CC BY
59
1. Ассер Т. К. Отдаленные результаты вентролатеральной таламотомии при паркинсонизме и их математическое прогнозирование I Т. К. Ассер, А. Э. Касик II Вопросы нейрохирургии им. Н.Н. Бурденко. - 1988. - № 5. - с. 37-39.
2. Бережная Л. А. Нейронная организация модулей вентрального переднего и латерального ядер таламуса человека I Л.А. Бережная II Материалы IV международной конференции по функциональной нейроморфологии «Колосовские чтения»». - г. Санкт-Петербург. - 2002 -с. 55.
3. Бережная Л. А. Обособленные клеточные скопления в некоторых ядрах переднего таламуса взрослого человека I Л. А. Бережная ИАктуальные вопросы экспериментальной и клинической морфологии. - Выпуск 2. - г. Томск - 2002. - с. 29-30.
4. Бутин А .А. Структурно-функциональная характеристика сосудистого русла мозга белых крыс в зоне ишемического нарушения кровообращения I А. А. Бутин, С. С. Степанов, С. В. Максимишин II Материалы IV международной конференции по функциональной нейроморфологии «Колосовские чтения»». - г. Санкт-Петербург. - 2002 -с.66.
б. Васин Н. Я. Лечение сложных форм ДЦП с использованием множественных внутримозговых электродов I
Н. Я. Васин, В. А. Сафронов, В. А. Шабалов II Вопр. Нейрохирургии им. Бурденко. - 1981. - № б - с. 38-45.
6. . Коваленко В. Е. Методика определения границ ядерних образований таламуса человека I В. Е. Коваленко, С.В. Рыхлик II Буковинський медичний вісник.-Т.5.-№3-4.
7. Мелик-Мусян А. Б. Вентролатеральное ядро таламуса кошки и его связи с полем 4 коры большого мозга I А. Б. Мелик-Мусян II Морфология - 1988. - № 6 - с. 23-27.
8. Рыхлик С. B. Особенности нейронной организации вентролатеральной группы ядер таламуса человека в возрастном аспекте с учетом асимметрии I С. B. Рыхлик II Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2007 - Т. 7. - № 4 (20). - с. 284-287
9. Рыхлик С. В. Морфологические взаимоотношения в вентролатеральной группе ядер таламуса человека I С. B. Рыхлик II Медицина сегодня и завтра. 2008. - № 2. - C. 22
10. The ventral lateral posterior nucleus of the thalamus in schizophrenia: a post-mortem study I P. Danos, B. Baumann, H. G. Bernstein[et al.] II Psychiatry Res. 2002 Feb. 15; 114(1):1 -9
НЕЙРОНО-ГЛІАЛЬНО-КАПІЛЯРНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ВЕНТРАЛЬНОЇ ГРУПИ ЯДЕР ТАЛАМУСА ЛЮДИНИ У ВІКОВОМУ АСПЕКТІ Рихлік С.В.
Надані результати досліджень нейроно-гліально-капілярних взаємовідносин вентро латеральної групи ядер таламуса людини. Показано, що щільність нейронів і капілярів достовірно зменшується із збільшенням віку, а щільність глії зростає. Виявлений вплив полу.
Ключові слова: вентральна група ядер таламуса людини, відносна щільність.
NEURONS-GLIALS-CAPILLARIES RELATIONSHIP OF HUMAN THALAMUS VENTRAL GROUP NUCLEI IN THE AGING ASPECT Ryhlik C.V.
The results of research of neurons-glials-capillaries relationship of ventrolateral group of human thalamic nuclei are given. It is shown that neurons and capillaries density is reliably decrease with age while density of glia is increased. The influence of sex is found out.
Keywords: ventral group of nuclei of human thalamus, relative density.
УДК 611 -018.088.1:547.963:611.651.1+616.441 -008.61/.64
ОСОБЛИВОСТІ ГІСТОСТРУКТУРИ ТА ЛЕКТИНОВОЇ ГІСТОХІМІЇ ЯЄЧНИКІВ САМОК ЩУРА ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ГІПО- ТА ГІПЕРТИРОЇДИЗМІ
Робота є фрагментом планової науково-дослідної теми кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету (№ державної реєстрації 0107V001048).
Тироїдна патологія посідає одне з перших місць серед захворювань ендокринної системи. Порушеннями функції щитоподібної залози страждає не менш як 3% населення світу і швидкість зростання кількості цих хворих упродовж минулих 10 років залишається незмінно високою [10, 18].
Численними експериментальними та клінічними дослідженнями доведено наявність впливу тироїдних гормонів на жіночу репродуктивну систему, зокрема, встановлено залежність діяльності яєчників від функціонального стану щитоподібної залози [1, б, 9, 12-14, 18, 21-24]. Водночас у літературі практично відсутні дані щодо особливостей гістологічної будови, а також перерозподілу рецепторів лектинів у жіночих гонадах при гіпо- та гіпертироїдизмі. Разом з тим, численні публікації свідчать про важливу роль вуглеводів та вуглеводвмісних біополімерів, що є рецепторами лектинів, у гістофізіології як нормальних структур організму, так і залучення глікополімерів до механізмів розвитку різноманітних форм патології [3, 4, 6-8, 11, 16-17, 22].
Метою роботи було вивчення змін гістологічної будови яєчників білих щурів за умов нестачі і надлишку тироксину з одночасним дослідженням гістотопографії та перерозподілу рецепторів низки лектинів різної вуглеводної специфічності в тканинних компонентах означених органів.
Матеріал та методи дослідження. Дослід поставлено на 45 самках щурів лінії Wistar, по 15 тварин у кожній групі (контроль, гіпо- та гіпертироїдизм). Гіпотироїдний стан досягали використанням мерказолілу у добовій дозі 10 мг!кг; гіпертироїдизм викликали L -тироксином у добовій дозі 100 мкг!кг маси тіла тварин. Мерказоліл (“Здоров’я”, Харків) і тироксин (“Фармак”, Київ) додавали у їжу у вигляді порошку щоденно протягом п’яти тижнів. Утримання тварин та маніпуляції з ними проводилися у відповідності до положень “Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”, ухвалених І Національним конгресом з біоетики (Київ, 2001). Тварин піддавали евтаназіі на стадії діеструс.
онтроль ефективності моделювання стану гіпо- та гіпертироїдизму проводили шляхом дослідження морфології щитоподібних залоз, враховуючи наявність “струмогенної реакції” при введенні мерказолілу і морфологічні ознаки зниження функції залози при введенні гіпертироїдних доз тироксину. Гістологічні проби яєчників фіксували у 4% нейтральному формаліні з наступною заливкою у парафін за стандартною методикою. Для отримання оглядових препаратів зрізи товщиною 5-7 мкм фарбували гематоксилін- еозином.
Вуглеводні детермінанти у тканинних структурах яєчника досліджували з використанням 10 лектинів, у тому числі 5 загальноуживаних - сої (SBA), арахісу (PNA), кропиви (UDA), сочевиці (LCA), нарциса (NPA), а також 5 нових оригінальних препаратів, очищених з представників царства грибів - міцени чистої (MPFA), молочника пергаментного (LPFA), свинушки товстої (PAFA), мохначки (LTFA) та трутовика сірчано -жовтого (LSFA). Вуглеводна специфічність вищеозначених лектинів подана у Табл.1 і, для групи конвенціональних лектинів, детальніше схарактеризована у монографії [3].
Усі використані у роботі лектини були очищені та кон’юговані з пероксидазою хрону в лабораторії “Лектинотест” доктором фарм. наук В.Антонюком. Візуалізацію рецепторів лектинів здійснювали діамінобензидину тетрагідрохлоридом (Sigma, США) в присутності перекису водню як описано раніше [8].
Мікроскопію і фотографування препаратів проводили з використанням мікроскопа Carl Zeiss Jena Ng, доукомплектованого цифровою камерою Сапоп IXUS 700.
Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження гістологічної структури яєчників гіпотироїдних щурів, які отримували мерказоліл, виявило збільшення кількості фолікулів у порівнянні з контролем (рис.1А, Б). Водночас яєчники самок, які піддавались дії гіпертироїдних доз тироксину, містили більшу у порівнянні з нормою кількість жовтих тіл і мало фолікулів. Процес лютеїнізації яєчників гіпертироїдних щурів супроводжувався гіпертрофією жовтих тіл та їх різкою гіперемією (рис.1В, Г). У жовтих тілах цих тварин виявлялися крупні клітини з великими ядрами, багато мітозів. Результати вивчення гістотопографії рецепторів лектинів у структурних компонентах яєчників тварин у нормі та їх перерозподіл в умовах експерименту показані у табл.1 і описані нижче.
Лектин сої (SBA). При використанні цього лектину нами були отримані найбільш репрезентативні результати. Так, у яєчниках контрольних щурів рецептори лектину SBA виявлені в цитоплазмі лютеоцитів і, меншою мірою, в цитоплазмі фолікулярних клітин; ядра клітин при цьому в усіх випадках залишалися ареактивними. Водночас інтенсивну реакцію з лектином сої давали клітини променистого вінця ростучих фолікулів без порожнини або з невеликою порожниною, різко відрізняючись цим від решти слабореактивних фолікулярних клітин. Високою афінністю до лектину сої характеризувалась також цитоплазматична
зернистість та прозора зона овоцитів (рис.2А). У зрілих фолікулах з великою порожниною і тонкою стінкою реактивність клітин променистої корони з лектином сої була редукована.
Таблиця 1
Список використаних лектинів та характеристика їх зв’язування зі структурами ____________________яєчника гіпо- та гіпертироїдних щурів____________________
№ п/п Лектин Вуглеводна специфічність Г рупа тварин Структурні компоненти яєчника
Фолікули (ростучі) Атретичні фолікули а лі іт ін ч S 1— е р т < Жовті тіла Мастоцити
Фолікуло-цити Кумулюс Фолікулярна рідина Промениста корона Прозора зона и т а м т с ТО -V І Ё от
1. Сочевиці (Lens culinaris agglutinin, LCA) (Man/Glc) контроль — +- — + + + + — + —
ппотиро'щизм — +- — + + + — — + +
ппертиро'щизм — +- — + + + — — ++ —
2. Арахісу (Peanut agglutinin, PNA) D-галактоза (DGal) контроль +- +- + + + + +- — + —
ппотиро'щизм +- +- + + + + +- — + +
ппертиро'щизм +- +- + + + + +- — ++ —
3. Сої(Soybean agglutinin, SBA) ^ацетил^- галактозамін (DGalNAc) контроль +- + — +++ +++ ++ ++ — + —
ппотиро'щизм +- + — +++ +++ ++ ++ — + +
ппертиро'щизм +- ++ — +++ +++ ++ +- — ++ —
4. Кропиви (Urtica dioica agglutinin, UDA) ^ацетил^- глюкозамін (DGlcNAc) контроль +- + — + + + — + + —
ппотиро'щизм — +- — +- +- +- — + + +
ппертиро'щизм + ++ — ++ ++ ++ — + ++ —
б. Нарциса (Narcissus pseudonarcissus agglutinin, NPA) Манозоглікан и (манотріоза) (DMan) контроль — +- + + + + — — + —
ппотиро'щизм — +- + + + + — — + +
ппертиро'щизм — +- + + + + — — ++ —
б. Міцени (Micena pura fungus agglutinin, MPFA) D-глюкоза (DGlc) контроль +- + + + + + — + + —
ппотиро'щизм +- + + + + + — + + +
ппертиро'щизм + ++ + ++ ++ ++ — + ++ —
7. Mолочника (Lac-tarius pergamen-tus fungus agglutinin, LPFA) Галактозильні олігосахариди (DGal) контроль +- +- — +- + + — — + —
ппотиро'щизм +- +- — +- + + — — + +
ппертиро'щизм + + — + + + — — ++ —
S. Свинушки (Paxi-llus atrotomentus fungus agglutinin, PAFA) Складні олігосахариди (DGal) контроль + + — ++ ++ ++ — — + —
ппотиро'щизм +- +- — + + + — — + +
ппертиро'щизм +- +- — + + + — — ++ —
9. Мохначки (Lactarius torminosus fungus agglutinin, LTFA) Складні олігосахариди (DGal) контроль +- +- + + + + — — + —
ппотиро'щизм +- +- + + + + — — + +
ппертиро'щизм — — + +- +- +- — — ++ —
10 Трутовика (Laetiporus sulphureus fungus agglutinin, LSFA) Лактоза (DGal/DGlc) контроль — — — — — — — + — —
ппотиро'щизм — — — — — — — + — +
ппертиро'щизм — — — — — — — + — —
Гістотопографія рецепторів лектину сої в структурах яєчників гіпотироїдних щурів була аналогічною контролю, за винятком того, що в деяких ростучих фолікулах значна кількість ББЛ-реактивних глікокон’югатів спостерігалася не лише в клітинах променистого вінця, але також у найближчих до овоцита двох-трьох шарах клітин гранульози (рис.2Б). Велика кількість фолікулів в яєчниках тварин цієї групи була в стані атрезії, початкові стадії якої були добре помітні на препаратах, зафарбованих лектином ББЛ, у зв’язку з його інтенсивним зв’язуванням із залишками прозорої зони і фолікулоцитами, що оточували загиблий овоцит. Сформовані атретичні тіла були ББЛ-ареактивними.
Характерною рисою яєчників тварин гіпотироїдної групи була присутність великої кількості інтенсивно забарвлених клітин (правдоподібно, мастоцитів), розсіяних по усій тканині яєчника, з їх переважною локалізацією у мозковій речовині органа. Слід зазначити,
що до цих клітин, окрім лектину сої, значну афінність виявляли також лектини ІЮЛ (рис.2В, Г), РИЛ, ЬРРЛ, РЛРЛ, ИРЛ та ЬБРЛ, і, меншою мірою, манозоспецифічні лектини ЮЛ, ИРЛ та МРРЛ. У гіпертироїдних самок, на відміну від контролю, інтенсивну реакцію з лектином сої у складі ростучих фолікулів давали не лише фолікулоцити променистого вінця, але також і фолікулярні клітини, що оточували порожнину фолікула. Окрім того, експресія рецепторів лектину SBA була вираженою в центральних частинах так званих “свіжих” жовтих тіл, навколо іще наявної у їх складі порожнини (рис.ЗВ).
Рис.1. Загальноморфологічні ознаки посилення фолікулогенезу у яєчнику щура при гіпотироїдизмі (А - контроль, Б - дослід: РФ - ростучий фолікул, ЖТ - жовте тіло) та лютеїнізації при гіпертироїдизмі (В -контроль, Г - дослід: різка гіперемія жовтого тіла, гіпертрофовані ядра лютеоцитів). Гематоксилін-еозин. А, Б *80, масштабний відрізок - 125 мкм; В, Г *400, масштабний відрізок - 25 мкм.
Лектин арахісу (РИЛ). Гістотопографія рецепторів цього лектину у структурах яєчника загалом була аналогічною вищеописаній для лектину сої, з дещо слабшою інтенсивністю реакції. У складі деяких фолікулів позитивну реакцію давала фолікулярна рідина. У яєчниках щурів гіпотироїдної групи, окрім підвищеної кількості РИЛ-реактивних мастоцитів, інших відмінностей не помічено. Лютеоцити гіпертироїдних тварин у порівнянні з контролем характеризувалися більш інтенсивною експресією рецепторів лектину РИЛ.
Лектин кропиви (иРЛ) в нормі давав більш виражену реакцію з клітинами кумулюса зрілих фолікулів у порівнянні з іншими елементами гранульози. Значною афінністю до лектина кропиви характеризувалися центральні зони атретичних тіл, де локалізувалися залишки потовщеної прозорої зони та базальної мембрани. У гіпотироїдних щурів інтенсивність реакції з лектином кропиви була дещо меншою, ніж у контролі. У тварин з гіпертироїдизмом підвищену реактивність з лектином кропиви виявляли наступні структури ростучих фолікулів: клітини променистого вінця, прозора зона і цитоплазма овоцита, особливо навколо ядра. Характерною для яєчників тварин цієї групи була також наявність великої кількості UDA-реактивних глікокон’югатів у центральній частині жовтих тіл (рис.2Г).
Рис.2. Лектинова гістохімія яєчника щура при експериментальному гіпотироїдизмі. Посилення реактивності прозорої зони, наближених до неї фолікулярних клітин у складі ростучих фолікулів при обробці лектином сої (А - контроль, Б - дослід, *400). Різке збільшення кількості мастоцитів у складі мозкової частини яєчника гіпотироїдних тварин; обробка лектином кропиви, *200 (В), *400 (Г). Масштабний відрізок - 25 мкм (А,
Б, Г) та 50 мкм (В).
Лектин сочевиці ^СА) в яєчниках контрольних самок показав значно меншу інтенсивність зв’язування у порівнянні з лектином сої. Кількість LCA-реактивних глікополімерів була меншою як у складі жовтих тіл, так і фолікулів (у цитоплазмі фолікулярних клітин і овоцитів). Поряд із цим, у деяких жовтих тілах задокументовано наявність інтенсивно забарвлених лютеоцитів в оточенні клітин з низькою реактивністю.
При порівнянні гістотопографії рецепторів лектину сочевиці в яєчниках контрольних та гіпотироїдних тварин істотних відмінностей не виявлено. В групі гіпертироїдних самок жовті тіла містили більше LCA-рективних глікокон’югатів, ніж у контролі (рис.ЗГ). Крім того, було більше жовтих тіл з мозаїчністю забарвлення лютеоцитів. Атретичні тіла у всіх випадках були ареактивними. Лектин нарциса ^РА). В нормі помірна реактивність з цим лектином спостерігалася як у клітинах жовтих тіл, так і у фолікулоцитах. У складі ростучих фолікулів більша кількість рецепторів лектину NPA була локалізована у клітинах променистого вінця, прозорій зоні і цитолазматичній зернистості овоцитів, однак ця різниця у порівнянні з іншими клітинами гранульози не була значною. В частині ростучих фолікулів позитивну реакцію давала фолікулярна рідина. Відмінностей у зв’язуванні лектину NPA зі структурами яєчників контрольних і гіпотироїдних щурів задокументовано не було. У групі гіпертироїдних тварин більшу кількість глікокон’югатів цього лектину, порівняно з контролем, було ідентифіковано в центрі жовтих тіл, в ділянці рубця.
Лектин міцени чистої (МРРЛ), на відміну від вищеописаних лектинів, у яєчниках щурів контрольної групи, давав позитивну реакцію з фолікулярною рідиною в складі ростучих фолікулів. Інтенсивну реактивність демонстрували центральні частини атретичних тіл (залишки прозорої зони та базальної мембрани). У структурах яєчника гіпотироїдних тварин, порівняно з контролем, не помічено інших особливостей, окрім великої кількості інтенсивно
забарвлених мастоцитів. В структурах фолікулів щурів гіпертироїдної групи (фолікулярна рідина, припорожнинні клітини гранульози, кумулюс) спостерігали дещо вищу реактивність з лектином MPFA, аніж у контролі. Для жовтих тіл тварин цієї дослідної групи характерною була наявність лютеоцитів із різною інтенсивністю реакції (мозаїчність забарвлення).
Рис.3. Лектинова гістохімія яєчника щура на фоні гіпертироїдизму. Редукція реактивності прозорої зони, прилеглих фолікулярних клітин у складі ростучого фолікула з лектином РАРА (А - контроль, Б - дослід, *400). Посилення реактивності лютеоцитів у центральній прирубцевій ділянці жовтих тіл при гіпертироїдизмі:
В - обробка лектином сої, *200; Г - обробка лектином сочевиці, *400. Масштабний відрізок - 25 мкм (А, Б, Г) та 50 мкм (В).
Лектин молочника пергаментного (ЬРРЛ). Гістотопографія рецепторів цього лектину не відрізнялася від вже описаних вище для інших лектинів з помірною інтенсивністю реакції. Різницю з контролем у дослідних групах задокументовано лише у гіпертироїдних тварин, у яких інтенсивніше забарвлювалися як клітини жовтих тіл, так і елементи гранульози фолікулів, але без диференціації клітин променистої корони. Лектин свинушки товстої (РЛРЛ). На тлі досить слабкого забарвлення жовтих тіл і фолікулів інтенсивною реактивністю вирізнялися клітини променистого вінця у ростучих фолікулах, а також прозора зона і цитоплазма овоцитів. У великих фолікулах значна експресія лектину РАРА була характерною для припорожнинних клітин гранульози. Як у гіпо- , так і в гіпертироїдних тварин, реакція клітин променистої корони була слабшою порівняно з контролем (рис.ЗА, Б). Окрім того, у жовтих тілах самок, що отримували тироксин, експресія рецепторів лектину свинушки була більш вираженою, ніж у контролі.
Лектин мохначки ^ТРА). Окрім клітин променистого вінця, прозорої зони і цитоплазми овоцита, цей лектин проявляв високу афінність до рідини у складі ростучих фолікулів. Реактивність решти фолікулярних клітин, а також лютеоцитів була слабкою або помірною. У гіпотироїдних тварин інтенсивне зв’язування з лектином мохначки демонстрували окремі лютеоцити, а також численні мастоцити, відсутні у контролі. Жовті тіла гіпертироїдних самок містили більшу кількість рецепторів лектину LTFA порівняно з контрольною групою. При цьому інтенсивнішу реакцію давали клітини центральних ділянок жовтих тіл. Фолікулярні
клітини в препаратах цієї групи, навпаки, мали слабше забарвлення, ніж у контролі; не виявлялися також клітини променистого вінця.
Лектин трутовика сірчано-жовтого (LSFA). Картина розподілу рецепторів цього лектину відрізнялася від усіх інших лектинів майже повною ареактивністю усіх структур яєчника, окрім центральної частини атретичних тіл із інтенсивно забарвленою базальною мембраною. Подібною була реактивність яєчників тварин дослідних груп, за винятком підвищеної реактивності числених мастоцитів, які були характерними для гіпотироїдних тварин. Виявлені нами зміни в будові яєчників щурів за умов як нестачі, так і надлишку тироїдного гормону, а саме, посилення фолікулогенезу при гіпотироїдизмі, і утворення жовтих тіл при гіпертироїдизмі можуть свідчити про розбалансування основних структурно-функціональних ланок жіночої гонади під впливом тироїдної патології. Більшість літературних даних переконують у тому, що цей вплив проектується не безпосередньо на яєчник, а через порушення в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники [1, 5, 9, 13, 19, 21]. Так, існують дані про те, що в результаті зміни рівня тироксину в крові змінюється не лише рівень тиротропного гормону, а також, у зв’язку із порушенням гіпоталамічної секреції, і рівень гонадотропінів; при цьому вміст фолітропіну зростає внаслідок нестачі тироксину, що і стимулює фолікулогенез у яєчниках, у той час як надлишок тироїдного гормону веде до зростання вмісту лютропіну, який стимулює лютеїнізацію яєчників [і, 2 5].
Аналіз результатів перерозподілу рецепторів лектинів показав, що гіпертироїдизм супроводжується більш вираженим впливом на вуглеводні детермінанти структур яєчника порівняно з гіпотироїдним станом. Разом із тим, останній характеризувався масивною інфільтрацією мозкової речовини яєчника мастоцитами, найбільш селективним гістохімічним маркером яких у нашій роботі виявився лектин арахісу. Ці дані добре узгоджуються з описаною раніше можливістю селективного виявлення мастоцитів у слинних залозах щура означеним лектином, а також низкою інших лектинів, вуглеводна специфічність яких спрямована до термінальних залишків DGal, DGalNAc та DGlcNAc [6-8].
Слід зазначити, що, за даними наших досліджень, жовті тіла, які утворювалися у гіпертироїдних тварин, мали морфологічні ознаки посиленої функціональної активності, до яких можна віднести різку гіперемію, наявність великих клітин з крупними ядрами, посилену проліферацію лютеоцитів. До таких ознак, можливо, слід зарахувати також і виявлене нами зростання реактивності лютеоцитів з переважною більшістю (9 з 10) використаних лектинів.
У фолікулярних клітинах гіпертироїдизм супроводжувався збільшенням вмісту рецепторів лектинів кропиви, міцени та молочника і редукуванням вмісту рецепторів лектинів мохначки та свинушки. Наслідком нестачі тироїдного гормону було деяке зменшення кількості рецепторів лектинів кропиви та свинушки у структурах фолікулів і перерозподіл у них SBA-реактивних глікокон’югатів. Виявлені закономірності можна пояснити розбалансуванням кінцевих етапів глікозування вуглеводвмісних біополімерів на фоні тироїдної патології. Така інтерпретація добре узгоджується з описаними раніше змінами в слинних залозах щурів під впливом гіпо- та гіпертироїдизму [6, 7]. Ідентифіковане в групі гіпертироїдних тварин збільшення кількості рецепторів лектину нарциса в центрі жовтих тіл, в ділянці рубця, можна пояснити посиленням апоптозу лютеоцитів, оскільки нещодавно описана здатність цього лектину служити маркером апоптозу [20].
Що стосується гістотопографії глікокон’югатів в яєчниках щурів у нормі, то усі використані лектини, крім лектину LSFA, давали позитивну реакцію різного ступеня з лютеоцитами, клітинами фолікулів (переважно в складі кумулюса і променистої корони), прозорою зоною овоцитів та їх цитоплазматичною зернистістю. Цілком ареактивними були клітини сформованих атретичних тіл. У фолікулярній рідині ростучих фолікулів виявлено рецептори лектинів PNA, NPA, MpFA та LTFA. Найбільш вираженою селективністю зв’язування з клітинами променистоі корони характеризувався лектин SBA, дещо меншою - лектин PAFA. Лектин LSFA, на тлі ареактивності усіх структур яєчника, помітно забарвлював лише базальну мембрану і рештки прозорої зони овоцита в центрі атретичних тіл, де також були виявлені рецептори лектинів кропиви та міцени.
Виявлені у цьому дослідженні відмінності у зв’язуванні зі структурними компонентами яєчника манозоспецифічних лектинів сочевиці і міцени, рівно ж як і відмінності між афінними до залишків галактози лектинами чотирьох інших грибів - LPFA, PAFA, LTFA та LSFA -узгоджуються та доповнюють дані, отримані в нашій лабораторії стосовно відмінностей гістохімічної реактивності означених лектинів зі структурами нирки щура [2].
Експериментальний гіпо- та гіпертироїдизм викликає у щурів порушення кількісного співвідношення між основними структурними компонентами яєчника - фолікулами і жовтими тілами, а також якісні зміни і перерозподіл у них глікокон’югатів (рецепторів лектинів), що розширює існуючі уявлення про патомеханізм порушень діяльності жіночих гонад за умов дисбалансу тироїдних гормонів в організмі. За умов гіпотироїдизму у мозковій речовині яєчників ідентифіковано накопичення мастоцитів, які проявляли афінність до переважної більшості використаних лектинів. Лектини можуть слугувати маркерами атретичних фолікулів, глікополімерів прозорої зони та клітин променистої корони тварин як у контролі, так і при тироїдній патології. Показано можливості застосування у гістохімії вуглеводів 5 нових препаратів лектинів, очищених з грибів, а також досліджено специфіку їх зв’язування зі структурними компонентами яєчника.
Перспективи подальших досліджень. В контексті отриманих даних доцільно застосувати морфометричний аналіз, розширити спектр використаних лектинів за рахунок фукозоспецифічних (ІЛБЛ, ТРА) та сіалоспецифічних (SNA, WGA) препаратів, а також дослідити можливості лектинової гістохімії для ідентифікації апоптозу в структурах яєчника.
1. Абусуев С. А. Особенности перименопаузы при эндемическом зобе у женщин с гипотиреозом I С. А. Абусуев, А. Э. Эседова, Т. Х. Хашаева II Пробл. Эндокринол. - 2000. - № 1. - С. 12-1б.
2. Амбарова Н. О. Порівняльне гістохімічне дослідження нирки новонароджених і дорослих щурів з використанням нових лектинів, очищених з грибів I Амбарова Н. О., Панчак Л. В., Антонюк Р. В. - В кн. : Прикладні аспекти морфології. - Тернопіль. - Укрмедкнига. - 200B. - С. 3.
3. Антонюк В. О. Лектини та їх сировинні джерела I Антонюк В. О. - Львів. - Кварт. - 2005.
4. Волошин Н. А. Использование лектиновой гистохимии в морфологии I Н. А. Волошин, Е. А. Г ригорьева, М. А. Довбыш II Таврич. Мед. Биол. Вестн. - 2004. - № 4. - С. 40-41.
б. Левченко И. А. Субклинический гипотиреоз I И. А. Левченко, В. В. Фадеев II Пробл. Эндокринол. -
2002. - № 2. - С. 13-22.
6. Луцик А. Д. Связывание лектинов структурами поднижнечелюстной слюнной железы крыс в постнатальном онтогенезе при тиреоидной патологии I А. Д. Луцик, А. М. Ященко, Е. С. Детюк II Арх. Анат. -19B7. - № 2. - С. 40-4B.
7. Луцик А. Д. Влияние тиреоидных гормонов на гистотопографию рецепторов лектинов в слюнных железах крыс I А.Д. Луцик, А.М. Ященко, Е.С. Детюк II Бюл.Экспер.Биол.Мед.- 19B7. - № 4. - С. 492-495.
8. Луцик А. Д. Лектины в гистохимии I А.Д. Луцик, Е.С. Детюк, М.Д. Луцик.- Львов.- Вища школа. - 19B9.
9. Марчук Н. Ю. Нейроендокринні порушення менструального циклу I Н. Ю. Марчук II Пробл. Ендокр. Патол. - 200б. - № 1. - С. 44-бб.
10. Основні показники діяльності ендокринологічної служби України: статистичні збірки.-Київ.-1994-2004.
11. Пащенко С. Н. Определение экспрессии рецепторов лектинов для прогнозирования эффективности лимфаденэктомии у больных карциномой молочной железы ^-2NOMO I С. Н. Пащенко, И. Д. Паламарчук, Н. А. Волошин II Онкология. - 2005. - № 3. - C. 205-208.
12. Пятибратова Е .В. Особенности женской репродуктивной системы при диффузных формах эндемического зоба: Автореф.дис.... канд.мед.наук.-Москва.-2003.-24 С.
13. Тітенко Т. М. Особливості гіпофізарно-яєчникової системи при дифузних формах ендемічного зобу I Т. М. Тітенко II Педіатр. Акуш. Гінекол. - 200б. - № б. - С. 97-100.
14. Тупикина Е. Б. Структурно-функциональные взаимоотношения щитовидной железы, яичников и тимуса матери и потомства в норме и при нарушении йодной обеспеченности: Автореф.дис....д-ра биол.наук. - Москва. - 2000. - 18 с.
15. Углеводные детерминанты органов репродуктивной системы мыши по данным использования лектинов различной углеводной специфичности I О. В. Волкова, А. Д. Луцик, Е. С. Детюк [и др.] II Арх. Анат. - 1987. - № 1. - С.62-б9.
16. Ушаков А. В. Локализация рецепторов лектинов в миокарде человека в норме и при сахарном диабете I А. В. Ушаков, Е. Ю. Шаповалова II Клін. Анат. Опер. Хірург. - 2005. - № 2. - С. 9-11.
17. Чайковський Ю. Б., Копійка І. В. Порівняльний лектиногістохімічний аналіз ендометрію в нормі, при гіперплазії та аденокарциномах I Ю. Б. Чайковський, І. В. Копійка II Вісн. Пробл. Біол. Мед. - 200б. - №
2. - С. 334-337.
18. Шелестова Л. П. Субклінічний гіпотиреоз у юних вагітних жінок I Л. П. Шелестова II Ендокринологія. -2004. - № 1. - С.53-59.
19. Abe Y. Thyroid disease and reproduction / Y. Abe, N. Momotani // Nippon Rinsho. - 1997. - № 11. - P. 2974-2978.
20. Bilyy R. O. Cytochemical study of role of a-D-mannose and p-D-galactose-containing glycoproteins in
apoptosis / R. O. Bilyy, V. O. Antonyuk, R. S. Stoika // J. Mol. Histol. - 2004. - V. 35. - P. 829-838.
21. Doufas A. G. The hypothalamic-pituitary-thyroid axis and the female reproductive system / A. G. Doufas,
G. Mastorakos // Ann. N. Y. Acad. Sci. - 2000. - V. 900. - P. 65-76.
22. Immunogold study on lectin binding in the porcine zona pellucida and granulosa cells / F. Parillo, C. Dall’Aglio, A.Verini Supplizi [et al.] // Eur. J. Histochem. - 2003. - № 4. - P. 353-358.
23. Johnson C. A. Thyroid issues in reproduction / C. A. Johnson // Clin. Tech. Smalt.Pract. - 2002. - № 3. -P. 129-132.
24. Krassas G. E. Thyroid disease and male reproductive function / G. E. Krassas, P. Perres // Endocrinology. -
2003. - V. 26. - P. 372-380.
25. Marciello F. Multiple ovarian cysts in a young girl with severe hypothyroidism / F. Marciello, M. R.
Poggiano, M. Del Prete // Thyroid. - 2007. - № 12. -P. 1289-1293.
ОСОБЕННОСТИ ГИСТОСТРУКТУРЫ И PECULIARITIES OF HISTOLOGICAL
ЛЕКТИНОВОЙ ГИСТОХИМИИ ЯИЧНИКА КРЫС STRUCTURE AND LECTIN HISTOCHEMISTRY ПРИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМ ГИПО- И OF RAT OVARY IN HYPO- AND
ГИПЕРТИРОИДИЗМЕ HYPERTHYROIDISM
Согомонян Е.А., Луцик А.Д. Sogomonian E.A., Lutsyk A.D.
С использованием морфологических и By means of routine histological and lectin
лектинопистохимических методов исследован яичник крыс histochemistry methods rat ovary was investigated на фоне экспериментального гипо- и гипертироидизма. in experimental hypo- and hyperthyroidism. It was Установлено, что гипотироидизм сопровождался усиле- demonstrated that hypothyroidism stimulated нием фолликулогенеза, тогда как проявлениями гиперти- folliculogenesis, while hyperthyroidism increased роидизма были увеличение количества и размера желтых count and size of corpora lutea and inhibited тел в сочетании с угнетением фолликулогенеза. Все folliculogenesis. All used lectins expressed marked использованные лектины проявляли афинность к струк- affinity to ovarian structures; thyroid pathology was турным компонентам яичника в норме. Полученные accompanied with certain shift in lectin binding. Our результаты демонстрируют возможности использования в data demonstrate histochemical application of 5 гистохимии гликоконъюгатов 5 новых препаратов лектинов, newly purified fungal lectins, as well as extend the очищен-ных из грибов, расширяют существующие knowledge about influence of thyroid pathology on представления о влиянии тироидной патологии на ovarian glycoconjugates.
гликополимеры яичника. Key words: ovary, hypothyroidism,
Ключевые слова: яичник, гипотироидизм, hyperthyroidism, lectin histochemistry. гипертироидизм, лектиновая гистохимия.
УДК:611.41:611.013.85-001.18-089.856
ДИНАМІКА ЗМІН СТРУКТУР СІТКІВКИ ПРИ ОДНОРАЗОВІЙ ПІДШКІРНІЙ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ КРІОКОНСЕРВОВВАНОЇ ПЛАЦЕНТИ
Робота є фрагментом НДР „Розробка нових кріобіологічних технологій, використання кріоконсервованих ембріональних клітин, тканин людини та тварини в медицині", № державної реєстрації 0199и000323
Плацента - це комора біологічно активних речовин і всіх будівельних матеріалів. У тканинах плаценти відбувається синтез і перетворення білків, вітамінів, гормонів, ферментів, нуклеїнових кислот і інших біологічно активних речовин, зокрема безлічі антитіл. Всі ці речовини визначають життєздатність і стійкість організму до хвороб і шкідливих дій зовнішнього середовища, тобто імунітет [2]. Ще в 1942 році В.П.Філатов розробив гіпотезу тканевой терапії або вчення про біогені стимулятори. Цей рік можна вважати початком розвитку тканинної терапії, етапом експериментально-клінічних досліджень [ 4].
