CC BY
24
УДК 821.161.2-193.3.09 Е. Авдieвська Б01: 10.15587/2313-8416.2017.104206
ОСОБЛИВОСТ1 ПОЕТИЧНОГО 1Д1ОСТИЛЮ ЕММИ АНД1еВСЬКО1 ХХ1 СТОЛ1ТТЯ
© I. А. Астапенко
У статтi проанальзовано специфк iдiостилю поези Емми Андiевсько'i ХХ1 столття. Розглянуто поняття iндивiдуального лiтературного стилю та iдiолекту. Головт особливостi творчо'1 манери поетки до^джено на внутршньому та зовншньому рiвнях. Закцентовано на тому, що одтею з найбшьш оче-видних, та водночас важливих особливостей iндивiдуального стилю письменницi е чи не найцкавша в укра'тськт лiтературi лексика
Ключовi слова: iдiостиль, автор, iдiолект, творча манера, сюрреал1зм, ттерпрета^я, лексика, асоцiа-тивна трансф^ращя
1. Вступ
Одним зi стрижневих дослщницьких предме-пв у лгтературознавствГ е поняття щостилю, який, своею чергою, е водночас компонентом лшгвютич-ного дискурсу. В мовознавчому контексп тлумачен-ня цього термшу «послщовно пов'язують з аналiзом художшх та публщистичних текслв, способами ви-явлення системи стильових i стилiстичних художньо-образних домшант, що вiдбивають специфiчнi спосо-би моделювання концептуально! картини свiту, ре-презентують почутгевi iнтенцii та свгтобачення пи-сьменника, його мовомислення тощо» [1]. У зв'язку з цим щостиль у лiнгвiстичному контекстi школи ото-тожнюють з iдiолектом, який трактуеться в лгтерату-рознавчому словнику-доввднику як «iндивiдуальне мовлення, що пояснюеться мiсцем проживання, вь ком, фахом, сощальним станом, загальним рiвнем культури певно! людини. Iдiолект як мовна характеристика особистосп не тшьки окреслюе особливе, а й розкривае розмат аспекти мови як загальнонацюна-льного феномена, и невичерпний потенщал» [2]. На нацiональному грунтi дослГджуваних у цiй статтi понять наголошуе й Л. Брославська, зауваживши: «Поняття iдiолекту та щостилю спiввiдносяться як норма й узус нацюнально! мови, з одного боку, та шдиввдуа-льна манера мовлення, з шшого, тобто iдiостиль пос-тае як iндивiдуально-творче використання нацюналь-но! мови» [3]. З цього можна зробити висновок, що щолект е лише складником iдiостилю автора, який використовуеться для вербалiзацii створено! ним ху-дожньо! дiйсностi. Ввдповвдно - за своею природою щостиль, будучи комплексною системою, е глобаль-нiшим i складнiшим. Слушною е думка Л. Котково!, яка, роздiляючи термiни «iдiолект» та «iдiостиль», наполягае на тому, що перший «е основою, пщрун-
тям для формування iдiостилю письменника» [1]. Щ-кавим е рiзне номiнування само! науки про щостиль, як: «"лгтературознавча стилютика" "лшгвостилюти-ка", "стилiстика декодування", "штерпретащя тексту", а також "стилютичний аналiз", "художнiй дискурс", "поетичний дискурс"» [1]. Зважаючи на окре-мi, згадаш вище дефiнiцii, можна дiйти висновку, що поняття iдiостилю як iндивiдуального стилю тiсно пов'язане з герменевтикою, що базуеться на штерп-ретацп як акцii читацького сприйняття.
2. Лггературний огляд
Логiчно, що щостиль пов'язаний iз загальним та бГльш об'емним поняттям стилю, чия природа так само стосуеться литературно! та мовно! площин. Щодо цього лгтературознавець О. Соколов зауважував: «як явище словесного мистецтва лiтературний стиль ствввдноситься з художнм стилем. Як явище словесного мистецтва лггературний стиль сшвввдноситься з мовним стилем» [4]. Взаемозв'язок мови та лггератури очевидний, адже змют друго! реалiзуеться засобами першо!, яка, своею чергою, отримуе яшсно нове й за-вше iндивiдуальне оформления в другш. Стиль худо-жнього тексту, стверджуе С. Ермоленко, «мае вихГд в юторш литературно! мови, а також у сферу вивчення iндивiдуальних стилГв як реалiзацiю авторсько! моделi свГту, як функцюнування мовних знаюв национально! культури» [5]. Проте, навгть враховуючи мовно-ль тературну нерозривнiсть, усе ж доцшьшшим буде чгт-ко диференцiювати мовний Г лiтературний стилг На слушну думку Л. Мудрак: «Маючи у своему розпоря-дженш мову, лгтературознавець та мовознавець вГдна-ходять у нш рГзш об'екти свого дослГдження - естети-чний та комушкативно-статистичний» [6]. Таким чином поняття стилю розгалужуеться на два дослГдниць-
ких вектори, з яких кожен е однаково важливим. 1дюс-тиль письменника як унiкальне iндивiдуальне явище зумовлюе «аиалiз художнiх творiв не як звичайних ве-рбальних текспв, а як художньо-естетичних феноме-шв, створених конкретним автором, людиною, яка обов'язково додае сво! штенцп, збагачуе загальновжи-ваний лексичний шар, мовленневi висловлення елеме-нтами iндивiдуального, неповторного, втшюючи свiй внутрiшнiй свiт в орипнальт художньо-образнi засо-би, суб'ективш форми» [1]. Диференцшючи мовний та лгтературш стилi, О. Лосев зауважував: «Категор1я стилю письменника - не лшгвютична, а лттературоз-навча категор1я, адже поняття стилю завбачае еднють слова й образу, образу й композици, композици й вдей поетичного твору» [7]. Таку тезу можна прийняти, од-наче важливо враховувати важливий очевидний нюанс: лiтература й лгтературний стиль не можливi без вербального оформлення, ввдповвдно - образ, компо-зищя та вдея у формальному плат е продуктом мис-леннево-мовно! дiяльностi.
Тему статтi визначила необхщшсть досль дження поетичного вдюстилю Емми Андiевськоl початку ХХ1 столiття, який ще не був предметом спець ального розгляду. Це зумовило новизну дослвдження, яка полягае в першопрочитапш названих текстiв, за-провадженнi !х до наукового обиу, завдяки чому вперше проаналiзовано сонет Емми Андiевськоl як iндивiдуально-авторську модифжацш жанру, своерь днiсть бiлих вiршiв та верлiбротворчостi. З'ясовано особливостi культурного простору мисткиш, И свгто-глядш та творчi засади.
Актуальнiсть теми дослвдження зумовлена не-обхiднiстю осмислення поетичного доробку Емми Андiевськоl нового тисячолгття крiзь призму сучас-них теоретико-лгтературних напрацювань, поетика-льних параметрiв тексту.
3. Мета та завдання дослвдження
Мета дослiдження - проаналiзувати специфiку iдiостилю Емми Андiевськоl на приклащ поетичних збiрок XXI столитя, дослвдити особливостi творчо1 манери письменнищ, оригiнальнiсть художнього тек-стотворення на внутршньому та зовнiшньому рiвнях.
Для досягнення мети були поставленi наступи завдання:
1. Увиразнити вiдмiнностi мiж поняттями «вдосталь» та «щолект».
2. Виявити характернi риси iдiостилю Емми Ан-дiевськоl у площинi у поетичних текста XXI столiття.
3. Проаналiзувати специфiку поетично1 мови Емми Андiевськоl на лексико-семантичному та фор-мо-змiстовому рiвнях.
4. Особливостi щшстилю Емми АндieвськоT у парадигмi поетичного тексту ХХ1 столiття
Аналiзуючи специфшу iдiостилю Емми Андь евсько1, доречно зауважити, що це питання в укран-ському лiтературознавствi лишаеться не до шнця до-сл1дженим, особливо зважаючи на те, що шдиввдуа-льнiсть поетки е практично ушкальною й не мае ана-лопв у принаймнi укра1нськ1й лiтературi, а тому пот-ребуе детального та глибокого вивчення. Про унiка-льшсть письменницi влучно, хоча й натвжартома,
висловився Петро Сорока: «Укра1нська лгтература к1нця XX столiття подiляеться <...> на дiаспорну, материкову i андiевську» [8] (подана цитата розмi-щена на звороп обкладинки бiльшостi поетичних книг Андiевськоl нового тисячолiття). Звюно, еле-мент гiперболiзацil в цих словах досить легко прочи-туеться, проте не можливо переоцiнити значения ви-иятково1 стилiстики мисткинi.
Чимало досл1дник1в творчостi Андiевськоl на-голошують на важливiй формальнiй особливостi, ви-користовуваиiй нею у всiх поетичних жанрах - уни-каинi дiеслiвних форм, як1 Л. Тарнашинська називае «ефективними паузами iнтерпретацiйного розмислу»
[9]. Вщтак - вiдсутнiсть предикативного центру в поетичних рядках авторки перестае бути суто зовшш-ньою ознакою вщ моменту залучення читацького тлумачення тексту (ритуалу iнтеракцil мiж автором та реципiентом). Субститутами дiеслiвних форм по-части стають тире, притаманш для елiптичних конс-трукцш, себто таких, у яких е пропущеш елементи. Щодо цього О. Шаф стверджуе, що «тире маркуе «вертикальний» асоцiативно-символiчний спосiб по-будови висловлювання, альтернативний «горизонтальному», тобто логiко-граматичному» [10]. Дослiд-ниця доходить висновку, що «покажчиком елштично1 фрази е тире, яке, отже, не е пунктуацшним знаком»
[10]. До реч^ в цьому контексп вельми цiкавим е ва-жливий нюанс, який може бути непомiченим оку чи-тача: в деяких текстах (зокрема, у книзi «Маратонсь-кий бiг»), м1ж тире та словами зроблено не один тра-дицшний, а два набiрних комп'ютерних пропуски, яш залишаються i в машинописному варiантi книги. Це лише посилюе думку О. Шаф стосовно того, що тире е не так графiчною, як мисленнево-асощатив-ною одиницею, яка виконуе функц1ю вщдшення (або ж роздiления) лексико-семантичних ядер. Отже, i сам елiпс як синтаксичний елемент у текстi Андiевськоl залишаеться на другому плаиi, а на авансцену нато-мiсть виходить його функщя зумисно1 недомовлено-сп, недоокресленостi, опускання. Таким чином у конкретному випадку спостерiгаемо ситуац1ю прюри-тетностi лiтературознавчого бачення iдiостилю над ль нгвiстичним, який залишаеться на нижчому - зовнiш-ньому рiвнi аналiтичноl роботи з художнiм текстом. Для прикладу вiзьмемо один iз вiршiв Аидiевськоl:
Проковтнув краплю, -
А насправдi цшу галактику.
То й що? -
Рвати на собi чуприну? -
Чи ковтати далi? -
Ануж - доковтаешся
До основ буття? - [11].
5. Результати дослвджень та 1х обговорення
Конкретний текст, поданий повшстю, мютить у собi згадаш вище особливосп (для аналiзу зумисне обрано верлiбр, а не сонет, який е б№ш дослiдже-ним). Однак можна знайти ще к1лька важливих нюа-нсiв, як1 е виразними маркерами iдiостилю поетки. Перше, що впадае в око, це риторичш форми, прита-маннi поезil Е. Андiевськоl, як1 разом з шшими при-йомами виконують функцiю семантично-штерпрета-
цшного розширення. Вiдкритiсть кiнцiвки, що до не! часто вдаеться авторка, залишае реципieнтовi вибiр так званого текстового продовження, адже питання поставлено (не лише у фгнал, а й у середиш тексту), проте вщповвдь опущено.
Окрему увагу варто звернути на часто викорис-товуваний письменницею прийом екстремальних га-баритних трансформацш, характерний для авангарди-стських (зокрема, сюрреалiстичних) текстiв. Андаевсь-ка почасти застосовуе дихотомiчну пару «гшербола -лггота», причому робить це знову ж таки в шдиввдуа-льний спосiб: збiльшення-зменшення розмiрiв, зна-чень, об'емiв, просторiв, ввдтиншв i т.п. дуже часто вь дбуваеться в радикальному сшвввдношенш «дуже ве-лике - дуже маленьке» (нервдко «найбiльше - най-менше») i навпаки: («Проковтнув краплю, - / А на-cnpaedi цшу галактику» [11]; «Щось - не туди - в комп 'ютерi - друкарка, / Й ceimu посипалися - мов цу-керки » [12]; «Hoei галактики з мачини вилам» [13]; «В буття, - доменну тч, - нову колошу, - / Й структури ececeimie - стручки - з калюж1» [14]; «З таршочки -пiв космосу - безе - / МатерН - миттеву - атотю» [15] тощо). У наведених уривках дуже легко виокре-мити ще одну стрижневу щостильову модель поези Андiевськоl - асощативну трансфиуращю, сконстру-йовану на основi подабносп предмепв та явищ. Багата вiзiонерська уява поетки дае змогу !й творити орипна-льну метафору, яка, «подана ^зь призму сюрреалк-тичного бачення, робить поезш Емми Андаевсько! завжди несподiваною» [9].
Однiею з найбшьш очевидних, та водночас важливих особливостей iндивiдуального стилю ми-сткинi е чи не найщкавша в украшськш лiтературi лексика (не таемниця, що Андiевська послуговуеть-ся нормами укра!нського правопису 1929-1933 рр. та «Правописного словника» Гр. Голоскевича). Таким чином вельми актуалiзуеться згадане вище по-няття iдiолекту письменника, який е шструментом його творчостi. Наводячи приклад тверджень Б. Ру-бчака та Б. Бойчука, котрi говорили «про велику кь лькiсть арха!чних (iнодi зовсiм забутих) народних ств у матерп' вiршiв Андiевськоl, а також про li
очевидну схильшсть до вживання укра1нсько1 народно! синтакси, позбавлено1 мовних модифiкацiй ХХ столитя» [16], Марко Роберт Стех доречно стверджуе, що поетка «водночас вживае у сво1х пое-зiях цiлу гаму наукових термiнiв та повний словник сучасно1 зах;дно1 штелекгуально1 думки» [16]. Слад зауважити, що поетична мова Андiевськоï мiстить у œ6i абсолютно всi лексичнi групи - вiд архаïзмiв, iсторизмiв, варваризмiв до сленriзмiв та жаргошз-мiв, що дае пiдстави вважати лексичний склад ïï поетичних текспв унiверсальним.
6. Висновки
Пiдсумовуючи сказане, доходимо висновку, що творчий генш Емми Андiевськоï, виражений у по-етичному доробку, потребуе подальшого детального дослвдження на багатьох рiвнях. У цш статп доведено:
1) 1дюстиль митця е одним 3i стрижневих дос-лвдницьких предметiв сучасного лггературознавства.
2) Iдiолект постае складником щостилю автора, який використовуеться для вербалiзацiï створено1' ним художньо1' дшсносп.
3) Виразними маркерами iдiостилю Емми Ан-дiевськоï е: риторичнi форми, як разом з iншими прийомами виконують функцш семантично-штер-претацiйного розширення; ввдкрипсть кiнцiвки, що до не1' часто вдаеться авторка, залишаючи рецишен-товi вибiр так званого текстового продовження, адже питання поставлено (не лише у фшал^ а й у середиш тексту), проте вщповвдь опущено. На окрему увагу заслуговуе часто використовуваний письменницею прийом екстремальних габаритних трансформацш, характерний для авангардистських (зокрема, сюрреа-лютичних) текспв, де почасти застосовано дихотомь чну пару «гшербола - литота».
4) 1дюстиль Емми Андiевськоï не можливо сплутати з кимось iншим, адже навпъ мiнiмальне на-ближення до нього буде трактуватися як епiгонство. Складне сюрреалютичне письмо мисткинi викликае жвавi дискусiï, адже трактувати ïï поезш можна по-рiзному, осшльки щораз таке тлумачення народжуе новi сенси та значення.
Лiтература
1. Коткова, Л. 1дюстиль, iндивiдyaльний стиль i iдiолект: проблеми розмежування [Текст] / Л. Коткова // HayKOBi записки НДУ iM. М. Гоголя. - 2012. - С. 26-29.
2. Лггературознавчий словник-довiдник [Текст] / ред. Р. Т. Гром'як, Ю. I. Ковaлiв, В. I. Теремко. - К.: ВЦ "Акаде-мя", 2007. - 752 c.
3. Брославська, Л. Iдiостиль i концептуальна щосфера автора у художньому дискура [Текст] / Л. Брославська, I. Шевченко // Вюник ХНУ. - 2012. - № 1003. - С. 22-27.
4. Соколов, А. Н. Теория стиля [Текст] / А. Н. Соколов. - М.: Искусство, 1968. - 221 с.
5. Ермоленко, С. Я. Украшська мова: короткий тлумачний словник лшгвютичних термшв [Текст] / С. Я. Ермоленко, О. Г. Тодор; ред. С. Я. Ермоленко. - К.: Либвдь, 2001. - 223 с.
6. Мудрак, Л. Еротична лiрикa: жанрова специфжа та щостиль [Текст]: автореф. дис. ... канд. фшол. наук / Л. Муд-рак. - К., 2014. - 16 с.
7. Лосев, А. Ф. Проблемы художественного стиля [Текст] / А. Ф. Лосев; ред. С. Б. Бураго. - К.: Collegium. Акад. Ев-робизнеса, 1994. - 285 с.
8. Сорока, П. Емма Андевська: Лтературний портрет [Текст] / П. Сорока. - Тернопшь: Стар Софт, 1998. - 240 с.
9. Тарнашинська, Л. Художнш свгг Емми андгсвсько! iррaцiонaльнiсть як домшанта творчого мислення [Текст]: зб. наук. пр. / Проблеми штерпретаци. - Донецьк: Норд-прес, 2011. - С. 43-50.
10. Шаф, О. «Догори ногами - свгг», або час без дзиГаря. Передмова до збiрки Емми андгсвсько1 «БездиГарний час» [Текст] / О. Шаф. - К.: Всесвп; 2013. - 304 с.
11. андгсв^и, Е. Ламаш коани: бЫ вгршг та сонети [Текст] / Е. андгсв^м. - К.: Всесвп; 2011. - 256 с.
12. андгсв^и, Е. Рожевi казани: сонети [Текст] / Е. андгсв^и. - К.: Всесвiт, 2007. - 220 с.
13. андгсв^и, Е. хгд конем: сонети [Текст] / Е. андгсв^м. - К.: Всесвп, 2004. - 168 с.
14. АндГевська, Е. 1дили: сонети [Текст] / Е. АндГевська. - К.: ВсесвГт, 2009. - 252 с.
15. АндГевська, Е. Погляд з кручГ сонети [Текст] / Е. АндГевська. - К.: ВсесвГт, 2006. - 176 с.
16. Стех, М. Р. Далекосхщш стежки до межневимовного [Текст] / М. Р. Стех // Проблеми штерпретаци. - Донецьк: Норд-прес. - 2011. - С. 10-33.
Рекомендовано до публiкацii д-р фшол. наук, академт НАН Украши Жулинський М. Г.
Дата надходження рукопису 21.04.2017
Астапенко 1гор Анаголшович, аспрант, Ввддш украшсько1' лггератури ХХ столiтгя та сучасного литературного процесу, 1нститут лггератури îm. Т. Г. Шевченка НАН Украши, вул. М. Грушевського, 4, м. Кшв, Украша, 01001
E-mail: astapenkoff@gmail.com
УДК 811.161.2' 367.624
DOI: 10.15587/2313-8416.2017.105136
АНАЛ1З ЗАПОЗИЧЕНИХ АФ1КС1В В УКРАШСЬКОМОВНШ ПЕР1ОДИЦ1 © В. Г. Заець
До^джено динамку вживання тшомовних афтав в тформацтному pecypci укра'1'нськомовних 3aco6ie масово'1 iнформaцiï. Проаналгзовано погляди мовознaвцiв на тенденцИ' слововислову в Mac-Media. Подано результати статистичного доcлiджeння лексичних одиниць з iншомовними aфiкcaми. Прошюстровано тиnовi випадки слововживання в пeрiодицi. Визначено тенденцИ' вживання iншомовних aфiкciв. Доведено порушення правописних норм у нaпиcaннi тшомовних компонeнтiв складних aniв
Ключовi слова: афжс, деривати, денотати, засоби масово'1 iнформaцiï, cловотвiрнa норма, новотвори, юкстапозит
1. Вступ
Деривацшне поле мас-медiа зазнало суттевих змш у роки розбудови украшсько1' держави. Демокра-тизащя уах сфер дiяльностi сустльства надала широк! можливосп журналютам, пращвникам перюдичних видань обирати словотворчi ресурси для зручно! пере-дачi ними явищ та процеав суспiльно-економiчного життя. Мова укра!нсько1 перюдики експлiкуе сучаснi тенденцп слововислову, здатшсть до постiйного онов-лення лексем, зокрема iншомовними формантами. Пе-вш змiни в мовнiй практицi та ïx тенденцiï постiйно тримають у полi зору украшсьш дослвдники К. Горо-денська, £. Карпiловська, О. Стишов, О. Тараненко, О. Пономар1в, Л. Кислюк, Т. Коць та ш Обстеження мовного матерiалу украшсько1' перiодики рiзниx на-прямiв здшснюе О. Стишов [1]. Тенденцiï змш у су-часнiй словотвiрнiй нормi украшсько1' мови постiйно ввдстежуе Л. Кислюк [2, 3]. Проаналiзовано тенденцп моделей украшськомовного словотворення в перюд глобалiзацiйниx процесiв [4].
2. Лггературний огляд
В останнi десятилiття з'явилися науковi досль дження корпусу украшсько1' лексики на матерiалi мови засобiв масовоï iнформацiï [1, 4, 5, 6]. Предметом наукових розвщок стали тексти перюдичних украш-ськомовних видань [1]. Зокрема, виконано досль дження мови засобiв масово1' шформацп [1, 6]. Так, О. Тараненком, Т. Коць розкрито дп актуалiзованиx структурно-семантичних моделей словотворення су-часно1' украшсько1' лiтературноï норми у функцюна-льно-стильовiй i структурнiй парадигмi [4, 6]. Лшг-
воукраïнiстицi вiдомi рекомендаци iз проблемного правопису слiв i словосполучень у сучаснiй украшсь-кш лiтературнiй мовi [5].
Прикметно, що в новгтшх дослiдженняx аналi-зуються чинники виникнення, поширення в мас-медiа неодериватiв iз запозиченими словотворчими формантами, 1'х динамiка, е спроби унормувати пра-вопис iнтернацiональниx лексем вщповщно до тра-дицiй граматики украшсько1' мови. Перiодичнi ви-дання iлюструють активнiсть лексем iз запозиченими формантами, поява яких, е наслiдком «глобалiзацiï суспiльно-полiтичного життя i прагненням добирати узуальнi слова» [6-8]. За твердженням О. Стишова, динамiка використання шшомовних словотвiрниx типiв «е виявом того, що в деривацшних процесах аналiзованого перiоду досить помiтною е тенденцiя до европе1'заци чи, за шшою термiнологiею, до штер-нацiоналiзацiï словотвiрниx типiв, що виявляеться в зростанш активностi як твiрниx основ, так i афжса-льних морфем, що мають загальноевропейський або ширше - штернацюнальний характер...» [1].
Глобальне поширення лексем iз запозиченими формантами е ознакою сьогочасного суспiльства, що в подальшому набуватиме прискорення, як зазнача-лося в дослвдженнях, що «мова преси часто тдсилю-еться емоцiйно-оцiнною функцiею» [6]. На час пи-тання про орфографiчне унормування iншомовниx словотворчих форманпв. У цьому аспектi слушними е рекомендаци, висловлеш в [5]. На думку дослвдни-цi, «слабке знання норм i традицiй украшсько1' литературно!' мови, особливостей ïï словникового складу та граматичного ладу» спонукае до запозичень [5, 9].
