CC BY
17Особливост словесно! й музично! поетики кримськотатарсько! народно! niCHi «Арабалар келип де гечер» («Гарби ''дуть, минають»)
ФОЛЬКЛОРШЫНАСЛЫКЪ -ФОЛЬКЛОРИСТИКА
О.М. Гуменюк.
E-Mail: uakafedra@mail.ru
Особливост словесно! й музично! поетики кримськотатарсько! народно! тсш «Арабалар келип де гечер» («Гарби !дуть, минають»)
УДК: 398.8838 (=512.145)
Ольга Николаевна Гуменюк.
Особенности словесной и музыкальной поэтики крымскотатарской
народной песни «Арабалар келип де гечер» («Арбы едут, удаляются»)
Одним из ведущих в крымскотатарской народной любовной песне является мотив разлуки влюбленных. Он представлен и в такой жемчужине устно-поэтической народной лирики как «Арабалар келип де гечер» («Арбы едут, удаляются»). Здесь этот мотив раскрывается в меньшей степени в экспрессивно-тревожном, а скорее в сдержанно-элегическом ключе. Динамичный образ арб, отъезжающих вдаль и оставляющих следы на пыльной дороге, символически ассоциируется с неумолимым течением времени, оставляющим тревоги и переживания в человеческой душе.
Песня «Арабалар гелип де кечер» привлекает многогранными, богатыми тонкими разнообразными нюансами переливами настроения. Здесь печальная элегичность деликатно сочетается со светлой мечтательностью и неотделима от философичной медитативности, задумчивости. Особая эмоциональная насыщенность, подчеркнутая изысканными рифмами, красноречивой звукописью, обуславливает гармоническое единство словесных и музыкальных аспектов поэтики фольклорного произведения. Основу мелодии песни составляют тоскливые переливы, преимущественно протяжные, преисполненные таинственной неопределенности, подчеркиваемой, прежде всего, широкими распевами. Изысканная ритмическая орнаментальность придает течению грустных переливов привлекательную загадочность, сладостную тревожность, существенную в художественном мире песни.
Ключевые слова: фольклор крымских татар, песенная лирика, поэтика, образная система, звукопись, ритмомелодика.
Olha Mykolayivna Humeniuk.
The Peculiarities of Verbal and Musical Poetics of Folk Song by Crimean
Tatars "Arabalar Kelip de Keger" ("Bullock Carts are Going and Passing")
Motif of parting lovers is one of the leading in folk love songs by Crimean Tatars. It is represented in such pearl of folk lyrics as "Arabalar Kelip de Keger" ("Bullock Carts are Going and Passing"). This motif is described here more in restrained and elegiac manner then in expressive and trouble one. Dynamic image of arabas (bullock carts) which are going into the distance leaving the trips on dusty road is in symbolic way associated here with inexorable time running that leaves troubles and experiences in human soul.
The song "Bullock Carts are Going and Passing" is attractive by its versatility, richness for various tints of mood. Elegiac sadness is delicately connected here with light dreaminess also being integral with philosophical meditations. An especial emotional saturation, being emphasized by effected rhymes, meaningful tone painting, provides harmonic unity of verbal and musical aspects in poetics of analyzed folklore work. The sad, previously lingering overflows lay in the base of song melody. They are crowded by mysterious uncertainty, which is emphasized mainly by wide chants. Refined rhythmic ornamentation attaches elegiac song flow the mysterious attractiveness, sweet embarrassment. This quality is essential
in figurative world of the song.
Keywords: Folklore by Crimean Tatars, Song Lyrics, Poetics, Figurative System, Tune Painting, Rhythm and Melody.
Мотиви розлуки закоханих, пов'язан з ними спогади про минулi щасливi ды, сподiвання на новi 3ycTpi4i, на подолання душевних страждань i переборення складних життевих об-ставин, як i багато iнших подiбних емоцiйно обарвлених сусптьно-побутових перипетiй та психологiчних нюанав, проймають немало кримськотатарських народних пюень, зокрема таких як «Сёйлетме бени» («Не змушуй мене говорити»), «Багъчадан бир ^уль къопардым» («Зриваю троянду в саду»), «Вардым чешме башына» («Пiдiйшов я до водлограю»), «Эки пугъу» («Два пугачi»), «Эки кийик» («Двi кiзки»), «Авада учан телли турна» («Лине в небесах журавлиний ключ»), «Юдже дагълар» («Високоi гори»). Ц та iншi близькi Тм за тематикою зразки пiсенноТ уснопоетичноТ творчостi представленi зокрема у багатьох фольклорних збiр-никах - вщ першоТ вагомоТ публiкацiТ Олексiя Олесницького [Олесницкий, 1910] до антологiТ Февзi Алiева [Алиев, 2001]. Провiдним е згаданий мотив i в пюн «Арабалар келип де гечер» («Гарби Тдуть, минають»), яка е основним об'ектом дослщження в пропонованiй публкацп.
В пiснi «Арабалар келип де гечер» мотив розлуки закоханих розкриваеться не так в екс-пресивно-тривожному, як у стримано-елепйному ключк Тут глибока печаль вщлунюеться в особливм настроевостi (лагiднiй втихомиреностi, врiвноваженостi), що невщдтьна також i вiд такоТ жанрово-стильовоТ прикмети як фiлософiчна медитативнють, задумливiсть.
Цiлком можливо, що гарби, як проТздять повз лiричного героя i стають поштовхом до виникнення зворушливого внутрiшнього монологу, викликають у нього сумш спогади про те, як на одшй з таких гарб вщ'Тхала вiд нього його кохана, або ж не менш сумш передчуття того, що вона отак найближчим часом може вщ'Тхати, не виключено, що ТТ засватали в шше село... Таких тривожних припущень може бути безлiч, натом^ь, зосереджена на передачi внутрiшнiх переживань, пюня суттево абстрагуеться вiд побутовоТ конкретики. Вже перша поетична фраза, першi динамiчно окресленi образи (гарби, що вщ'Тздять i лишають на до-розi слiд), навiть без подальшого промовистого уточнення, набувають символiчних прикмет, позначаючи невблаганний плин часу i вiдчутний слiд, який вЫ залишае в людськiй душi:
Арабалар гелип де кечер, Из олур.
Севип, сайып айрылмасы Кучь олур, кучь олур (Гарби Тдуть, минають, Слщ буде.
Любити, шанувати й розлучитись -Тяжко буде, тяжко буде)
[Шерфединов, 1979, с. 69; далi цитування за цим виданням].
Наступний куплет крие в собi певний емоцмний сплеск, тут висловлюеться осторога щодо руйшвного втручання сторонах сил у взаемини закоханих, а також вчуваеться заклик обер^ати своТ почуття. Тож образ вуличного пилу, яким можна забруднитися, так само як щойно окреслений малюнок, пов'язаний з гарбами, набувае символiчних вимiрiв:
Сокъакъ бою гезме, яврум, Тоз олур.
Эллере ачма сырынъы,
Сёз олур, сёз олур
(По вулицях не гуляй, пташечко моя,
Пил буде.
Чужим не вщкривай таемниць своТх, Поговiр буде, поговiр буде).
Особливост словесно! й музично! поетики кримськотатарсько! народно! тсш «Арабалар келип де гечер» («Гарби !дуть, минають»)
Третм (завершальний) куплет найбiльш фiлософiчний i водночас особливо вишуканий за своею настроевою гамою. Тут i тиха зажура, i свiтла надiя, означена зокрема традицмним образом розквiтання троянд, контрастним щодо попереднього образу пилу, i новий про-никливий наголос на виявленому вже в перших рядках пюш вщчутт невблаганноТ плинност часу:
Гелир баарь, ачар гуллер,
Яз олур.
Севги ичюн айлар-йылллар -
Аз олур, аз олур
(Прийде весна, розкриються троянди,
Лто буде.
Коханню i мiсяцiв, i рокiв
Мало буде, мало буде).
Фiлософiчнiсть, образна виразнiсть, неповторна настроевють - усi цi аспекти пюш не-вiд'емнi вiд вишуканоТ ритмко-синтаксичноТ та звуковоТ органiзацiТ ТТ поетичноТ мови. Маемо тут чiткий i разом з тим доволi примхливий ритмiчний малюнок, в основi якого вщдтеш цезурами чотирискладовi стопи, до того ж поперемшно пюля першоТ пари таких стоп ще одна трискладова, пiсля другоТ пари - двi трискладовi стопи. Така ритмiчна органiзацiя слушно унаочнюеться наведеним вище строфiчним малюнком, запропонованим Я. ШерфедЫовим. У момент особливоТ емоцмноТ напруженостi лiричного героя, коли вЫ прямо висловлюе свою засторогу («Эллере ачма сырынъы»), ритмiчна чiткiсть дещо порушуеться, цезура ву-алюеться. Це единий такий рядок у всм пюш. Наявнiсть подiбного рядка в пюш «Эки пугъу» («Два пугачи») та в деяких Ыших кримськотатарських народних пюнях може служити пщ-твердженням, що це аж шяк не випадковiсть, а цiлеспрямований художшй засiб.
Основними носiями лiричного сюжету е рядки з парою чотирискладових стоп, а знач-но коро^ вщ них рядки з трискладовими стопами близью за своТм характером до дуже своерщних рефренiв. ЗмЫювану, пульсуючу семантичну iнформацiю, щiльно пов'язану з окресленим в основних рядках сюжетним плином, несе в рефренних рядках щоразу нове влучне односкладове слово, при ньому незмЫним лишаеться слово «олур» («буде»). Воно виразно, гостро пронизуе всю пюню, з одного боку своею незмЫною повторюванютю, мо-нотоннютю посилюючи вщчутний тут елепйний настрiй, а з Ышого - завдяки своТй семан-тиц та звучностi вносячи в той настрм певнi оптимiстичнi нотки. Повторюванють вельми своерiдноТ фiгури поеднання односкладового слова з цим «олур» у кожшй строфi спочатку раз, а по^м двiчi тим бiльше посилюе згадану елепйнють, а також дуже увиразнюе мелодй нiсть поетичних рядюв, так само як i дальша повторюванiсть другого основного рядка з оцим прилеглим до нього рефренним. Таким чином вщзначене «олур» звучить в кожному куплей п'ять разiв, а протягом уаеТ пiснi - п'ятнадцять, створюючи своерщний ефект вщлуння, вра-жаючий своею художньою значимютю та багатогранною функцiональнiстю.
Отже й римування пюш тiсно пов'язане з цим звуково й семантично мютким «олур», яке входить суттевим компонентом у риму редифного характеру (поеднання точних i тавтоло-пчних сшвзвуч). Редиф тут виступае елементом единоТ для всiеТ пiснi римованоТ конструк-цп. Вiдсутнiсть у першому куплей точного спiвзвуччя перед тавтологiчним (Из олур - Кучь олур), так само як шзшше деяке послаблення ритмiчноТ ч^косп, може служити знаком пев-ноТ збентеженостi лiричного героя, заявленоТ на початку пiснi його внутршньоТ стривоженостi. Тут слово «Куч» («Тяжко») явно випадае не лише з римованоТ пари куплету, а й з усього об'ед-наного досить рiзким «з» звукового ряду, в якому воно стоТть: Из - Кучь, Тоз - Сёз, Яз - Аз.
Як бачимо, в другому й третьому куплетах редифна рима класична - ч^ке поеднання точних i тавтолопчних сшвзвуч тут вельми сприяе досягненню характерное для пюш полн фошчноТ настроевосп.
Прикметний для жанру макаму багатий звукопис виявляеться не лише у вигадливому ри-муванш. Вiн тут посилюе також емоцмну впливовiсть синонiмiчних пар (гелип де гечер; Се-
вип сайып), виявляеться у своeрiдному перегуку окремих, переважно початкових та остан-Hix ^в основних рядкiв з ключовим словом «олур»: арабалар, айрылмасы, яврум, эллере, гелир, гуллер, йырар - як бачимо, грайливий перехщ лагiдного «л» у ршуче «р» пунктирно проймае всю пюню. Особливо виразний звукопис у завершальшй строфi. Тут перше й останне слова початкового рядка становлять своерщну риму (гелир - гуллер), яка огортае також заримован два внутршш слова рядка (баарь - ачар). А тзшше ця огорнута рима шби вириваеться з попередшх обiймiв i владно, нав^ь зухвало заявляе про себе наприюнц дальшого рядка: айлар-йыллар. Уся ця звукова шструментовка вiршованого тексту надае йому неповторно!' музикальностi, яка знаменуе не просто його узгодженють, а особливу еднють з текстом музичним.
По-своему цкавий варiант пюш мiститься у збiрнику 1льяса Бахшиша [Бахшыш, 2004, с. 49]. Але вщразу ж варто зазначити, що тут звукопис не сягае тако!' виразностк 1нша, бiльш традицiйна конф^ра^я строф (два рядки, в кожному з яких слщом за парою чотирискла-дових стоп подаеться трискладова стопа) не пщкреслюе ритмiчноï своерщност пiснi i не вн дображае подвмного повтору трискладово1 стопи наприюнц стопи (це тим бiльш дивно, бо такий повтор означений у нотах). У варiантi 1л. Бахшиша точнють першо1 частини редифа, ноаем якого е трискладова стопа, наприюнц першого куплету певною мiрою збер^аеться, а вiдтак зберiгаеться i нас^зний у пiснi пронизливий «з»:
Арабалар гелип де кечер, из олур, Келир бир кунь - акъар сувлар буз олур (Гарби щуть, минають, слщ буде, Прийде день - плинна вода кригою буде).
У свил наступно!' строфи (зам^ь «яврум - мое пташенятко» тут близьке йому за значен-ням i звучанням «ярем - кохання мое», таке уточнення важливе, бо цього разу в попередшй строфi про кохання безпосередньо не йдеться) оприявнюеться притаманний пюш поетич-ний паралелiзм, випрозорюеться певна символiка першого куплету, вщтак увиразнюеться тривога з приводу минущост кохання й наголос на необхщност оберiгати його.
В останньому куплетi переважно журлива тональнють пiснi дещо виразнiше, нiж у варiантi Я. Шерфедiнова, змiнюеться на бтьш оптимiстичну. В ряду приюнцевих спiвзвуч, у якому, як знаемо, з'являеться такий вираз як «буз олур» («крига буде»), завершальним у варiантi 1л. Бахшиша е вираз «яз олур» («лiто буде»):
Бугунь менъа агъласам да аз олур, Келир бир кунь, бельки манъа да яз олур (Сьогодш мен найбтьших ^з мало буде, Прийде день, може, й для мене лто буде).
Виразнють контрастного протиставлення виразiв «буз олур» - «яз олур» пщкреслюеться спiльним початком рядюв, якi вони завершують: «Келир бир кунь...».
Основу мелодп пiснi становлять сумовит переливи, здебiльшого протяжнi, сповнеш таем-ничо1 непевностi, яка увиразнюеться не лише характерними розлогими розствами, числен-ними ферматами, присутнiми майже в кожному такД а й позначеними легкою бентежнютю iнструментальними пасажами (вступ, штерлю^я), проникливими вокалiзами. Разом з тим мелодп надае особливо!' динамки й певно!' напруги поеднання малих, великих та збтьше-них секунд, використання трюлей, квартолей та квЫтолей. Пiснi властивий вигадливий рит-мiчний малюнок, густий, насичений. МЫливий ритм помережаний пунктирами, синкопами, паузами рiзноï тривалостi. Саме ця багата й вишукана орнаментальнють надае плину жур-ливих переливiв урочоï вабливосД солодкоï тривожностi, суттевоï в художньому свт пiснi.
Художнiй псиxологiзм кримськотатарських любовних пiсень, насамперед такого !'х жанрового рiзновиду як макам, до якого можна вщнести аналiзований фольклорний твiр, не-вiддiльний не лише вщ ïxнього емоцiйного багатства, а й вщ органiчно властиво! ïм ме-
Особливост словесно!' й музично!' поетики кримськотатарсько!' народно!' тсш «Арабалар келип де гечер» («Гарби 'дуть, минають»)
дитативносД спрямованоТ на вщчуття й осягнення незглибимоТ таТни буття. Ненав'язлива фiлософiчнiсть - суттева жанрово-стипьова ознака цих пiсень. Роздуми про ппиннiсть часу, життя i смерть, долю й недолю, про принаднють довкiппя, осяяного вродою мипоТ, i водно-час про несправедпиву влаштованють свiту гармонмно спопучаються з вiдзначеним роз-маТттям присутнiх тут емоцiйних поривань. Осягаючи скпаднощi зраненоТ людськоТ душi, ц пiснi являють вельми широку гаму почувань - вщ пройнятих звихреною емоцiйнiстю виявiв тривоги й розпуки до тихоТ пагiдноТ мрiйпивостi. В одних пюнях превалюе особлива емоцй на насиченiсть, пристрасна напруга, як-от в «Эки пугъу» («Два пугачи»), в Ыших - епегiйнi переливи настроевих вщтЫюв, як-от у пюы «Арабалар гелип де кечер»».
Пюня «Арабалар гелип де кечер» вабить насамперед своею багатогранною, точнiше багатою на нюанси настроевiстю. Тут журлива елепйысть депiкатно сполучена зi св^лою мрiйпивiстю й невiддiпьна вiд фiпософiчноТ медитативностi. Промовиста й ненав'язлива образна символка пiснi, з ТТ допомогою окреслюеться лiричний сюжет, у плин якого побу-товi реапiТ ледве вгадуються, натомють з психопогiчною проникливютю переданi душевнi переживання пiричного героя. Цим переживанням надають особливоТ вщчутност ритмiчна й звукова органiзацiя поетичноТ мови. ВражаючоТ вппивовостi (особливо у варiантi Я. Шер-федiнова) набувае вiртуозний звукопис, котрий е свщченням особливоТ едностi поетичного й музичного текс^в пiснi.
Л1тература:
1. Алиев Ф.М. Антология крымской народной музыки - Кырым халкъ музыкасынынъ антология-сы. Симферополь: Крымское учебно-педагогическое гос. изд-во, 2001. 600 с.
2. Бахшыш Ил., Налбандов Э. Къырымтатар халкъ йырлары. Симферополь: Таврия, 1996. 448 с.
3. Бахшыш Ил. Къырымтатар халкъ йырлары. Симферополь: Къырым девлет окув-педагогика нешрияты, 2004. 384 с.
4. Болат Юс., Бахшыш Ибр. Къръм татар йырлары. Къырым АССР девлет нешритты, 1939. 150 с.
5. Ешиль япракъ арасында къырмызы гуль... - В зелен-лист червона троянда... Кримськота-тарська народна пюня кохання: поетичн тексти / упорядник, автор вступноТ статп: О. Гуменюк. КиТв: 1нститут мистецтвознавства, фольклористики та етнологи iм. М.Т. Рильського НАН УкраТни, 2018. 320 с.
6. Олесницкий А. Песни крымских турок / под ред. Вл.А. Гордлевского. Москва., 1910. XII (предисловие) + 160 с. / Труды по востоковедению, издаваемые Лазаревским институтом восточных языков. Выпуск 32.
7. Шерфединов Я. Песни и танцы крымских татар. Симферополь: Крымгосиздат; Москва: Гос. муз. изд., 1931. 94 с.
8. Шерфединов Я. Звучит кайтарма - Янъгъырай къайтарма. Ташкент: Изд-во лит. и иск. им. Гафура Гуляма, 1979. 332 с.
9. Шерфединов Я. Янъра къайтарма - Звучи хайтарма. Ташкент: Г. Гъулям адына эдебиет ве санъат нешрияты, 1990. 230 с.
10. Refatov H. Qъrьm tatar j^larb. Qъrъm devlet nesrijatb, 1932. 52+98 b.
VO
o\
