CC BY
87
OCOB^HEOCTI IHCTHTy^HHOrO 3ABE3nEHEHHH CTAtfOrO PO3EHTRy CWbCbKOrOCnOAAPCbKHX nmnPHGMCTE
MeMe^eHKO Hamanw
YKpama, YMaub, YMancbKUù Haijiouanbuuu yuieepcumem cadieuwt^mea DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ijite/01072018/5936
ARTICLE INFO
ABSTRACT
Received: 02 May 2018 Accepted: 22 June 2018 Published: 01 July 2018
KEYWORDS
sustainable development, institutions, agriculture, factors of sustainable development.
Agriculture is an important branch of the Ukrainian economy. Its' development directly affects the country's food security. The defining concept of the development of this industry is the concept of sustainable development. Sustainable development is a model of society's development, which involves establishing a balance between satisfying the needs of mankind and protecting the interests of future generations. Three main components lie in the basis of the concept of sustainable development - economic, environmental and social. However, the implementation of the key aspects of sustainable development requires the appropriate institutional support that is explored in this article.
Citation: .HeMemeHKo H. (2018) Osoblyvosti Instytutsiynoho Zabezpechennya Staloho Rozvytku Silskohospodarskykh Pidpryyemstv. International Journal of Innovative Technologies in Economy. 6(18), Vol. 2. doi: 10.31435/rsglobal_ijite/01072018/5936
Copyright: © 2018 ^eMe^eHKo H. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
BcTyn. CinbcbKe rocnogapcTBo - ^ rany3b ckohomîkh, axa 6e3nocepegHbo HHHHTb BnnHB Ha po3BHTOK KpaÏHH BignoBigHo go KoH^n^ï cTanoro po3BHTKy. ^ ToMy, ^o boho:
• b 3HanmH Mipi 3ane^HTb Big npupogHo-KniMaTHHHHx yMoB BHpo6HH^Ba;
• 3eMna ogHonacHo BHCTynae i 3aco6oM i npegMeTOM npa^;
• b npo^ci cinbCbKorocnogapcbKoï gianbHocTi Big6yBaeTbca 3acTocyBaHHa npupogHHx pecypciB;
• ce3oHHicTb внрo6ннцтвa cnpHHHHae HepiBHoMipHe BHKopucTaHHa TpygoBHx pecypciB Ta npo6neMH co^anbHoro po3BHTKy cinbcbKHx TepHTopiM;
• HHHHTb BnnHB Ha HaBKonumHe npupogHe cepegoBH^e;
• 3a6e3nenye npogoBonbHy Ta exoHoMiHHy 6e3nexy KpaÏHH;
• e ochobow po3gpi6Horo ToBapoo6iry KpaÏHH.
OT^e, cinbcbKorocnogapcbKe внpo6ннцтвo 6e3nocepegHbo noB'a3aHe i3 TpboMa acneKTaMH, axi i cxnagawTb ocHoBy cTanoro po3BHTKy - eKonorinHHH, co^anbHHH Ta eKoHoMinHHH, ^o BHMarae oco6nHBoro rncTHry^HHoro 3a6e3neneHHa. CaMe ToMy MeToro cTaTTi e BHBHeHHa oco6nHBocTeM rncTHTy^HHoro 3a6e3neneHHa cTanoro po3BHTKy cinbcbKorocnogapcbKHx nignpHeMcTB.
Pe3ynbTaTH gocnig^eHb. Ba^nHBo po3yMiTH, ^o HeMo^nHBo peani3yBaTH ogHH i3 Tpbox acneKTiB cTanoro po3BHTKy, a TinbKH npH ïx rapMomHHoMy noegHaHHi: 3a6e3neHHTH onTHManbHe cniBBigHomeHHa Mœ BnnHBoM Ha npHpogHi pecypcH Ta oTpHMaHHM exoHoMiHHHM e^exroM Big ïx BHKopHcTaHHa i 3a6e3neHHTH HaceneHHa BHcoKoaxicHHMH, exonoriHHo 6e3neHHHMH npogyKTaMH xapnyBaHHa [1]. npHHoMy, aK cnpaBegnHBo 3a3HanaroTb 3apy6i^Hi BHeHi, cucreMa cTanoro po3BHTKy noBHHHa po3rnagaTHca 3 tohkh 3opy noxanbHoro, нaцioнanbнoгo Ta rno6anbHoro piBHiB [2]. A Ha Ham nornag, oco6nHBo 3 MeToro onтнмiзaцiï rncTHry^HHoro 3a6e3neneHHa, noTpi6Ho BHginHTH i perioHanbHHH piBeHb. Ha ocHoBi gocnig^eHb repacHMHyxa 3.B., Mo^Ha BHoKpeMHTH ocHoBHi npiopureTH cTanoro po3BHTKy periomB: rapMomMmcTb, cTa6inbHicTb, 36anaHcoBaHicTb, gHHaMiHHa piBHoBara, KoHKypemocnpoMo^HicTb Ta 6e3nexa [3]. ïx peani3a^a o3HanaTHMe cranHH po3bhtok perioHy.
Для забезпечення сталого розвитку сшьськогосподарського виробництва доцшьно видiлити основнi фактори, що впливають на його формування та видшити особливостi iнституцiйного забезпечення 1х застосування. 1ртищева I. пропонуе всi фактори сталого розвитку розд^ти на двi групи: фактори формування i фактори функщонування. Фактори формування подiляються на внутршш i зовнiшнi, а фактори функщонування включають людський капiтал, сощальний капiтал, природний, фiзичний та фшансовий капiтали [4]. Квятковська Л. пропонуе вс фактори сталого розвитку тдприемств (фiнансова стабiльнiсть i позитивна динамша у прибутковостi, наявнiсть замовникiв, клiентiв чи споживачiв продукци або послуг, тобто джерела доходiв пiдприемства, комфортшсть працi, компетентнiсть, соцiальна захищенiсть у забезпечеш персоналу, тобто фактори, як створюють конкурентнi переваги в результативносп працi персоналу, позитивний вплив результата дiяльностi на суспiльну свiдомiсть з точки зору охорони навколишнього середовища i споживання енергетичних ресурсiв, позитивна ощнка дiяльностi пiдприемства суспiльством, персоналом i партнерами у бiзнесi) згрупувати у чотири блоки:
1 - трудовi ресурси;
2 - штучно створений фiзичний капiтал, фактори виробництва;
3 - природш ресурси (земельш ресурси);
4 - iнституцiйний фактор [5].
Виходячи з вищенаведеного, шституци - це фактор сталого розвитку тдприемств. Проте, на наш погляд, бшьш коректшшим буде розумiння шституцш як сукупнiсть всього того, що забезпечуе, сприяе, супроводжуе використання вшх шших факторiв для сталого розвитку. На важливють iнституцiйного забезпечення вказуе Барлибаев У., який тдкреслюе, що удосконалення шституцшно! системи позитивно впливатиме на розвиток економши i не в меншш мiрi, нiж залучення додаткових ресурсiв [6].
Нами узагальнеш iнституцiйне забезпечення основних напрямiв сталого розвитку сшьського господарства в Укра1ш (рис.1.)
Представленi напрями стiйкого розвитку взаемопов'язаш та переплiтаються мiж собою, тобто 1х реалiзацiя потребуе використання системного тдходу. Вивчаючи досвiд розвинутих европейських кра!н, Стегней М. зазначае, що прюритетними напрямами сталого розвитку сшьського господарства в них е економiчнi напрями, про що говорять щорiчнi виплати з бюджету в обсязi бшьше 30 млрд. евро [9].
Заслуговують на увагу рекомендаци та стратеги сталого розвитку, розроблеш Всесвiтнiм банком та Продовольчою сшьськогосподарською органiзацiею Об'еднаних Нацiй (ФАО) «Мiжнародна оцiнка сiльськогосподарських знань, науки i технiки на цiлi сталого розвитку» (МОСНТР) у 2008 рощ [11]. Вщповщно до не!, головними завданнями сталого розвитку сшьського господарства в крашах, що розвиваються е:
• продовольча безпека;
• виробництво сшьськогосподарсько! продукци вiдповiдно до свтових стандартiв якостi, соцiальних та еколопчних норм i вихiд на зовшшш ринки;
• зведення до мшмуму негативного впливу на навколишне природне середовище, особливо в забрудненш i деградаци земельних та водних ресурсiв;
• розвиток бiоенергетики;
• сощальний розвиток персоналу в сшьськогосподарському виробництвц
• значна роль держави у формуванш полiтики та шституцшного забезпечення.
В наведених дослiдженнях виокремлено умови досягнення цшей сталого розвитку сшьського господарства, серед яких доцшьно видшити ефективний менеджмент, збшьшення швестищй, продовольча безпека та яюсть продукци, координащя та узгодженiсть полiтики, заходи полггичного характеру [11].
На виконання зазначених напрямiв i завдань необхщно сформувати вiдповiдне iнституцiйне забезпечення сталого розвитку сшьського господарства Укра!ни.
Формування шституцшного забезпечення розвитку втизняного аграрного розпочинаеться iз становлення Укра!ни як суверенно! держави та И переходу вщ централiзованоl економiки до ринково!. Цi процеси вiдбувалися в умовах макроекономiчноl та мiкроекономiчноl нестабiльностi, полггичних розбiжностей i протистоянь. Саме тому можна видiлити основнi етапи розвитку аграрного сектору Украши та формування його шституцшного забезпечення. За дослщженнями Бородшо! О.М. доцiльно видiлити три етапи розвитку сшьського господарства в Украшк «перший - з 1991р. по 1999 рр. та щентиф^еться як уповшьнений трансформацшний процес; другий - етап стрiмких капiталiстичних змш з 2000 р. до 2005 р.; третш етап тривае зараз i визначаеться гiгантоманiею у землекористуванш та нарощеннi експорту сiльськогосподарськоl сировини» [12].
о
и w
Збшьшення обсяпв виробництва
сшьськогосподарсько! продукцй'
Пiдвищення дохiдностi
сiльськогосподарського виробництва
Шдвищення продуктивностi та оплати пращ в сшьському господарствi
Збшьшення експорту сiльськогосподарськоï продукцй'
№ &
Зростання продуктивное!! виробництва Розвиток пвдприемництва на селi
Розвиток кооперацц на селi
Досягнення рiвноваги на сiльськогосподарськоï продукцй'
ринку
Pier швестицш в сiльське господарство
Модертза^ машинно-тракторного парку Удосконалення менеджменту
Забезпечення екывалентносп мiж сiльським господарством та шшими галузями економiки
Забезпечення робочими мюцями
Зростання доходностi населення
№ &
а о
и
Розвиток сощально'' шфраструктури
Покращення якосп харчування
Покращення демографiчноï ситуацiï на селi Пiдвищення рiвня життя та сощального захисту населення
Забезпечення науково обгрунтованих норм харчування для населення по вах видах продукпв харчування_
Зростання тривалосп життя
Застосування ресурсозберiгаючих технологш Розвиток альтернативноï енергетики
№ &
-
О Ч о
и w
Розвиток адаптивних екологiчних систем землеробства, в т.ч. оргашчного землеробства Застосування мжробюлопчних засобiв захисту рослин
Pеалiзацiя заходiв щодо пiдвищення родючостi грунтiв та продуктивносп орних земель за умови зменшення 1х площi
Забезпечення контролю
сiльськогосподарськоï продукци
якосп
Вдосконалення землевпорядкування
ев й н и а ев Ч о В и
о -
о -
о И л и л ч
И H
о а
о -
о
H и
H
^
H
s
H и
1нститут державноï влади
1нститут власностi
1нститут споживання
1нститут
цiноутворення та кредитування
1нститут
соцiального
розвитку
1нститут самоврядування
1нститут
громадянського
суспiльства
1нститут охорони навколишнього природного середовища
1нститут екологiзацiï виробництва та диверсифiкацiï джерел енергiï
ев и н
О
а
ев Ч о В о
о -
о -
о
и л
О
л
'S3
И н
о а
о -
о
H О
я
H
в
H о
Нормативш акти
Норми
Стандарти
Мiжнароднi угоди
Внутршш угоди
Регламенти
Цiльовi програми
Програми
розвитку
галузей
Економiчнi закони
Iнвестицiйнi проекти
Програми
розвитку
регiонiв
Рис.1.1нституцШне забезпечення сталого розвитку сыьського господарства в Украш (побудовано
автором на основi джерел [7-10])
Ю.С.Кирилов у свош монографи також видiляe три етапи розвитку аграрного сектора в Укрш'т, проте вони вiдмiннi порiвняно i3 висновками попереднього автора. Так, на його думку, перший перюд охоплюе 1991-2000 рр., е перехiдним i супроводжуегься розгортанням глибоко! соцiально-економiчноï кризи. Другий перiод тривав з 2001 по 2008 роки i характеризуешься тенденщями до зростання. У цей перюд Украша була визнана як крана з ринковою економiкою. На третьому етапi, який розпочався в 2009 рощ i тривае по теперштй час спостерiгаеться певний розвиток аграрного сектору економши Украши [13].
Не зважаючи на деяку вщмшнють у перiодизацiï розвитку сiльського господарства, можна вщмгтити, що однiею з причин низькоа ефективностi даноа галузi е недосконалiсть iнституцiйного забезпечення, непослщовшсть аграрноа полiтики держави, недостатня державна тдтримка галузi, постiйна змiна «правил гри» для суб'ектiв аграрного ринку тощо. Так, фахiвцями ННЦ «1нститут аграрноа економiки» [14] було розроблено схему проведения аграрноа реформи в Украм та здiйснено аналiз ступеня оцiнки ïï проведення (табл.1).
Зпдно з наведеними даними стушнь виконання pi3H^ напрям1в аграрно! реформи в Укра!ш знаходиться на рiвнi 15-40%, що е надзвичайно низьким показником. Найнижчим показником - 15% -е стушнь шформатизаци та комп'ютеризаци в агарнш сферi, а найвищим - формування стимулюючо! податково! полiтики (40%).
Таблиця 1. Аналiз виконання аграрно! реформи в Укра!ш [14]
Назва реформи Напрям i змiст реформи СтуШНЬ виконання,%
Формування економ1чно! платформи аграрно!' реформи Визначення власника земл1, капталу, пращ 35
Побудова виробничих ввдносин на основ1 власносп 35
Формування оргашзацшно-правових структур ринкового типу 35
Удосконалення шфраструктури ринку 25
Побудова ринкового мехашзму Удосконалення цшового мехашзму 20
Формування фшансово! 1 кредитно!' системи 30
Забезпечення стимулюючо! податково! полггаки 40
Формування системи менеджменту 20
Наповнення змютом конструктивно!' схеми аграрно!' реформи Впровадження ресурсо- 1 енергозбернаючих технологш 20
1нтенсиф1кац1я 1 визначення проблем матер1ального постачання 20
Кооперащя, спещал1защя та штегращя виробництва 20
1нформатизац1я та комп'ютеризац1я 15
Кадрове забезпечення 30
Розв'язання сощальних проблем 30
Окремо хочеться наголосити про те, що шституцшне забезпечення аграрно! реформи е також на незадовшьному рiвнi. Так, стушнь освоення законодавчого забезпечення реформ складае лише 30%, що тдтверджуе попередш висновки. Законодавчi акти подекуди не узгоджуються мiж собою, е неактуальними, застарiлими чи такими, яю практично не дiють [15].
Для прикладу можна навести досi чинний Закон Укра!ни «Про основнi засади державно! аграрно! полггики на перюд до 2015 року» вiд 18 жовтня 2005р [16]. В даному Закош визначено прiоритети агарно! пол^ики в Укра!нi та шляхи !! досягнення, реалiзацiя якого вимагала прийняття нормативно-правового забезпечення. Проте, воно не було прийнятим, а сам Закон, вщповщно, не дiяв i взагал^ втратив термiн дi! (2015рiк).
Також, необхщно вiдмiтити Закон «Про прюритетшсть соцiального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарствЬ> вщ 17 жовтня 1990 р., який був ще прийнятим, коли Укра!на входила до складу СРСР [17]. Цша низка норм даного Закону не працюе. Застарiла i не дiе також чинна на сьогодшшнш день Постанова Кабiнету Мiнiстрiв Укра!ни «Про вдосконалення формування iнвестицiй на сощальний розвиток села та агропромислового комплексу» вщ 29 липня 1992 р. N 423[18]. Закон Укра!ни «Про стимулювання розвитку сiльського господарства на перюд 2001-2004 роюв» вщ 18 сiчня 2001 р. дос формально залишаеться чинним, незважаючи на обмеження строюв дi! 2004 р. [19]. Наведеш приклади, на жаль, е не поодиною та свщчать про несистемну та непослiдовну полггику держави.
Для сiльського господарства порiвняно з iншими галузями народногосподарського комплексу Укра!ни притаманнi ряд особливостей, що вимагають для його ефективного розвитку особливого шституцшного забезпечення. Винятковою ознакою галузi сiльського господарства е те, що головним засобом виробництва е земля. Ринок землi в Укра!ш знаходиться на стадi!' формування, якому повинна передувати суттева модернiзацiя шститущйного забезпечення. За дослщженнями А.ВВрченка, основними факторами iнституцiйного характеру, що сприятимуть розвитку земельного ринку в Укра!т, будуть:
• захист права приватно! власносп;
• забезпечення авторитету держави в питаннях землеволодшня;
• розвинена шфраструктура сфери орендних вiдносин (комерцшне кредитування, лiзинг i т.д.);
• дшсна реалiзацiя верховенства права;
• розмежування державних та комерцiйних структур;
• вщновлення традицi! роботи на землц
• компенсацiя впливу урбашзаци на демографiчну структуру;
• модершзований кадастр земельних ресурсiв (iз розширеною параметричною базою даних);
• ч^ко регламентована система взаемодi! Державного агентства земельних ресуршв, Бюро технiчно! швентаризаци, нотарiальних агентств, Державного земельного кадастру, земельних аукцюшв;
• орiентацiя на довгострокове землеволодшня з веденням змш землекористування [20].
Проте саме недосконалiсть iнституцiйного забезпечення призвела до негативних наслiдкiв використання земель сшьськогосподарського призначення в Украïнi на сьогодшшнш день. Взагалi, земельна реформа в сучаснш Украïнi почалась iз часу проголошення ïï незалежиостi у 1991 рощ i тривае вже б№ше 25 рокiв. Метою земельно!' реформи був перехвд до рiзноукладностi, демонополiзацiя землi та формування ïï ринку. Проте, як правильно тдкреслюе у своему дослщжент М.Пугачов, земельна реформа е частиною економiчноï' реформи в Укршш. ïï неможливо проводити вiдокремлено вщ реформування вщносин власносп на засоби виробництва, а метою е лшвщащя державноï монополiï власносп на землю та iншi засоби виробництва i формування власника i господаря в сшьськш мiсцевостi [21].
Земельна реформа розпочалась з прийняттям в 1992 рощ Земельного кодексу [22] та Постанови №2200-Х11 «Про прискорення земельноï реформи i приватизацп землi» [23]. Це сприяло переходу земельних угiдь Украïни, в т.ч. i сшьськогосподарських угiдь iз державноï в колективну та приватну форми власносп. Так, якщо на початку 90-х роюв ХХ ст. вс земельнi угiддя знаходились у державнш власностi, то на початок 2016 року сшьськогосподарським пiдприемствам державноï форми власносп належало лише 1,7 тис. га вщ ушх площ сшьськогосподарських упдь, в той же час недержавш сiльськогосподарськi пiдприемства володiли площею сiльськогосподарських угiдь в 20 разiв бiльшою, а саме 19605 тис.га (34,4%) (табл.2).
Таблиця 2. Розподш сшьськогосподарських упдь за категорiями землевласниюв та землекористувачiв в Украïнi, 1990-2015рр.*
Показник 1990 piK 2000 piK 2010 piK 2015 piK
тис.га % тис.га % тис.га % тис.га %
Площа с.-г. упдь, всього 80079 100 74373 100 57418 100 56967 100
С1льськогосподарськ1 пвдприемства 38705 48,3 34065 45,8 20864 36,3 20549 36,1
державш 9927 12,4 32067 43,1 1048 1,8 944 1,7
недержавш 28778 35,9 1998 2,7 19816 34,5 19605 34,4
Громадяни 2669 3,3 6243 8,4 15690 27,3 15869 27,9
* - розраховано автором за даними Державноï служби статистики Украши
Наступш змiни iнституцiйного характеру по здшсненню земельноï реформи в Укра"ш були пов'язанi з прийняттям Указiв Президента Украïни вiд 10.11.1994р. №666/94 «Про невщкладш заходи щодо прискорення земельноï реформи у сферi сшьськогосподарського виробництва» та вщ 08.08.1995р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власшсть сiльськогосподарським тдприемствам i органiзацiям» [24, 25]. Зпдно цих законодавчих актiв вiдбулась передача земель сшьськогосподарського призначення вiд державноï до приватноï власностi та "х розподiл на земельнi паï iз правом вiльного виходу iз шдприемства iз своïм паем. Внаслiдок цього до кшця 1999 року бшьше 6 млн. жителiв отримали сертифшати на земельнi паï, але не було створено мехашзму для ix реальноï передачi у власнiсть. Звiсно, це не сприяло нi ефективному використанню земельних ресурсiв, нi розвитку ринку земл^ а вимагало подальшого удосконалення iнституцiйного забезпечення земельноï реформи.
Новим етапом земельноï реформи стало прийняття Указу Президента «Про невщкладш заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економши» вiд 03.12.1999 р. № 1529/99 [26]. Даний документ сприяв реформування протягом грудня 1999 - квггая 2000 року сшьськогосподарських тдприемств в господарсью структури, сформоваш на засадах приватноï власностi на землю та майно. Проте, процес реформування подекуди був досить суперечливим, а прописаш норми i мехашзми навпь взаемовиключаючими. Тому назрiла нагальна необхщнють в систематизацп законодавчоï бази земельноï реформи в краïнi, що сприяло прийняттю в 2001 рощ Нового Земельного кодексу [27], який дозволяе визначити: мету i завдання державноï полпики у сферi регулювання вiдносин при використаннi та охорош земель; принципи формування земельних вщносин; спiввiдношення земельного законодавства iз законодавством шших галузей права, в першу чергу iз цивiльним; земельнi права, "х обмеження, гарант^, пiдстави i порядок вилучення земельних дiлянок, встановлення серв^нв; основи державноï полiтики по регулюванню охорони земель та управлшню земельними ресурсами; органи, уповноважеш приймати ршення у сферi землекористування; законодавче регулювання окремих категорiй земель, повноваження органiв мiсцевого самоврядування в регулюванш земельних вiдносин [28].
Важливим моментом у Земельному кодекс е висв^лення спiввiдношения прав власностi на землю, зпдно з яким основним принципом е скасування монополп власностi держави на землю i встановлення багатосуб'ектносн права власносп.
На стутнь свободи власника земельно! дшянки впливае система еколопчних i сощальних чинникiв, якi виражаються в необхщносп забезпечення екологiчно! рiвноваги, продовольчо!, економiчно! та соцiально! безпеки в Укра!ш, право власностi на землю зазнае певних змiн через встановлення вщповщних обмежень [15].
В прикiнцевих положеннях Нового Земельного Кодексу було зазначено на необхщност прийняття Урядом та Верховною Радою Укра!ни близько 30 законодавчих i нормативних актiв, що сприяли б його ефективному втшенню, створенню вiдповiдно! iнфраструктури, проведенню швентаризацп всiх земель, визначенню правил поведшки всiх суб'ектiв земельних вiдносин тощо. Багато документiв було прийнято. Серед них закони про землеустрш, про оцшку земель, про охорону земель, про державний контроль за використанням та охороною земель, про особисте селянське господарство, нова редакщя закону про оренду земл^ про порядок видiлення в натурi (на мiсцевостi) земельних д^нок власникам земельних часток (па!в), про шотеку, про державну реестрацiю речових прав на нерухоме майно та !х обмежень, про розмежування земель державно! та комунально! власностi. Разом з тим, на думку М. Присяжнюка, головною законодавчою проблемою в частиш запровадження ринку земель е вщсутшсть на сьогодшшнш день закошв про державний земельний кадастр та про ринок земель [29].
Земельне законодавство в Укра!ш е базовим для шституцшного розвитку всього аграрного сектора. Але, як справедливо зазначають вичизняш вчеш Я. М. Гадзало та Ю. Я. Лузан, невизначешсть стосовно ринку земель, безсистемне та необгрунтоване внесення змiн до Земельного Кодексу поступово переросли iз економiчно! площини до зловживань та пол^ичних манiпуляцiй [30]. Незавершенiсть iнституцiйних реформ сприяли формуванню тшьового ринку земл^ створенню гiгантських агрохолдингiв та отримання ними надприбуткiв. Станом на 2017 рш у Державному Земельному кадас^ зареестровано 42,2 млн.га земель. Середня в Укра!нi нормативна грошова оцшка рiллi за даними Держгеокадастру [31] зросла з 3675,63 грн/га в 1995 рощ до 30937,85 грн/га в 2017 р (рис. 2).
Повнощнний ринок землi в Укра!ш можливий лише за умови створення належного законодавчого забезпечення та його дотримання. Разом з цим, потрiбно розумiти, що земельну реформу неможливо проводити iзольовано без реформування шших сфер, насамперед економiчно!, соцiально!, правово!. Тобто реформуванню в Укра!нi тдлягають основнi сфери, що визначають сталий розвиток кра!ни, i в тому чи^ сiльського господарства.
Рис.2. Динамжа змти нормативной грошовог оцткирыл! в УкраШ, грн. (побудовано автором за даними Держгеокадастру)
Крiм недорозвинутосп шституту приватно! власносп в сшьському господарствi на природнi ресурси, в тому чи^ i земельнi, до проблем шституцшного характеру О.М.Бородша вщносить також:
• iнституцiйну неузгодженiсть мiж численними мiнiстерствами i вiдомствами, яю орiентованi на власнi iнтереси i не спрямованi на сталий розвиток сшьського господарства;
• iнституцiйна недiездатнiсть, тобто вiдсутнiсть i Укра!нi дiездатних суспiльних iнститутiв, якi сприяли б виконанню визначених цiлей. Iснуючi шститути (асоцiацi!, аграрнi палати, спiлки виробниюв), як правило, iснують лише формально або ж прикривають iнтереси «великого бiзнесу»;
• псевдодемократизацiя управлiння, тобто юнуюча реальна централiзацiя управлiння природними ресурсами [12].
Як наслщок, виршення зазначених проблем можливе через оргашзащю шститупв на локальному, регюнальному та державному рiвнях, якi узгоджено виршуватимуть проблеми розвитку аграрного сектора економши та формування належно! системи управлшня. Для вирiшення проблем сощального змiсту необхiдно змiцнювати iнститути громадянського суспiльства на селi.
Iнституцiйний розвиток сшьського господарства, як об'ективно зазначае О. Г. Шпикуляк, характеризуеться запозиченням i перенесенням в украïнськi реали iнституцiй та iнститутiв з економiчно розвинутих краïн. Але, як свщчить наявний досвiд, вони не завжди приживаються в Украïнi через менталтет украïнцiв та довготривалу ïx колективiзацiю i вiдчуження вiд власностi [8]. Тому, таю шституцшш утворення як кооперативи та колективш форми господарювання на землi в Украïнi не набули поширення, що стримуе розвиток сшьського господарства.
Важливими питаннями з точки зору шституцшного забезпечення сталого розвитку сшьського господарства в Укра1'ш е проблеми щноутворення на сшьськогосподарську продукцiю. Головною причиною ïx е диспаритет цш на промислову та сшьськогосподарську продукщю, iнфляцiйне зростання цш, висока матерiало- та трудомiсткiсть продукци, фiзичний та моральний знос матерiально-теxнiчноï бази. Вирiшення даних проблем вбачаемо у формуванш вiдповiдниx iнститутiв та шституцш. Так, наприклад, основними шститущями цiноутворення в сiльському господарствi можуть бути нормативш акти, стандарти i нормативи, регламенти та мiжнароднi угоди. Серед шструменпв iнституцiйного забезпечення варто вщм^ити квоти, лiцензiï, податковi пшьги, пiльгове кредитування, страхування тощо.
Висновок. Щцводячи пiдсумок вищенаведеного, можна сказати, що формування шституцшного забезпечення безумовно матиме вплив на стшкий розвиток сшьського господарства в Украшг Проте, як правильно зазначив Д. Кауфман, воно повинно не тшьки збшьшуватись у кшьюсному вираженш, а й покращуватись якiсно [32].
Л1ТЕРАТУРА
1. Герасим1в, З. М. (2016). Сталий розвиток сшьського господарства. Агросвгг, (9), 16-19.
2. Dalal-Clayton B. and Bass S., Sustainable Development Strategies: A Resource Book, London, UK, and Sterling, VA: Earthscan Publications Ltd., 2002, 358 p.
3. Герасимчук З. В. Стимулювання сталого розвитку регюну: теорiя, методология, практика : монография / Герасимчук З. В., Полщук В. Г. - Луцьк : РВВ ЛНТУ, 2011. - 516 с.
4. 1ртищева, I., Стегней, М. I. Фактори та особливосп еколопчно сталого розвитку сшьських територiй в умовах глобальних виклишв.// Актуальнi проблеми економiки. - 2015. - №1 (163).
5. Квятковська Л. А. Реалiзацiя принцитв концепцп сталого розвитку в дгяльносл пiдприемства / Л. А. Квятковська // Вiсник соцiально-економiчниx дослiджень: зб. наук. пр. / голов. ред. М. I. Зверяков; Одеський нац. екон. ун-т. - Одеса, 2013. - Вип. 1 (48). - С. 85-89.
6. Барлыбаев УА. Институциональные аспекты устойчивого развития сельских территорий в условиях становления инновационной экономики. Автореф. дис. канд. экон. наук. - М. - 2011. - 26 с.
7. Лупенко, Ю. О., Месель-Веселяк, В. Я. Стратепчш напрями розвитку альського господарства Украши на перюд до 2020 року. - К.: ННЦ «1АЕ. - 2012. - 180с.
8. Шпикуляк, О. Г. (2016). 1нституци та мехашзми регулювання аграрного ринку: теоретико-практична оцшка функцюнування. // О.Шпикуляк/ Економша. Фшанси. Менеджмент: актуальш питання науки i практики . - 2016. №2. - С. 46-59.
9. Стегней, М. I. (2013). Сучасш напрями забезпечення сталого розвитку сшьських територш: европейський досвш i украшсьш реали.// М.Стегней/ Актуальнi проблеми економши. - №3(141). - 2013. - с.125-133.
10. Бурляй А.П. Сталое развитие: цели для Украины. «Становление и развитие экономики Украины: от теории к практике» : матер. Всеукраинськой научно-практ. конференции, присвященной 25-летию независимости Украины, 13-14 октября 2016 р., г. Умань, УНУС. - Умань : Издательство «Сочшський М.М.», 2016.
11. Международная оценка сельскохозяйственных знаний, науки и технологии на цели развития (МОСНТР). Резюме Глобальной оценки для директивных органов [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. unep.org/dewa/agassessment/docs/Global_SDM_270608_Russian.pdf.
12. Бородша, О. М. Науково-прикладш засади реконструктивного розвитку альського господарства та села в УкраМ. //Економша i прогнозування. - 2016. - №4. - С. 70-80.
13. Кирилов Ю. £. Концептуальш засади конкурентоспроможного розвитку аграрного сектору економiки Укра1'ни в умовах глобалiзацiï : монографiя / Ю.£. Кирилов. - Херсон : ОЛДЪПЛЮС, 2015. - 420 с.
14. Саблук, П. Т. Стан i напрями розвитку аграрно! реформи. //Економжа АПК . - 2015. - №2. - С.10-17.
15. Експертний форум з питань земельно1 реформи 2012р. Сайт: Ресурсний центр ГУРТ. Режим доступу: http:// gurt.org.ua/news/conferences/13128/.
16. Закон Украши «Про основш засади державно1 аграрно1 полггики на перюд до 2015 року» вщ 18 жовтня 2005 р. N2982-IV. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2982-15.
17. Закон «Про прюритетшсть сощального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарствЬ> вш 17 жовтня 1990р. N 400-XII. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/400-12.
18. Постанова Кабшету Мштстрш Украши «Про вдосконалення формування швестицш на сощальний розвиток села та агропромислового комплексу» вщ 29 липня 1992 р. N423. Режим доступу: http://search.ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/KMP92423.html.
19. Закон Украши «Про стимулювання розвитку сшьського господарства на перюд 2001-2004 рошв» вщ 18 ачня 2001 р. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2238-14.
20. Ырченко О.В. 1нституцшш особливосп формування ринку земель сшьськогосподарського призначення в УкраМ/ О. В1рченко// Ефективна економ1ка. - №9. - 2013. Режим доступу : http://www.economy. nayka.com. ua/?op =1&z=2345.
21. Пугачов М. Земельна реформа в Украïнi/ М.Пугачов, М.Кобець// Проект "Аграрна полгтика для людського розвитку". Кшв, Украïна. - Лютий, 2004.
22. Земельний кодекс Украши. //Закон вщ 13 березня 1992 р. №2196-Х11. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov. ua/laws/show/561-12.
23. Постанова Верховно1 Ради «Про прискорення земельное реформи та приватизацш землГ' № 2200-XII» вщ 13.03.1992 року. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2200-12.
24. Указ Президента Украши вщ 10.11.1994р. №666/94 «Про невщкладш заходи щодо прискорення земельно1 реформи у сфер1 сшьськогосподарського виробництва». Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/666/94.
25. Указ Президента Украши вщ 08.08.1995р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власнють сшьськогосподарським пщприемствам i оргашзац1ям». Режим доступу: http://search.ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/U720_95.html.
26. Указ Президента Украши „Про невщкладш заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економши" вщ 03.12.1999 р. № 1529/99. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1529/99.
27. Земельний Кодекс Украши // Вщомосп Верховное Ради Украши (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27.
28. Експертний форум з питань земельно1 реформи. Громадська оргашзащя «Лаборатор1я дослщжень ТЦК». - м. Кшв. - 14 лютого 2012 року.
29. Присяжнюк М. Земельна политика Украши: стан, законодавче забезпечення, стратеичне планування /М.Присяжнюк// Нацюнальна безпека i оборона. - 2009. - № 3. - С. 54-57.
30. Гадзало Я.М., Лузан Ю.Я. Земельна реформа: проблеми i перспективи розвитку аграрноï економ1ки. // Економка АПК . - 2017. - №1. - С.5-14.
31. 1нформашя про нормативну грошову оцшку земель сшьськогосподарського призначення в Укршш на 01.01.2018. Сайт Держгеокадастру. Режим доступу: http://land.gov.ua/info/informatsiia-pro-normatyvnu-hroshovu-otsinku-zemel-silskohospodarskoho-pryznachennia-01-01-2016/.
32. Kaufmann D. Covernance Matters IV: Crovemance Indicator for 1996 -2004 / D. Kaufmann, A. Krady, M. Mastruzzi // World Bank Police Research Working Paper. - 2005.
