CC BY
23
КЛІНІЧНА МЕДИЦИНА
© Драннік Г.М., Кологрімова В.В., Порошина Т.В., Дріянська В.Є., Негрей Л.М., Фесенкова В.Й., Савченко B.C., Король Л.В.
УДК 616.6-002.2-036-097
ОСОБЛИВОСТІ РІВНЯ ПРО- ТА АНТИАПОПТОТИЧНИХ МАРКЕРІВ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ СЕЧОСТАТЕВИЙ ХЛАМІДІОЗ І ВПЛИВ НА НИХ ІМУНОТРОПНИХ ПРЕПАРАТІВ.
Драннік Г.М., Кологрімова В.В., Порошина Т.В., Дріянська В.Є., Негрей Л.М., Фесенкова В.Й., Савченко B.C., Король Л.В.
Інститут у рол отії АМН України; Інститут нєфрол отії АМН України
Исследования продемонстрировали достоверное повышение уровня маркеров активации лимфоцитов крови у больных хроническими воспалительными заболеваниями урогенитальной системы, при этом число СД-95+-клеток у пациентов с хламидиозом достоверно повышали показатели у пациентов 2-группы (без chlamydia trachmatis) и здоровых. Определеновлияние препаратов Манакс и Эрбисол на уровень СД 95 и вс1-2 у пациентов с хроническим урогенитакльным хламидиозом.
Ключевые слова: урогенитальный хламидиоз, про- и антиапоптотические маркеры, иммунотропные препараты
Апоптоз - програмована смерть клітин, енергетично залежний процес, який запускається специфічними сигналами и дозволяє знищити ослаблені, непотрібні або пошкоджені клітини [2]. Кожен день близько 5% клітин организму піддаються апоптозу, а їх місце займають нові клітини [10].
Участь апоптозу в патогенезі різних захворювань визначається його роллю в саморегуляції клітинної активації, а також підтримці нормального балансу між проліферацією і програмованою смертю ефекгорів імунітету, в тому числі ефекгорів кровоутворення. Цей процес характеризується поверхневим рецептором APO-1/Fas (CD95+), який є маркером індукції апоптозу [1, 6]. Існують патологічні стани, при яких клітини відрізняються підвищеною здатністю реагувати на сигнали, що індукують апоптоз, і це викликає їх смерть і ускладнєю терапію [9]. Важливу роль апоптоз грає і в негативній селекції непотрібних імунних ефекгорів, що знижує ризик аутоімунних реакцій [8, 9].
Експресія Fas характерна для багатьох клітин імунної системи, і важлива роль в регуляції апоптозу клітин імунної системи належить інтерлейкінам і інтерферонам, які являються індукторами апоптозу як в здорових, так і патологічних клітинах. [5]. Активовані лімфоцити можуть піддаватись апоптозу при різноманітних впливах - стимуляції, при недостатності факторів росту (для Т-клітин - IJ1-2, для В-клітин - IJ1-4) [2]. Цитокіни можуть виступати не тільки як індуктори апоптозу, але і захищати від нього. При цьому один і
той же інтерлейкін може бути як індуктором апоптозу, так і його інгібітором [9].
Таким чином, апоптоз являється тим механізмом, який забезпечує елімінацію клітин, і програмована смерть клітини залежить від співвідношення факторів, що викликають апоптоз та запобігають йому, в тому числі цитокінів. Великий інтерес викликає можливий вплив на клітини імунотропних препаратів, що впливають на продукцію цитокінів клітинами імунної системи.
Метою наших досліджень було визначити особливості рівня про- та антиапоптотичних маркерів лімфоцитів у хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз (ХССХ) та провести дослідження впливу на ці показники препаратів Манаксу та Ербісолу, вплив яких на цитокінову ланку імунітету був показаний нами раніше [З, 7].
Матеріали і методи
Виділені на стандартному градієнті фікол-верографіну (1,076-1,078) мононуклеарні клітини периферійної крові відмивали тричі в середовищі 199 і ресуспензували в культуральному середовищі РРМІ-1640, що містило 10% ембріональної телячої сироватки, 40 мкг/мл гентаміцину, 5x10 М 2-меркаптоетанолу та 3% І_-глютаміну. Клітинну суспензію в концентрації 1,5x106 кл/мл інкубували 24 години в СС^-інкубаторі при 1=37°С без стимулюючого агента та в присутності препаратів, використовували розведення Ербісолу 1:100 та дозу Манаксу 20мкг/мл, що відповідало дозі препаратів в перерахунку на кількість клітин лімфоци-
Том 9, J4b5-6, 2005 рік
тарно-моноцитарного ряду в 1 мл культурального середовища (на 1,5x10 кл/мл). Дослідження експресії маркерів апоптозу (СД95+) проводились за допомогою моноклональних антитіл фірми “ОІАСІ_ОІ\ІЕ” (Франція) методом імунофлуоресценції.
Результати та їх обговорення
Досліджували рівні мононуклеарніх клітин, що екс-пресують Рає-рецептор (С095+) (проапоптотический фактор) у хворих на хронічні запальні захворювання сечостатевої системи хламідійної (1 група - 15 хворих) і іншої (головним чином, бактеріальної) етіології (2 група - 15 хворих) в порівнянні з 25 здоровими донорами.
Дослідження продемонстрували достовірне підвищення рівня маркерів активації лімфоцитів крові у хворих обох груп, при цьому число С095+-кпітин в 1 групі у пацієнтів з хронічною хламідійною інфекцією достовірно перевищували показники і здорових, і пацієнтів 2 групи (рис.).
/ "7
35- У
30- У Z,
25- У
20- у
15- У
/ 7
10- у
5- У
/ / S ■ііР
п
норма 1 група 2 група
Рисунок. Відносна кількість СД95+-клеток (%) в периферійній крові у здорових донорів і хворих з хронічними запальними захворюваннями сечостатевої системи хламідійної (1) і нехла мідійної (2) етіології.
В той же час, високий рівень готовності клітин до апоптозу може насторожувати в умовах потреби призначення імунотропних препаратів хворим. Тому ми вважали доцільним провести дослідження впливу препаратів Манаксу та Ербісолу на про- та антиапоп-тотичні маркери клітин як у здорових донорів, так і у хворих на ХССХ.
По-перше, проведена оцінка впливу Манаксу (М) (20 мкг/мл) і Ербісолу (Е) (1:100) на експресію лімфоцитами периферичної крові здорових донорів (20) маркерів апоптозу Fas (CD95) і ВсІ-2.
Експресія проапоптотичного маркеру (CD95) у здорових донорів коливалась від 4 до 18% і в середньому становила 11,35±1,07%, інкубація з М не призводила до достовірних змін - 13,50±1,29% (р>0,05), тоді як Ербісол викликав підвищення рівня CD95+-клітин до 16,30±1,25% (р<0,001). Частково ми пояснюємо це тим, що, за нашими даними, Ербісол, на відміну від Манаксу, викликав суттєве підвищення продукції у-ІФ У здорових донорів, тоді як Манакс - IJ1-
4, а ці цитокіни можуть по різному впливати на процеси апоптозу клітин [3, 7].
Дослідження рівня клітин з антиапоптотичним маркером ВсІ-2 продемонструвало їх достовірне підвищення під впливом обох препаратів відповідно від 9,60±1,08% до 17,33±3,30% (р<0,05) (Манакс) та 18,67±1,51 % (р<0,001) (Ербісол). Якщо співвідношення CD95+/Bcl-2+ клітин в нормі складало 1,17, то після стимуляції Манаксом і Ербісолом - відповідно 0,78 та
0,87, тобто нижче 1,0.
Таким чином, дослідження in vitro дозволили продемонструвати стимуляцію як про- , так і антиапопто-тичних маркерів Ербісолом і тільки антиапоптотичних молекул ВсІ-2 - Манаксом; обидва препарати змінювали співвідношення рівня лімфоцитів, що несуть ці маркери, в напрямку превалювання рівня клітин з антиапоптотичним маркером.
Отримані результати свідчили про необхідність виявлення особливостей впливу цих препаратів на клітини хворих, тому що, з одного боку, підвищення рівня проапоптотичних маркерів під впливом Ербісолу (хоча і разом з підвищенням антиапоптотичних) може мати негативні наслідки у вигляді небажаного апоптозу лімфоцитів периферичної крові, з другого -існує необхідність розробки шляхів підвищення активації апоптозу клітин, що уражені Chlamydia trachomatis.
В групі хворих, клітини яких культивували потім з препаратами, середній рівень СД95+-клітин був високим і складав 37,45±4,65%, додавання Манаксу і Ербісолу до клітин не змінювало показник - відповідно 33,27±3,12% (р>0,05) та 35,36±1,63% (р>0,05).
Дослідження рівня клітин з антиапоптотичним маркером ВсІ-2 продемонструвало їх підвищення у хворих на ХССХ - 30,70±3,24 в порівнянні з 9,60±1,08% (р<0,001) у здорових. Тобто, у пацієнтів відмічено підвищення як про- (СД95+), так і антиапоптотичних (ВсІ-2) маркерів клітин, при цьому їх співвідношення не відрізнялось від норми (1,23 та 1,17). Додавання досліджуваних препаратів до клітин in vitro не змінювало рівня ВсІ-2+ клітин - відповідно 22,67±3,70% та 23,48±2,10% (р>0,05).
Відсутність змін рівня клітин як з про-, так і з анти-апоптотичними маркерами під впливом препаратів у хворих можна пояснювати їх початково високим рівнем; отримані факти важко трактувати як прогнозопо-зитивні, але в той же час дозволяють сподіватись на відсутність негативних наслідків, пов”язаних з системою апоптозу, при використанні препаратів in vivo.
Серед робіт, що присвячені вивченню впливу імунотропних препаратів на апоптоз, привернула увагу робота Кузнецова В.П. и соавт. [4], які показали що при дії лейкінферону на клітини здорових донорів підвищувався рівень апоптозних клітин (CD95+), що автори трактували як запобігання непотрібній активації.
Наші дослідження можуть частково підтвердити думку цих авторів - мабуть, підвищення рівня СД95+-клітин у здорових донорів під впливом такого стимулятору як Ербісол може запобігати надлишковій кількості активованих клітин, що небезпечно для організму. В той же час, Ербісол і Манакс не призводять до загрози підвищення рівня як про-, так і антиапоптотичних факторів при дослідженні in vitro імунокомпетен-тних клітин хворих на ХССХ, що можемо вважати позитивним результатом проведеної роботи.
Таким чином, дослідження в умовах in vitro препаратів Манакс і Ербісол не виявило негативного впливу на експресію про- та антиапоптотичних маркерів лімфоцитів крові у хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз, що дозволяє вважати можливим їх використання у пацієнтів.
Література
1. Аббасова С.Г., Липкин В.М., Трапезников Н.Н. Кушлин-ский Н.Е. Система Fas-FasL в норме и при патологии //
Вопросы биол. мед. и фарм. химии. - 1999. - №3. - С. 3-16.
2. Белушкина Н.Н., Хасан Хамад Али, Северин С.Е. Молекулярные основы апоптоза // Вопросы биол. мед. и фарм. химии. - 1998. - №4. - С. 15-23.
3. Дріянська В.Є., Драннік Г.М., Ващенко С.М., Папакіна B.C., Фесенкова В.Й., Дріянська В.В. Вплив манаксу на продукцію цитокінів (у-ІФ, ІЛ-4, ІЛ-10) in vitro лімфоцитами здорових донорів і хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз //Імунологія та алергологія. - 2004. - №
1.-С. 15-17.
Summary
THE CHARACTERISTIC LEVEL OF PRO- AND ANTIAPOPTOTIC MARKERS PATIENTS WITH UROGENITAL CHLAMYDIOSIS AND INFLUENCE OF IMMUNOMODULATORS ON IT
Drannik G.N., Kologrimova V.V., Poroshlna TV., Driyanskaya V.E., Negrey L.N., Fesenkova V.Y.,Savchenko V.S., Korol L.N.
Key words: urogenital chlamydlosls, pro-apoptotlc factor, anti-apoptotic factor, immunomodulators.
The aim of this work is to investigate the level of mononuclear cells of patients with urogenital chlamydiosis, expressing Fas-receptor (CD95+) (pro-apoptotic factor) and also Bcl-2 (anti-apoptotic factor) and influence of immunomodulators on it.
The investigation demonstrated the objective elevation in marking level of blood lymphocyte activation in patients with chronic inflammatory diseases of urinary system; at the same time, the number of CD95+-cells in patients with chlamydiosis objectively exceeded these reading both in healthies and in patients without Chlamydia trachomatis.
There were determined the effects of Manaxx and Erbisol in vitro on the level of CD95+ and bcl-2 in patients with chronic urogenital chlamydiosis.
Institute of Urologl of Ukrainian AMS; Institute of Nephrologi of Ukrainian AMS.
Матеріал надійшов до редакції 26.12.05
4. Кузнецов В.П., Маркелова В.П., Лазанович В.А. и др. Дисбаланс цитокинов как фактор патогенеза гнойносептических заболеваний и иммунокорригирующие эффекты лейкинферона // Медицинская иммунология. -2002. - Т. 4, № 1. - С. 11-20.
5. Сепиашвили Р.И., Шубич М.Г., Колесникова Н.В. и со-авт. Апоптоз в иммунологических процессах //Аллергология и иммунология. - 2000. - Том 1, №1. - С. 15-23.
6. Уманский С.Р. Апоптоз: молекулярные и клеточные механизмы // Молекулярная биология. - 1996. - Том 30, вып. 3. - С. 487-502.
7. Фесенкова В.Й., Драннік Г.М., Дріянська В.Є., Папакіна B.C., Ващенко С.М. Дослідження in vitro впливу препаратів “Ербісол” та “Супер Ербісол” на продукцію ІЛ-2 та гамма-інтерферону Т-хелперами 1 типу здорових донорів //Лаб. діагностика. - 2003. - №2. - С. 37-40.
8. Ярилин А.А. Апоптоз и его место в иммунных процессах// Иммунология. - 1996. - № 6. - С. 10-23.
9. Abastado J.-P. Apoptosis: function and regulation of cell death // Res.Immunol. - 1996. - V. I47. - P. 443-456.
10. Magno G., Joris I. Apoptosis, oncosis, necrosis //Amer.
J.Pathol. - 1995. - V.146, N,1,- P. 3-15.
© Матьоха Т.В.
УДК [618.1.14:615.477.86] -002-084
ПРОФІЛАКТИКА ЗАПАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ВНУТРІШНЬОМАТКОВИХ КОНТРАЦЕПТИВІВ
Матьоха Т.В.
Українська медична стоматологічна академія., Полтава.
Перед введением внутриматочного контрацептива (ВМК) у женщин, инфицированных инфекцией, передающейся половым путем, проведена санация внутренних половых органов. При этом показатели локального клеточного иммунитета (НЬА-ВВ,+-, СИЗ+- , СВ4+~, СВ8+~, СВ20+~) приблизились к таким у неинфицированных женщин. Частота побочных эффектов и осложнений при использовании ВМК у данной группы женщин, значительно снизилась.
Ключевые слова: инфицирование половых путей, локальный клеточный иммунитет.
Внутрішньоматкова контрацепція (ВМК), яка базу- ня внутрішніх статевих органів (ЗЗВСО) (0,43-9%)
ється на введенні в порожнину матки спеціальної спі- [2,3].
ралі, являється сучасним методом запобігання неба- Безсумнівним є те, що контрацептивний ефект
жаної вагітності, який широко використовується у ВМК забезпечується насамперед його локальною ді-
всьому світі [1]. ВМК, маючи високу ефективність та єю на ендометрій [1,4]. Ряд дослідників вважає зміни
прийнятність в антифертільній дії на організм жінки, в ендометрії на тлі ВМК проявом інфекційного ендо-
викликають, на жаль, значні побічні ефекти. Найбільш метриту, але переважна частина авторів розглядає
частими з можливих ускладнень ВМК є больовий син- лімфолейкоцитарну інфільтрацію як асептичну реак-
дром (14%), порушення менструального циклу (1,5- цію слизової оболонки матки на стороннє тіло [1,5].
20%), експульсії ВМК (0,7-30%), запальні захворюван- Ця теорія підтверджується тим, що запальна інфільт-
рація була виявлена у „стерильних” пацюків у відпо-
