CC BY
49
Орипнальш AOOAiAKeHHq
Original Researches
УДК 616.995.132-053.2(477.85) DOI: 10.22141/2312-413x.6.4.2018.142473
Сорокман Т.В.1, Перкас I.2
1 ВДНЗ Укра'ни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Украна
2 «Gemelnschaftslabor», м. Котбус, Н1меччина
А'Г*" Уу<\'1 ГТ/РИИ.
1нфектологш
Особливостi nepe6iry токсокарозу
в д^ей
For cite: Aktual'naa Infektologia. 2018;6(4):195-199. doi: 10.22141/2312-413x.6.3.2018.142473
Резюме. Актуальшсть. Недостатня поiнформованiсть лiкарiв, в першу чергу педiатрiв, про особли-востг ктшчно! картини та можливостi лабораторно! дiагностики токсокарозу призводить до тзньо! дiагностики. Найчастiше токсокароз рееструеться пiд рiзними дiагнозами: алергоз, хронiчна пнев-мошя, дерматит тощо. Мета: вивчити частоту та особливост клiнiчного перебiгу токсокарозу в да-тей. Матергали та методи. Впродовж 2010—2017 рр. обстежено 180 дгтей вiком вiд 2 до 16 роыв iз дiагнозом «токсокароз». Групу порiвняння становили 50 дггей iз серонегативною вГдповгддю в Гму-ноферментному аналiзi на токсокароз. Проводилось комплексне обстеження з використанням тест-системи RIDASCREEN® Toxocara IgG, R-Biopharm (Нiмеччина). Статистичну обробку отриманих результатiв проводили з використанням критерш Стьюдента за допомогою комп'ютерно! програми Microsoft Statistica, Statson, версiя 6.0. Результати. У структур1 паразитозiв за останш 7 роыв пере-важае ентеробюз (98 %), рiдше виявляються аскаридоз (1,5 %) i токсокароз (0,4 %), на частку шших гельмiнтозiв припадае 0,1 %. У 125 (69,4 %) дгтей, хворих на токсокароз, вщзначеш геофагiя та/або наявнють собаки. Перевiрка на гендерну залежнють хворих на токсокароз виявила переважання хлопчиков — 80 (64 %). Найчастше токсокари виявлялися у вшовш грут вгд 5 до 7 роыв. Основними кшшчними проявами токсокарозу в дгтей були диспептичний, астеноневротичний, шырно-алерпч-ний i ресшраторний синдроми. У вшх пацiентiв Гз токсокарозом визначалися антитiла, гiпохромна анемiя, лейкоцитоз, еозинофшя. Майже в половини хворих на токсокароз дгтей спостерГгали змши з боку гепатобшарно! системи (шдвищення лужно! фосфатази, диспроте!немГя, гшерферментем1я)
з високими титрами антилл до токсокар, гепатомегалГею, неодноришстю ехоструктури печшково! тканини, трифазним типом кровотоку при дуплексному дослщженш та функцюнальними порушен-нями бшарного тракту. Висновки. Встановлено вгдносно високу частоту токсокарно! швазГ! серед дгтей, ключовГ фактори ризику ГнфГкування (геофагГя та/або контакт Гз собакою), полГморфГзм кль шчно! машфестаци хвороби. Ключовi слова: dimu; токсокароз
Вступ
У даний час в Укршш склалася напружена еmдемiч-на обстановка, пов'язана з високим рiвнем захворюва-ностi населення на паразитарш хвороби, що е причиною розвитку тяжких алерпчних захворювань, хвороб шлунково-кишкового тракту, викликають iмунодепре-сивш стани, затримку психiчного та фiзичного розвитку дiтей, знижують ефективнють вакцинаци [1].
Паразитарнi хвороби пошдають четверте мiсце в структурi вшх iнфекцiй. Щорiчно рееструеться до 25 тисяч нових випадыв хвороби. Показник захворю-ваностi на паразитарнi шфекци коливаеться в межах 350—413 на 100 тисяч населення. 70 % iз числа вшх хво-
рих становлять дти до 10 роив, показник захворюва-ностi яких у 10—12 разiв перевищуе рiвень захворюва-ностi дорослого населення [2].
1нвази, тобто ураження органiзму людини i тварин паразитами еукарiотами, е своерщним айсбергом, вершиною якого е офщшна епiдемiологiчна статистика, а реальна картина цього сощально-бюлопчного феномена прихована [3]. Така картина зумовлена, ймовiр-но, двома обставинами: перша — це бюлопчш особли-вост паразитiв, оскiльки практично всi швази мають тривалий (до деылькох роыв) перюд життездатностi в органiзмi господаря з вкрай слабо вираженою як кль нiчною, так i лабораторною манiфестацiею; друга — це
© «Актуальна ¡нфектолопя» / «Актуальная инфектологая» / «Actual Infectology» (Äual'naä Infektologiä»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Сорокман Тамiла Василiвна, доктор медичних наук, професор, кафедра педiатрíí та медичноТ" генетики, Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Буковинський державний медичний ушверситет», пл. Театральна, 2, м. Чершвц, 58002, УкраТна; е-mail: t.sorokman@gmail.com
For correspondence: Tamila V. Sorokman, MD, PhD, Professor, Department of pediatrics and medical genetics, State Higher Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University', Teatralna sq., 2, Chernivtsi, 58002, Ukraine; е-mail: t.sorokman@gmail.com
низька обГзнашсть лiкарiв щодо життевих цикшв, ево-люцй', явищ надпаразитизму, ксенопаразитизму та ко-адаптацй' паразитiв.
Засновником гельмштологй е нiмецький вчений кгн-ця XVIII столiття К. Рудольф, який написав монографш про паразитав, прикрасивши li багатющою колекцiею гельмштав. Уже у XIX столiттi з'являються фундамен-тальнi роботи з морфологи i систематизацй' гельмiнтiв. В рамках гельмштологй стали проводитися експери-ментальш дослщження, вивчатися життевi цикли па-разитiв, ix медичне та ветеринарне значення. В першу чергу це роботи шмецького вченого Р. Кюхенмейстера, датського дослщника I. Стенсрупа та росшського зоолога Н.А. Холодковського. У 1921 рощ F Fullebom описав зараження людини собачою аскаридою (Toxocara canis), а у 1952 рощ P. Beaver позначив швазш собачо! аскариди як токсокароз. Вiдомi два види роду Toxocara: Т. canis — гельмшти головним чином родини собачих, яы парази-тують у собак, лисиць, песщв, вовкiв, i Т. mystax — гельмшти родини котячих, якг паразитують у котiв, левiв, тигрГв та iншиx представникiв родини. За сучасними уявленнями, основним збудником токсокарозу людини е Т. canis. Роль Т. mistax обговорюеться [4].
Останшми роками у зв'язку з прогресивним зрос-танням чисельност бродячих собак, доступнютю до рiзниx об'ектiв i масивним забрудненням зовнiшнього середовища швазшним матерiалом — фекалiями це за-хворювання стало серйозною медико-соцiальною проблемою для багатьох краш свгту, включаючи й Украшу [2]. Про те, що токсокароз е важливою екологiчною проблемою, свiдчать данi [5], яы показали, що ураже-нють токсокарами собак становила 21,9 %, цуценят — 87,4 %, копв — 9,5 %. Санггарно-гшешчш дослщження виявили значну забрудненiсть яйцями токсокар Грунту Ггрових майданчикiв у дитячих дошкгльних установах, парках, дворах. Висока забрудненють яйцями токсокар Грунту, зелеш, овочiв, ягiд [6]. Серопозитивнють на токсокароз постiйно вивчаеться в багатьох крашах свiту [7], найбгльш висока вона в Малайзй' та Венесуелi (75,9 %) [8, 9], значно нижча — у Польщi (1,8-1,22 %) [10, 11], а в Япони становить всього 0,4 % [12].
В Украш серопозитивнють на токсокароз не ви-вчалась. Недостатня пошформованють лiкарiв, в першу чергу педГатрГв, про особливост кшшчно! картини захворювання i можливост лабораторно! дiагностики токсокарозу призводить до тзньо! дiагностики. Найчас-тiше токсокароз рееструеться пщ рiзними диагнозами: алергоз, xронiчна пневмонiя, дерматит тощо [13-15].
Мета дослщження: вивчити частоту та особливост клiнiчного перебiгу токсокарозу в дггей.
Матерiали та методи
За перюд з 2010 по 2017 р. нами обстежено 180 дггей вшом вгд 2 до 16 роыв Гз дiагнозом «токсокароз». Трупу порГвняння становили 50 дггей Гз серонегативною вгдповгддю в Гмуноферментному аналГзГ на токсокароз. При зборГ епщемюлопчного анамнезу з'ясовували мюце проживання (мюто, сгльська мюцевють), орга-шзованють дитини, наявнють тварини в будинку, зо-
крема собаки, наявнють пiкацизму (геофаги') в дитини. Проводилось комплексне обстеження, що включало кшшчний огляд, лабораторш аналiзи кровi, сечГ, трикратно кала на яйця глистав i найпростiшi, а також зскрГбок на ентеробiоз, бiохiмiчний аналiз кровi з ви-значенням печшкових ферментiв АЛТ, ACT, бшрубь ну та його фракцш, холестерину, лужно1 фосфатази, амiлази, визначення загального бглка та його фракцiй, серологiчне дослщження методом iмуноферментного аналiзу з використанням тест-системи RIDASCREEN® Toxocara IgG, R-Biopharm (Нiмеччина) та шструмен-тальнi (рентгенолопчне апаратом «СпектрАп» та уль-тразвукове апаратом «Алока-650» з допплерографieю) дослщження, за необхiдностi — консультаци' фахiвцiв.
Статистичну обробку отриманих результатiв проводили з використанням критерш Стьюдента за до-помогою комп'ютерно!' програми Microsoft Statistica, Statson, версiя 6.0. Вщмшносл вважалися значущими при р < 0,05. Пдрахунок результатiв здшснювався за допомогою програми Microsoft Excel (вершя 2002 для Windows ХР Нот Edition). В клiнiчних дослгдженнях використовували математичну статистику.
Результати та обговорення
Нами проаналiзована захворюванiсть на паразитози дитячого населення Чершвецько!' областi. Аналiз показав, що в структурi паразитозiв за останш 7 рокгв пере-важае ентеробiоз (98 %), рщше виявляються аскаридоз (1,5 %) i токсокароз (0,4 %), на частку шших гельмш-тозiв припадае 0,1 %. Проведене серед хворих на токсокароз дггей соцюлопчне опитування дозволило вияви-ти основш фактори ризику зараження цieю iнвазieю: санiтарно-гiгieнiчнi, соцiально-економiчнi, контактнi та географiчнi. Всього було опитано 180 ошб. Першi двГ групи факторiв мали провiдне значення серед причин зараження в дггей дошкольного та молодшого школьного вГку. Але в результатi дослщження, проведеного серед школярГв, як! проживають у сшьськгй мiсцевостi, було встановлено, що бгльшють Гз них швазоваш пгд час сгль-ськогосподарських робГт. Цьому сприяли вщсутнють вбиралень у мюцях роботи школярГв i прийом гш в по-льових умовах при вщсутноста можливост вимити руки чистою водою. Цю групу факторГв ризику ми назвали контактними. У пащентав старшого школьного вГку вони мали основне епщемюлопчне значення i виявлялися у 24 % обстежуваних. До ще1 ж групи були вщнесеш паць енти, яы проживають у мшровогнищах токсокарозу (таких виявлено 4), коли в родиш постшно хтось хворГе на токсокароз. Окрема група чинникгв пов'язана з вшздом дггей у лггаш час в шшГ райони та областа, що несприят-ливГ щодо токсокарозу, або в мюця масового вщпочин-ку. Серед школярГв гх вказали 20 % ошб. При вивченш епщемюлопчного анамнезу з'ясували, що у 125 (69,4 %) дггей, хворих на токсокароз, вщзначеш геофапя та/або наявнють собаки (рис. 1). У груш дггей, в яких вщзна-чена геофапя, вГроггдно переважали хлопчики — 13 Гз 23 обстежених (56,5 %) (р < 0,05). Найбгльшу кглькгсть родин, в яких проживала собака, також становили родини хлопчикгв — 46 Гз 76 обстежених (60,5 %) (р < 0,05).
196
Aktual'naâ Infektologiâ, ISSN 2312-413X (print), ISSN 2312-4148 (online)
Vol 6, No 4, 2018
Перевiрка на гендерну залежнiсть хворих на токсо-кароз виявила переважання хлопчиыв — 80 (64 %). В1к хворих коливався вiд 2 до 16 роив (рис. 2). Найчаслше токсокари виявлялися у вiковiй груш вгд 5 до 7 роыв.
Аналiз скарг i даних амбулаторних карт показав, що у 145 (80,5 %) дггей перебiг захворювання був iз клшч-но вираженими симптомами, а 35 (19,5 %) обстежува-них мали латентний переб1г захворювання. Основними клiнiчними проявами токсокарозу в дггей були диспеп-тичний, астеноневротичний, шырно-алерпчний i рес-траторний синдроми (рис. 3). 1х виражешсть i частота проявiв залежала як вгд вiку дiтей, так i вiд стада! пере-бiгу захворювання.
Диспептичний синдром спостер1гався у 125 iз 145 осiб (86,2 %), найчаслше проявлявся нудотою (82,7 %), зниженням апетиту (75,8 %) та болем у навколопупко-вш дглянщ (68,9 %). При об'ективному огляд1 виявлено язик, обкладений бiлим або жовтуватим нальотом, при пальпац!! — болючють в епiгастральнiй та навколопуп-ковiй дiлянцi.
Шырно-алерпчний синдром рееструвався у 70 об-стежуваних (48,2 %), найчаслше — у дггей вгд 4 до 10 роыв у виглядi уртикарного чи плямистопапульозного висипу, свербiння шкiрних покривiв, набряклост по-вiк, а у дггей до 4 роыв висипання на шкiрi часто мали ексудативний характер, супроводжувалися ураженням рестраторного тракту.
У третини дггей спостерiгався респiраторний синдром, зокрема, в дггей раннього в1ку вiн проявлявся сухим нападоподгбним кашлем, який характеризувався толерантшстю до симптоматичного лiкування i не су-проводжувався iншими катаральними явищами. Варто зауважити, що респiраторнi шфекцй в цих дiтей мали за-тяжний перебiг. При аускультацй в легенях вислуховува-лося жорстке дихання, зрщка — сух! або поодинокг вологi хрипи. Рентгенологiчно виявляли посилення легеневого рисунку, тяжислсть i малоструктуршсть коренiв легень. У жодного пащента не виявлено еозинофiльнi шфгль-трати в легенях. Практично у всгх дiтей виявлено скарги астеноневротичного характеру. Однак характер цих ознак р1знився залежно вгд в1ку пацiентiв. Так, у дагей раннього в1ку це були порушення сну, неспокгй, дратiвливiсть, п1т-лив1сть волосисто! частини голови, що виникали на фон! шкгрно-алерпчного або респ1раторного синдром1в.
У дггей школьного в1ку переважали вегетативш дис-функцй: гшергщроз долонь, стоп, сухость шкгри, запамо-рочення, головний бгль, тахь або брадикард1я. Ураження печшки в1дзначали в 48,2 % ос1б, симптоми штоксика-ц!! — в 57,5 %, рецидивний субфебриллет — у 33 %. У по-одиноких випадках реестрували зм1шану й очну форму (4 1 1 хворий вщповгдно). Варто зазначити, що шш1 симптоми спостер1галися р!дше, зокрема л1мфаденопат1я — в 33 (22,7 %) ос1б, спленомегал1я — в 30 (20,6 %), алопе-ц1я — в 5 (3,4 %), ураження нирок — у 2 (1,3 %).
Оскгльки майже в половини хворих на токсокароз дггей спостер1гали змши з боку гепатобшарно! систе-ми, ми провели бгльш детальний анал1з 1 встановили, що серед них було 47 (67,1 %) хлопчиыв та 23 (32,9 %) д1вчаток. Ураження печшки виявлено у 15 (21,4 %) д1-
тей в1ком 2-4 роки, 28 (40 %) — 5-7 роыв, 17 (24,2 %) — 8-10 роыв, 5 (7,1 %) — 11-13 роыв, 5 (7,1 %) — 14-16 роыв. Пальпаторно збгльшення печшки на 0,5-1 см з-пгд краю реберно! дуги заф1ксовано у 36 (51,4 %) дггей 1з 70, пом1рне збгльшення — на 1,5-2 см — у 29 (27,1 %), бгльше 3 см — у 5 (7,1 %). З в1ком частота гепатомегал!! зменшуеться (г = -0,47 при п = 44, р < 0,05).
В усгх пащенлв 1з токсокарозом вгдзначалися гшо-хромна анемгя легкого ступеня (середн1й показник гемоглобшу — 106 ± 5,9 г/л 1 еритроцилв — 3,40 ± ± 0,12 х 10/л), пом1рно виражений лейкоцитоз — у 38,5 %, зниження р1вня л1мфоцит1в периферично! кро-в1 — у 30,6 %, шдвищення р1вня еозинофшв — у 64,2 % обстежуваних. При оцшщ частоти виникнення еозино-фш! в дггей р1зних в1кових пщгруп статистичний анал1з показав, що величина еозинофш! в1рог1дно зменшуеться з в1ком (г = -0,53 при п = 70, р < 0,001). Збгльшен-ня ШОЕ спостер1галося у 14,2 % д1тей 1 знаходилося в межах 16,8 ± 2,3 мм/год. З боку бюх1м1чних показник1в кров1 в1рог1дних в1дм1нностей в1д нормальних значень не було встановлено. Однак анал1з гемограми та бю-х1м1чних тест1в у д1тей, хворих на токсокароз, 1з ураженням печшки в р1зних в1кових пгдгрупах показав, що п1двищення лужно! фосфатази вгдзначено в 60 (85,7 %) пащенлв, диспроте!нем1я — в 50 (71,4 %), пгдвищення АЛТ — у 18 (25,7 %). У жодного хворого не виявлено по-
Рисунок 1. Показники епщем'юлопчного анамнезу в обстежених дтей (%)
Рисунок 2. Частота токсокарозу в дтей залежно вд вку
Рисунок 3. Частота кл1н1чних синдром'/в у дтей, хворих на токсокароз: З — змшаний, О — очний, АН — астеноневротичний, Р — респраторний, ША — шюрно-алерпчний, Д — диспептичний
Таблиця 1. Частотний розподт титр'1в антитт у дтей, хворих на токсокароз
Титр антитт Абс. %
1 : 25 600 5 3,4
1 : 12 800 11 7,5
1 : 6 400 19 13,1
1 : 3 200 30 20,6
1 :1600 42 28,9
1 : 800 38 26,2,0
Всього 145 100
рушення тгментного обмшу — рiвень загального бш-рубiну та його фракцш не перевищував норми.
У 42 % дггей встановленi змши в копрограмi у ви-глядi наявностi слабопереваренних м'язових волокон, значно! кiлькостi нейтрального жиру, слизу, еритроци-тiв i лейкоцитiв.
В ушх пацieнтiв iз токсокарозом виявлялися анти-тiла методом iмуноферментного аналiзу (табл. 1).
Варто зауважити, що в дггей iз ураженням печiнки показники титрГв антитiл до токсокар становили вгд 1 : 800 до 1 : 25 600 (табл. 2), тодГ як у дггей без ознак ураження печшки антитгла виявлялися в бгльшост ви-падыв в титрах 1 : 800—1 : 1 600 (55,1 %) та не було жод-ного випадку реестраци титру 1 : 25 600.
Висок! показники титрГв антитт до токсокар (1 : 25 600—1 : 12 800) найчастше зустрГчали серед дггей Гз ураженням печшки та у дiвчаток (р = 0,001).
При УЗД оргашв черевно! порожнини гепатомега-лш виявлено у 70 (48,2 %) пащентав, Гз них: неодноргд-нють ехоструктури печшково! тканини — у 43 (61,4 %), ущгльнення стшок судин печшки — у 30 (42,8 %), спле-номегалш — у 11 (15,7 %), порушення сшввгдношень часток — у 5 (7,1 %), округле вогнищеве утворення печшки з чпкими контурами — у 2 (2,8 %). У 7 (10 %) дггей виявлено трифазний тип кровотоку при дуплексному дослгдженш. У 14 (20 %) дггей виявлеш ознаки реактивного панкреатиту, у 38 (54,2 %) встановлеш дисфункцюнальш порушення бшарного тракту, у 9 (12,8 %) — посилення судинного малюнка в печшщ без ознак гшерехогенносл и паренхГми.
Таким чином, аналГз перебГгу токсокарозу виявив вгдносно високу частоту швази серед дггей, основш фактори ризику зараження та полГморфГзм клшчно1 машфестаци хвороби.
Висновки
1. Токсокароз посгдае трете мюце в структур! пара-зитарно! захворюваностГ.
2. Ключовими факторами ризику шфГкування ди-тини токсокарою е наявнють геофаги та/або контакту з собакою. Найбгльш схильш до шфГкування дти вшом 5—7 роив.
3. Клшчна картина характеризуеться полГмор-фГзмом: у 100 % пащентав вгдзначаеться астеноневро-тичний синдром, у 86,2 % — диспептичний, майже в половини — шырно-алерпчний та ураження печшки,
Таблиця 2. Частотний розпод'т титр'1в антитт в дтей, хворих на токсокароз, i3 ураженням печшки
Титр антитт Абс. %
1 : 25 600 5 7,1
1 : 12 800 6 8,5
1 : 6 400 9 12,9
1 : 3 200 10 14,3
1 :1600 12 17,1
1 : 800 28 40,0
Всього 70 100
у третини — рестраторний. Ртше виявляли алопецш та ураження нирок.
4. У Bcix пащентав i3 токсокарозом рееструються високi титри антитт до токсокари, вiдзначаеться ri-похромна анемiя легкого ступеня, помiрно виражений лейкоцитоз, тдвищення рiвня еозинофiлiв. У дггей, хворих на токсокароз, i3 ураженням печшки втзначе-но шдвищення лужно! фосфатази, АЛТ, диспротеше-мш без порушення пiгментного обмшу, гепатомегалш з неоднорiднiстю ехоструктури печшково! тканини, ущтьненням стшок судин печiнки, трифазний тип кровотоку при дуплексному дослтженш, ознаки реактивного панкреатиту, дисфункцш бшарного тракту.
Конфлшт iHTepeciB. Автори заявляють про втсут-нють конфлшту iнтересiв при птготовщ дано! статп.
References
1. Yukhimenko GG, Maidannik VG. Toxocarosis in children. Mezhdunarodnyy zhurnal pediatrii, akusherstva i ginekologii. 2012;2(1):124-134. (In Russian).
2. Zakharchuk OI. Serolesion with toxocariasis of children, living in different climato-geogrophical zones of bukovyna. Buk Med Herald. 2010;(14):32-34. (In Ukrainian).
3. Sergiev VP. The recorded and true prevalence of parasitic diseases. Meditsinskaya parazitologiya. 2002;(2):3-5. (InRussian).
4. Macpherson CN. The epidemiology and public health importance of toxocariasis: a zoonosis of global importance. Int J Parasitol. 2013 Nov;43(12-13):999-1008. doi: 10.1016/j.ijpara.2013.07.004.
5. Anisimova EI, Subbotin AM, Poloz SV Helminths and helminthiases of domestic predaceous mammals. Minsk, Belaruska navuka; 2013. 187p. (In Russian).
6. Sofjin VS, Zavyalov AI, Karakotin AA. Epidemio-logical aspects of toxocarotic invasion in Saratov region. REAVIZBulletin. 2013;(12):19-20. (InRussian).
7. Lee RM, Moore LB, Bottazzi ME, Hotez PJ. Toxo-cariasis in North America: a systematic review. PLoS Negl Trop Dis. 2014 Aug 28;8(8):e3116. doi: 10.1371/ journal.pntd.0003116.
8. Romano N, Nor Azah MO, Rahmah N, Lim Y AL, Rohela M. Seroprevalence of toxocariasis among Orang Asli (Indigenous people) in Malaysia using two immuno-assays.Trop Biomed. 2010 Dec;27(3):585-94.
198
Aktual'naa Infektologia, ISSN 2312-413X (print), ISSN 2312-4148 (online)
Vol 6, No 4, 2018
9. Martinez M, Montero J, Pineda A, et al. Epidemiological, clinical and laboratory features of toxocariasis in school children from Aragua State, Venezuela. Trans R Soc Trop Med Hyg. 2018 Jun 1;112(6):255-263. doi: 10.1093/trstmh/try051/.
10. Borecka A, Klapec T. Epidemiology of human toxocariasis in Poland - A review of cases 19782009. Ann Agric Environ Med. 2015;22(1):28-31. doi: 10.5604/12321966.1141364.
11. Gawor J, Borecka A, Marczynska M, Dobosz S, Zarnowska-Prymek H. Risk of human toxocarosis in Poland due to Toxocara infection of dogs and cats. Acta Par-asitol. 2014 Mar;60(1):99-104. doi: 10.1515/ap-2015-0012.
12. Akao N, Ohta N. Toxocariasis in Japan. Par-
asitol Int. 2007 Jun;56(2):87-93. doi: 10.1016/}. parint.2007.01.009.
13. Matos Fialho PM, Correa CRS, Lescano SZ. Se-roprevalence of Toxocariasis in Children with Urticaria: A Population-based Study. J Trop Pediatr. 2017 Oct 1; 63(5):352-357. doi: 10.1093/tropej/fmw094.
14. Li L, Gao W, Yang X, et al. Asthma and toxocariasis. Ann Allergy Asthma Immunol. 2014 Aug;113(2):187-92. doi: 10.1016/j. anai.2014.05.016.
15. Co§kun F, Akinci E. Hepatic toxocariasis: a rare cause of right upper abdominal pain in the emergency department. Turkiye Parazitol Derg. 2013;37(2):151-3. doi: 10.5152/tpd.2013.33.
OTpuMaHO 12.07.2018 ■
Сорокман Т.В.1, Перкас И.2
1ВГУЗ Украины «Буковинский государственный медицинский университет», г. Черновцы, Украина
2«Gemeinschаftslаbor», г. Котбус, Германия
Особенности течения
Резюме. Актуальность. Недостаточная осведомленность врачей, в первую очередь педиатров, об особенностях клинической картины и возможностях лабораторной диагностики токсокароза приводит к поздней диагностике. Чаще всего токсокароз регистрируется под разными диагнозами: аллергозы, хроническая пневмония, дерматиты и другие. Цель: изучить частоту и особенности клинического течения токсокароза у детей. Материалы и методы. В течение 2010—2017 гг. обследовано 180 детей в возрасте от 2 до 16 лет с диагнозом «токсокароз». Группу сравнения составили 50 детей с серонегативным ответом в иммуноферментном анализе на токсокароз. Проводилось комплексное обследование с использованием тест-системы RIDASCREEN® Toxocara IgG, R-Biopharm (Германия). Статистическую обработку полученных результатов проводили с использованием критерия Стьюдента с помощью компьютерной программы Microsoft Statistica, Statson, версия 6.0. Результаты. В структуре паразитозов за последние 7 лет преобладает энтеробиоз (98 %), реже встречаются аскаридоз (1,5 %) и токсокароз (0,4 %), на долю других гельминтозов приходится 0,1 %. У 125 (69,4 %) детей, больных токсокарозом, от-
токсокароза у детей
мечены геофагия и/или наличие собаки. Проверка гендерной зависимости больных токсокарозом установила преобладание мальчиков — 80 (64 %). Чаще всего токсокары выявлялись в возрастной группе от 5 до 7 лет. Основными клиническими проявлениями токсокароза у детей были диспептический, астеноневротический, кожно-аллергический и респираторный синдромы. У всех пациентов с токсокарозом определялись специфические антитела, гипохромная анемия, лейкоцитоз, эозинофилия. Почти у половины больных токсокарозом наблюдались изменения со стороны гепатобилиарной системы (повышение щелочной фосфатазы, диспротеинемия, ги-перферментемия) с высокими титрами антител к токсокарам, гепатомегалией, неоднородностью эхоструктуры печеночной ткани, трехфазным типом кровотока при дуплексном исследовании и функциональными нарушениями билиарного тракта. Выводы. Установлена относительно высокая частота токсока-розной инвазии среди детей, ключевые факторы риска инфицирования (геофагия и/или контакт с собакой), полиморфизм клинической манифестации болезни. Ключевые слова: дети; токсокароз
T.V. Sorokman1, I. Perkas2
1State Higher Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University", Chernivtsi, Ukraine 2Gemeinschaftslabor, Cottbus, Germany
Features of toxocariasis course in children
Abstract. Background. Lack of awareness of physicians, especially pediatricians, about the features of clinical picture and the limitations of laboratory diagnosis of toxocariasis leads to late diagnosis. Most often, toxocariasis is registered under various diagnoses: allergy, chronic pneumonia, dermatitis, etc. The purpose was to study the incidence and peculiarities of the clinical course of toxocariasis in children. Materials and methods. During 2010—2017, 180 children aged 2 to 16 years with a diagnosis of toxocariasis were examined. The comparison group consisted of 50 children with seronegativity for toxocariasis in enzyme-linked immunosorbent assay. A comprehensive survey was conducted using the RIDASCREEN® Toxocara IgG (R-Biopharm, Germany). Statistical processing of the obtained results was performed using Student's criterion by means of Microsoft Statistica Software, StatSoft, version 6.0. Results. In the structure of parasitosis over the past 7 years, enterobiasis (98 %) is dominated, ascariasis (1.5 %) and toxocariasis (0.4 %) are found rarely, the prevalence of other helminthiasis is 0.1 %. In 125 (69.4 %) children
suffering from toxocariasis, geophagia and/or the presence of a dog were registered. Analysis on the gender dependence of patients with toxocariasis revealed prevalence of boys — 80 (64 %). Most often, toxocara were found in the age group of 5 to 7 years. The main clinical manifestations of toxocariasis in children were dyspeptic, asthe-noneurotic, skin-allergic and respiratory syndromes. All patients with toxocariasis had antibodies, hypochromic anemia, leukocytosis, eosinophilia. Almost half of children with toxocariasis had changes in the hepatobiliary system (elevated alkaline phosphatase, dyspro-teinemia, hyperenzymemia) with high titres of toxocara antibodies, hepatomegaly, heterogeneity of the liver tissue echostructure, three-phase type of blood flow in duplex scanning and functional disorders of the biliary tract. Conclusions. A relatively high incidence of toxocara invasion among children was detected, as well as key risk factors for infection (geophagia and/or contact with a dog), polymorphism of a clinical manifestation of the disease. Keywords: children; toxocariasis
