CC BY
23
УДК: 616.849.66.-053.2
Маслянко Р.П., д.б.н., професор © Лав|мв П.Ю., к.вет.н., доктор фшософи.
Лье1еський нащональний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт ¡мет С.З.Гжицького
ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ 1МУН1ТЕТУ ТА АЛЕРГП ПРИ 1НФЕКЦ1ЙНИХ ХВОРОБАХ
Представлено огляд лтератури, е якому егдображено деякг мехатзми розеитку гмунних та алерг1чних реакцш е оргашзм1 дтей та теарин раннього егку при кишкоеих захеорюеаннях, а також дт деяких антигктамтних препарат1е при алерг1чних станах оргашзму.
Ключо^^ слова: мтрооргатзми, ¡мунтет, алерг1я, кард1отропшсть, л1мфоцити, макрофаги.
На думку багатьох авторiв, в основi iмунноl вщповвд тварин на антигенну стимулящю за нормальних умов (як несприйнятливост до шфекцшних захворювань) лежить функщя iмунноl системи. При повторному потраплянш збудника в iмунний оргашзм захворювання не проявляеться, а сам процес заюнчуеться пригнiченням i руйнуванням мiкроорганiзмiв.
В умовах природнього контакту тварини з мшрооргашзмами у !х органiзм потрапляе порiвняно невелика юльюсть збудникiв iнфекцiй, якi можуть проявити високу вiрулентнiсть у неiмунному оргашзму Однак необхiдно вказати на те, що коли в органiзм надходить певна кiлькiсть iнфекцiйного агента протягом тривалого часу в дозах, яю викликають сенсибiлiзацiю, то замiсть створення iмунiтету наступае iнфекцiйна алергiя. На думку багатьох авторiв, такий стан оргашзму тдпорядковуеться загальними закономiрностям алерпчних реакцiй [1, 2, 4, 8, 12, 18, 20].
В працях Р. Коха (1843- 1910), яю були присвячеш туберкульозу, вперше було вивчено проблему алерпчних реакцш при шфекцшних хворобах людини та тварини. Шзшше з'явились роботи, яю вказують на алергiзацiйну дiю багатьох шших збудникiв iнфекцiй. Так, в Роси в лаборатори П. Ф. Здродовського дослщжувалися алергеннi властивостi бактерiй, яю зробили iстотний внесок у вивчення бактерiальноl алерги. Вiдкритий А.Д.Адо феномем генералiзованоl алерпчно1 реакци на ендотоксин холерного вiбрiона е одним iз перших описiв реакцiй подiбного типу. Значна увага була звернена на алергенш властивост грампозитивних бактерiй, зокрема гемол^ичного стрептокока та пневмокока. Пвд час експериментальних дослiджень антигенно! та алергенно! активностi гемолiтичних стрептококiв було встановлено алерпчну дiю !х типоспецифiчного проте1ну, так звано1, М-субстанци гемол^ичного стрептокока [2, 3, 10, 13, 28, 30, 33].
© Маслянко Р.П., Лавр1в П.Ю., 2011
У вщповщь на шфекцш визначаються тип, запальних, iмунних i алергiчних реакцiй за мюцем розмноження iнфекцiйного агента. Вiдповiдно до того, де розташовуеться й розмножуеться збудник, всерединi або поза кл^инами, розрiзняють:
- облiгат внутрiшньоклiтиннi мжрооргашзми;
- факультативнi внутрiшньоклiтиннi мiкроорганiзми;
- позакл^инш внутрiшньоклiтиннi мiкроорганiзми;
Також слщ вiдзначити, що тривала антигенна дiя при iнфекцiйному захворюваннi замiсть адекватно! iмунно! реакци призводить до сенсибшзаци органiзму, появи гiперчутливостi негайного, чи сповшьненого типу (алерпчно! реакци).
Отже, вчеш вважають, що захиснi реакци органiзму по сутi це двоЫчний меч. З одше! сторони, вони захищають органiзм проти шфекци, але також можуть безпосередньо завдавати шкоди тваринам. При цьому тканиннi ушкодження при iнфекцiйних захворюваннях можуть розвиватися не лише пщ прямим впливом самого шфекцшного агента, але й у зв'язку з розвитком реакцш пперчутливост^ iнодi вже незалежного вщ нього [5, 10, 13, 18, 24, 25, 27, 29, 38, 40].
На думку Ф. Бернета (1957), кл^инш реакци сповшьненого типу здшснюють насамперед, для iмунного «нагляду» за натигенним складом оргашзму й елiмiнацil як iнфекцiйних агентiв, так i мутантних клонiв соматичних кл^ин власного органiзму. При такому тит реакцiй роль антитiл виконують сенсибшзоваш лiмфоцити (Т-ефектори), якi мають на сво!х мемранах структуру аналогiчнi антитшам. Реакци сповiльненого типу в сенсибшзованому органiзмi проявляеться через 24-48 год. шсля контакту з алергеном.
Вчеш вважають, що туберкулшова реакцiя е класичним прикладом гiперчутливостi сповiльненого типу. У мющ введення туберкулiну ознаки реакци з'являються лише через кшька годин. Максимально! вираженостi реакцiя досягае через 48 - 72 год. i при цьому розвиваеться запалення, що супроводжуеться iнфiльтрацiею тканини лейкоцитами, набряком i гiперемiею. Можливi навт некроз тканин.
Спостерiгаються також алергiчнi реакцi! сповшьненого типу при рiзних бактерiальних, вiрусних i грибкових iнфекцiях. Саме розвиток сенсибшзаци до бактерiальноl iнфекцi! при гострому перебiгу е пiдгрунтям для формування надалi цiлого ряду захворювань антиiмунного характеру, в тому чи^ пневмонi!, гломерулонефриту, кардiопатi! та ш. [2, 3, 6, 14, 15, 21, 22, 37].
Доведено, що найбшьшою кардютропшстю володiють саме вiруси. Банальна респiраторна вiрусна iнфекцiя може супроводжуватися вiрусемiею всього органiзму. При потраплянш вiрусiв у клiтини серцевого м'яза вони спочатку закрiплюються на поверхневих рецепторах мюзш!, розпiзнаються ними, а поим проникають у кл^ини мiокарда. При цьому вiдбуваеться гальмування функцi! клiтин- господаря, розмноження вiрусiв-реплiкацiя, а ушкоджений лiмфоцит стае автоантигеном. У вщповщь на проникнення вiруса до органiзму активiзуються захиснi мехашзми, збiльшуеться продукцiя iнтерферону. 1нтерферон стримуе проникнення вiрусiв до iнших, неушкожених лiмфоцитiв й
aктивye Т^мфоцитита макрофаги. Виробляються вiрyснейтрaлiзyючi антитша, що вщносяться до IgM. Якщо зaзaнaчениx вище зaxисниx меxaнiзмiв недостатньо для видалення з мiокaрдy вiрyсiв i продукив ïxнього розпaдy, пiдключaeться клiтиннa ланка iмyнного зaxистy. У мiокaрдi нaгромaджyються рiзнi сyбстaнцiï т-лiмфоцитiв, серед якж провiднy роль вiдiгрaютьСД95+ (цитол^ичш т-лiмфоцити), оскiльки лише вони здатш знищити вiрyси, що перебyвaють внутршньокл^инно.
Вiдомо, що гострi респiрaторнi вiрyснi iнфекцiï (рестраторно-синтицiaльний ринотротрaxеïт, парагрип, грип, риновiрyснa iнфекцiя - володшть також здaтнiстю iндyкyвaти синтез окремиx клaсiв iмyноглобyлiнiв. Тому при контакт з вiрyсною iнфекцieю у тварин та людей сxильниx до aлергiчниx реaкцiй, можуть зростати aлергiчнi симптоми, а в людей, сxильниx до бронxiaльниx астм, -розвинутись ïï приступи [1, 2, 4, 10, 12, 27, 29, 33].
На думку деякиx людей, у д^ей, сxильниx до aлергiï iмyнiтет «тдвищений», а отже, резистентнiсть оргaнiзмy проти iнфекцiйного зaxворювaнь у ниx тдвищена, що в коренi не вiрно. У aлергiчнi реакцп, ïï iмyнодифiцити - два боки однieï медал^ ознака того, що iмyннa система порушена [2, 10, 11, 13, 25, 26, 30, 33].
У зв'язку зi значним ростом частоти aлергiчниx реакцш у всьому свт, в останнш роки проводяться серьозш мiжнaроднi дослiдження меxaнiзмiв впливу вiрyсiв ( у тому числi респiрaторниx) на виникнення та xaрaктер переб^у aлергiï. Дослiдження проводяться у двоx нaпрямкax. З одного боку, штенсивно вивчаються пaтогенетичнi меxaнiзми, завдяки яким здшснюеться здaтнiсть вiрyсiв викликати загострення та посилення aлергiï, особливо бронxiaльноï астми, як зaрaxyнок безпосереднього, так й опосередкованого впливу на брожо-легеневу реактившсть. З iншого боку, дослщжуються медiaторнi системи, завдяки яким вiрyснa iнфекцiя впливае на ранне формування aлергiчноï реaктивностi внaслiдок посилення синсибшзаци до iнгaльовaниx aлергенiв. За даними бaгaтьоx вчениx [5, 15, 19, 20, 23, 30, 32, 39], за певниx умов ресшраторш вiрyси можуть викликати iнфiльтрaцiю слизовиx оболонок бронxiв лiмфоцитaми, нейтрофiлaми та еозинофшами. Разом з тим, еозинофiльнa шфшьтращя слизовиx оболонок бронxiв - xaрaктерний диференцiaльно дiaгностичний критерiй бронxiaльноaльноï астми. Останшм часом встановлено, що сxильнiсть до aлергiчниx реaкцiй зв'язана з особливостями iмyнноï вiдповiдi оргaнiзмy, яю й зумовлюють частий розвиток ресшраторнж iнфекцiй. До ниx вiдносяться:
Зниження синтезу iнтерферонy (саме його рiвень у знaчнiй мiрi визначае важюсть перебiгy зaxворювaння), що iстотно послаблюе як противiрyсний , так й aнтибaктерiaльний зaxист;
У дiтей, яю мають aлергiчнi зaxворювaння, деякi вiрyси змiнюють aктивнiсть мiжклiтинниx молекул адгези, пiдвищyючи при цьому свою здатшсть проникати в клiтини. Це призводить до того, що вони не тшьки збiльшyють ймовiрнiсть розвитку iнфекцiйноï xвороби, але й спричиняють прояв aлергiчниx реaкцiй.
Крiм того, встановлено здатшсть респiрaторниx вiрyсiв стимулювати гшерреактившсть бронxiв-провiдний критерiй гостроï aлергiчноï реакци. Вщомо,
що рухома актившсть гладких м'язiв бронхолегенево1 системи забезпечуються переважно автономним контролем парасимпатично1 нервово1 системи. За нормальних фiзiологiчних умов видшення ацетилхолiну з парасимпатичних нервiв стимулюе мускариновi М3-рецептори на гладких м'язах бронхiв i викликае спазм останшх. Одночасно ацетилхолiн блокуе пресинаптичш мускариновi рецептори постганглiонарного парасимпатичного нерва. Ресшраторш вiруси, як показано при експеремитальнш парагрипознiй шфекци у тварин, можуть блокувати функцiю вiдповiдних рецепторiв за допомогою вiрусноl нейрамiнiдази; цей ефект транзиторний i зникае тсля виведення вiруса з органiзму [2, 7, 9, 10, 13, 18, 30, 32, 37, 42].
При чому показано, що вiрусна шфекщя навт у людей без проявiв астми викликала посилення реактивностi дихальних шляхiв. Введення атропiну нормалiзувало стан оргашзму, що свщчило про участь бронхоспазм у вiрусiндукованiй гiперреактивностi дихальних шляхiв, а супутне бронхоспазму посилення кашлю вказувало на ураження чутливо1 ланки дихального рефлексу.
Викликане вiрусом ураження епiтелiю бронхiв сприяе оголенню закiнчень чутливих нервових волокон, яю стимулюються iнгальованими частками й запальними медiаторами та видiляють нейропептиди (нейроюнш А, субстанцiя Р), що пщтримують спазм бронхiв.
Вище наведене дозволяе прийти до заключення, що вiрусна iнфекцiя може збiльшувати як реактившсть нижнiх дихальних шляхiв, так й величину бронхоконструкцп. При чому, вiрус iндукованi процеси впливають також на мехашзми, якi в нормi перешкоджають скороченню гладких м'язiв дихальних шляив [1, 4, 5, 10, 15, 16, 29, 30, 33].
Таким чином, формуеться замкнуте коло: схильшсть до алерги провокуе впровадження шфекцшного агента, в свою чергу, мшрооргашзми сприяють розвитку клiнiчних ознак алерги. Чи е споЫб розiрвати це замкнуте коло? На сьогодш вважають, що так, якщо правильно й своечасно призначити ращонально комплексну тератю [1, 11, 13, 14, 15, 23, 24, 26].
Останшм часом значна увага придшяеться пiдходом до комплексное' терапп дiтей i тварин раннього вжу з приводу вiрусних респiраторних захворювань [1, 4, 18, 20, 41, 42]. Особливютю появи та розповсюдження цих захворювань е те, що в цьому вщ iмунний захист тiльки формуеться й зумовлений конститущальними вiдмiнностями та генетичною схильшстю до респiраторних патологiй. Ефектившсть iмунного захисту в ранньому вщ забезпечуеться складною системою органiв i клiтин за рахунок природженого (неспечифiчного) i набутого (специфiчного, адаптивного iмунiтету [1, 8, 12, 16, 17, 26, 35,].
Природжений iмунiтет пов'язують з проявами неспечифiчних реакцiй шюри та слизових оболонок, фiзiологiчними та алерпчними реакцiями органiзму, клiтинними (фагоцити, гранулоцити, кiлернi клiтини) й гуморальними факторами захисту [1, 5, 10, 13, 18, 34, 37].
В процес розвитку i дозрiвання iмунноl та алергiчноl систем органiзму вiрогiднi певнi критичнi перiоди. Перший перюд - новонародженостi, коли вiдмiчаеться неповноцшшсть бар'еру шкiри та слизових оболонок, незавершений
фагоцитоз, зниження pÍBra ÍMyHH^ i алерпчних реакцш. Другий перюд (2-4 мiсяцi) характеризуеться дедалi зростаючим лiмфоцитозом i активiзацieю СД4+ Т-клiтин, здатнiстю до виробництва власних iмуноглбулiнiв i зв'язаних з ними захисних антитш, але вщносно низьким проявленням алергiчних реакцiй, зниженням рiвня материнських антитiл, iнтерферону та iмуномедiаторiв [2, 5, 19]. Пщ час третього кретичного перiоду (6-12 мюящв) на тлi первинно! iмунноi вiдповiдi та прояву алергiчних реакцш збшьшуеться чутливiсть Т-В- лiмфоцитiв до цитоюшв, активуються Т-гелпернi лiмфоцити, нормалiзуеться синтез бiльш специфiчних IgG2 антитш. Попри це, через знижену актившсть мiсцевого iмунiтету тварини цього в^ високочутливi до бактерiальних i вiрусних iнфекцiй, особливо щодо органiв дихання. Тому, якщо порiвняти захворюванiсть на гострi респiраторнi шфекци дорослих, яю хворiють значно рiдше, нiж у неонатальний перiод. При чому у тварин раннього в^ iндуковано вiрусами iмуносупресiя зберiгаеться довше i супроводжуеться алергiчними реакцiями та частими рецедивуючими повторними респiраторними захворюваннями [1, 9, 19, 20, 21, 38, 39, 40].
Висновок: Для л^вання рестраторних захворювань, що вимагать тривалого застосування, сьогодш бiльш показане використання антипстамшних препаратiв нового поколiння, в терапевтичних дозах яких вiдсутнiй сидативний ефект. Одним iз таких препаратiв е деслоратадин ^брис, компани «Mili Healthcare» [14, 16, 17, 22].
У проведених плацебо-контрольваних дослщженнях показано, що дезлоратадин, на вiдмiну вiд шших антигiстамiнних препаратiв, це тiльки зменшуе чхання, кашель, ринорею, але й володiе постiйним деконгестивним ефектом [15, 18, 23].
Таким чином, до терапи багатьох шфекцшних захворювань патогенетично обгрунтованим е включення антигiстамiнних препараив, якi мають широкий спектр протиалерпчно! та протизапально! активностi, що повинно сприяти пiдвищенню ефективностi терапи та профшактики розвитку гiперсинсибiлiзацii.
Л1тература
1. Апатенко В. М. Ветеринарна iмунологiя та iмунопатологiя / В. М. Апатенко. - К. « Урожай», 1994. - 128 с.
2. Андрейчин М. А., Чемиш М. Д., Луцюк О. С, Iвахiв О. Л. Вплив бактерiального ендотоксину на гомеостаз оргашзму в експериментi / М. А.. Андрейчин, М. Д. Чемиш, О. С. Луцюк, О. Л. Iвахiв // XII Укр. респ. з'!зд мжроб., епщем., паразитол. Тез. доп. - X, - 1991.-Х.- 1.- С. 99.
3. Бахмед К. А., Чарник К. Т. Предупреждение заболевания новонарожденных телят паратифом / К. А. Бахмед, К. Т. Чарник // Труды Киевского ветеринарного института.- Т. X I, 1952. - 346 с.
4. Борисов Л. Б. Медицинская микробиология и вирусология, иммунология / Л.Б. Борисов // Изд. Четвертое дополненное и переработанное. - Москва. Медицинское информагенство, 2005.- 734 с.
5. Войно - Ясенецкий М. В. Биология и патология инфекционных процессов / М. В. Войно - Ясенецкий. - Л.: Медицина. - 1981.- 207с.
6. Дмитриев А. Ф. Естественная резистентность молодняка крупного рогатого скота различных пород в условиях юга УССР / А. Ф. Дмитриев // Автореф. канд. дис. - Фрунзе, 1968. - 20с.
7. Езепчук Ю. В. Биологические основы патогенности бактерий / Ю. В. Езепчук. - М.: Наука. - 1977. - 215 с.
8. Коваленко Я. Р. Влияние факторов внешней среды на резистентность организма и иммуногенез / Я. Р.Коваленко // Вестник сельскогохяйственной науки», 1972.- № 9. - С 37-53.
9. Лаврiв П. Ю. Роль Т-звичайних кл^ин у формуванш захисту проти сальмонельозу в органiзмi молодняка худоби / П. Ю.Лаврiв // Бюлопя тварин.-Львш, 2007. - Т. 10, № 2. - С.73 - 76.
10. Лаврiв П. Ю. Значення природньо1 резистентност молодняку тварин при недопущенню зараження !х сальмонельозом / П.Ю.Лаврiв // Наук. вюник ЛНУВМ та БТ. - Львш, 2008. - Т.8. ( № 2) ( 37), Ч.1. - С. 178 - 182.
11. Лаврiв П. Ю., Кравщв Р. Й. Роль кобальту в регуляци iмунно! функцп велико1 рогато1 худоби в системi профiлактики сальмонельозу / П. Ю. Лаврiв // Наук. вшник ЛНУВМ та БТ. - Львш, 2008.- Т.10. ( № 2) ( 37),Ч.2.- С. 123 - 128.
12. Лаврiв П. Ю. Кравщв Р. Й. Вплив факторiв зовнiшнього середовища на формування iмунофiзiологiчного статусу у молодняку худоби при сальмонельозних iнфекцiях та корекщя !х мiкроелементами / П. Ю. Лаврiв, Р. Й. Кравщв // Наук. вюник ЛНУВМ та БТ. - Львш, 2008. - Т. 10. (№ 2) (37), Ч. 2. - С. 92 - 99.
13. Лаврiв П. Ю. Залежшсть виникнення сальмонезу у худоби вщ особливостей Т-звичайних клпин / П. Ю. .Лаврiв // Наук. вшник ЛНУВМ та БТ. -Львш, 2009. - Т. 11, № 2 (41), Ч. 2. - С. 188 - 198.
14. Лаврiв П.Ю. Антигенпредставляючi кл^ини оргашзму i 1'х значення на пщвищення резистентностi худоби проти сальмонельозу / П. Ю. Лаврiв // Наук. вшник ЛНУВМ та БТ. - Львш, 2009. - Т. 11, № 2 (41), Ч. 2. - С. 198 - 205.
15. Лихачев Н. В. Иммунология и ее роль в боротьбе с инфекциями животных / Н. В. Лихачев // В кн.: Проблемы иммунитета сельскохозяйственных животных. - М., 1966. - 370 с.
16. Лиходер В. Г., Аниховская И. А., Аполлонин А. В., Козлова Н. Н., Кудрявцев А. Е. БС - зависимое связывание эндотоксинов грамотрицательных бактерий полиморфоядерными лейкоцитами крови человека / В. Г. Лиходер, И.АП. Аниховская, А. В. Аполлонин, Н.Н. Козлова, А. Е. Кудрявцев // Журн. микроб., эпидем. и иммунологии. - 1996 - № 2.- С. 76 - 79.
17. Маслянко Р. .П., Лаврiв П. Ю. 1мунолопчна характеристика шфекцшного гастроентериту у телят раннього в^ / Р.П. Маслянко, П.Ю.Лаврiв // Тваринництво Укра!ни - Ки!в, 2010 - № 12.
18. Маслянко Р. П. Основи iмунобiологil / Р. П. Маслянко. - Л^в: Вертикаль, 1999. - 472 с.
19. Маслянко Р. П., Кравщв Ю. Р. Формування iмунно! системи велико! рогато! худоби в онтогенезi / Р. П. Маслянко, Ю. Р. Кравщв // Наук. вюник ЛДАВМ. - Т.2 (3). Львш, 2000.- С. 67 - 72.
20. Маслянко Р. П., Олексюк I. I., Флюнт Р. Б. Сучасш уявлення про iмунний захист тварин проти шфекцш / Р. П. Маслянко, I. I. Олексюк, Р. Б. Флюнт. - Харкш, 2002.- С. 339 - 341.
21. Маслянко Р. П., Кравщв Ю. Р. Ешзоотичш основи iмунiтету неонатальних телят / Р. П. Маслянко, Ю. Р. Кравщв // Метод. рекомендаци. -Львш, 2007. - 28 С.
22. Маслянко Р. П, Флюнт Р. Б. Становлення i розвиток iмунологiчно! реактивност телят / Р. П. Маслянко, Р. Б. Флюнт // Бюлопя тварин.- Т. 8.- (№12).- Львiв, 2007.- С. 42-48.
23. Маслянко Р. П., Кравщв Ю. Р. Молозиво корiв i його роль в резистентност телят / Р. П. Маслянко, Ю. Р. Кравщв // Навч. Поабник. - Львiв, 2008.- 124 с.
24. Маслянко Р. П., Флюнт Р. Б., Падовський А. I. Становлення та розвиток iмунологiчно! реактивност плодiв i телят раннього в^ / Р. П. Маслянко, Р. Б. Флюнт, А. I. Падовський // Сшьський господар ЛНУВМ та БТ iм. С.З.Гжицького. -Львш, 2008.- №. 11.- С. 24 - 31.
25. Маслянко Р. П., Михайлюк О. В., Сухорська О. П. Шунолопчш взаемовщносини мати-плщ у тварин / Р. П. Маслянко, О.В. Михайлюк, О.П. Сухорська О. П. // Наук. вкник ЛНУВМ та БТ. - Львiв, 2010.- Т. 12. (№ 2) (44), Ч. 2. - С. 192 - 198.
26. I. I. Незгода. Клшшо-морфолопчна характеристика сальмонельозу тифiмурiум у д^ей раннього в^ / I. I. Незгода // Врачебное дело / лжарська справа.- 1999 г., № 1. - С.
27. Носырева Л. А. Материалы по естественной резистентности организма телят / Л.А.Носырева: Автореф. диссерт.- Свердловск, 1960. - 428 с.
28. Полоцкий Ю. Е., Авдеева Т. А. Адгезивность, инвазивность и энтеротоксигенность возбудителей кишечных инфекции / Ю. Е. Полоцкий, Т. А. Авдеева // Журн. микробиологии. - 1981;- №5. - С. 23 - 31.
29. Смолягин А .И., Чайникова И. Н., Шевлюк Н. Н., Анисимова Н. И. Морфологическая характеристика органов иммунной системы при экспериментальной сальмонеллезной инфекции в динамике / А. И. Смолягин, И. Н. Чайникова, Н. Н. Шевлюк, Н. И. Анисимова // Журн. микр., эпидем. и иммунобиол. - 1996.-№ 2. - С. 85 - 87.
30. Удрис Г. А. Укрепление резистентности организма с.-х. животных к инфекционным заболеваниям биотическими факторами / Г. А. Удрис // В кн.: Проблемы иммунитета с. -х. животных. - М.: «Колос», 1966. - 457 с.
31. Фильчаков И. В., Спивак Н. Я., Зарицкий И. М. Журнал микробиологии. -1986.- № 2.- С. 24 - 27.
32. Чайникова И. Н., Смолягин А. И., Попова Е. В., Бовбас Е. И. Особенности экспериментальной инфекции у мышей, вызванной сальмонеллами с различными персистентными характеристиками / И. Н.Чайникова, А. И Смолягин, Е. В. Попова, Е. И. Бовбас // Журн. микр., эпидем. и иммунобиол. - 1997.- № 4. -С. 77 - 80.
33. Шелепин А. А. Клиническая иммунология / А. А. Шелепин,- М. Изд.
Университета дружбы народов, 1990. - 72 с.
34. Burnet F. M. Die Role des Thymus fur die Immunitet/ Naturwiss. Rundschau, 1963,16, 9, 335.
35. Cavani A., Ottaviani C., Nasorri F. et al. Immunoregulation of hapten and drug induced immune reactions // Curr. Opin. Allergy Clin. Immunol. - 2003. - Vol. 3.-P. 243 - 247.
36. Coombes J. L, Robinson N. J., Malay K. J. et al. Regulatory T cell and intestinal
homeostasis // Immunol. Rev. - 2005. - Vol. 204. - P. 184 - 194.
37. Chandra R. K., Newberne P. M. Nutrition, immunite and infection. Plenum Press, New York- London, 1977, 120 p.
38. Lahesman R., Skurnik M-, Vaara M. Molecular mimicry between HLA B27 and Yersinia, Salmonella, Shigella and Klebsiella within the same region of HLA alpha 1 - helix. // Clin. Exp. Immunol.- 1991.- 86 (3); 399 - 404.
39. Maas K. Genetics of bacterial virulence - In: Lienet. tool. Microb. 31 st. Symp. Soc. Gen. Microbiol. Cambridge.- 1981.- p.341 - 360.
40. Marr G.G.Infection diases in general medical practice. Addision - Wesley Pub. Co., 1982. P, 291 - 292.
41. Takeuchi A,Sprini H. Amer. J. Pathol.- 1987, 51, 137.
42. Wani S. A., Gupta R, S. Salmonella bareilly. Mucosal invasion and morphological reaction in rabbit ileum experimentally infrcted with enterotoxigenic Salmonella bereilly. // Proc. Indian. Nat. Sci, Acad. В.- 1990.-vol. 56.- №2.- p.I63 - 166.
Summary Maslyanko R.P., Lavriv P.Y. Lviv national University of Veterinary Medicine and biotechnology named of Gzitskyy S.Z.
The review of literature, in which some mechanisms of development of immune and allergic reactions are represented in the organism of children and zoons of early age at intestinal diseases, is presented, and also operate some antihistaminic preparations at the allergic states of organism.
Key words: microorganisms, immunity, allergy, cardiotropnist, limphocity, macrophage.
Рецензент - д.б.н., проф. Куртяк Б.М.
