CC BY
21
72
Украгнський не^йрохгрурггчний журнал, №3, 2002
УДК 616.831—006.327:612.017.1
Особливост1 порушень у кл1тиннш ланщ ¿мунно1 системи при р1зних типах нейроф1броматозу
Цимбалюк В.1., Л1сяний М.1., Квастцький М.В.
1нститут нейрох1рург11 ¿м. акад. А.П. Ромоданова АМН Украши, м.Кшв, Украша Державна медична академ1я ¿м. 1.Я. Горбачевського, м.Тернотль, Украша
Ключовгёлова: нейрофгброматоз, гмунолог1я.
Нейроф1броматоз належить до моногенних спадкових захворювань з високим р1внем по-ширення в популяцИ [9]. Залежно в1д кштчних та генетичних особливостей розр1зняють ней-роф1броматоз периферичний, або нейроф1бро-матоз 1-го типу (НФ1), та центральний, або нейроф1броматоз 2-го типу (НФ2). НФ1 — ауто-сомно-домшантне захворювання, що характе-ризуеться наявтстю плям кольору кави з молоком, ластовиння в пахвиншй та паховш д1лянках, шгарних та (або) плексиформних ней-роф1бром. НФ2 — аутосомно-домшантне захворювання, при якому виникають двоб1чн1 не-вриноми слухових нерв1в та (часто) ¿нш внут-р1шньочерепн1 пухлини. НФ1-ген кодуе б1лок нейроф1бром1н [12], а ген НФ2 — бшок мерлш [14], що е супресорами пухлин [1З]. 1нактива-щя нейроф1бром1ну або мерлшу призводить до порушення регулювання росту клптсн. У свою чергу, ¿нактиващя нейроф1бром1ну викликаеть-ся мутащею НФ1-гена, а мерл1ну — мутащею НФ2-гена. Анал1з мутащй можливий, але над-звичайно трудом1сткий 1 матер1ально затрат-ний, типи мутащй дуже р1зномаштт, до ¿хньо-го розтзнавання сл1д тдходити 1ндив1дуальн1 [8]. Тому нейроф1броматоз залишаеться кл1н1чним д1агнозом, постановка якого потре-буе використання певних специф1чних д1агно-стичних критерИв. Отже, незважаючи на вра-жаюч1 досягнення генетики, д1агноз нейроф1бро-матозу та його лшування й дос1 грунтуються на клшчних ознаках.
Метою нашого досл1дження було виявити характерш зм1ни в ¿мунореактивност1 хворих на нейроф1броматоз як додатков1 ознаки для уточнення 1 об'ектив1зацп ощнки оргашзму на пухлинний процес залежно в1д його поширен-ня [I]. Враховуючи той факт, що при нейро-ф1броматоз1 можуть уражатися р1зш д1лянки периферичних нерв1в та мозку, як головного, так 1 спинного, а також можлив1сть рециди-вування цього захворювання, доцшьним е дос-
л1дження ¿мунного статусу 1 особливо ланки ¿муштету, пов'язано! з протипухлинним за-хистом та ¿мунним наглядом за виникненням пухлин в оргашзм! [1,6,7]. Досягти цього можна при визначенш показнишв ^¿тинного ¿муште-ту, субпопулящйного складу лiмфоцитiв, особливо ^^¿тин: кiлерiв ! супресорiв та при-родних кiлерiв. Лiтературнi даш про змiни ¿мун-ного статусу при нейрофiброматозi дуже об-меженi i мають фрагментарний характер [ 10,11 ].
Матер1али та методи дослщження. Нами дослiджено кл!тинний iмунiтет у 41 хворого на нейроф!броматоз, з яких НФ1 виявлено в 32 ойб i НФ2 — у 9. У пащентш з НФ1, се-реднiй в!к яких становив 23,6 року, були мно-жиннi нейрофiброми шкiри та периферичних нерв!в. У 5 д!агностовано глiоми зорових нервiв, у 4 — невриноми стнальних нервiв, у 2 — мешнпоми, у 1 — плексиформну нейроф!бро-му та у 1 — заочеревинну нейроф!брому. У хворих на НФ2, середнш в!к яких дорiвнював 25,2 року, зареестровано 17 неврином слухових нерв!в, 2 невриноми ¿ншо! локалiзацil, 5 менiнгiом та 1 гл!ому зорового нерва. Конт-рольну групу склали 12 практично здорових студентiв. СубпопуляцИ лiмфоцитiв визнача-ли за допомогою моноклональних антитiл згiдно з рекомендащями фiрми «Сорбен» (Ройя) з не-значними змiнами [2]. Спонтанну цитоток-сичнiсть мононуклеарiв дослiджували за спек-трофотометричним методом в 18-годинному тест! з використанням кл!тин-м!шеней ерит-роцт!в курей [5]. Антитiлозалежну цитоток-сичшсть мононуклеарiв вивчали за спектро-фотометричним методом у модифiкацil О.Ф.Мельникова ¿ Т.А. Заяц [5]. Статистичну об-робку отриманих результатiв проводили згiдно зi стандартним пакетом програм для персонального комп'ютера з визначенням М±м i ве-личини статистично! вiрогiдностi. КритерiGм оцiнки суттево! рiзницi аналiзованих показникiв
ОсобливостЯ порушень у клЯтиннш ланщ шуннт системи при р1зних типах нейрофЯброматозу
73
був коефщент в1ропдносп (критерш Стьюден-та).
Обговорення одержаних результатов.
Анал1з 1мунолог1чних даних, одержаних у дос-л1джуваних групах, показуе, що в хворих на нейроф1броматоз спостер1гаються певн1 в1дхи-лення в показниках кл1тинного 1мун1тету. У хворих 1 в донор1в збер1гаеться приблизно од-наковий в1дсотковий вм1ст у кров1 основних субпопуляцш л1мфоцит1в (табл. 1). У пащентав на нейроф1броматоз пом1тно збшьшений р1вень, пор1вняно з1 здоровими людьми, В-л1мфоцит1в у кров1 (13,27±1,36% при норм! 7,8±1,04%). Привертае увагу достатньо високий вм1ст Т-л1мфоцит1в 1 Т-л1мфоцит1в-хелпер1в (такий, як у здорових ос1б), тод1 як при шших пухли-нах нервово'1 системи 1 позамозкових пухли-нах встановлено зниження р1вня Т-хелпер1в у кров! [3].
Певним чином характеризуе стан проти-пухлинного 1мун1тету вм1ст у кров! хворих на нейроф1броматоз р1вня СД-8-л1мфоцит1в 1 ЫК-кл1тин, як1 в1дображають неспециф1чн1 цито-токсичн функцп, в тому числ1 1 реакцп 1мун-ного нагляду в орган1зм1.
Проведеними досл1дженнями встановлено наявн1сть дисоц1ац1' у склад1 цитотоксичних л1мфоцит1в, а саме: у хворих на нейроф1бро-матоз виявлено в1рог1дне п1двищення вм1сту СД-8-л1мфоцит1в на фон1 пом1рного в1рог1дно-го зменшення к1лькост1 МК-кл1тин у кров1, що св1дчить про розвиток нейроф1броматозу в умовах зниженного 1мунного нагляду з боку ЫК-кл1тин. Таким чином, судячи субпопуляц1йно-го складу л1мфоцит1в, у хворих на нейроф1бро-матоз мае м1сце незначний дисбаланс у вм1ст1 Т- 1 В-л1мфоцит1в, тобто зб1льшений р1вень В-л1мфоцит1в на 15—30% в1д норми, а, з 1ншо-го боку, серед основних субпопуляц1й заф1к-совано зростання р1вня СД-8-субпопуляц1й л1мфоцит1в, пор1вняно з1 здоровими особами. В1рог1дне зменшення вм1сту ЫК-кл1тин в кров1 у хворих на нейроф1броматоз, як уже зазна-
чалося вище, може св1дчити про порушення в генерац1' природних к1лерних кл1тин 1 про можливе зниження 1х функцп. Причини 1 ме-хан1зми виб1ркового пригн1чення генерац1' при-родних кшерних кл1тин, ймов1рно, пов'язаш з новоутвореннями, як1 хоч 1 належать до кате-гор11 доброяк1сних, все ж формуються внасл1-док пухлинного процесу нервово1 системи, для якого характерне пригн1чення природних к1лер1в [2,4,5].
Змши вм1сту природних к1лерних кл1тин у кров1 хворих на нейроф1броматоз можуть при-зводити до порушення цитотоксично'1 актив-ност1 Т-л1мфоцит1в. Проведеними досл1джен-нями встановлено, що у таких хворих на в1ро-г1дно знижуеться спонтанна цитотоксична активность мононуклеар1в кров1 до 22,70±1,80% при норм1 30,0±3,90% (р<0,05). Пор1вняно з1 спонтанною цитотоксичною актившстю вияв-лено больше пригн1чення антит1лозалежно'1 цитотоксичност1, в як1й беруть участь спе-циф1чн1 антитела 1 кл1тини, що несуть Ес-рецептор на сво1й поверхн1. Такими кл1тинами, як в1домо, е моноцити, значна частина Т-л1мфоцит1в 1 ЫК-кл1тини. Також встановлено, що у хворих на нейроф1броматоз достатньо 1нтенсивно п1двищене майже в 2 рази гальму-вання цитотоксично1 антит1лозалежно1 актив-ност1, пор1внянно 1з здоровими людьми. Так, р1вень антит1лозалежно1 цитотоксично1 актив-ност1 мононуклеар1в кров1 у хворих на нейро-ф1броматоз становив 25,67±2,14%, тод1 як у здорових ос1б в1н складав 46,05±2,20%.
Отже, у хворих на нейроф1броматоз встановлено в1рог1дне зниження р1вня МК-клггин 1 деяких вид1в цитотоксично'1 активност1, особливо антит1лозалежно1, що св1дчить не т1льки про пригн1чення природного нагляду за пух-линним процесом, але 1 про гальмування спе-циф1чно1 цитотоксично1 активност1, що здшснюеться за допомогою специф1чних ан-тит1л 1 в1дпов1дного рецептора до мононукле-
Таблиця 1. Особливост порушень клiтинного iмунiтету при рiзних типах нейрофiброматозу
Обстежувана група Юльюсть обсте-жених Рiвень у кров1
лейкоцит1в лiмфоцитiв СД3- . ПмфюЦМ'МВ (Т-Л1МФО-цитiв) СД4-лiмфоцитiв (Т-хелперiв) СД8-лiмфоцитiв (Т-супре-сорiв) В-кл1тин СД16- . ПмфюЦМ'МВ (NК-кл1тин)
УС хвор1 на нейроф1броматоз 41 4,69±0,13 36,93±1,58 63,49±2,17 32,46±1,74 27,37*±1,90 13,27*±1,36 15,78*±0,94
Хвор1 на НФ1 32 4,59±0,14 35,73±1,72 63,97±2,38 33,38±2,12 28,89*±2,18 13,46*±1,40 16,02±1,02
Хвор1 на НФ2 9 5,20±0,34 42,20±3,29 61,26±5,80 34,4±2,53 20,66±1,80 18,44*±6,23 14,66*±2,50
Донори 12 7,76±0,82 31,80±3,90 65,80±7,20 33,23±3,90 21,50±2,00 7,80±1,04 18,90±2,30
Примimка. *
— Вiрогiднi змiни порiвняно з контрольними даними (р<0,05)
74
Цимбалюк В.1., Лгсяний М.1., Кваснщъкий М.В.
Таблиця 2. Цитотоксична актившсть мононуклеарiв кровi у хворих на нейрофiброматоз
Показники цитотоксичностi Донори Хвор1 на
нейроф1броматоз НФ-1 НФ-2
Кiлькiсть хворих 12 41 32 9
Спонтанна цитотоксична актившсть, % Р 30,00±3,90 22,70±1.80 <0,05 23,50±2,04 <0,05 19,10±3,91 <0,05
Антитшозалежна цитотоксична актившсть, % Р 46,05+2,20 25.67+2,14 <0,05 27,41+2,46 <0,05 22,40+4;20 <0,05
ар!в кров! та прямою цитотоксичною д!ею (табл.2).
Отриман! дат характеризуюсь також особ-ливост! !мунних порушень залежно в!д типу нейроф!броматозу. У хворих на НФ2, в пор!вня-но з хворими на НФ1, виявлено б!льш! в!дхи-лення в субпопуляц!йному склад! л!мфоцит!в (табл.1). Якщо вм!ст Т-л!мфоцит!в ! Т-л!мфо-цит!в-хелпер!в у кров! хворих цих двох груп був однаковий, то вс! !нш! досл!джуван! показ-ники р!знилися м!ж собою. Так, р!вень СД-8-л!мфоцит!в (л!мфоцит!в-супресор!в, цитоток-сичних л!мфоцит!в) був у пац!ент!в з НФ1 близь-кий до значень, яга мали м!сце у вс!х хворих на нейроф!броматоз, ! становив 28,89±2,18%, тод! як у груп! з НФ2 вм!ст цих клтгин дор!в-нював 20,66±1,80% (р 0,05). Що стосуеться вм!сту В-л!мфоцит!в, то необх!дно вказати на високу !х концентрац!ю у кров! хворих на НФ2, яка значно перевищуе концентрац!ю В-л!мфо-цит!в у донор!в ! хворих на НФ1 (18,44±6,23% пор!вняно з 13,46±1,40%). Хоча виявлен! в!дм!нност! статистично нев!рог!дн!, з огляду на велику вар!ац!ю показник!в, спостер!гаеться ч!тка тенденция до дисбалансу у вм!ст! Т- ! В-л!мфоцит!в у б!к зб!льшення В-л!мфоцит!в. У той же час р!вень субпопуляц!й СД-16-кл!тин (природних к!лер!в) у хворих на НФ2 був дещо нижчий, н!ж у хворих на НФ. При НФ2 виявлено суттев!ший дисбаланс л!мфоцит!в, зни-ження концентрац!! як МК-кл!тин ! СД-8-цито-токсичних кл!тин, що св!дчить про б!льше при-гн!чення природного ! специф!чного протипух-линного !мун!тету. У зв'язку з цим певний !нте-рес становить вивчення стану цитотоксично! активност! л!мфоцит!в у хворих на нейроф!бро-матоз обох тип!в. Проведеними досл!дженнями встановлено, що у хворих на НФ2 спостер!-гаеться хоч ! нев!рог!дне, але суттев!ше при-гн!чення цитотоксично! спонтанно! активност!, а також ! антит!лозалежно! цитотоксичност! мо-нонуклеар!в. У груп! хворих на НФ2 ц! показ-ники становили 19,10±3,91% ! 22,40±4,20%, тод! як у пац!ент!в з НФ1 вони дор!внювали 23,50±2,04% ! 27,41 ±2,46%. Таким чином, в!дбу-ваеться зниження не т!льки вм!сту кл!тин у
кров!, пов'язаних з протипухлинним наглядом ! !мун!тетом, але ! !х функц!онально! активн!ст!, особливо антит!лозалежно! цитотоксичност! у хворих на НФ2. Можна вказати на певн! !мунн! в!дм!нност! у хворих на НФ1 ! НФ2. Для НФ1 характерне в!рог!дне п!двищення р!вня СД-8-л!мфоцит!в, а при НФ2 такого п!двищення вм!сту СД-8-л!мфоцит!в не виявлено.
Отже, п!дсумовуючи результати визначення субпопуляц!йного складу л!мфоцит!в у хворих на нейроф!броматоз, сл!д зазначити, що в цих пац!ент!в п!двищений р!вень В-л!мфоцит!в у кров! ! в той же час значно пригн!чена неспециф!чна протипухлинна реактивн!сть, а саме: знижен! по-казники вм!сту МК-кл!тин ! спонтанно! та анти-т!лозалежно! цитотоксичн!ст!. Отриман! в!домост! про зм!ну протипухлинно! активност! при ней-роф!броматоз! узгоджуються з багаточисленни-ми даними л!тератури, як! св!дчать про знижен-ня ц!е! функц!! в орган!зм! хворих при наявност! пухлини. У випадку нейроф!броматозу одержан! дан! мають особливе значення, оск!льки для ц!е! категор!! хворих характерн! багаточисленн!сть пухлинних вогнищ ! можлив!сть рецидивування. Вважаеться, що так! характерн! особливост! пух-лин генетично детерм!нован!, в той же час отри-ман! нами результати досл!дження вказують на те, що ц! порушення розвиваються на фон! се-лективних розлад!в !мунного нагляду, як! прояв-ляються зниженням р!вня №К-кл!тин ! пригн!чен-ням цитотоксично! активност!, а також актив!за-ц!ею В-кл!тинно! ланки !мун!тету. Виявлено та-кож, що при центральн!й форм! нейроф!брома-тозу !мунн! порушення б!льше виражен!. Це доз-воляе зробити припущення, яке потребуе про-ведення подальших досл!джень, що селективна !муносупрес!я при нейроф!броматоз! е одн!ею з умов поширення ! р!зноорганного прояву даного виду пухлин [10]. Спод!ваемось, що активац!я ц!е! ланки !мун!тету зможе запоб!гати подальшому поширенню в орган!зм! цих пухлин, що в комб!-нац!! з призначенням препарат!в, спрямованим на корекц!ю генотипу при даних пухлинах, це дозволить ефективно л!кувати ! особливо попе-реджувати рецидиви пухлин.
Висновки. 1.При нейроф!броматоз! спосте-
Ocoôëueocmi порушень y клтиннш ланщ iMyuuoi системи при pi3uux типах нейрофОороматозу
75
р1гаеться дисбаланс у BMicTi основних субпопу-ляцш лiмфоцитiв KpoBi: BiäMineHo збiльшeння piвня T-cупpecopiв та В^мфоципв i зменшення piвня NK-кттин при збереженому piвнi T-хел-пepiв.
2.Heйpoфiбpoматoз cупpoвoдитьcя значним пpигнiчeння пpиpoднoí кiлepнoí i антитшоза-лежно! цитотоксичност мoнoнуклeаpiв кpoвi.
3.1мунн1 змiни в opганiзмi хвopих залежать вiд типу нeйpoфiбpoматoзу. Пpи НФ2 вони бшьше виpажeнi: виявлено значне зниження концешрацп NK-клiтин i пpигнiчeння цитоток-сично! активнocтi лiмфoцитiв кpoвi.
Список лiтepатуpи
1. Бережная Н.М., Чехун В.Ф. Система интepлeйкинoв
и рак. — 2000. — 224 с. 2 Зозуля Ю.П., Лгсяний M.I. Heйpoгeнний 1мунноде-фщит пpи вогнищевих уpажeннях головного моз-ку та його кличне значення // Жуpн.AMH Ук-pаíни. — 1998. — №1. — C.44—63. 3. Лисяный Н.И., Маркова О.В., Главацкий АЯ. Количественные и функциональные хаpактepиcтики NK-клеток, выделенных из опухолей, как показатель для иммунoтepапии глиом головного мозга // В кн.: Иммунoтepапия ^и лечении зло-качественннх опухолей. — К.,1998. — С.75—77.
4 Лисяный Н.И., Маркова О.В., Ромоданов С.А. Чув-
ствительность клеток человека pазличнoй степени анаплазии к лизису oпocpeдoваннoму естественными киллepами // Бюллетень зкcпep.би-ол.и мед. — 1991. — №8. — С.190—191.
5 Мельников О.Ф., Заяц Т.А. Сpавнeниe pадиoизoтoп-
ного и cпeктpoфoтoмeтpичecкoгo методов oпpeдe-ления цитотоксичности клеток // Лаб. диагностика. — 1999. — №1. — C.43—45.
6. Новиков Д.К. Пpoтивooпухoлeвыe peакции лейко-
цитов. — 1988. — 266 с.
7. Чечнев С.Б. Фенотипическая и функциональная
гeтepoгeннocть циpкулиpующeгo пула естественных киллepoв // Иммунология. — 1999. — №4.
— C.24—27.
8. Ars Е. et al. Mutations affecting mRNA splicing are
the most common molecular defects ii patients with neurofibromatosis typel // Hum. Mo'i Genet.- 2000.
— V.9, N.2. — P.237—244.
9. Crawford A.H., Schorry E.K.. Neurofibromatosis in
children: the role of the orthopaedist .// J. Aimn. Acad. Krthop. Surg. — 1999. — V.7, N.4. — P.217— 230.
10. Gerosa P.L., Vai С, Bizzozero L. et. al. Local immune
response in neurofibromatosis typel andtype2 // Minerva Med. — 1993. — V.84, N.1—2. — P.23—31.
11. KHic S, Tezcan I., Sanal 0, Ersoy F. Conunon variable immunodeficiency in a patient with neurofibromatosis // Pediatr Int. — 2001. — V.43, N.6. — P.691—693.
12. Park K.C. et al. Identification of two novel frame shift mutations of the NF1 gene m Korean patients with neurofibromatosis type 1 // J. Korean Med. Set. — 2000. — V.15, N.5. —P.542—544.
13. Roukau G.A. et al. Alteration m a new gene encoding a putative membrane-organizing protein causes neurofibromatosis type2 //' Nature. —1993. — V.363. — P.515—521.
14. Trofatter J. A. et al. A novel moesin-, ezrin-, radixin-like gene is a candidate for the neurofibromatosis 2 tumors supressor // Cell. — 1993. — V.72. — P.791— 800.
Особенности нарушений в клеточном звене иммунной системы при различных типах нейрофиброматоза
Цымбалюк В.И., Лисяный Н.И., Квасницкий Н.В. Исследован клеточный иммунитет у 41 больного ней-рофиброматозом, из которых нейрофиброматоз 1-го типа диагностирован у 32 человек, а нейрофиброматоз 2-го типа — у 9 человек. У наблюдаемых выявлены угнетение естественной киллерной й антителозависимой цито-токсичности мононуклеаров крови, дисбаланс в содержании основных субпопуляций лимфоцитов: увеличение уровня Т-супрессоров и В-лимфоцитов, снижение уровня NK-клеток при сохраненном уровне Т-хелперов. Определена зависимость этих изменений от типа нейро-фиброматоза.
Features of violations in a cell-like link of the immune system at different types neurofibromatosis
Tsymbaliuk V.I., Lisyany N.I., Kvasnitsky MV. The cellular immunity in 41 patients with neurofibromatosis is investigated. Among them neurofibromatosis 1 — 32 patients, neurofibromatosis 2
— 9 patients. Suppression of the natural killer's activity and antibody-dependent cytotoxicity of mononuclears, disbalance in main subpopulations of lymphocytes — augmentation of Т-suppressors level and B-lymphocytes, decreasing of NK-cells level and normal level of Т-helpers
— are revealed. Dependence of changes on type of neurofibromatosis is also determined.
