CC BY
42
1^<3/7ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.36-002.2-053.2
БЕРЕЗЕНКО B.C., ЦАРЬОВА О.В. ДУ «1нститутпедютрИ акушерства i пнекологИ НАМН Укра'/ни», м. Ки!в Обласна нфекщйна KëiHiHHa лкарня, м. Запоржш
ОСОБЛИВОСЛ nEPEBiry XPOHÎHHOrO BiPYCHOrO ГЕПАТИТУ
В AiTEÉ
Резюме. Мета — вивчити особливостi перебЗу хротчного вiрусного гепатиту В (ХГВ) у дтей залежно вгд тривалостi хвороби, штаму вiрусу та вiрусного навантаження. Обстежена 61 дитина з ХГВ вком 3—18 ротв. Усш хворим було проведено клжчне, лабораторне та нструментальне обстеження. Клiнiч-ний перебг ХГВ оцтювався за виражетстю клтчних i лабораторних синдромiв протягом усього перюду захворювання. Методом полiмеразноiланцюгово'1 реакцП та за допомогою iмуноферментного аналiзу ви-значено штам вiрусу гепатиту В (ИВУ) i вiрусне навантаження. Фiброз печнки оцтювався за тдексом АРМ. ХГВ у третини дтей характеризувався неактивним перебзом (Iмунотолерантна фаза), у полови-нихворихмала мсце низька та мiнiмальна активтсть запального процесу в печшщ змiнiмальною клнч-ною симптоматикою. У 55,9 % дтей встановлено горизонтальний шлях передачi вiрусу. Встановлено, що у хворих з високим вiрусним навантаженням i диким штамом ИВУ ХГВ вiрогiдно частше мае актив-ний перебз. Зi зростанням тривалостi ХГВ вiрусне навантаження зменшуеться. Встановлено прямий зв'язок середньоИ сили мiж штамом вiрусу та вiрусним навантаженням i сильну кореляцт з активнстю процесу в печшщ. У дтей з ХГВ активтсть гепатиту е предиктором прогресування фiброзу печшки. Ключовi слова: дти, ИВУ-тфекщя, хрошчний гепатит, клжка, тривалктьхвороби, фiброз.
Вступ
Незважаючи на наявшсть вакцини проти ЫВУ-шфекцп, проблема хрошчного вiрусного гепатиту В (ХГВ) все ще залишаеться актуальною. Близько 2 млрд мешканщв земно! кулi мають ознаки ЫВУ-шфекцп. Вiрусом гепатиту В у свт шфжовано понад 400 млн оаб. Щороку в бврот понад 1 млн чоловж шф^еться i 36 000 гинуть вщ ЫВУ-шфекцп [15, 16]. Гепатит В вражае вдвiчi бшьше людей, нгж гепатит С, та за поширешстю у тисячу разiв переважае СН1Д i посщае 9-те мгсце серед причин смерт у свт [21]. Кшьюсть носив ЫВУ-шфекци у свт становить вщ 0,1 до 5 % залежно вщ регюну та охоплено! щеплен-ням територп. Прогноз хвороби залежить вщ форми шфекцп: неактивне носшство, хрошчний гепатит або iмунотолерантнiсть [13]. 1нфжоваш в ранньому дитинствi мають 25% ризик передчасно! смерт вщ цирозу печiнки (ЦП) та гепатоцелюлярно! карци-номи (ГЦК) [14]. Переби ХГВ у дiтей вiдрiзняеться вщ дорослих та залежить вщ клшчно! форми захворювання (ЫВеЛ§-позитивний (ЫВеЛ§+), ЫВеЛ§-негативний (ЫВеЛ§—)) та вжу, в якому мало мiсце шф^вання. Особливiсть перебiгу вiрусного гепатиту В у дггей полягае в тому, що ризик хрошзаци залежить вщ вiку дитини i е максимальним у дiтей
першого року життя, тодi як у дорослих хронiзацiя шфекцп вiдбуваеться не бшьше н1ж у 20 % випадюв. Ризик хрошзацп значно вищий у новонароджених та дiтей раннього в^. Так, при iнфiкуваннi дiтей першого року життя вш становить 70—90 %, у 2—3 роки — 40-70 %, 4-6 роюв — 10-40 %, старше 7 роюв — 6-10 % [4]. Частота розвитку симптомiв гепатиту В у дггей при перинатальному шфшуван-ш — 1 %, при шфжуванш у 2-6 рокiв — 10 %, при шфшуванш старше 7 роюв — 40 % [8]. При перинатальному шфшуванш гепатит переважно мае без-симптомний переби i характеризуеться тривалою iмунотолерантною фазою, яка може продовжува-тись вщ 10 до 30 рокiв. Близько 85 % дггей вiком до 15 роюв все ще залишаються ЫВеЛ§-позитивними [12]. Клiренс ЫВеЛ§ з перюдами пiдвищення АЛТ у таких дггей може тривати до 40 роюв [17, 20]. За даними лггератури, ризик розвитку ЦП та ГЦК залежить вщ стап дитини i становить у хлопчиюв 1 : 2, у дiвчаток — 1 : 15 [19]. Особливютю ЫВУ-шфекцп е iснування ендемiчних зон, в яких вона переда-
© Березенко В.С., Царьова О.В., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
еться переважно горизонтально протягом перших мгсящв життя (1тал1я, Iспанiя, США). 1мунотоле-рантна фаза при цьому бшьш коротка або вiдсутня, а 70—85 % таких дггей стають нолями ЫВ8Л§ до 18 рокiв [11, 18]. У цих хворих зберпаеться низький рiвень вiремii та можлива пiзня реактивацiя шфек-Ц11 та м'який перебя1 ХГВ, що може загострюватись у дорослому вiцi внаслщок д!! рiзних кофакторiв (алкоголь, наркотики) [12]. ЫВеЛ§-негативний гепатит характеризуется пiдвищенням рiвня АЛТ та бшьшою гiстологiчною активнiстю, йому властивий прогресуючий перебiг [5]. Значною проблемою е вiруснi гепатити у дiтей з онкогематолопчними за-хворюваннями. Частота поширення ХГВ та типу С у ще! категорп хворих досягае 70—80 % [7]. У хворих з онкогематолопчною патолопею мае мiсце iмуно-дефiцит, насичений епiдемiологiчний анамнез ^а-гностичнi та лiкувальнi манiпуляцГi та гемотрансфу-зГ!), що призводить до високого ризику iнфiкування й розвитку ХГВ, перебiг якого, як правило, неспри-ятливий, а надГ! на спонтанну ремгаю незначнi [6].
Матер1али та методи
Обстежено 61 дитину з ХГВ вжом 3—18 роюв. Характеристика обстежених хворих наведена в табл. 1. Клiнiчний перебiг ХГВ у дггей з високою реплжащ-ею вiрусу, нормальними показниками трансамiназ та вщсутнютю клшчно! симптоматики протягом усього перюду спостереження розцiнювався як не-
Таблиця 1. Характеристика обстежених дтей ¡з ХГВ (n = 61)
Показник Абсолютна кiлькiсть (%)
Стать: — хлопчики — дiвчатка 40 (66) 21 (34)
BiK, роки: — 4-5 — 6-9 — 10-18 4 (6,5) 9 (14,8) 48 (78,7)
HBeAg: — позитивний — негативний 35 (57,4) 26 (42,6)
Тривалють захворювання, роки: — до 5 — 5-10 — понад 10 25 (41,0) 15 (24,6) 21 (34,4)
Шлях шфтування: — трансфузи кровi та препара^в кровi — онкогематолопчна патолопя — в шших випадках — оперативш втручання — вертикальний — амейний контакт — невщомий 15 (24,6) 12 (20,0) 3 (4,6) 13 (21,3) 14 (23,0) 6 (9,8) 13 (21,3)
Активнiсть ХГВ: — нормальний рiвень трансамiназ — м^мальна — низька — помiрна 19 (31,1) 8 (13,1) 26 (42,7) 8 (13,1)
активний — iмуноmолерaнmнa фаза; ХГВ, nepe6ir якого характеризувався стабшьно пщвищеними показниками АЛТ (> 1,5 норми), ощнювався як ста-быьно активний; при рецидивуючому nepe6iry перю-ди пщвищених показникiв трансамшаз чергувалися з нормальними величинами.
Для верифжацй дiагнозy, згщно з сучасними протоколами, всiм хворим було проведено клтчне, ла-бораторне та шструментальне обстеження. Вiрyсна етiологiя ХГВ була шдтверджена наявнiстю марке-рiв HBV (HBsAg, HBeAg, antiHBeAg, antiHBs, DNA HBV) методами 1ФА та ПЛР. Стутнь активностi про-цесу орieнтовно оцiнювали за рiвнем АЛТ: мтмаль-на активнiсть характеризувалась пщвищенням АЛТ до 2 норм, низька — до 5 норм, помiрна — до 9 норм, висока — бгльше нгж 9 норм [8]. Уам хворим проводилось визначення вiрyсного навантаження. Вiрyсне навантаження оцiнювали як низьке при показниках DNA HBV в сироватщ кровi < 10 000 МО/мл, а ви-соке — > 10 000 МО/мл [1]. Стадго фiброзy ощню-вали за допомогою вдексу APRI (APRI = AST х х 100/(верхня межа AST)/тромбоцити (109/л)). Отри-манi данi опрацьованi статистично з використанням пакета програм Statistica 6.1. Загальностатистичний аналiз включав обчислення медiани (Ме) й штер-квартильних iнтервалiв (UQ-LQ). Проводили ощнку значущост середнiх вiдмiнностей у незалежних ви-бiрках за критерieм Манна — Утгш. Для номiнальних змiнних взаемозв'язок розраховували за допомогою критерiю Прсона (%2); вiдмiнностi вважались статистично значущими при р < 0,05. Для ощнки напрямку, сили та значимосп кореляцiйного зв'язку мiж рiзни-ми ознаками використовували непараметричний ко-ефiцieнт рангово! корелящ! Спiрмена.
Результата та обговорення
За результатами проведеного дослщження (табл. 1) серед дггей iз ХГВ переважали хлопчики (66 %), тодГ як дiвчаток було вдвое менше — 34 % вщ-повщно (р < 0,05), що пор1внянно з даними лгтератури [2, 9]. Серед хворих на ХГВ переважали (78,7 %) дгти середнього та старшого шюльного вжу. Це пов'язане з тим, що при шфжуванш HBV у першг 3 роки життя шфекцшний процес перебувае в гмунотолерант-нш фазi та не мае клшГчних проявгв. Трансформацiя процесу в Тмуноактивну фазу, за даними лiтератyри, вщбуваеться пiзнiше — через 10—30 роюв шсля перинатального iнфiкyвання HBV [3]. Тривалють хвороби визначалась вщповщно до термiнy ймовгрного шфь кування. Середня тривалiсть iнфiкyвання ХГВ у дггей становила 8,2 року (Ме 7,0 [4,0-12,0]).
Детальний аналiз анамнезу хвороби дав змогу встановити шлях шфкування у 78 % дггей. Провщ-ним шляхом зараження були гемотрансфузи й шфу-зГ! препарапв кровг та ырурпчш втручання (55,9 %). Рецитентами кровг та ii компонентiв були 24,4 % дггей. Бшьшють (20 %) хворих були шфжоваш HBV пад час лкування гострого лiмфобластного лейкозу (дати перебували в перiодi ремюп у момент нашого обстеження). Середня тривалють ХГВ у цих дггей
становила 7,25 року, а промiжок м1ж початком он-когематолог1чного захворювання i даного анал1зу в середньому становив 7,41 року. У 14 хворих (23 %) встановлено вертикальний шлях передачi збудника HBV вщ шфжовано! матерi, сiмейнi контакти за-фжсоват у 9,8 % (n = 6). Гострий вiрусний гепатит i3 подальшою хронiзацieю процесу зафiксований у 20,3 % хворих.
В усгх обстежених у сироватщ кровi виявлена DNA HBV. Дикий (HBeAg+) штам вiрусу мав м1с-це у бгльшост1 хворих (57,4 %), тодi як HBeAg— (му-тантний) — у 42,6 %. При аналiзi активносп процесу (за показниками трансамшаз) 55,8 % хворих на ХГВ дгтей мали мiнiмальну та низьку ступiнь активностi (13,1 %, n = 8, i 42,7 %, n = 26, вщповщно, р < 0,05). У 8 дггей (13,1 %) дiагностовано помiрну актившсть. Неактивний гепатит мала третина хворих (31,1 %), що пов'язано з вщсутнютю Гмунно! вадповщ, направлено! проти шфжованих в1русом гепатоцитiв, тобто щ д1ти перебували в Гмунотолерантнш фаз1 [3].
У 32,2 % дггей, хворих на ХГВ, д1агностовано су-путню патологго оргашв травлення (диск1нез1я жов-човивщних шлях1в, жовчнокам'яна хвороба, хрошч-ний холецистит та ш.), частiше вона зустрiчалась у дгтей старшого в1ку, н1ж у молодших (88 %, n = 22; 12 %, n = 3, вщповщно, р < 0,05). У 17 % (n = 10) хворих виявлет порушення з боку ендокринно! системи (гшотиреоз, дифузний зоб, ожиршня, нецукровий дiабет). Лiмфобластний лейкоз у стадп ремiсГ! мав мiсце у 17 % дгтей Гз ХГВ. Бгльш1сть дгтей мали гармо-н1йний ф1зичний розвиток: шдекс маси тгла становив Ме 18,4 [16,2-20,8]). В1с1м пац1ент1в (13,1 %) мали дефщит та недостатню масу (3-10 перцентил1в), одна дитина — надм1рну масу т1ла (85 перцентил1в).
У кл1н1чн1й картин1 обстежених дгтей Гз ХГВ пре-валював (47,5 %, n = 29) астеновегетативний синдром, що проявлялось тдвищеною втомлювашстю, емоц1йною лабгльн1стю, перюдичним головним бо-лем. Больовий абдомшальний синдром мав м1сце у 26 % (n = 16) дгтей i, з нашо! точки зору, був зу-мовлений супутньою патолопею орган1в травлення. Жовтушн1сть склер заф1ксована у 6 (9,8 %) дгтей Гз
синдромом Жильбера. У дггей з активним ХГВ вь ропдно частiше зустрiчались малi печiнковi знаки (телеанпектаз!!) (13,1 %, п = 8) порiвняно з неактив-ним (3,2 %, п = 2, р < 0,05) та гепатомегалiя (40,5 %, п = 17, проти 5,2 %, %2 = 7,8, р < 0,05). Мезенхь мально-запальний синдром у виглядi тдвищення тимолово! проби та/або шдвищено! концентрацп Y-глобулiнiв був дiагностований у 62 % хворих з по-мiрно активним ХГВ та у 17 % дггей iз мiнiмальною та низькою активнютю (%2 = 6,74, р < 0,05).
Аналiз клтчно! симптоматики залежно вщ штаму вiрусу, вiрусного навантаження i тривалостi хвороби (табл. 2) показав вщсутнють вiрогiдно! вiдмiнностi клiнiчних проявiв гепатиту залежно вщ штаму вiрусу. Одночасно у дггей iз високим вiрусним навантажен-ням вiрогiдно частiше виявлялись астеновегетативний синдром, малi печiнковi знаки та гепатомегал1я. Зi збiльшенням тривалосп хвороби у наших хворих зростала i частота проявiв диспептичного синдрому (до 5 роюв — п = 2 i > 5 роюв — п = 10, р < 0,05).
Аналiз взаемозв'язку активностi ХГВ в обстежених дггей зi штамом вiрусу та тривалютю хвороби (табл. 3) показав, що бгльш активний перебiг ХГВ притаманний для ЫВеЛ§+ хворих та пащенпв iз високим вiрусним навантаженням. Взаемозв'язку м1ж тривалiстю ХГВ та активнютю гепатиту не знайдено.
За результатами кореляцшного аналiзу Стрме-на встановлено помiрний зворотний кореляцшний зв'язок м1ж вiрусним навантаженням та тривалю-тю хвороби (Я = -0,54, р < 0,05), прямий зв'язок середньо! сили м1ж наявшстю дикого штаму вiрусу В та високим вiрусним навантаженням (Я = 0,46, р < 0,05), а також сильну пряму корелящю мгж наяв-нiстю дикого штаму вiрусу В та активнiстю процесу в печшщ (Я = 0,78, р < 0,05). Кореляц!! м1ж активнютю та вiрусним навантаженням, актившстю та тривалiстю хвороби не знайдено.
При аналiзi клiнiчних варiантiв переб^ ХГВ залежно вiд тривалосп хвороби (табл. 4) ми не знай-шли вiрогiдних вщмшностей.
Прогресування ХГВ визначаеться темпами фор-мування та прогресування фiброзу, що в обстеже-
Таблиця 2. Представленсть кл1н1чних синдром1в та симптом1в у дтей ¡з ХГВ залежно вщ штаму в'русу, в1русного навантаження та тривалост хвороби, абс.ч. (%)
Симптоми та синд-роми Штам Bipycy BipycHe навантаження, МО/мл Тривалють хвороби, роки
HBeAg+ HBeAg- < 10 000 > 10 000 До 5 5-10 > 10
n = 35 n = 26 n = 26 n = 35 n = 25 n = 15 n = 21
Вщсутнють скарг 14 (40) 15 (58) 16 (61) 10 (28)* 14 (56) 6 (40) 9 (43)
Астеновегетативний 15 (43) 9 (35) 6 (23) 18 (51)* 7 (28) 8 (53) 9 (43)
Диспептичний 4 (11) 7 (27) 4 (15) 7 (20) 2 (8) 4 (26) 6 (29)
Больовий абдом^ наль-ний 6 (17) 6 (23) 4 (15) 8 (23) 5 (20) 3 (20) 4 (19)
Малi печiнковi знаки 7 (20) 4 (15) 0 11 (31)* 5 (20) 2 (13) 4 (19)
Збтьшення печшки 13 (37) 7 (27) 4 (15) 16 (46)* 8 (32) 4 (27) 8 (38)
Примтка: * — вщм1нн1сть в1рогщна (р < 0,05) м 'ж групами з високим i низьким в 'фусним навантаженням за вщсутност скарг (%2 = 6,63), при астеновегетативному синдром'1 (%2 = 5,02), малих печнкових знаках (%2 = 9,97), збшьшенш печiнки (%2 = 6,23).
них нами дггей оцiнювалось непрямим маркером фiброзу — iндексом АРЫ. Аналiз показника ш-дексу АРМ у дггей iз рiзними варiантами переб^ ХГВ, штамом вiрусу, активнiстю гепатиту та три-валiстю хвороби показав (табл. 5 i 6), що у дiтей iз бiльш активним гепатитом показник шдексу АРМ вiрогiдно вищий: при неактивному гепатитi шдекс АРМ — 0,55 [0,32—0,76], при помiрно активному ХГВ — 1,5 [1,20-1,52], р < 0,05. Величина шдексу АРЫ вiдрiзнялась у дггей iз рiзними варiантами пе-ребку ХГВ: 0,63 [0,43-0,93] — в iмунотолерантнiй фазi, 0,91 [0,81-1,10] — при стабгльно активному та 1,35 [1,18-1,61] — при рецидивуючому перебку, р < 0,05.
Кореляци мж iндексом АРЫ, вiрусним наванта-женням та тривалiстю хвороби не встановлено.
Висновки
1. У третини дггей ХГВ характеризувався неактив-ним перебком (iмунотолерантна фаза), для бгльшос-т дiтей в iмуноактивнiй фазi притаманна мтмальна та низька активнiсть запального процесу в печшщ.
2. У дггей, яю iнфiкованi диким штамом ИВУ, гепатит характеризуемся бгльш активним перебiгом.
3. Зi зростанням тривалостi ХГВ вiрусне наванта-ження зменшуеться.
4. У дггей iз ХГВ актившсть гепатиту е предиктором прогресування фiброзу печiнки.
Таблиця 3. Частка дтей ¡з р1зною активнстю ХГВ залежно вд штаму в'русу, в1русного навантаження та тривалост хвороби, абс.ч. (%)
Актившсть гепатиту Штам Bipycy BipycHe навантаження, МО/мл Тривалють хвороби, роки
HBeAg+ HBeAg- < 10 000 > 10 000 До 5 5-10 > 10
n = 35 n = 26 n = 26 n = 35 n = 25 n = 15 n = 21
Нормальний piBeHb трансамшаз 6 (17) 13 (50)* 13 (50) 6 (17)** 5 (20) 7 (47) 7 (33)
Низька та м^мальна 24 (69) 10 (38)* 10 (38) 24 (69)** 14 (56) 8 (53) 12 (57)
noMipHa 5 (14) 3 (12) 2 (8) 6 (17) 6 (24) - 2 (10)
Примтки: * — в'щм'шшсть в1рогщна (р < 0,05) м'ж HBeAg+ та HBeAg- у групах iз нормальними показчиками трансам'таз (%2 = 7,51) i низькою та м1н1мальною активнстю (%2 = 5,48); ** — вщм1нн1сть в1рогщна (р < 0,05) мiж високим i низьким вiрусним навантаженням у групах iз нормальними показниками трансам'таз (%2 = 7,51) i з низькою та мiнiмальною активнстю (%2 = 5,48).
Таблиця 4. Частота рiзних вар'ант'в переб'1гу ХГВ удтей ¡з р1зною тривалстю хвороби
nepe6ir хвороби Тривалють хвороби, роки
До 5 5-10 > 10
n = 25 n = 15 n = 21
Неактивний Омунотолерантна фаза) 14 (56) 12 (80) 13 (62)
Стабтьно активний 8 (32) 2 (13) 3 (14)
Рецидивуючий 3 (12) 1 (7) 5 (24)
Таблиця 5. Показники iндексу APRI у дтей ¡з ХГВ та рiзним вiрусним навантаженням
i активнстю хвороби, Ме (LQ-UQ)
1ндекс Вiрycне навантаження, МО/мл Актившсть ХГВ
< 10 000 > 10 000 Нормальш показники трансамшаз М^мальна, низька Помiрна
N = 26 N = 35 N = 19 N = 34 N = 8
APRI 0,91 1,0 [0,8-1,3] 0,55 [0,32-0,76] 0,78 [0,42-1,16] 1,5 [1,20-1,52]*
Примтка: * — вiдмiннiсть вiрогiдна (р < 0,05) м'ж групами з нормальними показниками трансам'таз та пом'рною активнстю ХГВ.
Таблиця 6. Показники ндексу APRI у дтей ¡з рiзною тривалстю та перебгом ХГВ, Ме (LQ-UQ)
1ндекс Переб^ ХГВ Тривалгсть хвороби, роки
Неактивний Омунотолерантна фаза) (n = 39) Стабтьно активний (n = 13) Рецидивуючий (n = 9) До 5 (n = 25) 5-10 (n = 15) > 10 (n = 21)
APRI 0,63 [0,43-0,93] 0,91 [0,81-1,10] 1,35 [1,18-1,61]* 0,86 [0,53-1,20] 0,84 [0,55-1,05] 0,81 [0,56-1,37]
Примтка: * — в'щм'1нн'1сть вiрогiдна (р < 0,05) м'ж групами з 'шунотолерантною фазою та рецидивуючим перебгом.
Список л1тератури
1. Абдурахманов Д.Т. Хронический гепатит В и D/Д.Т. Аб-дурахманов. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. — 288с.
2. Березенко В.С. Клшко-патогенетичт oco6nmocmi фi-брогенезу печшки при хротчних гепатитах у дтей та шляхи його медикаментозног корекци: Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.10 / ДУ «1нститут педiатрiг, акушерства i гiнекологiг АМНУкрагни». — К., 2007. — 37с.
3. Зайцев И.А. Вирусный гепатит В в вопросах и ответах / И.А. Зайцев, А.А. Заплатная. — К., 2006. — 112с.
4. Каганов Б. С. Вирусный гепатит В: достижения и проблемы / Б.С. Каганов // Российск. педиатр. журнал. — 1998. — № 1. — С. 50-60.
5. Крамарев С.А. Современные возможности лечения хронических вирусных гепатитов у детей / С.А. Крамарев, И.В. Шпак, Л.А. Большакова // Здоровье ребенка. — 2007. — № 4(7). — С. 120-122.
6. Московская И.А. Болезни печени у детей / И.А. Московская; ред. М.Я. Студеникина. — Тула: Гриф и К, 2007. — 536 с.
7. Рейзис А.Р. Принципы интерферонотерапии вирусных гепатитов у детей с онкогематологическими заболеваниями /
A.Р. Рейзис//Вопросы гематологии/онкологии и имунопатоло-гии в педиатрии. — 2002. — № 1. — С. 48-50.
8. Учайкин В.Ф. Вирусные гепатиты от А до TTV у детей /
B.Ф. Учайкин, Н.И. Нисевич, Т.В. Чередниченко. — М.: Новая волна, 2003. — 432 с.
9. Blumberg B.S. Australia antigen and the biology of hepatitis B/
B.S. Blumberg//Science. — 1977. — Vol. 197. — P. 17-25.
10. Bortolotti F. Outcome of chronic hepatitis B in Caucasian children during a 20-year observation period / F. Bortolotti, P. Jara,
C. Crivellaro et al. // J. Hepatol. — 1998. — Vol. 29. — P. 184-190.
11. Bortolotti F. Long term persistence of hepatitis B virus DNA in the serum of children with chronic hepatitis after hepatitis B e anti-
gen to antibody seroconversion / F. Bortolotti, S. Wirth, C. Crivellaro et al. // J. Gastroenterol. Nutr. — 1996. — Vol. 22. — P. 270-274.
12. Chang V.-H. Natural history of hepatitis B virus infection in children / V.-H. Chang// J. Gastroenterol. Hepatol. — 2000. — Vol. 15. — P. 16-19.
13. EASL clinical practice guidelines: Management of chronic hepatitis B virus infection // J. Hepatol. — 2012. — Vol. 57(1). — P. 167-185.
14. EASL clinical practice guidelines: management of chronic hepatitis B// J. Hepatol. — 2009. — Vol. 50. — P. 227-242.
15. Hoofnagle J.H. Management of hepatitis B: summary of clinical research workshop / J.H. Hoofnagle, E. Doo, T.J. Liang et al. // Hepatology. — 2007. — Vol. 45. — P. 1056-1075.
16. Liaw Y.F. The development of cirrhosis in patients with chronic type B hepatitis: of prospective study / Y.F. Liaw, D.I. Tai, C.M. Chu et al. //Hepatology. — 1988. — Vol. 8. — P. 493-496.
17. Liaw Y.F. Prevention and surveillance of hepatitis B virus-related hepatocellular carcinoma / Y.F. Liaw // Semin. Liver Dis. — 2005. — Vol. 25. — P. 40-47.
18. Marazzi M.G. Clinical outcome of chronic hepatitis B in children during a longterm follow-up/M.G. Marazzi, A.R. Gigliotti, E. Bondy et al. // Ital. J. Pediatr. — 2002. — Vol. 28. — P. 128-132.
19. Mieli-Vergani G. Autoimmune hepatitis in childhood / G. Miely-Vergani, D. Vergani //Clinical. Liver Disease. — 2014. — Vol. 3. — P. 6-8.
20. Yuen M.-F. Natural history of chronic hepatitis B virus infection /M.-F. Yuen, C.-L. Lai//J. Gastroenterol. Hepatol. — 2000. — Vol. 15. — P. 20-24.
21. World Health Organization (2013) Media Centre. Hepatitis B. Accessed by September 4. 2013. Available from: http://www.who. int/mediacentre/factsheets/fs204/en/
OTpuMaHO 02.11.15 ■
Березенко B.C., Царева A.B.
ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии HAMH Украины», г. Киев
Областная инфекционная клиническая больница, г. Запорожье
ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ ХРОНИЧЕСКОГО ВИРУСНОГО ГЕПАТИТА B У ДЕТЕЙ
Резюме. Цель — изучить особенности течения хронического вирусного гепатита В (ХГВ) у детей в зависимости от продолжительности болезни, штамма вируса и вирусной нагрузки. Обследован 61 ребенок с ХГВ в возрасте 3—18 лет. Всем больным проведено клиническое, лабораторное и инструментальное обследование. Клиническое течение ХГВ оценивалось по наличию клинических и лабораторных синдромов в течение всего периода заболевания. Методом полимеразной цепной реакции и при помощи иммуноферментного анализа определены штамм вируса гепатита В (HBV) и вирусная нагрузка. Фиброз печени оценивался по индексу APRI. ХГВ у трети детей характеризовался неактивным течением (иммунотолерантная фаза), у половины больных имела место низкая и минимальная активность воспалительного процесса в печени с минимальной клинической симптоматикой. У 55,9 % детей наблюдался горизонтальный путь передачи вируса. Установлено, что у больных с высокой вирусной нагрузкой и диким штаммом HBV ХГВ достоверно чаще имеет активное течение. С возрастанием продолжительности ХГВ вирусная нагрузка уменьшается. Установлена прямая связь средней силы между диким штаммом вируса и вирусной нагрузкой и сильная корреляция с активностью процесса в печени. У детей с ХГВ активность гепатита является предиктором прогрессирования фиброза печени.
Ключевые слова: дети, HBV-инфекция, хронический гепатит, клиника, продолжительность болезни, фиброз.
Berezenko V.S., Tsariova O.V.
State Institution «Institute of Pediatrics, Obstetrics
and Gynecology of National Academy of Medical Sciences
of Ukraine», Kyiv
Regional Clinical Hospital of Infectious Diseases, Zaporizhzhia, Ukraine
CHARACTERISTICS OF THE COURSE OF CHRONIC VIRAL HEPATITIS IN CHILDREN
Summary. Objective — to study the peculiarities of chronic viral hepatitis B (CHB) in children, depending on the duration of the disease, strain of the virus and viral load. We have examined 61 children aged 3—18 years with CHB. All patients underwent clinical, laboratory and instrumental examination. The clinical course of CHB was evaluated by the presence of clinical and laboratory syndromes throughout the entire period of the disease. Using polymerase chain reaction and enzyme-linked immunosorbent assay, we have identified strain of hepatitis B virus (HBV) and viral load. Liver fibrosis was assessed using the APRI index. CHB in one third of children was characterized by inactive course (immune tolerant phase), half of the patients had low and minimal activity of the inflammatory process in the liver with minimal clinical symptoms. In 55.9 % of children, horizontal transmission of the virus took place. It was found that in patients with high viral load and a wild-type HBV, CHB had significantly more active course. With increasing CHB duration, the viral load decreases. Moderate direct correlation between strain of the virus and viral load and strong correlation with the activity of the process in the liver has been established. In children with CHB, the activity of hepatitis is a predictor of hepatic fibrosis progression.
Key words: children, HBV-infection, chronic hepatitis, clinical picture, duration of the disease, fibrosis.
