CC BY
59
Таким чином назваш вище елементи системи люоуправлшня i повиннi стати першочерговими об'ектами економiчних i структурних реформ в Укрш'ш.
Четвертий етап повинен стати етапом шституцшного будiвництва, основою якого повинна бути нацюнальна лiсова политика, яка б взяла на себе таю зобов'язання:
• розробку рiзноманiтних форм володiння i користування люами та лiсовими землями на основi ч1тко1" специфшаци прав власност!;
• приведення оргатзацшно-правово! бази (формальних шститупв) до загаль-ноприйнятих в розвинених кра1нах норм - коли вони набувають фiксованого виразу, володють мехатзмами захисту, 1х доя носить автоматичний характер;
• пошук ефективних шституцшних моделей, в яких державнi повноваження в1-докремленi вiд господарських функцш та розвиток ринкових вiдносин сти-мулюе рацюнальне лiсокористування.
В цшому процес реформування люоуправлшня Укра1ни повинен включати наступш етапи:
• злам юнуючого iнституцiйного каркасу;
• формування i затвердження нових формальних обмежень;
• та нормалiзацiя iнституцiйного простору.
Для усшшного здшснення процешв перетворень, результатом яких повинно стати формування мщного шституцшного фундаменту, необхщно, щоб в 1х основ1 лежав всестороннш анашз i розробка р1зних вар1ант1в реформ.
Л1тература
1. North D.C. Institutions, institutional change and economic performance. Cambridge University Press, 1990.
2. Полтерович В.М. На пути к новой теории реформ. - М.: ЦЭМИ РАН, 1999.
3. Петров А.П. и др. Экономические основы организации хозяйственного расчета в лесном хозяйстве. Учебное пособие. Пушкино, ВИПКЛХ, 1990.
4. Капелюшников Р.И. Где начало того конца? (к вопросу об окончании переходного периода в России)// Вопросы экономики, 2001, № 1.
5. Pearse P. Introduction to Forestry Economics. - Vancouver: University of British Columbia Press, 1995. - 226 р.
6. Люовий кодекс Укра1ни. - Львiв. - 1995. - 33 с.
УДК 330.15:630:334 Acnip. С.1. ПЫур1 - 1нститутрегюнальних
до^джень НАН Украти
ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ ШДПРИеМНИЦТВА В Л1СОВОМУ ГОСПОДАРСТВ1
Проведено аналiз здшснення тдприемницько! дiяльностi в люовому господар-ств^ правовий стан тдприемств люового господарства, розглядаються шляхи покра-щення дiяльностi тдприемств та вносяться пропозицп щодо можливих змш у струк-турi управлшня люовим господарством.
Ключов1 слова: пiдприемницька дiяльнiсть, лiсовi ресурси, лiсова галузь, при-ватизащя лiсу
1 начальник в1дд1лу "1СТ - Захвд"
Doctorate S.I. Pihur - Institute of Regional investigation
of the National Academy of Sciences
Features of development of business in forestry
The analysis of enterprise activity in forestry is conducted, the route of improvement of activity of firms of a complex are esteemed and the proposals about in control of forestry are born.
Keywords: enterprise activity, forest resources, forest branch, and forest privatization.
Стушнь та piBeHb сощального та eK0H0Mi4H0r0 розвитку суспшьства перебувае в прямш залежност вщ ступеня та розвитку шдприемництва. Сус-пшьство, в якому шдприемницька шщатива не заохочуеться, або повшстю придушуеться розвиваеться повшьшше або нав^ь деградуе. Досвщ останшх десятирiч показуе, що такi суспiльства не можуть ефективно використовува-ти природнi ресурси, як !м належать, а часто виступають як постачальники сировини для бшьш розвинених суспiльств. Власне шдприемницька дiяль-нiсть проявляеться в пошуку i впровадженню iнновацiй, позитивному став-леннi до змiн, здатнiстю швидко пристосуватися та вiдповiдним чином на них вщреагувати, мiнiмалiзацil бюрократичних процедур всередиш оргашза-u;ii. Власне шдприемець ставить за мету отримати максимально можливий ефект з суспiльного блага, яким вш володiе.
Незважаючи на певш розбiжностi у трактуваннi змюту шдприемниц-тва, всi дослiдники шдкреслюють його винятково велике значення для еконо-мiчного зростання краши, чи окремо! галузi. Достатньо навести приклади ие1 уваги, що придiляються шдприемництву в постiндустрiальних теорiях, нап-риклад, У. Ростоу, характеризуючи фактори економiчного зростання, надавав особливого значення схильнос^ людей до пiдприемницькоl iнiцiативи. Саме завдяки пiдприемництву впроваджуються iнновацil та матерiальнi удоскона-лення. Р. Арон пов'язував зростання з дiею факторiв, що виражають рацiона-лiзацiю, притаманну iндустрiальному суспiльству: дух науковостi, дух еконо-мiчного розвитку, дух прогресу, дух рацiоналiзованого управлiння та демок-ратil. (1) Можна стверджувати, що на сьогодш в Украlнi щ фактори вираженi досить слабо, а в окремих галузях економiки, в тому чи^ в лiсовому госпо-дарствi, практично вiдсутнi. Якщо вести мову про вггчизняш дослiдження тдприемницько1 дiяльностi в лiсовому господарствi, то, зокрема в Укра1ш потрiбно вщзначити працi таких науковцiв, як 1.М. Синякевич, Ю.Ю. Туниця, О.1. Фурдичко
Здшснюючи аналiз пiдприемницькоl дiяльностi, апрiорi зазначаемо, що вона може здшснюватися за певних умов. Дана дiяльнiсть вимагае насам-перед наявностi у суб'екта господарювання певних прав i свобод для здiйснення самостiйноl дiяльностi. По друге, важливою умовою виступае уза-конене право власника на природнш ресурс, який експлуатуеться, на засоби виробництва, продукт i доход, що виникае внаслщок пiдприемницькоl дiяль-ностi, вiдповiдно на власника будуть покладатися вш обов'язки щодо вико-ристання даних суспiльних благ. По трете, тдприемництво можливе лише за конкурентно - ринкового мехашзму господарювання, чого на сьогодшшнш день у люовш галузi не мае. Основними функщями пiдприемця стають послi-
довнi кроки його дiяльностi: мобiлiзацiя матерiальних, шформацшних, ште-лектуальних, фiнансових та шших ресурсiв, безпосередня органiзацiя шнова-цшно! дiяльностi й подальший невпинний пошук. На вiдмiну вiд дiяльностi державних шдприемств, шдприемницька дiяльнiсть приватних шдприемств мае такi особливi властивостi.
Значно вищий рiвень економiчноl незалежностi та господарсько! са-мостiйностi у виборi напрямкiв дiяльностi, формуванню виробничих прог-рам, виборi постачальникiв та споживачiв. Водночас приватне пiдприемство стае бшьш вразливше на всi змiни, вщповщно зростае залежнiсть вiд загаль-но! ринково! кон'юнктури, шформаци, глобальних процеЫв.
Також в такому пiдприемствi прибуток е на першому мiсцi, вс штере-си та кроки шдприемства спрямованi на його досягнення та максимшзащю. Власне, стосовно люово! галузi тут виникае небезпека використання природного ресурсу лише з метою отримання максимуму прибутку. Тут важлива роль законодавця, який повинен встановити ч^ю обмеження та нормативи щодо вщтворення i використання лiсових ресурЫв, спрямувати приватне шд-приемство на шлях неекстенсивного розвитку, а штенсивного. Що стосуеться державних шдприемств, як виступають лiсокористувачами, то назвати !х суб'ектами шдприемницько! дiяльностi, навiть попри наявшсть формальних ознак пiдприемництва, не можна. В державних люах Укра!ни ведення люово-го господарства здшснюють 276 спецiалiзованих пiдприемств (держлiсгоспи, люомисливсью господарства, заповiдники, нацiональнi парки). Таю шдприемства функщонують у режимi комплексного пiдходу до ведення господарства, який передбачае отримання максимально можливо! кшькост дере-вини, техшчно! та харчово! сировини при умовi примноження i збереження захисних та корисних властивостей люу.
Як бачимо, в даному випадку ставиться на перше мюце максимально можливе отримання деревини, а лише по^м - збереження ресуршв. На сьогод-т структурнi пiдроздiли цих пiдприемств виконують певнi рiзноманiтнi робо-ти, як не те що доцiльно, а просто нагально необхiдно виконувати рiзним юридичним особам, однi з яких будуть суб'ектами господарсько! дiяльностi, iншi державними пiдприемствами. Тому що, на сьогодшшнш день класичним рудиментом планово! економши е виконання одним господарюючим суб'ектом лiсовiдновлюючих, лiсоохоронних, лiсозаготiвельних та люодозвшьних фун-кцiй. Як правило, структури одного пiдприемства контролюють одне одну, стежать за дотриманням вимог чинного законодавства (в тому чи^ еколопч-ного) i приймають виконану роботу (зокрема, лiсовiдновлюючi роботи).
На сьогодшшнш день зi всiею вщповщальшстю можна сказати, що нi в однш кра!ш свiту з розвиненою ринковою економiкою (виняток Росiя) не юнуе державного органу, який одночасно керуе люовим промисловим бiзне-сом (маеться на увазi продаж люу, який здiйснюють державнi люогоспо-дарськ пiдприемства), контролюе екологiчнi норми його ведення, та управ-ляе люом, який знаходиться в державнiй власность
Як приклад наведемо досвiд зарубiжних кра!н, в яких е люопромисло-вий комплекс. У США федеральними лiсами (i тiльки ними) керуе федераль-
на люова служба в складi департаменту сшьського господарства. Нi на федеральному рiвнi, нi на рiвнi штатiв, у США не юнуе органiв, якi поеднують управлшня лiсами i лiсопромислову дiяльнiсть. Канада, будучи федеращею, своею Конституцiею делегувала всi функци (повноваження) щодо управлшня природними ресурсами, в тому чи^ i лiсовими ресурсами, виключно провш-цiям, де в складi провшцшних урядiв е органи, що керують тiльки лiсом, а не люовим бiзнесом. У всiх провiнцiях, за виключенням Британсько! Колумби, управлiння люами поеднано з управлiнням iншими природними ресурсами в одному державному оргаш. У Фшлянди i приватними, i державними лiсами управляе Мiнiстерство сшьського i лiсового господарства, а штереси лiсового бiзнесу (лiсокористувачiв) вiдстоюе Асощащя люово1 промисловостi, яка не е державною структурою, Асощащя представляе штереси бшьше сотш фшсь-ких компанш, якi складають у сукупностi 95 вщсотюв вЫе1 деревообробно! та люозаго^вельно! промисловостi. Аналогiчне розподiлення влади над люа-ми i по регулюванню деревообробно! та люозаго^вельно1 промисловостi е в Швеци, Норвегп, та й у вЫх европейських крашах, включаючи краши Балти.
Обов'язковий розподiл функцш щодо управлшня люами (державниць-к функци), господарських (лiсовинищування, лiсовiдновлення) та люового бiзнесу (шдприемницько1 дiяльностi в люовому господарствi) е аксiомою ринково1 економiки. Такий порядок iснуе у переважнш бiльшостi розвинених краш. Управлшня люами з боку держави (державних оргашв) е тим правовим полем, де встановлюються правила взаемоди держави i лiсового бiзнесу, яким держава управляе виключно шдикативними методами.
Особливютю функцiонування природних монополiй, в тому чи^ i ль сового господарства, в Укра1ш е те, що бшьшють монополiстiв залишилися державними шдприемствами, якi працюють не тiльки на природно - монопольному, а й на потенцшно конкурентних ринках. Тому першим кроком ре-формування природно1 монополп мае стати реструктуризащя державного мо-нополiста (Державний комггет лiсового господарства), корпоратизацiя та ви-дiлення в окремi пiдприемства тих шдроздшв, ДЛГО та ДЛГ в окремi неза-лежнi пiдприемства, як будуть повнiстю самостiйно працювати на ринках, та вести люове господарство. З !х складу варто вивести лiсову охорону.
Треба зазначити, що в постсощалютичних крашах регуляторнi та уп-равлiнськi функци традицiйно були покладеш на галузевi мiнiстерства та вь домства (в Укрш'ш на Державний ком^ет лiсового господарства). Ниш такий стан речей спричинюе конфлжт штереЫв: державний орган зацiкавлений об-стоювати iнтереси державного монополiста. Саме тому виникае потреба у створеш незалежного органу, який би виконував функци з регулювання люо-вого ринку та захищав iнтереси люового бiзнесу. Регулювання ринку полягае в тому, щоб збалансувати iнтереси споживачiв i суб,ектiв лiсового бiзнесу. Незалежний орган зможе встановлювати цей баланс у тому раз^ якщо жодна iз сторiн не матиме переваги у впливi на його ршення.
Вiдтак належить встановити регулювання для вщповщно1 природно1 монополи, тобто ухвалити законодавчi та нормативнi акти, створити належ-ний регуляторний орган i порушити питання про оптимальну форму власнос-
тi для шдприемств люово! галузi, на даний момент спещашзованих люоко-ристувачiв. Така послщовшсть е принципово важливою, оскшьки дiяльнiсть лiсогосподарських пiдприемств за умов нечггких ринкових регулювань може призвести до ютотних суспiльних втрат.
В^м не варто забувати, що реформування мусить забезпечити чистий виграш для суспшьства: доходи лiсокористувача повиннi перекривати витра-ти стосовно лiсовирощування та люово! охорони, а суспiльство (держава) ви-вiльнить частину бюджетних кош^в, якi вкладае в лiсову галузь. Кожен член суспiльства повинен забезпечуватися правом користування вшма ресурсами люу [4]. Сформувавши регуляторне середовище на ринку, потрiбно порушу-вати питання про оптимальну форму власност на природнi ресурси, в даному випадку на лю.
Розглянемо бшьш детальшше, суть здiйснення шдприемницько! дiяль-ностi державними лiсовими господарствами, зокрема деревина на пш (за тех-нiчним термiном - лiсосiчний фонд) (ЛСФ) е природним ресурсом, отже й об'ектом власност украшського народу (Конститущя Украши). Лiсосiчний фонд - це запаси техшчно стигло! деревини, що призначеш для продажу на пш млiсоматерiалiв необроблених". Лiсосiчний фонд, придбаний у люгосшв, в процес лiсозаготiвлi, втрачае властивостi природного ресурсу, стае власшс-тю лiсокористувача i сировиною. У випадку поеднання функцш споживача лiсосiчного фонду в особi державного пiдприемства, цiлiсна система пору-шуеться, структурнi пiдроздiли державного люового господарства здшсню-ють купiвлю - продаж один в одного, а за дотриманням еколопчних норма-тивiв - наглядае третiй.
Крiм того, лю оцiнюють у грошовому вираз^ вiдповiдно сформовують ринок лiсу. У принциш, в умовах ринково! економжи не можна визначати продажнi щни, спираючись на цифри про собiвартiсть продукцп, тобто так, як ми це недавно робили. Вкрай важливим е виведення з категори колектив-них товарiв (суспiльних благ) тих видiв ресурсiв, якi за своею природою до них не належать, це зокрема лю. При цьому лю повинен стати повноцшним товаром, адже компромю у виглядi оренди (особливо короткотермшово!) призведе до результата катастрофiчних. Тимчасовi власники будуть намага-тися отримати максимальний результат за короткий термш оренди, а це один шлях повне вирубування люу. Стан люу пiсля завершення ди договору оренди мало щкавить орендаря.
Пiсля прийняття Лiсового Кодексу Украши, державнi лiсовi господарства набули повноважень на здшснення функцш покупця та продавця люо-Ычного фонду, а функци люово! охорони або повшстю iгноруються, або вь дiйшли на другий план. Функци люово! охорони передбачають вiдбирання дшянок лiсостанiв (окремих дерев чи !х груп) екологiчно безпечним способом. Держлiсгосп оцiнюе матерiальну частину дерев призначених для продажу за цшами, що встановлюються державою. По^м здшснюеться продаж ль сосiчного фонду.
Твердження про те, що люовщновлення та люокористування, а також охорона люових ресурсiв е единим, економiчно взаемопов'язаним, нерозрив-
ним процесом, i саме дотримання такого порядку дасть змогу забезпечити ефективне використання та збереження лiсiв е недостатньо обгрунтованим. Власне, як аргумент наводиться те, що на певних етапах люовщновлення не можна роздшити роботи, а саме доглядового рубання, як одночасно являють собою шструмент лiсовiдновлення та лiсокористування, але щ роботи на сьогоднiшнiй день у повному обсязi фiнансуються з державного бюджету як люогосподарсью роботи.
В умовах, коли мiсцевi органи державно1 влади та органи мiсцевого самоврядування все ще не прийняли наданих 1м чинним законодавством пов-новажень i покладено1 на них вщповщальност за наслiдки управлiння люо-господарською дiяльнiстю вiдповiдних юридичних осiб, набула поширення заготiвля деревини шляхом так званих рубань, пов'язаних з веденням люово-го господарства. ïх головна вщмшшсть у системi менеджменту полягае в тому, що в даному випадку вс виробничi операци здiйснюються за рахунок державного бюджету i без акту купiвлi - продажу деревини на пш. При такш практицi здiйснювати контроль за деревиною дуже важко i проблематично.
Для обгрунтованого визначення щорiчних обсяпв лiсокористування потрiбна всебiчна оцiнка та подальша розробка цих категорiй, вивчення по-питу на лiсоматерiали, щн на них, попереднього досвiду i досягнень шших. Д^* менеджменту за такого системного шдходу розпочинаються ще тд час розробки основних положень оргашзаци лiсового господарства, в якш суб'екти лiсогосподарського виробництва та органи управлшня ним мають чiтко визначити i прийняти остаточш рiшення про напрями люокористуван-ня. Одним з них, дуже вагомим за еколопчним змютом е вибiр довгостроко-вого напряму експлуатаци лiсiв.
З огляду на наведене вище можна зробити висновки про те, що одним з найперших еташв реформування люового господарства повинна стати реформа оргашзацш, якi безпосередньо здiйснюють управлшня люовим госпо-дарством. На базi лiсових державних установ потрiбно створити орган, який буде здшснювати управлшня державними люами, без здiйснення господарсь-ких функцiй, не втручаючись прямо в суто шдприемницьку дiяльнiсть та здшснюватиме контроль за дотриманням еколопчних норм ведення лiсового господарства в люах всiх форм власностi.
Лггература
1. Капустин В. Предпринимательская деятельность. Теория и практика: Учебное пособие. - М.: ИЦ МИМО, 1997. - С. 268.
2. Трансформация: Экономический бюллетень о странах с переходной экономикой// № 5 август-октябрь 2000. - 230 с.
3. "Лки Украши". Державна програма на 2002-2015 рр., затверджена Постановою КМУ в1д 29 квгтня 2002 р., № 581.
4. Квартальт Передбачення// М1жнародний центр перспективних дослщжень. 14 с1чня 2001 р. - С. 107. _
