CC BY
11
УДК 334. 334.7
I.B. КОСМ1ДАЙЛО,
к.е.н., доцент, Уманська ф\л1я Бвропейського унверситету
Особливост ефективного управлшня д1яльшстю державних машинобуд1вних
пщприемств
У статт досп'щжено особливостi ефективного упра-влння дтльмстю державних машинобуд/вних niдпри-емств. Зд/йснено визначення понять «ефективнiсть управлння» та «яксть управлння» та удосконалено за-гальнi концептуальнi положення ефективного управлн-ня дтльн'ютю державних п '!дприемств.
Ключов! слова: управлння д)яльн'1стю, ефективнсть управлння, яксть управлння, державн машинобудюн! п'!дприемства.
B статье исследованы особенности эффективного управления деятельностью государственных машиностроительных предприятий. Осуществлено определение понятий «эффективность управления» и «качество управления» и усовершенствованы общие концептуальные положения эффективного управления деятельностью государственных предприятий.
Ключевые слова: управление деятельностью, эффективность управления, качество управления, государственные машиностроительные предприятия.
In state issledovany osobennosti upravleniya deya-tel'nost'yu gosudarstvennykh mashinostroitel'nykh pred-priyatiy. Osuschestvleno opredelenie ponyatiy of «Effektiv-nost' upravleniya» of I of «Kachestvo upravleniya» of I us-overshenstvovany obschie konceptual'nye polozheniya upravleniya deyatel'nostyu gosudarstvennykh predpriyatiy.
Keywords: upravlenie deyatel'nost'yu upravleniya, kachestvo upravleniya, gosudarstvennye mashinostroi-tel'nye predpriyatiya.
Постановка проблеми. Останым часом набувае все бтьшсн актуальное^ питання пщвищення ефективност управлЫня дтльнютю пщприемств. Все часпше кервники рвних пщприемств виявляють зацкавленють у розробц захода щодо пщвищення ефективност УхньоУ дтльносп. Ва-жливо розум™, щс ефективне управлЫня - багатогранна проблема, яка потребуе використання на практик рвних пщходв та концепцм, тому завдання кервниюв державних пщприемств, як спрямовують дтльшсть на пщвищення ефективносп, полягае у вибор1 такого пщходу, який най-бтьш повною м1рою вщповщае умовам функцюнування пщ-приемств та не порушуе загальноУ концепцУ управлЫня.
Анал'13 дослщжень та публмащй з проблеми. Серед дослщжень в^чизняних та ¡ноземних вчених проблеми ефективного управлЫня д¡яльн¡стю державних машинобу-
д¡вних пщприемств висвгглеы в роботах О.В. Ареф'евоУ [1], Е. Балацького [2], Ю.А. Богача [3], Л.М. Ганущак [5], О.Ю. Рудченка [9], В.К. Сенчагова [10] та ¡нших.
Hевир¡шен¡ раыше частини загальноУ проблеми. Незва-жаючи на актуальнють зазначеноУ проблеми, теоретичн ас-пекти УУ залишаються розкритими в екснсм¡чн¡й л¡тератур¡ недостатньо, що перешкоджае Ухньому практичному вирН шенню. Суттевим е те, що термЫ «ефективне управл¡ння» зараз ще не отримав ч¡тксгс визначення та тлумачення н в науксв¡й л¡тератур¡, н в практиц¡ управл¡ння. Сл¡д зауважити, що така ситуацт склалася внаслщок ¡снуючих рсзб¡жнсстей щодо формулювання поняття «ефективн¡сть», тому виникае ототожнення поняття «управлЫня ефективн¡стю» з терм¡нсм «ефективнють управл¡ння».
Окрем¡ науксвц¡ зводять ефективнють управл¡ння до вм¡ння кер¡вника примусити або спонукати, зац¡кавити пщ-леглих йому прац¡вник¡в д¡яти енерг¡йнс, продуктивно, з ви-сокою в¡ддачею. Деяк ототожнюють поняття «ефективн¡сть управл¡ння» та «яюсть управл¡ння», хоча зазначен¡ поняття вже за своУм зм¡стсм е р¡зними, ще ¡нш¡ - з результативнН стю та прсдуктивн¡стю управлЫня. Очевидно, що ототожнення ефективност управл¡ння з вищезазначеними понят-тями е не зсвс¡м коректним, адже кожне з них мае свм, хоча ¡ близький до ¡нших, змют. При визначенн¡ «ефективност управл¡ння» державними п¡дприeмствами варто враховува-ти зм¡ст ус¡х наведених понять та поглядв науксвц¡в щодо сутносп даного поняття, та специф¡ку функцюнування державних п¡дприeмств.
Мета статт! полягае у визначенн особливостей ефективного управлЫня д¡яльн¡стю державних машинобудвних п¡дприeмств.
Виклад основного матер!алу. На наш погляд, несбх¡днс розглядати «ефективнють управл¡ння» саме в¡днсснс упра-влЫського процесу, адже в даному контекст вона зводиться до яксст¡ органваци самого процесу управл¡ння державними машинобудвними п¡дприeмствами; координаци д¡й упра-влЫського персоналу, його вм¡ння впливати на ¡нший персонал з метою отримання ефективних результат¡в ¡ його зд^но-стей приймати управл¡нськ¡ ршення, як¡ мають бути ч¡ткс сформульованими, в¡дпсв¡дати нам¡ченим ц¡лям ¡ завданням та спрямовуватись на досягнення визначеноУ мети.
Отже, Грунтуючись на проведеному дссл¡дженн¡ щодо формування окремих теоретичних положень ефективнсст¡ управл¡нськсУ д¡яльнсст¡ пщприемств, необхщно використо-
© I.B. КОСМЩАЙЛО, 2014
Формування ринкових вщносин в УкраУн № 4 (155)/2014 1 1 5
вувати загальну методолопю науки управлЫня на практик, для обгрунтування ефективного управлЫня дтльнютю дер-жавних пщприемств.
Використовуючи системний пщхщ в управлЫы, варто удосконалити загальн концептуальн положення ефективного управлЫня дтльнютю державних пщприемств, що по-лягають у наступному: визначення сутност об'екта ефективного управлЫня дтльнютю пщприемств; обгрунтування необхщност ефективного управлЫня дтльнютю пщпри-емств; формування мети та завдань ефективного управлЫ-ня дтльшстю пщприемств; визначення функцюнального змюту управлЫня ефективнютю дтльност пщприемств; обгрунтування вимог здмснення ефективного управлЫня дтльнютю пщприемств; формулювання методичних засад оцЫки ефективного управлЫня дтльшстю пщприемств.
На рис. 1 наведено взаемозв'язок м1ж цими положеннями.
Пщсумовуючи вищезазначене, доцтьно визначити, що ефективне управлЫня дтльнютю державних пщприемств являе собою цтеспрямований процес регулювання дтль-ност за визначеними пщприемствами напрямами управляя розвитком для забезпечення вщповщност фактичного стану пщприемств заданим параметрам. Об'ектом ефективного управлЫня дтльнютю дослщжуваних пщпри-емств вважаемо процес функцюнування пщприемств, а суб'ектами - певне коло оаб, що реалвують завдання ефективного управлЫня.
Забезпечення максимвацп прибутку пщприемств в поточному ¡ перспективному перюд1, вважаемо за головну мету ефективного управлЫня.
Враховуючи, зазначену мету, доцтьно зауважити, що система ефективного управлЫня дтльнютю пщприемства покликана виршувати таю завдання.
1.1. Забезпечення оптимального спювщношення м1ж рв-нем ефекту ¡ допустимим рвнем ризику. М1ж даними показ-никами ¡снуе прямо пропорцмний зв'язок. З урахуванням вщношення менеджера до господарських ризик¡в форму-еться допустимий р¡вень останн¡х, що визначае агресивну, компром¡сну пол¡тику зд¡йснення тих чи ¡нших вид¡в дтльно-стк Зважаючи на заданий р¡вень ризику, у процес управлЫ-ня повинен бути максимвований р¡вень ефекту.
2.2. Забезпечення максим^ацп розм¡ру ефекту при вщ-пов¡дному наявному ресурсному потенц¡ал¡ п¡дприeмств ¡ ринков¡й кон'юнктур¡. Це завдання реал¡зуeться шляхом оп-тим^аци складу ресурс¡в ¡ забезпечення 1'х ефективного ви-користання.
3.3. Забезпечення високо' якост¡ ефекту. У процес¡ формування ефекту дтльност п¡дприeмств повинн бути насам-перед реал¡зован¡ резерви його зростання за рахунок опе-рацмно' д¡яльност¡, що забезпечуе основу перспективного розвитку пщприемств. У межах операцмноУ дтльност ос-новну увагу варто придтити забезпеченню зростання ефекту за рахунок збтьшення обсяг¡в основно' д¡яльност¡ та освоення нових перспектив.
4.4. Забезпечення формування достатнього обсягу фН нансових ресурса за рахунок прибутку вщповщно до зав-дань розвитку пщприемств у майбутньому перюдк Осктьки прибуток е основним внутршым джерелом формування фН нансових ресурса системи, його розм¡р визначае потенцм-
Рисунок 1. Загальт концептуальт положения ефективного управлшня д1яльтстю державних пщприемств
Джерело: розроблено автором.
ну можлив¡сть створення фонд¡в, що забезпечують и май-бутн¡й розвиток.
Наведен¡ вище завдання ефективного управлЫня т¡сно вза-емопов'язаы, хоча окрем¡ з них характеризуються рвною на-правлен¡стю. Тому в процеа ефективного управл¡ння дтльнЬ стю пщприемств окрем¡ завдання повинн¡ бути оптимвованк
Отже, визначення та обгрунтування мети, завдань ефективного управлЫня, змюту окремих наведених етап¡в про-цесу ефективного управл¡ння на практик мае спиратися на процесний тдхщ управл¡ння.
В¡дпов¡дно до наведених визначень в економннм лггера-тур¡ [7], процесний пщхщ передбачае виокремлення та опис окремих фунщй менеджера. УправлЫня розглядаеться як процес, тому що робота щодо досягнення цтей за допомо-гою ¡нших - це не яка-небудь одночасна д¡я, а серт безпе-рервних д¡й, як називаються управл¡нськими функц¡ями. Зв¡дси процес управлЫня являе собою суму уск функц¡й, тобто вид¡в ц¡леспрямованоí дтльност щодо об'екта упра-вл¡ння [7]. Вони зумовлен поеднанням ¡ подтом прац¡ все-редин¡ управл¡нського персоналу, ¿'м властиве замкнене коло роб^, як¡ визначаються сп¡льн¡стю значення ¡ в¡д¡грають важливу роль в управлЫсьюй д¡яльност¡.
Використовуючи процесний тдхщ та враховуючи погляди А. Файоля М. Мескона [8] щодо класифкацп функц¡й упра-вл¡ння, розглянемо класичн функцп управл¡ння у русл¡ двох процесс: прийняття р¡шень ¡ комункаци, як¡ об'еднують окрем¡ функци в единий процес ефективного управл¡ння дослдауваними п¡дприeмствами (рис. 2).
Прийняття ршень у процес¡ ефективного управл¡ння дтль-н¡стю п¡дприeмств мае в¡дпов¡дати загально методичним ви-могам, що висуваються до будь-яких управл¡нських р¡шень, а саме обгрунтованоси ц¡леспрямованост¡, к¡льк¡сним ¡ як¡сним
параметрам визначеними, правом¡рними, оптимальними, своечасними, комплексними, гнучкими, в¡дпов¡дно оформле-ними та ¡н. Т¡льки за умов дотримання наведених принципв прийнят р¡шення будуть сприяти досягненню поставлених цЬ лей, координуючу узгодження окремих дй р¡шень, д¡яльност¡ окремих пщроздтв актив¡зуючи виконавц¡в функц¡й.
Прийняття ршень у процес¡ ефективного управл¡ння дтльнютю п¡дприeмств, враховуючи ¿'х значущ¡сть, новизну та неординарнють, потребуе застосування не ттьки досв¡ду, ¡нтущп, а й знань сучасних метода, техн¡чних засобв ¡ процедур 'х розробки та прийняття, тому для визначення функ-ц¡онального зм¡сту ефективного управлЫня д¡яльн¡стю, його варто розглядати як одну з¡ спец¡альних систем управлЫня п¡дприeмствами, що складаеться з наступних складових.
В сучасних умовах ефективнють управлЫня д¡яльност¡ машинобуд¡вних державних пщприемств залежить вщ таких складових як: 1) корпоративна культура пщприемства - оргашзацмний контекст, культури та ментал^ету персоналу, в межах якого пщприемство прагне досягти тих або ¡нших результата; 2) система контролю та управлЫня результатами дтльност - систематичн процеси, процедури ¡ методолог¡чн¡ п¡дходи, що використовуються для оцЫки результат¡в дтльност п¡дприeмства; 3)система ефективного управлЫня персоналу - наб¡р процес¡в ¡ стимул¡в, що використовуються для досягнення максимального рюня результативност¡ персоналу [4].
Визначен складов¡ характерн¡ для специфки д¡яльност¡ машинобуд¡вних державних п¡дприeмств ¡ включають ц¡лу низку елемент¡в, як повинн¡ бути т¡сно пов'язан¡ мж собою (див. табл.).
Анал¡зуючи ¡снуюч¡ думки щодо напрямв ефективного управл¡ння, доц¡льно запропонувати авторську класифка-
- взаемозв'язок елеменпв процесу ефективного управляя;
- взаемозв'язок елементав процесу ефективного управлшня з функщями управл1ння;
- комушкацшш зв'язки.
Рисунок 2. Взаемозв'язок елеметчв процесу ефективного управлшня д1яльтстю пщприемств
Джерело: розроблено автором.
Таблиця 1. Напрями елеметчв ефективного управлшня д1яльтстю машинобуд1вних державних пщприемств
Елементи управлш-ня ефективтстю Напрями елемент1в ефективного управлшня
Корпоративна культура • Посл\довне використання важел1в контролю та управлшня - кадри
- фшансовий контроль \ планування
- операц\йний контроль \ планування
- стимули
- можливост\ розвитку та росту
- ц\нност\ системи
• Постановка задач - ч\тко визначена стратег\я
- оч\кування в\д орган\зац\У та пр\оритети
• Структура в\дпов\дальност\ - ч\тке та лог\чне визначення в\дпов\дальност\ п\дрозд\л\в за максимальноУ прозорост\ системи
- над\лення достатн\ми повноваженнями для вир\шення визначених завдань
Система управл\ння результатами д\яльност\ • Вим\рювання та оц\нка результат\в - показники ефективност\ та чинники, що Ух визначають
- регулярна зв\тн\сть
• Постановка завдань - визначення ц\лей, з урахуванням можливостей
- пор\вняльний анал\з
- докладн\ плани роботи
• Процес управлшня - пер\одичний анал\з результат\в
- досл\дження причин розб\жностей
- корегування та вживання заход\в
Система управл\ння ефективтстю персоналу • Параметри та критер\У оц\нки - постановка ц\лей \ завдань
- система оц\нки результат\в
• Процес оц\нки персоналу - пер\одична оц\нка
- пост\йн\ взаемозв'язки, п\дтримка та розвиток навичок
• Насл\дки - компенсац\я та матер\альн\ стимули
- розвиток кар'ери
- плани д\й щодо виправлення складних ситуац\й
ц!ю складових як! е характерними для машинобуд!вних державних пщприемств (рис. 3).
Авторська класифкацт на вщм!ну в!д дослщжено'У, вклю-чае додатков! складов!, що у повн!й м1р1 дають можлив!сть розкрити сутн!сть ефективного управл!ння д!яльн!стю державними пщприемствами.
Додатковими складовими виокремлено наступн!: управл!н-ня обсягами господарськоУ д!яльност!, ф!нансовим потенц!а-
лом, трудовими ресурсами та соц!альним розвитком персоналу, витратами, ризиками та маркетинговою д!яльн!стю.
Напрям «управл!ння обсягами господарськоУ д!яльност!» в процес! ефективного управл!ння пщприемства врграе ва-жливу роль, адже в стратепях розвитку державних пщприемств одним ¡з головних завдань е зм!ни обсяпв господар-ськоУ д!яльност! та Ух оптим!зац!я. Метою е вщстеження динамки обсяпв господарськоУ д!яльност!, виявлення чинниюв
Рисунок 3. Складов! ефективного управлшня д1яльносп машинобуд1вних державних пщприемств
Джерело: розроблено автором.
впливу на змЯ, що вщбулися, анал1з ix ступеня впливу та використання заход1в щодо забезпечення обсяпв госпо-дарськоУ д1яльност1, передбачених державною програмою розвитку пщприемства.
УправлЫня фЫансовим потен^алом, це невщ'емна скла-дова, що визначае матер1альн1 та ф1нансов1 ресурси, та по-лягае в належному забезпеченн фЫансування пщприем-ства. Наступна складова - «управлЯя персоналом i його соц1альним розвитком». Суть якоУ полягае у пщвищены ефективностi використання персоналу та створення систе-ми стимулювання персоналу та необхщних соцiальниx умов для його дiяльностi.
Управлiння витратами - е засобом досягнення пщприем-ством високого економiчного результату, при цьому суб'ек-тами управлiння витратами е керiвники i спецiалiсти пщпри-емства та його пiдроздiлiв, а об'ектами - витрати господар-ськоУ дiяльностi. Управлiння ризиками дае можливiсть детально прораховувати кожний наступний крок пщприемства та швидко реагувати на змЯ зовнiшнього середовища [6, с. 29; 10, с. 5, 9].
Складова «управлЯя маркетинговою дiяльнiстю» перед-бачае такi напрями: вивчення товарноУ структури ринку; дослiдження смакiв, потреб, поведЫки споживачiв; вивчення фiрмовоí структури ринку; дослiдження внутрiшнього середовища пщприемства; формування цЫ на продущю та органiзацiю збуту продукци.
Пiдсумовуючи вищезазначене, варто зауважити, що за-пропонована класифiкацiя складових ефективного управляя дiяльнiстю машинобудiвними державними пщприем-ствами може вважатися уыверсальною для пiдприeмств державного сектору, проте лише в сукупност наведенi складов^ дають ефективний результат в господарсьюй дiяльностi та закрiплюють його.
Висновки
Отже, розглянутi теоретичнi аспекти ефективного управляя дiяльностi пiдприeмств дають можливють стверджу-вати, що пщ поняття «ефективностi управлiння» варто розу-мiти систему якостi органiзацií управлЯького процесу; ко-
ординацп дiй управлЫського персоналу, рiвня розвитку його корпоративно!' культури з метою отримання певних результат щодо прийняття управлЯьких рiшень менеджерами середньоУ та керiвно!' ланки, якi мають бути чггко сформу-льованими та визначеними у часовому горизонту вiдповiда-ти намiченим цiлям та завданням i бути спрямованими на досягнення поставлено' мети пщприемства.
Список використаних джерел
1. Ареф'ева О.В. Модел1 прийняття управл1нських економ1ко-ор-ган1зац1йних р1шень п1двищення ефективност1 використанн1 вироб-ничого потенц1алу та критерп доц1льност1 Ух застосування/ О.В. Ареф'ева, В.М. Михайленко, О.Л. Горяча // Проблеми Ыфор-мац1йнихтехнолопй. - Херсон. - ХНТУ. - 2007. - №1. - С. 14-22.
2. Балацкий Е.В. Воспроизводственные аспекты динамики государственного сектора / Е.В. Балацкий, В. Конышев // Экономист. - 2003. - №9. - С. 13-20.
3. Богач Ю.А. Регулювання державного сектору економ1ки на на-цюнальному та репональному р1внях / Ю.А. Богач. - Автореф. канд.екон.наук. - 08.00.03. - ТНЕУ, Тернопть, 2011. - 21 с.
4. Большая экономическая энциклопедия. - М.: Эксмо, 2007. -816 с.
5. Ганущак Л.М. Шляхи використання заруб1жного досвщу управляя 1нновац1йним потенц1алом пщприемств в УкраТн1 / Л.М. Ганущак // Актуальн1 проблеми економки. - 2006. - №4. - С. 135-142.
6. Григоренко 6.М. Шляхи удосконалення реформування державно!' власност1 / 6.М. Григоренко // Державний 1нформац1йний бюлетень «Про приватизацш». - 2002. - №4. - С. 7.
7. Космщайло 1.В. Проблеми 1нновац1йного розвитку в Укра!'н1 та шляхи Т'х вир0ення / 1.В. Косм1дайло // Актуальн1 проблеми еконо-м1ки / Наук. ред. 6рох1н С.А. - К., 2007. - №2. - С. 20-28.
8. Мендрул О.Г. Управл1ння вартютю пщприемств: монограф1я / О.Г. Мендрул. - К.: КНЕУ, 2002. - 272 с.
9. Рудченко О.Ю. Вдосконалення управл1ння об'ектами державно!' власност1 в Укра!'н1 / О.Ю. Рудченко, О.С. Емельянов // Формування ринкових вщносин в УкраМ - 2010. - №3.- С.150-152.
10. Чухно А. Науково-технолопчний розвиток як об'ект досл1-дження еволюц1йно''' економiчноl теорГ'' / А. Чухно // Економ1ка Ук-ра'ни. - 2008. - №1. - С. 12-22.
