CC BY
27
і El
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
Результати дослідження та їх обговорення. У 2-й та
3-й групах пацієнтів спостерігалися прояви дисліпіде-мії. Однак більш вираженими вони були в пацієнтів 3-ї групи, що виявлялося найвищими серед усіх порівнюваних груп рівнями загального ХС в 1,3 раза (р < 0,05), ХС ЛПНЩ на 56,7 % (р < 0,05) та ТГ у 2 рази (р < 0,05) і зниження ЛПВЩ на 18,3 % р < 0,05) порівняно з практично здоровими особами.
Висновок. Відзначено вірогідну різницю показників загального холестерину ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів у пацієнтів 3-ї групи порівняно з особами 2-ї групи. Таким чином, найбільш виражені ознаки дисліпідемії виявлено у хворих із хронічним панкреатитом та гіпотиреозом, що підтверджує тісний патогенетичний зв’язок між таким маркером тиреоїдної недостатності, як підвищення рівня тиреотропного гормону, проявами дисліпідемії та захворюваннями підшлункової залози.
УДК 577.125.33 + 616.37-002.2-06:616-056.257 Ферфецька К.В.
КМУ «Міська поліклініка № 3», м. Чернівці
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА СТАН ГЛУТАТІОНОВОЇ ЛАНКИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ ІЗ СУПУТНІМ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ
Інтенсифікації процесів вільнорадикального окис-нення ліпідів надається великого значення тому, що вони є однією з головних патогенетичних ланок у виникненні та рецидивуванні як хронічного панкреатиту (ХП), так і метаболічного синдрому (МС). Тому визначення ролі цих систем при коморбідному перебігу даних захворювань є актуальним.
Мета дослідження — вивчення особливостей пе-роксидації ліпідів і стану глутатіонової ланки антиоксидантного захисту у хворих на ХП у поєднанні з МС.
Матеріал і методи дослідження. Обстежені 46 пацієнтів, які були розподілені на групи. Першу групу становили 23 хворі на ХП (чоловіків — 5 (21,7 %), жінок — 18 (78,3 %). Друга група — 23 хворі на ХП у поєднанні з МС (чоловіків — 9 (39,1 %), жінок — 14 (60,9 %)). Отримані результати порівнювалися з даними 15 практично здорових осіб, які сформували контрольну групу.
Визначали показники пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) — уміст малонового діальдегіду (МДА) в плазмі та еритроцитах та антиоксидантної системи захисту (АОС) — уміст глутатіону відновленого (ГЛ^Н), активність глутатіон^-трансферази та глутатіонпероксидази (ГЛ^Т та ГЛ-Рх) у крові хворих. Інтенсивність кінцевих продуктів вільнорадикального окиснення (МДА) визначали за методикою М.С. Гончаренко, О.М. Латинової. Уміст у крові ГЛ^Н визначали титраційним методом за О.В. Травіною у модифікації І.Ф. Мещишена, І.В. Петрової, активність ГЛ^Т та ГЛ-Рх — за І.Ф. Мещише-ним у нмоль/хв на грам гемоглобіну.
Оцінку різниці сукупностей вибірки проводили, використовуючи ї-критерій Стьюдента. Відмінність між вибірками вважалась статистично вірогідною при р < 0,05.
Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз отриманих даних засвідчив, що у крові хворих другої групи вміст МДА в еритроцитах був вищим, ніж у контрольній групі. У хворих на ХП уміст МДА був у 1,64 раза вищим за показники контрольної групи і становив (10,51 ± 0,09) мкмоль/л (р < 0,05). Щодо вмісту даного показника у хворих на ХП у поєднанні з МС відмічено його зростання в 1,78 раза, що становило (11,34 ± ± 0,07) мкмоль/л (р < 0,05).
Відомо, що за умов гіперглікемії та інсулінорезис-тентності утворюються кінцеві продукти глікозилю-вання, що супроводжується активацією ПОЛ. Про це свідчить підвищення активності ГЛ-Рх (у хворих на ХП — (170,77 ± 3,97) нмоль ГЛ^Н за 1 хв на 1 г НЬ, у хворих на ХП у поєднанні з МС — (195,77 ± 5,10) нмоль ГЛ^Н за 1 хв на 1 г НЬ) та ГЛ^Т (у пацієнтів із ХП — (128,91 ± 5,51) нмоль ГЛ^Н за 1 хв на 1 г НЬ, у пацієнтів із поєднанням ХП та МС — (148,99 ± 4,79) нмоль ГЛ^Н за 1 хв на 1 г НЬ), що спостерігали в пацієнтів обох груп порівняно з контрольною групою.
Значну роль у підтриманні ПОЛ на високому рівні відіграє декомпенсація механізмів адаптації. Так, загострення ХП супроводжувалось суттєвим порушенням функціонування однієї з основних протирадикальних систем організму — системи глутатіону. На це вказує вірогідне (р < 0,05) зменшення вмісту в крові ГЛ^Н у хворих всіх груп відносно показників практично здорових осіб (у хворих на ХП — (0,61 ± 0,02) ммоль/л, при ХП у поєднанні з МС — (0,57 ± 0,01) ммоль/л).
Висновки. Наявність метаболічного синдрому при хронічному панкреатиті в стадії загострення сприяє інтенсифікації пероксидного окиснення ліпідів та пригніченню глутатіонової ланки антиоксидантного захисту більшою мірою, ніж при ізольованому хронічному панкреатиті.
УДК 616.33/.36:616.72-007.24]-085-092
Чимпой К.А., Пашковська Н.В.
Кафедра внутрішньої медицини Кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ У ХВОРИХ ІЗ ХРОНІЧНИМИ ГЕПАТОПАТІЯМИ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА ДЕЙОДИНАЗИ 1-го ТИПУ
В останні роки завдяки науковим дослідженням вітчизняних та зарубіжних вчених встановлено, що певні алельні варіанти гена дейодинази І типу ^Ю1) можуть підвищувати ймовірність розвитку порушень функціонального стану щитоподібної залози. Проте досі не
№ 6(54) • 2013
www.mif-ua.com
135
