнювала грошовий об^.
Гезелл висунув низку новаторських щей, як стосуються теорп грошового об^у i теорп мiсцевих грошей [10, с. 25-29]:
1. Учений вважав, що необхщно провести чггку риску м1ж грошима I !х ма-тер1алом... М1ж ними лежить закон, який сьогодт об'еднуе !х, але завтра може роздшити. Привше! грошей не властив1 будь-якому металу, але мо-жуть бути надат за законом вщ одного матер1алу шшому. Грош1 - неза-лежний товар I його щна повинна бути визначена заново при продажу, кожний раз коли грош1 зм1нюють власника. При продажу товар1в отри-мувач грошей тколи не знае, що отримае за грошг Це буде визначено шшим продажем в шший час, в шшому мющ I з шшими людьми.
2. Гезелл вважав, що характер грошей як засобу обм1ну такий, що вшьне його виробництво повинно бути неможливим. Якщо би кожний був вшь-ний виробити грош1 за власною системою, то р1зноматттсть виробле-них грошей знещнило би функцию, яку вони виконують. Кожен оголосив би, що його творшня { е грош1, { нам довелося би повертатися до бартеру. Виб1р тому вщбуваеться м1ж державними грошима або повною вщсут-тстю грошей. Свобода тдприемництва у виготовлент грошей немож-лива. Це дуже очевидно, щоб вимагати подальшого пояснения. Функщя грошей як засобу обм1ну е самодостатньою, I будь-яка додаткова функщя буде зайвою. Мшмум матер1альних властивостей - ось чого просять люди вщ матер1алу грошей. Матер1ал, 1з якого вироблет грош1, мае для еко-ном1чного життя ту саму важтсть, яку шюра футбольного м'яча мае для гравщв. Грош1 - футбольний м'яч економ1чного життя.
Шмецький вчений доводить, що нишшня форма грошей дiе як посе-редник для товарообiгу тiльки за умови, що отримуе данину у виглядi витрат, мита, прибутку, вщсотюв. Немае данини - немае й обмшу. Пропозицiя виму-шена - виходити на ринок. Неважливо, чекають його прибутки чи збитки. А попит, якщо умови невипдш, ховаеться у свою фортецю i вичжуе. При падуга цiн пропозищя грошей зменшуеться, товари не знаходять реалiзацil, зрос-тае !х викид на ринок, i цiни падають далi саме через недостатню пропозищю грошей. Ось i пояснення природи криз. Попит стае меншим, тому що вш уже дуже малий, i пропозицiя стае великою, тому що вона уже дуже велика. От-же, закон попиту такий: попит зникае, коли стае недостатшм.
Принципова теза Гезелла в тому, що економiчнi кризи можна вщвер-нути, якщо щни школи, ш за яких обставин не будуть падати. Це може бути виконано через прийняття тако! форми паперових грошей, що вона буде про-понуватися в обмш на товари завжди, навггь якщо вiдсоток на каштал впаде або зникне. Грошi не можуть бути одночасно засобом обмшу i збереження -стимулятором i гальмом товарообмiну. Всi товари свiту до послуг зберiгача, то навщо йому робити сво! збереження у формi грошей? Грошi були створе-нi не для збереження. Грошi повиннi допомагати i здешевлювати обмш, а не перешкоджати i гальмувати його. Держава вимушена весь час додруковувати грошi взамiн тих, що виводяться iз обiгу збер^ачами. Але акт товарообмiну то-вар-грошьтовар перериваеться, якщо пiсля продажу товару на виторгуваш гро-шi тут же не здшснюеться покупка. Це неправильне застосування грошей, адже вони, передушм, е засобом обмiну. Право на вщсоток не сумiсне з концепщею грошей, тому що заради вилучення вiдсотка перериваеться товарообмiн.
Слушною е думка економюта про те, що природа товарiв змушуе бшь-шiсть iз нас до посшшносл i змушуе появлятись на ринку. Пропозищя виро-
бу для продажу залежить не вщ бажання його володаря, а вщ властивостей самого виробу.
Не матерiал, iз якого виготовлеш грошi, !х функцiя як засобу обмшу, покривае грошi i гарантуе економiчний попит на них. К^м подiлу працi, не-мае нiякого покриття грошей. Подiл пращ виробляе нескшченний потiк това-рiв i нескiнченний попит на заЫб обмiну. Здатнiсть грошей здiйснювати об-мiн обернено пропорцiйна 1х доброяюсносл. 1з сумнiвними грошима власник розлучаеться з меншим коливанням, i вони швидше переходять iз рук в руки, обслуговуючи товарообмiн.
Не можна не погодитися з думкою Гезелла про те, що кожне удоско-налення грошей збiльшуе швидкiсть об^у, а значить, i пропозицiю грошей. Ми повинш погiршити грошi як товар, якщо хочемо покращити 1х як засiб обмiну. Грошi - шструмент полегшення обмiну i нщо iнше. Надiйнiсть, швидкiсть i дешевизна обмшу товарiв - показники корисност грошей. Гро-шi, якi мають замiнити бартер, повиннi гарантувати, прискорювати i здешев-лювати обмiн товарами. Критери "добрих" грошей, ефективного шструмента обмiну: вони повиннi забезпечувати обмш товарами - судимо за вщсутшстю торгових депресiй, криз i безробггтя; вони повиннi прискорювати обмiн - судимо за зменшенням запасу товарiв, зниженням числа торпвщв i магазинiв, вони повиннi здешевлювати обмш - будемо судити за зниженням рiзницi мiж цiною виробника i цiною споживача. Надiйний товарообмiн можливий тшьки тодi, коли всiм байдуже, володгги грошима чи товарами, коли грошам влас-тивi всi дефекти товарiв. Такi грошi нiколи не сподоблять товарам. Пропози-цiя обмежена, тому попит повинен бути помщеним тд те ж саме обмеження. Пропозищя вiддiлена вiд волi власниюв товарiв - попит також треба вщдши-ти вiд волi власниюв грошей.
Гезелл доходить висновку, що попит гордо виходить на ринок, а пропозищя - скромно, боячись копняка. Пропозищя товарiв, тобто попит на гро-ш^ не залежить вщ ситуаци на ринку i завжди прирiвнюеться до запасу това-рiв. Попит, навпаки, не шдпорядкований цьому правилу. З плином часу, ут-римуючись вiд угоди, власник грошей втрачае тiльки вщсоток, а власник товару - основну частину активiв.
Якщо ми вщмшимо привше1 власникiв грошей i пiддамо попит примусу, якому завжди шддаеться пропозицiя, то видалимо всi аномали тради-цшно1 форми грошей i зробимо попит незалежним вiд полiтичних, економiч-них чи природних умов. Ми повинш надшити грошi властивостями, якi зму-сять продавця товарiв конвертувати його грошi назад в товари - особисто, якщо вш мае потребу в товарах або позичаючи сво! грошi iншим, якщо йому товари не потрiбнi.
Отже, Гезелл запропонував модель вшьних грошей, сутнiсть яко! по-лягае в такому: вшьш грошi - це стiйка паперова валюта, причому банкноти випускаються або виводяться iз обiгу вiдповiдно до шдекЫв цiн з метою ста-бшзаци загального рiвня цiн. Вшьш грошi гублять 1/1000 номшально1 вар-тостi щотижня, або 5,2 % на рш, за рахунок власника. Власник повинен зберь гати банкноти за номшальною вартiстю, приклеюючи до них марки. Наприк-
лад, 10-центова марка повинна приклеюватися кожну середу до 100-доларо-во1 банкноти, подшено! на 52 датованi частини за числом тижшв у роцi. Нап-рикiнцi року повнiстю маркованi банкноти обмшюються на новi для об^у протягом наступного року. Звичайно, Bci будуть прагнути уникнути видаткiв на марки, одразу пускаючи грошi в об^.
На наш погляд, нишшня теорiя паралельних валют взяла до уваги три висновки i3 теори вiльних грошей Гезелла:
• грош1 завжди забезпечет тшьки подшом пращ;
• якщо пропозищя ввддшена ввд вол1 власник1в товар1в, то попит також треба ввддшити ввд вол1 власнишв грошей;
• примус до постшного обку грошей досягаеться шляхом зведення грошей до рол1 звичайного товару через введения ввд'емно! процентно! ставки по грошах.
Американський дослщник Рiгель запропонував свою теорiю грошово! системи та оргашзаци грошового об^у. Вiн висувае тезу про свободу грошей як економiчного та полггичного iдеалу, який обшмае всi свободи i проголо-шуе, що людина мае владу над грошима. Основна щея автора в тому, що нишшня грошова система, де величезна роль держави i полггика, е ворожою приватному пiдприемцю i повинна бути замiщена тою, яка буде обслуговува-ти потреби сучасного обмшу.
Вш вважав, що чиновники можуть щиро прагнути проявляти грошову владу в штересах суспiльства, але !х спроби приреченi на провал, тому що за-кони грошового об^у роблять це неможливим. Грошова система повинна бути приватною та аналогичною. Уряд не повинен iмiтувати чи контролювати грошi, а управлшня цiнами не е функщею грошей. Грошi - нейтральний агент, едина функщя якого полягае в тому, щоб полегшувати обмш, але зов-Ым не впливати на щни.
Значний внесок у розвиток теори паралельних конкурентних валют зробив Ф. Гайек. Гайек писав, що грошi необов'язково створюються як закон-ний заЫб платежу урядом: подiбно закону, мовi i моралi вони можуть виник-нути спонтанно [2, с. 66-67]. Важливо наголосити на мотивах i аргументах, якi привели Гайека до наведеного вище висновку.
По-перше, вчений хо^в створити такий грошовий общ який би мшь мально залежав вiд людського чинника, вщвертав можливостi маншулюван-ня грошима в пол^ичних цiлях.
По-друге, вш дедалi бiльше переконувався в тому, що держава не здатна ефективно регулювати пропозищю грошей в штересах суспшьства.
По-трете, Гайек вважав, що монополiзацiя пропозицп грошей е головною причиною грошових криз, тому монополiзацiя грошей державою не е не-обхщною i бажаною. Вш не бачив перспектив досягти грошово! стабшзаци через iнструменти заполiтизованих грошових шститу^в, зокрема централь-них банюв i запропонував передати друкування грошей приватним шд-приемцям.
Зазначенi ще! Гайека нинi стали нарiжним каменем науково! еконо-мiчноl школи "ново! грошово! економiким. У книзi Гайека детально описано
мехашзм входження приватних конкурентних валют в обш i механiзм забез-печення ними стабшьност цiн та високо1 фшансово1 конфщенцшность Вiн прогнозував, що центральний банк i урядовцi будуть чинити ошр змiнам, аби не втратити сво1х вигод вiд монопольного постачання грошей [2, с. 57]. Гайек назвав ортодоксальною тезу: "одна держава - одна валюта". Вш нагадуе, що люди звикли називати грошима лише т грош^ якi випускае держава, i тому вони мають статус "законного засобу платежу" [2, с. 65-72].
Аналiз ютори розвитку державного обшу свiдчить, що за вщмову особами приймати офiцiйнi (законш) грошi карали смертю, каторгами тощо [2, с. 61], а на купюрах батька Махна був напис: "Забезпечеш життям того, хто вщ-мовиться !х приймати" [1, с. 48]. Зрозумiло, що приватнi грошi можуть ус-пiшно iснувати без участ держави. Нагадаемо, закон Грешена про те, що кра-шд грошi не в станi витюнити гiршi стосуеться тiльки тих грошей, яким держава встановлюе твердий обмшний курс. За умов плаваючого обмшного курсу гiршi грошi цiнитимуться нижче. Це означае, що покупщ будуть позбува-тися !х i вибирати найкращi серед наявних в обiгу грошi. Все це дало Гайеку тдставу зробити висновок, що в умовах недовiри до нащонально1 валюти закон Грешема мшяе свiй знак i добрi грошi витiсняють поганi, а щншсть ос-таннiх падае [2, с. 75].
Аналiзуючи гайекiвськi ще1, розмежуемо двi його пропозици. Перша полягае в тому, щоб створити передумови для конкуренци грошей з метою вщбору кращих iз них. Друга пропозищя полягае у розбудовi конкурентного типу устрою грошових шститу^в. У рамках першо1 пропозици наголосимо на тому, що за Гайеком конкуренщя мiж центральними банками приведе до позитивних результат. Ця думка була базою для переходу до ново1 ще1 - де-нацiоналiзацiя грошей.
Проти приватно1 емюи вченим висунуто багато заперечень, серед яких головними е таю [3, с. 22]:
• приватна ф1рма, що максим1зуе прибуток, буде тдвищувати пропозищю сво1х грошей до того часу, поки не досягне граничних витрат виробництва, близьких до нуля, а результат - гшершфлящя;
• система приватних банив внутр1шньо нестабшьта;
• виробництво грошей - природна монопол1я;
• грош1 мають позитивний зовтштй ефект або иав1ть е сустльним благом; Однак, дослщження наведених аргументiв показало, що жоден iз них
не виправдовуе особливе становище держави у грошовш сферь 1накше кажу-чи, щея дерегулювання грошей мае шд собою серйозну теоретичну основу.
Видшяючи чотири основнi напрями використання грошей - покупка за го^вку, резерви майбутшх платежiв, стандарт вiдстрочених платежiв, на-дiйну облiкову одиницю [2, с. 113-118], Гайек доходить висновку, що пашв-ним типом грошей будуть стабшьт грошь
I все-таки багато вчених скептично ставляться до ще1 приватних грошей. Так, Л. Уайт наголошуе на юторичному аргумент^ що iсторiя подiбних приватних грошей ще не знала [12]. М. Фрщмен вважав, що юнування тради-цшно1 едино1 навдонально: валюти не дае змоги приватним валютам скласти
конкуренщю державним грошам. OKpiM того, нинi появились в o6iry HOBi грошовi шструменти, якi близькi до iдей Гайека, але цей грошовий ринок е надмiрно спекулятивним, i тому далеко не стабшьним [13]. Б. Клейн не вва-жае конкуренцiю на ринку валют кращою за державну монополда на емiсiю грошей. На його думку, одшею i3 передумов до монополiзацil пропозицп грошей е тенденщя прискореного зростання витрат, зумовлених шдробкою грошей при збшьшенш числа рiзного роду валют. Як наслщок, iснуе тенденцiя до концентрацп виробництва грошей. А той факт, що функщя монопольного виробника грошей знаходиться в руках держави, а не приватного емггента, пояснюеться наявшстю у держави бшьшого репутащйного капiталу, нiж у будь-якого шшого економiчного агента [11].
Висновки
Отже, теорiя конкурентних паралельних валют, безумовно, е штелек-туально привабливою, смшивою i навiть симпатичною. Вона дае змогу глиб-ше зрозумiти грошову економiку, особливо сучасний грошовий общ однак ця теорiя е дуже радикальною i тому практично нездшсненною. Окрiм того, факти iснування недержавних грошей були дуже короткочасними i тому ос-таточнi висновки щодо 1х життездатностi та перспективностi е передчасними.
Лггература
1. Генкин А. Частные деньги: история и современность. - М.: Альпина Паблишер, 2002. - 518 с.
2. Хайек Ф. Частные деньги. - Пер. с англ. - М.: Ин-т нац. модели экономики, 1996. -
236 с.
3. Кузнецов Н. Либерализация денежного обращения: проблемы и подходы// Вопросы экономики. - 1996, № 8. - С. 34-39.
4. Клисторин В., Черкасский В. Денежные суррогаты: экономические и социальные последствия// Вопросы экономики. - 1997, № 10. - С. 18-26.
5. Родионов П. Вытеснение денежных суррогатов - центральная проблема восстановления экономики России// Проблемы теории и практики управления. - 1999, № 2. - С. 56-60.
6. Павлишенко М.М. Суть едносп товарного i грошового об1гу// Економша Украши. -2004, № 9. - С. 9-14.
7. Жиляев I. Плапжна криза в Укра!ш: стан, тенденцп i шляхи подолання. Частина 1. Трансформацп сощально-економ1чних систем/ Под ред. 1.Б. Жиляев. - К.: Либщь, 2006. - 66 с.
8. Кочергин Д. Влияние электронных денег на денежную массу// Вестник Санкт-Петербургского государственного университета. - 2004. Сер. 5, вып. 4. - С. 90.
9. Коптюбенко Д. "Частные деньги" Хайека: 30 лет спустя// Вопросы экономики. -2006, № 6. - С. 67-80.
10. Gesell S. Die natürliche Wirtsehafts-ordnung (NWO). - Lauf b. Nürnberg: Zitzmann Verlag, 1984.
11. Klein B. The Competitive Supply of Money// Journal of Money, Credit and Banking. -1974. Vol. 6, № 4. - P. 444-450.
12. White L.H. Competitive Money, Inside and Out. - Cato Journal, 1983. - Vol.3, Spring, P. 281-299.
13. Friedman M. Has Government Any Role in Money? - Journal of Monetary Economics. -1986, vol. 17, P. 37-62.
