CC BY
21
МЕТОДИКА ПРОФ1ЛЬНОГО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИК1В ТА ПРОФЕС1ЙНО-
_ТЕХН1ЧНО1 ОСВ1ТИ_
лише при взаемодп навчального предмета з шшими складовими осв^нього процесу, а конкретних результапв можна досягти тшьки у межах предмета, але !х неможливо (або важко) отримати за рахунок вивчення iнших предметiв.
Отже, компетентшсний пiдхiд у ПТО об'ективно вiдповiдаe i соцiальним очiкуванням, й штересам учаснишв освiтнього процесу. Разом з тим вш вступае у протирiччя з багатьма, що склалися в 11 системi, стереотипами, юнуючими критерiями оцiнки навчально-виробничо! дiяльностi учшв, педагогiчно! дiяльностi викладачiв, майстрiв виробничого навчання, роботи адмшстрацп закладу Ниш компетентшсний шдхвд найiмовiрнiше можливо здшснити у дослiдно-експериментальнiй роботi ПТНЗ. Разом з цим необхiдна теоретична i методична пiдготовка педагогiчних кадрiв до реалiзацi! компетентнiсного пiдходу в системi ПТО, в тому числi в шститутах пiдвищення квалiфiкацi!.
Компетентнiсний шдхвд задаеться сьогоднi вимогами до фахiвця на основi державних освiтнiх стандарлв ПТО, наявностi рекламацiй на тдготовку майбутнiх квалiфiкованих робiтникiв, шформацп репональних служб зайнятостi.
Дуже гостро постае проблема створення нормативно! бази дiяльностi установ ПТО, внесения змiн, насамперед у документи про пiдсумкову атестацш учшв, атестацiю кадрiв та установ осв^и. I необхiдною умовою компетентшстного пiдходу стае формування нового поколшня зразкових навчальних програм та навчальних посiбникiв, у тому числi електронних, створення нових за змiстом оцшочних дiагностичних засобiв.
Таким чином, компетентшсний шдхвд е невiд'емним елементом модершзацп ПТО i передбачае як1сну змiну педагогiчно! системи, спрямовано! на вдосконалення юнуючо! освиньо! практики. Вiн мае значний потенщал для розвитку особистосп майбутнього фахiвця та його активно! учасп у власнiй майбутнiй професшнш дiяльностi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Комплексный проект модернизации региональной системы образования Красноярского края / В. В. Башев. А. В. Лученков, Л. И. Вахтель, Н. В. Голубева и др.. - М.: Эврика, 2008. - 160 с.
2. Болотов В. А. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе / В. А. Болотов, В. В.Сериков // Педагогика. - 2003. - №10. - С. 8-14.
3. Ковалева Т. М. Школа-лаборатория / Т. М. Ковалева. - М.: Ин-тут практ- психологии; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1998. - 128 с.
4. Компетентшсний шдхвд у сучаснш освт: свгговий досввд та украшсью перспективи: Бiблiотека з освгтньо! полпики / Шд заг. ред. О. В. Овчарук. - К.: К.1.С., 2004. - 112 с.
5. Кузьминов Я. И. Российское образование - 2020: модель образования для инновационной экономики / Я. И. Кузьминов, И. Д. Фрумин // Вопросы образования. - 2008. - № 1. - С. 32-64.
6. Пометун О. I. Компетентшсний шдхвд - найважливший орiентир розвитку сучасноl освгга / О. I. Пометун // Рвдна школа. - 2005. - мчень. - С. 65-69.
7. Теория и практика применения наглядных пособий и технических средств обучения в профессиональной школе / О. А. Аронов, А. В. Батаршев и др.; под ред. А. А. Кыверялга, А. А. Батаршева. - М.: Высшая школа, 1990. - 159 с.
8. Щедровицкий Г. П. Педагогика и логика / Г.П. Щедровицкий. - М.: Касталь, 1992. - 414 с.
9. Эльконин Б. Д. Опосредствование. Действие. Развитие / Б. Д. Эльконин. - М.: ERGO, 2010. - 280 с.
УДК 378.007: 39
А. В. КОЧУБЕЙ
ОСОБЛИВОСТ1 ЗАСТОСУВАННЯ ЕТНОПЕДАГОГ1ЧНИХ ТЕХНОЛОГ1Й У ПРОФЕСШНШ ТЕХШЧНШ ОСВ1Т1
У cmammi показано, що в сучасному ceimi техтчного прогресу, тновацшних технологт i зростання конкуренцп на ринку пращ основне завдання втчизняноi вищог школи — тдготовка виcококвалiфiкованого фахiвця, який належно професшно тдготовлений, духовно багатий i морально стшкий.
Ключовi слова: етнопедагогжа, засоби народознавства, гуматтаризащя mехнiчноi освти. Науков1 записки. Серiя: Педагогша. — 2011. — № 3. 129
МЕТОДИКА ПРОФ1ЛЬНОГО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИК1В
_ТА ПРОФЕСМНО-ТЕХШЧНО1 ОСВ1ТИ_
А. В. КОЧУБЕЙ
ОСОБЕННОСТИ ВНЕДРЕНИЯ ЭТНОПЕДАГОГИЧЕСКИХ ТЕХНОЛОГИЙ В ПРОФЕСИОНАЛЬНОМ ТЕХНИЧЕСКОМ ОБРАЗОВАНИИ
В статье показано что, в современном мире технического прогресса, и инновационных технологий и роста конкуренции на рабочем рынке основное задание отечественой высшей школы — подготовка высококвалифицированного специалиста, который профеЫонально подготовлен, духовно богатый и морально стойкий.
Ключевые слова: народоведение и педагогика, средства народоведения, гуманитарный аспект технического образования.
A. B. KOCHUBEY
FEATURES OF ETHNPEDAGOGICAL TECHNOLOGIES IN PROFESSIONALLY-TECHNOLOGICAL EDUCATION
In the article is described that world of technical progress, and new technologies and increasing competition at the working market a basic task is preparation of highly skilled professional who spiritually rich and morally prooffed.
Keywords: ethnology and pedagogics, facilities of ethnology, humanitarian aspect of technical education.
Сучасш украшщ живуть у суспшьств^ в якому ввдбуваються кардинальш змши духовно-моральних opieHrapiB, iдеалiв i щнностей. Творения нового осв^ньо-духовно-шформацшного простору на основi гармоншного поеднання нацюнальних щнностей i3 загальновизнаними навчальними стандартами повинно забезпечити моральний розвиток, тднести суспшьний авторитет вичизняного штелекту, знань, освiченостi, сприяти вiдpодженню духовностi. Реалiзувати формування ново! особистостi фахiвця покликана система вищо! освiти, котра вимагае впровадження iнновацiйних педагогiчних технологiй, сучасних засобiв i методiв навчання у професшну пiдготовку. Безперечно, впровадження шновацш - це важливий iнстpумент у конкурентнш боpотьбi.
Застосування етнопедагогiчних технологш у пpофесiйнiй технiчнiй освiтi зумовлена особливостями розвитку цившзацп, адже ниш вiдчутний вплив на вищу школу аморальносп i злочинностi, що призводить до знецiнения освiти, падiния авторитету викладача, зростання агресивносп, нехтування загальноприйнятими нормами. «Система вищо! освiти як основний осередок нацiонального виховання i навчання повинна забезпечити вищу фахову тдготовку нацiонально свiдомого студента i завершити процес формування громадянина-патрюта», -зауважував М. Мiхновський [2, с. 128]. Робити це доцшьно методами, засобами, формами етнопедагопки, яка е частиною нацюнально! духовност!
Вважаемо, що актуальносп у навчальному пpоцесi набувае гумаштаризащя професшно! техшчно! освiти засобами народознавства. За останш роки гумашстичну роль фахiвця в умовах технократизму, на жаль принижено, хоча суспшьство потребуе творчо! особистостi, здатно! на нестандартне мислення, з широким загальногумашстичним кругозором [3, с. 3-9]. Щннють народознавства в тому, що воно штегроване, багате за змiстом i методичними можливостями piзнобiчного впливу на когштивну, емоцiйно-оцiнну та поведiнкову сфери студента. Без сумшву, пiдготовка майбутшх фахiвцiв у технiчних навчальних закладах мае бути спрямована на максимальне «олюднення» знань, адже гуманiтаpизацiя поряд iз фундаменталiзацiею, iнфоpматизацiею, iнноватизацiею е шдгрунтям реформування вищо! техшчно! освии.
Питаннями використання народознавства для формування особистосп фахiвця займалися В. Павленко, В. Чорнобай, Г. Шах, Т. Воропаева, К. Чорна, С. Гончаренко, Т. Дем'янюк, Ю. Мальований i iн. До проблем психолопчно! та педагопчно! пiдготовки фахiвцiв зверталися О. Винославська, Л. Карамушка, Л. Кизименко, В. Козаков,
МЕТОДЖА ПРOФIЛЬHOГO HABЧAHHЯ СТAРШOKЛAСHИKIB ТА ПРOФЕaЙHO-
_ТЕХHIЧHOÏ OСBIТИ_
Д. Чepнiлeвcький. Знaчний iнтepec cтaновлять нayковi pозвiдки пpо викоpиcтaння yкpaïнcького нapодознaвcтвa y нaвчaльно-виxовномy пpоцeci (H. Зaячкiвcькa, В. Зeлюк, Л. Kлимeнко, В. Kоpотeeв, Е. Лeвiтaн, М. Стeльмaxович, G. Фpaнкiв).
У контeкcтi шшого доcлiджeння цiнними e pоботи O. Дyxновичa, в яких зaпpопоновaно мeтоди, як1 допомaгaють фоpмyвaти духовну кyльтypy. Biн ввaжaв, що нaвчaючиcь, виxовaнцi повиннi зacвоïти peлiгiйнy тa нapоднy моpaль, якa змiцнюe дyxовнi отли, пpищeплюe любов до piдноï зeмлi й нe дозволяe вбиpaтиcя в «чyжe mp^». Повнicтю пiдтpимyeмо думку пeдaгогa, що джepeлaми тa мeтодaми, зacобaми моpaльного yдоcконaлeння оcобиcтоcтi e icтоpiя Укpaïни, нapоднi пicнi, звичaï нapодy, гiднi для нacлiдyвaння пpиклaди людeй, доцiльно пiдiбpaнi зaоxочeння тa покapaння тощо, a пpоцec нaвчaння тa виxовaння пepeдбaчae зacвоeння звичaïв cвого нapодy шляхом впpaв i нacтaвляння.
O. Духнович обгpyнтyвaв викоpиcтaння нaочниx мeтодiв, paдив викоpиcтовyвaти нaтypaльнi peчi, кapтини, мaлюнки, кapти тa iн. [4, c. 203-208]. Вш ввaжaв, що викоpиcтaння нaочноcтi c^rne cвiдомомy зacвоeнню мaтepiaлy, чого ш можнa доcягти, якщо виxовaнцi ш pозyмiють пpeдмeтiв i явищ, як вивчaтимyть. Зayчyвaння нeзpозyмiлого зaвдae шкоди духовному pозвиткy. Як бaчимо, погляди шуковця нa оcвiтy, iнтeлiгeнтнicть aктyaльнi i ix вapто викоpиcтовyвaти тд чac пiдготовки фaxiвцiв. Його виcловлювaння пepeйшли до нapодноï пapeмiогpaфiï: «Harare лиcтя нa дepeвi - мaло плодш, бaгaто бeciди - мaло pозyмy», «Дe cови гyчaть i cкpeгочyть cоpоки, тaм cоловeй мовчить». Пpо виpiшaльнy pоль пeдaгогa у фоpмyвaннi оcобиcтоcтi O. Духнович вжловив у aфоpизмi: «Хто дaв to6í виxовaння, той бiльшe тобi дaв, нiж той, хто дaв to6í життя» [4, c. 184-187].
Мета статт - визнaчити доцiльнicть i eфeктивнicть зacтоcyвaння в тexнiчниx BH3 пeдaгогiчного acпeктy y^a^^^re нapодознaвcтвa, який пepeдбaчae обгpyнтyвaння eфeктивноcтi впливу нapодного доcвiдy, пpогpecивниx тpaдицiй для фоpмyвaння оcобиcтоcтi мaйбyтнix фaxiвaцiв вiдповiдно до ]х пcиxофiзiологiчниx i eтнiчниx оcобливоcтeй; пpоaнaлiзyвaти нapодний доcвiд з pозyмового, моpaльного, гpомaдcького, пpaвового виxовaння; ^этично оcмиcлити й пepeнecти його weï у пiдготовкy мaйбyтнix фaxiвцiв;. зaпpопонyвaти мeтодикy зacтоcyвaння нapодознaвcтвa у пpофeciйнiй тexнiчнiй оcвiтi.
Потeнцiaл eтнопeдaгогiки ш вичepпaний, тому шyкaeмо нe лишe виxовнi, a й нaвчaльнi eтнотexнологiï, котpi б cпpияли зaцiкaвлeноcтi cпaдщиною y^a^^^re нapодy й можливicтю тpaнcфоpмyвaти цi знaння у внyтpiшнiй cвiт.
Haвчaльно-виxовними зacобaми eтнопeдaгогiки e pwrn мовa, ycнa нapоднa твоpчicть, нaцiонaльнa cимволiкa, миcтeцтво, тpaдицiï тощо. У доcлiджeннi pозyмieмо «зacоби нapодознaвcтвa» як допомiжнi дyxовно-мaтepiaльнi об'eкти (нapоднi зшння, фольклоp, звичaï тa обpяди тощо) з ]х xapaктepними дидaктичними можяивостями, котpi викоpиcтовyють в yмовax тexнiчниx BH3.
Hapодознaвcтво мicтить «мeнтaдьнy cкapбницю» (В. Лapцeв), eтнiчнa мeнтaльнicть «зaкpiплюeтьcя доcвiдом поколiнь i пepeдaeтьcя у cпaдщинy» (Р. Додонов), «нapодознaвcтво cтягye до ce6e й об'eднye в одш цiлe yci нayки, ва гaдyзi людcькиx знaнь» (I. Фpaнко). Подiляeмо позицiю доcлiдникiв, як! пpидiляють yвaгy фоpмyвaнню «icтоpичного, eтнiчного iмiджy» Укpaïни, aджe чepeз ycвiдомлeння eтнiчного, pодинного фоpмyeтьcя оcобиcтicть фaxiвця.
Доcвiд покaзye, що викоpиcтaння зacобiв нapодознaвcтвa у шдготовщ фaxiвцiв cпpияe pозвиткy iнтeлeктy, дyxовноcтi, твоpчо-фaxовиx здiбноcтeй. Ввдповвдно до цього нaми визнaчeно оотовш мeтоди i зacоби нapодознaвcтвa для pозвиткy оcобиcтоcтi фaxiвця.
Haйeфeктивнiшими шляxaми виpiшeння пpоблeми пeдaгоги Haцiонaльного yнiвepcитeтy водного гоcподapcтвa i пpиpодокоpиcтyвaння (HУBГП), Луцького нaцiонaльного тexнiчного yнiвepcитeтy (ПИТУ) ввaжaють поeднaння тpaдицiйниx (нaочнi поибники, мyзeï, бiблiотeки), cyчacниx (ЗМ1, муль^^д^и зacоби, комп'ютepи) i пepcпeктивниx локaльнi тa
глобaльнi комп'ютepнi мepeжi) мeтодiв i зacобiв (30,0%), викоpиcтaння зacобiв зобpaжeння i вiдобpaжeння (модeлi, iлюcтpaтивнi мaтepiaли: фотомaтepiaли, кapтини; eкpaнно-звyковi зacоби: шнофшьми, вiдeо-i звyкозaпиcи, paдiо-i тeлeпepeдaчi) й опиcy пpeдмeтiв, явищ умовними зacобaми (cловa, знaки, гpaфiки, збipники зaдaч, дидaктичнi мaтepiaди) (65%), зв'язок
МЕТОДИКА ПРОФ1ЛЬНОГО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИК1В ТА ПРОФЕСШНО-ТЕХН1ЧНО1 ОСВ1ТИ
сучасних вимог до тдготовки фахiвцiв i досвiду студенпв (38%), науково-дослвдну дiяльнiсть (58%), iнтегрованiсть змюту навчання (46%).
Можна стверджувати, що словеснi методи й засоби найважливш^ бо словом науково-педагогiчний пращвник спонукае студента до роздумiв над почутим, його усвiдомлення. Народознавчий матерiал (прислiв'я, гумор, народш знання, туршри красномовства, виступи-презентаци народних знань й ш.) е дiевим доповненням до викладання технiчних i спещальних дисциплiн. Наприклад, пiд час опрацювання складних тем, доповнивши змiст основного матерiалу авторськими задачами, створеними на основi народознавчого матерiалу, допомагаемо слабкому студентовi краще опанувати матерiал. Зроблено висновки, що роботу з книгою необхвдно активiзувати, щоб комп'ютер остаточно не випснив книгу з життя студенпв. Засобами активiзацi! можуть бути читацьш конференцп за матерiалами науково! творчост автор1в, поеднанi однiею тематикою: сучасний дослвдник (сучаснi знання) - давнш дослiдник (давнi знання).
За допомогою наочних методiв i засобiв (к1нофрагменти, електроннi пiдручники, зразки декоративно-ужиткового мистецтва) студенти спостерiгають процеси та явища, здiйснють своерiднi ретромандрiвки, щоб глибше усвiдомити значення народно! культури, спостерiгати процес працi умiльцiв тощо.
Технiчнi засоби (вiдео, компакт-диски, медiаосвiта) е допомiжними, тому важливо забезпечити оргашчне поеднання !х зi словами викладача та iншими засобами, щоб формувати в студента вмiння самостшно мислити, адже в сучасних умовах самостшшсть стае професiйно необхiдною яшстю особистосп фахiвця. Наприклад, за допомогою комп'ютерно! графiки можна створити нацюнальну символiку (додатковим завданням може бути опис значення цих символ1в), ввдкрити освiтнiй веб-сайт (електронний посiбник тематичних (народознавчого змiсту) авторських задач).
Практичш методи та засоби: складання власного родоводу або родинно! iсторi! вичизняних науковцiв для зацiкавлення нацiональними традищями та iсторiею рiдного краю; вишивання карти Укра!ни, де кожна область представлена традицшною вишивкою регiону; створення авторських задач на основi народознавчого матерiалу. В укра!нському народознавствi е достатньо шформаци, яка доповнить, наприклад, мову-символи геометрп: народнi знання з геометри, символiчна компактна мова укра!нських писанок, прислiв'я та приказки.
Результат навчального процесу залежить i ввд упровадження комплексу форм навчання. Основна форма - це практичш заняття комбшованого характеру, пiд час яких вирiшуемо кiлька дидактичних завдань. Тепер здобутком викладачiв можна вважати розширення можливостей гуманiтаризацi! за рахунок введення елементiв народознавства в навчальний матерiал. Показово, що нинi перспективною навчальною формою е iнтегрованi заняття (Б. Юсов, Г. Шевченко, С. Коновець), де освггшм компонентом е народознавство.
Проведення заняття на основi штеграцп змiсту - це емоцiйне збагачення сприймання, мислення й почуттiв студенпв завдяки залученню цiкавого та тзнавального матерiалу, що дае змогу з рiзних бок1в пiзнати явище, поняття, досягти цiлiсностi знань, робить можливим системне формування у свiдомостi майбутшх фахiвцiв картини гармонi! навколишнього свггу
НУВГП функцiонуе в Р1вному, що розташоване на межi полiського й волинського кра!в, тож жителi мюта знають безлiч легенд, притч, тсень, прислiв'!в тощо, котрi мають бути важливим доповненням змiсту навчального матерiалу пiд час пiдготовки майбутнiх iнженерiв-землевпорядник1в, iнженерiв-екологiв, iнженерiв-агрохiмiкiв, iнженерiв-гiдротехнiкiв, iнженерiв iз водних бiоресурсiв i ш.
У процесi нашого дослiдження стало очевидним, що народознавство е ефективним засобом оновлення й доповнення навчального матерiалу. На заняттях з техшчних дисциплiн треба застосовувати елементи народознавства, що покращить навчання. Воно стане доступшшим i цiкавiшим для сприйняття, проте варто здiйснити його «педагопчну обробку», «надшити» педагогiчними функцiями (заиб навчання, джерело iнформацi!, засiб оновлення й доповнення навчального матерiалу, джерело науково-дослвдницько! роботи, засiб виховання), тдпорядкувати навчально-виховним завданням ВНЗ, котрi потрiбно реалiзовувати iнтегрованими методами. Наприклад, тд час вивчення математики часто використовують давш
МЕТОДИКА ПРОФ1ЛЬНОГО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИК1В ТА ПРОФЕС1ЙНО-
ТЕХН1ЧНО1 ОСВ1ТИ
народнi математичнi знания, знання з народно! метеорологii, екологп, повiр'я тощо. У таких випадках елементи народознавства - е засобом оновлення, доповнення навчального матерiалу, збагачення його змiсту, посилення зв'язшв навчання з практичною даяльшстю людей, «олюднення» технiчних знань.
Пропонуемо фрагмент методичних вказiвок i орiентовних змiстових матерiалiв для занять на факультетах землеустрою та геоiнформатики, екологii та природокористування, водного господарства, гiдротехнiчного будiвництва та пдроенергетики з використанням елементiв народознавства.
Тема заняття: Традицiйний забiр води Змкт народознавчого матерiалу до заняття
1. Ретроповiдомлення про нетрадицшний забiр води. Перший водопроввд у Киевi було побудовано в 1668 р., i його використовували для подання води в духовну семшарш. Наприкiнцi XVI ст. Джюванш Батiста де ля Порта запропонував використання перегiнних кубiв з кiлькома конденсаторними трубками, винайшов та описав перший сонячний опрюнювач. У IV-III тис. до н. е. в долинах рiчок Тигру, Сфрату та №лу, в 1ндп та Кита! вмiли розшукувати i використовувати пiдземнi води для водопостачання i зрошення земель, будували складш iрiгацiйнi системи. У VIII ст. до н. е. у Вавилош для водопостачання легендарних садiв Семiрамiди використовували пiдземну воду з колодязя за допомогою спiрального черпака. В Афшах у IV ст. до н. е. мюький водопровiд використовував тдземну воду з колодязiв i водозабiрних галерей. Водопроводи Риму довжиною 443 км перекачували й джерельш води. Ск1фи у IV-III ст. до н. е. будували колодязi глибиною 15-20 м. У XII ст. в Киевi та Новгородi iснували водопроводи, складенi iз просверлених дубових колод, що подавали питну воду вiд джерел (http://geolab.com.ua/2010/09/korotka-istoriYa-rozvYtku-hidroheolohiii/).
2. З ктори буртня артезiанських свердловин. Уперше буршня в Киевi для видобутку артезiанськоi' води було здшснено 1844 р. Iсторiя походження всього живого навчае нас, що життя народилося у вода. Водопроввдш канали в Сири, Месопотамii, Середнiй Азп, Аравп, Персii, Сгиптi, на плоскопр'ях Центрально! Америки та Азii' збереглися частково i свiдчать про те, до яко! доiсторичноi старовини ввдносять турботи людини про водопостачання. У бшьшосп цi споруди примiтивнi: канави, облицьоваш камiниям i забезпеченi загатами й перегородками. Шзшше зустрiчаються пам'ятники культури та благоустрою - римськ акведуки (водопроводи) (http://aqua-basis.com.ua/ua/ services-ua/burinnia_na_vodu/.)
3. Афоризми. «Майбутшм ми маримо, а сучасним гордуемо: ми прагнемо до того, чого немае, i нехтуемо тим, що е, так шби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здiйснитися сподiване». «Найкраща помилка та, яку допускають при навчанш».
4. Вiдеофiльм про традицшний забiр води в Украши.
5. Домашне завдання. Проаналiзуйте афоризми Г. Сковороди. Запишиь Вашi улюблеиi фразеолопзми й використовуйте !х пiд час заняття.
Тема заняття: Воднi багатства УкраТни Змiст народознавчого матерiалу до заняття
1. Легенди про походження назв рiчки Уел, озера Баав Кут.
У народi Басiв Кут ^вненщина) осмислюють як видозмiнене Башин (Пашин) Кут. Мовляв, дiльницею Кут правив турецький вельможа «баша» (паша»). Але iншi твердження доводять, що назва походить ввд засновника поселення на прiзвище Бас, а Кут означае «заулок», «закуток», «ввддалене, тихе, глухе мiсце», «клиноподiбна мiсцевiсть».
2. Ретроповiдомлення про очищення води. Пппократ для визначення якостi питно! води користувався органолептичними способом, який полягае у використанш орган!в чуття: аналiзаторiв кольору, запаху i смаку.
Арабський учений Масудi в кiнцi IX ст поставив простий дослiд: випарував морську воду i отримав прюний конденсат з !! парiв. Процес отримання прiсноi води з морсько! шляхом нагрiвания та збору конденсговано! пари вперше описав Аристотель. Вш писав: «Випаровуючись, солона вода утворюе прюну».
Древн! мореплавцi переганяли морську воду: кип'ятили !!, а пару збирали в губку, з яко! пiсля охолодження висмоктували прiсиу воду. 1де! опрiснения води викладенi в «Природнш iсторii» античного iсторика Плшя Старшого, який описав найдавнiший метод опрюнення:
МЕТОДИКА ПРОФ1ЛЬНОГО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИК1В ТА ПРОФЕСШНО-ТЕХШЧНО1 ОСВ1ТИ
овечi шкури, вивiшенi на шч за борт корабля, вбирали вологу, а вранщ !! можна було вiджати, отримавши прiсну воду.
Особливе значения для людства мало ввдкриття способiв знезараження води. Цiлющi властивостi, як1 набувае вода тсля контакту зi срiблом, були вiдомi ще в давнину. В V ст. до н. е. перський цар Юр тд час походiв користувався питною водою, що збер^алася в срiбних «священних» посудинах. У деяких кра!нах iснував звичай при освяченш колодязiв кидати в них срiбнi монети, а також збертати воду в срiбних чашах. Вважали, що це покращуе як1сть води.
3. Народы обереги. Вода - один iз найсильшших оберегав, и надiляли цiлющими й магiчними властивостями. Вважали, що вода була ввд початку свiту («Що ж нам було з свга початку? Не було тчого - одна водонька»).
Воду шанують як святу: у не! не можна плювати, !й поклонялися, рiчкам, ставкам, озерам приносили жертви. Поклоняються i тепер: освячують воду й вiрять, що вона щлюща вiд хвороб i вроюв; обливаються на свята (другий день Великодня - Обливаний (вливаний) понедшок; купаються на Водохреща. Укра!нцi вiрять, що коли сниться чиста вода, то це на здоров'я (радють); коли умиваються обое з одного джерела, то означае одружитися.
Жива вода - вода джерельна, що такою зветься i в Старому Завт. Хто нап'еться живо! води, той набувае велико! сили, а коли був недужий, зцiлювався. Про це читаемо в казках, де геро! набувають надлюдсько! сили, окропившись щлющою водою. Коли мертвого окропити щею водою, вiн оживае.
У народному свiтоглядi вода свята. Б. Грiнченко в творi «Пiд тихими вербами» пише: «Водо-водичко Святенька! Скажи меш, чи гарно тобi жити в мо!й хатi попiдземнiй? Озвись!... Мовчить, не озиваеться!... Мабуть, я гршна, що до мене вода не говорить».
4. При^в 'я, nовiря, прикмети, побажання. «Без води i не туди i не сюди», «Де вода, там i бiда», «Тиха вода греблю рве», «Вс рiчки до моря йдуть», «Нема села без болота», «I за холодну воду не вiзьметься». «Якщо нап'ешся води пiсля юшки - буде нежить», «Якщо зустршеш по дорозi ж1нку з повними вiдрами води- буде удача, з порожшми-не пощастить», «Не плюй в криницю - прийдеться напитись», «Не !ж над колодязем, бо жаби заведуться», «З вогнем не жартуй, а водi не вiр», «Будь багатий, як земля, а здоровий, як вода!».
5. Народы афоризми. «Вивести на чисту воду», «Правда у водi не тоне, на огт не горить».
6. Народы фразеологiзми. Багато води утекло (минуло багато часу). Шти (зб^ти) за водою (минути без вороття або зникнути, пропасти). Як вода змила (хтось зник швидко й безслiдно). Пустився на бистру воду (взявся за якусь непевну, ризиковану справу).
7. Символгзм води. За мiфами i легендами рiзних народiв, вода юнувала до створення свiту у виглядi первiсного «синього моря». З не! постали земля, сонце i все живее, тому вода -символ вiчностi i плинностi часу. Вода е посередником мiж свiтом живих i мертвих. На «той свт> у казках можна потрапити через криницю або переправившись через рiчку.
Водою очищаються ввд тiлесного i душевного бруду. Символiка очищення лежить у основi християнського обряду хрещення. Сльози також очищують, вони е посередниками мiж свiтами. Щиро плачучи, людина омиваеться й очищуеться (http://www.kolyba.org.ua/rituals-customs-traditions/2404-easter-eggs).
Глибока вода - символ розуму. «Глибока вода тихо плине» (про розумного статечного чоловiка, що все робить грунтовно, не кидаючи слiв на вiтер), «З глибоко! криницi студена вода» (вiд розумно! людини завжди корисна порада); водночас символ небезпеки, бо «глибока вода - видима смерть»; застер^ають: «Не пхайся на глибоке» (не берися за ризиковаш справи).
Вода в Старому Завт мала велику роль i такою перейшла до Зав^ Нового. Богоявленську воду вживають для освячення всього оскверненого, бо нечиста сила бо!ться освячено! води («Бо!ться, як чорт свячено! води». «Не бо!ться чорт кадила, але кропила»).
8. Загадки. «Не юнь, а бiжить, не лiс, а шумить» (рiчка), «Один бiжить, другий лежить, третш кланяеться» (вода, берег, очерет).
9. Домашне завдання. Записати легенди про походження рiчок Вашо! мiсцевостi й пiдiбрати фотографi! рiчок для створення фотовернiсажу.
Таким чином, до^дження доводить, що народознавство, е ефективним навчальним засобом. Народ створив систему цшностей, якi допомагають вирiшувати складнi педагогiчнi
МЕТОДИКА ПРОФ1ЛЬНОГО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИК1В ТА ПРОФЕС1ЙНО-
_ТЕХН1ЧНО1 ОСВ1ТИ_
завдання. Етнотехнологii, необхiдно використовувати п1д час тдготовки фахiвцiв. Цiлком очевидно, що вичизняна вища технiчна освiта повинна застосовувати шновацшш засоби i методи, але не нехтувати нацiональною системою навчання i виховання, адже «яскравють нащональних рис прямо пропорцiйна рiвню iнтелектуальноi' обдарованостi», а «генiй завжди в психологiчному смислi глибоко нащональний» [1, с. 24].
Проблема застосування етнопедагогiчних технологiй у професiйнiй техшчнш освiтi не може обмежитися одним до^дженням. Подальшого аналiзу потребують там аспекти проблеми: виявлення ефективност застосування моделi гуманiтаризацii в технiчних ВНЗ засобами народознавства тд час виховного процесу на всiх курсах, створення методик гуманiтаризацii пiдготовки майбутнiх iнженерiв засобами народознавства за iншими напрямами пiдготовки бакалаврiв, магiстрiв, аспiрантiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Лозко Г. С. Украшське народознавство. / Г. С. Лозко. - К.: Зодiак - ЕКО, 1985. - 368 с.
2. Млхновський М. Самостшна Укра!на / М. Млхновський // Полiтологiя. Кшець Х1Х - перша половина ХХ ст.: хрестоматия / за ред. О. I. Семюва. - Л^в: Свiт, 1996. - С. 126-135.
3. Ошщенко I. Гуманiтарна освгта в контекстi Болонського процесу / I. Ошщенко // Освiта. - 2005. -9-16 ичня. - С. 3-9.
4. Педагопчт ще! О. В. Духновича // 1сторш педагогiки / за ред. М. С. Гриценка. - К., 1973. - С. 184 - 187. УДК 371.72: 17.022 - 057.876
о. о. ежова
ПРОЕКТУВАННЯ ПЕДАГОГ1ЧНО1 СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ Ц1НН1СНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ'Я В УЧН1В ПРОФЕС1ЙНО-ТЕХН1ЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАД1В
Висвтлет теоретичт аспекти проектування педагогiчноi системи формування цттсного ставлення до здоров 'я в учтв ПТНЗ. Акцентовано увагу на nедагогiчних умовах, за умови системноi реалiзацii яких можливе тдвищення рiвнiв сформованостi цттсного ставлення до здоров'я в учтв вказаних закладiв.
Ключовi слова: педагогiчна система, цттсне ставлення до здоров 'я, учн профестно-техтчних навчальних закладiв.
О. А. ЕЖОВА
ПРОЕКТИРОВАНИЕ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ ЦЕННОСТНОГО ОТНОШЕНИЯ К ЗДОРОВЬЮ У УЧАЩИХСЯ
ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ТЕХНИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ
В статье анализируются теоретические аспекты проектирования педагогической системы ценностного отношения к здоровью в учащихся ПТУЗ. Акцентировано внимание на педагогических условиях, при системной реализации которых возможно повышение уровней сформированости ценностного отношения к здоровью у учащихся указанны заведений.
Ключевые слова: педагогическая система, ценностное отношение к здоровью, учащиеся профессионально-технических учебных учреждений.
