CC BY
23
УДК 616.018.1-095:578.245-078 Щербакова Ю.В., Джораєва С.К.
ОСОБЛИВОСТІ МІКРОБІОЦЕНОЗУ УРОГЕНІТАЛЬНОГО ТРАКТУ У ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНИМ УСКЛАДНЕНИМ ТРИХОМОНОЗОМ
ДУ "Інститут дерматології та венерології Національної академії медичних наук України", Харків
Проблема трихомонозу обумовлена широкою поширеністю захворювання, багатовогнищевістю уражень сечостатевих органів, високою частотою виникнення ускладнень. Мета дослідження - вивчення складу мікробіоценозу урогенітального тракту пацієнтів з хронічною трихомонадною інфекцією, ускладненою запальними захворюваннями органів малого тазу. Проведено аналіз даних мікробіологічного обстеження 1219 пацієнтів з хронічним ускладненим трихомонозом. Найчастіше у хворих ізолювали Т. vaginalis в монокультурі (у 28,4% у жінок та у 24,5% чоловіків), на другому місці -асоціація Т. vaginalis та С. trachomatis (27,5% і 28,7% відповідно). Асоціація Т. vaginalis з U. urealyticum та умовно-патогенними збудниками спостерігалася у майже 14 % хворих. В ряді випадків представники умовно-патогенної мікрофлори виступали в якості самостійних агентів запальних захворювань урогенітального тракту. Встановлена висока поширеність T. vaginalis в популяції населення репродуктивного віку. Для підвищення ефективності діагностики трихомонозу у чоловіків доцільно використовувати комплекс діагностичних методів. Для пацієнтів зі змішаною урогенітальною інфекцією доцільно призначати антибактеріальну терапію після дослідження мік-робіоценозу сечостатевого тракту.
Ключові слова: урогенітальний трихомоноз, хламідіоз, умовно-патогенна мікрофлора, мікробіоценоз урогенітального тракту, ускладнення.
Дослідження виконувалося в рамках НДР «Вивчити особливості інфекцій, що передаються статевим шляхом, в групах населення, уразливих щодо зараження ВІЛ, та розробити стандарти надання допомоги» (2014-2016), № держреєстрації 0114U001385.
Урогенітальний трихомоноз - одна з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) як в Україні, так і в світі. За даними ВООЗ, в світі щорічно виявляється близько 276 000 000 нових випадків інфікування трихо-манозом [1, 5].
Проблема трихомонозу обумовлена не тільки широкою поширеністю захворювання, але й багатовогнищевістю уражень сечостатевих органів, високою частотою виникнення важких ускладнень. Поширеність цього захворювання серед жінок коливається в межах 5-30 %. У чоловіків на трихомоноз припадає 10% від усіх інфекційних захворювань статевої сфери. Топографія і вираженість проявів уражень органів сечостатевої системи багато в чому визначаються наявністю мікст-інфекції [2, 4, 7].
Необхідно також враховувати той факт, що трихомонади можуть фагоцитувати і резервувати різні патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми, сприяючи поширенню інших ІПСШ [3].
Згідно власних спостережень, моноінфекція зустрічається лише у 10,5% хворих на урогенітальний трихомоноз. Як правило, трихомонадна інфекція розвивається як на тлі вираженого дис-біозу урогенітальних епітопів. Трихомонади здатні утворювати різні асоціації з патогенними та/або умовно-патогенними мікроорганізмами (УПМ) - хламідіями, гонококами, уреаплазмами, S. aureus, P. aeruginosa, S. pyogenes представниками сімейства Enterobacteriaceae, Corynebacterium spp., що може оускладнювати перебіг захворювання [6].
Мета дослідження
Вивчення складу мікробіоценозу урогеніата-льного тракту пацієнтів з хронічною трихомона-
дною інфекцією, ускладненою запальними захворюваннями органів малого тазу.
Матеріали і методи дослідження
Проведено аналіз даних мікробіологічного обстеження 1219 пацієнтів із запальними захворюваннями урогенітального тракту (УГТ), які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні венерології в ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України». Вивчення складу мікробного ценозу сечостатевого біотопу проводилося згідно існуючих нормативних документів [7]. Клінічним матеріалом для дослідження слугували зішкряби та виділення з сечостатевих органів.
Серед 1219 пацієнтів більшість (55,54 ± 1,42) % склали жінки - 677 пацієнток у віці від 18 до 51 року. Середній вік пацієнток був 34,5 ± 16,5 роки. У дослідження увійшло 542 чоловіки (44,46 ± 1,42) % у віці від 20 до 57 років, середній вік -38,5 ± 18,5 років.
Результати та їх обговорення
В силу частоти субманіфестного плину трихомонозу, лабораторні дослідження є невід'ємною компонентою комплексної діагностики трихомонадної інфекції. При проведенні бактеріос-копічних та бактеріологічних досліджень в клінічному матеріалі виявляли T. vaginalis в якості моноінфекції, а також в асоціації з U. urealyticum, С. trachomatis та іншими УПМ (таблиця 1, 2). У всіх пацієнтів були виключені гонорейна інфекція та сифіліс.
У більшості чоловіків найбільш поширеним клінічним проявом був уретрит (92,44 ± 1,14) %. Простатит зустрічався у (7,56 ± 1,14) % хворих (таблиця 1). При проведені дослідження клініч-
ного матеріалу, який був отриманий від чоловіків, спостерігали більш високий відсоток сполучення збудників урогенітального трихомонозу та хламідіозу - в 27,5 % випадків. Майже у чверті хворих ((24,5±1,8) %) був виявлений трихомоноз в якості моноінфекції та у 14,3 % хворих в сполученні з трихомонадною інфекцією зустрічалася уреаплазмова та умовно-патогенна мікро-
Частота виявлення T. vaginalis та її асоціацій у'
флора. Дані особливості можуть бути пов'язані зі здібністю трихомонад поглинати бактерії та таким чином забезпечувати тривале персисту-вання збудника в урогенітальному тракті пацієнтів при відсутності лікування, призводячи в значній кількості випадків до ускладнень захворювання.
Таблиця 1
іків із запальними захворюваннями урогенітального тракту
Диагноз Всього обстежено T. vaginalis (%, абс.) T. vaginalis та C.trachom. (%, абс.) T. vaginalis та U. ureal. (%, абс.) T. vaginalis та УПМ (%, абс) T. vaginalis та U. ureal. та УПМ (%, абс.) Всього виявлено збудників, випадки (%, абс.)
Уретрит (гострий, хронічний) 501 126 (25,1±1,9) % 140 (27,9±2,0) % 56 (11,2±1,4) % 17 (3,4±0,8) % 4 (0,8±0,4) % 343 (68,46±2,08) %
Простатит 41 7 (17,1 %±5,9) 9 (21,9%±6,5) 1 (2,4%) - - 17 (41,46±7,69) %
Всього 542 133 (24,5±1,8) % 149 (27,5±1,9) % 57 (10,5±1,3) % 17 (3,1±0,7) % 4 (0,7±0,4) % 360 (66,42±2,03) %
Найбільш поширеними клінічними проявами ІПСШ у жінок були ендоцервіцит, який виявлявся в (72,20 ± 1,74) % випадків та кольпіт, що діагностований у (17,43 ± 1,46) % жінок. При проведенні дослідження клінічного матеріалу, який був отриманий від жінок, у випадку трихомонадної моноінфекції спостерігали більш високий відсоток виявляємості, що може бути пов'язано з
анатомічними та фізіологічними особливостями жіночого організму (таблиця 2). Найбільш поширеною була серед жінок трихомонадна моноін-фекція, друга по розповсюдженості - трихомона-дно-хламідійна інфекція. Умовно-патогенна мікрофлора та уреаплазмова інфекція зустрічалися у 14,4 % пацієнток.
Таблиця 2
Частота виявлення T. vaginalis і її асоціацій у жінок із запальними захворюваннями урогенітального тракту
Діагноз Всього обстежено T. vaginalis (%, абс.) T. vaginalis та С. trachom. (%, абс.) T. vaginalis та U. ureal. (%, абс.) T. vaginalis та УПМ (%, абс) T. vaginalis та U. ureal. та УПМ (%, абс.) Всього виявлено збудників, випадки (%, абс.)
Хронічний ендоцервіцит 482 149 (30,9±2,1) % 124 (25,7±2,0)% 49 (10,2±1,4) % 16 (3,3±0,8) % 11 (2,3±0,7) % 349 (72,41±2,04) %
Ерозія шийки матки 62 7 (11,3±4,0) % 13 (20,9±5,2)% 5 (8,1±3,5) % 2 (3,2±2,2) % 1 (1,6±1,6) % 28 (45,16±6,32) %
Кольпіт 118 31 (26,3±4,1) % - 5 (4,2±1,8) % - 3 (2,5±1,4) % 39 (33,05±4,33) %
Вагініт 9 3 (33,3±15,7)% - 2 (22,2±13,9)% 2 (22,2±13,9)% - 7 (77,78±13,86) %
Вагітність 6 2 (33,3±19,2)% - 1 (16,7±15,2)% - - 3 (50,00±20,41) %
Всього 677 192 (28,4±1,7) % 127 (18,6±1,5)% 62 (9,2±1,1) % 20 (3,0±0,7) % 15 (2,2±0,6) % 416 (61,45±1,87) %
Як видно з таблиць 1 і 2, найчастіше у хворих ізолювали Т. vaginalis в монокультурі (у 28,4% у жінок та у 24,5% чоловіків). На другому місці по частоті виявлення перебувала асоціація Т. vaginalis та С. trachomatis у 27,5% і 28,7% відповідно.
Асоціація Т. vaginalis з U. urealyticum та умовно-патогенними збудниками спостерігалася у майже 14 % хворих незалежно від статі.
Поєднання Т. vaginalis та U. urealyticum зустрічалася у 9,2 % жінок та 10,5 % чоловіків. Особливий інтерес представляли зразки, де була присутня асоціація трьох і більше мікроорганізмів. Найбільш часто у таких хворих виявляли коагулазонегативні стафілококи (S. saprophyticus, S. epidermidis), а також стрептококи. Серед мікроорганізмів родини Enterobacteriaceae переважали E. соіі і Proteus (vulgaris і mirabilis). Необхідно відзначити, що в ряді випадків, дані мікроорганізми можуть виступати в якості самостійних збудників запальних
захворювань урогенітального тракту.
Висновки
1. Встановлена висока поширеність T. vaginalis в популяції населення репродуктивного віку як серед чоловіків, так і серед жінок.
2. Необхідно враховувати наявність умовно-патогенної мікрофлори, яка зустрічається майже в 14 % випадків та призводить до розвитку хронічних рецидивуючих кольпітів та уретритів. Наявність таких уропатогенів може обтяжувати перебіг захворювання, також призводити до неуспіхів в лікуванні.
3. Для пацієнтів зі змішаною урогенітальною інфекцією доцільно призначати антибактеріальну терапію. З метою оптимізації доцільно проводити дослідження мікробіоценозу сечостатевого тракту.
4. Для підвищення ефективності діагностики трихомонозу у чоловіків доцільно використовувати комплекс діагностичних методів, що вклю-
чає бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження.
5. Нова стратегія контролю над трихомонадною інфекцією може бути розроблена за умови подальшого вивчення механізмів взаємодії макроорганізму і збудників запальних захворювань УГТ.
Література
1. Глобальная стратегия профилактики инфекций, передаваемых половым путем, и борьбы с ними, 2006—2015 гг. (ВОЗ) // Вестник дерматологии и венерологии. — 2008. — №5. — С.97-122.
2. ИППП и иные инфекции репродуктивного тракта : руководство по основам медицинской практики. - ВОЗ, 2004.
3. Гончаренко В.В. Мікробіологічний моніторинг інфекцій урогені-тального тракту в умовах венерологічної клініки / В.В. Гончаренко, С.К. Джораєва, О.В. Щоголєва [та ін.] // Дерматологія та венерологія. - 2014. - №4 (66). - С.44-53.
4. Мавров І.І. Основи діагностики й лікування в дерматології та венерології: Посібник для лікарів, інтернів і студентів / І.І. Мавров, Л.А. Болотна, І.М. Сербіна. - Х. : Факт, 2007. - 792 с.
5. Показники лікувально-профілактичної допомоги хворим шкірними та венеричними захворюваннями в Україні у 2014 році. -МОЗ ДЗ «Центр медичної статистики», Київ, 2015.
Мавров І.І. Уніфікація лабораторних методів досліджень в діагностиці захворювань, що передаються статевим шляхом / І.І. Мавров, О.П. Бєлозоров, Л.С. Тацька [та ін.]. - Харків : Факт, 2000. - 120 с.
Sexually transmitted diseases: policies and principles for prevention and care, UNAIDS / WHO, 2011.
References
Global'naja strategija profilaktiki infekcij, peredavaemyh polovym putem, i bor'by s nimi, 2006—2015 gg. (VOZ) // Vestnik dermatologii i venerologii. — 2008. — №5. — S.97-122.
IPPP i inye infekcii reproduktivnogo trakta : rukovodstvo po osnovam medicinskoj praktiki. - VOZ, 2004.
Goncharenko V.V. Mіkrobіologіchnij morntoring mfekcj urogerntal'nogo traktu v umovah venerologіchnoї kNrnki / V.V. Goncharenko, S.K. Dzhoraєva, O.V. Shhogoteva [ta іп.] // Dermatologja ta venerologja. - 2014. - №4 (66). - S.44-53. Mavrov І.І. Osnovi dіagnostiki j Nkuvannja v dermatologn' ta venerologn: Postonik dlja Nkanv, rnterrnv і students / І.І. Mavrov, L.A. Bolotna, І.М. Serbma. - H. : Fakt, 2007. - 792 s. Pokazniki Nkuvarno-profNaktichnof dopomogi hvorim shtornimi ta venerichnimi zahvorjuvannjami v Штаті u 2014 rod. - MOZ DZ «Centr medichnof statistiki», Kiiv, 2015.
Mavrov І.І. Unіfіkacіja laboratornih metodw dosNdzhen' v dіagnosticі zahvorjuvan', shho peredajut'sja statevim shljahom / І.І. Mavrov, O.P. Bєlozorov, L.S. Tac'ka [ta іп.]. - Hartov : Fakt, 2000. - 120 s. Sexually transmitted diseases: policies and principles for prevention and care, UNAIDS / WHO, 2011.
Реферат
ОСОБЕННОСТИ МИКРОБИОЦЕНОЗА УРОГЕНИТАЛЬНОГО ТРАКТА У ПАЦИЕНТОВ С ХРОНИЧЕСКИМ ОСЛОЖНЕННЫМ
ТРИХОМОНОЗОМ
Щербакова Ю.В., Джораева С.К.
Ключевые слова: урогенитальный трихомоноз, хламидиоз, условнопатогенная микрофлора, микробиоценоз урогенитального тракта, осложнения.
Проблема трихомоноза обусловлена широкой распространенностью заболевания, многоочагово-стью поражений мочеполовых органов, высокой частотой возникновения осложнений. Цель исследования - изучение состава микробиоценоза урогенитального тракта пациентов с хронической трихомо-надной инфекцией, осложненной воспалительными заболеваниями органов малого таза. Проведен анализ данных микробиологического обследования 1219 пациентов с хроническим осложненным трихомонозом. Чаще всего у больных изолировали Т. vaginalis в монокультуре (у 28,4% у женщин и у 24,5% мужчин), на втором месте - ассоциация Т. vaginalis и С. trachomatis (27,5% и 28,7% соответственно). Ассоциация Т. vaginalis с U. urealyticum и условно-патогенными возбудителями наблюдалась почти 14% больных. В ряде случаев, представители условно-патогенной микрофлоры выступали в качестве самостоятельных агентов воспалительных заболеваний урогенитального тракта. Установлена высокая распространенность T. vaginalis в популяции населения репродуктивного возраста. Для повышения эффективности диагностики трихомоноза у мужчин целесообразно использовать комплекс диагностических методов. Для пациентов со смешанной урогенитальной инфекцией целесообразно назначать антибактериальную терапию после исследования микробиоценоза мочеполового тракта.
Summary
PECULIARITIES OF MICROBIOCENOSIS OF UROGENITAL TRACT IN PATIENTS WITH CHRONIC COMPLICATIONS OF
TRICHOMONIASIS
Scherbakova Yu. V., Joraeva S.K.
Key words: urogenital trichomoniasis, chlamydia, opportunistic microflora, microbiocenosis ofurogenital tract, complications.
Trichomoniasis is a prevalent disease resulting in multifocal lesions of the urogenital organs and high incidence of complications. The purpose of this study was to investigate the composition of microbiocenosis of urogenital tract in patients with chronic trichomonas infection complicated with inflammatory diseases of the pelvic organs. The analysis of the findings of microbiological inspection carried in 1219 patients with complicated chronic trichomoniasis was performed. A monoculture of T. vaginalis (from 28.4% in women and 24.5% men) was most often isolated in the patients, while the association of T. vaginalis and C. trachomatis (27,5% and 28,7%, respectively) ranked the second position. Association of T. vaginalis with U. urealyticum and opportunistic pathogens were observed in almost 14% of patients. In some cases, representatives of opportunistic microflora acted as independent agents of inflammatory diseases of the urogenital tract. The high prevalence of T. vaginalis was recorded in the population of reproductive age. To improve the efficiency of diagnosing trichomoniasis in men it is advisable to use a complex diagnostic approach, involving a range of diagnostic techniques. Patients with mixed urogenital infection ahould take antibiotic therapy following the study microbiocenosis of the urinary tract.
6
7
2
3
4
5
6
7
